ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2021 р. Справа№ 910/16975/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Корсака В.А.

Попікової О.В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Шлюмберже Сервісез Україна"

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021

у справі № 910/16975/20 (суддя Привалов А.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шлюмберже Сервісез Україна"

про стягнення 18.772,38 грн,

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.02.2020 у справі №910/16975/20 позов задоволено повністю: стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шлюмберже Сервісез Україна" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОТП Лізинг" штраф у сумі 18.772,38 грн та 2.102,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що відповідач достроково повернув позивачу предмет лізингу, у тому у ТОВ " Шлюмберже Сервісез Україна" в силу положень п. 6.7.7 Лізингової угоди виник обов`язок зі сплати штрафу.

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, ТОВ "Шлюмберже Сервісез Україна" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій рішення місцевого суду скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2021 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Попікова О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.03.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Шлюмберже Сервісез Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №910/16975/20; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевий суд не надав належної оцінки тому, що під час розрахунку штрафу позивач не повинен був брати загальну суму (ціну договору), вказану у Протоколі лізингу. При цьому апелянт стверджує, що якщо під час розрахунку штрафу брати за основу договірну вартість, до якої входить податок на додану вартість, то це ідентично нарахуванню ПДВ на штраф, що прямо заборонено Податковим кодексом України.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач проти задоволення апеляційної скарги заперечив, зазначив, що рішення місцевого суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права і просив залишити вказане рішення без змін.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як підтверджується матеріалами справи та встановлено місцевим судом, 10.12.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Лізинг» (далі - Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шлюмберже Сервісез Україна» (далі - Лізингоодержувач) укладена Генеральна угода з фінансового лізингу та адміністрування парку транспортних засобів №4121-FL (далі - Лізингова угода).

Відповідно до пункту 1.1 Лізингової угоди в порядку та на умовах, визначених цією Лізингової угодою Лізингодавець зобов`язується придбати предмет лізингу відповідно до специфікацій, встановлених Лізингоодержувачем, у продавця, обраного Лізингоодержувачем, та передати його Лізингоодержувачу у строкове платне володіння та користування на умовах фінансового лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язується його прийняти та користуватися ним відповідно до умов цієї Генеральної угоди і сплачувати Лізингодавцеві Лізингові платежі. Склад та вартість Предмету лізингу, ознаки, параметри та комплектність кожного Предмету лізингу вказується в Протоколі лізингу.

Згідно з визначенням термінів Лізингової угоди предмет лізингу - це всі транспортні засоби, обрані Лізингоодержувачем та описані у Протоколах лізингу, які передаються у фінансовий лізинг за Генеральною угодою, для яких: Лізингоодержувач не набув право власності на які, або існують своєчасно несплачені Лізингоодержувачем зобов`язання за Генеральною угодою, Протоколами лізингу та/або чинними додатками до них; або тимчасово документально не підтверджено набуття їх у власність Лізингодавцем.

Згідно з пунктом 2.1 Лізингової угоди підписання цієї Генеральної угоди та Протоколу лізингу Лізингоодержувачем вважається заявою Лізингоодержувача на придбання Лізингодавцем у продавця Предмету лізингу з бажаними для Лізингоодержувача споживчими якостями (призначення, колір, комплектація, технічні характеристики та ін.), зазначеними у Протоколі лізингу, для подальшої передачі в лізинг на умовах цієї Генеральної угоди та є початком строку угоди.

Абзацом 2 пункту 3.2 Лізингової угоди передбачено, що Предмет лізингу вважається взятим Лізингоодержувачем у лізинг від Лізингодавця на умовах цієї Генеральної угоди з дати підписання повноважними представниками сторін акта приймання-передачі (Додатку №2 до Генеральної угоди) Лізингоодержувачем та Лізингодавцем.

На виконання Лізингової угоди та в підтвердження факту передачі/отримання Предмету лізингу Лізингодавцем та Лізингоодержувачем складено та підписано Протокол лізингу № 1 від 10.12.2018 та акт приймання-передачі від 17.01.2019 до нього, що є додатками до Лізингової угоди.

09.06.2020 ТОВ «Шлюмберже Сервісeз Україна» направило лист ТОВ «ОТП Лізинг» з повідомленням про дострокове повернення Транспортного засобу з лізингу.

Відповідно до пункту 6.7.7 Лізингової угоди, зокрема, у випадку дострокового повернення Лізингоодержувачем відповідної частини Предмета лізингу Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача штраф у розмірі: 4 (чотирьох) чергових лізингових платежів, якщо дострокове повернення частини Предмета лізингу відбувається протягом другого року з дати підписання акта приймання-передачі; 3 (трьох) чергових лізингових платежів, якщо дострокове повернення частини Предмета лізингу відбувається протягом третього та четвертого років з дати підписання акта приймання-передачі.

