Справа № 761/43121/19

Провадження № 2/761/1090/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого:судді - Притули Н.Г.при секретар: за участі: позивача: представника позивача: представника відповідача ФГВФО: представника відповідача Вишинського О.Ю. третьої особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним договору,-

В С Т А Н О В И В:

04 листопада 2019 року до суду надійшла зазначена позовна заява.

В позовних вимогах позивач просить: визнати недійсним з моменту укладення договір №445/П/99/2008-98023 від 01.10.2019 року купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Білої Ірини Володимирівни та ОСОБА_7 .

Вимоги обґрунтовані тим, що 11.07.2008 року між сторонами був укладений кредитний договір №445/П/99/2008-98023 за умовами якого Банк надав позивачу кредит в сумі 540 125,70 грн. На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором був укладений Договір поруки та іпотечний договір.

29.01.2018 року Банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором. Як зазначає позивач, він не визнає наявність заборгованості.

Банк повідомив позивача про відступлення права вимоги за кредитним договором на користь ОСОБА_7 .

Позивач вважає договір, укладений між Банком та ОСОБА_7 недійсним так як між ними фактично укладено договір факторингу, а ОСОБА_7 не має ліцензії НБУ. Крім того, заборгованості не існувало так як в 2015 році Банк звернувся до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості із пропуском строків позовної давності.

20.01.2020 року до суду надійшов відзив ПАТ комерційний банк «Надра» в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що придбавати право вимоги за кредитними договорами та договорами забезпечення виконання зобов`язання банків, що ліквідуються, шляхом проведення відкритого конкурсу, мають право не тільки банки та небанківські установи, так і інші фізичні та юридичні особи, котрі не віднесені до банків та небанківських фінансових установ. Також представник зазначає, що укладенням договору не порушені права та інтереси позивача. Позивач не надав жодного доказу належного виконання зобов`язань за кредитним договором.

06.02.2020 року надійшла відповідь позивача на відзив ПАТ комерційний банк «Надра» на позовні вимоги в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в позові, оскільки оскаржений договір є договором факторингу, а ОСОБА_7 не може бути його стороною, оскільки є фізичною особою та не має відповідної ліцензії.

07.10.2020 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_7 в якому він просить відмовити в задоволенні позовних вимог з тих підстав, що за оспорюваним договором він є правонаступником усіх майнових прав ПАТ комерційний банк «Надра» за кредитним договором №445/П/99/2008-98023 та договором іпотеки. В провадженні Московського районного суду м.Харкова перебуває справа №643/1318/18 за позовом ПАТ комерційний банк «Надра» до ОСОБА_2 , ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Рішення суду ще не ухвалено. Довідка, яка міститься в матеріалах справи підтверджує наявність заборгованості Позичальника за кредитним договором. Як зазначає відповідач, враховуючи положення п.1.2 розділу 1 Договору відступлення прав вимоги за кредитним договором від 01.10.2019 року у правовідносинах між ПАТ комерційний банк «Надра» та ОСОБА_2 відбулася заміна кредитора у грошовому зобов`язанні, яке виникло з кредитного договору, а не заміна кредитодавця в кредитному договорі.

20.10.2020 року до суду надійшла відповідь позивача на відзив ОСОБА_7 в якій позивач наполягає на задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві.

08.12.2020 року до суду надійшов відзив Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, яке здійснює безпосереднє виведення ПАТ комерційний банк «Надра» з ринку в якому представник просить відмовити в задоволенні позовних вимог на тій підставі, що оспорюваний договір є саме договором відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, а не договором факторингу. Позивач не надав суду жодного доказу на підтвердження недійсності укладеного договору. Як і не доведено позивачем що внаслідок укладення оспорюваного договору його права були порушені.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

В судовому засіданні позивач та його представник заявлені вимоги підтримали та просили їх задовольнити.

Представник відповідача - Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб в судовому засіданні заперечила проти задоволення заявлених вимог з підстав, викладених у відзиві.

В судовому засіданні представник відповідача - ОСОБА_7 заперечила проти задоволення позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа - ОСОБА_6 в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

За змістом ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази, суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Як встановлено судом, 11.07.2008 року між ВАТ комерційний банк «Надра» (далі - Банк, правонаступником якого є ПАТ комерційний банк «Надра») та ОСОБА_2 (далі - Позичальник) був укладений Кредитний договір №445/П/99/2008-98023 за умовами якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування для придбання цінних паперів грошові кошти в сумі 540 125,70 грн. строком до 11.07.2028 року.

