ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" квітня 2021 р. Справа№ 910/17022/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Суліма В.В.

без виклику сторін

розглянув апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021

у справі № 910/17022/20 (суддя - Спичак О.М.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент"

до 1. Київської митниці Держмитслужби,

2. Державної Казначейської служби України

про стягнення 127 805, 19 грн,

Відповідно до ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімум для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в порядку ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

УСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської митниці ДФС та Державної Казначейської служби України про стягнення 127 805, 19 грн збитків.

Позов обґрунтовано тим, що внаслідок протиправних рішення та дій посадових осіб Київської митниці Держмитслужби позивачем були понесені збитки на вимушене зберігання товару та витрати на оплату висновку Торгово-промислової палати України для визначення коду УКТЗЕД товару, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Державного бюджету України 127 805,19 грн.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Державного бюджету України через Державну казначейську службу України на користь ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" шкоду у розмірі 127 805, 19 грн. Повернуто ТОВ "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2102, 00 грн, сплачений за платіжним дорученням №17022 від 29.10.2020. Стягнуто з Київської митниці Держмитслужби в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2102, 00 грн.

Рішення обґрунтовано тим, що вибір того чи іншого варіанту дій та понесених під час їх здійснення витрат, не можуть спростувати факт, що такі витрати стали наслідком саме неправомірної видачі митницею картки відмови в митному оформленні товару, та які (додаткові витрати) позивач не поніс би, у випадку прийняття митним органом декларації, яка була оформлена позивачем у відповідності до вимог законодавства.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачені позивачем грошові кошти в сумі 127 805,19 грн слід вважати шкодою, яка підлягає відшкодуванню за рахунок держави відповідно до ст. 1173 ЦК України.

3. Надходження апеляційної скарги на розгляд Північного апеляційного господарського суду та межі апеляційного перегляду рішення суду

Не погодившись з ухваленим рішенням, Київська митниця Держмитслужби 12.02.2021 (згідно з відомостями відділення поштового зв`язку) звернулося безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Також скаржник просив здійснити розгляд справи без участі (виклику) сторін.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021 апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/17022/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Коротун О.М., судді: Майданевич А.Г., Сулім В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Київської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі № 910/17022/20. Витребувано матеріали справи № 910/17022/20 з Господарського суду міста Києва. Призначено до розгляду апеляційну Київської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/17022/20 у порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Коротун О.М. на лікарняному з 20.04.2021 по 23.04.2021 постанову прийнято 26.04.2021.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Київська митниця Держмитслужби обґрунтовує скаргу тим, що митний орган наперед не знав про те, який код буде встановлений за результатом проведених лабораторією досліджень, та відповідно, у митниці не було законних підстав відмовити позивачу у випуску товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією, а отже ніщо не заважало позивачу задекларувати товар за такою декларацією, та не нести витрати за зберігання товару на складі.

Також апелянт вказує, що втрачається причинний зв`язок між заподіяною шкодою і неправомірними діями, оскільки завдані збитки повинні напряму залежати від неправомірних дій. Шкода, внаслідок неправомірних дій, виникає незалежно від волі особи і не може бути правом вибору сторони отримати такі збитки, внаслідок вчинення добровільних дій чи ні.

5. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Товариством з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" подано відзив на апеляційну скаргу у строк встановлений судом апеляційної інстанції. Так, позивач у відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/17022/20 без змін.

Позивач свою позицію обґрунтовує тим, що мета направлення запиту апелянта передбачала зміну коду УКТЗЕД товару, тому випуск товарів із застосуванням тимчасової декларації не міг здійснюватися ані фізично, ані теоретично, оскільки це заборонено Митним кодексом та прокоментовано керівниками митниці.

Позивач також вказує, що ДВС України своїм листом від 26.09.2016 року № 31558/7/99-99-18-02-03-17 повідомила та надала роз`яснення щодо відмов митниць ДФС у випуску товарів у вільне використання із використанням тимчасових декларацій при проведені досліджень (аналізів, експертиз) таких товарів.

