РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 638/13293/19

Провадження № 2/638/1367/21

12.04.2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Подус Г.С.,

при секретарі - Коваленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщені Дзержинського районного суду міста Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Української інженерно-педагогічної академії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди,

встановив:

До Дзержинського районного суду м. Харкова з позовною заявою звернувся ОСОБА_1 до Української інженерно-педагогічної академії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди. У якій просив стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду у сумі 122 603 грн. 13 коп., моральну шкоду у сумі 100 000 грн. 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 грн. і витрати на проведення оцінювання збитку у розмірі 2402 грн. 40 коп.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що є власником автомобіля BMW 320 І, д.н.з. НОМЕР_1 . 03.01.2019 близько 10.45 у дворі будинку № 5 по площі Павлівська м. Харків біля будинку 27 по вул. Університетська під час руху на автомобіль BMW 320 І д.н.з. НОМЕР_1 , з даху будинку 27 по вул. Університетська м. Харків впала глиба снігу. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження. 03.01.2019 працівниками поліції прийнята заява щодо обставин подій. Оскільки будинок АДРЕСА_1 перебуває на балансі Української інженерно-педагогічної академії. Позивачем на ім`я ректора Української інженерно-педагогічної академії було подано заяву щодо обставин подій з проханням відшкодування спричиненої шкоди.09.01.2019 ректором Української інженерно-педагогічної академії надано відповідь-відмову у відшкодуванні шкоди.15.01.2019 Шевченківським відділом поліції ГУНП в Харківській області надана довідка про результати розгляду заяви позивача ЖЄО № 299 від 03.01.2019 відповідно до якого встановлений факт отримання автомобілем механічних пошкоджень, спричинених внаслідок падіння снігу. 11.01.2019 року позивач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса з метою проведення авто товарознавчого дослідження. Згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження №648 від 11.03.2019 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса щодо розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу ВМW 320 І, д.н.з. НОМЕР_1 складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту становить 122 603,13 грн. Окрім матеріальної шкоди, позивач зазнав і моральної шкоди, яка полягає у наступному: позивач є інвалідом 2 групи, використання транспортного засобу забезпечує його нормальну життєдіяльність, так як вимушений відвідувати лікувальні заклади. Пошкодження транспортного засобу різко та негативно змінило його життя, обмеживши та значно ускладнивши побут. Достатньою та справедливою для компенсації моральних страждань позивача буде сума у розмірі 100 000 грн.00 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Третя особа Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», не з`явився, причини неявки суду не повідомив, повідомлявся завчасно та належним чином.

02.09.2019 року Дзержинський районний суд м. Харкова прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Української інженерно-педагогічної академії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Відповідачем подано відзив на позов від 26.09.2019 року, в якому вказує, що УІПА із позовними вимогами ОСОБА_1 не згодна та заперечує проти його позову, вважає, що позовні вимоги є незаконними, оскільки не відповідають приписам чинного законодавства, та необґрунтованими, оскільки суперечать фактичним обставинам справи та дійсним правовідносинам сторін - отже є такими, що не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Відсутні будь-які об`єктивні докази того, що падіння снігу на автомобіль позивача сталось саме з будинку по АДРЕСА_2 чи будь-якого іншого та в інший час. Відсутня також будь-яка об`єктивна інформація про місце та обставини перебування автомобіля позивача протягом цілої години - з 10:45(часу коли нібито сталося ДТП) до 11:45 (коли позивач повідомив органи Національної поліції України та відповідача.

06.07.2020 року Ухвалою Дзержинського районний суду м. Харкова закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Суд, дослідивши матеріали справи дійшов наступних висновків.

Відповідно статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих сторонами та іншими учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 на праві власності належить BMW 320 І, д.н.з. НОМЕР_1 , що підтверджується Довідкою №31/20-197 від 17.01.2019 року виданою регіональним сервісним центром в Харківській області.

