номер провадження справи 5/23/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2021 Справа № 908/233/21

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі судового засідання Шельбуховій В.О., розглянувши матеріали справи

За позовом: Фізичної особи-підприємця Кір`якулова Владислава Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ; дата народження - не відома)

До відповідача: Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964)

про стягнення 156 166,07 грн.

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

28.01.2021 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Кір`якулова Владислава Олександровича № б/н від 25.01.2021 (вх. № 242/08-08/21 від 28.01.2021) до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення заборгованості за договорами про поставки товару № 124(3)20УК/53-121-11-20-09269 від 16.04.2020, № 149(3)20УК/53-121-08-20-09391 від 26.05.2020 та № 157(3)20УК/53-121-08-20-09390 від 26.05.2020 на загальну суму 156166,07 грн., в т.ч. основної заборгованості у розмірі 150758,35 грн. та пені на суму 5407,72 грн.

28.01.2021 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 29.01.2021 позовну заяву ФОП Кір`якулова В.О. до Державного підприємства "НАЕК "Енергоатом" в особі ВП "Запорізька атомна електрична станція" про стягнення 156166,07 грн. на підставі п. 1 ч. 1 ст. 164, п. 8 ч. 3 ст. 162 ГПК України залишено без руху.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 22.02.2021р. позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/233/21 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи, перше судове засідання з розгляду справи по суті призначено на 23.03.2021; присвоєно справі номер провадження - 5/23/21. Ухвалою від 23.03.2021р. оголошено перерву в розгляді справи до 22.04.2021р.

В судовому засіданні 22.04.2021 р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що між Фізичною особою - підприємцем Кір`якуловим В.О. (далі - ФОП «Кір`якулов В.О.»), та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі заступника генерального директора з забезпечення виробництва Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна енергетична станція» (далі - ДП НАЕК «Енергоатом» ВП «Запорізька АЕС») Заниборщем П.В укладено Договори поставки товару №124(3)20УК/53-121-11-20-09269 від 16.04.2020 року, №149(3)20УК/53-121-08-20-09391 від 14.04.2020 року, 157(3)20УК/53-121-08-20-09390 від 17.04.2020 року, (далі - Договори). За цими Договорами Позивач поставив Відповідачу товари згідно видаткових накладних: № 222 від 22.04.2020р. на суму 92499 грн. з ПДВ, оплата протягом 45 календарних днів до 06.06.2020р.; № 333 від 05.06.2020р. на суму 17630,01 грн. з ПДВ, оплата протягом 45 календарних днів до 20.07.2020р.; № 334 від 05.06.2020р. на суму 40629,34 грн. з ПДВ, оплата протягом 45 календарних днів до 20.07.2020р. Однак, відповідач оплату своєчасно не здійснив, що свідчить про порушення Відповідачем п. 3.1 та п. 3.2 договорів поставки, у зв`язку з чим Позивачем нараховано пеню на загальну суму 5407,72 грн. Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує вимогами ст. ст. 509, 525, 526, 530, ч. 1 , ч. 3 ст. 549, ст. ст. 550, 552, 610, 611, 612, ч. 1 ст. 626, 629, 692, 712 ЦК України, ч.ч. 1, 7 ст. 193 статті 265 ГК України та на практику Верховного Суду в аналогічних справах. Також зазначив, що докази на підтвердження понесених Позивачем витрат на правничу допомогу у розмірі 11200 грн. на підставі Договору про правову (правничу) допомогу № 18/01-1 від 18.01.2021 р, будуть надані Суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду па підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України.

