ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2021Справа № 910/1198/21Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., за участю секретаря судового засідання Коверги П.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп"

до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення заборгованості в розмірі 719 309,24 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мінько Я.С., в порядку самопредставництва;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами про стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заборгованості у розмірі 719 309,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що ним на підставі Договору поставки №20/05/02 від 08.01.2020 на згідно видаткової накладної №59 від 30.01.2020 було поставлено відповідачу товар загальною вартістю 679 993,14 грн., в той час як останнім свої зобов`язання з оплати вказаного товару не виконано, у зв`язку з чим у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виникла заборгованість у розмірі 679 993,14 грн., яка підлягає стягненню в судовому порядку.

Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 28 738,71 грн., нарахованих за прострочення зобов`язання у період з 01.04.2020 по 14.01.2021, та 3% річних у розмірі 16 577,39 грн., нарахованих за прострочення зобов`язання у період з 01.04.2020 по 25.01.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №910/1198/21; постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначено на 15.03.2021; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив.

01.03.2021 засобами електронного зв`язку від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшов відзив на позов (підписаний кваліфікованим та удосконаленим електронним підписом) з доказами його направлення електронною поштою позивачу, у якому відповідач стверджує, що встановлений Договором строк на оплату товару повинен відраховуватись з дати завершення вхідного контролю товару, а не з дати поставки товару, у зв`язку з чим Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" невірно розраховано розмір 3% річних. Крім того, відповідач вказує, що у зв`язку з запровадженням по всій території України карантину з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби COVID-19, погіршився стан розрахунків контрагентів із відповідачем за спожиту електроенергію, а тому відсутня вина Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у несвоєчасному здійсненні оплати за отриману продукцію, виконані роботи та надані послуги. Також у своєму відзиві відповідач, посилаючись на викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 правову позицію, просить суд зменшити суму 3% річних до 5 000,00 грн. та інфляційних втрат до 10 000,00 грн.

09.03.2021 засобами поштового зв`язку від Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" надійшла відповідь на відзив з доказами її направлення відповідачу, в якій позивач вказує, що норма ст. 692 Цивільного кодексу України пов`язує строк оплати товару з датою прийняття товару або прийняття товаророзпорядчих документів на нього. Також позивач зазначає, що невиконання контрагентами своїх зобов`язань з відповідачем та стан світової економіки, не можуть бути підставою для звільнення від компенсації витрат, які понесло Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" через неналежне виконання зобов`язань Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом".

16.03.2021 засобами електронного зв`язку від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" надійшли заперечення на відповідь на відзив з доказами їх направлення електронною поштою позивачу, в яких відповідач вказує, що норма ст. 692 Цивільного кодексу України застосовується, якщо сторонами не передбачений інший строк оплати товару, в той час як сторонами у Договорі було передбачено інший строк оплати товару - протягом 60 днів після завершення вхідного контролю продукції.

Враховуючи, що судом під час підготовчого провадження, та зокрема, у підготовчому засіданні було вчинено всі дії, які необхідно вчинити до закінчення підготовчого провадження та початку судового розгляду справи по суті, та сторонами було заявлено про подання суду всіх наявних у них доказів і пояснень по справі, в зв`язку з чим відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України судом постановлено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 19.04.2020.

14.04.2021 представником відповідача подано клопотання про проведення судового засідання 19.04.2021 за відсутності представника відповідача.

У судове засідання 19.04.2021 представник позивача з`явився, представник відповідача не з`явився.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Зважаючи на викладене, оскільки неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об`єктивному розгляду всіх обставин справи, зважаючи на подане представником відповідача клопотання про розгляд справи за відсутності представника відповідача, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

На виконання вимог ст. 223 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 219 ГПК України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

У судовому засіданні 19.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

08.01.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (постачальник) та відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (покупець) було укладено договір поставки №20/05/02 (надалі - Договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити в передбачені даним договором строки покупцю визначену у цьому пункті продукцію: Трубу АДО 32х6х6000мм ГОСТ 18482-79 в кількості 5,363 тонни загальною вартістю 661 534,63 грн. (з ПДВ), а покупець зобов`язався прийняти та оплатити вказану продукцію.

Загальна сума договору складає 661 534,63 грн. (п. 3.1 Договору).

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Поставка продукції за цим договором здійснюється до 15.02.2020 партіями відповідно до заявок покупця, в яких зазначається кількість продукції, що постачається, та строки її поставки (п. 5.1 Договору).

Цей договір вважається укладеним з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та діє 2 роки (п. 10.1 Договору).

На виконання своїх зобов`язань за Договором Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" було поставлено відокремленому підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" продукцію загальною вартістю 673 993,14 грн., що підтверджується видатковою накладною №59 від 30.01.2020 на суму 673 993,14 грн.

