Постанова

Іменем України

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 648/2035/17

провадження № 61-6677св20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Червинської М. Є.,

суддів: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне підприємство «Білозерська центральна районна лікарня»,

треті особи: Департамент охорони здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу комунального підприємства «Білозерська центральна районна лікарня» на постанову Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2020 року в складі колегії суддів: Склярської І. В., Пузанової Л. В., Чорної Т. Г.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина. Короткий зміст позовних вимог

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства «Білозерська центральна районна лікарня» (далі - КП «Білозерська центральна районна лікарня»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Департамент охорони здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої медичними працівниками під час виконання своїх трудових обов`язків.

Позовна заява мотивована тим, що вона є матір`ю ОСОБА_4 , який 13 червня 2016 року звертався до лікаря отоларинголога КП «Білозерська центральна районна лікарня» ОСОБА_2 за медичною допомогою та йому був встановлений діагноз - хронічний поліпозний етмоїдит та запропонована поліпотомія. Після проведення передопераційного обстеження ОСОБА_4 патології загального стану та протипоказань до операційного втручання лікарем виявлено не було. 14 червня 2016 року під загальною анестезією, проведеною лікарем анестезіологом ОСОБА_3 , була проведена поліпотомія носу лікарем отоларингологом ОСОБА_2 . Внаслідок неналежного виконання лікарями КП «Білозерська центральна районна лікарня» своїх функціональних обов`язків, 14 червня 2016 року одразу ж після оперативного втручання, при проведенні загальної анестезії, у ОСОБА_4 розвинувся ларингоспазм, зупинка дихання із наступним розвитком ураження головного мозку, внаслідок чого у нього наступив тяжкий стан коми.

20 вересня 2016 року при огляді МСЕК ОСОБА_4 встановлено інвалідність І групи - довідка МСЕК серії 12 ААА № 281282.

Як вбачається з виписки КЗ «Херсонська міська клінічна лікарня» із медичної картки стаціонарного хворого від 22 грудня 2016 року № 11810 ОСОБА_4 встановлено основний діагноз: постгіпоксична енцефалопатія. Вегетативний стан. Спастична тетраплегія. Спастична контрактура ліктьових, променево-зап`ясткових, тазово-стегнових, колінних суглобів з порушенням тазових органів по центральному типу.

На підставі наказу від 26 липня 2016 року № 331 створено клініко-експертну комісію (КЕК), щодо якості надання медичної допомоги ОСОБА_4 .

Висновком клініко-експертної комісії від 03 серпня 2016 року встановлено: 1) у закладі КЗ «Білозерська центральна районна лікарня» відсутні локальні протоколи з профілем надання медичної допомоги; 2) на рівні стаціонарної допомоги відмічаються порушення чинного законодавства у сфері здоров`я, а саме: відсутність інструментального та апаратного забезпечення для надання невідкладної допомоги в умовах операційної з урахуванням прорахованих ризиків; при аналізі історії хвороби № 3295 виявлено низку порушень у веденні медичної документації. Також було рекомендовано Головному лікарю ОСОБА_5 : до заступника з медичної частини КП «Білозерська центральна районна лікарня», завідуючого анестезіологічним відділенням, завідуючого хірургічним відділенням вжити заходи дисциплінарного впливу за недостатній контроль організації роботи лікарів-ординаторів, відсутність локальних протоколів; направити лікаря-анестезіолога ОСОБА_3 КП «Білозерська центральна районна лікарня» на курси інформації та стажування до відділення анестезіології та ХОКЛ терміном на 1 місяць; посилити контроль за веденням медичної документації, розроблення загальних протоколів, згідно з якими повинна надаватись медична допомога.

Наказом головного лікаря КП «Білозерська центральна районна лікарня» від 05 вересня 2016 року № 103а оголошено догану за неналежне виконання функціональних обов`язків - заступнику головного лікаря з медичної частини ОСОБА_6 , завідуючому анестезіологічним відділенням ОСОБА_7 , лікарю-анестезіологу ОСОБА_3 та лікарю-отоларингологу ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , не виходячи з тяжкого стану коми, помер.