Додатковою угодою №1 від 18.11.2010 року Кредитний договір було викладено в новій редакції.

11.07.2008 року на забезпечення виконання умов кредитного договору між ВАТ комерційний банк «Надра» та ОСОБА_6 був укладений договір поруки.

В січні 2018 року ПАТ комерційний банк «Надра» звернувся до Московського районного суду м.Харкова з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором №445/П/99/2008-98023 від 11.07.2007 року (справа №643/1318/18).

Ухвалою Московського районного суду м.Харкова від 20.11.2019 року замінено позивача ПАТ комерційний банк «Надра» на ОСОБА_7 .

Провадження у справі зупинено ухвалою суду від 13.10.2020 року та рішення по суті позовних вимог не ухвалено.

01.10.2019 року між ПАТ комерційний банк «Надра», в особі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Білої І.В. (далі - Первісний кредитор) та ОСОБА_7 (далі - Новий кредитор) був укладений Договір №445/П/99/2008-98023 купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором за умовами якого Первісний кредитор передає у власність нового кредитора право вимоги до позичальника за Кредитним договором №445/П/99/2008-98023 від 11.07.2008 року з Додатковими угодами.

Згідно з Додатком №1 до Договору, загальний розмір заборгованості Позичальника за кредитним договором №445/П/99/2008-98023 на дату укладення Договору - 01.10.2019 року становить: основний борг - 230 407,25 грн., відсотки - 202 103,77 грн., пеня 171 824,96 грн., а всього 604 335,98 грн.

Згідно з умовами п.4.1 Договору, Новий кредитор сплачує Первісному кредитору ціну продажу, відповідно до протоколу, складеного за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких визнано Нового кредитора, а саме: 171 474,20 грн.

Крім того, як вбачається з Договору, при підписанні сторони погодили, що він укладається, зокрема, на підставі статей 512-519 ЦК України та за своєю правовою природою є правочином з купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги; сторони підписанням договору визнали, що жодне з положень цього Договору, а також будь-які платежі, які здійснюватимуться на виконання цього Договору, не вважаються та не можуть вважатися фінансуванням Новим кредитором Первісного кредитора.

Листом від 09.10.2019 року ПАТ комерційний банк «Надра» повідомив позивача про відступлення права вимоги.

Позивач в обґрунтуванні позовних вимог зазначав, що фактично між сторонами був укладений договір факторингу.

Відповідно до статей 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одним із випадків відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).

Визначення факторингу наведено у статті 49 Закону України від 07.12.2000 № 2121-III "Про банки і банківську діяльність", за змістом якої факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 1077 ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Згідно з пунктом 1 розпорядження Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, від 06.02.2014 №352 "Про віднесення операцій з фінансовими активами до фінансових послуг та внесення змін до розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України від 03.04.2009 №231" до фінансової послуги факторингу віднесено сукупність таких операцій з фінансовими активами (крім цінних паперів та похідних цінних паперів): фінансування клієнтів - суб`єктів господарювання, які уклали договір, з якого випливає право грошової вимоги; набуття відступленого права грошової вимоги, у тому числі права вимоги, яке виникне в майбутньому, до боржників за договором, на якому базується таке відступлення; отримання плати за користування грошовими коштами, наданими у розпорядження клієнта, у тому числі шляхом дисконтування суми боргу, розподілу відсотків, винагороди, якщо інший спосіб оплати не передбачено договором, на якому базується відступлення.

Таким чином у Цивільному кодексі України, як вбачається зі змісту його статей 512, 1077, розмежовано правочини, предметом яких є відступлення права вимоги, а саме: правочини з відступлення права вимоги (цесія) та договори факторингу.

Аналіз статей 512-518 ЦК України дає підстави для висновку щодо суб`єктного складу правочинів із відступлення права вимоги: відповідно до статті 2 цього Кодексу учасником цесії може бути будь-яка фізична або юридична особа.