09.03.2021 до Господарського суду Запорізької області від Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" надійшов відзив на позовну заяву № 28-23/5042 від 03.03.2021 (вх.№ 4887/08-08/21 від 09.03.2021), згідно якого відповідач заперечив проти позовних вимог та просить суд в задоволенні позову відмовити у повному обсязі з тих підстав, що відповідно до пункту 3.2 вище зазначених Договорів, розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1, здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Позивача протягом 45-ти календарних днів з дати поставки товару. При цьому відповідно до пунктів 4.3, 10.2 , 3.3 оплата Відповідачем частини вартості товару у розмірі ПДВ здійснюється після отримання Відповідачем від Позивача податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку. Згідно з частиною 5 статті 254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день. Отже, строк (45 календарних днів) передбачений пунктом 3.2 Договору для оплати за поставлений товар (без ПДВ) розпочався: за договором поставки товару №149(3)20УК від 14.04.2020 з 08.06.2020; за договором поставки товару №149(3)20УК від 14.04.2020 з 21.07.2020; за договором поставки товару №157(3)20УК від 17.04.2020 з 21.07.2020. Строк оплати частини вартості продукції в розмірі суми ПДВ сторонами в вищезазначених Договорах не встановлений. Вимога Позивача щодо сплати частини вартості продукції у розмірі суми ПДВ до ВП ЗАЕС не надходила. Позивач не довів направлення на адресу Відповідача та отримання ним зареєстрованих податкових накладних, відповідно і направлення та отримання Вимоги щодо виконання зобов`язання в обсязі оплати вартості товару у розмірі суми ПДВ, а отже, відсутні підстави для визнання строку ПДВ за Договором таким, що настав. Таким чином, Позивач, неправильно визначив строки оплати поставленого товару, дійшов неправильного висновку про порушення Відповідачем господарського зобов`язання зі сплати вартості товару в розмірі 150 758,35 грн., з ПДВ. У вищезазначених Договорах розмір та базу нарахування пені за прострочку платежу не визначено. Позивач здійснив неправомірне нарахування пені за прострочення платежів за вище зазначеними Договорами. Відповідач заперечує проти заявленого Позивачем у попередньому (орієнтовному) розрахунку суми судових витрат, які позивач поніс або очікує понести у зв`язку з розглядом справи, у зв`язку з тим, що витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 11200,00 грн., є неспівмірними, необґрунтованими та непропорційними до предмета спору. Крім цього, пунктом 9.2 вище зазначених Договорів встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим. Так, 24.11.2020 адресу Відповідача від Позивача надійшла претензія №1 від 11.11.2020 стосовно розрахунків за Договорами. 16.12.2020 Позивачу була направлена відповідь Відповідача за вих.№28-23/27155, яка була повернута з поштовою відміткою «Кінець терміну зберігання».

18.03.2021 від ФОП Кір`якулова В.О. до суду надійшла відповідь на відзив № б/н від 17.03.2021 (вх. № 5745/08-08/21 від 18.03.2021), в якій позивач підтримав заявлені позовні вимоги за заперечив щодо тверджень відповідача, які на його думку не знаходять свого підтвердження з огляду на той факт, що позивачем було сформовано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідні податкові накладні, а саме: одна від 07.05.2020 року та дві від 26.06.2020 року. Вказані договори, умови яких відповідачем не були виконані, містили розділ 7 «Відповідальність сторін» та п. 7.1. було визначено, що «У випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України». Посилаючись на норми ст. ст. 549, 611, 625 ЦК України позивач не вбачає підстав неправомірного нарахування відповідачу пені за прострочення платежів за договорами про поставку товару. Суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи були визначені на підставі Ставок адвокатського гонорару адвоката Рибченко Н.М. на 2021 рік. Примірник Ставок адвокатського гонорару також буде надано протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду на підставі ч. 8 ст. 129 ГПК України. Щодо направлення відповідачем відповіді № 28-23/27155 від 16.12.2020 року на претензію № 1 від 11.11.2020 року за адресою: 02091, м. Київ, вул. Харківське шосе, 168-Е, кв.388 - позивачу невідомо, жодної відповіді від відповідача позивачем не було отримано. Просить суд відхилити доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Крім цього, Позивач до вказаної відповіді на відзив додано заяву № б/н від 17.03.2021 (вх. № 5745/08-08/21 від 18.03.2021), в якій ФОП Кір`якулов В.О. зазначив про подання до суду доказів понесення судових витрат протягом п`яти днів після прийняття судом рішення по цій справі. Вказані документи долучені судом до матеріалів справи.

Наявні матеріали дозволяють розглянути справу по суті.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, заслухавши представників позивача та відповідача, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, між Позивачем та Відповідачем були укладені три договори поставки товарів, які містять ідентичні умови, а саме:

1) Договір поставки товару №124(3)20УК/53-121-11-20-09269 від 03.04.2020, підписаний сторонами 16.04.2020, за умовами якого Позивач зобов`язався поставити, а Відповідач прийняти і оплатити товар відповідно до специфікації, наведеної у пункті 1.1 Договору, на загальну суму 92 499,00 грн. (в тому числі ПДВ 15 416,50 грн.).

Пунктом 1.2 Договору був визначений строк поставки товару: квітень-травень 2020 року.