Протягом всього часу перебування сина в медичних закладках вона забезпечувала та підтримувала його життєдіяльність, оплачувала лікування, купувала дорогі лікарські засоби та вживала всіх важливих заходів щодо виведення сина зі стану коми, здійснювала постійний догляд, що підтверджується відповідними чеками та рахунками на суму 302 153,45 грн (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог).

Також з метою покращення тяжкого стану ОСОБА_4 , нею було сплачено оздоровчо-реабілітаційні послуги сина у відпочинково-оздоровчому комплексі «Вернигора» на загальну суму 162 547,42 грн.

Після смерті сина вона та її родина понесли витрати на організацію його поховання на суму 23 819,50 грн, платежі були здійснені від імені рідного брата ОСОБА_4 .

Таким чином, вважає, що лікарі КП «Білозерська центральна районна лікарня» неналежно виконували свої професійні обов`язки, не надали своєчасну та кваліфіковану допомогу ОСОБА_4 , допустили порушення своїх функціональних обов`язків, що спричинило тяжкі наслідки для хворого ОСОБА_4 . У зв`язку з цим, їй та всій родині ОСОБА_4 було завдано як майнову, так і моральну шкоду.

Моральна шкода полягає у тому, що внаслідок смерті сина вона зазнала тяжких моральних переживань та страждань, які вона оцінює в 200 000,00 грн.

Уточнивши позовні вимоги в ході розгляду справи, ОСОБА_1 просила стягнути з КП «Білозерська центральна районна лікарня» на її користь в рахунок відшкодування майнової шкоди 488 520,37 грн, в рахунок моральної шкоди - 200 000,00 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2018 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачкою не доведено причинний зв`язок між діями лікарів КП «Білозерська центральна районна лікарня» та смертю ОСОБА_4 , належними та допустимими засобами доказування не встановлено вину медичних працівників і причинний зв`язок між допущеними ними порушеннями та смертю ОСОБА_4 .

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2018 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Стягнено з КП «Білозерська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди 488 520,37 грн., в рахунок відшкодування моральної шкоди 200 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов, суд апеляційної інстанції врахував висновок судово-медичної експертної комісії ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» №274/19, яким встановлено, що постгіпоксична енпефалопатія такого характеру, яка мала місце у ОСОБА_4 , не розвивається при порушенні тільки дихання, а виникає в умовах зупинки кровообігу не менш ніж на 4-6 хвилин, а отже втрата функцій головного мозку у ОСОБА_4 виникла за рахунок тривалої гіпоксії головного мозку в результаті зупинки серця і дихання, діяльність яких не була своєчасно відновлена. Апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний висновок у сукупності з іншими письмовими доказами свідчить про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 . Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 понесені витрати, які сплачувалися належними її грошовими коштами ОСОБА_4 (братом померлого та сином позивачки) на загальну суму 488 520,37 грн, розмір яких відповідачем не спростований.

Визначення у грошовому виразі моральних страждань матері, пов`язаних з втратою сина, з урахуванням психологічної, етичної, моральної сторони цього питання, є утрудненим, а тому суд апеляційної інстанції, виходячи з засад співмірності та розумності, вважає, що заявлена позивачкою в рахунок відшкодування моральної шкоди сума 200 000 грн, є такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

У квітні 2020 року КП «Білозерська центральна районна лікарня» звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2020 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 27 листопада 2018 року.

Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення судом норм матеріального і процесуального права при відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, зазначає, що апеляційним судом не досліджені зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389, стаття 411 ЦПК України).

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд переглядав справу за доказами, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції, та не були доводами та вимогами, вказаними в апеляційній скарзі. Суд прийняв та задовольнив заяву позивачки та призначив проведення експертизи, незважаючи на те, що вона відмовилася від проведення експертизи в суді першої інстанції, чим фактично вийшов за межі розгляду справи. Також зазначав, що висновок судово-медичної експертної комісії ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» №274/19 від 23 січня 2010 року не надав відповіді на жодне з поставлених йому питань, а посилання у висновку на «Алгоритм дій при тяжкій інтубації трахеї» клінічного протоколу «Надання медичної допомоги хворим зі складною інтубацією трахеї», затвердженого наказом МОЗ України від 03 липня 2006 року № 430, заслуговує критичної оцінки, так як цей наказ втратив чинність. З огляду на вказане представником відповідача було заявлено клопотання про призначення по справі додаткової і повторної комісійної судово-медичної експертизи, в задоволенні якого апеляційним судом відмовлено, у зв`язку із чим суд виніс рішення на недопустимих доказах.

Позивачем на підтвердження понесених майнових витрат долучено до матеріалів справи лише чеки аптек, проте не надано жодного рецепту або припису лікарів для лікування хворого, що для підрахунку розміру понесених нею витрат не достатньо.

У травні 2020 року відповідач подав до Верховного Суду доповнення до касаційної скарги, в яких зазначав, що суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, оскільки незважаючи на заяву відповідача про неможливість участі в судовому засіданні з проханням перенести розгляд справи, розглянув справу за відсутності відповідача, що призвело до її неправильного вирішення.

Відзив до суду касаційної інстанції не поданий

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу № 648/2035/17 з Білозерського районного суду Херсонської області.

У вересні 2020 року справа передана до Верховного Суду.

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 березня 2021 року справу № 648/2035/17 призначено до розгляду.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Суди встановили, що ОСОБА_4 , який є сином позивача у справі, 13 червня 2016 року було встановлено діагноз- хронічний поліпозний етмоїдит та запропонована поліпотопія.

14 червня 2016 року ОСОБА_4 в КП «Білозерська центральна районна лікарня» з приводу поліпозного етоїдиту проведено оперативне втручання.

З виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 11810 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме з анамнезу захворювання видно, що після оперативного вручання в КП «Білозерська центральна районна лікарня» з приводу поліпозного етмоїдиту, розвинувся ларингоспазм, зупинка дихання із наступним розвитком гіпоксичного ураження головного мозку. Проходив лікування: 1. У Херсонській обласній клінічній лікарні з 16 червня 2016 року по 21 вересня 2016 року. 2. У Львівському військовому шпиталі з 22 вересня 2016 року по 11 жовтня 2016 року (зі слів родичів, виписки немає). 3. В оздоровчо-реабілітаційному центрі «Модричі» з 11 жовтня 2016 року по 06 грудня 2016 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.

За заявою ОСОБА_4 (брата ОСОБА_4 ) Управлінням охорони здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації проводилася перевірка щодо кваліфікованого надання медичної допомоги ОСОБА_4 .

Відповідно до висновку за результатами клініко-експертної комісії Департаменту охорони здоров`я обласної державної адміністрації від 03 серпня 2016 року встановлено: у закладі відсутні локальні протоколи з профілем надання медичної допомоги; на рівні стаціонарної допомоги відмічаються порушення чинного законодавства у сфері здоров`я, а саме: відсутність інструментального та апаратного забезпечення для надання невідкладної допомоги в умовах операційної з урахуванням прорахованих ризиків (пацієнт хворіє на артеріальную гіпертензію АТ - 180/100 мм.рт.ст., має ожиріння ІІІ ст., коротку шию - ймовірність утрудненої інкубації трахеї); при аналізі історії хвороби № 3295 виявлено низку порушень у веденні медичної документації.

