ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

08.04.2021Справа № 910/199/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., за участю секретаря судового засідання Бортнюк М.В., розглянув матеріали господарської справи

за заявою Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАК»

до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»

про стягнення 116 044,48 грн

За участю представників сторін:

від позивача Щербатюк О.Д. (адвокат, ордер ВО № 1012038 від 30.12.2020)

від відповідача не з`явились

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У січні 2021 року Українсько-польське товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАК» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (далі - відповідач) про стягнення 116 044,48 грн.

В обґрунтування заявлених ним позовних вимог позивач вказав, що є власником розрахункового рахунку № НОМЕР_1 , відкритого в АТ КБ «ПриватБанк».

23.04.2019 та 26.04.2019 банком було здійснено списання грошових коштів позивача з вищевказаного рахунку в загальному розмірі 116 044,48 грн, яке позивач вважає безпідставним, зазначаючи при цьому, що банком попередньо вже була стягнута з позивача заборгованість, що виникла в межах кредитних правовідносин сторін, на підставі рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2014 по справі № 921/770/14-г/1 та відповідного виконавчого документу, виданого судом.

У зв`язку з цим, вважаючи, що його права порушені, позивач звернувся до суду з цим позовом та просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно списані з банківського рахунку грошові кошти в розмірі 116 044,48 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.02.2021, після усунення позивачем недоліків позовної заяви, відкрито провадження у справі № 910/199/21 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 02.03.2021.

17.02.2021 до суду надійшов поданий відповідачем відзив на позовну заяву, в якому відповідач вказав, що спірні грошові кошти були списані ним з рахунку позивача в межах договірного списання на погашення заборгованості по кредитному ліміту, а також за розрахунково-касове обслуговування на підставі договору банківського обслуговування, укладеного за заявкою позивача від 30.03.2011. У зв`язку з цим відповідач вважав спірне списання грошових коштів правомірним та просив суд у задоволенні позову відмовити.

23.02.2021, 25.02.2021 та 26.02.2021 (повторно) до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon у порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, яке було задоволено ухвалою суду від 26.02.2021.

02.03.2021 суд оголосив перерву в судовому засіданні до 18.03.2021.

10.03.2021 та 15.03.2021 (повторно) до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon у порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, яке було задоволено ухвалою суду від 12.03.2021.

У той же день, 10.03.2021 та 15.03.2021 (повторно), позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій, зокрема вказав, що відповідач не надав належним чином завірену копію договору банківського обслуговування № б/н від 30.03.2011, а також не надав доказів наявності заяви позивача, як позичальника, з зазначенням у ній процентної ставки, встановлення комісії за користування кредитним лімітом, а також відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання. Відповідач не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач розумів зміст, ознайомився і погодився з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» саме в тій редакції, про яку зазначає відповідач, з вміщенням у ній умов, зокрема й щодо комісії за користування кредитним лімітом, сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів). Крім того, роздруківка з сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2021 відкладено розгляд справи на 08.04.2021, запропоновано відповідачу надати суду:

- заявку від 30.03.2011, про яку відповідач зазначає у відзиві на позовну заяву, або письмові пояснення щодо її відсутності;

- документальне підтвердження надання кредиту позивачу та несвоєчасного виконання позивачем зобов`язань за кредитом;

- письмові пояснення щодо правових підстав для списання грошових коштів позивача самостійно (не в судовому порядку) з урахуванням попереднього стягнення з останнього грошових коштів за рішенням суду.

29.03.2021 до суду надійшло подане позивачем клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням програмного забезпечення Easycon у порядку ст. 197 Господарського процесуального кодексу України, яке було задоволено ухвалою суду від 05.04.2021.

У судовому засіданні 08.04.2021 позивач заявлений ним позов підтримав, просив суд позовні вимоги задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 08.04.2021 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:

15.10.2014 Господарським судом Тернопільської області було прийнято рішення по справі № 921/770/14-г/1, яким з Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАК» стягнуто 16 320,93 грн боргу по кредиту, 3 764,69 грн заборгованості по процентам за користування кредитом, 220,28 грн пені за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань, 998,12 грн заборгованість по комісії за користування кредитом та 1 827,00 грн в повернення сплаченого судового збору.

У вказаному рішенні господарським судом було встановлено наявність між сторонами кредитних правовідносин, що виникли на підставі заяви Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАК» на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 30.03.2011.

Судом також було встановлено, що відповідно до вказаного договору Товариству було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг».

03.11.2014 на виконання вищевказаного рішення Господарським судом Тернопільської області був виданий відповідний наказ.

На підставі вищезазначеного наказу Подволочиським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області було відкрито виконавче провадження № 46254865.

03.05.2018 державним виконавцем була складена постанова про закінчення виконавчого провадження № 46254865 у зв`язку з погашенням боргу за платіжними дорученнями № 1156 від 26.04.2018 та № 590 від 31.05.2017.

Таким чином, станом на 26.04.2018 рішення Господарським судом Тернопільської області від 15.10.2014 по справі № 921/770/14-г/1 було виконане у повному обсязі.

23.04.2019 з розрахункового рахунку Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАК» (позивача) № НОМЕР_1 , відкритого у Тернопільській філії Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», банком було здійснено списання грошових коштів у таких розмірах:

- 7 214,91 грн - як погашення комісії за користування кредитним лімітом за договором банківського обслуговування;

- 35 902,42 грн - як погашення відсотків за користування кредитним лімітом за договором банківського обслуговування;

- 72 686,70 грн - як погашення пені за договором банківського обслуговування.

26.04.2019 з вищевказаного рахунку Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАК» банком було здійснено списання грошових коштів у розмірі 240,45 грн - як погашення штрафу за SAMDN86000742286794.

Вважаючи таке списання грошових коштів неправомірним, позивач звернувся до суду з позовом та просив стягнути з відповідача на його користь безпідставно списані з банківського рахунку грошові кошти в розмірі 116 044,48 грн.

Заперечуючи проти правомірності заявлених позивачем вимог, відповідач вказав, що спірні грошові кошти були списані банком з метою погашення заборгованості по кредитному ліміту та обслуговуванню рахунків на підставі наданого банку права договірного списання, передбаченого умовами договору банківського обслуговування № б/н від 30.03.2011, укладеного сторонами за заявою, поданою позивачем. Відповідач також вказав, що вважає рішення Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2014 по справі № 921/770/14-г/1 таким, що має прецедентне значення для даного спору.

Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність вимог позивача та обґрунтованість заперечень відповідача суд керувався таким.

Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування, тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Положеннями ст. 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Умовами та правилами надання банківських послуг (далі - Умови), до яких приєднався позивач, передбачено, що банк за наявності вільних грошових коштів зобов`язується надати клієнту овердрафтовий кредит шляхом встановлення кредитного ліміту на поточний рахунок клієнта на поповнення обігових коштів та здійснення поточних платежів клієнта в порядку та на умовах, визначених Умовами та правилами надання банківських послуг в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати комісії, процентів в обумовлені цим договором терміни (п. 3.2.1.1.1 Умов).

Відповідно до п.п. 3.2.1.2.2.5, 3.2.1.2.2.6 Умов клієнт зобов`язується повернути кредит у строки, встановлені п. 3.2.1.2.3.3, а також сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 3.2.1.4.11, 3.2.1.4.17.

Згідно з п. 3.2.1.2.2.7 Умов клієнт доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків (як відкритих на момент початку обслуговування банком ліміту клієнта, так і тих, які відкриті після цього), у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, а також процентів за його використання, з погашення винагороди, при настанні термінів будь-якого з платежів, а також пені, в межах сум, що підлягають сплаті банку згідно цих Умов.

Пунктом 3.1.2.13.2.2.9 Умов передбачено право банку проводити договірне списання за розрахунково-касове обслуговування з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта зважаючи на невиконання зобов`язань перед банком.

Клієнт доручає банку списувати грошові кошти з усіх своїх поточних рахунків (як відкритих на момент початку обслуговування банком ліміту клієнта, так і тих, які відкриті після цього), у валюті кредиту для виконання зобов`язань з погашення кредиту, а також процентів за його використання, з погашення винагороди, при настанні термінів будь-якого з платежів, а також пені, в межах сум, що підлягають сплаті банку згідно цих Умов (п. 3.2.1.4.10 Умов).

Крім того, вищенаведений п. 3.2.1.4.10 Умов передбачає право банку проводити договірне списання за розрахунково-касове обслуговування з усіх відкритих в банку рахунків клієнта в погашення кредитної заборгованості клієнта і третіх осіб, за кредитами, в яких клієнт є поручителем, а також будь-якої іншої заборгованості, яка виникла у клієнта зважаючи на невиконання зобов`язань перед Банком.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 345 Господарського кодексу України встановлено, що кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов`язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов`язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Поряд з наведеним суд вказує, що за приписами ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України на кожну із сторін покладений обов`язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються, зокрема, такими засобами, як письмові, речові електронні докази.

Письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору (ч. 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України).

Крім того, докази, надані стороною спору на підтвердження своїх вимог або заперечень, повинні відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності, встановленим ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, положеннями ст. 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає в тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 4 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 15.10.2014 у справі № 921/770/14-г/1, яке набрало законної сили, встановлено наявність між сторонами кредитних правовідносин, що виникли на підставі заяви позивача на приєднання до «Умов та правил надання банківських послуг», Тарифів Банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом з заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 30.03.2011.

Крім того, вищевказаним рішенням суду була встановлена наявність певної заборгованості у позивача перед відповідачем за кредитом станом на день його прийняття судом, тобто станом на 15.10.2014.

Однак, матеріали даної справи свідчать, що заборгованість, наявність якої була встановлена цим рішенням Господарського суду Тернопільської області, була сплачена позивачем у повному обсязі станом на 26.04.2018.

При цьому відповідач, всупереч вищенаведеним приписам процесуального законодавства не надав суду будь-яких доказів виникнення у позивача нової заборгованості перед відповідачем за овердрафтовим кредитом за заявкою на приєднання від 30.03.2011, або будь-якої іншої заборгованості за кредитними (чи іншими борговими) зобов`язаннями самого позивача (у тому числі за наданими банком анкетами-заявками від 17.04.2019 та 28.11.2002) або зобов`язаннями позивача, як поручителя. Відповідач також не надав суду будь-яких доказів на підтвердження надання відповідачем кредитних коштів позивачу.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про недоведеність тверджень відповідача щодо того, що списання спірних грошових коштів з рахунку позивача було обґрунтоване та правомірне.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору з урахуванням положень ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, ідентифікаційний код 14360570) на користь Українсько-польського товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАК» (47800, Тернопільська обл., смт Підволочиськ, вул. Богуна, буд. 2А, ідентифікаційний код 31973735) грошові кошти в розмірі 116 044,48 грн (сто шістнадцять тисяч сорок чотири грн 48 коп.), витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 102,00 грн (дві тисячі сто дві грн 00 коп.).

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення підписано 27.04.2021.

Суддя О.Г. Удалова