Відповідно до визначення термінів Лізингової угоди Лізинговий платіж включає всі суми та/або платежі та/або витрати, які мають бути сплачені Лізингоодержувачем Лізингодавцю за документами Лізингу, розмір яких уточнюється відповідно до Генеральної угоди та/або Протоколів лізингу.

Згідно з пунктом 6.7.7 Лізингової угоди розмір штрафу коригується відповідно до наступної формули: Ш= СЛП/К1 * К2, де:

Ш - штраф за дострокове повернення частини Предмета лізингу, грн;

СЛП - сума чергових лізингових платежів згідно умов щодо дострокового повернення частини Предмета лізингу, наведених у п. 6.7.7 згідно Графіку (Додаток 2 до відповідного Протоколу лізингу);

K1 - курс гривні до Євро, встановлений Національним банком України, який зазначається у відповідному Протоколі лізингу;

K2 - курс продажу Євро за українські гривні, який використовується банком АТ «ОТП Банк» на момент закриття торгів на день, що передує даті рахунку про нарахування штрафу. Лізингодавець публікуватиме цей курс на своєму сайті за адресою: www.otpleasing.com.ua.

З огляду на дострокове повернення відповідачем Предмету лізингу позивач нарахував до сплати 118.149,81 грн штрафу.

Проте ТОВ «Шлюмберже Сервісeз Україна» зобов`язання зі сплати штрафу виконало частково та перерахувало ТОВ «ОТП Лізинг» кошти у розмірі 99.377,43 грн.

Залишок несплаченого штрафу становить 18.772,38 грн.

Враховуючи вказані вище обставини, ТОВ «ОТП Лізинг» направлено ТОВ «Шлюмберже Сервісeз Україна» претензію від 27.07.2020 №183/07/Ю з вимогою негайно сплатити Лізингодавцю залишок суми штрафу.

Листом-відповіддю від 14.08.2020 на вказану претензію Лізингоодержувач повідомив, що не згоден з розрахунком, наданим Лізингодавцем, та вважає зобов`язання із сплати штрафних санкцій виконаним.

З огляду на несплату відповідачем штрафу у сумі 18.772,38 грн позивач звернувся до суду з даним позовом.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Стаття 628 Цивільного кодексу України встановлює, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є не обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 292 Господарського кодексу України лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Згідно зі ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Частина 2 ст. 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачає, що за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 статті 78 Господарського процесуального кодексу України визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач скористався своїм правом на дострокове повернення Предмету лізингу, що підтверджується листом останнього від 09.06.2020.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов`язань.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного або неналежно виконаного зобов`язання.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладанні договору наділені правом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом встановлення окремого виду відповідальності - договірної санкції за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань.

Як встановлено судом, у п. 6.7.7 Лізингової угоди сторони погодили, що у випадку дострокового повернення Лізингоодержувачем відповідної частини Предмета лізингу Лізингодавець має право стягнути з Лізингоодержувача штраф у розмірі: 4 (чотирьох) чергових лізингових платежів, якщо дострокове повернення частини Предмета лізингу відбувається протягом другого року з дати підписання Акта приймання-передачі; 3 (трьох) чергових лізингових платежів, якщо дострокове повернення частини Предмета лізингу відбувається протягом третього та четвертого років з дати підписання акта приймання-передачі.

Як зазначалось вище, відповідно до визначення термінів Лізингової угоди Лізинговий платіж включає всі суми та/або платежі та/або витрати, які мають бути сплачені Лізингоодержувачем Лізингодавцю за документами Лізингу, розмір яких уточнюється відповідно до Генеральної угоди та/або Протоколів лізингу.

Згідно з пунктом 6.7.7 Лізингової угоди розмір штрафу коригується відповідно до наступної формули: Ш= СЛП/К1 * К2, де

Ш - штраф за дострокове повернення частини Предмета лізингу, грн;

СЛП - сума чергових лізингових платежів згідно умов щодо дострокового повернення частини Предмета лізингу, наведених у п. 6.7.7 згідно Графіку (Додаток 2 до відповідного Протоколу лізингу);

K1 - курс гривні до Євро, встановлений Національним банком України, який зазначається у відповідному Протоколі лізингу;

K2 - курс продажу Євро за українські гривні, який використовується банком АТ «ОТП Банк» на момент закриття торгів на день, що передує даті рахунку про нарахування штрафу. Лізингодавець публікуватиме цей курс на своєму сайті за адресою: www.otpleasing.com.ua.

Враховуючи вищевикладене, з огляду на дострокове повернення відповідачем Предмету лізингу, місцевий суд дійшов вірного висновку, що у ТОВ "Шлюмберже Сервісез Україна" в силу положень п. 6.7.7 Лізингової угоди виник обов`язок зі сплати штрафу.