Також було рекомендовано Головному лікарю ОСОБА_5 : до заступника з медичної частини КП «Білозерська центральна районна лікарня», завідуючого анестезіологічним відділенням, завідуючого хірургічним відділенням вжити заходи дисциплінарного впливу за недостатній контроль організації роботи лікарів-ординаторів, відсутність локальних протоколів; направити лікаря-анестезіолога ОСОБА_3 КП Білозерська центральна районна лікарня» на курси інформації та стажування до відділення анестезіології та ХОКЛ терміном на 1 місяць; посилити контроль за веденням медичної документації, розроблення загальних протоколів згідно з якими повинна надаватись медична допомога.

Наказом Головного лікаря КП «Білозерська центральна районна лікарня» від 05 вересня 2016 року №103 за неналежне виконання функціональних обов`язків оголошено догану заступнику головного лікаря з медичної частини ОСОБА_6 , завідуючому анестезіологічним відділенням ОСОБА_7 , лікарю-анестезіологу ОСОБА_3 та лікарю-отоларингологу ОСОБА_2 ; направлено лікаря- анестезіолога ОСОБА_3 , на курси інформації та стажування до відділення анестезіології та реанімації Херсонської обласної клінічної лікарні терміном на 1 місяць; зобов`язано заступника головного лікаря ОСОБА_6 посилити контроль за ведення медичної документації, розроблення локальних протоколів медичної допомоги.

Висновком судово-медичної експертної комісії ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 274/19 від 23 січня 2020 року встановлено: «…Враховуючи характер скарг, анамнез хвороби, клінічну картину, результати проведеної передньої риноскопії та дані виконаного оперативного втручання є підстави вважати, що у ОСОБА_4 мав місце «Хронічний поліпозний етмоїдит. Хронічний гіпертрофічний риніт». Призначене «...лікування ОСОБА_4 ...» відповідало «...встановленому діагнозу та вимогам наказів МОЗ України, протоколам надання медичної допомоги даній категорії пацієнтів...», а саме «Протоколу надання медичної допомоги хворим з поліпозним риносинуситом» та «Протоколу надання медичної допомоги хворим з хронічним гіпертрофічним ринітом», затверджених наказом МОЗ України від 24 березня 2009 року № 181.

Оскільки в наданих для проведення експертизи локальних протоколах («Локальному протоколі медичної допомоги пацієнтам з хронічним поліпозним риносинуситом» та «Локальному протоколі медичної допомоги пацієнтам з хронічним гіпертрофічним ринітом»), погоджених та затверджених Директором Департаменту охорони здоров`я Херсонської обласної державної адміністрації та затверджених головним лікарем КП «Білозерська ЦРЛ» є виправлення дат їх погодження та затвердження, то чи існували ці протоколи в червні 2016 року та чи керувалися ними лікарі при наданні медичної допомоги ОСОБА_4 , тобто чи «...відповідало лікування ОСОБА_4 ... локальним протоколам лікарні...» за наявними даними встановити неможливо. Більш того, наказ МОЗ України №507 від 27 грудня 2002 року «Про затвердження нормативів надання медичної допомоги та показників якості медичної допомоги», на підставі якого складені у КП «Білозерська ЦРЛ» вищезазначені локальні протоколи, втратив чинність відповідно до наказу МОЗ України від 08 травня 2014 року №310, тобто на момент надання допомоги ОСОБА_4 у КП «Білозерська ЦРЛ» у червні 2016 року цей наказ вже не діяв.

На етапі підготовки хворого до загального знеболення, під час виконання наркозу та при виведенні з наркозу до 12.37 дії лікаря анестезіолога відповідали загальноприйнятим підходам. При цьому, вирішити, чи відповідали дії лікаря анестезіолога «...локальним протоколам лікарні...» неможливо, оскільки такі протоколи для проведення експертизи не надані.

Чим саме обумовлене виникнення ларингоспазму у ОСОБА_4 та відповідно чи «...має місце причинно-наслідковий зв`язок між лікуванням здійсненим лікарями КГ «Білозерська центральна районна лікарня»...» та виникненням «...ларингоспазму у хворого ОСОБА_4 ...» за наявними даними встановити неможливо.