Листом вих. №24/04-14 від 24.04.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" просило Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" сплатити заборгованість. Вказаний лист був одержаний відповідачем 04.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7150305165929.

Листом вих. №20/05-11 від 20.05.2020 Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" було надіслано Відокремленому підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" акти звірки взаємних розрахунків, який був одержаний відповідачем 26.05.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №7150305208105.

Листом вих. №3324/14 від 11.06.2020 Відокремлений підрозділ "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп", що має тимчасові складнощі із фінансуванням, що сталося через відсутність оплати з боку Державного підприємства "Гарантований Покупець" та просив позивача погоди строк оплати товару до 31.12.2020.

Листом вих. №11/06-1 від 11.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" відмовило Державному підприємству "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" у погоджені строку оплати за продукцію до 31.12.2020.

Спір у справі виник у зв`язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов`язання по оплаті поставленого згідно Договору товару, у зв`язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" вказує на існування у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" заборгованості у розмірі 673 993,14 грн. та за несвоєчасне виконання зобов`язань позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 28 738,71 грн., нараховані за прострочення зобов`язання у період з 01.04.2020 по 14.01.2021, та 3% річних у розмірі 16 577,39 грн., нараховані за прострочення зобов`язання у період з 01.04.2020 по 25.01.2021.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

За приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи видаткової накладної № 59 від 30.01.2020 позивачем поставлено відповідачу товар загальною вартістю 673 993,14 грн.

Вказана видаткова накладна підписана уповноваженими представниками сторін, а також в ній міститься посилання на реквізити Договору.

Зокрема, на підтвердження повноважень особи, яка від імені Відокремленого підрозділу "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" прийняла товар, позивачем було долучено до матеріалів справи довіреність №1/27 від 30.01.2020.

В свою чергу, відповідач у своєму відзиві підтверджує обставини поставки йому позивачем товару за видатковою накладною №59 від 30.01.2020 на загальну суму 673 993,14 грн.

Частиною 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.

Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами та сторонами підтверджується факт поставки та відповідно прийняття відповідачем товару загальною вартістю 673 993,14 грн.

Положеннями ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 4.1 Договору визначено, що оплата поставленої продукції здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в даному договорі, протягом 60 днів після завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (зокрема, проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

Суть спору фактично зводиться до того, що позивач обраховує перебіг передбаченого п. 4.1 Договору строку на оплату товару з дати поставки товару (дати видаткової накладної), в той час як відповідач вважає, що перебіг такого строку повинен обраховуватись із дати завершення приймання продукції за якістю, за результатами якого встановлено її належну якість (дати завершення вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою).

За приписами ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ст. 252 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Пунктом 3 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України визначено, що однією із загальних засад цивільного законодавства визначено свободу договору.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виходячи із принципу свободи договору згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України, сторони спору у пункті 4.1 Договору пов`язали початок перебігу строку на оплату вартості поставленого позивачем товару із відповідною подією - завершенням приймання продукції за якістю (проходження вхідного контролю за прийнятою у покупця процедурою) і цей день не враховується при обчисленні періоду прострочення виконання зобов`язання з оплати вартості поставленої позивачем продукції.

Тотожної правової позиції дотримується Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19, а також Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 05.09.2019 у справі №908/1501/18.

Як вбачається із наданого відповідачем ярлика на придатну продукцію №39, процедура вхідного контролю поставленої позивачем за видатковою накладною №59 від 30.01.2020 продукції була завершена Відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 20.02.2020, а відтак саме з цієї дати починається перебіг встановленого п. 4.1 Договору строку на оплату товару.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Відтак, з урахуванням положень статті 253 Цивільного кодексу України щодо початку перебігу строку, поставлений позивачем за видатковими накладними №689 від 13.09.2019 та №693 від 13.09.2019 товар повинен був бути оплачений відповідачем до 21.04.2020 включно.

Позивач стверджує, а відповідачем у своєму відзиві не заперечується, що Відокремленим підрозділом "Атоменергомаш" Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" товар у розмірі 673 993,14 грн. не оплачений.

Частиною 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено обов`язок сторін довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За приписами частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Керуючись наведеними приписами господарського процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не було оплачено спірний товар, у зв`язку з чим у Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" виникла заборгованість перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" у розмірі 673 993,14 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Отже, наявність та розмір заборгованості Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" в частині стягнення суми основного боргу підлягають задоволенню.

Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 28 738,71 грн., нарахованих за прострочення зобов`язання у період з 01.04.2020 по 14.01.2021, та 3% річних у розмірі 16 577,39 грн., нарахованих за прострочення зобов`язання у період з 01.04.2020 по 25.01.2021.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений Договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Державне підприємство Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" вказує, що в порушенні грошового зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" відсутня його вина, оскільки відповідач не може оплатити поставлений товар з підстав не здійснення з ним розрахунків контрагентами. Зокрема, відповідач стверджує, що лише дебіторська заборгованість ДП "Гарантований Покупець" перед Державним підприємством Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" складає 25 000 000 000,00 грн. Крім того, відповідач зазначає про свій скрутний фінансовий стан, зумовлений в тому числі запровадженням на всій території України карантину.

