Ухвала

26 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 541/2038/20

провадження № 61-6709ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Ступак О. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

21 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що 16 травня 2016 року він прийнятий на посаду директора відокремленого структурного підрозділу Миргородського художньо-промислового коледжу імені Н. В. Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» за строковим трудовим договором (контрактом) на визначений термін із 16 травня 2016 року по 16 травня 2021 року.

Наказом від 01 жовтня 2020 року № 1087 підписаним проректором з науково-педагогічної роботи та економічного розвитку ОСОБА_2 його звільнено із 01 жовтня 2020 року за невиконання умов контракту згідно з підпункту 2 пункту 4.2 контракту від 16 травня 2016 року № 800, з підстав, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 статті 36 Кодексу закону про працю України (далі - КЗпП України). Висновок роботодавця про порушення умов контракту ґрунтується на результатах перевірки якості організації навчальної роботи в Миргородському художньо-промисловому коледжі імені М. В. Гоголя від 10 вересня 2020 року.

Своє звільнення із займаної посади позивач вважав незаконним, здійсненим із порушенням вимог трудового законодавства, а також положень контракту, оскільки відповідач неправомірно перебрав на себе повноваження центрального органу виконавчої влади у сфері освіти та науки щодо проведення аудиту та здійснення оцінювання якості освітньої діяльності закладу освіти. Акт перевірки якості організації навчальної роботи в коледжі від 10 вересня 2020 року, як підстава для видання наказу про звільнення, є нікчемним, так як складений із порушенням норм законодавства, яке регламентує проведення заходів державного нагляду та контролю, а сама перевірка (аудит) проводилася у період із 02 по 10 вересня 2020 року під час його перебування на лікарняному із 07 по 16 вересня 2020 року. Крім того, під час звільнення він брав участь у виборчому процесі і на нього поширювалися гарантії частини другої статті 237 Виборчого кодексу України.

Із урахуванням наведених обставин, позивач просив скасувати наказ Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» від 01 жовтня 2020 року № 1087 про звільнення згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України, поновити його на посаді директора Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» та стягнути із роботодавця на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу із 02 жовтня 2020 року до дня поновлення на роботі, з розрахунку середньоденної заробітної плати у розмірі 727,40 грн.

Рішенням Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 січня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано наказ Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» «Про звільнення ОСОБА_1 » від 01 жовтня 2020 року № 1087. Поновлено ОСОБА_1 на посаді директора відокремленого структурного підрозділу Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка». Стягнуто із Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 55 282,40 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звільнення позивача проведено з істотним порушення норм законодавства про працю, що є підставою для скасування наказу роботодавця, поновлення позивача на займаній посаді з виплатою йому середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому суд першої інстанції виходив з відсутності доказів визначення статутом повноважень у посадових осіб університету по здійсненню аудиту (в тому числі внутрішнього недержавного) щодо надання оцінки якості навчального процесу, контролю за належним провадженням фінансово-господарської діяльності відокремленого структурного підрозділу Миргородського художньо-промислового коледжу імені М. В. Гоголя. Тому виявлені під час аудиту обставини не є допустимим доказом порушення ОСОБА_1 умов контракту та достатніми підставами для звільнення.

Також при звільненні позивача не дотримані передбачені статтею 237 Виборчого кодексу України гарантії щодо заборони під час виборчого процесу звільняти з роботи учасника виборчого процесу, яким був позивач, як кандидат в депутати, з ініціативи власника підприємства, установи, організації. Крім того, незаконність звільнення виданням наказу неуповноваженою особою, оскільки наказ про звільнення позивача видано не ректором університету, а проректором без підтвердження таких повноважень.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2021 року апеляційну скаргу Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» задоволено частково.Рішення Миргородського міськрайонного суду Полтавської області від 20 січня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення часткове задоволення позову. Змінено дату звільнення ОСОБА_1 згідно з наказом від 01 жовтня 2020 року № 1087 за невиконання умов контракту згідно з підпунктом 2 пункту 4.2 контракту від 16 травня 2016 року № 800, з підстав, передбачених контрактом, пунктом 8 статті 36 КЗпП України, з 01 жовтня 2020 року на 19 листопада 2020 року. В іншій частині у задоволенні позову відмовлено. Стягнуто із Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» на користь ОСОБА_1 середній заробіток у розмірі 25 459,00 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що виявлені під час аудиту обставини є допустимим доказом порушення ОСОБА_1 умов контракту та достатніми підставами для звільнення на підставі пункту 8 статті 36 КЗпП України. Оскільки позивач підлягав звільненню з причин невиконання ним умов контракту, на підставах, передбачених контрактом, згідно з пунктом 8 статті 36 КЗпП України, тому порушення гарантії, передбаченої частиною другою статті 237 Виборчого кодексу України, необхідно усунути шляхом зміни дати звільнення позивача, визначивши датою припинення трудових відносин перший день після завершення виборчого процесу. Як наслідок зміни дати звільнення, відповідач має оплатити позивачу середній заробіток за період із 02 жовтня по 19 листопада 2020 року (35 робочих днів) із розрахунку 727,40 грн середньоденного заробітку х 35 робочих днів, що складає 25 459,00 грн.

22 квітня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню із таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

У поданій касаційній скарзі заявник, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не наводить передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України підстав касаційного оскарження судового рішення. Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення на обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

У пункті 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга не приймається до розгляду та повертається судом, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Враховуючи те, що заявник не виконав вимог процесуального закону при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження судового рішення, така скарга підлягає поверненню заявнику.

Повернення скарги не перешкоджає повторному зверненню, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Керуючись статями 389, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Полтавського апеляційного суду від 29 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Національного університету «Полтавська політехніка імені Юрія Кондратюка» про скасування наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя О. В. Ступак