Однак, враховуючи те, що ОСОБА_4 мав прогностичні критерії тяжкої інтубації (коротка шия, ожиріння, клас III по Маллампаті), в даному випадку при виборі рішення про інтубацію під загальною анестезією з застосуванням міорелаксантів слід було дотримуватись «Алгоритму дій при тяжкій інтубації трахеї» клінічного протоколу «Надання медичної допомоги хворим зі складною інтубацією трахеї», затвердженого Наказом МОЗ України №430 від 03 липня 2006 року, зокрема, при ефективній вентиляції маскою роблять 3-5 спроб інтубації, а у разу неефективної вентиляції маскою після першої невдалої спроби інтубації, слід відразу виконати екстрену конікотомію. Виконання даного алгоритму дозволять уникнути гіпоксії, зупинки кровообігу, розвитку постгіпоксичної енцефалопатії з втратою функції головного мозку та настання смерті хворого.

З щоденникового запису від 14 червня 2016 року видно, що вентиляція через маску о 12.40 була неефективною, тобто після першої ж невдалої спроби інтубації потрібно було виконати ОСОБА_4 екстрену конікотомію, без подальших спроб інтубації. У разі дотримання лікарем відділення анестезіології та реанімації вищевказаного «Алгоритму дій при тяжкій інтубації трахеї», виникнення наслідків у вигляді постгіпоксичної енцефалопаії у ОСОБА_4 можливо було уникнути. Оскільки зазначене зроблено не було, то це є недоліком надання медичної допомоги. Крім того, як вказано вище, інтубація після ларингоспазму виконувалась трубкою більшого діаметру (8,0) ніж при проведенні попередньої інтубації, що могло бути одним з факторів того, що спроби заінтубувати хворого буди невдалими.

Записи в медичній карті стаціонарного хворого № 3295 про те, що гіпоксія у ОСОБА_4 виникла тільки за рахунок порушення дихання (ларингоспазму) при відсутності зупинки кровообігу (запис від 14 червня 2016 року о 12.45), не відповідають подальшому перебігу захворювання, оскільки постгіпоксична енпефалопатія такого характеру, яка мала місце у ОСОБА_4 не розвивається при порушенні тільки дихання, а виникає в умовах зупинки кровообігу не менш ніж на 4-6 хвилин. З огляду на це, втрата функцій головного мозку у ОСОБА_4 виникла за рахунок тривалої гіпоксії головного мозку в результаті зупинки серця і дихання, діяльність яких не була своєчасно відновлена.

Беручи до уваги ці дані, клінічний перебіг захворювання у ОСОБА_4 після ларингоспазмута надання у зв`язку з ним медичної допомоги (вегетативний стан), результати МСКТ від 23 червня 2016 року (згідно медичної карти стаціонарного хворого № 10651 Херсонської обласної клінічної лікарні), зокрема «… B коре лобных и теменных долей, в черве и полушариях мозжечка-участки атрофических изменений … диффузного отека вещества моста, ножек и базального отдела ствола мозга..» є підстави вважати, що постгіпоксична енпефалопатія з втратою функцій головного мозку у ОСОБА_4 виникла внаслідок неналежного надання медичної допомоги лікарем відділення анестезіології та реанімації 14 червня 2016 року і має з ним «… причинно-наслідковий зв`язок..».

За даними спеціальної медичної літератури постгіпоксична енцефалопатія такого характеру, яка мала місце у ОСОБА_4 має несприятливий прогноз та закінчується настанням смерті. Разом з тим, оскільки медична документація, яка б відображала стан здоров`я ОСОБА_4 незадовго до настання смерті (амбулаторна карта тощо), гістологічний матеріал, що був відібраний експертом при розтині трупа в ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» не були надані, то встановити причину від чого конкретно настала смерть ОСОБА_4 та чи «...має місце причинно-наслідковий зв`язок між лікуванням здійсненим лікарями КП «Білозерська центральна районна лікарня»...та в подальшому настання смерті...» за наявними даними неможливо.