На виконання умов Договору 22.04.2020 Позивач здійснив поставку товару відповідно до видаткової накладної №222 на суму 92 499,00 грн. (у тому числі ПДВ 15 416,50 грн.).

2) Договір поставки товару №149(3)20УК/53-121-08-20-09391 від 14.04.2020, підписаний сторонами 26.05.2020р., за умовами якого Позивач зобов`язався поставити, а Відповідач прийняти і оплатити товар відповідно до специфікації, наведеної у пункті 1.1 Договору, на загальну суму 17 630,02 грн. (в тому числі ПДВ 2 938,33 грн.).

Пунктом 1.2 Договору був визначений строк поставки товару: травень 2020 року.

На виконання умов Договору 05.04.2020 Позивач здійснив поставку товару відповідно до видаткової накладної №333 на суму 17 630,01 грн. (у тому числі ПДВ 2 938,33 грн.).

3) Договір поставки товару №157(3)20УК/53-121-08-20-09390 від 17.04.2020, підписаний сторонами 26.05.2020р., за умовами якого Позивач зобов`язався поставити, а Відповідач прийняти і оплатити товар відповідно до специфікації, наведеної у пункті 1.1 Договору, на загальну суму 40 629,35 грн. (в тому числі ПДВ 6 771,55 грн.).

Пунктом 1.2 Договору був визначений строк поставки товару: травень 2020 року.

На виконання умов Договору 05.04.2020 Позивач здійснив поставку товару відповідно до видаткової накладної №334 на суму 40 629,34 грн. (у тому числі ПДВ 6 771,55 грн.).

У відповідності до п. 3.2. цих Договорів розрахунок за товар, поставлений відповідно до п.1.1. здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару. Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від Постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку.

Таким чином, 45-денний строк оплати Відповідачем за поставлені товари сплинув:

1) за Договором поставки товару №124(3)20УК/53-121-11-20-09269 від 03.04.2020 - 06.06.2020р., проте, оскільки останній день строку 06.06.2020р. є вихідним днем (субота), то, відповідно до ч. 5 ст. 254 ЦК України, останнім днем строку виконання цього зобов`язання є перший робочий день - понеділок 08.06.2020р.

2) за Договором поставки товару №149(3)20УК/53-121-08-20-09391 від 14.04.2020 - 20.05.2020р.

3) за Договором поставки товару №157(3)20УК/53-121-08-20-09390 від 17.04.2020 - 20.05.2020р.

Факт поставки та отримання вказаного у цих Договорах товару на загальну суму 150758,35 грн. з ПДВ Відповідачем не заперечується як і факт не здійснення ним до дати розгляду справи судом оплати за поставлений Позивачем товар.

Пунктом 4.3 зазначених Договорів визначено, що Постачальник (Позивач) зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її у електронному реєстрі податкових накладних у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством. Електронна адреса Покупця (Відповідача) для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgv.npp.ua.

Пункт 4.4 Договорів передбачає, що у випадку відсутності реєстрації у ЄРПН податкової накладної у встановлений Податковим кодексом України строк, Покупець має право в односторонньому порядку зменшити вартість договору, передбачену п.п. 1.1 та 3.1 Договорів на суму ПДВ від вартості продукції за Договорами.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Зобов`язанням відповідно до частини 1 та 2 ст. 509 Цивільного Кодексу України є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в статті 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або ін. подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 662 ЦК України унормовано, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Таким чином, на підставі вказаних вище дій позивача, який поставив товар, та дій відповідача, який цей товар прийняв, у сторін виникли взаємні права та обов`язки: у позивача - право вимагати оплати за поставлений товар, а у відповідача - обов`язок сплатити вартість отриманого товару.

За приписами ст. 629 ЦК України - договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З матеріалів справи вбачається, що позивач на виконання умов усіх трьох вказаних вище Договорів поставив відповідачу товар на умовах DDP м. Енергодар, Інкотермс 2010 на склад отримувача вантажу: Запорізьке відділення ВП "Складське господарство" (склад) м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133.

Вказаний товар без жодних зауважень прийнятий відповідачем, що підтверджується видатковими накладними, які підписані уповноваженими представниками обох підприємств, а саме: №222 на суму 92 499,00 грн. (у тому числі ПДВ 15 416,50 грн.), №333 на суму 17630,01 грн. (у тому числі ПДВ 2 938,33 грн.), №334 на суму 40 629,34 грн. (у тому числі ПДВ 6 771,55 грн.), а всього на загальну суму 150758,35 грн., в тому числі ПДВ 25126,38грн.

Відповідач в судових засіданнях та своїх заявах по суті справи підтвердив, що ним фактично отримано вказаний товар. Жодних зауважень щодо кількості або якості поставленого товару Відповідач протягом строку прийняття по кількості та якості товару на адресу Позивача не висував.

Позивач стверджує, що направив на адресу Відповідача претензію № 1 від 11.11.2020 року, у якій вимагав від нього сплатити грошові кошти за поставлені на підставі вказаних Договорів товарів на загальну суму 150758,35 грн. протягом 10 календарних днів з дня отримання претензії. Проте, жодних належних та допустимих доказів фактичного направлення претензії на адресу Відповідача та її отримання Позивачем суду не надано.

Проте, факт отримання вказаної претензії підтверджено самим Відповідачем, який у відзиві на позовну заяву зазначив, що "Пунктом 9.2 вище зазначених Договорів встановлено, що досудовий порядок врегулювання спорів між сторонами є обов`язковим. Так, 24.11.2020 адресу Відповідача від Позивача надійшла претензія №1 від 11.11.2020 стосовно розрахунків за Договорами. 16.12.2020 Позивачу була направлена відповідь Відповідача за вих.№28-23/27155, яка була повернута з поштовою відміткою «Кінець терміну зберігання», наступного змісту: "У зв`язку з дефіцитом коштів за відпущену електроенергію, розрахунки з ДП «НАЕК «Енергоатом» є нерегулярними та здійснюються в неповному обсязі, на підставі чого у ВП «Запорізька АЕС» відсутня можливість погашення заборгованості у встановлені Договорами строки. За фактом розподілу ДП «НАЕК «Енергоатом» коштів, кредиторська заборгованість ВП «Запорізька АЕС» перед ФОП Кір`якуловим В.О. за Договорами буде погашена в повному обсязі".

З матеріалів справи також вбачається, що на виконання п. 3.2 та 4.3, 4.4 Договорів, Позивач здійснив реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних:

- № 45 від 22.04.2020р. на суму 92499,00 грн., в т.ч. ПДВ 15416,50 грн. - 06.05.2020р.

- № 18 від 05.06.2020р. на суму 40629,34 грн., в т.ч. ПДВ 6771,55 грн. - 25.06.2020р.

- № 17 від 05.06.2020р. на суму 17630,01 грн., в т.ч. ПДВ 2938,33 грн. - 25.06.2020р.

Вказане підтверджується відповідним податковими накладними та квитанціями про їх реєстрацію.

Відповідно до п. 188.1. Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку на реалізацію суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно з підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу Українидо податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів та послуг.

Отже, податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до положень пункту 201.10 статті 210 Податкового кодексу України податкова накладна, складена та зареєстрована після 1 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/розрахунок коригування в електронному вигляді. Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем.

Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.

Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до п.18 Постанови КМУ №1246 від 29.12.2010 р. на момент прийняття у встановленому порядку рішення про реєстрацію або відмову у реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування щодо таких податкової накладної та/або розрахунку коригування проводяться перевірки, визначені пунктом 12 цього Порядку (крім абзацу десятого). За результатами таких перевірок формується квитанція про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування, яка надсилається платнику податку разом з відповідним рішенням.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт дотримання Позивачем умов договору щодо реєстрації податкових накладних

Посилання відповідача, що позивач не довів направлення на адресу відповідача та отримання ним, зареєстрованих в ЄРПН податкових накладних, як передбачено умовами договору, а отже, і відсутні підстави для визнання строку ПДВ за договором таким, що настав, судом до уваги не приймається, оскільки на виконання п. 4.3 Договорів позивач 12.08.2020 р. направив на електронну адресу відповідача pdvzaes@mgv.npp.zp.ua повідомлення з прикріпленими файлами податкових накладних, що підтверджується скріншотами відповідних електронних листів.

Крім цього суд враховує, що у відповіді на претензію відповідач взагалі не посилався на порушення Позивачем умов договору щодо реєстрації та направлення Відповідачу податкових накладних.

Доводи відповідача про те, що у п. 3.2 Договорів сторони розмежували строки оплати вартості товару та сплати ПДВ за договором, і встановили, що вартість товару за договором сплачується протягом 45 календарних днів з моменту поставки товару, а ПДВ сплачується після отримання відповідачем від позивача податкової накладної, є безпідставними з огляду на наступне.

