ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09.04.2021Справа № 910/14128/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Баранова Д.О., за участю секретаря судового засідання О.О. Зарудньої, розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, літера А; ідентифікаційний код 31569627)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік" (04053, м. Київ, Львівська Площа, будинок 8; ідентифікаційний код 25592332)

про стягнення 2 497 814, 91 грн,

Представники сторін:

від позивача: Ярошенко Д.В.

від відповідача: не з`явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковчег" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік", в якому позивач просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором суборенди № А2074 від 15.08.2018 в розмірі 2 497 814, 91 грн, яка складається із заборгованості по сплаті орендної плати - 1 588 805, 50 грн, по сплаті комунальних послуг - 64 266, 98 грн, штрафних санкцій - 826 536, 24 грн та інфляційних нарахувань - 18 206, 19 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.09.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ковчег" п`ятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліку шляхом подання до суду: достовірної інформації щодо офіційного місцезнаходження Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік" та доказів направлення копії позовної заяви № 133 від 15.09.2020 на адресу місцезнаходження відповідача (у разі необхідності); приведеної у відповідність ціни позову або ж прохальної частини позову.

02.10.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, підготовче засідання призначено на 11.11.2020.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 11.11.2020 та 09.12.2020 у підготовчому засіданні оголошувалась перерва до 09.12.2020 та 27.01.2021 (відповідно).

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.02.2021.

Судове засідання 17.02.2021 не відбулося у зв`язку з перебуванням судді Баранова Д.О. на лікарняному.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.02.2021 славу призначено до розгляду на 24.03.2021.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.03.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 09.04.2021.

У судовому засіданні 09.04.2021 представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд про їх задоволення.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причини неявки суд не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду повідомлявся належним чином.

Таким чином, приймаючи до уваги, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи у судовому засіданні 09.04.2021 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

15.08.2018 між ТОВ "Ковчег" (далі - суборендодавець) та ТОВ "Антік" (далі - суборендар) був укладений договір суборенди № А2074 суборендодавець зобов`язується передати у строкове, платне користування суборендарю приміщення площею 98,7 кв.м, на першому поверсі торгово-розважального центру "Лавина", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, для роздрібної торгівлі одягом торговельних марок "Volcano", "Patrol" (додаток № 1), а суборендар зобов`язується прийняти приміщення в строкове користування, сплачувати суборендодавцеві обумовлені в цьому договорі суборенди платежі та виконувати інші умови цього договору суборенди. Суборендодавець має право передати приміщення в суборенду на підставі основного договору (п. 2.1. договору).

В п. 3.1. сторони погодили, що цей договір суборенди набуває чинності з моменту його підписання сторонами, державної реєстрації (якщо така реєстрація вимагається відповідно до законодавства України) та діє до закінчення строку суборенди. Зобов`язання фінансового характеру (в тому числі ті, що стосуються сплати суборендарем а користь суборендодавця будь-яких платежів, штрафних санкцій, відшкодування шкоди, збитків) припиняються з моменту їх належного виконання, незалежно від припинення дії договору суборенди (в тому числі дострокового).

Строк суборенди вказано в додатку № 1 (п. 7). Строк суборенди починає обчислюватися з передачі суборендодавцем суборендареві приміщення з орендне користування відповідно до цього договору суборенди або в день, коли суборендар зобов`язаний прийняти приміщення. Строк суборенди достроково закінчується в тому випадку, якщо договір суборенди достроково припинить свою дію у відповідності з положеннями цього договору суборенди або законодавства України (п. 3.2. договору).

За умовами п. 4.4. договору будь-яка передача приміщень між сторонами (в орендне користування та з орендного користування) повинна оформлюватися відповідними актам актом приймання-передачі приміщення. Акт приймання-передачі приміщення в орендне користування суборендареві підписується не пізніше наступного дня після закінчення строку виконання робіт суборендаря. В тому випадку, якщо сторони не підпишуть акт приймання-передачі приміщення з вини суборендодавця, на суборендаря не можуть бути покладені штрафні санкції.

Обґрунтовуючи необхідність звернення до суду з даним позовом позивач посилається на неналежне виконання відповідачем обумовлених договором суборенди № А2074 зобов`язань щодо здійснення сплати орендної плати та компенсації вартості комунальних послуг, внаслідок чого в останнього утворилася заборгованість в розмірі 2 497 814, 91 грн, яка складається: 1 588 805, 50 грн - по сплаті орендної плати, 826 536, 24 грн - штрафні санкції, 18 206, 19 грн. - інфляційні нарахування та 64 266, 98 грн - по сплаті комунальних послуг.

Так, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України вказано, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 774 Цивільного кодексу України передбачено, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як встановлено судом, на виконання своїх обов`язків за договором суборенди № А2074, ТОВ "Ковчег" було передано ТОВ "Антік" приміщення площею 98,7 кв.м., яке розташоване на першому поверсі торгово-розважального центру "Лавина", який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Берковецька, 6Д, що підтверджується актом приймання-передачі від 13.10.2018.

Відповідно до п. 10.1. договору суборенди з моменту передачі суборендареві приміщення суборендар зобов`язаний сплачувати на користь суборендодавця орендну плату та інші платежі, які передбачені договором.

Порядок нарахування та сплати орендної плати передбачений статтями 10, 11, 12, 13 договору суборенди.

Крім того, згідно п. 17.1. договору суборенди суборендар компенсує суборендодавцеві вартість комунальних послуг, що споживаються в приміщенні, без додаткових нарахувань на свою користь. Суборендар також зобов`язаний компенсувати витрати, які несе суборендодавець на комунальні послуги, які споживаються в зв`язку з експлуатацією ТРЦ та площ загального користування, а також земельної ділянки, та які розподіляються між всіма орендарями/суборендарями ТРЦ пропорційно площі приміщення до загальної площі ТРЦ на підставі рахунків та даних (показників), наданих власником.

Порядок нарахування та сплати комунальних послуг передбачений статтею 17 договору суборенди.

Пунктом 13.1. договору суборенди та п. 15 додатку № 1 до договору суборенди суборендар зобов`язаний сплачувати суборендодавцю основну орендну плату, експлуатаційну орендну плату, маркетингову орендну плату щомісячно різними платежами до 15 (п`ятнадцятого) числа відповідного місяця, який передує оплачуваному. Суборендодавець має право встановити різні банківські рахунки для окремих частин орендної плати. Суборендар зобов`язаний щомісячно сплачувати суборендодавцю плату з обороту в строки, визначені в додатку № 1 (пункт 16).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як про це вказує позивач та що у свою чергу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, суборендодавцем вчасно виставлялися рахунки на оплату орендної плати (окремо основної орендної плати, експлуатаційної орендної плати, маркетингової орендної плати та плати з обороту). Як свідчать матеріли справи, і рахунки на оплату орендної плати, і акти здачі-приймання робіт (надання послуг) передавалися безпосередньо в приміщенні, що орендується під підпис працівник відповідача (суборендаря), що підтверджується підписами у відповідних реєстрах. Також, позивач відзначає, що рахунки додатково ще й направлялися відповідачу поштою.

З метою врегулювання спірних питань в позасудовому порядку, позивач листами (повідомленнями) № 6 від 13.01.2020, № 74 від 03.06.2020, № 75 від 03.06.2020, № 106 від 23.07.2020 звертався до відповідача щодо погашення заборгованості.

Суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до п. 28.1. договору суборенди на вимогу суборендодавця суборендар зобов`язаний щомісячно підписувати акти приймання-передачі послуг щодо оренди приміщення (надалі - акти). Якщо протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання актів суборендар не підпише їх та не надасть обґрунтовані заперечення проти підписання актів, акти вважаються підписаними, а послуги вважаються прийнятими суборендарем. Незалежно від підписання таких актів, факт сплати будь-яких платежів суборендарем в поточному місяці, свідчить про використання приміщення.

Таким чином, судом встановлено, що у відповідача наявна заборгованість за договором суборенди № А2074, з орендної плати - 1 588 805, 50 грн та по сплаті комунальних послуг - 64 266, 98 грн.

Водночас, доказів щоб підтверджували здійснення відповідачем розрахунків за договором суборенди в матеріалах справи не міститься.