Відповідно до висновку експерта КП «Бюро судово-медичної експертизи» Херсонської міської ради № 592 від 12 червня 2017 року смерть ОСОБА_4 наступила в результаті постгіпоксичної енцефалопатії, яка ускладнилася набряком головного мозку, що підтверджується даними медичної картки, результатами експертизи трупа та судово-гістологічної експертизи внутрішніх органів: тривале знаходження в комі і розрідження м`яких мозкових оболонок, розширення периваскулярних і перицелюлярних просторів речовини мозку, розширення і повнокрів`я венозних судин, численних дрібних діапедезних крововиливів, розрідження нервових клітин, капіляростази, гостре набухання та гибель невроцитів.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 49 Конституції України передбачено, що кожен має право на охорону здоров`я, медичну допомогу та медичне страхування.

Згідно з пунктами «а», «д», «ї» частини першої статті 6 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» кожний громадянин України має право на охорону здоров`я, що передбачає: життєвий рівень, включаючи їжу, одяг, житло, медичний догляд та соціальне обслуговування і забезпечення, який є необхідним для підтримання здоров`я людини; кваліфіковану медичну допомогу, включаючи вільний вибір лікаря, вибір методів лікування відповідно до його рекомендацій і закладу охорони здоров`я; оскарження неправомірних рішень і дій працівників, закладів та органів охорони здоров`я.

Відповідно до частин першої, п`ятої, шостої статті 8 Закону України «Про основи законодавства України про охорону здоров`я» держава визнає право кожного громадянина України на охорону здоров`я і забезпечує його захист. У разі порушення законних прав і інтересів громадян у сфері охорони здоров`я відповідні державні, громадські або інші органи, підприємства, установи та організації, їх посадові особи і громадяни зобов`язані вжити заходів щодо поновлення порушених прав, захисту законних інтересів та відшкодування заподіяної шкоди. Судовий захист права на охорону здоров`я здійснюється у порядку, встановленому законодавством.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України).

У цивільному законодавстві питання відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, врегульовані §1 Глави 82 книги п`ятої ЦК України.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок непереборної сили, відшкодовується у випадках, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що для настання відповідальності за завдання шкоди ушкодженням здоров`я необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини.

У деліктних правовідносинах у сфері надання медичної допомоги протиправна поведінка спрямована на порушення суб`єктивного особистого немайнового права особи, яке має абсолютний характер, - права на медичну допомогу. У сфері надання медичної допомоги протиправними необхідно вважати дії медичного працівника, які не відповідають законодавству у сфері охорони здоров`я, зокрема стандартам у сфері охорони здоров`я та нормативним локальним актам.

Відповідно до частини другої статті 34 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров`я» обов`язками лікуючого лікаря є своєчасне і кваліфіковане обстеження та лікування пацієнта.

Таким чином, надання несвоєчасної або некваліфікованої медичної допомоги є протиправною поведінкою медичного працівника.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 лютого 2019 року у справі № 755/2545/15-ц (провадження № 61-47866св18) та від 04 листопада 2020 року у справі № 686/6022/18 (провадження № 61-22818св19).

Встановивши фактичні обставини справи, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що постгіпоксична енпефалопатія з втратою функцій головного мозку у ОСОБА_4 виникла внаслідок неналежного надання медичної допомоги лікарем відділення анестезіології та реанімації 14 червня 2016 року і має з ним «… причинно-наслідковий зв`язок…», що підтверджуються висновком судово-медичної експертної комісії ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» № 274/19 від 23 січня 2020 року.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт, що відповідач є заподіювачем шкоди.