Перевіривши розрахунок штрафу позивача на суму 118.149,81 грн (т. 1 а.с. 7), апеляційний суд вважає його обґрунтованим та арифметично вірним, здійсненим відповідно до умов договору (в розмірі 4 чергових лізингових платежів з урахуванням коригування на зміну курсу валют).

З матеріалів справи вбачається здійснення відповідачем часткової оплати штрафу в сумі 99.377,43 грн.

Таким чином неоплаченою сумою штрафу є 18.772,38 грн.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що під час розрахунку штрафу позивач не повинен був брати загальну суму (ціну договору), вказану у Протоколі лізингу. При цьому апелянт стверджує, що якщо під час розрахунку штрафу брати за основу договірну вартість, до якої входить податок на додану вартість, то це ідентично нарахуванню ПДВ на штраф, що прямо заборонено Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Однак, як встановлено колегією суддів, згідно з підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи.

Відповідно до частини третьої статті 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Ціна - виражений у грошовій формі еквівалент одиниці товару (п. 15. ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ціни і ціноутворення»).

Відповідно до частини четвертої статті 17 ГК України система оподаткування в Україні повинна передбачати граничні розміри податків і зборів, які можуть справлятись з суб`єктів господарювання. При цьому податки та інші обов`язкові платежі, що відповідно до закону включаються до ціни товарів (робіт, послуг).

Статтею 185 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є зокрема постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Податкова система охоплює різні види податків. В основу їх класифікації покладені різні ознаки. Основну групу становлять прямі та непрямі податки.

Прямі податки призначаються безпосередньо на дохід та майно (пряма форма оподаткування).

До непрямих податків належать податки на товари та послуги, що входять до ціни товару або включені в тариф на послуги. Власник товару чи послуги, реалізуючи їх, отримує податкові суми, котрі перераховуються державі (непряма форма оподаткування).

Пунктом 14.1.178 статті 14 ПК України передбачено, що податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 194.1.1 статті 194 ПК України податок становить 20 відсотків, 7 відсотків бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг.

Згідно з пунктом 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Стаття 9 ПК України містить вичерпний перелік загальнодержавних податків та зборів: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; екологічний податок; рентна плата; мито.

Разом з тим за умовами Генеральної угоди Лізинговий платіж означає всі суми та/або платежі та/або витрати, які мають бути сплачені Лізингоодержувачем Лізингодавцю за Документами Лізингу, розмір яких уточнюється відповідно до Генеральної угоди та/або Протоколів Лізингу.

Як вже зазначалось вище, згідно з пунктом 6.7.7 Генеральної угоди розмір штрафу фактично визначається як сума трьох чи чотирьох чергових лізингових платежів (в залежності від дати дострокового повернення предмета лізингу), скоригована на два курси гривні до Євро.

Чергові лізингової платежі визначені Графіком лізингових платежів до Протоколу лізингу № 1 від 10.12.2018 (Додаток № 2, т. 1 а. с. 52, 53) на кожну конкретну дату платежу і в графі «Лізинговий платіж, UAH» містять базову суму для кожної дати платежу в розмірі 31161,52 грн, яка, зокрема у разі визначення остаточної суми штрафу, в даному випадку підлягає множенню на відповідну кількість платежів і подальшому коригуванню на два курси гривні до Євро.

Апеляційний суд враховує, що вказана базова сума, як визначено Графіком, має кілька складових («Відшкодування, UAH, з ПДВ», «Винагорода, UAH, без ПДВ, Всього», «Винагорода, UAH, без ПДВ, Змінна складова», «Адміністрування, UAH, Платіж з ПДВ», «Адміністрування, UAH, в Т. Ч. ПДВ»). Водночас саме всі ці складові в сукупності визначені як черговий «Лізинговий платіж, UAH», тобто як база для розрахунку суми штрафу. Поділ базової суми на певні складові не має значення для визначення остаточної суми штрафу, адже з дати повернення Предмета лізингу повна сума наступного Лізингового платежу (чи сума кількох наступних Лізингових платежів) вже не розщеплюється для віднесення відповідних частин до певних регістрів (статей) бухгалтерського, фінансового та податкового обліку, а перетворюється лише на загальну базову суму для розрахунку нового платежу - штрафу.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Згідно зі ст. ст. 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, колегія суддів вважає, що рішення місцевого прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень, викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржник не надав суду апеляційної інстанції.

У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції надав вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що рішення господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.

Згідно зі ст. 129 ГПК України витрати зі сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Шлюмберже Сервісез Україна" на рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №910/16975/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.02.2021 у справі №910/16975/20 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16975/20.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст.ст. 287 - 289 ГПК України.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді В.А. Корсак

О.В. Попікова