ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2021Справа № 910/19675/20Господарський суд міста Києва у складі судді Картавцевої Ю.В., за участю секретаря судового засідання Ципки А.М., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства фірми «Фундамент»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1»

про стягнення 845070,89 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився

від відповідача: не з`явився,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство фірма «Фундамент» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1» про стягнення 845070,89 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду № 1082 від 18.06.2018 у повному обсязі, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 505903,15 грн, пеню у розмірі 131908,22 грн, 3% річних у розмірі 58243,96 грн та інфляційні втрати у розмірі 149015,56 грн.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Зважаючи на категорію та складність спору, суд приходить до висновку про здійснення розгляду даної справи в порядку загального позовного провадження, а відтак, відмовляє в задоволенні клопотання позивача про здійснення розгляду справи № 910/19675/20 в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно з приписами статті 181 Господарського процесуального кодексу України для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання. Дата і час підготовчого засідання призначаються суддею з урахуванням обставин справи і необхідності вчинення відповідних процесуальних дій.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.12.2020 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 09.02.2021.

21.01.2021 через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив, додаткові письмові пояснення та заява про застосування строків позовної давності.

У підготовче засідання 09.02.2021 представники сторін не прибули.

Відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України підготовче провадження має бути проведене протягом шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. У виняткових випадках для належної підготовки справи для розгляду по суті цей строк може бути продовжений не більше ніж на тридцять днів за клопотанням однієї із сторін або з ініціативи суду.

З метою належної підготовки справи для розгляду у підготовчому засіданні продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 02.03.2021.

У підготовче засідання 02.03.2021 прибув представник відповідача, який подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи. Представники позивача в підготовче засідання не прибули.

У підготовчому засіданні 02.03.2021 судом з`ясовано, що в процесі підготовчого провадження у даній справі вчинені всі необхідні дії передбачені ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Відповідно до п. 18 ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України у підготовчому засіданні суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання (декількох судових засідань - у разі складності справи) для розгляду справи по суті.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 13.04.2021.

16.03.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшла заява про розгляд справи без його участі.

У судове засідання 13.04.2021 представники сторін не прибули.

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 13.04.2021 судом було прийнято, складено та підписано скорочене рішення.

З`ясувавши обставини справи та дослідивши докази, суд

ВСТАНОВИВ:

18.06.2018 між Приватним акціонерним товариством фірмою «Фундамент» (субпідрядник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «ЗЗБК №1» (генпідрядник, відповідач) укладено Договір підряду № 1082 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1 якого субпідрядник зобов`язується виконати за завданням генпідрядника роботи, що передбачені п. 1.2 цього договору у встановлені строки, а генпідрядник зобов`язується прийняти і оплатити виконані роботи на умовах та в строки, обумовлені цим договором.

Субпідрядник виконує комплекс робіт з улаштування паль пальового поля та паль під кран на будівництві житлового будинку № 27 по об`єкту: «Будівництво житлових будинків та об`єктів соціально-побутової сфери на проспекті Академіка Глушкова, 6 у Голосіївському районі м. Києва».

Відповідно до п. 4.1 Договору субпідрядник, у строк до 25 числа кожного звітного місяця, передає генпідряднику акт виконаних підрядником робіт в паперовій формі. Генпідрядник протягом 5 днів з дня одержання вищеперерахованих документів, розглядає, підписує та передає їх субпідряднику або надає мотивовану письмову відмову від їх підписання.

Генпідрядник щомісячно здійснює платежі за якісно виконані роботи у розмірі не більш як 95 відсотків від загальної вартості за актом виконаних підрядних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін. Договірне забезпечення - 5 відсотків сплачуються генпідрядником субпідряднику на протязі 1 місяця після підписання остаточного акту виконаних робіт (п. 4.3, 4.4 Договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (п. 12.2 Договору).

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно з ч. 1 ст. 838 Цивільного кодексу України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Судом встановлено, що 04.10.2018 позивачем та відповідачем було укладено Додаткову угоду № 1 до Договору підряду № 1082, відповідно до якої сторони дійшли згоди збільшити вартість предмета договору (договірну вартість робіт).