Разом із тим зі змісту частини 1 статті 1077 ЦК України та частини 5 статті 5 Закону України "Про банки і банківську діяльність" убачається, що у договорі факторингу беруть участь три сторони: клієнт, яким може бути фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності (частина 2 статті 1079 ЦК України), фактор, яким може бути банк або інша банківська установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції (частина 3 статті 1079 ЦК України), та боржник, тобто набувач послуг чи товарів за первинним договором.

Разом із тим у пункті 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", норми якого є спеціальними, зазначено, що фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг.

У частинах 1, 2 статті 7 Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо згідно із законом надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій.

Отже, фактор для надання фінансової послуги має бути включеним до Державного реєстру фінансових установ.

Щодо розмежування за предметом договору слід зазначити, що під час цесії може бути відступлено право як грошової, так і негрошової (роботи, товари, послуги) вимоги. Цивільний кодекс України передбачає лише перелік зобов`язань, у яких заміна кредитора не допускається (стаття 515 цього Кодексу). Предметом договору факторингу може бути тільки право грошової вимоги (як тієї, строк платежу за якою настав, так і майбутньої грошової вимоги (стаття 1078 ЦК України).

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

За змістом пункту 11 частини 1 статті 4 зазначеного Закону факторинг є фінансовою послугою.

Договір факторингу спрямований на фінансування однією стороною другої сторони шляхом надання в її розпорядження певної суми грошових коштів. Зазначена послуга за договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому сама грошова вимога, передана клієнтом фактору, не може розглядатись як плата за надану фактором фінансову послугу.

Згідно з частиною 1 статті 1084 ЦК України якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові.

Також розмежування договорів такого роду здійснюється за їх формою: правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредитору (стаття 513 Цивільного кодексу України). Оскільки факторинг у пункті 3 частини 1 статті 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність" визначено як кредитну операцію, вимоги до такого договору наведені у статті 6 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Метою укладення договору відступлення права вимоги є безпосередньо передання такого права. Метою договору факторингу є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника.

У разі цесії право вимоги може бути передано як за плату, так і безоплатно. За договором факторингу відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату.

Ціна договору факторингу визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги. Розмір винагороди фактора може встановлюватися по-різному, наприклад, у твердій сумі; у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у виді різниці між номінальною вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю.

Якщо право вимоги відступається "за номінальною вартістю" без стягнення фактором додаткової плати, то в цьому випадку відносин факторингу немає, а відносини сторін регулюються загальними положеннями про купівлю-продаж з урахуванням норм стосовно заміни кредитора у зобов`язанні (частина 3 статті 656 ЦК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі №909/968/16.

Отже, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16, суд вважає, що укладений між відповідачами договір №445/П/99/2008-98023 від 01.10.2019 року купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Білої Ірини Володимирівни та ОСОБА_7 за своєю правовою природою є договором цесії.

Крім того, звертаючись до суду з позовом позивач зазначає, що Банк не міг переуступити право вимоги, якого не існувало; в 2015 році пред`явивши позов про дострокове стягнення заборгованості, Банк змінив строк виконання зобов`язання; при зверненні до суду з позовом про стягнення заборгованості, Банк пропустив строк позовної давності, а тому вказані обставини, на думку позивача впливають на дійсність правочину.

Проте варто зауважити, що зазначені позивачем обставини не стосуються дійсності договору №445/П/99/2008-98023 від 01.10.2019 року купівлі-продажу (відступлення) прав вимоги за кредитним договором, укладеним між ПАТ «Комерційний банк «Надра» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ КБ «Надра» Білої Ірини Володимирівни та ОСОБА_7 , оскільки питання суми заборгованості, пропуску строків позовної давності вирішується судом в межах позовної заяви про стягнення заборгованості (в рамках цивільної справи №643/1318/18).

Також суд звертає увагу, що під час розгляду даної справи позивач не надав доказів належного виконання зобов`язань за кредитним договором №445/П/99/2008-98023 від 11.07.2018 року.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Таким чином, оцінюючи належність та допустимість кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, та враховуючи те, що обставини, на які позивач посилався в своєму позові не знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 141, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354 ЦПК України, суд, -

вирішив:

В позові ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, ОСОБА_7 , третя особа: ОСОБА_6 про визнання недійсним договору - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва впродовж тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23 березня 2021 року

Суддя: Н.Г.Притула