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини справи, обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначення відповідно до них правовідносин

Товариство з обмеженою відповідальністю «Підприємство матеріально-технічного забезпечення «Інженерний центр «Реагент» (далі - позивач) 15.07.2019 на митний пост Київської міської митниці ДФС, автомобілем держаний номер НОМЕР_1 /держаний номер причепа НОМЕР_2 доставив товар, придбаний на підставі Контракту №533/18 від 19.09.2018, укладеного з Компанією ABELMET EUROPE ZANA GUTOWSKA MARUSZAK (Польща), а саме:

- неорганічна речовина певного хімічного складу, Цинк оксид (ZnO) з вмістом цинку 72%, CAS: 1314-13-2, торгова марка ABELMET - 20 000 кг, у паперових мішках по 25 кг. Застосовується як компонент фарб для виробництва косметичних засобів, сірників, лінолеуму чи керамічних глазурей посуду, як речовина-глушник, прискорювач вулканізації каучуків, у виробництві скла для виготування протигазів та інше.

- неорганічна речовина певного хімічного складу мідний купорос, сульфат міді CuSO4[5H2O, технічний з вмістом основної речовини мін 98,20%, CAS: 7758-98-7, торгова марка ABELMET - 1000 кг, у паперових мішках по 25 кг. Застосовується для одержання оксиду міді або неорганічних мідних фарб у фарбуванні, для фарбування шовку і вовни в чорний, пурпурний чи ліловий колір, а також для електролітичного очищення міді.

З метою випуску вказаного товару у вільний обіг позивачем 15.07.2019 до митного оформлення подано електронну митну декларацію №UA100070/2019/240761, в якій було заявлено 2 товари:

- товар №1 за кодом УКТ ЗЕД 28 17 00 00 00 «Неоргаічна речовина певного хімічного складу. Цинк оксид (ZnO) з вмістом цинку 72% CAS: 1314-13-2, торгова марка ABELMET - 20 000 кг, у паперових мішках по 25 кг. Застосовується як компонент фарб для виробництва косметичних засобів, сірників, лінолеуму чи керамічних глазурей посуду, як речовина-глушник, прискорювач вулканізації каучуків, у виробництві скла для виготування протигазів та інше.

- товар №2 за кодом УКТ ЗЕД 2833250000 «Неорганічна речовина певного хімічного складу мідний купорос сульфат міді CuSO4[5H2O, технічний з вмістом основної речовини мін 98,20%, CAS: 7758-98-7, торгова марка ABELMET - 1 000 кг, у паперових мішках по 25 кг. Застосовується для одержання оксиду міді або неорганічних мідних фарб у фарбуванні, для фарбування шовку і вовни в чорний, пурпурний чи ліловий колір, а також для електролітичного очищення міді або електролітичного покриття міддю міднення як флотаційний регулятор для відновлення природної плавучості руд та інше.

Під час здійснення митного оформлення вказаних товарів за електронною митною декларацією №UA100070/2019/240761 від 15.07.2019 посадовою особою підрозділу митного оформлення взято проби (зразки) заявлених у митній декларації товарів, для проведення дослідження з метою визначення компонентів хімічного складу даного товару та однозначної класифікації відповідно до вимог УКТЗЕД, про що складено акт № б/н від 15.07.2019, та направлено Запит про проведення дослідження (аналізу, експертизи) від 15.07.2019 №UA100070/240761 до Департаменту податкових та митних експертиз ДФС України.

Як зазначає позивач, відповідач-1 примусово тимчасово розмістив товар позивача на митному складі для здійснення митного контролю на СВХ філії «Центра транспортного сервісу «Ліски» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі умов Договору №224-3М від 10.07.2019 Також позивач вказує на те, що розміщення товару на склад на період до визначення митної вартості товару було обумовлено неможливістю простою транспортного засобу, що здійснював перевезення товару позивача.

Так, 15.07.2019 товар було розміщено на складі тимчасового зберігання АТ «Укрзалізниця» за єдиним уніфікованим документом від 15.07.2019 №11945/26-70-62-19 у відповідності до положень глави 63 Митного кодексу України та розділу VІІ наказу Міністерства фінансів України від 28.05.2012 №613 «Про затвердження Положення про склади тимчасового зберігання».

При цьому, 17.07.2019 частину товару - мідний купорос було випущено відповідачем-1 у вільний обіг за митною декларацією №UA100070/2019/240914.

Відповідно до висновку управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Департаменту податкових та митних експертиз ДФС від 31.07.2019 № 142005702-0278, проба має вигляд дрібнодисперсної порошкоподібної речовини коричневого кольору без запаху та сторонніх включень. Проба не розчиняється у воді, розчиняється в розведених мінеральних кислотах та лугах, що характерно для оксиду цинку. Визначений вміст цинку становить 72,4%.