Судом встановлено, що позивачем було виконано роботи за Договором на загальну суму 3505903,15 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 28.09.2018, від 31.10.2018 та актами приймання виконаних будівельних робіт від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 28.09.2018, від 31.10.2018, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Відповідачем частково здійснено оплату вартості виконаних позивачем робіт у розмірі 3 100 000,00 грн, що підтверджується банківськими виписками, які додані до позовної заяви та платіжними дорученнями, які додані до позовної заяви та клопотання про долучення документів до матеріалів справи, яке 02.03.2021 було подано відповідачем у підготовчому засіданні.

Судом встановлено, що позивач неодноразово звертався до відповідача з претензіями щодо сплати заборгованості, зокрема з Претензією № 2 Вих. № 306 від 25.03.2020 щодо необхідності сплати відповідачем боргу у розмірі 505903,15 грн.

Однак, як зазначає позивач станом на момент звернення до суду, зазначену суму коштів відповідачем сплачено не було.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що відповідачем не виконано зобов`язання з оплати вартості виконаних робіт за договором підряду № 1082 від 18.06.2018 у повному обсязі, з огляду на що позивач просить суд стягнути з відповідача основний борг у розмірі 505903,15 грн, пеню у розмірі 131908,22 грн, 3% річних у розмірі 58243,96 грн та інфляційні втрати у розмірі 149015,56 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги у даній справі підлягають закриттю в частині стягнення 100000,00 грн, а інші вимоги частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі. Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки). Якщо після прийняття роботи замовник виявив відступи від умов договору підряду або інші недоліки, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі такі, що були умисно приховані підрядником, він зобов`язаний негайно повідомити про це підрядника. У разі виникнення між замовником і підрядником спору з приводу недоліків виконаної роботи або їх причин на вимогу будь-кого з них має бути призначена експертиза. Витрати на проведення експертизи несе підрядник, крім випадків, коли експертизою встановлена відсутність порушень договору підряду або причинного зв`язку між діями підрядника та виявленими недоліками. У цих випадках витрати на проведення експертизи несе сторона, яка вимагала її призначення, а якщо експертизу призначено за погодженням сторін, - обидві сторони порівну. Якщо замовник протягом одного місяця ухиляється від прийняття виконаної роботи, підрядник має право після дворазового попередження продати результат роботи, а суму виторгу, з вирахуванням усіх належних підрядникові платежів, внести в депозит нотаріуса, нотаріальної контори на ім`я замовника, якщо інше не встановлено договором. Якщо ухилення замовника від прийняття виконаної роботи спричинило зміну строку здачі роботи, вважається, що право власності на виготовлену (перероблену) річ перейшло до замовника у момент, коли мало відбутися її передання.

Так, суд зазначає, що обов`язок з передання виконаних підрядником робіт замовнику покладено саме на підрядника, який, власне, складає відповідний акт виконаних робіт та передає його на розгляд замовнику.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом було встановлено, що позивачем виконано роботи за Договором на загальну суму 3505903,15 грн., що підтверджується довідками про вартість виконаних будівельних робіт по формі КБ-3 від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 28.09.2018, від 31.10.2018 та актами приймання виконаних будівельних робіт від 31.07.2018, від 31.08.2018, від 28.09.2018, від 31.10.2018, які підписані сторонами та скріплені їх печатками.

Таким чином, замовником прийнято виконані підрядником за Договором роботи на суму 3505903,15 грн.

Як визначено п. 4.3, 4.4 Договору генпідрядник щомісячно здійснює платежі за якісно виконані роботи у розмірі не більш як 95 відсотків від загальної вартості за актом виконаних підрядних робіт, підписаних уповноваженими представниками сторін. Договірне забезпечення - 5 відсотків сплачуються генпідрядником субпідряднику на протязі 1 місяця після підписання остаточного акту виконаних робіт.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Разом з тим, судом встановлено, що 12.08.2019 сторонами було підписано Додаток № 8 до Договору (графік погашення заборгованості), яким зафіксовано, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 12.08.2019 становила 955903,15 грн; сторони погодили наступний графік погашення заборгованості: до 16.08.19 - 50000,00 грн, до 23.08.19 - 50000,00 грн, до 30.08.19 -50000,00 грн, до 06.09.19 - 50000,00 грн, до 13.09.19 - 50000,00 грн, до 20.09.19 - 50000,00 грн, до 27.09.19 - 50000,00 грн, до 04.10.19 - 50000,00 грн, до 11.10.19 - 50000,00 грн, до 18.10.19 - до 50000,00 грн, до 25.10.19 - 50000,00 грн, до 01.11.19 - 50000,00 грн, до 08.11.19 - 50000,00 грн, до 15.11.19 - 50000,00 грн, до 22.11.19 - 50000,00 грн, до 29.11.19 - 50000,00 грн, до 06.12.19 - 50000,00 грн, до 13.12.19 - 50000,00 грн, до 20.12.19 - 55903,15 грн.

