20.04.2021 Справа № 756/3097/21

Унікальний номер 756/3097/21

Номер провадження 2/756/3547/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 квітня 2021 року м. Київ

Оболонський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Шролик І.С.,

секретар судового засідання- Михнюк В.М.,

за участю позивача- ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом,-

ВСТАНОВИВ:

В лютому 2021 року позивач звернувся до Оболонського районного суду м. Києва з позовом до відповідача, в якому просив суд усунути ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування заявлених вимог вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати сторін ОСОБА_3 . За життя померла заповіту не склала, єдиними спадкоємцями першої черги спадкування є позивач та відповідач. Після смерті відкрилася спадщина на 16/100 приміщення квартири спільного заселення (кімната № НОМЕР_1 ), яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Маючи намір оформити спадщину позивач звернувся до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Відповідач також звернувся з аналогічною заявою.

В період з 2009 року по 2014 рік спадкодавець тяжко хворіла, потребувала додаткового догляду. Так, матері сторін 27 липня 2009 року проведено оперативне втручання з приводу тяжкого стану її здоров`я. В період з 2009 по 2010 рік вона проходила лікування в м. Вінниця та в Київському міському клінічному онколонічному центрі. В цей період зверталася про допомогу до синів, проте відповідач її не надавав. ОСОБА_3 04 січня 2011 року встановлено 2 групу інвалідності по загальному (онкологічному) захворюванню.

Незважаючи на стан здоров`я матері відповідач нехтував своїм обов`язком по її утриманні. Більше того, відповідач ОСОБА_2 12 червня 2011 року з метою особистого матеріального збагачення свідомо вчинив злочин передбачений ч. 2 ст. 186 КК України, що також негативно вплинуло на фізичний та емоційний стан спадкодавця.

Відповідно до заяви ОСОБА_3 голові президії Вінницької обласної колегії адвокатів від 08 грудня 2011 року для захисту відповідача ОСОБА_2 у кримінальній справі мати сплатила адвокату гонорар в сумі 30000 грн. Дана сума коштів була непосильною, мати змушена була взяти кошти в борг. Для погашення боргу уклала кредитні договори. Дані обставини негативно відобразились на стані здоров`я спадкодавця та на її матеріальному становищі. Їй 10 лютого 2012 року встановлено 3 групу інвалідності по загальному захворюванні.

Необхідність погашення численних боргів та відсутність коштів на лікування призвело до розвитку нових захворювань. В період з 19 жовтня 2012 року по 26 жовтня 2012 року мати перебувала на стаціонарному лікуванні в Інсультному відділенні № 22 Вінницької обласної психоневрологічної лікарні. В період з 2012 по 2014 рік продовжувала лікування з періодичною госпіталізацією мала гостру потребу в матеріальному забезпеченні зі сторони сина. 08 лютого 2013 року спадкодавцю встановлено 2 групу інвалідності по загальному захворюванню.

В період часу з 2012 року по день смерті витрати на лікування спадкодавця, утримання спадкового майна та погашення боргових зобов`язань лягли тягарем лише на позивача. Жодної допомоги від відповідача не було.

В період часу з 2003 року по 2016 рік відносно відповідача винесено шість вироків у кримінальних справах за вчинення злочинів проти власності. Більшість вищевказаного періоду відповідач знаходився в місцях позбавлення волі, жодної допомоги на утримання матері,яка мала в цьому потребу не надавав.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26 лютого 2021 року головуючим суддею у даній цивільній справі визначено суддю Шролик І.С.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 03 березня 2021 року відкрито спрощене провадження та витребувано копію спадкової справи щодо спадкового майна померлої ОСОБА_3 .

На вимогу суду від завідувача Одинадцятої нотаріальної контори надійшли копії матеріалів спадкової справи, заведеної щодо майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, оскільки знаходиться в Київському слідчому ізоляторі. Надіслав на адресу суду пояснення, в яких зазначив що визнає позовні вимоги та не заперечує проти їх задоволення. Копію позовної заяви разом із додатками отримав, що підтверджується наданою ДУ «Київський слідчий ізолятор» розпискою.

Відповідно до ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов протягом усього часу судового розгляду. Оскільки, визнання відповідачем позову не суперечить вимогам закону і не порушує прав та інтересів будь-яких осіб, суд його приймає.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також враховуючи належне повідомлення відповідача, та подання пояснення щодо визнання позову, суд вважає за необхідне розглянути справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Згідно зі ст.3 ЦПК України, ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до вимог ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 20 жовтня 2014 року, виданого виконкомом Мізяківського-Хутірської сільської ради Вінницького району Вінницької області, серії НОМЕР_2 . (а.с. 10).

Померла являється матір`ю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Що підтверджується свідоцтвами про їх народження.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 на протязі 2009 - 2014 років тяжко хворіла. Мала онкологічне захворювання, діагноз: рак яєчників VІ ст. Окрім того, проведено оперативне втручання з приводу перекруту з некрозом кісти лівого яєчника, розриву кісти правого яєчника, гемоперітонему, перитоніту. В період з жовтня 2012 року по жовтень 2012 року перебувала на стаціонарному лікуванні у Інсультному відділенні № 22 Вінницької обласної психоневрологічної лікарні з діагнозом гостре порушення мозкового кровообігу, метаболічна кардіопатія, надшлуночні екстрасистологія. (а.с. 23-25)

04 січня 2011 року ОСОБА_3 встановлено 2 групу інвалідності по загальному захворюванню, що підтверджується довідкою Центру медико-соціальної експертизи м. Києва, серії 10 ААА № 130477. Згідно вказаної довідки остання не була придатна до регулярної праці. (а.с. 21).

ОСОБА_3 10 лютого 2012 року встановлено 3 групу інвалідності по загальному захворюванню, що підтверджується довідкою Центру медико-соціальної експертизи м. Києва, серії 10 ААА № 778796. З 08 лютого 2013 року встановлено 2 групу інвалідності по загальному захворюванню, що підтверджується довідкою Центру медико-соціальної експертизи м. Києва, серії 10 ААА № 806213. (а.с. 22).

Між сторонами виник спір з приводу усунення відповідача, від права на спадкування після смерті матері ОСОБА_3 через не надання їй допомоги, яка через стан свого здоров`я мала в цьому потребу.

Як зазначає ч. 1 ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. ( ст. 1261 Цивільного кодексу України ).

Після смерті ОСОБА_3 за заявою позивача та відповідача, її синів, заведено 21 березня 2015 року Одинадцятою Київською державною нотаріальною конторою спадкову справу № 02-14. (а.с. 42-72).

21 березня 2015 року ОСОБА_2 звертався до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. (а.с. 43).

25 березня 2015 року ОСОБА_1 звертався до Одинадцятої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. (а.с. 52).

Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України, за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялась від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Пунктом шостим Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30.05.2008 року роз`яснено, що факт ухилення особи від виконання обов`язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов`язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов`язку. Непред`явлення спадкодавцем, який мав право на утримання, позову про стягнення аліментів до особи, яка претендує на спадщину, не є достатньою підставою дія відмови в позові про усунення від права на спадкування. Правило частини п`ятої статті 1224 ЦК стосується всіх спадкоємців за законом, зокрема й тих, які відповідно до СК не були зобов`язані утримувати спадкодавця. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування. Вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред`явлена особою, для якої таке усунення породжує пов`язані зі спадкуванням права та обов`язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК України.

Отже, суд при вирішенні справи про усунення особи від права на спадкування повинен становити як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення має бути пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла таких дій.

Тому для задоволення позовних вимог у справах про усунення від права на спадкування відповідно ч. 5 ст. 1224 ЦК має значення сукупність обставин - ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги при можливості її надання, перебування спадкодавця в безпорадному стані, потреба спадкодавця в допомозі саме цієї особи і лише при одночасному настанні наведених обставин і доведеності зазначених фактів в їх сукупності спадкоємець може бути усунений від спадкування.

У постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2019 року у справі № 752/12158/14-ц, від 21 березня 2018 року у справі № 337/6000/15-ц та від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16-ц зроблено висновок, що ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребує допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на ухилення від обов`язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов`язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов`язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 25 березня 2019 року по справі № 766/810/17, від 11 лютого 2019 року по справі № 756/11676/16-ц.

За змістом статей 202, 203 СК України, повнолітні дочка, син зобов`язані утримувати батьків, які є непрацездатними і потребують матеріальної допомоги, брати участь у додаткових витратах на батьків викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю.

З досліджених судом наявних в матеріалах справи доказів, встановлено, що спадкодавець мала тяжкий стан здоров`я, була особою з інвалідністю 2 групи, перебувала на стаціонарному лікуванні, переносила оперативне втручання, мала потребу в матеріальному забезпеченні від сина на лікування та догляд.

Однак, з 2010 року до дня смерті ОСОБА_3 витрати на лікування, утримання спадкового майна та погашення боргових зобов`язань, отриманих в кредит спадкодавцем коштів здійснював лише позивач ОСОБА_1 .

Відповідач ОСОБА_2 , як син спадкодавця ОСОБА_3 зобов`язаний був здійснювати догляд за своєю матір`ю, яка потребувала сторонньої допомоги, оскільки тяжко хворіла. Перебування відповідача в місцях позбавлення волі не свідчить про відсутність в нього можливості та обов`язку щодо надання допомоги матері, яка його просила про допомогу.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Аналізуючі докази, які містяться в матеріалах справи, з урахуванням того, що відповідач знаючи про те, що матір тяжко хворіла на протязі декількох років, мала інвалідність, не надавав жодної допомоги на її утримання та лікування, коли вже не могла самостійно забезпечувати своє існування, потребувала постійного стороннього догляду, не отримувала його зі сторони сина, а також з урахуванням визнання відповідачем позову, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129 Конституції України, ст.ст. 15, 16, 1224 Цивільного кодексу України, ст.ст. 2-5, 12, 13, 76-81, 83, 89, 90, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення спадкоємця від права на спадкування за законом - задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 від права на спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Оболонський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 квітня 2021 року.

Суддя І.С. Шролик