Результати досліджень наданої проби за визначеними фізико-хімічними показниками не суперечить її належності до оксиду цинку, як зазначено у відповідній митній декларації.

Відповідачем-1 прийнято рішення про визначення коду товару від 08.08.2019 № КТ-UA100000-0086-2019, відповідно до якого імпортований позивачем товар класифіковано за кодом УКТЗЕД 2309909690 (товарна підкатегорія 2309 90 96 «інші» товарної категорії 2309 90 «інші» товарної позиції 2309 «Продукти, що використовуються для годівлі тварин» групи 23 «Залишки і відходи харчової промисловості; готові корми для тварин»). На підставі цього рішення митним органом видана картка відмови в прийнятті митної, декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00334.

Так, товари за кодом згідно УКТЗЕД 2309 входять до переліку товарів, які підлягають державному контролю за дотриманням законодавства про харчові продукти, корми, побічні продукти тваринного походження, здоров`я та благополуччя тварин, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 360 від 24.10.2018.

У зв`язку з наведеним, позивач 02.09.2019 звертався до Державного науково-дослідного контрольного інституту ветеринарних препаратів та кормових добавок листом за №02/09/19-4 з питанням щодо можливості реєстрації свого товару, як кормової добавки, подавши заяву для реєстрації, перереєстрації або внесення змін до реєстраційного досьє на ветеринарні кормові добавки (премікси) від 09.09.2019.

У відповідь на вказаний лист Державний науково-дослідний контрольний інститут ветеринарних препаратів та кормових добавок листом за вих. №223-Х/05 повідомив, що у зв`язку з прийняттям нового Закону України «Про безпечність та гігієну кормів», який набирає чинності з 19.01.2020, та відсутністю затвердженої Кабінетом Міністрів України підзаконної нормативно-правової бази, необхідної для його виконання, інститут призупиняє прийом реєстраційної документації та зразків готових продуктів з метою реєстрації кормових добавок.

В свою чергу, позивач не мав змоги забрати свій товар з митного складу, у зв`язку з неможливістю його розмитнити без державної реєстрації товару за визначеним відповідачем-1 кодом УКТЗЕД 2309909690.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №320/5249/19 від 02.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про визначення коду товару від 08.08.2019 № КТ-UA100000-0086-2019.

09.10.2020 відповідачем-1 було випущено товар у вільний обіг згідно з митною декларацією від 09.10.2020 №UA100070/2020/525718.

Таким чином, позивач вказує, що внаслідок протиправних дій та рішення відповідача-1 він поніс витрати на вимушене зберігання товару та витрати на оплату висновку Торгово-промислової палати України для визначення коду УКТЗЕД товару, у зв`язку з чим він звернувся до суду з даним позовом про стягнення з Державного бюджету України 127 805,19 грн.

7. Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції та мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.10.2019 №858 «Про утворення територіальних органів Держаної митної служби» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної митної служби за переліком згідно з додатком 2. Установлено, що територіальні органи Державної фіскальної служби, які реорганізуються, продовжують здійснювати свої повноваження до передачі таких повноважень територіальним органам Державної митної служби.

Згідно з додатком 2 до вказаної постанови реорганізуються Житомирська митниця ДФС, Київська митниця ДФС, Київська міська митниця ДФС та Черкаська митниця ДФС шляхом приєднання до Київської митниці Держмитслужби.

Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 04.12.2019 №1217-р «Питання Державної митної служби» погодитися з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення з 8 грудня 2019 Державною митною службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 № 227 «Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України» (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань державної митної справи.

Таким чином, з 08.12.2019 функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної митної політики здійснюють відповідні територіальні органи Державної митної служби України.

Відтак, Київська митниця Держмитслужби є відповідачем-1 у даному спорі.

Статтями 1166, 1167, 1173 Цивільного кодексу України наведено загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної майнової та немайнової (моральної) шкоди.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправна поведінка, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вина заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 Цивільного кодексу України допускає можливість відшкодування шкоди незалежно від вини державних органів.

Згідно зі ст. 1173 Цивільного кодексу України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю, зокрема, органу державної влади при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою незалежно від вини цих органів.

Для відшкодування шкоди за правилами ст. 1173 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти:

- неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

- наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов`язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті 1173 Цивільного кодексу України завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Наявність всіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність завдавача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, - наслідком такої протиправної поведінки. Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом шляхом оцінки усіх фактичних обставин справи.

Разом з тим, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою полягає у тому, що наслідки у вигляді шкоди настають лише в результаті неправомірної поведінки відповідача, і є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Вказане положення Основного Закону України реалізується нормами статті 1173 Цивільного кодексу України, якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Таким чином, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Суб`єктом відповідальності за даною статтею є держава, Автономна Республіка Крим, орган місцевого самоврядування, які відшкодовують шкоду, завдану безпосереднім заподіювачем шкоди - органом державної влади, органом Автономної Республіки Крим та органом місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ст. 174 Цивільного кодексу України держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення.

Правовою підставою для цивільно-правової відповідальності за відшкодування шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження, є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є, як правило, відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили, або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби, інші докази. (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019р. у справі №242/4741/16-ц).

Відповідно до приписів статті 485 Митного кодексу України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів.

Як вже зазначалось, відповідачем-1 прийнято рішення про визначення коду товару від 08.08.2019 № КТ-UA100000-0086-2019, відповідно до якого імпортований позивачем товар класифіковано за кодом УКТЗЕД 2309909690 (товарна підкатегорія 2309 90 96 «інші» товарної категорії 2309 90 «інші» товарної позиції 2309 «Продукти, що використовуються для годiвлi тварин» групи 23 «Залишки і відходи харчової промисловості; готові корми для тварин»). На підставі цього рішення митним органом видана картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2019/00334.

Підставою для складання вказаного рішення слугував висновок управління експертиз та досліджень хімічної та промислової продукції Департаменту податкових та митних експертиз ДФС від 31.07.2019 № 142005702-0278.

Позивач з зазначеним рішенням від 08.08.2019 № КТ-UA100000-0086-2019 не погодився та звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з відповідним позовом.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №320/5249/19 від 02.04.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської митниці ДФС про визначення коду товару від 08.08.2019 № КТ-UA100000-0086-2019.

Окружним адміністративним судом міста Києва було встановлено, що позивач у митній декларації класифікував ввезений на митну територію України товар за кодом 2817000000 згідно з УКТ ЗЕД.

Оскаржуваним рішенням про визначення коду товару відповідач-1 класифікував імпортований позивачем товар за кодом УКТ ЗЕД: 2309909690 - Залишки i відходи харчової промисловості; готові корми для тварин. Продукти, що використовуються для годiвлi тварин; інші.

У тексті оскаржуваного рішення відповідач-1(по даній справі) навів наступний опис товару: «Оксид цинку Zinc Oxide Afox 72%, являє собою дрібнодисперсний порошок коричневого кольору без запаху та сторонніх включень. Визначений вміст цинку становить 72,4%, розрахунковий вміст цинку становить 90,1%. До визначеного елементного складу входять цинк (основа), алюміній, залізо, кремній, марганець інші добавки/домішки. Продукт використовується для годівлі тварин, для приготування преміксів».

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідач-1 керувався, зокрема, висновком експерта щодо взятої проби імпортованого товару. Водночас, згідно зазначеного висновку підтверджено, що надана проба належить до оксиду цинку за фізико-хімічними показниками, тоді як питання щодо можливості використання продукту як кормової добавки для тварин виходить за межі компетенції експерта.

Таким чином, у ході розгляду адміністративної справи було підтверджено належними та допустимими доказами, що імпортований позивачем товар є хімічною речовиною, основним компонентом якої є оксид цинку. Така продукція не містить ані тваринної, ані рослинної сировини, виготовляється промисловим хімічним шляхом, за цільовим призначенням використовується здебільшого у промисловості та додатково може застосовуватися в якості кормової домішки для тварин, а отже, такий товар як за основним компонентом, так і за способом виготовлення і основним цільовим призначенням найбільш повно відповідає коду УКТ ЗЕД 2817000000, що й був визначений позивачем у митній декларації.

В свою чергу, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку, що віднесення імпортованого товару до кормових добавок виходить за межі компетенції відповідача-1, а отже прийняте відповідачем рішення про визначення коду товару є протиправними та скасував його.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі №320/5249/19 від 02.04.2020, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.09.2020, має преюдиційне значення, а встановлені ним обставини повторного доказування не потребують.

Приймаючи до уваги факти, встановлені судом адміністративної юрисдикції у межах справи № 320/5249/19, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку щодо достатньої доказової обґрунтованості такої складової як протиправна винна поведінка заподіювача - Київської міської митниці ДФС.

Відповідно до частини 2 статті 325 Митного кодексу України у встановлених цим Кодексом випадках органи доходів і зборів з власної ініціативи або з ініціативи правоохоронних органів мають право у письмовій формі вимагати від осіб, які переміщують товари, транспортні засоби комерційного призначення через митний кордон України, проведення операцій, передбачених частиною першою цієї статті. У такому разі витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються органом, з ініціативи якого вони проводилися. Якщо в результаті проведення таких операцій виявлено порушення законодавства України, витрати на проведення зазначених операцій відшкодовуються власником товарів, транспортних засобів комерційного призначення або уповноваженими ними особами.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Частиною 5 статті 338 Митного кодексу України визначено, що крім випадків, зазначених у частинах другій - четвертій цієї статті, огляд (переогляд) товарів, транспортних засобів комерційного призначення може проводитися за наявності достатніх підстав вважати, що переміщення цих товарів, транспортних засобів через митний кордон України здійснюється поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю, у тому числі в разі отримання відповідної офіційної інформації від правоохоронних органів. Вичерпний перелік відповідних підстав визначається Кабінетом Міністрів України. З метою проведення огляду (переогляду) товарів посадові особи органів доходів і зборів самостійно вживають заходів, передбачених цим Кодексом, на всій митній території України, включаючи зупинення транспортних засобів для проведення їх огляду (переогляду), в межах контрольованого прикордонного району та прикордонної смуги. Такий огляд (переогляд) проводиться за рахунок органу, з ініціативи або на підставі інформації якого прийнято рішення про його проведення. Якщо в результаті проведення огляду (переогляду) виявлено факт незаконного переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, витрати, пов`язані з проведенням огляду (переогляду), відшкодовуються власником зазначених товарів, транспортних засобів або уповноваженою ним особою.

Враховуючи імперативні приписи частини 2 статті 325, частини 5 статті 338 Митного кодексу України у разі відсутності встановлення в результаті проведення митних процедур порушення вимог законодавства України витрати вантажовідправника (власника вантажу) на їх проведення підлягають відшкодуванню органом, за ініціативою якого проведено вказані операції, що мало наслідком затримання вантажу та спричинило шкоду власнику цього вантажу (вантажовідправнику), зокрема додаткові витрати на послуги перевізника, пов`язані з виконанням передбачених зазначеними нормами дій, пов`язаних з проведенням митних операцій.

Згідно з пунктами 21, 29 ч. 1 ст. 29 Митного кодексу України митна процедура - зумовлені метою переміщення товарів через митний кордон України сукупність митних формальностей та порядок їх виконання. Митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Так, про протиправність поведінки відповідача-1 свідчить відсутність доказів порушення позивачем митних правил, що зокрема було підтверджено судовими рішеннями, про які зазначалося вище. Тобто, у відповідача-1 були відсутні підстави для зміни коду УКТЗЕД товару, який перевозив позивач.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що у період з 16.07.2019 по 13.10.2020 товар знаходився на зберіганні філії «Центра транспортного сервісу «Ліски» Акціонерного товариства «Українська залізниця» на підставі умов договору №224-3М від 10.07.2019 та договору №355-МС від 13.11.2019 внаслідок відмови відповідачем-1 в прийнятті митної декларації та митному оформленні пропуску товару, в результаті прийняття відповідачем-1 рішення про визначення коду товару УКТЗЕД 2309909690, товари за яким, в свою чергу, підлягають митному оформленню лише за умови наявності Державної реєстрації.

17.07.2019 року товар був розвантажений та розміщений на склад тимчасового зберігання.

На виконання даних договорів №224-3М від 10.07.2019 та №355-МС від 13.11.2019 позивачу були надані послуги зі зберігання вантажу на загальну суму 126 482,19 грн.

Відтак, протягом всього вищевказаного строку позивач ніс витрати, пов`язані зі зберіганням товару, що загалом склали 126 482,19 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сплачені ним кошти є шкодою, оскільки сплачені ним саме у зв`язку з неправомірною відмовою митного органу в митному оформлені товару, що і спричинило необхідність передання його на зберігання.

До того ж, з метою захисту своїх прав, порушених внаслідок прийняття неправомірного рішення відповідачем-1, яке було скасовано в судовому порядку, позивач, звертаючись з відповідним позовом до суду, з метою надання належних доказів для вирішення спору, поніс витрати на проведення Торгово-промисловою палатою України дослідження по визначенню коду УКТЗЕД з оформленням висновку, вартість яких склала 1323,00 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями акту №335 від 15.08.2019, платіжного доручення №14569 від 14.08.2019 та рахунку №335 від 12.08.2019.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає правомірним та законним висновок суду першої інстанції, що розмір понесених позивачем витрат внаслідок прийняття відповідачем-1 неправомірного рішення про визначення коду УКТЗЕД товару є обґрунтованими.

Доводи апелянта стосовно того, що митний орган наперед не знав про те, який код буде встановлений за результатом проведених лабораторією досліджень, та, відповідно, у митниці не було законних підстав відмовити позивачу у випуску товарів у вільний обіг за тимчасовою митною декларацією, а отже ніщо не заважало позивачу задекларувати товар за такою декларацією, та не нести витрати за зберігання товару на складі.

Відповідно до ч. 1 ст. 260 Митного кодексу України якщо декларант або уповноважена ним особа не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, вона може подати органу доходів і зборів тимчасову митну декларацію на такі товари за умови, що вона містить дані, достатні для поміщення їх у заявлений митний режим, та під зобов`язання про подання додаткової декларації у строк не більше 45 днів з дати оформлення тимчасової митної декларації, відхиляються судом як безпідставні.

Згідно з п. 29 Положення про митні декларації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 травня 2012 року № 450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», декларування партії товарів, ввезених на митну територію України, або партії товарів, що вивозяться за межі митної території України, може бути здійснено з використанням тимчасової митної декларації за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи у разі, коли декларант не володіє точними відомостями про характеристики товарів, необхідні для заповнення митної декларації у звичайному порядку, зокрема коли:

-точні відомості про код товару згідно з УКТЗЕД можуть бути встановлені після проведення їх дослідження;

-у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару згідно з УКТЗЕД виникають суперечності щодо тлумачення положень УКТЗЕД, розв`язання яких вимагає додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо.

Випуск таких товарів до одержання результатів відповідних досліджень (аналізу, експертиз) може бути здійснено митним органом відповідно до частини 21 ст. 356 Митного кодексу.

Зазначеною частиною передбачено, що за бажанням декларанта або уповноваженої ним особи, за умови забезпечення сплати митних платежів відповідно до обраного митного режиму, товари, проби (зразки) яких взято для проведення дослідження (аналізу, експертизи), випускаються митницею ДФС до одержання результатів відповідних досліджень (аналізів, експертиз), якщо вони не підпадають під дію встановлених законодавством заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України.

Судом першої інстанції було вірно зазначено, що хоча чинним законодавством і передбачено для декларанта певні варіанти дій у випадку проведення митним органом дослідження з метою встановлення коду товару згідно з УКТЗЕД, як і у випадку оскарження рішень митного органу, однак вибір таких дій є виключно правом самої особи. При цьому, витрати особи, які вона додатково понесе при застосуванні того чи іншого способу дій, у будь-якому випадку є її шкодою, оскільки таких витрат вона не зазнала, якби в даному випадку митницею не було прийнято протиправного рішення про відмову в митному оформленні товару.

Крім того, після визначення відповідачем-1 коду товару згідно з УКТЗЕД, позивач вже не міг подати тимчасову митну декларацію, тому доводи скаржника в цій частині є безпідставними.

Конституційний Суд України в рішенні від 30.05.2001 року у справі №1-22/2001 зазначив, що Конституція України закріпила принцип відповідальності держави перед людиною за свою діяльність, який проявляється передусім у конституційному визначенні обов`язків держави.

При цьому вибір того чи іншого варіанту дій та понесених під час їх здійснення витрат, не можуть спростувати факт, що такі витрати стали наслідком саме неправомірної видачі митницею картки відмови в митному оформленні товару, та які (додаткові витрати) позивач не поніс би, у випадку прийняття митним органом декларації, яка була оформлена позивачем у відповідності до вимог законодавства.

