ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2021Справа № 910/16250/20Господарський суд міста Києва у складі судді Алєєвої І.В., за участю секретаря судового засідання Голуб О.М., розглянувши матеріали справи

за позовом Малого приватного підприємства «Асва»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом-Бас»

про стягнення 5 914, 35 грн.

Представники сторін: згідно протоколу судового засідання від 26.04.2021.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 5 914, 35 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.11.2020 було відкрито провадження у справі, розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін, одночасно встановивши відповідачу строк який становить п`ятнадцять днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження для подання до суду відзиву на позов та доказів направлення відзиву позивачу; встановивши позивачу строк, який становить п`ять днів з дня отримання відзиву на позов, для подання до суду відповіді на відзив на позов, а також доказів направлення відповіді на відзив відповідачу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.12.2020 було здійснено перехід до розгляду справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2021.

У судовому засіданні 01.02.2021 уповноважений представник позивача надав усні пояснення по справі

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 01.02.2021 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 було продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи на 15.02.2021.

02.02.2021 від Малого приватного підприємства «Асва» надійшло клопотання про долучення доказів по справі.

16.02.2021 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрідом-Бас» надійшло повідомлення по справі.

Судове засідання 15.02.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Алєєвої І.В. на лікарняному з 09.02.2021 по 26.02.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.03.2021 було перепризначено розгляд справи на 15.03.2021.

У судовому засіданні 15.03.2021 представник Малого приватного підприємства «Асва» надав усні пояснення по справі.

Уповноважений представник відповідача у судове засідання 15.03.2021 не з`явився.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.03.2021 було відкладено розгляд справи на 05.04.2021.

25.03.2021 від Малого приватного підприємства «Асва» надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника та пояснення по справі.

У судове засідання 05.04.2021 уповноважені представники сторін не з`явились.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.04.2021 було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.04.2021.

У судове засідання 26.04.2021 уповноважені представники сторін не з`явились.

Дослідивши матеріали справи, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

12.08.2019 між Малим приватним підприємством «Асва» (далі - Позивач/Підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФРІДОМ-БАС» (далі - Відповідач/Замовник) було укладено Договір купівлі-продажу товарів і послуг №А1-12/08 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1., Підприємство зобов`язується передати у власність Замовника, а Замовник зобов`язується прийняти та оплатити товар (автомобільні шини/диски, далі - товари) у кількості, асортименті та за цінами відповідно до замовлень, рахунків-фактур та видаткових накладних, які є невід`ємною частиною даного Договору.

Підприємство зобов`язується надати послуги з шиномонтажу, балансування та шиноремонту (далі - за текстом - «послуги»), які надаються Підприємством за завданням Замовника в порядку та на умовах, визначених цим Договором.(п. 1.2. Договору).

Згідно із п. 3.1.-3.2. Договору Підприємство зобов`язане протягом двох робочих днів з дня отримання заявки Замовника, у якій мають бути вказані асортимент та кількість товарів, направити Замовнику рахунок-фактуру. Замовлення може бути направлено Підприємству поштою, факсом, засобами телефонного чи електронного зв`язку.

Згідно із п. 3.3. Договору Замовник зобов`язаний розрахуватися за товари та послуги у спосіб, визначений пунктом 4.1. даного Договору, протягом 2 (двох) робочих днів з дня отримання рахунку-фактури.

Підприємство зобов`язане надати послуги, визначені пунктом 1.2. даного Договору у строки, обумовлені нарядом-замовленням, але не раніше здійснення оплат Замовником.

Оплата товарів та послуг здійснюється Замовником за визначеною у рахунку-фактурі ціною та у визначений пунктом 3.3. даного Договору строк шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства, вказаний у пункту 9 даного Договору. Датою оплати товарів і послуг вважається дата надходження грошових коштів на розрахунковий рахунок Підприємства (п.п. 4.1 - 4.2 Договору)

Датою поставки вважається дата, зазначена у видатковій накладній на товар. Місцем

Датою надання послуг вважається дата, зазначена в акті здачі-прийняття виконаних робіт. Факт надання послуг підтверджується нарядом-замовленням та актом здачі- прийняття виконаних робіт, оформлених відповідно до вимог чинного законодавства України і засвідчених підписами і печатками (у разі наявності) Сторін (п.п. 4.8-4.9. Договору).

На виконання умов Договору та на замовлення Відповідача, які надходили відповідно до п. 3.2. Договору, Підприємством було надано послуги з шиномонтажу, накачування шини, підкачки, шиноремонту на загальну суму 5740,01 грн., що підтверджується актами надання послуг та рахунками на оплату.

Відповідно до інформації, зазначеної в Актах надання послуг Замовник ТОВ «ФРІДОМ- БАС» до МПП «Асва» претензій по об`єму, якості та строкам виконання робіт (надання послуг) не має.

Таким чином, Позивач виконав всі свої зобов`язання щодо надання послуг з шиномонтажу, однак як зазначає Позивач - Відповідач не здійснив належну оплату за надані послуги.

12 серпня 2020 року Позивач направив Відповідачу лист-вимогу №46 щодо погашення заборгованості за відвантажені шини та отримані послуги з шино монтажу.

Так, у зв`язку із невиконанням відповідачем основного зобов`язання, позивач звернувся з даним позовом до господарського суду.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (частина перша статті 662 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитись від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Нормами ст. 530 ЦК України, закріплено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

25.03.2021 від Малого приватного підприємства «Асва» надійшло клопотання у якому позивач зазначає, про те, що відповідачем погашено заборгованість перед позивачем в частині основного боргу в розмірі 5 740, 01 грн.