03.01.2019 працівниками поліції прийнята заява від ОСОБА_1 , про те, що 03.01.2019 близько 10.45 у дворі будинку АДРЕСА_3 під час руху на автомобіль BMW 320 І д.н.з. НОМЕР_1 , з даху будинку 27 по вул. Університетська м. Харків впала глиба снігу. Внаслідок чого автомобіль отримав механічні пошкодження.

ОСОБА_1 на ім`я ректора Української інженерно-педагогічної академії подав заяву щодо обставин подій з проханням відшкодування спричиненої шкоди.

09.01.2019 ректором Української інженерно-педагогічної академії надано відповідь-відмову у відшкодуванні шкоди.

15.01.2019 Шевченківським відділом поліції ГУНП в Харківській області надана довідка про результати розгляду заяви позивача ЖЄО № 299 від 03.01.2019.

11.01.2019 року позивач звернувся до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса з метою проведення авто товарознавчого дослідження. Згідно висновку експертного авто товарознавчого дослідження №648 від 11.03.2019 Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. засл. професора М.С. Бокаріуса щодо розміру матеріального збитку заподіяного власнику колісного транспортного засобу ВМW 320 І, д.н.з. НОМЕР_1 складеного на замовлення позивача, вартість відновлювального ремонту становить 122 603,13 грн.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільно-правова відповідальність юридичної або фізичної особи за завдану майнову шкоду на підставі ст. 1166 ЦК України настає за умови доведеності всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме наявності шкоди, протиправності дій заподіювача шкоди, причинного зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою і вини в заподіянні шкоди.

За загальним правилом, відсутність хоча б одного елемента складу цивільного правопорушення, виключає настання цивільної відповідальності. При цьому, на позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками.

Як встановлено судом, позивач здійснював рух транспортним засобом BMW 320 І д.н.з. НОМЕР_1 у дворі будинку АДРЕСА_3 , і на його автомобіль впала глиба снігу.

Як стверджує позивач, глиба впала з буд. АДРЕСА_1 .

В судовому засідання свідок ОСОБА_2 пояснила суду, що позивач - їх клієнт зайшов в їх службу, вона побачила, що у двір заїхала машина - синій BMW. Коли він почав рух з криші впала глиба снігу. Машина була пошкоджена, викликали поліцію, глиба сніга впала з будівлі відповідача, та висіли дуже великі бурульки.

Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підтвердження своєї позиції позивач долучив заяву звернення до поліції, довідку про результати розгляду заяви позивача ЖЄО № 299 від 03.01.2019, однак суд не може прийняти дані докази, як належні, з огляду на те, що сама по собі заява звернення містить не об`єктивні та встановлені факти, а свідчить лише про те, що заяву ОСОБА_1 було прийнято, за зафіксовано його власні пояснення. Стосовно ж довідки про результати розгляду заяви позивача ЖЄО № 299 від 03.01.2019 року, варто зазначити, що вона встановила лише пошкодження автомобіля, однак жодним чином не встановлені ані місце ані механізм пошкодження.

Згідно Довідки №245701771 Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.02.2021 року, власником нежитлової будівлі літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_1 , - є держава.

Відповідач Українська інженерно-педагогічної академія є орендарем нежитлової будівлі літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі Договору оренди нерухомого майна від 21.04.2011 року та Договору №7 про внесення змін.

Позивач також посилався на Наказ №1329 від 09.08.2007 року про внесення змін до Типового договору оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що наоежить до державної власності, та посилався на типовий договір оренди, в якому п.5.2 передбачено, що за актом приймання-передавання прийняти орендовану будівлю (споруду) на свій баланс на період оренди. Пунктом 5.7 передбачено, що у разі виникнення загрози або настання надзвичайних ситуацій, пов`язаних з природною стихією: ураган, землетрус, великий снігопад, ожеледиця тощо, надавати своїх працівників для їх попередження та ліквідації наслідків.

