Справа № 755/1397/21

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2021 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі головуючої судді Гончарука В.П., з секретарем Гриценко О.І. розглянувши в приміщенні суду в м. Києві у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Житлово-будівельного кооперативу «Марс-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, суд -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Житлово-будівельний кооператив «Марс-3», звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом, в якому просить суд: стягнути на користь Житлово-будівельного кооперативу «Марс-3» з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за період з 08.08.2007 року по 10.10.2018 року за житлово-комунальні послуги у розмірі 58 932,18 грн, що включає: борг за житлово-комунальні послуги - 31 373,28 грн, втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку - 24 930,52 грн, 3% річних - 2 628,39 грн., та судовий збір у розмірі 2 270,00 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідачу на праві приватної власності належала Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 в період з 08.08.2007 р. по 10.10.2018 р., власником якого є позивач ЖБК «Марс-3», відповідно до Відомостей з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України. Однак, у зв`язку із невиконанням своїх зобов`язань у відповідача виникла заборгованість перед позивачем за надані послуги за період з 08.08.2007 року по 10.10.2018 року.

22 січня 2021 року ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва відкрито провадження в справі за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін.

Копію вказаної ухвали позивачем було отримано 26 лютого 2021 року, відповідачем копію ухвали, копію позовної заяви з доданими до неї документами не було отримано, конверт разом з вказаними документами повернувся до суду із відміткою поштового відділення «за закінченням встановленого строку зберігання».

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було, відповідачем не використано право подання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За змістом ст. 275 ЦПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно ст. 279 ЦПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов:1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не заперечує проти розгляду справи в заочному порядку та ухвалення у справі заочного рішення.

За наведених обставин, у відповідності до вимог ч. 1 ст. 281 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд справи та ухвалити у справі заочне рішення.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.

Судом встановлено, що відповідачу належала на праві приватної власності Ѕ частки квартири АДРЕСА_1 в період з 08.08.2007 р. на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Сьомою Київською державною нотаріальною конторою 08 серпня 2007 року по 10.10.2018 р. відчуження на підставі договора купівлі-продаж від 10.10.2018 року.

Як убачається з матеріалів справи, згідно п. 1.1, 1.6 Статуту Житлово-будівельного кооперативу «Марс-3», затвердженого Протоколом № 68 від 21 березня 2017 р. Загальних зборів членів Житлово-будівельного кооперативу «Марс-3», кооператив організовано його засновниками на добровільних засадах, діє виключно для утримання, експлуатації і ремонту житлового будинку та утримання прибудинкової території за кошти членів Кооперативу та інших власників квартир та/або нежитлових приміщень в будинку Кооперативу.

За даними Довідки, виданої ЖБК «Марс-3», № 1 від 20.08.2020 року, ЖБК «Марс-3» укладено ряд договорів із організаціями з постачання житлово-комунальних послуг по будинку АДРЕСА_2 , зокрема, 15.06.2018 року укладено Договір № 510263 із КП «Київтеплоенерго», щодо постачання теплової енергії для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а також Договір № 01360/1198-04 від 15.06.2020 року із ПрАТ «АК «Київводоканал» з централізованого постачання холодної (питної) води та водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових мереж) з ЖБК.

Правовідносини із споживання житлово - комунальних послуг регулюються Законом України «Про житлово - комунальні послуги», відповідно до ст. 4 якого законодавство України у сфері житлово-комунальних послуг базується на Конституції України і складається з нормативно-правових актів у галузі цивільного, житлового законодавства, цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регулюють відносини у сфері житлово-комунальних послуг.

Порядок оплати за житлово-комунальні послуги визначений у статті 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», якою передбачено, що плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Згідно п.35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Згідно зі статтею 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: 1) комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); 2) послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговування внутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); 3) послуги з управління будинком, спорудою або групою будинків (балансоутримання, укладання договорів на виконання послуг, контроль виконання умов договору тощо); 4) послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо). Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до положень ст.322 Цивільного кодексу України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.68 Житлового кодексу Української РСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Радою Міністрів Української РСР.

Згідно ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п. 35 Правил користування приміщеннями житлових будинків і при будинковими територіями, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.1992 року №572, обов`язок по сплаті за обслуговування і ремонт будинку, комунальні та інші послуги покладається на власника, наймача, орендаря житлового приміщення.

Відповідно довідки ЖБК «Марс-3» про заборгованість за утримання будинку і прибудинковох території та комунальні послуги, який розташований за адресою: АДРЕСА_2 вбачається, що заборгованість за період з 01.07.2010 року по 01.10.2018 року за житлово-комунальні послуги у розмірі 58 932,18 грн, що включає: борг за житлово-комунальні послуги - 31 373,28 грн, втрати від інфляції внаслідок несвоєчасного розрахунку - 24 930,52 грн, 3% річних - 2 628,39 грн.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530, 629, 712 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; замовник зобов`язується прийняти та оплатити надані послуги; одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором постачання енергетичними мережами.

Відповідно до п.п. 1, 2 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 частини першої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачене право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово- комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово- комунальних послуг, при цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини третьої статті 20 цього Закону обов`язок споживача оплачувати житлово- комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Системний аналіз положень ст. ст. 2, 9, 10, 189, 190 ЖК Української PCP дає підстави для висновку про те, що правовідносини, пов`язані з несвоєчасною оплатою житлово-комунальних послуг, за своєю правовою природою не є житловими.