Апеляційний суд, врахувавши висновок судово-медичної експертної комісії ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» №274/19, відповідно до якого постгіпоксична енпефалопатія такого характеру, яка мала місце у ОСОБА_4 не розвивається при порушенні тільки дихання, а виникає в умовах зупинки кровообігу не менш ніж на 4-6 хвилин, а отже втрата функцій головного мозку у ОСОБА_4 виникла за рахунок тривалої гіпоксії головного мозку в результаті зупинки серця і дихання, діяльність яких не була своєчасно відновлена, у сукупності з іншими письмовими доказами, дійшов обґрунтованого висновку про доведеність позовних вимог ОСОБА_1 .

Доводи касаційної скарги стосовно розгляду справи на недопустимих доказахта відхилення клопотання відповідача про призначення по справі додаткової і повторної комісійної судово-медичної експертизи, є безпідставними.

Згідно частини першої статті 103 ЦПК України суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторонами (стороною) не надані відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності.

Ухвалою Херсонського апеляційного суду від 19 березня 2019 року, за клопотанням ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Беженар Є. О., з метою встановлення причинно-наслідкового зв`язку між діями лікарів щодо лікування хворого та настання наслідків лікування для хворого, а також відповідність лікування хворого у справі призначено посмертну комплексу судово-медичну експертизу. Висновок судово-медичної експертної комісії ДУ «Головне бюро судово-медичної експертизи МОЗ України» №274/19 є повним, чітким та конкретним, експерти дослідили всі надані матеріали.

Наказ МОЗ України від 03 липня 2006 року № 430, яким затверджено «Алгоритм дій при тяжкій інтубації трахеї» у клінічному протоколі «Надання медичної допомоги хворим зі складною інтубацією трахеї», є чинним.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі «Валерій Фуклєв проти України» (заява №6318/03) Суд зазначив, що перше речення статті 2 ( право на життя) Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує державу не лише утримуватися від «умисного» позбавлення життя, але й вживати належних заходів для захисту життя тих, хто перебуває в межах її юрисдикції (див. рішення від 09 червня 1998 року у справі «L.C.B. проти Великобританії» (L.C.B. v. the United Kingdom), п. 36, Звіти про рішення та ухвали 1998-III) (п.65). Ці принципи також застосовуються у сфері охорони здоров`я. Зокрема, вони вимагають створення ефективної незалежної судової системи з метою забезпечення встановлення причини смерті пацієнтів, які знаходились на лікуванні як в державному, так і в приватному секторі, та притягнення до відповідальності винних (див., серед інших джерел,«Калвеллі і Чільйо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v. Italy) [GC], заява № 32967/96, п. 49, ECHR 2002-I) ( п.65). Статті 2 Конвенції не буде дотримано, якщо захист, забезпечений національним законодавством, існуватиме тільки в теорії: насамперед, він повинен також ефективно працювати на практиці (див. вищезгадане рішення у справі «Калвеллі і Чільйо проти Італії» (Calvelli and Ciglio v, Italy), п. 53). Тому Суд повинен визначити, чи всі наявні засоби юридичного захисту в їх сукупності можуть, як теоретично, так і практично, вважатися юридичними засобами, що дозволяють встановлювати факти, забезпечувати притягнення до відповідальності винних та надавати відповідне відшкодування потерпілому. Іншими словами, замість того, щоб оцінювати правовий режим абстрактно, Суд повинен розглянути, чи є правова система в цілому відповідною щодо справи, що наразі розглядається (див. «Бижиковскі проти Польщі» (Byrzykowski v: Poland) від 27 червня 2006 року, заява № 11562/05, п. 107, і «Додов проти Болгарії» (Dodov v. Bulgaria), від 17 січня 2008 року, заява № 59548/00, пп. 83 і 86) ( п.67).

За вищевикладених обставин, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, що підтверджується вищенаведеним.

Наявність та розмір майнової шкоди, заподіяної внаслідок неналежного виконання лікарем професійних обов`язків, встановлено на підставі письмових доказів у справі.

Доводи касаційної скарги щодо недоведеності розміру майнової шкоди спростовуються матеріалами справи, зокрема, й оригіналами чеків аптечних пунктів, які відповідають наявним в матеріалах справи копіям призначення лікарів для лікування хворого ОСОБА_4 .

При цьому, колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що фіскальні чеки з аптечних пунктів не є іменними, проте наявність їх оригіналів у позивача підтверджує фактичну сплату нею коштів за товар, а тому є належним доказом понесення саме нею витрат на лікування ОСОБА_4 у розмірі 302 153,45 грн.

Крім того, матеріали справи містять рахунки відпочинково-оздоровчого комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_3 » на загальну суму 162 547,42 грн, в яких зазначено «гість - ОСОБА_4 », які також були оплачені позивачем, про що свідчить відмітка «сплачено», що відповідачем не спростовано.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що позивач понесла майнові витрати на лікування та оздоровлення свого сина ОСОБА_4 у загальному розмірі 464 700,87 грн.

Доказів того, що вказані витрати понесені не позивачем ОСОБА_1 матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Разом з тим, з договору-замовлення №1357 на організацію та проведення поховання від 19 травня 2017 року, договору-замовлення № 000596 від 19 травня 2017 року, квитанцій №000084 від 19 травня 2017 року, № 001941 від 19 травня 2017 року, №001943 від 20 травня 2017 року, № 415 від 22 травня 2017 року, які стосуються послуг з поховання ОСОБА_4 , вбачається, що замовником вказаних послуг був його брат (син позивачки) ОСОБА_4 .

Вказана обставина не заперечується і позивачкою, яка в позовні заяві підтвердила, що всі витрати на організацію поховання були здійснені від імені рідного брата ОСОБА_4 .

Таким чином, підстави для відшкодування позивачці витрат на організацію поховання її сина ОСОБА_4 відсутні, у зв`язку з чим доводи касаційної скарги в цій частині є обґрунтовані, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 23 819,50 грн задоволенню не підлягають.

Згідно з частинами першою, четвертою статті 412 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

За таких підстав та з урахуванням положень статті 412 ЦПК України, колегія суддів Верховного Суду вважає за можливе змінити постанову суду апеляційної інстанції в частині розміру відшкодування КП «Білозерська центральна районна лікарня» на користь позивача майнової шкоди, зменшивши її розмір до 464 700,87 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції в частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди, оскільки апеляційний суд правильно вважав доведеним заподіяння моральної шкоди ОСОБА_1 втратою сина за обставинами, встановленими у справі, у розмірі 200 000,00 грн, що відповідає засадам співмірності та розумності відповідно до вимог статті 23, 1167 ЦК України.

Посилання заявника про те, що апеляційний суд, розглянувши справу за наявності клопотання представника КП «Білозерська центральна районна лікарня» про відкладення розгляду справи, чим порушив право відповідача на належний правовий захист, колегія суддів відхиляє, оскільки клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи апеляційний суд розглянув та відхилив, а відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

За таких обставин постанова апеляційного суду підлягає зміні в частині вирішення питання щодо відшкодування майнової шкоди, зменшивши її розмір до 464 700,87 грн. В частині вирішення питання про відшкодування моральної шкоди у розмірі 200 000,00 грн постанова суду апеляційної інстанції підлягає залишенню без змін.

Керуючись статтями 400, 409, 412, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу комунального підприємства «Білозерська центральна районна лікарня» задовольнити частково.

Постанову Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2020 року в частині стягнення з комунального підприємства «Білозерська центральна районна лікарня» на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування майнової шкоди змінити, зменшивши її розмір до 464 700,87 грн.

В іншій частині постанову Херсонського апеляційного суду від 17 березня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийМ. Є. ЧервинськаСудді:В. С. Жданова А. Ю. Зайцев Є. В. Коротенко В. М. Коротун