За наведених обставин, враховуючи положення п. 4.3, 4.4 Договору та Додатку № 8 до Договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати вартості виконаних за Договором робіт є таким, що настав.

Як встановлено судом, після відкриття провадження у справі відповідачем було сплачено частину суми основного боргу у розмірі 100000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 8550 від 19.01.2021 на суму 50000,00 грн та платіжним дорученням № 8672 від 12.02.2021 на суму 50000,00 грн.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до відкриття провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові.

За наведених обставин, з урахуванням поданих доказів сплати відповідачем грошових коштів у розмірі 100000,00 грн. після відкриття провадження у справі, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в частині стягнення основного боргу у розмірі 100000,00 грн., у зв`язку із чим провадження у справі в цій частині підлягає закриттю відповідно до п.2 ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, станом на дату розгляду справи відповідачем не надано доказів повної сплати вартості виконаних робіт за Договором, в тому числі на суму 405903,15 грн, не надано будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, у зв`язку з чим суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості у розмірі 405903,15 грн (з урахуванням часткової оплати,здійсненої відповідачем після відкриття провадження у справі).

Позивачем також заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 58243,96 грн та інфляційні втрати у розмірі 149015,56 грн. за прострочення сплати вартості виконаних робіт.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, що міститься в позовній заяві, суд зазначає, що позивачем не враховано дати здійснення відповідачем часткових оплат та положення Додатку № 8 до Договору. Разом з тим, наданий відповідачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат є обґрунтованим та арифметично правильним. З огляду на що суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме у розмірі 45894,26 грн та 100733,48 грн відповідно.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 131908,22 грн пені.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.ч. 2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 10.13 Договору за невиконання чи неналежне виконання генпідрядником п. 4.3 він сплачує субпідряднику пеню у розмірі облікової ставки НБУ від простроченої суми платежу за кожен день прострочення.

Разом з тим, відповідачем подано заяву про застосування до вимог позивача про стягнення пені строку позовної давності, що встановлений статтею 258 ЦК України.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 ст. 261 Цивільного кодексу України за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Суд звертає увагу на те, що у випадку, якщо господарська санкція (пеня) нараховується за кожен день прострочення на відповідну суму, то позовна давність до вимог про її стягнення обчислюється окремо за кожний день прострочення. Право на позов про стягнення такої санкції за кожен день прострочення виникає щодня на відповідну суму, а позовна давність обчислюється з того дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Відповідно до ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Позивачем не надано будь-яких пояснень з приводу причин пропуску строку звернення до суду з позовними вимогами про стягнення пені.

Ураховуючи заяву відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності щодо пені, з огляду на заявлені позивачем періоди нарахування, дату звернення до суду з даним позовом - 10.12.2020, суд доходить висновку про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені у розмірі 131908,22 грн за визначені позивачем періоди, оскільки позовна давність до зазначених вимог сплинула, що в силу ст. 267 Цивільного кодексу України має наслідком відмову в позові в цій частині.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, п. 2 ч. 1 ст. 231, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі № 910/19675/20 в частині стягнення з відповідача 100 000 (сто тисяч) грн 00 коп. основного боргу.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНА КОМПАНІЯ "ЗЗБК №1" (01013, м. Київ, вул. Будіндустрії, 5; ідентифікаційний код: 38979107) на користь Приватного акціонерного товариства фірми "ФУНДАМЕНТ" (02002, м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 4-Б; ідентифікаційний код: 01416332) основний борг у розмірі 405903 (чотириста п`ять тисяч дев`ятсот три) грн 15 коп., 3% річних у розмірі 45894 (сорок п`ять тисяч вісімсот дев`яносто чотири) грн 26 коп., інфляційні втрати у розмірі 100733 (сто тисяч сімсот тридцять три) грн 48 коп. та судовий збір у розмірі 8287 (вісім тисяч двісті вісімдесят сім) грн 96 коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 23.04.2021

Суддя Ю.В. Картавцева