ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа№ 927/184/13-г (927/1007/19)

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Верховця А.А.

Пантелієнка В.О.

за участю секретаря судового засідання Звершховська І.А.

та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засіданні від 21.04.2021,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021

у справі №927/184/13-г (927/1007/19) (суддя Белов С.В.)

за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі"

про стягнення 8 764 040,57 грн

в межах справи про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі"

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" про стягнення 8 764 040,57 грн заборгованості, з яких: основний борг у сумі 6 758 766, 21 грн, пеня у сумі 743 879,64 грн, три проценти річних у сумі 275 866,98 грн, інфляційні втрати у сумі 985 527,75 грн.

Рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 у справі №927/184/13-г (927/1007/19) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" на користь Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 6 758 766,21 грн основного боргу, 371 939,82 грн пені, 137 933,49 грн 3% річних, 985 527,75 грн інфляційних збитків, 131 460,61 грн судового збору. В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням у відповідній частині, Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Чернігівської області від 16.02.2021 у даній справі в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення 371 939,82 грн пені, 137 933,49 грн 3% річних, що сукупно становить 509 873,31 грн, та в цій частині прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги про стягнення 371 939,82 грн пені, 137 933,49 грн 3% річних, що сукупно становить 509 873,31 грн.

Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права. Скаржник зазначає, що Акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» не погоджується з рішенням господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 щодо часткового задоволення позовних вимог у зв`язку зі зменшенням судом розміру 3% річних та пені на 50% та у зв`язку із здійсненим перерахунком штрафних санкцій, і вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, зокрема ст.233 Господарського кодексу України, ст.ст. 549-552, 599, 625 Цивільного кодексу України, та процесуального - ст.ст. 236 та 238 Господарського процесуального кодексу України, без дослідження усіх істотних обставин справи та підлягає скасуванню в цій частині. Скаржник зазначає, що 3% річних за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором нарахована позивачем в розмірі 275 866,98 грн., що становить 4,1% від заявленої суми боргу згідно з позовом. Таким чином, заявлений Позивачем до стягнення розмір 3% річних не є надмірним, а є співмірним з розміром заявленої заборгованості Відповідача, у зв`язку з виконанням останнім зобов`язання з порушенням строку, встановленого Договором. При зменшенні розміру пені суд мав врахувати майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, які беруть участь у зобов`язанні. Скаржник зазначає, що суд повинен був дати належну правову оцінку доказам, наданим сторонами в обґрунтування своїх позицій, щодо наявності чи відсутності збитків. Суд не мав права застосовувати до спірних правовідносин ст.233 ЦК України, не з`ясувавши всіх обставин, з`ясування яких передбачене згаданою нормою. На думку скаржника, рішення суду не містить жодного посилання на ті докази, які могли б слугувати підставою для зменшення пені, відтак, мотивувальна частина оскаржуваного рішення містить лише формулювання про скрутне матеріальне становище без зазначення в порядку ч.4 ст.238 ГПК України доказової бази, чим підтверджується висновок суду. Документи, які надавалися Відповідачем до заяви про зменшення штрафних санкцій не доводять реального скрутного матеріального стану ТОВ «Ніжинтепломережі», навпаки ж, підтверджують те, що підприємство отримує доходи. Наявність заборгованості населення перед ТОВ «Ніжинтепломережі» не свідчить про збитковість підприємства. В даному випадку відповідачем не доведено свого реального фінансового стану, а тому положення ГПК України щодо обов`язку доказування не дотримано. Адже відповідач не надав належних та достатніх доказів для того, щоб можна було зробити висновок про скрутний фінансовий стан Відповідача, чим було порушено положення ст.73 ГПК України, а також ст.74 ГПК України (обов`язок доказування і подання доказів): кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

19.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що господарський суд Чернігівської області зменшив на 50% розмір пені та 3% річних. При цьому суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матері ального права або ж порушення норм процесуального права. Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєча сне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Таким чином, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та, виходячи з принципів розумності, справедливості, пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і про центів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.

19.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги без участі представника ТОВ "НіжинТеплоМережі" з метою запобігання можливого поширення короновірусної інфекції.

20.04.2021 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "НіжинТеплоМережі" надійшов відзив на апеляційну скаргу, що за змістом аналогічний поданому 19.04.2021.

21.04.2021 на електронну адресу Північного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" об 11:01 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, зареєстровано відділом документообігу Північного апеляційного господарського суду 21.04.2021 об 11:43, тобто після судового засідання, яке було призначене до розгляду на 21.04.2021 об 11:00.

В судове засідання 21.04.2021 представники учасників справи не з`явились, про причини неявки в судове засідання не повідомили (крім боржника, який клопотав про розгляд апеляційної скарги без участі його представників).

Учасники провадження про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином направленням на адреси місцезнаходження (місце проживання) учасників справи копії відповідної ухвали суду.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Частиною 11 статті 270 ГПК України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

В той же час за положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).

Наведена правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №924/369/19.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд прийшов до висновку за можливе здійснювати розгляд скарги без участі представників учасників справи, що не з`явилися у судове засідання, так як вони належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Проаналізувавши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення апеляційної скарги частково, скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні 50% заявленої суми 3% річних та прийняття нового рішення про задоволення позову в цій частині, в решті вимог щодо пені у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013 у справі №927/184/13-г порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ніжин Тепло Мережі".

Між Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ТОВ "НІЖИНТЕПЛОМЕРЕЖІ" укладено договір постачання природного газу від 27.10.2016 №2563/1617-БО-39.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що на виконання умов договору позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 21 437 237,01 грн, в підтвердження чого надає акти приймання-передачі природного газу. Позивач у позовній заяві зазначає, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги пункту 6.1 договору. За твердженням позивача, сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за вказаним вище договором складає 6758766,21 грн. По операціям за договором 2563/1617-БО-39 по ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" за період з 01.10.2016 по 31.12.2020 та по сальдо по ТОВ "Ніжин Тепло Мережі" вбачається, що заборгованість відповідача перед позивачем станом на 31.12.2020 становить 6758766,21 грн.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що заборгованість у відповідача перед позивачем виникла після порушення справи про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі", у процедурі розпорядження майном. Тобто, фактично у відповідача виникла поточна кредиторська заборгованість. Оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не провів оплату за отриманий природний газ у визначений договором термін, господарський суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 6758766,21 грн є обґрунтованими і підлягають задоволенню. Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача сум пені - 743879,64 грн, 3% річних - 275866,98 грн та інфляційних втрат -985527,75 грн, то суд першої інстанції зазначив, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. З огляду на викладене, враховуючи наявні у справі матеріали, наведені доводи сторін, а також той факт, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків, враховуючи поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору та перебування підприємства-відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі доводить факт знаходження підприємства-відповідача у скрутному становищі, суд зазначив, що вважає за можливе зменшити розмір пені на 50% до 371939,82 грн, а також трьох відсотків річних на 50% - до 137933,49 грн.

Північний апеляційний господарський суд не може погодитись з висновками суду першої інстанції у відповідній частині та вважає їх необґрунтованими в частині зменшення заявленої до стягнення суми 3% річних, при цьому, погоджується з висновком суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У відповідності зі ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).

В оскаржуваному рішенні суд першої інстанції дійшов висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 6758766,21 грн, в цій частині рішення не оскаржується та не переглядається судом апеляційної інстанції.

Згідно з частиною 2 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", у редакції, яка діяла у період до жовтня 2019 року, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з відкриттям провадження (проваджень) у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду.

Проте в абзаці 1 частини 5 статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" зазначалось, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів.

Положення статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства, чинного з 21.10.2019, щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів є тотожними з вказаними вище нормами статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Як вбачається із матеріалів справи, ухвалою господарського суду Чернігівської області від 19.02.2013 року порушено провадження у справі про банкрутство ТОВ "Ніжин Тепло Мережі".

Заборгованість у відповідача перед позивачем виникла після порушення справи про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі" (№ 927/184-13-г), у процедурі розпорядження майном. Тобто, фактично у відповідача виникла поточна кредиторська заборгованість.

Оскільки відповідач у порушення ст. 526, 527, 530 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України взятих на себе зобов`язань не виконав та не провів оплату за отриманий природний газ у визначений договором термін, господарський суд першої інстанції позовні вимоги у частині стягнення заборгованості за поставлений природний газ у розмірі 6 758 766,21 грн задовольнив.

Позивачем заявлено до стягнення з відповідача пеню у сумі 743 879,64 грн, три проценти річних у сумі 275 866,98грн та інфляційні втрати у сумі 985 527,75 грн, мотивуючи свої вимоги тим, що заборгованість відповідача виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині здійснення повного та своєчасного розрахунку за отриманий природний газ за договором №2563/1617-БО-39 постачання природного газу.

Перелік правових наслідків порушення зобов`язання наведений у статті 611 ЦК України, який не є вичерпним, оскільки інші наслідки можуть бути встановлені договором або законом.

Відповідно до п. 8.2 Договору про постачання природного газу від 27.10.2016 №2563/1617-БО-39, у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 6.1 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику пеню у розмірі 21% річних, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми прострочення платежу за кожен день прострочення.

Додатковою угодою від 31.03.2017 №5 до Договору про постачання природного газу від 27.10.2016 №2563/1617-БО-39 змінено пункт 8.2 слова « 21% річних» на « 16,4 % річних».

До правових наслідків порушення зобов`язання, зокрема, віднесено сплату неустойки, нарахування якої передбачено в пункті 8.2 укладеного між сторонами договору. Окрім того, стаття 625 ЦК України визначає спеціальні правові наслідки прострочення виконання грошових зобов`язань, які полягають у сплаті суми заборгованості з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення та процентів річних.

Заборгованість відповідача за укладеним з позивачем договором від 27.10.2016 №2563/1617-БО-39 виникла після порушення справи про банкрутство ТОВ "НіжинТеплоМережі" у процедурі розпорядження майном, а відтак є поточною кредиторською заборгованістю.

Як зазначено вище, положеннями частин першої, другої статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", який був чинний у період, за який виникла заборгованість, передбачено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

Абзацами третім, четвертим частини третьої названої статті встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій.

Окремо в частині п`ятій цієї статті застережено, що дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється, зокрема, на вимоги поточних кредиторів.

Як зазначалось вище, положення статті 41 Кодексу України з процедур банкрутства щодо мораторію на задоволення вимог кредиторів є тотожними з вказаними вище нормами статті 19 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Таким чином, встановлена вищенаведеними нормами заборона щодо застосування штрафних (фінансових) санкцій стосується грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), на які поширюється мораторій (термін виконання яких настав до дня введення мораторію, співпадає з днем порушення судом справи про банкрутство боржника). Мораторій вводиться господарським судом одночасно з порушенням справи про банкрутство і стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття відповідного рішення судом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 викладено правову позицію, згідно з якою мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні ж вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Подібну правову позицію викладено у постанові Великої Плати Верховного Суду від 16.09.2020 у справі № 826/3106/18 (провадження № 11-1272апп19), згідно з якою боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Згідно з постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у даній справі від 03.11.2020 застосування до боржника штрафних санкцій та нарахування пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірним.

Судом першої інстанції встановлено наявність прострочення виконання відповідачем своїх зобов`язань. Дослідивши поданий позивачем розрахунок за період з 28.11.2016 по 30.06.2018, суд визначив, що підлягає нарахуванню пеня у розмірі 743879,64 грн, три проценти річних у сумі 275866,98 грн та інфляційні втрати у сумі 985527,75 грн за період з 01.03.2017 по 31.05.2018. Рішення господарського суду Чернігівської області від 16.02.2021 у справі №927/184/13-г (927/1007/19) оскаржується лише в частині відмови у задоволені позову в частині стягнення 50% від заявленої суми 3% річних та 50% від заявленої суми пені. В решті оскаржуване рішення суду першої інстанції не оскаржується, переглядається судом апеляційної інстанції лише в тій частині, що оскаржується, та в межах доводів апеляційної скарги.

Відповідно до норм статті 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частина 3 статті 551 ЦК України дозволяє зменшити розмір неустойки за рішенням суду за наявності кількох умов: якщо розмір неустойки значно перевищує розмір заподіяних невиконанням зобов`язання збитків; за наявності інших обставин, що мають істотне значення. При чому законодавцем не визначено переліку таких обставин. Це питання вирішується на підставі аналізу конкретної ситуації. Зокрема, істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків, тощо.

Правила частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Частиною 3 статті 509 ЦК України передбачено, що зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 ЦК України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити. Якщо неустойка стягується понад збитки (частина перша статті 624 ЦК України), то вона також не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Така неустойка стягується не понад дійсні збитки, а лише понад збитки у доведеному розмірі, які, як правило, є меншими за дійсні збитки. Для запобігання перетворенню неустойки на каральну санкцію суд має застосовувати право на її зменшення. Тож право суду на зменшення неустойки є проявом принципу пропорційності у цивільному праві.

За частинами першою та другою статті 217 ГК України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

За змістом укладеного між сторонами договору та положень статті 611 та частини третьої статті 692, статті 625 ЦК України, що регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума річних у визначеному за договором розмірі від несплаченої загальної вартості товару є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Посилаючись на правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18, від 03.11.2020 у справі №927/184/13-г, суд першої інстанції зазначив, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних, як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання. Проте, суд не надав оцінку відмінності обставин вказаних справ та даної справи, що розглядається.

Суд першої інстанції встановив, що Відповідач до матеріалів справи надав довідку від 15.04.2021 про обсяг заборгованості за теплову енергію, послуги с централізованого опалення та постачання гарячої води, з якої вбачається, що розмір заборгованості населення перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Ніжин Тепло Мережі" складає 31985850, 00 грн.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наведені доводи сторін, а також той факт, що у матеріалах справи відсутні докази понесення позивачем збитків чи настання для нього інших негативних наслідків, враховуючи поведінку кожної із сторін під час виконання умов договору та перебування підприємства-відповідача в процедурі банкрутства, що само по собі доводить факт знаходження підприємства-відповідача у скрутному фінансовому становищі, суд першої інстанції, керуючись ст. 551 ЦК України та ст.233 ГК України, правомірно зменшив розмір неустойки (пені) на 50% - до 371939,82 грн.

Водночас суд апеляційної інстанції зазначає про помилковість висновку суду першої інстанцій щодо порядку зменшення трьох відсотків річних на 50% до 137933,49 грн, з огляду на наступне.

За змістом статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.