ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2021Справа № 910/2186/21за позовом Акціонерного товариства «Київгаз»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона-7»

про стягнення 21283,58 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Акціонерне товариство «Київгаз» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона - 7» про стягнення 21283,58 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає про порушення відповідачем зобов`язань за Договором підряду № П-1300/08-08 від 12.11.2018 щодо повернення коштів, у зв`язку з чим позивач просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 13967,78 грн та 3% річних у розмірі 7315,80 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Так, з огляду на те, що у справі № 910/2186/21 ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, суд доходить висновку про можливість здійснення розгляду даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Так, враховуючи, що предметом позову у даній справі є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

12.11.2018 між Публічним акціонерним товариством "КИЇВГАЗ" (в подальшому перейменоване у Акціонерне товариство "КИЇВГАЗ") (замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" (підрядник, відповідач) було укладено договір підряду № П-1300/08-08 (далі - договір), відповідно до умов якого замовник доручає, а підрядник забезпечує відповідно до проектної документації виконання робіт з монтажу та пусконалагоджувальних робіт вузла обліку газу (далі - роботи) на об`єкті за адресою: м. Київ, вул. Університетська, 23.

Згідно із п.3.1. договору, вартість робіт становить - 303 915,24 грн. (з ПДВ).

Пунктом 3.3. договору сторони погодили, що оплата замовником за даним договором проводиться у два етапи:

І етап: аванс 80 % від вартості робіт, у розмірі 243 132,19 грн. у строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами цього договору;

ІІ етап: остаточний розрахунок 20%, в розмірі 60 783,05 грн. у строк протягом 5 (п`яти) банківських днів з дати підписання сторонами Актів приймання - передачі виконаних робіт.

Позивач зазначає, що на виконання умов п.3.3. договору, згідно із платіжним дорученням № 8036 від 13.11.2018 ним було перераховано відповідачу аванс у 243 132,19 грн.

Згідно з пунктом 2.2. договору, підрядник зобов`язаний виконати всі роботи за цим договором та передати результати робіт до 31 грудня 2018 року.

Відповідно до пункту 2.3. договору при неможливості виконати роботи в строк вказаний у пункті 2.2. договору, підрядник зобов`язаний повідомити про це замовника з метою перегляду строків. Рішення про перегляд строків оформляється додатковою угодою.

Підрядник за договором зобов`язався: виконати роботи у встановлені договором строки відповідно до проектної документації; організувати та передати замовнику у порядку, передбаченому законодавством та даним договором закінчені роботи; здійснити забезпечення робіт матеріалами, устаткуванням, обладнанням (пп. 4.1.1., 4.1.5. та 4.1.14 договору).

Відповідно до п.5.1. договору, забезпечення робіт матеріалами та обладнанням здійснює підрядник.

Згідно п.9.3. договору, по закінченню робіт, або у разі припинення дії договору, підрядник готує та передає на розгляд позивачу акт приймання-передачі виконаних робіт, а також надає замовнику належним чином оформлену виконавчу документацію (сертифікати, паспорти, протоколи та акти перевірок, обстеження і випробувань встановлених матеріалів та обладнання, акти прихованих робіт, тощо).

Відповідач взяті на себе зобов`язання з виконання робіт у строк передбачений договором не виконав, результати виконаних робіт та виконавчу документацію позивачу по акту приймання-передачі виконаних робіт не передав.

27.01.2020 позивач, посилаючись на п.4.4.5. та п.14.8 договору та ч.2 ст.849 ЦК України, направив відповідачу лист вих. № 185/09-1 від 27.01.2020 з повідомленням про односторонню відмову від договору підряду №П-1300/08-08 від 12.11.2018 та з вимогою повернути отриманий за договором аванс у сумі 243 132,19 грн.

Оскільки відповідач на вимогу позивача суму авансу не повернув, позивач звернувся до суду з позовом про стягненням з відповідача грошових коштів у сумі 243 132,19 грн., як таких, що утримуються відповідачем без достатньої правової підстави.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/1940/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" на користь Акціонерного товариства "КИЇВГАЗ" грошові кошти у сумі 243 132,19 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3646,98 грн.

Як зазначає позивач, рішення суду від 08.07.2020 у справі № 910/1940/20 виконане не було, що стало підставою для звернення до суду з позовом у справі № 910/2186/21 щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 13967,78 грн та 3% річних у розмірі 7315,80 грн за період з 04.02.2020 по 04.02.2021.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, рішенням Господарського суду міста Києва від 08.07.2020 у справі № 910/1940/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.11.2020, позовні вимоги задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "СПЕЦІАЛІЗОВАНА ПЕРЕСУВНА МЕХАНІЗОВАНА КОЛОНА-7" на користь Акціонерного товариства "КИЇВГАЗ" грошові кошти у сумі 243 132,19 грн. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3646,98 грн.

У межах розгляду вказаної справи, судом було встановлено наявність у відповідача обов`язку повернути позивачу грошові кошти у розмірі 243 132,19 грн., сплачені за Договором підряду № П-1300/08-08 в якості авансу за роботи, які фактично виконані не були.

Також, під час розгляду справи № 910/1940/20 судом було встановлено, що договірні зобов`язання між сторонами за договором підряду №П-1300/08-08 від 12.11.2018 припинились на підставі листа позивача вих. №185/09-1 від 27.01.2020.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Частиною 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ.

Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акту.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. рішення Суду у справах Христов проти України, no. 24465/04, від 19.02.2009, Пономарьов проти України, no. 3236/03, від 03.04.2008).

Отже, факти встановлені рішенням суду по справі №910/1940/20 щодо наявності у відповідача зобов`язання сплатити позивачу заборгованість у сумі 243132,19 грн, повторного доведення не потребують.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат за період з 04.02.2020 по 04.02.2021 щодо суми боргу у розмірі 243132,19 грн, судом встановлено, що такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично правильним, у зв`язку з чим позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат у розмірі 13967,78 грн та 3% річних у розмірі 7315,80 грн підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача у зв`язку з задоволенням позову.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 130, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спеціалізована пересувна механізована колона-7» (02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 11-А; ідентифікаційний код: 34183008) на користь Акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, 4-Б; ідентифікаційний код: 03346331) інфляційні втрати у розмірі 13967 (тринадцять тисяч дев`ятсот шістдесят сім) грн 78 коп., 3% річних у розмірі 7315 (сім тисяч триста п`ятнадцять) грн 80 коп. та судовий збір у розмірі 2270 (дві тисячі двісті сімдесят) грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева