ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2021 р. Справа№ 910/11820/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко О.В.

суддів: Дикунської С.Я.

Станіка С.Р.

за участю секретаря судового засідання Рудь Н.В.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 01.04.2021

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги

Офісу великих платників податків Державної податкової служби

на рішення Господарського суду міста Києва

від 12.01.2021 (повний текст рішення складено 22.01.2021)

у справі № 910/11820/20 (суддя Стасюк С.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна»

до 1) Офісу великих платників податків Державної податкової служби

2)Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

про стягнення 806 366,42 грн

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» (далі - позивач, ТОВ «Ґудвеллі Україна») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Офісу великих платників податків Державної податкової служби (відповідач - 1) та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві (відповідач - 2) про стягнення 806 366,42 грн. збитків.

Позов обґрунтовано тим, що незаконним рішенням органу державної влади, а саме: Податковим повідомленням - рішенням Офісу великих платників податків ДФС України № 0001854814 від 07.03.2018 позивачу було заподіяно збитків у вигляді витрат позивача на оплату отриманих юридичних послуг.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач-1 проти позову заперечував з підстав того, що заявлена позивачем до стягнення сума витрат на оплату правової допомоги не є збитками, оскільки такі витрати за правовою природою - не є заходом цивільно-правової відповідальності, не має ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а їх наявність та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача. Отримання позивачем послуг з юридичного консультування, підготовки процесуальних документів, представництва інтересів позивача під час розгляду скарги тощо не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть вчиняти вказані дії та представляти її інтереси, є її правом.

Відповідач-2 проти позову заперечував з підстав того, що законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі у порядку господарського судочинства, як і немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства. За твердженням відповідача-2, вимоги позивача про стягнення з державного бюджету понесених збитків у розмірі 806 366,42 грн. - безпідставними.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 позов задоволено:

- стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» 806 366,42 грн. збитків;

- стягнуто з Офісу великих платників податків ДПС на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» 12 095,50 грн судового збору за подачу позову.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що неправомірність дій Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018 підтверджено рішенням № 18275/6/99-99-11-01-02-25 від 25.05.2018 Державної фіскальної служби України, прийнятим в порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. В свою чергу, звернення позивача до адвоката Худзій Д.М. щодо оскарження податкового повідомлення-рішення було зумовлено неправомірними діями податкового органу, і адвокатом Худзій Д.М. було надано послуги на суму 806 366,42 грн., суд першої інстанції дійшов висновку, що такі витрати позивача є збитками, які виникли внаслідок неправомірних дій податкового органу. Внаслідок встановлення елементів складу збитків, наявні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення збитків в розмірі 806 366,42 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Офіс великих платників податків ДПС звернувся безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить суд скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/11820/20 та ухвалили нове рішення, яким у позові відмовити повністю. Вирішити питання щодо розподілу судового збору.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Зокрема, Офіс великих платників податків ДПС у апеляційній скарзі вказував про те, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення безпідставно не було враховано доводи про те, що заявлені позивачем до стягнення витрати в розмірі 806 366,42 грн. за своєю правовою природою - не є заходом цивільно-правової відповідальності, не має ознак збитків відповідно до приписів чинного законодавства, а їх наявність та розмір не перебувають у безпосередньому причинному зв`язку з протиправною поведінкою відповідача. Отримання позивачем послуг з юридичного консультування, підготовки процесуальних документів, представництва інтересів позивача під час розгляду скарги - не є обов`язковими витратами, які особа має зробити для відновлення свого порушеного права, а вибір представників, які будуть вчиняти вказані дії та представляти інтереси - є її правом. Крім того, заявлений розмір збитків - є необґрунтованим.

Короткий зміст заперечень Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» проти доводів апеляційної скарги

15.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача у встановлений судом апеляційної інстанції строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу позивач вказував на законність та обґрунтованість ухваленого судом першої інстанції рішення, а також відсутності підстав для задоволення апеляційної скарги.

Позивач наголошував, що:

- заявлені до стягнення збитки були понесені саме внаслідок неправомірних дій Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо прийняття неправомірного податкового повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018;

- заявлені позивачем збитки підлягають відшкодуванню в силу приписів ст. 22 Цивільного кодексу України;

- право потерпілої сторони вибирати постачальника послуги - не є перешкодою для визнання витрат на такі послуги збитками потерпілої сторони;

- оскільки відповідач не є суб`єктом господарювання та завдав збитки позивачу в адміністративних відносинах, то до розглядуваних у цій справі відносинах не можуть застосовуватись ст. ст. 611, 614, 623 Цивільного кодексу України, ст. ст. 224, 225, 226 Господарського кодексу України;

- завдані позивачу збитки понесені поза межами судового розгляду, а отже, не є судовими витратами, а тому до них не можуть бути застосовані вимоги ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, як не можуть бути застосовані і норми щодо зменшення відповідних витрат;

- наведена скаржником судова практика не стосується предмету спірних правовідносин.

Крім того, 24.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшли додаткові письмові пояснення по суті спору, в яких позивач, зокрема посилався на наявність ухвали Верховного Суду від 18.11.2020 у праві № 9102089/20.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві

26.03.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача-2 у встановлений судом апеляційної інстанції строк надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач-2 підтримав доводи апеляційної скарги Офісу великих платників податків ДПС, з тих підстав, що необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди, є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом до суду про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України. Крім того, в силу ч. 2 ст. 2, ч. 1 ст. 170 Цивільного кодексу України, ст. 16 Цивільного кодексу України, правом звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси,і саме суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорювані права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого, вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову у їх задоволенні.

Також, відповідач-2 посилався на те, що позивач заявив вимоги про відшкодування не сум витрат на правову допомогу, стягнення якої відбувається в межах процесуального кодексу за результатами розгляду справи, а саме реальних збитків, понесених позивачем, пов`язаних із наданням правової допомоги щодо оскарження податкових повідомлень, а тому позивач помилково ототожнює розмір майнової шкоди із витратами на оплату правової допомоги за договором про надання правової допомоги від 17.03.2018, і не підлягають відшкодуванню в силу приписів ст. 42 Господарського кодексу України.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями апеляційну скаргу у справі №910/11820/20 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Тищенко О.В. судді: Дикунська С.Я., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.02.2020 апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/11820/20 залишено без руху. Надано строк для усунення недоліків.

01.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Офісу великих платників податків ДПС надійшла заява про усунення недоліків з доказами сплати судового збору.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.03.2021 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/11820/20, розгляд апеляційної скарги призначено до розгляду в судовому засіданні 01.04.2021, встановлено учасникам справи процесуальні строки всіх заяв та клопотань в письмовій формі.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.03.2021 задоволено клопотання Офісу великих платників податків ДПС про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, доручено Восьмому апеляційному адміністративному суду забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції 01.04.2021 о 15 год. 30 хв. у приміщенні Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

У судовому засіданні 01.04.2021 представник скаржника - Офісу великих платників податків ДПС - надав пояснення по суті справи, просив апеляційну скаргу задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/11820/20 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві в судовому засіданні 01.04.2021 надав пояснення по суті справи, просив апеляційну скаргу Офісу великих платників податків ДПС задовольнити, скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі № 910/11820/20 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні 01.04.2021 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» проти доводів апеляційної скарги заперечував, з підстав викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується матеріалами справи, Офіс великих платників податків ДФС України відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» виніс податкове повідомлення-рішення №0001854814 від 07.03.2018 про донарахування ПДВ в сумі 79 359 369,78 грн та 39 679 684,89 грн штрафних санкцій.

З податкового повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018 вбачається, що воно прийняте на підставі акта № 26/28-10-48-14/32464900 від 21.02.2018 з врахуванням висновку № 11/28-10-48-14/32464900 від 06.03.2018 комісії з розгляду спірних питань по розгляду поданого заперечення від 27.02.2018.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» звернулось до Державної фіскальної служби України скаргу 26.03.2018 на податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків Державної податкової служби України №0001854814 від 07.03.2018, у якій просило скасувати вказане податкове повідомлення-рішення.

За результатами розгляду даної скарги, Державна фіскальна служба України прийняла рішення № 18275/6/99-99-11-01-02-25 від 25.05.2018, відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018 в частині донарахувань по реалізації товарно-матеріальних цінностей невстановленим особам та у відповідній частині застосованих штрафних санкцій.

За твердженням позивача у позові, Державною фіскальною службою України було скасовано частину податкового повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018 в сумі 80 636 642,00 грн.

Звертаючись з позовом, позивач зазначав, що з метою захисту своїх прав кваліфікованим юристом, який має досвід оскарження податкових повідомлень-рішень на великі суми, підприємство уклало Договір надання юридичних послуг №1/18 від 17.03.2018.

Відповідно до п. 1.1. Договору виконавець здійснює представництво замовника у органах Державної фіскальної служби та у судах всіх інстанцій з приводу оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018 визначеного у преамбулі до цього договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язується оплатити вартість послуг, згідно погоджених тарифів.

Згідно з п. 5.1.Договору вартість послуг за цим Договором становить 1 % від суми частки оскарженого повідомлення-рішення в порядку адміністративного оскарження в органах ДФС України, крім того, 1 % від суми частки оскарженого податкового повідомлення-рішення в порядку судового провадження.

На підставі цього договору, адвокат Худзій Дмитро Михайлович здійснював аналіз доказів, підготовку документів для оскарження податкового повідомлення-рішення та представництво підприємства у ДФС України, і зокрема, адвокатом Худзій Д.М. у відповідності до умов Договору про надання юридичних послуг №1/18 від 17.03.2018 складено скаргу на податкове повідомлення-рішення №0001854814 від 07.03.2018.

За результатами розгляду даної скарги Державна фіскальна служба України прийняла рішення № 18275/6/99-99-11-01-02-25 від 25.05.2018, відповідно до якого скасовано податкове повідомлення-рішення №0001854814 від 07.03.2018 в частині донарахувань по реалізації товарно-матеріальних цінностей невстановленим особам та у відповідній частині застосованих штрафних санкцій, і Державною фіскальною службою України було скасовано частину податкового повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018 в сумі 80 636 642,00 грн. Вказані обставини учасниками справи не заперечувались.

За наслідком наданих послуг, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» та адвокат Худзій Д.М. склали акт наданих послуг від 19.06.2018 на суму 806 366,42 грн., який був оплачений позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 13144 від 25.06.2018.

При цьому, згідно Акту надання послуг від 19.06.2018 до Договору про надання юридичних послуг №1/18 від 17.03.2018, адвокатом Худзій Д.М. надані послуги на суму 806 366,42 грн., а саме здійснення підготовки адміністративної скарги для адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018, здійснення представництво замовника у Державній фіскальній службі України, що мало наслідком скасування вище вказаного повідомлення-рішення в частині суми 80 636 641,66 грн.

Позивач у позові зазначав, що витрати позивача на оплату отриманих юридичних послуг - є збитками підприємства, які були завдані незаконним рішенням органу державної влади, а саме податковим повідомленням-рішенням Офісу великих платників податків ДФС України № 0001854814 від 07.03.2018, які просить стягнути з відповідачів у судовому порядку в розмірі 806 366,42 грн.

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку, що неправомірність дій Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби України щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018 підтверджено рішенням № 18275/6/99-99-11-01-02-25 від 25.05.2018 Державної фіскальної служби України, прийнятим в порядку адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення. Звернення позивача до адвоката Худзій Д.М. щодо оскарження податкового повідомлення-рішення було зумовлено саме неправомірними діями податкового органу, і приймаючи до уваги надання адвокатом Худзій Д.М. послуг на суму 806 366,42 грн., такі витрати позивача є збитками, які виникли внаслідок неправомірних дій податкового органу.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

За змістом ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відшкодування майнової шкоди за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Згідно з ст. 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

При цьому, збитками є майнові втрати потерпілої особи, що відшкодовується у випадках завдання майнової шкоди.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 Цивільного кодексу України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 Цивільного кодексу України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої статті 1176 Цивільного кодексу України в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України ).

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 Цивільного кодексу України .

Статті 1173, 1174 Цивільного кодексу України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі статті 1173 ЦК України.

Згідно з п. 56.2. Податкового кодексу України у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Відповідно до п. 17.1.2. Податкового кодексу України платник податків має право представляти свої інтереси в контролюючих органах самостійно, через податкового агента або уповноваженого представника.

Згідно з ст. 19 Податкового кодексу України платник податків веде справи, пов`язані зі сплатою податків, особисто або через свого представника. Особиста участь платника податків в податкових відносинах не позбавляє його права мати свого представника, як і участь податкового представника не позбавляє платника податків права на особисту участь у таких відносинах. Представниками платника податків визнаються особи, які можуть здійснювати представництво його законних інтересів та ведення справ, пов`язаних із сплатою податків, на підставі закону або довіреності.

Відповідно до п. 1 розділу VI «Порядку оформлення і подання скарг платниками податків та їх розгляду контролюючими органами», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 21.10.2015 №916 особа, яка подала скаргу на рішення контролюючого органу, має право брати участь у розгляді матеріалів скарги особисто або через його уповноважених представників (у тому числі адвокатів).

Як встановлено судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи, позивач, кваліфікуючи витрати на правничу допомогу, як реальні збитки, вказував на те, що задля відновлення порушеного права він був змушений понести відповідні витрати, оскільки для адміністративного оскарження податкового - повідомлення рішення він змушений був залучити на підставі договору адвоката.

Так, з долучених до матеріалів справи доказів, судом апеляційної інстанції встановлено, що адвокатом Худзій Д.М. надано послуги щодо оскарження в адміністративному порядку рішень та дій Офісу великих платників податків Державної податкової служби, і згідно Акту наданих послуг від 19.06.2018 вартість наданих послуг склала 806 366,42 грн., які були оплачені позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 13144 від 25.06.2018.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що факт скасування Державною фіскальною службою України рішенням № 18275/6/99-99-11-01-02-25 від 25.05.2018 податкового повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018 в частині донарахувань по реалізації товарно-матеріальних цінностей невстановленим особам та у відповідній частині застосованих штрафних санкцій - не є допустимим та належним доказом в розумінні ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України неправомірних дій відповідного органу, а лише свідчить про обрання позивачем способу адміністративного оскарження відповідного рішення в рамках визначеної процедури згідно п. 56.2. Податкового кодексу України, і розгляд відповідної скарги, які і результати її розгляду стосуються виключно питання правомірності здійснених податкових нарахувань, проте, дії відповідача-1 щодо винесення податкового повідомлення - рішення здійснені в межах визначених законом повноважень. Скасування такого податкового повідомлення- рішення контролюючим органом вищого рівня - є складовою законодавчо визначеної процедури адміністративного оскарження, що жодним чином не свідчить про неправомірність дій відповідача-1 в частині прийняття певного розпорядчого акту.

Також, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи дійшов висновку, що правовою природою заявлених позивачем до стягнення спірних коштів в розмірі 806 366,42 грн. - є оплата на надані послуги адвоката по договору, і хоча вказані кошти сплачені адвокату Хуздій Д.М. в рахунок оплати послуг щодо представництва останнім інтересів позивача в рамках адміністративного оскарження податкового - повідомлення рішення, проте, вони не є збитками в розумінні ст. ст. 22, 1176 Цивільного кодексу України і не набули такої правової природи внаслідок скасування податкового повідомлення-рішення, винесеного відповідачем-1, контролюючим органом вищого рівня.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує приписи ст. 42 Господарського кодексу України, якою встановлено, що підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична господарська діяльність, яка здійснюється на власний ризик з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

При цьому, внаслідок здійснення такої підприємницької діяльності позивачем, відповідачем-1, як податковим органом, в межах визначених законом повноважень було винесено податкове повідомлення рішення, яке було скасовано контролюючим органом вищого рівня в рамках визначеної законом та застосованої позивачем процедури адміністративного оскарження, а отже, сплата позивачем на користь адвоката Худзій Д.М. коштів в розмірі 806 366,42 грн. в рахунок оплати наданих адвокатських послуг - не є збитками в розумінні ст. 22, 1176 Цивільного кодексу України, і така сплата не свідчить саме в про наявність причинного зв`язку між стверджуваними позивачем неправомірними діями і заподіяними збитками в контексті спірних правовідносин.

При цьому, скасування в адміністративному порядку податкового - повідомлення рішення, свідчить про те, що жодної майнової шкоди завдано позивачу не було, а тому відсутні обумовлені законом підстави для відшкодування майнових втрат, що відшкодовуються у випадках завдання майнової шкоди - відсутні. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає, що обставини скасування податкового повідомлення - рішення свідчать і про відсутність у позивача статусу потерпілої особи, що також є підставою для спростування доводів позивача про наявність у нього збитків, саме як потерпілої особи від дій відповідача-1.

З огляду на викладене, наявність причинного зв`язку між стверджуваними позивачем неправомірними діями і заподіяними збитками - не була доведена позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, і судом апеляційної інстанції вказаного причинного зв`язку, як і наявність його складових - не встановлено.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду справи дійшов висновку, що позивачем в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України не було доведено неправомірність дій відповідача-1, як не доведено і наявність саме збитків та причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяними збитками, а отже, враховуючи недоведеність позивачем як в сукупності, так і окремо наведених умов, а саме: обумовлених законом підстав для відшкодування за рахунок державного бюджету збитків з огляду на приписи ст. ст. 22, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України - відсутні.

Також, висновки суду першої інстанції стосовно наявності підстав для задоволення позову про те, що витрати позивача щодо оскарження податкового повідомлення-рішення № 0001854814 від 07.03.2018, не належать до судових витрат, оскільки не пов`язані з підготовкою та веденням судової справи, а тому до них не застосовуються норми Господарського процесуального кодексу України в частині судових витрат, у зв`язку з чим наявні підстави для їх відшкодування у позовному провадженні в якості шкоди - визнаються судом апеляційної інстанції помилковими, оскільки дійсно, норми Господарського процесуального кодексу України не підлягають застосуванню у даному випадку.

Проте, при оцінці підстава для відшкодування позивачу завданої шкоди у заявленому до стягнення розмірі, які і при встановленні правової природи спірних коштів, підлягали застосуванню приписи ст. ст. 22, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України, і відсутність правової природи у спірних коштів саме судових витрат жодним чином не звільняє позивача, який заявив їх до стягнення, від обов`язку довести свої вимоги у цій частині належними та допустимими доказами, так і суду - в частині дослідження правової природи спірних коштів та встановлення складових, обумовлених ст. ст. 22, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України для відшкодування завданих збитків, як форми цивільно-правової відповідальності (неправомірність дій відповідача-1, наявність саме шкоди (матеріального відображення збитків), наявність причинного зв`язку між неправомірними діями і заподіяною шкодою).

Доводи позивача про те, що заявленим до відшкодування сумам адвокатських витрат притаманні усі ознаки збитків, що визначені в ст. 22 Цивільного кодексу України, - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції своєю правовою природою ці витрати не є заходом цивільно-правової відповідальності, а пов`язані з оплатою діяльності адвоката в рамках господарської діяльності позивача.

З урахуванням наведеного, за наслідками апеляційного розгляду справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з державного бюджету України в особі визначених відповідачів збитків в розмірі 806 366,42 грн. - не є законними та обгрунтованими, не були доведені належними та допустимими доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, а отже, задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно із ст. ст. 78, 79 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, найшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи (стосовно правової природи спірних коштів та встановлення складових, обумовлених ст. ст. 22, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України для відшкодування збитків), за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими (зокрема, щодо обставин наявності підстав для відшкодування збитків та застосування цивільно - правової відповідальності), висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, а також при ухваленні рішення судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального права (ст. ст. 22, 1173, 1174, 1176 Цивільного кодексу України) та порушення норм процесуального права (ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Розподіл судових витрат

Пунктом 2 ч. 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

На підставі п. 2 ч. 1, ч. 14 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції здійснює розподіл судових витрат наступним чином: з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» на користь Офісу великих платників податків Державної податкової служби підлягає стягненню 18 143 (вісімнадцять тисяч сто сорок три) грн. 25 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги, а судовий збір за подачу позову залишається за скаржником.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Офісу великих платників податків Державної податкової служби на рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/11820/20 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.01.2021 у справі №910/11820/20 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» до Офісу великих платників податків Державної податкової служби, Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про стягнення 806 366,42 грн. - відмовити повністю.

4. Судовий збір за подачу позову залишити за Товариством з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна».

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ґудвеллі Україна» (код ЄДРПОУ 32464900; місцезнаходження: 77330 , Івано-Франківська обл., Калуський район, с. Копанки, вул.. Лісова, 1) на користь Офісу великих платників податків Державної податкової служби (код ЄДРПОУ 43141471; місцезнаходження: 04119 м.Київ, вул. Дегтярівська, 11 г) 18 143 (вісімнадцять тисяч сто сорок три) грн. 25 коп. судового збору за подачу апеляційної скарги.

6. Матеріали справи №910/11820/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата підписання повного тексту: 26.04.2021.

Головуючий суддя О.В. Тищенко

Судді С.Я. Дикунська

С.Р. Станік