З огляду на викладене слід дійти висновку про те, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, в якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги.

Отже, виходячи з юридичної природи правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання.

Закріплена в пункті 10 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" правова норма щодо відповідальності боржника за несвоєчасне здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у вигляді пені не виключає застосування правових норм, установлених у частині другій статті 625 ЦК України. Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово-комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі №6-59цс13, яка прийнята за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 ЦПК України.

Таким чином позивачем правомірно пред`явлено позовні вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги у розмірі 58 932,18 грн.

Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову Житлово-будівельного кооперативу «Марс-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 133 Цивільного процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 1, 2 статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 3 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України)

Відповідно до частин 4-6 ст. 137 Цивільного процесуального кодексу України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, розмір витрат на оплату правничої допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правничу допомогу.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Судом встановлено, що 28.07.2020 року між Головою правління Житлово-будівельного кооперативу «Марс-3» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Київський центр права» укладено Договір про надання правової допомоги № А/28072020/ХВ-1, відповідно до умов якого Товариство зобов`язалось надавати замовнику правову допомогу, необхідну для розгляду справи або підготовки до її розгляду, представлення інтересів замовника в органах, зокрема, судової влади. Замовник зобов`язався прийняти та оплатити послуги виконавця на умовах цього Договору. Підтвердженням взаємного виконання сторонами зобов`язань за цим Договором є Акт приймання-передачі виконаних робіт (надання послуг).

В матеріалах справи міститься акт прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-262 від 15.01.2021 року до Договору про надання правової допомоги № А/28072020/ХВ-1 від 28.07.2020 року, містить перелік виконаних робіт щодо позовної заяви про стягнення боргу з ОСОБА_1 на суму 4 020 грн., підписаний виконавцем та замовником.

Крім того, до матеріалів справи долучено копію платіжного доручення № 291 від 04.12.2020 року про оплату ЖБК «Марс-3» витрат за правову допомогу на рахунок ТОВ «Київський центр права» по Договору № А/28072020/ХВ-1 від 28.07.2020 року у розмірі 2 010,00 грн. та копію платіжного доручення № 304 від 13.01.2021 року про оплату ЖБК «Марс-3» витрат за правову допомогу на рахунок ТОВ «Київський центр права» по Договору № А/28072020/ХВ-1 від 28.07.2020 року у розмірі 2 010,00 грн.

Надавши оцінку наданим позивачем доказам на підтвердження заявлених вимог в частині стягнення з відповідача на його користь судових витрат, суд дійшов висновку про достатність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 4 020,00 грн., позивачем до матеріалів справи було долучено акт прийому передачі виконаних робіт (наданих послуг) №ОУ-262 від 15.01.2021 року, та доказів оплати позивачем вартості наданих послуг а саме: копію платіжного доручення № 291 від 04.12.2020 року про оплату ЖБК «Марс-3» витрат за правову допомогу на рахунок ТОВ «Київський центр права» по Договору № А/28072020/ХВ-1 від 28.07.2020 року у розмірі 2 010,00 грн. та копію платіжного доручення № 304 від 13.01.2021 року про оплату ЖБК «Марс-3» витрат за правову допомогу на рахунок ТОВ «Київський центр права» по Договору № А/28072020/ХВ-1 від 28.07.2020 року у розмірі 2 010,00 грн., що надає суду наявність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині вимог.

Разом з тим, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача витрат у зв`язку із розглядом даної справи, за участь у одному судовому засіданні у розмірі 2 010,00 грн., оскільки позивачем до матеріалів справи не долучено Акту приймання-передачі наданих послуг з зазначенням детального розрахунку погодинної вартості послуг та загальної кількості годин обслуговування, що є умовою п. 1.4 Договору про надання правової допомоги № А/28072020/ХВ-1, із підписами сторін Договору, та доказів оплати позивачем вартості наданих послуг адвоката у заявленому позивачем розмірі, що позбавляє суд надати оцінку наявності підстав задоволення вимог позивача в цій частині вимог.

В порядку ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення судовий збір у розмірі 2 270 гривень 00 копійок, який був сплачений позивачем при зверненні до суду з даним позовом.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 68 Житлового кодексу Української РСР, ст. 625 Цивільного кодексу України, , ст. 22 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 2, 10, 49, 76, 77-81, 89, 141, 177,209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов Житлово-будівельного кооперативу «Марс-3» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Марс-3» заборгованість за період з 01.07.2010 року по 01.10.2018 року за житлово-комунальні послуги у розмірі 58 932,18 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Марс-3» витрат на правничу допомогу у розмірі 4 020,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Житлово-будівельного кооперативу «Нептун» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2 270,00грн.

Рішення може бути оскаржене до Київського Апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 01 квітня 2021 року.

Відомості щодо учасників справи:

Позивач - Житлово-будівельний кооператив «Марс-3» (02147, м. Київ, вул. Русанівська Набережна, 18/1, код ЄДРПОУ 21610866).

Відповідач - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ).

Суддя: