ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_____________________________________________________________________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13.04.2021 Справа № 905/2929/16 (905/2073/20) Суддя Господарського суду Донецької області Огороднік Д.М., при секретарі судового засідання Нікішіній Ю.О. розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»

в особі арбітражного керуючого Артеменко О.О.

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд»

третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу

в межах справи 905/2929/16

за заявою

кредитора (заявника) Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1»

про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»

ліквідатор арбітражний керуючий Артеменко О.О.

За участю представників сторін:

від позивача: арбітражний керуючий Артеменко О.О.;

від відповідача: Севастьянова А.В.; довіреність б/н б/д (Свідоцтво про права на зайняття адвокатською діяльністю ЧК №000973 від 01.08.2018)

від третьої особи: Кошлій Р.В. - адвокат.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Предмет та підстави спору

На розгляд Господарського суду Донецької області передано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» про визнання недійсним з моменту укладення договору від 23.12.2014 купівлі-продажу нежитлового приміщення літ. «А-5» позиції №122, а саме: нежитлові приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» до Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд», посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовою Л.В., зареєстрованого в реєстрі за №2779.

Позовна заява мотивована тим, що за спірним договором 23.12.2014 позивач, як продавець відчужив приміщення на користь відповідача. Разом з тим, вказане нежитлове приміщення магазину придбано позивачем у Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2010, який ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011 визнаний недійсним. Ухвала Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 залишена без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та постановою Верховного суду від 13.10.2020. За таких обставин, позивач вважає, що договір купівлі-продажу від 23.12.2014, на підставі якого він відчужив майно на користь відповідача повинен бути визнаний недійсним як на загальних підставах так і на спеціальних підставах, передбачених ст. 42 Кодексу України з питань банкрутства.

1) Позивач посилається на те, що оскільки договір купівлі -продажу від 01.12.2010, на підставі якого позивач придбав нежитлове приміщення, визнаний недійсним з моменту укладення, то позивач втратив правомочності власника майна і відповідно не мав повноважень на його наступне відчуження у 2014 році відповідачу. Отже, оспорюваний договір від 23.12.2014 від імені позивача вчинений особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності так як не була власником майна, що призвело до порушення ст. ст. 92,203,215, 236 Цивільного кодексу України.

2) Продаж приміщення вчинено за заниженими цінами, оскільки формування ціни продажу нерухомого майна було здійснено у довільній формі самостійно продавцем, без проведення експертної оцінки, що призвело на думку позивача до погіршення майнового стану позивача та до завдання збитків державі у вигляді заниження бази оподаткування. В обґрунтування позову в цій частині, позивач посилається на Звіт №21-006 від 27.01.2021 про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості нежитлових приміщень першого поверху з №1 по №7,№1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4 та додатково на висновки Верховного суду в постанові від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2011 та на Звіт

3) Спірний договір купівлі-продажу завдав збитків позивачу, так як нежитлове приміщення продано за ціною нижчою від ринкової, в період судових розглядів справ про повернення позивачем рухомого майна та внаслідок продажу нерухомого майна за спірним договором товариство фактично стало неплатоспроможнім, що є підставою для визнання недійсним договору відповідно до ч. 1 ст. 42 Кодексу України з питань банкрутства.

4) Спірний договір укладений із заінтересованою особою, оскільки ОСОБА_1 був у складі керівництва Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1», засновником та директором позивача та був директором відповідача, що є підставою для визнання недійсним договору відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу України з питань банкрутства.

За переконанням арбітражного керуючого позивача, спірний договір укладений з метою виведення активів товариства, що призвело до порушення справи про банкрутство позивача. Окрім того, одразу після продажу всієї нерухомості, всі отримані від реалізації усіх об`єктів нерухомого майна, кошти на загальну суму 880683,45 грн позивач перераховував Товариству з обмеженою відповідальністю «Рай-Постач» в якості поворотної фінансової постанови. Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2015 у справі №904/563/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рай-Постач» на користь позивача частину заборгованості у розмірі 115000,00 грн, яку позивач стягнути в примусовому порядку не може у зв`язку з відсутністю у боржника майна. Отже, виведення з господарського обігу всього майна перебуває у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з припиненням господарської діяльності позивача та його банкрутством. На момент продажу нерухомого майна у позивача існували зобов`язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Свіан-1», які не були погашені за рахунок грошових коштів отриманих від продажу майна.

За таких обставин, спірний договір має бути визнано недійсним, оскільки укладений без наявності повноважень продавця, за заниженими цінами та із заінтересованими особами з метою виведення активів та не розрахунку з кредиторами.

Позивачем в додаткових пояснення поданих до суду 12.03.2021 вказано на те, що згідно звітності за 2013 рік, позивач мав зобов`язання перед кредиторами на суму 1 млн.958 тис, отримав збиток у розмірі 105,7 тис. грн. і за таких умов здійснює відчуження всієї нерухомості у 2014 році. Звіти за 2014, 2015 арбітражний керуючий позивача подати не може, оскільки вони не подавались самим підприємством.

Під час судового розгляду справи, представник позивача пояснив суду, що подаючи даний позов та обираючи саме такий спосіб захисту, позивач намагається забезпечити виконання свого зобов`язання перед третьою особою з передачі нежитлового приміщення в порядку регресу у зв`язку з визнанням договору купівлі-продажу від 01.12.2010 недійсним. Окрім того, у позивача є законне очікування того, що в результаті визнання недійсного спірного договору, відповідач виконає у добровільному порядку зобов`язання з повернення позивачу нерухомого майна, за рахунок якого позивач має намір задовольнити вимоги кредиторів. Отже, позивач вважає, що спірним договором порушені його права щодо майна відчуженого щодо спірним договором.

Позиція учасників процесу

Відповідач у поданому до суду відзиві на позов, 14.01.2021 вх. №672/21 заперечує проти задоволення позовної заяви у повному обсязі. Відповідач вказує на те, що на момент укладення спірного договору купівлі- продажу майна, останній підписаний від імені позивача та відповідача уповноваженими особами, які внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців. Відомостей про наявність обмежень у керівника позивача на укладення договорів, Реєстр не містив, тому позиція позивача про відсутність повноважень у керівника на укладення спірного договору є безпідставною та незаконною. Також, відповідач вказує на те, що нежитлове приміщення було придбано за оплатним договором, продаж приміщення не відбулась за заниженою ціною, а відбулась за ціною погодженою між сторонами на підставі вільного волевиявлення. Окрім того, відповідач заперечує щодо наявності підстав для визнання недійсним спірного договору відповідно до положень ст.42 Кодексу України з питань банкрутства, оскільки вартість майна підтверджується довідкою про балансову вартість майна, постанова Верховного суду від 13.10.2020 винесена за результатами розгляду у іншої справи з іншим предметом, тому не може бути доказом по справі. Також відповідач посилається на судові рішення від 06.09.2017 та від 26.10.2017 у справі №905/2929/16.

Третя особа без самостійних вимог на предмет спору на боці позивача повністю підтримує позовні вимоги позивача та просить їх задовольнити у повному обсязі. У своїх поясненнях, поданих до суду 18.02.2021 вх. № 04-18/362, третя особа зазначає, що оскільки позивач є стороною спірного договору, то він має право на звернення до суду з цим позовом, позивачем обрано спосіб захисту порушеного права на власний вибір і той який передбачений ГПК України, ЦК України та Кодексом з питань банкрутства. Третя особа посилається на те, що у разі визнання недійсним договору, відповідач зобов`язаний буде повернути нерухоме майно позивачу і лише за рахунок повернутого відповідачем позивачу майна, останній має можливість задовольнити кредиторські вимоги третьої особи, що полягає в необхідності передати кредитору за реституцією саме індивідуально визначеного майна. На думку третьої особи, без визнання оспорюваного правочину недійсним у позивача відсутні інші механізми повернення майна та задоволення за рахунок повернутого майна вимог кредитора у справі №905/2929/16.

Строк позовної давності

12.04.2021 від відповідача надійшла заява про застосування строків позовної давності та на цій підставі відмовити у задоволенні первісної позовної заяви. Заява обґрунтована тим, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом у грудні 2020 року, тоді як спірний договір укладений 23.12.2014, тобто строк протягом якого позивач мав право звернутись до суду з позовом закінчився у грудні 2017 року.

Позивач заперечує проти задоволення заяви про застосування строку позовної давності посилаючись на те, що подання такої заяви під час розгляду справи по суті є порушення норм Господарського процесуального кодексу України, а також на те, що строк з якого повинен визначатись час перебігу строку позовної давності є дата винесення Господарським судом Черкаської області ухвали від 01.10.2019 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 про визнання недійсним договору від 01.12.2010. Окрім того, позивач вважає, що строк не пропущений у зв`язку з тим, що можливість оскаржити правочин з підстави передбаченої ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, зокрема з підстави укладення правочину із заінтересованою особою, виникла тільки у зв`язку з набранням чинності цим Кодексом. Разом з тим, позивач просить поновити строк давності для звернення до суду з вказаним позовом. Клопотання про поновлення мотивовано тим, що обставини, на які посилається позивач, виникли тільки з жовтня 2019 року у зв`язку з вступом в дію Кодексу України з процедури банкрутства.

Суд приймає до розгляду заяву відповідача про застосування строків позовної давності, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Хід розгляду справи та процесуальні дії

Ухвалою суду від 10.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2929/16 (905/2073/20) про визнання недійсним договору купівлі-продажу нерухомого майна від 23.12.2014; справу постановлено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 14.01.2021 року.

Ухвалою суду від 01.02.2021 повернуто зустрічну позовну заяву у справі №905/2929/16(905/2190/20) Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» в особі арбітражного керуючого Артеменко О.О., третя особа на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1» в особі арбітражного керуючого Юдицького О.В. про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» добросовісним набувачем майна нежитлового приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4, посвідчений 23.12.2014 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовой Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №2779; про визнання за Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» право власності на нежитлове приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4, посвідчений 23.12.2014 приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовой Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №2779

Протокольною ухвалою суду від 04.02.2021 постановлено продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів у справі №905/2929/16 (905/2073/20).

Протокольними ухвалами від 04.02.2021, 23.02.2021, 02.03.2021 судом оголошувалась перерва у підготовчому засіданні до 11.03.2021.

Ухвалою суду від 11.03.2021 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу №905/2929/16(905/2073/20) до судового розгляду по суті на 13.04.2021 року.

У судовому засіданні призначеному на 07.04.2021 встановлено, що дія посвідчення арбітражного керуючого Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» Юдицького О.В. зупинена відповідно до наказу Міністерства юстиції України №1193/5 від 01.04.2021 строком на 6 місяців.

Розглянувши матеріали справи, керуючись принципом верховенства права, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд

ВСТАНОВИВ:

Фактичні обставини справи, зміст спірних правовідносин та перевірка їх доказами

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.10.2016 порушено провадження у справі №905/2929/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 37180883); визнано вимоги ініціюючого кредитора - Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" у сумі 533720,87грн.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 27.12.2016 у справі №905/2929/16 затверджений реєстр вимог кредиторів Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» на загальну суму основного боргу 533720,87грн., що складається з вимог: Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» в сумі 533720,87грн. - вимоги четвертої черги.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 30.08.2017 у справі №905/2929/16 визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» у сумі 1850423,00 грн -вимоги четвертої черги та в сумі 3200,00 грн до вимог першої черги.

Постановою Господарського суду Донецької області від 09.02.2017 у справі №905/2929/16 припинено процедуру розпорядження майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»; визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (87534, Донецька обл., м.Маріуполь, просп.Нахімова, буд.116А; код ЄДРПОУ 37180883) банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру по справі строком на дванадцять місяців; призначено ліквідатором арбітражного керуючого Артеменко Олександра Олександровича.

Станом на теперішній час, процедура ліквідації боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» триває, єдиним кредитором позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1» з кредиторськими вимогами у сумі 2387343,87 грн.

Боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» в особі ліквідатора арбітражного керуючого Артеменко О.О. здійснюючи заходи в ліквідаційній процедурі боржника звернувся з цим позовом та просить суд визнати недійсним договір купівлі - продажу від 23.12.2014 із загальних та спеціальних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.12.2014 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» (покупець, відповідач) підписаний договір купівлі-продажу нерухомого майна, який посвідчений приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Старовойтовой Л.В. та зареєстрований в реєстрі за №2779 (далі - спірний договір).

Відповідно до п. 1 спірного договору продавець продав та передав, а покупець купив та прийняв у власність нежитлові приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4 та зобов`язується оплатити його вартість відповідно до умов, що визначені у цьому договорі.

Нерухоме майно належить продавцеві на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. 01.12.2010 за р. №13116, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 06.12.2010 в книзі 23 за номером запису 2350.

Продаж зазначеного нерухомого майна за домовленістю сторін вчиняється за 281662,74 грн, в тому числі ПДВ, які будуть перераховані покупцем на розрахунковий рахунок продавця № НОМЕР_1 відкритий в Публічному акціонерному товаристві Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» протягом 3-х днів з моменту підписання цього договору. Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладання цього договору не підлягає (п. 2 спірного договору ).

Відповідно до довідки «Про балансову вартість» продавця від 22.12.2014 №22/12-2 балансова вартість нерухомого майна, що відчужується за цим договором складає 234718,95 грн без урахування ПДВ (п. 3 спірного договору).

Відсутність заборони відчуження нерухомого майна, яке є предметом договору, а також податкової застави, підтверджується витягами з відповідних реєстрів, що зберігаються у приватного нотаріуса (п. 5 спірного договору ).

Сторони підтверджують, що укладання договору відповідає їх інтересам: волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі: умови договору зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину і спрямований на реальне настання наслідків. Які обумовлені у ньому (п. 6 спірного договору).

Пунктом 8 договору 1 сторони погодили, що згідно з ч. 4 ст. 334 Цивільного кодексу України право власності на вищезазначене майно виникає у покупця з дня державної реєстрації права в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Продавець зобов`язується передати нерухоме майно покупцеві в день підписання договору (п. 9 спірного договору).

Спірний договір підписаний з боку продавця - директором ОСОБА_2 , з боку покупця - директором ОСОБА_1

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем розрахунку з позивачем по договору купівлі-продажу від 23.12.2014. Проте, жодний із учасників справи не заперечує вказаних обставин. Арбітражний керуючий позивача опосередковано підтверджує отримання підприємством коштів на підставі спірного договору, оскільки пояснює, що в подальшому кошти від продажу майна, керівництво позивача перерахувало в якості поворотної фінансової допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю «Рай Постач».

За таких обставин, на підставі спірного договору купівлі-продажу нежитлові приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4, 23.12.2014 продано Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» та куплено Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд».

Позивачем до матеріалів справи додана копія довідки №22/12-2 від 22.12.2014 за підписом директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» ОСОБА_2., відповідно до якої балансова вартість нежитлових приміщень першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4, станом на 22.12.2012 становить 234718,95 грн.

Право власності на нерухоме майно - магазин, за адресою: АДРЕСА_3 зареєстровано 23.12.2014 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» (код ЄДРПОУ 39546869) під реєстраційним номером майна №536461371101 на підставі договору купівлі-продажу №2779 від 23.12.2014, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №247251466 (дата формування станом на 08.03.2021), витяг з якого є в матеріалах справи.

Як вбачається зі змісту п. 1 спірного договору, нерухоме майно належало Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Романій Н.В. 01.12.2010 за р. №13116, зареєстрованого в Комунальному підприємстві «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 06.12.2010 в книзі 23 за номером запису 2350.

Відповідно до договору від 01.12.2010, який зареєстрований в реєстрі за №13116, останній підписаний між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» (продавець, третя особа) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (покупець, позивач) (далі - первинний договір).

Відповідно до п. 1 первинного договору продавець передав, а покупець прийняв у власність нежитлові приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4

Продаж зазначеного нежилого приміщення вчиняється за ціною 347094,00 грн в тому числі ПДВ, які отримані продавцем від покупця в безготівковій формі до підписання цього договору (п. 2 первинного договору).

Балансова вартість нежилого приміщення становить 352733,07 грн., відповідно до витягу з реєстру права власності на нерухоме майно №28194169 від 01.12.2010, виданого Комунальним підприємством Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації (п. 3 первинного договору).

Первинний договір підписаний з боку продавця - директором ОСОБА_4, з боку покупця - директором ОСОБА_5.

Вул. Енгельса в місті Черкаси перейменована в вулицю Чорновола В`ячеслава, відповідні докази містяться в матеріалах справи. Далі по тексту, судом буде використана нова назва вулиці.

Право власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_4 зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 37180883) 06.12.2010 за реєстраційним номером майна №11876444 на підставі договору купівлі-продажу №13116 від 01.12.2010, що підтверджується відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №247238229 (дата формування станом на 06.03.2021), витяг з якого є в матеріалах справи.

За таких обставин, на підставі договору купівлі-продажу від 01.12.2010 року відбулись продаж Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та купівля Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» нежитлових приміщень по АДРЕСА_4, яке в подальшому було продано Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» та куплено Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» на підставі спірного договору від 23.12.2014 році.

На підтвердження загальних підстав для визнання недійсним спірного договору, позивач посилається на судові рішення ухвалені у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» у справі №04/14-10/5026/2337/2011.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 заяву ПАТ "СБЕРБАНК" від 08.11.2017 про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_4 задоволено повністю. Визнано недійсним з моменту укладення Договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 01.12.2010 літ. "А-5" позиції №122, а саме: нежитлові приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв.м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4 , укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Сван-1" в особі генерального директора ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг".

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 вирішено апеляційну скаргу ТОВ «Маг-Трейд» залишити без задоволення; ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 залишити без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 вирішено: касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маг Трейд" від 20.06.2020 на постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 залишити без задоволення; постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.05.2020 та ухвалу Господарського суду Черкаської області від 01.10.2019 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 (ухвалені за результатами розгляду заяви Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВАН-1", Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг" про визнання недійсним договору купівлі-продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 залишити без змін.

Отже, договір купівлі - продажу нежитлового приміщення по АДРЕСА_4 від 01.12.2010 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг», на підставі якого останнє набуло права власності на означене нежитлове у 2010 році визнаний недійсним в судовому порядку у 2020 році.

Станом на теперішній час, провадження у справі про банкрутство боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» триває на стадії ліквідації.

За таких обставин, арбітражний керуючий позивача вважає, що підприємство позивача не мало правомочності на подальше розпорядження нежитловим приміщенням - магазином шляхом його відчуження відповідачу у зв`язку з визнанням первинного договору недійсним в судовому порядку.

В цій частині заперечення відповідача зводяться до того, що відповідач не міг знати того, що через 10 років первинний договір буде визнаний недійсним, відповідачем перевірені повноваження представника позивача, ОСОБА_2. та не встановлено будь-яких обмежень на підписання договору, тому відповідач є добросовісним набувачем нежитлового приміщення, який не може бути позбавлений права власності.

До спеціальних підстав, з яких спірний договір підлягає визнанню недійсним, позивач відносить підстави передбачені ч. 1, ч.2 ст. 42 Кодексу України з питань банкрутства, а саме: боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами, відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів; боржник уклав договір із заінтересованою особою.

На підтвердження обставин пов`язаних з продажем нежитлового приміщення (магазину) за ціною нижчою від ринкової ціни, позивачем до матеріалів справи надана копія Звіту №21-006 від 27.01.2021 про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості нежитлових приміщень першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4. Відповідно до звіту незалежна оцінка здійснена суб`єктом оціночної ФОП Пухной А.Д. на підставі договору №21/002 від 22.01.2021 згідно листа ліквідатора банкрута ТОВ «Агро Інжинірінг», арбітражного керуючого Артеменко О.О.

Судом досліджено описову частину звіту та встановлено наступне. Форма виконання роботи-звіт. Об`єктом оцінки є нежитлові приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4.Власником об`єкту оцінки є підприємство банкрут ТОВ «Агро Інжинірінг». Дана оцінка виконана і може бути використана для прийняття рішення замовником по суті кримінальної справи. При визначенні вартості об`єкта оцінки, оцінювачем була використана концепція «ринкової вартості». Дана оцінка виконана і може бути використана з однією метою - з метою укладання договору на оренду. Робота по звіту з оцінки, аналіз, обробка необхідних матеріалів та розрахунки здійснювались у січні 2021 року. Оцінка об`єкту проведена станом на 23 грудня 2014 року. Звіт №21-006 від 27.01.2021 року підготовлений для розгляду в господарському суді відповідної інстанції, оцінювач обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. Даний звіт складений на підставі візуального обстеження та вибіркових обмірів, замірів, спостережень, вивчення необхідної технічної документації. Оцінювач особисто вивчив матеріали по оцінці об`єкту 22.01 по 28.01.2021 року і особисто виконав вищевказані процедури. Відповідно до висновку про ринкову вартість нежитлових приміщень першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4,, який затверджено оцінювачем 27.01.2021, метою було визначення ринкової вартості оспорюваного майна; використання оцінки (функція оцінки) - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки з метою вирішення господарської справи №905/2929/16 по суті. Вартість визначалась у відповідності з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методикою оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003, Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, Національним стандартом №2 «Оцінка нерухомого майна»; оцінка станом на 23.12.2014: дата складання звіту - 27.01.2021; підходи оцінки - порівняльний; вартість об`єкта - 541400,00 грн, з урахуванням ПДВ. В якості додатків до звіту №21-003 оцінювачем подано фотокопію плану внутрішніх плош будинку по АДРЕСА_4; фотокопію журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ приміщень громадського чи виробничого будинку №4 літер. «А», вул. Вернигори, м. Черкаси; витяг з газети «От и дО» №45(948) від 12.11.2014; витяг з газети «От и дО» №47(950) від 26.11.2014; витяг з газети «От и дО» №49(952) від 10.12.2014; копії дозвільних документів на підтвердження повноважень оцінювача та його реєстрації.

Відповідач заперечував проти правильності висновків зроблених оцінювачем у звіті №21-006 від 27.01.2021 та надав до матеріалів справи копію Рецензії на Звіт про оцінку вартості нежитлових приміщень.

Судом досліджено заявлену рецензію та встановлено наступне.

Відповідно до розділу 1 рецензії: на рецензування надано «Звіт № 21-006 про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості нежитлових приміщень першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4 на 25 аркушах з додатками; замовник оцінки: ліквідатор банкрута ТОВ «Агро Інжинірінг», Арбітражний керуючий Артеменко О.О.; підстава для виконання оцінки: лист Арбітражного керуючого Артеменко О.О. від 21.01. 2021, № 02-16/1084 Експерту - оцінювачу Пухному Анатолію Даниловичу; об`єкт оцінки: нерухоме майно, що складається з нежитлових приміщень першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4; виконавець: фізична особа - підприємець Пухной Анатолій Данилович. АДРЕСА_1 , сертифікат суб`єкта оціночної діяльності ФДМУ №435/18 від 25.05.2018 року.

Рецензування виконували: Маркус Я. І. - Голова Експертної Ради УТО, Заслужений експерт-оцінювач; Філіппов В.П. - відповідальний рецензент, член Експертної Ради УТО, Провідний експерт-оцінювач (розділ 2 рецензії).

За висновком розділу 4 рецензії: заявлена концепція ринкової вартості відповідає вимогам нормативних-правових документів, що діяли на дату оцінки, а також меті, з якою проводилась робота.

Разом з тим, розділ 5 рецензії містить такі зауваження та коментар:

1) Щодо дотримання правових вимог оціночної діяльності: звіт виконаний з дотриманням правових вимог оціночної діяльності.

2) Щодо зібраних виконавцем вихідних даних та іншої інформації:

- зібраних виконавцем вихідних даних та іншої інформації недостатньо для проведення коректних розрахунків та зробити достовірний висновок про ринкову вартість Об`єкта оцінки.

- викликає сумнів коректність обрання об`єктів - аналогів, у зв`язку з вкрай мізерною (недостатньою) інформацією щодо характеристик цих об`єктів, наведених у додатках до звіту. Зрозуміло, що оцінювачу було складно отримати більш повну інформацію, але ця обставина призвела до зниження рівня достовірності оцінки, про що оцінювач повинен був застерегти Замовника. Такі застереження в звіті відсутні, тобто порушено вимоги п.52 Національного стандарту №1, щодо висвітлення негативного впливу цього факту на результат оцінки;

- відсутня інформація щодо стану ринку оренди подібного майна на дату оцінки. Ця обставина унеможливлює проведення розрахунку ринкової вартості Об`єкта оцінки як об`єкта доходної нерухомості, за доходним підходом. По суті визначення вартості об`єкта доходної нерухомості, саме доходний підхід має бути основним, оскільки найбільшою мірою розкриває принцип корисності та очікування;

- відсутні будь які документи щодо права власності на об`єкт оцінки.

3) Щодо застосування методичних підходів, методів та оціночних процедур:

- порушено вимоги п. 56 Національного стандарту №1 (НС №1) щодо: опису та аналізу зібраних і використаних вихідних даних та іншої інформації під час проведення оцінки; аналізу існуючого використання та найбільш ефективного використання об`єкта оцінки ( наведений відповідний розділ у звіті носить формальний характер);

- відсутній детальний опис об`єкта оцінки та оточуючого середовища, що може впливати на ринкову вартість об`єкта оцінки, що унеможливлює коректний підбір об`єктів - аналогів;

- відсутній будь-який аналіз відповідних ринків (продажу та оренди) подібного майна у м. Черкаси на дату оцінки.

- не зважаючи на той факт, що технічний стан всіх без виключення об`єктів -аналогів визначено як «добрий», коригування за цим чинником проведено лише для аналога №1. Величина коригую чого коефіцієнту у розмірі 40% не має ніякого обгрунтуавння;

Стор. 11, табл. 4. Обрані оцінювачем об`єкти -аналоги різняться між собою за загальною площею майже у 9 разів (від 28 кв. м. до 360 кв.м.), але коригування за цим чинником не проведено, пояснень з цього приводу не надано;

Стор. 12, табл. 5. Коригування вартості об`єктів аналогів №2,№3 та №4 на відмінність місця розташування у розмірі 5% проведено без будь - яких пояснень та аргументації;

- сторінка 13 таблиці 5. Корегування вартості об`єктів - аналогів за фактором торгування не має ніякої аргументації щодо розміру 5%;

- безпідставно не застосовано корегування вартості об`єктів - аналогів за фактором наявності або відсутності окремого входу до приміщення, розташування будівлі на «червоній лінії», тощо.

За висновком розділу 5 рецензії: ринкова вартість об`єкта оцінки, що отримана Виконавцем, є недостовірною і не може бути використана з метою, зазначеною у Звіті.

У розділі 6 рецензії викладено загальний висновок про достовірність оцінки, відповідно до якого Звіт № 21-006 про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості нежитлові приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4, станом на 23.12.2014, кваліфікується як такий, що не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним і не може бути використаний.

Рецензія підписана головою Експертної Ради УТО, заслуженим експертом-оцінювачем Маркус Я. І.; членом Експертної Ради УТО, провідним експертом-оцінювачем Філіпповим В.П.

За таких обставин, експерт-оцінювач Маркус Я. І у своїй Рецензії на Звіт № 21-006 ставить під сумнів висновки зроблені Суб`єктом оцінювачем ФОП Пухним А.Д. щодо ринкової вартості об`єкта оцінювання, що на думку відповідача є достатнім доказом на підтвердження того, що Звіт № 21-006 не може бути прийнятий судом як належний, достовірний доказ на підтвердження ринкової вартості нежитлового приміщення.

Також, відповідач не погоджується з доводами позивача про те, що при укладенні спірного договору, ціна продажу приміщення мала встановлюватись за ринковими цінами а не за вільними волевиявленням сторін.

У судовому засіданні 13.04.2021 представником відповідача надані пояснення про те, що ФОП Пухной А.Д. лисома б/н б/д оцінювача відзиває звіт №21-006 про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості нежитлових приміщень першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4 у зв`язку з технічними помилками.

Арбітражний керуючий позивача підтвердив повідомлену відповідачем інформацію та надав суду для огляду вказаний лист. Разом з тим, арбітражний керуючий зазначив про те, що суб`єкт оціночної діяльності відзиває звіт №21-006 у зв`язку з технічними помилками для доопрацювання. Оцінювач вказав, що попри визнані ним помилки, при неупередженому розгляді, не вплинули на кінцевий результат оцінки.

На підтвердження заниження ціни продажу спірного майна, представником третьої особи подано до суду копію звіту №16-035 про проведення незалежної оцінки по визначенню ринкової вартості нежитлових приміщень першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4. Титульний аркуш звіту має позначку, що його складено у м. Черкаси-2016. Відповідно до звіту незалежна оцінка здійснена суб`єктом оціночної ФО-П Пухной А.Д. на підставі договору №16/026 від 01.06.2016, згідно постанови Ст. слідчого СУ ГУ Національної поліції в Черкаській обл. Падалка Б.В.

Судом досліджено описову частину звіту та встановлено наступне. Форма виконання роботи - письмовий звіт. Об`єктом оцінки нежитлове приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4 На дату оцінки власником об`єкту оцінки був ТОВ «Сван-1». Дана оцінка виконана і може бути використана для прийняття рішення замовником по суті кримінальної справи. При визначенні вартості об`єкта оцінки, Експертом була використана концепція «ринкової вартості». Робота по оцінці-обстаження, збір та обробка необхідних матеріалів, розрахунки здійснювались у червні 2016 року. Даний звіт складений на підставі візуального обстеження та вибіркових обмірів, замірів, спостережень, вивчення необхідної технічної документації. Оцінювач особисто вивчив матеріали кримінальної справи з 01.06. по 10.06.2016 року і особисто виконав вищевказані процедури. Відповідно до висновку про ринкову вартість нежитлового приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4, який затверджено оцінювачем 11.06.2016, метою оцінки було визначення ринкової вартості оспорюваного майна; використання оцінки (функція оцінки) - визначення ринкової вартості об`єкта оцінки з метою вирішення кримінальної справи по суті. Вартість визначалась у відповідності з Законом України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Методикою оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003, Національним стандартом №1 «Загальні засади оцінки майна та майнових прав», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1440 від 10.09.2003, Національним стандартом №2 «Оцінка нерухомого майна»; замовник - Ст. слідчого СУ ГУ Національної поліції в Черкаській обл. Падалка Б.В.; оцінка станом на 01.12.2010: дата складання звіту - 15.06.2016; підходи оцінки - порівняльний; вартість об`єкта - 625700,00 грн, з урахуванням ПДВ. В якості додатків до звіту №16-035 оцінювачем подано копію листа №5298/3/24/68 від 01.06.2016 Ст. слідчого СУ ГУ Національної поліції в Черкаській обл. Падалка Б.В.; копію постанови від 01.06.2016 про призначення експертної оцінки нерухомого майна Ст. слідчого СУ ГУ Національної поліції в Черкаській обл. Падалка Б.В.; фотокопію плану будинку №4 літер. А, вул. Вернигори, м. Черкаси; фотокопію журналу внутрішніх обмірів та розрахунків площ нежитлових приміщень першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4; копії дозвільних документів на підтвердження повноважень оцінювача.

Як пояснив представник третьої особи, даний звіт був проведений в рамках кримінального провадження щодо завдання збитків Товариству з обмеженою відповідальністю «Сван-1». Разом з тим, жодних доказів на підтвердження винесення судового рішення за результатами кримінального провадження, учасниками справи не надано.

Окрім того, представники позивача та третьої особи посилаються на висновки зроблені у судових рішенням у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» №04/14-10/5026/2337/2011, а саме щодо того, що продаж нежитлового приміщенні за первинним договором здійснений за ціною нижчою ніж балансова вартість є достатнім доказом того, що продаж відсувається за ціною нижчою ніж ринкова.

На підтвердження обставин пов`язаних із завданням збитків боржнику (Товариству з обмеженою відповідальністю «Агро-Інжинірінг») та кредитору (Товариству з обмеженою відповідальністю «Сван-1») в результаті укладення спірного договору та обставин пов`язаних з тим, що укладення спірного договору призвело до неможливості виконання кредиторських вимог та до неплатоспроможності позивача, останнім до матеріалів справи надані наступні документи.

Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» про фінансові результати за 2013 рік, підприємство отримало збиток у розмірі 105,7 тис. грн. Як пояснив арбітражний керуючий позивача, останнє фінансової звітності за 2014.2015 роки не подавало.

Регіональний сервісний центр МВС в Черкаській області довідкою № 31/23-4-485 від 21.03.2017 повідомив арбітражного керуючого Артеменко О.О. про те, що згідно НАІС МВС та АІПС «ДАІ-2000», станом на 21.03.2017, за ТОВ «Агро Інжинірінг», код ЄДРПОУ 37180883, зареєстрованих транспортних засобів не значиться. В період з 2007 по 2017 рік здійснювались перереєстрація та зняття з обліку транспортних засобів, що зазначені в додатку. Матеріали підстав перереєстрації та зняття з обліку ТЗ знищені у встановленому порядку у зв`язку із закінченням строків зберігання. З додатку до довідки вбачається, що позивачем протягом жовтня 2013 - лютого 2014 було знято з обліку рухоме майно у кількості 18 шт.

Щодо рухомого майна (автомобілів) знятого з обліку позивачем протягом жовтня 2013 - лютого 2014 в матеріалах справи наявні наступні судові рішення:

рішення Господарського суду Черкаської області від 12.05.2015 у справі №925/5/14, яким ухвалено: визнати недійсною біржову угоду від 25.11.2010 № 18982/13 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21093, синього кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сван-1» автомобіль ВАЗ 21093, синього кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» 6516 грн (шість тисяч п`ятсот шістнадцять гривень), сплачених згідно біржової угоди від 25.11.2010 № 18982/13 купівлі-продажу транспортного засобу;

рішення Господарського суду Черкаської області від 27.01.2015 у справі №925/12/14, яким ухвалено: визнати недійсною біржову угоду від 27.11.2010 №18983/2 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , укладену між товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сван-1» автомобіль DAEWOO LANOS TF69Y, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» сплачених згідно біржової угоди від 27.11.2010р. №18983/2 купівлі-продажу транспортного засобу;

постанова Київського апеляційного господарського суду від 27.01.2015 у справі №925/511/14, відповідно до якої суд постановив: визнати недійсною біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу від 25.11.2010, реєстраційний номер № 18982 укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро інжиніринг»: - автомобіля КАМАЗ 5410 сідловий тягач-Е, 1992 року випуску, № кузова НОМЕР_4 , державний номер (транзит) НОМЕР_60; - автомобіля ГАЗ 2705 мікроавтобус - D, 2002 року випуску, № кузова НОМЕР_5 , державний номер (транзит) НОМЕР_59; - автомобіля ГАЗ 33021 фургон ізотермічний - В, 1999 року випуску, № двигуна НОМЕР_6 , № шасі НОМЕР_7 , № кузова НОМЕР_8 , державний номер (транзит) НОМЕР_51; - автомобіля ВАЗ 21093, 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_9 , державний номер (транзит) НОМЕР_52; - автомобіля ВАЗ 21214, 2007 року випуску, № двигуна НОМЕР_10 , № кузова НОМЕР_11 , державний номер (транзит) НОМЕР_53; - автомобіля ВАЗ 21093, 2005 року випуску, № двигуна НОМЕР_12 , № кузова НОМЕР_13 , державний номер (транзит) НОМЕР_54; - автомобіля ВАЗ 21093, 2005 року випуску, № двигуна НОМЕР_14 , № кузова НОМЕР_15 , державний номер (транзит) НОМЕР_55; - автомобіля ВАЗ 21093, 2006 року випуску, № двигуна НОМЕР_16 , № кузова НОМЕР_17 , державний номер (транзит) НОМЕР_18 ; - автомобіля ГАЗ 32213-418 мікроавтобус-D, 2007 року випуску, № двигуна НОМЕР_19 , № кузова НОМЕР_20 , державний номер (транзит) НОМЕР_56; - автомобіля ГАЗ 33021 фургон малотонажний, 2002 року випуску, № двигуна НОМЕР_21 , № кузова НОМЕР_22 , № шасі НОМЕР_23 , державний номер (транзит) НОМЕР_57; - автомобіля Toyota Previa, 2006 року випуску, № двигуна НОМЕР_24 , № кузова НОМЕР_25 , державний номер (транзит) НОМЕР_58; застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро інжиніринг» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сван-1»: - автомобіля КАМАЗ 5410 сідловий тягач-Е, 1992 року випуску, № кузова НОМЕР_4 , державний номер (транзит) НОМЕР_60; - автомобіля ГАЗ 2705 мікроавтобус - D, 2002 року випуску, № кузова НОМЕР_5 , державний номер (транзит) НОМЕР_59; - автомобіля ГАЗ 33021 фургон ізотермічний - В, 1999 року випуску, № двигуна НОМЕР_6 , № шасі НОМЕР_7 , № кузова НОМЕР_8 , державний номер (транзит) НОМЕР_51; - автомобіля ВАЗ 21093, 2004 року випуску, № кузова НОМЕР_9 , державний номер (транзит) НОМЕР_52; - автомобіля ВАЗ 21214, 2007 року випуску, № двигуна НОМЕР_10 , № кузова НОМЕР_11 , державний номер (транзит) НОМЕР_53; - автомобіля ВАЗ 21093, 2005 року випуску, № двигуна НОМЕР_12 , № кузова НОМЕР_13 , державний номер (транзит) НОМЕР_54; - автомобіля ВАЗ 21093, 2005 року випуску, № двигуна НОМЕР_14 , № кузова НОМЕР_15 , державний номер (транзит) НОМЕР_55; - автомобіля ВАЗ 21093, 2006 року випуску, № двигуна НОМЕР_16 , № кузова НОМЕР_17 , державний номер (транзит) НОМЕР_18 ; - автомобіля ГАЗ 32213-418 мікроавтобус-D, 2007 року випуску, № двигуна НОМЕР_19 , № кузова НОМЕР_20 , державний номер (транзит) НОМЕР_56; - автомобіля ГАЗ 33021 фургон малотонажний, 2002 року випуску, № двигуна НОМЕР_21 , № кузова НОМЕР_22 , № шасі НОМЕР_23 , державний номер (транзит) НОМЕР_57; - автомобіля Toyota Previa, 2006 року випуску, № двигуна НОМЕР_24 , № кузова НОМЕР_25 , державний номер (транзит) НОМЕР_58; застосувати наслідки недійсності правочину та зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інжиніринг» повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Сван-1»; застосувати наслідки недійсності правочину та скасувати запис про реєстрацію біржової угоди купівлі-продажу від 25.11.2010 в Реєстрі (журналі обліку) біржових угод, зареєстрованих Черкаською центральною товарною біржею;

постанова Вищого господарського суду України від 19.11.2014 у справі №905/2/14, відповідно до якої суд постановив: прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» задовольнити. Визнати недійсною біржову угоду від 25.11.2010 № 18982 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21093, синього кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_26 , № двигуна НОМЕР_27 , № кузова НОМЕР_28 , укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»;

постанова Київського апеляційного господарського суду від 09.12.2014 у справі №925/10/14, відповідно до якої суд постановив: прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» задовольнити. Визнати недійсним правочин - біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №18982/1 від 25.11.2010, зареєстровану на товарній біржі «Черкаська Центральна товарна біржа», в результаті укладення якої відбулось відчуження автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_29 , № двигуна НОМЕР_30 , № кузова НОМЕР_31 , укладеної Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»;

постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі №925/4/14, відповідно до якої суд постановив: прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» задовольнити; визнати недійсною біржову угоду від 27.11.2010 № 18983/3 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля SKODA OCTAVIA TOUR 1.81, бежевого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_32 № двигуна НОМЕР_33 , № кузова НОМЕР_34 , укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» й Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»; зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» передати Товариству з обмеженою відповідальністю «Сван-1» автомобіль SKODA OCTAVIA TOUR 1.81, бежевого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_32 № двигуна НОМЕР_33 , № кузова НОМЕР_34 ; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» 24 249 грн., сплачених згідно біржової угоди від 27.11.2010 № 18983/3 купівлі-продажу транспортного засобу;

постанова Київського апеляційного господарського суду від 10.12.2014 у справі №925/1/14, відповідно до якої суд постановив: прийняти нове рішення, яким: позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Сван-1" задовольнити. Визнати недійсною біржову угоду від 25.11.2010 № 18982 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21214, № двигуна НОМЕР_35 , № кузова НОМЕР_36 , державний номерний знак НОМЕР_37 , укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»;

постанова Київського апеляційного господарського суду від 13.01.2015 у справі №925/8/14, відповідно до якої суд постановив: прийняти нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» задовольнити. Визнати недійсною біржову угоду від 25.11.2010 № 18982/5 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля ВАЗ 21214, синього кольору, 2005, державний номерний знак НОМЕР_38 , № двигуна НОМЕР_39 , № кузова НОМЕР_40 , укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»;

постанова Київського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 у справі №925/3/14, відповідно до якої суд постановив: прийняти нове рішення, яким позов задовольнити; визнати недійсною укладену Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» біржову угоду від 27.11.2010 № 18983 купівлі-продажу транспортного засобу - автомобіля SKODA OCTAVIA TOUR 1.81, сірого кольору, 2005 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_41 , двигун № НОМЕР_42 , кузов № НОМЕР_43 ;

постанова Київського апеляційного господарського суду від 23.04.2015 у справі №925/7/14, відповідно до якої суд постановив: прийняти нове рішення; позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» задовольнити; визнати недійсним правочин - біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №18984 від 30.11.2010 року, зареєстровану на товарній біржі "Черкаська Центральна товарна біржа", в результаті укладення якої відбулось відчуження автомобіля DAEWOO LANOS TF69Y, сірого кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_44 , № двигуна НОМЕР_45 , № кузова НОМЕР_46 , укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»;

рішення Господарського суду Черкаської області від 23.12.2014 у справі №925/9/14, яким ухвалено позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» задовольнити повністю; визнати недійсним правочин - біржову угоду купівлі-продажу транспортного засобу реєстраційний №18984/4 від 30 листопада 2010 року, зареєстровану на Черкаській центральній товарній біржі, в результаті укладення якої відбулось відчуження автомобіля Skoda Octavia Tour 1.8І, чорного кольору, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_47 , № двигуна НОМЕР_48 , № кузова НОМЕР_49 , укладеної між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг»; у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» до Черкаської центральної товарної біржі відмовити повністю;

рішення Господарського суду Донецької області від 21.10.2015 у справі №905/1899/15, яким ухвалено: позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1», до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» про стягнення заборгованості у розмірі 100000,00 грн задовольнити; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (87534, Донецька область, м. Маріуполь, просп. Нахімова, б.116А; код ЄДРПОУ 37180883) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» (18003, АДРЕСА_1; код ЄДРПОУ 25658686) заборгованість у розмірі 100000,00 грн, судовий збір у розмірі 1500,00 грн;

рішення Господарського суду Донецької області від 13.01.2019 у справі №905/3552/15, яким ухвалено: позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» про стягнення заборгованості у розмірі 400000,00 грн. - задовольнити; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» заборгованість у розмірі 400000,00 грн, судовий збір у розмірі 6000,00 грн;

рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 у справі №904/563/18, яким ухвалено: позов задовольнити повністю; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рай-Постач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» заборгованість 115000,00грн., судовий збір в розмірі 1762,00 грн.

Отже, відповідно до судових рішень прийнятих Господарським судом Черкаської області та переглянутих судом апеляційної та касаційної інстанцій, визнанні недійсними угоди укладені між позивачем та третьою особою у 2010 році щодо рухомого майна (автомобілів), частково зобов`язано позивача повернути рухоме майно третій особі, частково стягнуто з третьої особи на користь позивача кошти сплачені по недійсній угоді у розмірі 24249,00 грн та стягнуто з позивача на користь третьої особи судовий збір.

Окрім того, рішеннями Господарського суду Донецької області від 02.11.2015 у справі №905/1899/15 та від 13.01.2016 у справі №905/3552/15 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Інжинірінг» стягнута вартість рухомого майна у розмірі 100000,00 грн. та у розмірі 400000,00 грн, яке останнє зобов`язано було повернути Товариству з обмеженою відповідальності «Сван-1» за судовому рішеннями у справах №№925/5/14, 925/12/14 925/511/14.

Вказані рішення суду, окрім рішення по справі №904/563/18, були підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» із заявою про порушення справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» та із заявою про визнання кредиторських вимог, та були досліджені судом в ухвалах суду від 20.10.2016, від 30.08.2017 у справі №905/2929/16 при вирішенні питання щодо визнання вимог кредитора.

За позицією арбітражного керуючого позивача, означені судові рішення, свідчать про наявність у позивача зобов`язань з повернення Товариству з обмеженою відповідальністю «Сван-1» рухомого майна та коштів по недійсним біржовим угодам в той час, коли підприємство позивача здійснює відчуження усього нерухомого майна.

Рішення по справі №904/563/18 стосується стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рай-Постач» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» поворотної фінансової допомоги у розмірі 115000,00грн, яка була надана позивачем на загальну суму 880 683,45 грн згідно наступних платежів: від 23.12.2014 за платіжним дорученням № 1472 на суму 163 808,62 грн; від 23.12.2014 за платіжним дорученням № 1471 на суму 185 855,11 грн; від 23.12.2014 за платіжним дорученням № 1469 на суму 177 817,22 грн; від 23.12.2014 за платіжним дорученням № 1470 на суму 281 662,74 грн; від 28.01.2015 за платіжним дорученням № 1484 на суму 71 539,76 грн. Зі змісту рішення не вбачається висновок щодо різниці між наданим розміром поворотної фінансової допомоги на суму 880683,45 грн та стягнутим в сумі 115000,00 грн.

За твердженням ліквідатора позивача, кошти отримані від Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Трейд» за спірним договором були перераховані Товариству з обмеженою відповідальністю «Рай-Постач» та не повернуті останнім позивачу.

Також, позивачем подано копію постанови про повернення виконавчого документа стягувачу у ВП №56888005 від 17.01.2020, відповідно до якої державним виконавцем Петровою К.В. при примусовому виконанні наказу від 04.05.2018 у справі №904/563/18 встановлено, що у боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Рай-Постач» відсутнє майно на яке можливо звернути стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Агро Інжинірінг» суми у розмірі 10000,00 грн.

Судом відмічається, що за рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.04.2018 у справі №904/563/18 стягнуто на користь позивача 115000,00 грн, а в постанові про повернення наказу по справі №904/563/18 зазначено, що сума, яка підлягає стягненню становить 10000,00 грн.

Арбітражним керуючим позивача не надано жодних пояснень щодо різниці в сумах наданої поворотної фінансової допомоги (880 683,45 грн), стягнутої за рішенням суду стягнення (115000,00 грн) та пред`явленої до виконання (10000,00 грн).

На підтвердження обставин пов`язаних з тим, що особи які підписали первинний та спірний договори діяли як заінтересовані особи, позивачем до матеріалів справи надані наступні копії наступних документів:

витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1006947358 від 25.07.2020 станом на 14.12.2014, відповідно до якого директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 37180883) та засновником юридичної особи був ОСОБА_1 ;

витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №19810194 від 22.12.2014 станом на 22.12.2014, відповідно до якого директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» (код ЄДРПОУ 39546869) засновником юридичної особи є ОСОБА_3 ; керівником (підписантом) є ОСОБА_1 ;

протоколу №15/12/14 від 15.12.2014 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 37180883), відповідно до якого загальними зборами учасників, 100% голосів належало ОСОБА_1 , було прийнято наступні рішення: погоджено продаж учасником товариства ОСОБА_1 належної частки у розмірі 1000,00 грн, що складає 100% статутного капіталу товариства, за ціною 1000,00 грн, на користь громадянина України ОСОБА_2 ; звільнити ОСОБА_1 з посади директора товариства за угодою сторін з 15.12.2014 на підставі його заяви; призначити на посаду директора товариства ОСОБА_2 ; надати право ОСОБА_1 вчиняти юридичні дії від імені товариства на підставі довіреності, у тому числі підписувати договори; уповноважити директора товариства здійснити необхідні дії щодо внесення відповідних відомостей до Державного реєстру щодо зміни керівника товариства або видати довіреність представнику;

протоколу №22/12/14 від 22.12.2014 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» (код ЄДРПОУ 37180883), відповідно до якого загальними зборами учасників, 100% голосів належало ОСОБА_2 , було прийнято наступні рішення: здійснити відчуження нежитлових будівель товариства, розташованих за адресою: АДРЕСА_2 за ціною 177817,22 грн, у тому числі ПДВ; АДРЕСА_3 , за ціною 185855,11 грн, у тому числі ПДВ; АДРЕСА_4 , за ціною 281662,74 грн, у тому числі ПДВ; АДРЕСА_5 , за ціною 71539,76 грн, у тому числі ПДВ; АДРЕСА_6 , за ціною 163808,62 грн, у тому числі ПДВ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» (код ЄДРПОУ 39546869);

протоколу №16/12-14 від 16.12.2014 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» (код ЄДРПОУ 39546869) відповідно до якого загальними зборами учасників, 100% голосів належало ОСОБА_3 , було прийнято наступні рішення: звільнити ОСОБА_3 з посади директора товариства за угодою сторін з 16.12.2014 на підставі її заяви; призначити на посаду директора товариства ОСОБА_1 ; надати право ОСОБА_1 вчиняти юридичні дії від імені товариства на підставі довіреності, у тому числі підписувати договори; уповноважити директора товариства здійснити необхідні дії щодо внесення відповідних відомостей до Державного реєстру щодо зміни керівника товариства самостійно або видати довіреність представнику;

наказу №05-К від 16.12.2014, відповідно до якого ОСОБА_2 у зв`язку із призначенням на посаду приступив до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» з 15.12.2014;

наказу №02-К від 17.12.2014, відповідно до якого ОСОБА_1 у зв`язку із призначенням на посаду приступив до виконання обов`язків директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» з 17.12.2014;

трудової книжки НОМЕР_50 ОСОБА_1 , відповідно до якої ОСОБА_1 : -02.04.2001 прийнятий до ТОВ «Сван-1» на посаду заступника генерального директора з будівництва, ремонту та реконструкції; - 29.12.2007 звільнений у зв`язку з переведенням до ТОВ «Торговий дім Статус Агро»;- 22.08.2008 прийнятий до ТОВ «Сван-1» на посаду заступника генерального директора з реконструкції та ремонту; - 30.11.2010 звільнений з роботи у зв`язку з переведенням до ТОВ «Агро Інженерінг»; - 01.12.2010 прийнятий до ТОВ «Агро Інженерінг» на посаду начальника адміністративно-господарського відділу;- 29.08.2014 переведений на посаду директора ТОВ «Агро Інженерінг»; - 15.12.2014 звільнений з роботи за власним бажанням;- 02.01.2015 прийнятий на посаду директора ТОВ «Маг-Трейд». Відповідно до наказу №02-К від 17.12.2014 ОСОБА_1 призначено на посаду директора ТОВ «Маг-Трейд».

Копія трудової книжки зроблена з матеріалів справи №04/14-10/5026/2337/2011 за клопотанням третьої особи, засвідчена секретарем Господарського суду Черкаської області. Заперечень від учасників справи щодо відповідності копії трудової книжки оригіналу, не надходило.

Окрім того, арбітражним керуючим позивача подано до суду копії договорів купівлі-продажу нерухомого майна, які підписані між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» як продавцем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг Трейд» щодо нерухомого майна за адресами: АДРЕСА_3 від 23.12.2014 за реєстраційним №2781; АДРЕСА_6 від 23.12.2014 за реєстраційним №2777; АДРЕСА_2 від 23.12.2014 за реєстраційним №2775; АДРЕСА_5 від 08.01.2015 за реєстраційним №119.

Вказані копії договорів подані на підтвердження позиції арбітражного керуючого позивача стосовно того, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» у короткий строк відчужило усе своє нерухоме майно одному підприємству.

Судом відмічається, що зазначені договори купівлі-продажу нерухомого майна є предметом судового розгляду за позовами Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг до Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг Трейд», за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» в межах справи про банкрутство №905/2929/16 за окремими позовними провадженнями за №№ 905/2190/20, 905/2189/20, 905/2202/20, 905/2216/20. Підстави для визнання недійсними договорів по справах №№ 905/2190/20, 905/2189/20, 905/2202/20, 905/2216/20 є аналогічні заявленим у цій справі.

Окрім того, представниками учасників справи пояснено та судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Черкаської області від 26.08.2015 порушено провадження у справі №925/140/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» про витребування майна - нежитлового приміщення першого поверху з №1 по №7, №1, загальною площею 125,4 кв. м. (цегляні), що знаходяться по АДРЕСА_4, за участю третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг».

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 18.06.2020 передано справу №925/1401/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд», за участю третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» про витребування майна для розгляду в межах провадження у справі №04/14-10/5026/2337/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1».

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 30.06.2020 суд вирішив прийняти до свого провадження справу №925/1401/15 для розгляду в межах справи №04/14-10/5026/2337/2011 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю Сван-1. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.03.2021 суд прийняв заяву позивача про зміну (уточнення) підстав позову прийняти до розгляду; відклав підготовче засідання на 05.04.2021.

Зі змісту вказаної ухвали вбачається, що позивач 02.03.2021 позивач подав до суду про зміну (уточнення ) підстав позову з доказами направлення сторонам. Просить витребувати у ТОВ «Маг-Трейд» нежитлове приміщення літ. А-5 позиції №122, а саме: нежитлові приміщення першого поверху з №1 по №7, №І, загальною площею 125,4 м2 (цегляні), що знаходяться у АДРЕСА_4, передати ТОВ «Сван-1» .

За таких обставин, спір щодо належності речового права на нежитлове приміщення приміщення першого поверху з №1 по №7, №І, загальною площею 125,4 м2 (цегляні), що знаходяться у АДРЕСА_4, перебуває на розгляді Господарського суду Черкаської області з 2015 року за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд», за участю третьої особи -Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг». Позов поданий Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» як особою яка вважає себе власником вказаного нежитлового приміщення до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд» як до особи яка володіє на теперішній час цим приміщенням та вважає себе добросовісним набувачем та законним власником.

Отже, з матеріалів справи та з пояснень представників учасників справи вбачається, що існує спір щодо нежитлового приміщення першого поверху з №1 по №7, №І, загальною площею 125,4 м2 (цегляні), що знаходяться у АДРЕСА_4, з одного боку, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд», який розглядається за правилами віндикації (справа №04/14-10/5026/2337/2011 ), оскільки між вказаними сторонами відсутні договірні відносини, а спірне майно вибуло з власності Товариством з обмеженою відповідальністю «Сван-1» на підставі недійсного договору та з іншого боку, між Товариством з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд», який розглядається за правилами визнання договору недійсним (справа №905/2929/16 (905/2073/20)) та передбачає певні правові наслідки недійсності договору, тобто можлива реституція, за правилами якої сторони повинні повернути одне одній одержане за недійсним договором, оскільки між сторонами існують договірні відносини.

Тобто, дві особи, а саме: Товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» заявляють свої права на вказане нежитлове приміщення. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1» захищає своє право на майно шляхом подання віндикаційного позову, а Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» захищає своє право на майно шляхом подання позову про визнання недійсним спірного договору, що в подальшому у разі задоволення позову призведе до застосування положень законодавства про реституцію.

Відповідачем по цім двом спорам є Товариство з обмеженою відповідальністю «Маг-Трейд», яке на даний час володіє вказаним нежитловим приміщенням та вважає себе добросовісним набувачем та законним власником.

Оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи, серед іншого, вирішує спори про визнання недійсними будь-яких правочинів укладених боржником

Визначені частиною другою статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства спори розглядаються та вирішуються судом у відокремленому позовному провадженні у межах справи про банкрутство за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Як вже судом встановлено, що ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.10.2016 порушено провадження у справі №905/2929/16 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг», а постановою Господарського суду Донецької області від 09.02.2017 у справі №905/2929/16 визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру по справі строком на дванадцять місяців.

Станом на теперішній час, процедура ліквідації боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» триває, єдиним кредитором позивача є Товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1».

За таких обставин, господарський суд розглядає даний спір у відокремленому позовному провадженні №905/2073/20 у межах справи про банкрутство №905/2929/16 за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Ліквідація боржника - це припинення існування суб`єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом. Ліквідаційна процедура, як стадія провадження у справі про банкрутство, є однією з найбільш ймовірних та прогнозованих процедур, які застосовуються до неплатоспроможного боржника та є механізмом виведення з ринку нерентабельних та неперспективних підприємств.

Правильне завершення ліквідаційної процедури є основним завданням ліквідатора, який, з урахуванням покладених на нього законом повноважень повинен наполегливо та добросовісно працювати упродовж всієї процедури ліквідації.

Кодексом України з процедур банкротства передбачена певна сукупність дій, яку необхідно вчинити ліквідатору в ході ліквідаційної процедури. Обов`язком ліквідатора є здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника, при цьому ні у кого не повинен виникати обґрунтований сумнів, щодо їх належного здійснення (принцип безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі).