Однак, суд вважає, що наведені відповідачем обставини не є обставинами, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання, оскільки, по-перше, відповідно до ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Принципи підприємницької діяльності визначено ст. 44 Господарського кодексу України, а саме: підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Таким чином, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така діяльність здійснюється нею на власний ризик. Юридична особа самостійно розраховує ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймає рішення про вчинення чи утримання від таких дій. Настання несприятливих наслідків в господарській діяльності юридичної особи є її власним комерційним ризиком, на основі якого і здійснюється підприємництво.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Тотожні приписи містяться в ст. 617 Цивільного кодексу України.

По-друге, запровадження по всій території України карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, впливає як на діяльність відповідача, так і інших суб`єктів господарювання у сфері торгівлі, в тому числі на діяльність позивача.

Відтак, наведені відповідачем обставини не звільняють Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" від відповідальності за порушення зобов`язань.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із розрахунку 3% річних та інфляційних втрат вбачається, що позивачем нараховується відповідачу 3% річних та інфляційні втрати починаючи з 01.04.2020, однак судом встановлено, що Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" є таким, що порушило свої грошові зобов`язання з оплати поставленого за видатковою накладною №59 від 30.01.2020 з 21.04.2020.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначеної судом дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання грошових зобов`язань, та визначених позивачем дат, до яких підлягає нарахування 3% річних та інфляційних втрат, а також із врахуванням дати, в яку відповідачем здійснено часткове погашення заборгованості, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" 3% річних у розмірі 15 472,48 грн. та інфляційних втрат у розмірі 23 161,47 грн.

В іншій частині заявлені до стягнення 3% річних у розмірі 1 104,91 грн. (16 577,39 грн. - 15 472,48 грн.) та інфляційні втрати у розмірі 5 577,24 грн. (27 738,71 грн. - 23 161,47 грн.) розраховані невірно у зв`язку з невірним визначенням позивачем дати, з якої відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають.

В свою чергу, у відзиві Державне підприємство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", посилаючись своє на скрутне фінансове становище та запровадження карантину в Україні, просило суд зменшити заявлені до стягнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" 3% річних до 5 000,00 грн. та інфляційні втрати до 10 000,00 грн.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09.02.2021 у справі №520/17342/18, від 19.06.2019 у справі №703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц (провадження №14-591цс18), від 13.11.2019 у справі №922/3095/18 (провадження №12-105гс19), від 13.03.2020 у справі №902/417/18 (провадження №12-79гс19).

Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

З аналізу положень статті 233 Господарського кодексу України та статті 551 Цивільного кодексу України вбачається, що ними передбачено право суду на зменшення штрафних санкцій (штрафу, пені), в той час як стягнення 3% річних та інфляційні втрати не є штрафними санкціями, зокрема неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі №910/3692/18, 27.04.2018 у справі №908/1394/17 та від 22.01.2019 у справі №905/305/18.

Відтак, у суду відсутні правові підстави для зменшення розміру 3% річних до 5 000,00 грн. та інфляційних втрат до 10 000,00 грн.

При цьому, під час вирішення заяви відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат суд не враховує правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18, оскільки, по-перше, у вказаній постанові жодним чином не йшлося про можливість зменшення на підставі ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України інфляційних втрат.

По-друге, викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 висновок був сформований у справі, в якій загальна сума правомірно нарахованих штрафу, пені та 3% річних перевищувала в два рази суму простроченої заборгованості.

Натомість у даній справі нараховані Товариством з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" 3% річних, стягнення яких є правомірним, не перевищує 2,3% від суми заборгованості, а відтак обставини справи №910/1198/21 є відмінними від обставин у справі №902/417/18.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" підлягають частковому задоволенню, а з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" підлягає стягненню сума боргу у розмірі 673 993,14 грн., 3% річних у розмірі 15 472,48 грн. та інфляційні втрати у розмірі 23 164,47 грн.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іст Лоуд Груп" (02141, м. Київ, вул. Олександра Мишуги, буд. 2, офіс 416; ідентифікаційний код 37017486) заборгованість у розмірі 673 993 (шістсот сімдесят три тисячі дев`ятсот дев`яносто три) грн. 14 коп., 3% річних у розмірі 15 472 (п`ятнадцять тисяч чотириста сімдесят дві) грн. 48 коп., інфляційні втрати у розмірі 23 161 (двадцять три тисячі сто шістдесят одна) грн. 47 коп. та судовий збір у розмірі 10 689 (десять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) грн. 41 коп.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

4. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 27.04.2021

Суддя О.А. Грєхова