Однак, суд не може прийняти як належний та допустимий доказ типовий договір оренди, з огляду на те, що згідно п. 2 Наказу №1329 від 09.08.2007 року, Департмаенту з питань управління державним майном та орендних відносин і регіональним відділенням Фонду державного майна України, іншим орендодавцям державного майна при підготовці договорів оренди індивідуально визначеного (нерухомого або іншого) майна, що належить до державної власності, брати за основу зазначений Типовий договір. Істотні умови договорів оренди мають відповідати встановленим у Типовому договорі.

Позивачем не надано суду доказів, що п. 5.7 відноситься до істотних умов договору, а тому твердження того, що даний пункт міститься в Договорі оренди нерухомого майна від 21.04.2011 року та Договорі №7 про внесення змін, не надано.

Позивачем не заявлялося клопотання про витребування від позивача Договору оренди нерухомого майна від 21.04.2011 року та Договору №7 про внесення змін, для огляду в судовому засіданні та встановленні умов на яких держава передала відповідачу у користування нежитлове приміщення.

Згідно ч.ч.1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Сторонам надано можливість повно реалізувати процесуальні права, надані їм законом, в тому числі надати докази.

Враховуючи положення ч.7 ст.81 ЦПК України суд позбавлений можливості самостійно збирати докази.

Відповідно до ч.1 ст. 323 ЦК України ризик випадкового знищення та випадкового пошкодження (псування) майна несе його власник, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п.2 постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні

мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином, для відшкодування шкоди необхідно довести такі факти:

а) неправомірність поведінки особи; б) наявність шкоди: під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо); у відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі; в) причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки особи, яка завдала шкоди; г) вина особи, яка завдала шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди, повинен довести наявність усіх чотирьох елементів даного правопорушення.

На підтвердження обставин справи позивачем долучено фото пошкодженого автомобіля, однак вказані фото не доводять наявності вини відповідача у заподіянні шкоди автомобілю позивача з огляду на наступне. На фотографіях, долучених до матеріалів справи, зображено автомобіль та його пошкодження, снігу на якому вже не було, на фото немає відмітки про те, коли саме ці фото зроблені: у день, коли було пошкоджено авто позивача чи у будь-який інший день. Крім того, у матеріалах справи, відсутні плани-схеми розташування автомобіля; фотоматеріали огляду місця події; у листі поліції лише зафіксовано, що автомобіль пошкоджено.

Отже, суд вважає, що відсутні докази вини відповідача у заподіянні збитків позивачу.

Позивачем також не доведено в суді, в чому полягає протиправна поведінка відповідача, з огляду на те, що так і не було встановлено, хто саме є балансоутримувачем будинку, та на кого саме покладено обов`язок по утриманню нежитлової будівлі літ. «А-4» за адресою: АДРЕСА_1 .

Оскільки позивач належними засобами доказування не довів завдання йому саме відповідачем шкоди, протиправність дій відповідача, причинний зв`язок між ними та вину відповідача, то позов щодо стягнення матеріальних збитків суд вважає необґрунтованим та таким, що не підлягає до задоволення. За відсутності доведення винних дій відповідача, які були наслідком пошкодження автомобілю позивача, підстав для задоволення позову, суд не вбачає.

Позивач також просив суд стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 100000 грн.

За ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Відповідно до ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Оскільки судом відмовлено в задоволенні позову про стягнення матеріальних збитків із-за недоведеності як вини відповідача, так і протиправності дій відповідача, а тому підстави для відшкодування моральної шкоди також відсутні.

Відповідно до ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України, визначено витрати пов`язані з розглядом справи:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до п.2 ч. 2 ст. Інші судові витрати (крім судового збору) пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови у задоволенні позову на позивача.

Тому у задоволенні позовних вимог про стягнення витрат на правову допомогу, суд вважає за необхідне також відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 263-265,273 ЦПК України, суд,-

ухвалив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Української інженерно-педагогічної академії, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Комунальне підприємство «Жилкомсервіс», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду до або через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом 30 днів з дня виготовлення повного рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 23.04.2021 року.

Суддя: