ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2021Справа № 910/3178/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Феросистема-Трейд»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армапром»

про стягнення 50.048,27 грн

Без виклику представники сторін

СУТЬ СПОРУ:

01.03.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Феросистема-Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Армапром» про стягнення 50.048,27 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що позивачем на підставі укладеного між сторонами договору поставки № 140219 від 14.02.20219 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 487.545,60 грн, що підтверджується підписаними сторонами видатковими та товарно-транспортними накладними. Умовами п. 2.3 договору встановлено, що оплата товару здійснюється не пізніше десяти календарних днів з дати поставки. У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача 50.048,27 грн, з яких 47.510,00 грн основного боргу та 2.538,27 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.03.2021 відкрито провадження у справі № 910/3178/21 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Даною ухвалою суду зобов`язано відповідача протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 09.03.2021 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21, офіс 213 (номер відправлення 0105477095530), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Відповідно до п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач ухвалу суду від 09.03.2021, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 16.03.2021, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0105477095530.

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 09.03.2021 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

14.02.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Феросистема-Трейд» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Армапром» (покупець, відповідач) було укладено договір поставки № 140219 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець оплатити та прийняти товар, детальний опис та характеристика, кількість і вартість якого вказані в специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного договору.

Спір виник внаслідок того, що відповідач в порушення умов договору вартість поставленого товару повністю не сплатив, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 47.510,00 грн та за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання позивачем нараховані 3% річних в розмірі 2.538,27 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п. 9.2 договору він вступає в силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін договору та діє до 31.12.2019. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії договору не заявила про своє бажання розірвати договір, цей договір вважається продовженим на тих же самих умовах на наступний рік.

Доказів в підтвердження виявлення однією із сторін договору про небажання подовжувати договірні відносини після 31.12.2019 не подано.

Згідно зі ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар загальною вартістю 487.545,60 грн, що підтверджується наступним видатковими накладними, які підписані обома сторонами:

№ 51 від 15.02.2019 на суму 33.276,00 грн,

№ 75 від 07.03.2019 на суму 33.276,00 грн,

№ 162 від 24.04.2019 на суму 31.800,00 грн,

№ 237 від 11.06.2019 на суму 28.966,80 грн,

№ 276 від 04.07.2019 на суму 28.966,80 грн,

№ 343 від 09.08.2019 на суму 27.540,00 грн,

№ 396 від 04.09.2019 на суму 27.540,00 грн,

№ 428 від 20.09.2019 на суму 27.540,00 грн,

№ 498 від 24.10.2019 на суму 25.700,00 грн,

№ 538 від 07.11.2019 на суму 19.620,00 грн,

№ 565 від 20.11.2019 на суму 22.320,00 грн,

№ 639 від 16.12.2019 на суму 22.320,00 грн,

№ 4 від 09.01.2020 на суму 41.940,00 грн,

№ 149 від 03.03.2020 на суму 25.000,00 грн,

№ 492 від 11.08.2020 на суму 27.720,00 грн.

№ 507 від 18.08.2020 на суму 6.000,00 грн,

№ 566 від 14.09.2020 на суму 28.500,00 грн,

№ 681 від 06.11.2020 на суму 29.520,00 грн.

Згідно з п. 2.3 договору покупець здійснює оплату кожної партії товару на підставі рахунку, виставленого постачальником протягом 10 календарних днів з дати поставки.

Відповідно до ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З наявних в матеріалах справи платіжних доручень вбачається, що відповідачем здійснено оплату поставленого товару в загальному розмірі 440.035,60 грн наступним чином: 14.02.2019 в сумі 16.638,00 грн; 28.02.2019 в сумі 16.638,00 грн; 29.03.2019 в сумі 33.276,00 грн; 26.04.2019 в сумі 31.800,00 грн; 12.06.2019 в сумі 28.966,80 грн; 09.08.2019 в сумі 28.966,80 грн; 04.09.2019 в сумі 27.540,00 грн; 20.09.2019 в сумі 27.540,00 грн; 24.10.2019 в сумі 27.540,00 грн; 19.11.2019 в сумі 25.700,00 грн; 16.12.2019 в сумі 22.320,00 грн; 03.03.2020 в сумі 25.000,00 грн; 10.08.2020 в сумі 19.620,00 грн; 31.08.2020 в сумі 27.720,00 грн; 31.08.2020 в сумі 6.000,00 грн; 16.09.2020 в сумі 28.500,00 грн; 06.11.2020 в сумі 46.270,00 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по сплаті отриманого товару у повному обсязі, в результаті чого виникла заборгованість перед постачальником, розмір якої не оспорений відповідачем, що складає 47.510,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Стаття 599 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленого товару за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленого товару в розмірі 47.510,00 грн.

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлений товар не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті виконаних робіт, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 2.538,27 грн - 3% річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком 3% річних з огляду на наступне

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 252 Цивільного кодексу України).

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України проценти обчислюються за час прострочення.

У п. 1.9. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» господарським судам роз`яснено, що день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

Окрім того, як вже зазначалось за статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, в даному випадку, день фактичної сплати суми заборгованості не включається в розрахунок відсотків річних. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.06.2018 у справі № 922/1008/16.

Отже, проведений позивачем розрахунок пені не відповідає наведеним вимогам, розрахунок проведено без врахування вихідних днів та з урахуванням днів, в які відбулась оплата товару, що суперечить нормам чинного законодавства.

Суд здійснивши власний розрахунок 3% річних (знаходиться в матеріалах справи) приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 2.496,22 грн - 3 % річних. В іншій частині нарахування 3% річних в позові слід відмовити.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Феросистема-Трейд» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Армапром» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 21, офіс 213, код ЄДРПОУ 32602434) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Феросистема-Трейд» (25009, м. Кропивницький, вул. Комарова, 68, код ЄДРПОУ 37530038) 47.510 (сорок сім тисяч п`ятсот десять) грн 00 коп. основного боргу, 2.496 (дві тисячі чотириста дев`яносто шість) грн 22 коп. - 3% річних, 2.268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн 09 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В. Сівакова