В силу п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Закриття провадження у зв`язку з відсутністю предмета спору відбувається, зокрема, у випадку сплати суми боргу боржником.

За таких обставин, оскільки відповідачем сплачено позивачеві суму основного боргу в розмірі 5 740, 01 грн., провадження у справі в частині стягнення 5 740, 01 грн. заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов`язання по сплаті на користь позивача 5 740, 01 грн. згідно ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України. Відповідачем вказаний обов`язок не спростований.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язанням, в свою чергу, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України).

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з ч. 1 ст. 193 ГК України Суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільногокодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Крім того, позивачем заявлено стягнення з відповідача суму штрафних санкцій в розмірі 116, 5 грн. - пені, 29, 15 грн. - 3% річних та 28, 64 грн. втрат від інфляції.

Відповідно до п. 6.1. Договору у випадку порушення Договору винна Сторона несе відповідальність, визначену цим Договором та чинним законодавством України.

За прострочення здійснення розрахунку за товари або послуги Замовник зобов`язаний на вимогу Підприємства виплатити останньому пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє у період прострочення, за кожен день прострочення (п. 6.3. Договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з приписами статей 662, 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу; продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом з ч. 2 ст. 217 ГК України одним з видів господарських санкцій є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).

За приписами ч.1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Згідно із ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що за порушення строків оплати вартості Товару, що поставляється за цим Договором та/або вартості витрат, передбачених цим Договором, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення. Пеня нараховується за весь період прострочення.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань (п. 1.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.13. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

При здійсненні перерахунку пред`явленого до стягнення розміру пені судом враховано, що прострочення відповідача з оплати товару, позивачем здійснено розрахунок пені за прострочення оплати.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Нарахування пені починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, при цьому день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені.

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції. (п.п. 2.5, 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Судом встановлено, що позивачем правомірно обчислено вимогу про стягнення пені в розмірі 116, 55 грн.

Враховуючи викладене, судом задовольняються позовні вимоги про стягнення пені за порушення оплати товару на загальну суму 116, 55 грн.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення 3% річних та втрат від інфляції.

Як унормовано приписами статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник , який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

При цьому слід зауважити, що у випадках порушення грошового зобов`язання суд не має правових підстав приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

За своїми ознаками, індекс інфляції є збільшенням суми основного боргу у зв`язку з девальвацією грошової одиниці України, а 3% річних є платою за користування чужими коштами в цей період прострочення виконання відповідачем його договірного зобов`язання, і за своєю правовою природою вони є самостійними від неустойки способами захисту, цивільних прав і забезпечення виконання цивільних зобов`язань, а не штрафною санкцією.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань").

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку про те, що обґрунтованою та арифметично вірною є сума 3% річних у розмірі 29, 15 грн, а тому зазначені позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі та стягнення втрат від інфляції у повному обсязі в розмірі 28, 64 грн.

Крім того, позивачем заявлено про стягнення судових витрат на професійну правову допомогу в сумі 10 600, 00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

04.09.2020 між позивачем та Адвокатськийм об`єднанням «ЮСГАРД» було укладено договір № 5-КО про надання правової допомоги.

На підтвердження факту здійснення правової допомоги заявником подано - акт надання правової допомоги від 20.10.2020 за яким вартість наданих послуг складає 10 600, 00 грн., рахунок фактуру від 04.09.2020 № 1/5-КО та платіжне доручення № 464від 04.09.2020 на суму 10 600,00 грн.

Враховуючи те, що сума основного боргу яка була заявлена позивачем не стягнута за рішенням суду, а в добровільному порядку сплачена відповідачем, що підтверджується матеріалами справи, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 07.08.2018 Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №916/1283/17.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26 лютого 2015 року у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Ураховуючи наведене, з огляду на спірні правовідносини, беручи до уваги рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду позивачем документів, їх значення для вирішення спору, враховуючи, що розгляд цієї справи здійснюється у спрощеному позовному провадженні без проведення судового засідання, приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, та враховуючи те, що адвокатом надавались позивачу послуги в аналогічних правовідносинах, а також заперечення відповідача, суд прийшов до висновку, що заявлений до стягнення розмір витрат на оплату послуг адвоката не є співмірним із складністю справи, ціною позову та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), з часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та з обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

За таких обставин, суд вважає за необхідне зменшити заявлену суму за надання правничої допомоги позивачу у справі №910/16250/20 до 2 000, 00 грн.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність порушень строків оплати за отриманий товар та відсутність підстав для застосування відповідальності за таке порушення.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Провадження у справі № 910/16250/20 в частині стягнення 5 740 (п`ять тисяч сімсот сорок) грн. 01 коп. закрити.

2. В іншій частині позовні вимоги задовольнити.

3. Стягнути з ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФРІДОМ-БАС» (Україна, 03124, місто Київ, ПРОВУЛК РАДИЩЕВА, будинок 6, код ЄДРПОУ - 39536007) на користь МАЛОГО ПРИВАТНОГО ПІДПРИЄМСТВА «АСВА» (Україна, 02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ ФЛОРЕНЦІЇ, будинок 12-Б, квартира 103, код ЄДРПОУ 16399501) - пеню у розмірі 116 (сто шістнадцтять) грн. 55 коп., 3% річних у розмірі 29 (двадцять дев`ять) грн.. 15 коп., втрат від інфляції в розмірі 28 (двадцять вісім) грн.. 64 коп., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) грн.. 00 коп та судовий збір у розмірі 2 102 грн. (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Алєєва