ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2021 р. Справа№ 910/7104/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Коробенка Г.П.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Руденко Л.В. самопредставництво;

від відповідача: не з`явився;

від третьої особи 1: Михайлов В.В. самопредставництво;

від третьої особи 2: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР"

на рішення Господарського суду міста Києва від 16.12.2020 (повний текст складено 17.12.2020)

у справі №910/7104/20 (суддя Пукшин Л.Г.)

за позовом Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача:

1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву

2. Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві

про стягнення 1 491 237,84 грн,

УСТАНОВИВ:

У травні 2020 року Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві (далі - позивач, РСЦ МВС) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" (далі - відповідач, Товариство) та, з врахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути 1 876 410,57 грн боргу з орендної плати.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 08.07.2016 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву (далі - третя особа 1, РВ ФДМУ) та відповідачем було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7463, відповідно до якого відповідачу було надано в оренду нежитлові приміщення, загальною площею 349 кв.м., що розмішені за адресою: вул. Академіка Туполєва, 19, літ Ч, яке перебувало на балансі Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві (далі - третя особа 2, УДАІ ГУ МВС), і відповідач зобов`язаний був сплачувати орендну плату в пропорції 50%/50% до Державного бюджету та балансоутримувачу. З 23.09.2016 майно, яке є предметом договору, було передано на баланс позивачу, та 05.09.2019 між відповідачем і третьою особою був укладений договір про внесення змін до договору оренди, яким змінено балансоутримувача і визначено, що зміни розповсюджуються на відносини між ними, що виникли до його укладання, а саме, з 28.09.2016 року. Однак, відповідач з вересня 2016 року не сплачував балансоутримувачу (ні попередньому, ні теперішньому) його частку орендної плати, внаслідок чого станом на 15.10 2020 борг за оренду складає 1876410,57грн.

Заперечуючи проти позову у суді першої інстанції, відповідач посилався на те, що новий кредитор - РСЦ МВС, вимагаючи виконання обов`язку від орендаря за договором, не набув права такої вимоги, оскільки це право належне первісному кредиторові - УДАІ ГУ МВС, який своєї згоди на заміну сторони у зобов`язанні не надавав, а отже, мав право до внесення 05.09.2019 змін до договору оренди №7463 на отримання коштів - 50% орендної плати. Неможливість виконання зобов`язання зі сплати орендної плати обумовлена тим, що УДАІ ГУ МВС з 30.11.2015 перебуває в стані припинення шляхом ліквідації, у зв`язку із чим не мало діючих поточних рахунків. За таких обставин виникає ситуація, в якій відповідач, вже маючи зобов`язання перед УДАІ ГУ МВС за вказаним договором, що не припинилися, набуває внаслідок пред`явлення позивачем позову у даній справі додатковий тягар у вигляді обов`язку щодо оплати за оренду у розмірі 50% на користь позивача. Також вказав, що позивач звернувся з позовом до суду 19.05.2020, то пред`явлені вимоги про стягнення заборгованості за період з вересня 2016 по квітень 2017 знаходяться поза межами строку позовної давності і не підлягають задоволенню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2020 року позов задоволено.

З Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" стягнуто на користь Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві борг за договором оренди у розмірі 1 876 410,57 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 28 146 грн 16 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" звернулось з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки позивач не направляв відповідачу копії додатків до заяв про збільшення розміру позовних вимог, а тому суд повинен був залишити їх без розгляду та розглядати справу в межах первісних позовних вимог; судом не надано оцінки доводам відповідача про те, що позивач не набув права вимоги за договором оренди, оскільки це право належало первісному кредитору (УДАІ ГУ МВС), а договір про внесення змін відповідачем оспорюється в судовому порядку (справа №910/14328/20), і суд зобов`язаний був зупинити провадження до завершення розгляду вказаної справи; гарантійний лист відповідача не містить конкретних сум та періодів, тому не є доказом визнання боргу і не свідчить про переривання позовної давності; відповідачем пропущено позовну давність за період з вересня 2016 по квітень 2017 з вимог на суму 235 266,19 грн.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що у гарантійному листі від 05.09.2019 відповідач визнав наявність заборгованості перед позивачем за договором оренди і договором про внесення змін до договору оренди, а 30.09.2020 здійснив оплату в сумі 10 000 грн за оренду приміщення по договору; договір про внесення змін є дійсним і обов`язковим до виконання; у зв`язку із направленням відповідачем гарантійного листа перебіг позовної давності переривався; у скарзі не наведено порушень норм процесуального права, які були б обов`язковою підставою для скасування рішення.