Разом з тим позивач зазначає, що між суборендодавцем та суборендарем були досягнути домовленості щодо розірвання договору суборенди 02.07.2020, погоджено текст договору про розірвання. Відповідачу при особистій зустрічі було надано договір про розірвання від 01.07.2019. Однак відповідач (суборендар) договір про розірвання позивачу (суборендодавцю) не повернув. Замість цього, 02.07.2020 без будь-якого погодження з позивачем та без повернення приміщення, відповідач самовільно вивіз майно з приміщення та фактично припинив діяльність.

Відтак, позивач відзначає, що жодних документів щодо припинення договору суборенди та повернення приміщення (зокрема, договору про розірвання договору суборенди, акту приймання-повернення приміщення тощо) суборендодавець та суборендар не підписували.

По факту самовільного звільнення приміщення, з метою запобігання подальшого нарахування орендної плати суборендодавець (позивач) був вимушений скласти акт за участю 2 (двох) незацікавлених осіб про самовільне звільнення приміщення, як це передбачено п. 9.3. договору суборенди.

31.07.2020 відповідачу повторно було направлено договір про розірвання договору оренди та акт приймання-передачі приміщення з суборендного користування. Однак вказані вище документи відповідачем підписані не були, а заборгованість не була погашена.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, оскільки, відповідач не спростував доводів позивача та відповідно не надав суду доказів здійснення ТОВ "Антік" сплати орендної плати та комунальний послуг, то за таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору суборенди № А2074 від 15.08.2018 та положення ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому, вимоги позивача про стягнення заборгованості по сплаті орендної плати в розмірі 1 588 805, 50 грн та по сплаті комунальних послуг в розмірі 64 266, 98 грн є обґрунтованими, документально підтвердженими та підлягає задоволенню.

Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій в розмірі 826 536, 24 грн та інфляційних втрат в розмірі 18 206, 19 грн, то суд вказує наступне.

Так, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Приписами ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України закріплено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, судом встановлено, що відповідач у встановлений договором строк свого обов`язку по сплаті орендної плати та комунальних послуг не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання (в т.ч. у період, який вказано позивачем), а тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань. У зв`язку з чим, наявні підстави для застосування встановленої законом та договором відповідальності.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно ч. 1 та 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

За умовами п. 20.6. договору суборенди та п. 34 додатку № 1 до договору суборенди: в тому випадку, якщо суборендар прострочить сплату суборендодавцеві будь-яких платежів, суборендар сплачує на користь суборендодавця наступні штрафні санкції:

- у випадку прострочення більш, ніж на 3 (три) календарних дні - договірні штрафні санкції у розмірі 10% (десять відсотків) від суми прострочення.

- у випадку прострочення більш, ніж на 5 (п`ять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 25% (двадцять п`ять відсотків) від суми прострочення;

- у випадку прострочення більш, ніж на 10 (десять) календарних днів - договірні штрафні санкції у розмірі 50% (п`ятдесят відсотків) від суми прострочення.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Також, суд зазначає, що індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Якщо прострочення відповідачем виконання зобов`язання з оплати становить менше місяця, то в такому випадку виключається застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у вигляді стягнення інфляційних втрат за такий місяць.

Такі висновки суду підтверджуються висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі № 910/5625/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.

Суд перевіривши здійснені позивачем розрахунки штрафних санкцій та інфляційних втрат, дійшов висновку, що вони є арифметично вірними, а тому, вимоги про стягнення штрафних санкцій в розмірі 826 536, 24 грн та інфляційних втрат в розмірі 18 206, 19 грн є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" - задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Антік" (04053, м. Київ, Львівська Площа, будинок 8; ідентифікаційний код 25592332) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковчег" (01601, м. Київ, вул. Мечникова, буд. 2, літера А; ідентифікаційний код 31569627) заборгованість по сплаті орендної плати в розмірі 1 588 805 (один мільйон п`ятсот вісімдесят вісім тисяч вісімсот п`ять) грн 50 коп., заборгованість по сплаті комунальних послуг в розмірі 64 266 (шістдесят чотири тисячі двісті шістдесят шість) грн 98 коп., штрафні санкції в розмірі 826 536 (вісімсот двадцять шість тисяч п`ятсот тридцять шість) грн 24 коп., інфляційні втрати в розмірі 18 206 (вісімнадцять тисяч двісті шість) грн 19 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 37 467 (тридцять сім тисяч чотириста шістдесят сім) грн 23 коп.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 19.04.2021

Суддя Д.О. Баранов