Положення договору, які визначають його ціну (вартість товару), що підлягає сплаті покупцем за поставлений товар, не розділяють вартість самого товару та суму ПДВ, що підлягає сплаті. Аналіз положень договору дає змоги суду дійти висновку, що сума податку на додану вартість, зазначена у п. 3.1. договору включається у загальну ціну товару, зазначену у п. 3.2. договору, а тому вказана сума підлягає сплаті разом з вартістю поставленого товару.

Крім цього, згідно з наданими позивачем доказами, ним у визначений законом строк оформлені та зареєстровані в Єдиному реєстрі податкові накладні за здійсненою поставкою.

Суд дійшов висновку, що зауваження в п. 3.2 договору щодо оплати покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ після отримання ним від постачальника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених ПК України випадках та порядку, не змінює строку щодо оплати повної вартості товарів, в тому числі і суми ПДВ, оскільки згідно ч. 1 ст. 188 Податкового кодексу України сума ПДВ є складовою бази оподаткування, а тому входить до ціни товару і не підлягає відокремленню. Належними та допустимими доказами поставки товару є видаткові накладні, а податкові накладні є підставою для здійснення розрахунків з бюджетом, і дотримання сторонами вимог законодавства щодо реєстрації податкових накладних не має значення для визначення початку строку виконання господарських зобов`язань.

В даному випадку має значення сам факт здійснення реєстрації податкової накладної та надання її Покупцю, в разі чого Покупець повинен здійснити повну оплату отриманого товару з урахуванням ПДВ в межах визначеного строку - 45-ти календарних днів з дати поставки продукції.

Крім цього, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено виконання позивачем умов п. 4.3 та 4.4 Договорів в частині складання податкових накладних в електронній формі, їх реєстрації в ЄРПН та надсилання на електрону адресу відповідача, у зв`язку з чим суд не приймає до уваги заперечення відповідача в цій частині.

Також суд враховує, що Відповідачем не надано належних та допустимих доказів оплати до дати прийняття цього рішення частини вартості товару без ПДВ.

Таким чином, заявлені позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми заборгованості за Договорами поставки товару №124(3)20УК/53-121-11-20-09269 від 03.04.2020, №149(3)20УК/53-121-08-20-09391 від 14.04.2020, №157(3)20УК/53-121-08-20-09390 від 17.04.2020 на загальну суму 150758,35 грн. , в тому числі ПДВ 25126,38 грн., є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У зв`язку з простроченням Відповідачем виконання грошового зобов`язання Позивачем також заявлено до стягнення пеню на загальну суму 5 407,72 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 3 статті 549 ЦК України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Дослідивши умови укладених сторонами Договорів суд встановив, що умовами розділу 7 Договорів "Відповідальність сторін" визначені конкретні санкції за невиконання Позивачем (Постачальником) певних умов цих Договорів, проте сторонами взагалі не визначено види та перелік конкретних санкцій за порушення зобов`язань Відповідачем (Покупцем), в т.ч. щодо підстав, періоду та розміру нарахування пені за прострочення ним строків оплати товару.

Лише у п. 7.1. Договорів міститься загальне положення про те, що у випадку неналежного виконання або невиконання сторонами зобов`язань за договором сторони несуть майнову відповідальність відповідно до чинного законодавства України.

В абзаці 3 підпункту 2.1 пункту 2 Постанови №14 від 17.12.2013 Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» зазначено, що якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов`язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за невиконання грошових обов`язків» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

З огляду на відсутність у зазначених Договорах визначених сторонами розміру, бази та періоду нарахування пені за прострочку платежу з боку Відповідача, суд погоджується з його доводами про відсутність правових підстав для нарахування та стягнення з нього пені за порушення строків оплати за поставлену продукцію.

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до стаття 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

Також у рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини в вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Питання розподілу витрат Позивача на професійну правничу допомогу за наявності підстав буде вирішено судом в порядку ст. 221 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, код ЄДРПОУ 24584661) в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька атомна електрична станція" (71504, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ 19355964) на користь Фізичної особи-підприємця Кір`якулова Владислава Олександровича ( АДРЕСА_1 ; ІПН НОМЕР_1 ; дата народження - не відома) суму основного боргу в розмірі 150 758,35 (сто п`ятдесят тисяч сімсот п`ятдесят вісім) грн. 35 коп. та витрати по сплаті судового збору в сумі 2191 (дві тисячі сто дев`яносто одна) грн. 39 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Повне рішення складено: 27.04.2021 р.

Суддя К.В.Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.