ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2021Справа № 910/2711/21

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи за позовом публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Ліки України" до Національного інституту раку про стягнення 105 887,42 грн.,

без виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У лютому 2021 року публічне акціонерне товариство "Державна акціонерна компанія "Ліки України" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з даним позовом, посилаючись на те, що на виконання умов укладеного 3 квітня 2020 року між ним та Національним інститутом раку (далі - Інститут) договору про закупівлю товарів за державні кошти № 137 позивач поставив відповідачу передбачений цим правочином товар загальною вартістю 2 150 700,00 грн. Оскільки Інститут взяте на себе за вказаною угодою зобов`язання щодо оплати цього товару, з урахуванням підписаної між сторонами додаткової угоди від 14 квітня 2020 року № 1, виконав несвоєчасно, позивач, посилаючись на статті 526, 625, 629 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з відповідача 68 247,05 грн. інфляційних втрат та 37 640,37 грн. трьох процентів річних, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 лютого 2021 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/2711/21 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання).

9 березня 2021 року через загальний відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Інституту, в якому останній просив відмовити в задоволенні позовних вимог у зв`язку з тим, що прострочення виконання грошового зобов`язання відбулося внаслідок несвоєчасного бюджетного фінансування. Крім того, відповідач посилався на те, що додаткова угода від 14 квітня 2020 року № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти від 3 квітня 2020 року № 137 є нікчемною.

15 березня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача на відзив від 11 березня 2021 року, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин.

24 березня 2021 року до суду надішли заперечення відповідача на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

3 квітня 2020 року між Інститутом та Товариством було укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти № 137, за умовами якого останнє зобов`язалося у 2020 році поставити товари, зазначені в специфікації, що додається до цієї угоди і є невід`ємною її частиною, а відповідач - прийняти та оплатити вказану продукцію.

Цей правочин підписаний уповноваженими представниками його сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

Найменування товару - код ДК 021:2015:33600000-6 Фармацевтична продукція 2 найменування (пункт 1.2 договору).

Згідно з пунктом 3.1 цієї угоди її ціна становить 2 150 700,00 грн., у тому числі ПДВ 7 % - 140 700,00 грн.

Пунктом 4.1 даного правочину визначено, що розрахунки проводяться шляхом оплати покупцем після пред`явлення продавцем видаткової накладної (оформленої належним чином: підпис, печатка) на оплату товару.

Відповідно до пункту 4.3 договору розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі статей 48, 49 Бюджетного кодексу України за фактом поставки товару, у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань, на умовах відтермінування платежу до 120 календарних днів. У випадку затримки бюджетного фінансування покупець зобов`язується сплатити вартість поставленого товару впродовж 7 банківських днів з дати отримання бюджетних коштів на ці цілі.

Термін поставки товару - до 15 грудня 2020 року відповідно до замовлення/заявки покупця (пункт 5.1 договору).

За умовами пункту 5.3 цієї угоди місце поставки товару - на умовах DDP (місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 33/43, склад) - Інкотермс у редакції 2010 року.

У пункті 5.4 даного правочину зазначено, що товар вважається поставленим покупцю, до якого переходить право власності на цей товар, за умови, якщо товар поставлено у місце поставки, зазначене у пункті 5.3 даного договору, з наступними документами: видаткова накладна та документи, що підтверджують якість товарів згідно з пунктом 2.1 цього договору.

Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2020 року, а в частині гарантійних та фінансових зобов`язань - до повного виконання (пункт 10.1 договору).

Специфікацією, що є додатком № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти від 3 квітня 2020 року № 137, сторони погодили найменування, торгову назву, одиниці виміру, кількість, ціну товару, а також загальну його вартість у розмірі 2 150 700,00 грн.

Додатковою угодою від 14 квітня 2020 року № 1 до спірного правочину сторони виклали пункт 4.3 договору в наступній редакції: "Розрахунки за поставлений товар здійснюються на підставі статей 48, 49 Бюджетного кодексу України за фактом поставки товару, у разі наявності та в межах відповідних бюджетних асигнувань, на умовах відтермінування платежу до 15 календарних днів. У випадку затримки бюджетного фінансування Покупець зобов`язується сплатити вартість поставленого товару, впродовж 7 банківських днів з дати отримання бюджетних коштів на ці цілі".

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов цього договору позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 2 150 700,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних: від 17 квітня 2020 року № 65 на суму 321 000,00 грн., від 18 травня 2020 року № 71 на суму 375 570,00 грн. та від 18 травня 2020 року № 95 на суму 1 454 130,00 грн.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за вказаним договором також свідчить відсутність з боку відповідача претензій та повідомлень про порушення постачальником умов даної угоди.