РВ ФДМУ у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що у суду було достатньо доказів для встановлення обставин справи, тому були відсутні підстави для зупинення провадження до розгляду справи №910/14328/20; гарантійний лист відповідача є належним доказом визнання боргу та підставою для переривання перебігу позовної давності.

Відповідач та третя особа 2 були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, представників у судове засідання не направили, що не перешкоджає розгляду апеляційної скарги.

Представники позивача і третьої особи 1 у судовому засіданні заперечили проти задоволення апеляційної скарги з підстав, викладених у відзивах.

Заслухавши пояснення представників позивача і третьої особи 1, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 08 липня 2016 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву, як орендодавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР", як орендарем, було укладено Договір оренди №7463 нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди), який був посвідчений 08.07.2016 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авершиною І.В. та зареєстрований в реєстрі за №359.

Відповідно до п. 1.1 договору оренди в оренду відповідачу надано державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 349,10кв.м., що розміщене за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Туполєва, 19, літ.Ч, реєстровий номер 24523569.2.ОЧШПЖА652 (далі - Майно), що перебуває на балансі УДАІ ГУМВС України в м. Києві.

У пункті 1.2. договору оренди визначено, що майно передається в оренду з метою розміщення приватного закладу охорони здоров`я.

Відповідно до п. 1.4 договору оренди майно належить Державі Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України.

Згідно з п. 2.1 договору оренди орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

За умовами п.п.3.1, п.3.3 договору оренди орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку лютий 2016 року 65166,667 грн.

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць, із врахуванням п.9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Пунктом 3.6 договору оренди сторонами визначено, що орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% на 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, встановлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж, із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про державний бюджет України на 2016 рік".

Згідно з п.5.3 договору оренди орендар зобов`язаний своєчасно і у повному обсязі сплачувати оренду плату до державного бюджету та балансоутримувачу.

У відповідності до 10.1. цей договір укладено строком на 10 років, що діє з 08 липня 2016 до 08 липня 2026 року включно.

08 липня 2016 року, згідно з актом приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, 19, літ. Ч, орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежиле приміщення площею 349,10 кв. м розміщене за адресою: м.Київ, вул Академіка Туполєва, 19, літ. Ч.

Міністерством внутрішніх справ України, на підставі наказу від 23.09.2016 №765 "Про передачу нерухомого майна на баланс регіонального сервісного центру МВС в м. Києві", було прийнято рішення про передачу, в тому числі зазначеного вище майна, з балансу УДАІ ГУ МВС на баланс Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, а 28.09.2016 за актом приймання-передачі вказане майно передано Регіональному сервісному центру МВС в м. Києві.

Отже, балансоутримувачем нерухомого майна, яке є предметом договору оренди, з 28.09.2016 є позивач.

05 вересня 2019 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" було укладено договір №7463/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7463 від 08.07.2016 року, посвідченого 08 липня 2016 р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Авершиною І.В. за реєстровим №359 (далі - договір №7463/01).

Договором №7463/01 пункт 1.1. розділу 1 "Предмет договору" Договору оренди сторони виклали у такій редакції: " 1.1. Орендодавець на підставі наказу Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву №1039 від 01 липня 2016 року передає, а Орендар приймає в строкове користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення, загальною площею 349,10 кв.м, що розміщене за адресою: м. Київ, вулиця Академіка Туполєва, 19 літ. Ч, реєстровий номер 24523569.2.ОЧШПЖА652, що перебуває на балансі Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві, ідентифікаційний код 40112076 (далі - Балансоутримувач), вартість якого визначена згідно з висновком про вартість станом на 29.02.2016 року, складає 3 910 000,00 грн."

У пункті 2 договору №7463/01 сторони домовились, що у розрахунку плати за базовий місяць оренди державного нерухомого майна: слова "Майно перебуває на балансі УДАІ ГУМВС України в м. Києві" читати як "Майно перебуває на балансі Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві".

Пунктом 3 договору №7463/01 узгоджено, що в Акті приймання-передавання орендованого майна за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва, буд. 19 літ. Ч від 08.07.2016 слова "УДАІ ГУМВС України в м. Києві" читати як "Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві"; слова "ідентифікаційний код ЄДРПОУ 24523569" читати як "ідентифікаційний код ЄДРПОУ 40112076".

У пункті 4 договору №7463/01 сторони дійшли згоди, що положення цього Договору про внесення змін з урахуванням вимог ч. 3 ст. 631 ЦКУ, розповсюджуються на відносини між ними, що виникли до його укладання, а саме, з 28.09.2016 року.

Отже, враховуючи умови договору №7463/01 фактично відбулася зміна балансоутримувача майна, а саме: з УДАІ ГУМВС України в м. Києві на Регіональний сервісний центр МВС в м. Києві.

Наступного дня після укладення договору №7463/01 позивач подав відповідачу гарантійний лист від 06.09.2019, у якому вказав, що гарантує виконання своїх зобов`язань в повному обсязі у відповідності до договору оренди та договору №7463/01, погоджується зі строками оплати заборгованості перед ГСЦ МВС, яка виникла з 08.07.2016 за договором оренди, гарантує строк погашення заборгованості за договором оренди та договором №7463/01 до 31.12.2019, зазначеним нижче підписом підтверджує повну, безумовну і беззаперечну згоду на погашення заборгованості на рахунок РСЦ МВС в м.Києві.

На виконання умов п. 5.11 договору оренди між позивача та відповідачем 06.09.2019 року було укладено договір про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг.

Листом від 14.11.2019 позивач повідомив третій особі 1 про те, що заборгованість відповідача по орендній платі перед позивачем, як балансоутримувачем, становить 1 406 545,28 грн та просив вжити заходи щодо розірвання договору оренди.

РВ ФДМУ 12.11.2019 направило відповідачу пропозицію про дострокове розірвання договору оренди у зв`язку із наявністю заборгованості перед балансоутримувачем, з доданими проектами договору про припинення договору оренди та акту приймання-передачі (повернення) нерухомого майна.

Однак, відповідач зазначену орендну плату балансоутримувачу не сплатив, договір про припинення договору оренди та акти не підписав, приміщення не повернув.

У зв`язку із викладеними обставинами позивач звернувся до суду із даним позовом та, з врахуванням заяв про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача суму заборгованості з орендної плати станом на 15.10.2020 в розмірі 1 876 410,57 грн, зокрема: за період вересень-грудень 2016 - 101 008,34 грн.; січень-грудень 2017 - 420 464,67 грн.; січень-грудень 2018 - 466 491,65 грн; січень-грудень 2019 - 503 273,18 грн та січень-травень 2020 - 213 276,15 грн та червень-вересень 2020 - 171 896,58 грн.

Заперечуючи проти позову, як у суді першої інстанції, так і у апеляційній скарзі, відповідач посилався на те, що він має зобов`язання зі сплати частини орендної плати перед УДАІ ГУ МВС, яке не надавало згоди на заміну кредитора у зобов`язанні на позивача; підставою виникнення заборгованості стало те, що УДАІ ГУ МВС перебуває у стані ліквідації і не має рахунків, однак на даний час не ліквідоване та є самостійною юридичною особою; позивач не набув права вимоги у встановленому порядку; також вказував на пропуск строку позовної давності з частини вимог і оскарження дійсності договору №7463/01 в судовому порядку.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції прийшов до висновку, що вони є обґрунтованими та документально підтвердженими.

Північний апеляційний господарський суд погоджується із цим висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Права та обов`язки між позивачем та відповідачем у даній справі виникли на підставі договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7463, який за своєю правовою природою є договором оренди державного майна.

Договір у встановленому порядку не оспорений, не визнаний недійсним, отже, є обов`язковим для сторін.

Крім цього, сторонами було укладено договір №7463/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №7463 від 08.07.2016 року.

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На час розгляду справи судом першої інстанції дійсність договору №7463/01 оскаржувалась відповідачем в судовому порядку.

Апеляційним господарським судом встановлено, що рішенням Господарського суду міста Києва від 17.12.2019 у справі №910/14328/20, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 16.03.2021, Товариству з обмеженою відповідальністю "Лаян Віннер" було відмовлено у задоволенні позову про визнання недійсним Договору №7463/01 від 05.09.2019 про внесення змін до Договору №7463 від 08.07.2016.

Таким чином, договір №7463/01 був чинним на момент розгляду справи судом першої інстанції та є чинним на момент розгляду апеляційної скарги.

Статтею 283 Господарського кодексу України (далі - ГК України), яка кореспондується зі статтею 759 ЦК України, встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), яка кореспондується з п. 1 ч. 1 ст. 287 ГК України, передбачено, що орендодавцем нерухомого майна, що є державною власністю є: Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва.

Матеріалами справи підтверджується, що передане відповідачу в оренду майно належить Державі Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України, до 28.09.2016 перебувало на балансі Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в м. Києві, а з 28.09.2016 перебуває на балансі Регіонального сервісного центру МВС в м. Києві.

Отже, відповідно до наведених положень ЦК України, ГК України та Закону України "Про оренду державного та комунального майна" сторонами договору (оренди) з відповідними правами та обов`язками є: наймодавець (орендодавець) - Регіональне відділення Фонду державного майна України по м.Києву та наймач (орендар) - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР".

Як вбачається з договору оренди та договору №7463/01, РСЦ МВС (позивач) та УДАІ ГУ МВС (третя особа 2) не були сторонами даних договорів, а визначались у них як балансоутримувачі. Тобто, вони правами орендодавця щодо орендованого майна законом наділені не були.

Частинами 1, 4 статті 286 ГК України визначено що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до статті 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються для об`єктів, що перебувають у державній власності, Кабінетом Міністрів України. Методика розрахунку орендної плати та пропорції її розподілу між відповідним бюджетом, орендодавцем і балансоутримувачем визначаються органами, уповноваженими Верховною Радою Автономної Республіки Крим (для об`єктів, що належать Автономній Республіці Крим), та органами місцевого самоврядування (для об`єктів, що перебувають у комунальній власності) на тих самих методологічних засадах, як і для об`єктів, що перебувають у державній власності. Орендна плата, встановлена за відповідною методикою, застосовується як стартова під час визначення орендаря на конкурсних засадах.

У п. 3.3 договору оренди нерухомого майна погодили, сторони що орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 50% до 50% щомісяця не пізніше 15 числа місяця за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за яких здійснюється платіж із врахуванням пункту 9 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік".

Отже, визначення у договорі оренди порядку розрахунку шляхом оплати орендної плати орендодавцю та балансоутримувачу майна відповідає вимогам Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Як вірно встановлено судом першої інстанції, орендодавець виконав свої зобов`язання за договором оренди належним чином, надавши в орендне користування відповідачу нерухоме майно за адресою: м. Київ, вул. Академіка Туполєва,19 літ. Ч, про що складено відповідний акт. Однак, відповідач порушив взяті на себе обов`язки зі сплати орендних платежів на користь балансоутримувача.

Відповідач визнає факт несплати орендних платежів на користь первісного балансоутримувача, посилаючись на відсутність у нього поточних рахунків.

Матеріалами справи також підтверджується, що на підставі наказу Міністерства внутрішніх справ України від 23.09.2016 майно, що є предметом договору оренди, було передано на баланс позивача, у зв`язку із чим сторонами за договором оренди внесені відповідні зміни до договору в частині заміни балансоутримувача.

При цьому, у пункті 4 договору №7463/01 сторони дійшли згоди, що положення цього Договору про внесення змін з урахуванням вимог ч. 3 ст. 631 ЦК України, розповсюджуються на відносини між ними, що виникли до його укладання, а саме, з 28.09.2016 року.

У гарантійному листі від 06.09.2019 відповідач також зазначив, що погоджується зі строками оплати заборгованості перед позивачем, яка виникла з 08.07.2016 року. Також у вказаному листі відповідач гарантував погасити заборгованість до 31 грудня 2019 року саме перед позивачем.

Таким чином, у даному випадку укладення договору №7463/01 та визначення нового балансоутримувача орендованого майна не породжує для відповідача додаткового обов`язку щодо оплати оренди іншій юридичній особі, а лише підтверджує зміну балансоутримувача такого майна, та відповідно зміну методики розподілу сплати орендної плати між орендодавцем та балансоутримувачем, що спростовує доводи відповідача про подвійний тягар.

Згідно зі ст. ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Враховуючи факт порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань в частині сплати орендних платежів на користь балансоутримувача, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення заборгованості у сумі 1 876 410,57 грн, розмір якої підтверджений належними доказами та відповідачем не спростований.

Щодо посилань відповідача на пропуск позивачем позовної давності з вимог на суму 235 266,19 грн. за період з вересня 2016 року по квітень 2017 року, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Згідно з положеннями ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч.3 та 4 ст.267 ЦК України).

Згідно приписів ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Згідно змісту статей 251, 252 ЦК України настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається саме календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У силу положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку, а також у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників.

Так, до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій (висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 27 квітня 2016 року у справі №916/1263/15-г, та Верховного Суду, викладені у постанові від 23 травня 2018 року у справі №663/2070/15).

Матеріалами справи підтверджується, що договір №7463/01, на підставі якого у позивача виникло право на позов та стягнення заборгованості по договору оренди з 28.09.2016, був укладений 05.09.2019, а гарантійним листом від 06.09.2019 відповідач підтвердив повну, безумовну і беззаперечну згоду на погашення заборгованості відповідача перед позивачем, яка виникла з 08.07.2016, що є підставою для переривання позовної давності.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції про те, що позовна давність позивачем не пропущена, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Посилання відповідача на те, що суд повинен був зупинити провадження у справі до набранням законної сили рішення у справі №910/14328/20 (щодо визнання недійсним договору №7463/01), відхиляються апеляційним господарським судом, оскільки зі змісту пункту 5 ст. 277 ГПК України вбачається, що провадження у справі не підлягає зупиненню, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Також є безпідставними доводи відповідача про те, що суд повинен був залишити без розгляду заяви позивача про збільшення розміру позовних вимог, оскільки з матеріалів справи вбачається, що вказані заяви були подані позивачем з додержанням норм процесуального закону, а не направлення відповідачу додатків до вказаних заяв не є підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог свого підтвердження не знайшли, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставами для скасування рішення господарського суду першої інстанції.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін, повно встановив суттєві для справи обставини, дослідив та правильно оцінив всі надані сторонами докази, вірно кваліфікував спірні правовідносини та правильно застосував до них належні норми матеріального і процесуального права, а тому рішення Господарського суду міста Києва законне та обґрунтоване, отже, підстави для його скасування відсутні.

Оскільки цією постановою суд апеляційної інстанції не змінює рішення та не ухвалює нового, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЯН ВІННЕР" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 16 грудня 2020 року - без змін.

2. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 27.04.2021.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді Г.А. Кравчук

Г.П. Коробенко