З огляду на викладене, колегія суддів відхиляє доводи апелянта стосовно того, що втрачається причинний зв`язок між заподіяною шкодою і неправомірними діями, оскільки завдані збитки повинні напряму залежати від неправомірних дій, а тому сплачені позивачем грошові кошти в сумі 127 805,19 грн слід вважати шкодою, яка підлягає відшкодуванню за рахунок держави відповідно до ст. 1173 ЦК України.

Особою, відповідальною перед потерпілим за шкоду, завдану органами державної влади, їх посадовими та службовими особами, відповідно до наведених вище положень ЦК України, та відповідачем у справі є держава, яка набуває і здійснює свої цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №920/715/17.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (RYSOVSKYY v. UKRAINE, № 29979/04, § 70, ЄСПЛ, від 20 жовтня 2011 року).

ЄСПЛ також вказує, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який, між іншим, вимагає щоб при остаточному вирішенні справи судами їх рішення не викликали сумнівів (BRUMARESCU v. ROMANIA, № 28342/95, § 61, ЄСПЛ, від 28 жовтня 1999 року). Якщо конфліктна практика розвивається в межах одного з найвищих судових органів країни, цей суд сам стає джерелом правової невизначеності, тим самим підриває принцип правової визначеності та послаблює довіру громадськості до судової системи (LUPENI GREEK CATHOLIC PARISH AND OTHERS v. ROMANIA, № 76943/11, § 123, ЄСПЛ, від 29 листопада 2016 року). Судові рішення повинні бути розумно передбачуваними (S.W. v. THE UNITED KINGDOM, № 20166/92, § 36, ЄСПЛ, від 22 листопада 1995 року).

Надана судам роль в ухваленні судових рішень якраз і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують. Оскільки завжди існуватиме потреба в з`ясуванні неоднозначних моментів і адаптації до обставин, які змінюються (VYERENTSOV v. UKRAINE, № 20372/11, § 65, ЄСПЛ, від 11 квітня 2013 року; DEL RIO PRADA v. SPAIN, № 42750/09, § 93, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2013 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Елементом верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

Згідно з практикою ЄСПЛ, поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (пункт 39 рішення у справі «C.G. та інші проти Болгарії» («C. G. and Others v. BULGARIA»), заява № 1365/07; пункт 170 рішення у справі «Олександр Волков проти України», заява № 21722/11).

У своїй практиці ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (пункти 31-32 рішення від 11 листопада 1996 року у справі «Кантоні проти Франції» («CANTONI v. FRANCE»), заява № 17862/91; пункт 65 рішення від 11 квітня 2013 року у справі «Вєренцов проти України», заява «№ 20372/11).

З урахуванням того, що саме на державу покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого відповідач зазначає порушником своїх прав.

При цьому, необхідності зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номера чи виду рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, стаття 238 ГПК України не встановлює, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16.

Таким чином, позивач вірно визначив порядок стягнення, оскільки у спірних правовідносинах відповідальною є держава, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що доводи відповідача-1 в цій частині є безпідставними та необґрунтованими.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач-1 не надав суду доказів, які б спростовували твердження позивача.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, правильно застосувавши наведені норми процесуального права та ст. 75 ГПК України, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі в сумі 127 805,19 грн.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємство матеріально-технічного забезпечення "Інженерний центр "Реагент" про стягнення 127 805, 19 грн є обґрунтованими та такими, що вірно задоволені судом першої інстанції в повному обсязі.

Отже, керуючись ст. 2, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276 ГПК України - суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення апеляційної скарги у даній справі без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

9. Судові витрати

З урахуванням задоволення апеляційної скарги, понесені судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної та першої інстанції (судовий збір) покладаються на відповідача-1 в порядку ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. 2, 75, 129, 269, 270, п. 2 ч. 1 ст. 275, ст. 277, 281, 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби на рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/17022/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.01.2021 у справі №910/17022/20 - залишити без змін.

3. Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, покласти на Київську митницю Держмитслужби.

4. Матеріали справи №910/17022/20 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та, за загальним правилом, не підлягає оскарженню до Верховного Суду крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді А.Г. Майданевич

В.В. Сулім