Отже, під час ліквідаційної процедури, ліквідатор має здійснювати заходи спрямовані на пошук, виявлення і повернення активів боржника, яке перебуває у третіх осіб.

Аналогічні заходи ліквідатора передбачались також і Законом про банкрутство в редакції чинній на момент введення ліквідаційної процедури щодо боржника у цій справі.

Як встановлено судом вище, даний позов поданий ліквідатором боржника у межах справи про банкрутство з метою реалізації, як зазначає ліквідатор, обов`язку останнього щодо здійснення всієї повноти заходів спрямованих на виявлення активів боржника та відповідно поповнення за рахунок таких активів ліквідаційної маси банкрута та в подальшому задоволення вимог кредитора, тобто захист та відновлення порушених прав позивача та кредитора.

Отже, звернення з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу нерухомого майна повністю відповідає передбаченим законодавством обов`язкам ліквідатора боржника.

Згідно з статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

Відповідно до частини 1 статі 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають з договорів та інших правочинів.

За змістом статті 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина 5 статті 203 Цивільного кодексу України).

Так, визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів за статтею 16 Цивільного кодексу України, загальні вимоги щодо недійсності правочину встановлені нормами статті 215 Цивільного кодексу України, а спеціальні вимоги щодо недійсності правочини встановлені або ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" або ст. 42 Кодексу України з питань банкрутства.

Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 215 Цивільного кодексу України визначено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Приписи статті 203 Цивільного кодексу України передбачають, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

За змістом статті 215 Цивільного кодексу України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.

За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося (постанова Верховного суду від 20.01.2021 №910/8992/19 (910/20867/17)

Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, а позивач посилається на формальне порушення закону, у суду немає правових підстав для задоволення позову. Оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу, в тому числі визнання правочину недійсним, має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: - застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; - обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; - застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; - застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенства права.

За таких обставин, суд перед тим, як встановити наявність або відсутність підстав для визнання недійсним спірного договору, з`ясовує чи було порушене цивільне право позивача, яке саме право порушене та в чому полягає його порушення виходячи з наступного.

Також, при вирішенні первісного позову, необхідно встановити норми чинного законодавства з процедури банкрутства, які підлягають застосуванню щодо вимог про визнання недійсним договору з спеціальних підстав.

Справа про банкрутство позивача порушена 20.10.2016 на підставі положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" .

Спірній договір купівлі-продажу від 23.12.2014 укладений за чинності норм Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Системний аналіз норм Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" дає підстави для висновку, що з моменту порушення (відкриття) щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі і спеціальні норми Закону про банкрутство застосовуються переважно при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у складі суддів Судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові 02.10.2019 у справі №5006/5/39б/2012.

Разом з тим, 21.10.2019 введено в дію Кодекс України з процедур банкрутства №2597-VIII від 18.10.2018, який в силу пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу, поширює свою дію на подальший розгляд справ про банкрутство незалежно від дати порушення (відкриття) провадження у таких справах, за винятком справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації.

З дня введення в дію цього Кодексу визнано таким, що втратив чинність, зокрема, Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Тобто, перехід від регулювання, передбаченого Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", до регулювання згідно з Кодексом України з процедур банкрутства, здійснюється негайно (безпосередня дія як спосіб дії в часі нормативно-правових актів) шляхом здійснення подальшого розгляду справ про банкрутство відповідно до положень цього Кодексу.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.11.2019 у справі №924/159/14, від 11.08.2020 у справі №904/3457/19 та від 27.08.2020 у справі №904/4928/17.

Як вже було встановлено, ухвалою Господарського суду Донецької області від 20.10.2016 щодо позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг» порушено провадження у справі №905/2929/16 про банкрутство. Позивач звернувся до суду з цим позовом до суду - 17.12.2020 (дата відправлення). Спірний договір укладений 23.12.2014.

Частиною першою статті 58 Конституції України вбачається, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У пункті 2 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначено, що в регулюванні суспільних відносин застосовуються різні способи дії в часі нормативно-правових актів. Перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Статтею 5 Цивільного кодексу України "Дія актів цивільного законодавства у часі" визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Отже, за загальним правилом до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце (висновок Верховного Суду України у постанові від 02.12.2015 у справі №3-1085гс15).

Принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи (пункт 4 рішення Конституційного Суду України від 05.04.2001 №3-рп/2001).

Конституційний Суд України дійшов висновку, що конституційний принцип про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів може поширюватись на закони та інші нормативно-правові акти, які пом`якшують або скасовують відповідальність юридичних осіб, проте надання зворотної дії в часі таким нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті (абзац 4 пункту 3 рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів).

Як вбачається з Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, ним не передбачено надання зворотньої дії в часі положенням статті 42 цього Кодексу, як і будь-яким іншим положенням Кодексу. З огляду на таке, до договорів, які укладені до моменту набрання чинності Кодексу України з процедур банкрутства застосовуються загальні чи спеціальні норми матеріального права, які визначають підстави недійсності цих договорів та існували на момент укладення договору (вчинення правочину) (висновок Верховного Суду України у постанові від 12.11.2020 у справі №911/956/17).

Суд встановив, що спірний договір укладений сторонами 23.12.2014, тому застосування до правовідносин, які виникли у 2014 році положень ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, який набув чинності лише з 21.10.2019 та не містив вказівки про надання йому зворотної дії в часі є таким, що не відповідає принципу дії закону в часі.

Оскільки саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, то судом перевірено та встановлено, що до набрання чинності цим Кодексом ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства не встановлювало такої спеціальної підстави для визнання недійсним договору, укладеного особою, щодо якої порушено справу про банкрутство у відповідний підозрілий період, як укладення договору із заінтересованою особою. За таких обставин, судом відхиляються доводи позивача щодо існування підстав для визнання недійсним спірного договору відповідно до ч. 2 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства.

Також, судом визнаються такими, що не відповідають принципу дії закону в часі підстави позову визначені ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства. Слід зазначити, що строк встановлений в ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства має ознаки норми процесуального права.

Разом з тим, положеннями ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній на момент укладення спірного договору передбачено наступне.

Правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора з таких підстав, зокрема, боржник здійснив відчуження або придбав майно за цінами відповідно нижчими або вищими від ринкових, за умови, що в момент прийняття зобов`язання або внаслідок його виконання майна боржника було (стало) недостатньо для задоволення вимог кредиторів.

Аналогічні підстави передбачені і в ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, проте в останній законодавець доповнив вимоги для визнання недійсним договору щодо завдання боржнику або кредитору збитків укладенням оспорюваного договору.

За таких обставин, суд вважає, що мотиви позивача про те, що спірний договір підлягає визнанню недійсним, оскільки боржник здійснив відчуження майна за ціною нижчою від ринкової, що призвело до того, що майна боржника стало недостатньо для задоволення вимог кредиторів підпадають під правове регулювання положень ст.20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Предметом регулювання ч. 2 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 3 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства є відносини, що виникають у зв`язку з поверненням у ліквідаційну масу майна боржника, яке було ним відчужене у так званий «підозрілий» період.

Разом з тим, за наявності відмінностей щодо умов, підстав звернення та відповідних наслідків, нормами як ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" так і ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутства, регулюються правовідносини щодо фраудаторних правочинів (п. 45 Постанови Верховного суду від 02.02.2021 у справі №910/12809/16).

З цього приводу суд вважає необхідним вказати наступне.

Фраудаторні правочини (правочини, що вчинені боржником на шкоду кредиторам) в українському законодавстві регулюються тільки в певних сферах (зокрема: у банкрутстві (стаття 20 Закону про банкрутство, стаття 42 КУзПБ); при неплатоспроможності банків (стаття 38 Закону України від 23.02.2012 № 4452-VI «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб»); у виконавчому провадженні (частина четверта статті 9 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження»).

Дії боржника, зокрема але не виключно, щодо безоплатного відчуження майна, відчуження майна за ціною значно нижче ринкової, для цілей не спрямованих на досягнення розумної ділової мети або про прийняття на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, або відмова від власних майнових вимог, якщо вони вчинені у підозрілий період, можуть свідчити про намір ухилення від розрахунків із контрагентами та спрямовані на завдання шкоди кредиторам.

Особа, яка є боржником перед своїми контрагентами повинна утримуватись від дій, які безпідставно або сумнівно зменшують розмір її активів. У період протягом року, що передував відкриттю процедури банкрутства або після порушення справи про банкрутство дії щодо будь-якого вилучення (відчуження) боржником своїх майнових активів є підозрілими і можуть становити втручання у право власності кредиторів, відтак відчуження майна боржником повинно здійснюватися з огляду на права кредиторів щодо забезпечення їх вимог активами боржника, а неврахування інтересів кредиторів у такому випадку є зловживанням з боку боржника своїми правами щодо розпорядження майном як власника, за умови, що відчуження майна призводить завідомо до зменшення обсягу платоспроможності боржника і наносить шкоду кредиторам.

Оскільки, період часу з моменту виникнення грошового зобов`язання у боржника, у тому числі при загрозі неплатоспроможності або при надмірній заборгованості, до дня порушення справи про його банкрутство є підозрілим періодом, а правочини (договори, майнові дії) боржника, що вчинені у цей період часу є сумнівними, ч. 1 ст. 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" та ч. 1 ст. 42 Кодексу України з процедур банкрутствач астиною першою, встановлено правову презумпцію сумнівності правочинів та майнових дій боржника, що вчинені ним протягом вказаного у наведених нормах строку, тому будь-який правочин боржника щодо відчуження ним свого майна може бути визнаний недійсним на підставі наведеної норми (правова позиція Верховного суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/6179/17).

Інститут визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство є універсальним засобом захисту у відносинах неплатоспроможності та частиною єдиного механізму правового регулювання відносин неплатоспроможності, що спрямована на дотримання балансу інтересів не лише осіб які беруть участь у справі про банкрутство, а й осіб, залучених у справу про банкрутство, наприклад, контрагентів боржника. Визнання недійсними правочинів боржника у межах справи про банкрутство спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13 Цивільного кодексу України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку) про стягнення коштів, що набрало законної сили.

Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом.

Така правова позиція неодноразово була викладена Верховним Судом у своїх постановах, зокрема від 20.01.2021 у справі № 910/8992/19 (910/20867/17), від 13.10.2020 у справі № 04/14-10/5026/2337/2011, від 02.02.2021 у справі №910/12809/16.

Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ст. 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (ч.3 ст.13 Цивільного кодексу України).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц.

З урахуванням викладеного, при дослідженні спірного договору через засади добросовісності поведінки учасників цивільних правовідносин та через досягнення цілей процедури неплатоспроможності, а саме задоволення вимог кредиторів, судом встановлено наступне.

Як зазначалось вище, договір купівлі - продажу від 01.12.2010, на підставі якого позивач набув право власності на нежитлове приміщення у м. Черкаси визнаний недійсним в судовому порядку (ухвала від 01.10.2019 №04/14-10/5026/2337/2011, залишена без змін та набрала законної сили та є чинною) з моменту укладення в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» №04/14-10/5026/2337/2011.

При цьому судом враховано те, що первинний договір від 01.12.2010 був предметом судового розгляду у справі № 905/2929/16. Товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовною заявою про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 01.12.2010 № 13116 (первинний договір), за результатами розгляду якого ухвалою Господарського суду від 06.09.2017, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 26.10.2017, у задоволенні позову відмовлено повністю.

Разом з тим, за заявою іншого учасника, а саме Публічного акціонерного товариства «Сбербанк» та за участю Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро Інжинірінг», Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Трейд» винесено судове рішення від 01.10.2019, яке залишено без змін постановою Верховного суду від 13.10.2020 № 04/14-10/5026/2337/2011, яким первинний договір визнаний недійсним. Тобто обставини пов`язані з судовим розглядом спору про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 01.12.2010 господарським судом Донецької області у 2017 році повинні були бути повідомлені учасниками справи та оцінені судом під час розгляду спору про визнання недійсним договору від 01.12.2010 Господарським судом Черкаської області у 2019 році у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Відповідно до частини п`ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. У пункті 9 частини третьої статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (див. рішення Суду у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002; Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007).

Згідно з ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Тобто первинний договір купівлі-продажу від 01.12.2010 є недійсним з моменту його вчинення.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, на підставі вимог ст. 216 Цивільного кодексу України у позивача в результаті визнання недійсним договору виникає обов`язок з повернення майна третій особі.

Окрім того, як вбачається зі змісту постанови Верховного суду від 13.10.2020 у справі №04/14-10/5026/2337/2011 при розгляду спору щодо визнання недійсним первинного договору від 01.12.2010, колегія суддів вказала на те, що суди дійшли правильного по суті висновку про те, що оспорюваний договір не направлений на реальне настання правових наслідків, а спрямований на зменшення активів боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» та збільшення заборгованості перед кредиторами. Тобто дії сторін правочину свідчать про недобросовісну поведінку. Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що продаж майна (активів та основних засобів) Товариства здійснено незадовго до входження боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» в процедуру банкрутства, що погіршило становище боржника та зменшило його активи - що є порушенням приписів статті 20 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом"; продаж майна (активів та основних засобів) здійснено за ціною нижче його балансової вартості, що призвело до заниження бази оподаткування та нанесло збитків Державі, а тому дійшли вірного висновку про те, що зміст оспорюваного договору купівлі-продажу нерухомого майна суперечить вимогам Цивільного кодексу України а також іншим актам цивільного законодавства.

Отже, проаналізувавши вищевказані обставини справи, судом відмічається те, що спірне нежитлове приміщення перебувало у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1», а на підставі договору від 01.12.2010 визнаного судом недійсним, вибуло з його володіння. Новим володільцем на підставі спірного договору від 23.12.2014 року стало Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро Інжинірінг". Проте, оскільки первинний договір визнаний судом недійсним, подальший продаж нежитлового приміщення, яке перебувало у власності Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» породжує правові відносини між особою, з володіння якої вибуло майно та особою, яка є теперішнім володільцем майна та такі відносини стосуються захисту права власності між особою, яка вважає себе власником майна та особою, яка не визнає це право. Тобто, за умови визнання недійсним договору, на підставі якого позивач набув право власності на нерухоме майно, вважається, що позивач не набував на спірне приміщення право власності взагалі та відповідно здійснюючи подальший продаж такого майна, дії позивача не були направлені на зменшення власних активів, уникнення розрахунку з кредиторами, доведення підприємства до неплатоспроможності, оскільки погашення кредиторських вимог за рахунок майна, яке не належить боржнику є неправомірним та порушує права особи, якій належить таке майно. По суті фактичних обставин справи, позивач виступав у ролі посередника, через якого здійснювалось відчуження активів Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1». Окрім того, слід відмітити, що права Товариства з обмеженою відповідальністю «Сван-1» на нежитлове приміщення (магазину) заявлені останнім в межах справи №04/14-10/5026/2337/2011 з вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю «Маг Трейд» про витребування у останнього цього майна. Станом на день прийняття цього рішення, спір щодо витребування майна по суті не вирішений.

За таких обставин, спірний договір не направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на не виконання судових рішень, а визнання спірного договору недійсним не спрямоване на досягнення однієї з основних цілей процедури неплатоспроможності - максимально можливе справедливе задоволення вимог кредиторів, оскільки вимоги єдиного кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю «Сван-1» не можуть бути задоволені за рахунок майна, яке не належить боржнику, а права на яке пред`являє сам кредитор та вважає себе його власником.

З урахуванням положень ст. 62 Кодексу України з процедур банкрутства спірне нежитлове приміщення (магазин) не може бути включено до складу ліквідаційної маси боржника (позивача), оскільки останньому не належить приміщення на праві власності та він не є а ні особою, яка вважає себе власником спірного майна, а ні особою, яка вважає себе добросовісним набувачем, законним власником майна.

Визнання правочинів недійсними за Цивільного кодексу спрямоване на знищення як самої юридичної сили правочину, так і її результату шляхом повернення сторін у первісний стан, в якому сторони перебували до укладення правочину (реституції). Правочини, презумпція правомірності яких встановлена ст. 204 Цивільного кодексу, є діями, що мають породжувати нормальні для цивільного обороту правові наслідки. У разі невідповідності правочинів встановленим законодавством вимогам суд може визнати їх недійсними, і реституція в цьому разі виступає цивільно-правовим засобом захисту прав та інтересів сторони правочину у зв`язку із набуттям, збереженням її майна іншою особою без достатньої правової підстави.

Позивач не просить суд застосувати наслідки недійсності спірного договору, арбітражний керуючий зазначає тільки про те, що у нього є законні очікування, що відповідач добровільне поверне майно. Проте, у такому разі, можна припустити, що позивач набуде майно, на яке позивачу не належить речове право, а особа, яка вважає себе власником повинна бути звертатись вже до позивача з вимогою повернути майно і така ситуація може призвести до подальших спорів щодо спірного майна.

Окрім того, слід зазначити, що пред`являючи позовні вимоги про визнання недійсним правочину та очікуючи, як зазначає арбітражний керуючий позивача, добровільне виконання відповідачем зобов`язання з повернення йому майна, як наслідок визнання недійсним договору, у той час коли у судовому провадженні перебуває на вирішенні спір про витребування спірного нежитлового приміщення призводить до конфлікту інтересів та неможливості одночасного виконання цих вимог, адже виконання однієї вимоги виключає можливість виконання іншої.

Як судом зазначалось вище, передумовою для захисту прав та охоронюваних законом інтересів особи є наявність такого права або інтересу та порушення або оспорювання їх іншою особою (іншими особами).

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Судом відмічається, що лише встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення, невизнання або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог. Реалізація цивільно-правового захисту відбувається шляхом усунення порушень цивільного права чи інтересу, покладення виконання обов`язку по відновленню порушеного права на порушника.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям "права", треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.

Підсумовуючи вищевикладене, суд при вирішенні первісного позову приходить до висновку, що позивачем не доведено яке саме його суб`єктивне право порушено відповідачем, а судом такого не встановлено, оскільки як зазначено судом вище, позивач не має речового права на спірне нежитлове приміщення, спірний договір не призвів до неплатоспроможності відповідача, до зменшення активів позивача, до невиконання судових рішень позивачем, оскільки майно за спірним договором не є майном, яке належало позивачу на праві власності та могло бути активом боржника або стати складовою ліквідаційної маси банкрута.

За таких обставин, у зв`язку з не встановленням наявності у позивача за первісним позовом суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд не з`ясовує наявність чи відсутність підстав недійсності договору .

Враховуючи вищевикладений, у задоволенні позову суд відмовляє повністю.

Окрім того, аналіз ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, у зв`язку з тим, що судом встановлено, що права та інтереси позивача за первісним позовом не порушені, питання щодо застосування позовної давності, судом не вирішується.

Відповідно до ст. 129 Конституції України та ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з ст.ст. 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Судові витрати.

Відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись Кодексом України з процедур банкрутства, статтями 129, 130, 236-238 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р I Ш И В:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної у порядок та строки передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи у строки передбачені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України та в порядку, передбаченому ст. 257 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням п. 17.5 ч. 1 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 13.04.2021 підписано вступну та резолютивну частини рішення. Повне рішення складено та підписано 23.04.2021.

Суддя Д.М. Огороднік