Водночас Інститут взятий на себе обов`язок по оплаті вартості цього товару виконав лише 16 грудня 2020 року та 29 грудня 2020 року, сплативши позивачу 2 150 700,00 грн. Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копією виписки про надходження коштів, а також копіями відповідних платіжних доручень.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За частиною 1 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 вказаної статті встановлено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з частиною 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем обов`язку щодо своєчасної оплати товару за спірним договором, позивач просив суд стягнути з Інституту, з урахуванням умов додаткової угоди від 14 квітня 2020 року № 1: три проценти річних у розмірі 6 209,64 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11 031,01 грн., нараховані за видатковою накладною від 17 квітня 2020 року № 65 на суму заборгованості у розмірі 321 000,00 грн. (з урахування часткової оплати 16 грудня 2020 року на суму 50 000,00 грн.) за період з 5 травня 2020 року по 28 грудня 2020 року, три проценти річних у розмірі 6 451,57 грн. та інфляційні втрати у розмірі 11 744,34 грн., нараховані за видатковою накладною від 18 травня 2020 року № 71 на суму заборгованості у розмірі 375 570,00 грн. за період з 3 червня 2020 року по 28 грудня 2020 року, три проценти річних у розмірі 24 979,16 грн. та інфляційні втрати у розмірі 45 471,70 грн., нараховані за видатковою накладною від 18 травня 2020 року № 95 на суму заборгованості у розмірі 1 454 130,00 грн. за період з 3 червня 2020 року по 28 грудня 2020 року.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Заперечуючи проти позову, відповідач зазначав, що додаткова угода від 14 квітня 2020 року № 1 до договору про закупівлю товарів за державні кошти від 3 квітня 2020 року № 137 є нікчемною, оскільки суперечить частині 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Зі змісту договору про закупівлю товарів за державні кошти від 3 квітня 2020 року № 137 вбачається, що дана угода була укладена між сторонами за результатами проведеної процедури закупівлі за державні кошти.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі".

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю - це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари.

Договір про закупівлю укладається відповідно до норм ЦК України та Господарського кодексу України (далі - ГК України) з урахуванням особливостей, визначених цим законом (частина 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Згідно з частиною 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини 4 статті 36 цього Закону.

Частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" встановлено, що умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків: зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника; зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; покращення якості предмета закупівлі за умови, що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі; продовження строку дії договору та виконання зобов`язань щодо передання товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об`єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі; узгодженої зміни ціни в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг); зміни ціни у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно до змін таких ставок; зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, регульованих цін (тарифів) і нормативів, які застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни; зміни умов у зв`язку із застосуванням положень частини 5 цієї статті.

Істотні умови договору визначені ГК України. Так, статтею 180 цього кодексу встановлено, що при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити: предмет, ціну та строк дії договору. Умови про предмет у господарському договорі повинні визначати найменування (номенклатуру, асортимент) та кількість продукції (робіт, послуг), а також вимоги до їх якості. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. Строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 20 листопада 2020 року в справі № 913/416/18.

Суд встановлено, що істотні умови договору про закупівлю товарів за державні кошти від 3 квітня 2020 року № 139, а саме: умови про предмет, ціну та строк його, які були визначені за результатами процедури закупівлі та тендерної пропозиції позивача, не були змінені додатковою угодою від 14 квітня 2020 року № 1. Даною угодою сторони лише змінили строк здійснення оплати покупцем за отриманий товар, що не є істотною умовою спірного договору, а тому норми частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" не підлягають застосуванню.

За змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За таких підстав суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо порушення сторонами при укладенні додаткової угоди від 14 квітня 2020 року № 1 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому в силу приписів вказаного Закону його не можна віднести до нікчемного правочину в розумінні частини 2 статті 215 ЦК України.

Доводи відповідача щодо відсутності бюджетного фінансування для проведення розрахунків по умовам даного договору судом відхиляються, оскільки відсутність бюджетного фінансування не звільняє відповідача від обов`язку оплатити прийнятий ним без зауважень товар.

Відсутність у боржника необхідних коштів або взяття ним зобов`язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року в справі № 912/48/19 та від 30 березня 2020 року в справі № 910/3011/19.

Враховуючи викладені обставини, суд дійшов висновку про те, що відповідач повинен був оплатити вартість поставленого товару протягом 15 календарних днів з моменту його поставки, а саме: за видатковою накладною від 17 квітня 2020 року № 65 - до 2 травня 2020 року, за видатковими накладними від 18 травня 2020 року № 71 та № 95 - до 2 червня 2020 року. Відтак з 3 травня 2020 року та 3 червня 2020 року Інститут прострочив виконання грошового зобов`язання по оплаті товару за вищевказаними видатковими накладними, у зв`язку з чим наявні підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір інфляційних втрат є арифметично вірними, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми цієї компенсаційної виплати підлягає задоволенню.

Водночас, перевіривши наданий позивачем розрахунок та здійснивши власний перерахунок трьох процентів річних, суд дійшов висновку, що стягненню з Інституту на користь Товариства підлягає сума трьох процентів річних у загальному розмірі 37 553,72 грн. У задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача 86,65 грн. трьох процентів річних слід відмовити у зв`язку з їх необґрунтованістю.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідачем не надано суду належних доказів на спростування викладених у позові обставин.

За таких обставин вимоги Товариства підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Національного інституту раку (03022, місто Київ, вулиця Ломоносова, будинок 33/43; ідентифікаційний код 02011976) на користь публічного акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Ліки України" (04075, місто Київ, вулиця Максименка Федора, будинок 28; ідентифікаційний код 20078889) 37 553 (тридцять сім тисяч п`ятсот п`ятдесят три) грн. 72 коп. трьох процентів річних, 68 247 (шістдесят вісім тисяч двісті сорок сім) грн. 05 коп. інфляційних втрат, а також 2 268 (дві тисячі двісті шістдесят вісім) грн. 14 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 квітня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко