Справа № 199/8100/20

(2/199/1180/21)

РІШЕННЯ

Іменем України

15.04.2021року Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Якименко Л.Г.

за участю секретаря Маляренко В.О.,

представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що вона із 28.04.2007 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_4 , який рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 04.04.2016 року розірвано.

Від шлюбу мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якого батьком вказаний відповідач, актовий запис №1442.

Через відсутність домовленості між сторонами щодо порядку добровільного надання матеріального забезпечення з боку відповідача на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.04.2017 року з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 аліменти у розмірі 1000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 16.02.2017 року до досягнення дитиною повноліття.

Позивач вказав, що розмір присуджених аліментів вказаним рішенням в частині стягнення аліментів на неповнолітнього сина має бути збільшений, оскільки відбулись зміни у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту прав дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів", відповідно до яких мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та встановлено рекомендований розмір аліментів на рівні прожиткового мінімуму на дитину.

Крім цього позивач зазначила, що відповідач має додатковий дохід, оскільки 13.06.2018 року він придбав земельну ділянку площею 0,0934 га та домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі адвокатського запиту від 24.03.2021 року суб`єктом оціночної діяльності проведено незалежну експертну оцінку середньої ринкової вартості вказаних об`єктів нерухомості, відповідно до якої вартість домоволодіння становить - 510311, грн.; вартість земельної ділянки становить - 160000 грн..

Загальна вартість нерухомого майна, яке було придбано відповідачем у той час, коли він, начебто, не отримував дохід - 670311,00 гривень, тобто більше ніж у двісті разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи.

Також, позивач зазначила, що вказану земельну ділянку ОСОБА_4 використовує для отримання доходу, оскільки на вказаній земельний ділянці розташований продуктовий магазин.

Таким чином, оскільки у власності відповідача наявне нерухоме майно, яке придбано у період, коли він, начебто, не мав доходу і сплачував аліменти у розмірі 1000 гривень, позивач просила суд стягувати щомісяця із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_3 у розмірі 1/2 частини від усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття.

Представник відповідача адвокат Ганжа М.Г. надав до суду відзив у якому значив, що рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2017 року стягнуто з відповідача аліменти на утримання неповнолітнього сина у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн..

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року, збільшений мінімальний розмір аліментів на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і відповідно внесені зміни до ч.2 ст.182 Сімейного кодексу України.

Відповідач не заперечує проти сплати аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку у розмірі 1200,00 гривень, проте вважає, що зміна способу стягнення аліментів є недоцільною та буде суперечити його інтересам.

Крім цього, відповідач зазначив, що на його утриманні перебувають непрацездатні батьки пенсійного віку та бабуся.

Щодо твердження представника позивача про те, що у відповідача поліпшився матеріальний стан внаслідок придбання у 2018 році нерухомого майна, зазначив, що відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 13.06.2018 року ОСОБА_4 придбано земельну ділянку площею 0,0934 га, що підтверджується договором від 13.06.2018 року №3146, посвідченим приватним нотаріусом Ричкою К.Ю..

Також, 13.06.2018 року ОСОБА_4 придбано домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується договором від 13.06.2018 року №3142, посвідченим приватним нотаріусом Ричкою К.Ю..

Вказані правочини були укладені у червні 2018 року, натомість позивач звернулась до суду з позовною заявою лише у березні 2021 року, тому вважає, що вказані обставини жодним чином не підтверджують матеріальний стан позивача станом на час вирішення справи судом.

Крім того, в умовах світової та загальнодержавної кризи, викликаної пандемією вірусу COVID-19, із березня 2020 року матеріальний стан відповідача значно погіршився.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Фурман В.О. позовні вимоги підтримала у повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти зміни способу стягнення аліментів, наполягав на стягненні аліментів у твердій грошовій сумі, оскільки відповідач офіційно не працевлаштований та має мінливий дохід.

Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з 28.04.2007 року перебували у зареєстрованому шлюбі, який рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду від 04.04.2016 року розірвано (а.с.13).

Від шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у свідоцтві про народження якого батьком вказаний ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження, виданим Амур-Нижньодніпровським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції Дніпропетровскьої області, актовий запис №1442 (а.с.11 зворт.).

Через відсутність домовленості між сторонами щодо порядку добровільного надання матеріального забезпечення з боку відповідача на утримання сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 19.04.2017 року з відповідача ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , стягнуто на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утримання неповнолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , аліменти у розмірі 1000,00 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 16.02.2017 року до досягнення дитиною повноліття (а.с.12).

Відповідно до ст.7 СК України, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до ст.141 СК України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

У силу ст.8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.

Відповідно до змісту ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", при розгляді справ українські суди повинні застосовувати Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та Протоколи до неї є складовою національного законодавства України. Рішення Європейського суду є офіційною формою роз`яснення основних (невідчужуваних) прав кожної людини, закріплених і гарантованих Конвенцією, яка є частиною національного законодавства, та у зв`язку з цим джерелом законодавчого правового регулювання і правозастосування в Україні.

Відповідно до ст.5 "Рівноправність подружжя" Протоколу N 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом України N 475/97-ВРвід 17.07.97 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно до вимог ст.3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року (яка була ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Згідно з ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів. Держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини (ч. 2 ст. 6 цієї Конвенції).

Також, частинами 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Передбачена ст.184 СК України тверда грошова сума - це відповідна (фіксована) сума коштів на утримання дитини, яка не є одноразовим платежем, а твердою грошовою сумою визначеною судом на утримання дитини до її повноліття.

Частина друга статті 184 СК України передбачає, що визначений судом у твердій грошовій сумі розмір аліментів, підлягає індексації відповідно до закону.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" (далі - Закону) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі (ст. 2 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону N 1282-XII (в ред. від 03.07.91 року), індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Законом N 911-VIII від 24.12.2015 року в частину першу статті 4 Закону було внесено зміни та вказано, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі" від 17.05.2016 року за N 1368-VIII, зміни до статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції від 19.10.2016 року) та було передбачено, що державний виконавець обчислює розмір заборгованості із сплати аліментів, суму індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, складає відповідний розрахунок та повідомляє про нього стягувачу і боржнику.

У Законі України "Про індексацію грошових доходів населення" змінами встановлено, що до переліку грошових доходів громадян, одержаних ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, які підлягають індексації, відноситься і розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі.

Також, у законі визначається, що індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів.

Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, фізичними особами-підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів із доходу платника аліментів.

06.11.2013 року Верховним Судом України у цивільній справі N 6-113цс13, було надано висновок про те, що розмір аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі на підставі ч. 2 ст. 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно п. 8 ст. 8 ЦПК України у порядку, передбаченому ЗУ "Про індексацію грошових доходів населення".

Судом встановлено, що з відповідача на користь позивача було стягнуто аліменти на дитину у твердій грошовій сумі у розмірі 1000,00 грн., яка підлягає індексації, що проводиться в порядку примусового виконання рішення суду про стягнення аліментів державним виконавцем, який визначає їх розмір на відповідний період, однак вказані дії не вчинялися.

У той же час, відповідно до ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, за змістом ст.181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним, а спосіб стягнення аліментів змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.

Відповідно до ч.2 ст.182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ст.7 Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років встановлений: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком від 6 до 18 років встановлений: з 1 січня - 2395 гривень, з 1 липня - 2510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень.

Отже, сума аліментів, визначених у розмірі 1000,00 грн., є недостатньою для утримання та забезпечення належного рівня життя дитини, необхідного для його фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку та суттєво обмежує права дитини на даний час.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки). (Правова позиція ВСУ у справі №143 цс 13 від 05.02.2014 року).

Разом з тим, позивач просить змінити спосіб стягнення аліментів, а саме просить стягнути з відповідача 1/2 частину його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму щомісячно.

Згідно ч.2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Враховуючи у сукупності досліджені докази, з урахуванням думки представників сторін щодо заявлених позовних вимог та виходячи з принципу справедливості та розумності, а також обов`язку обох батьків приймати рівну участь в утриманні дитини, суд вважає змінити спосіб стягнення аліментів на 1/4 частину заробітку (доходу) ОСОБА_4 , щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня набрання рішення суду законної сили і до повноліття дитини, оскільки визначений спосіб стягнення аліментів відповідає положенням законодавства, інтересам дитини, його рівню життя, фізичному, моральному, культурному, духовному і соціальному розвитку.

У зв`язку з цим, суд вважає відкликати виконавчий лист №199/1185/17, яким стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень щомісяця, починаючи з 16.02.2017 року і до повноліття дитини, виданий на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2017 року, по справі 199/1185/17.

Також з відповідача підлягає стягненню 908,00 гривень судового збору на користь держави.

Керуючись ст.ст. 13, 81, 141, 180-183, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 180, 181, 182, 191, СК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про зміну способу стягнення аліментів, - задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, стягнутих із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягувати щомісяця із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь матері ОСОБА_3 у розмірі 1/4 частини від усіх видів доходу, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення з дня набрання даним рішенням чинності.

Відкликати виконавчий лист №199/1185/17, яким стягнуто із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень щомісяця, починаючи з 16.02.2017 року і до повноліття дитини, виданий на підставі рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 19.04.2017 року, по справі 199/1185/17.

В іншій частині позову, -відмовити.

Стягнути із ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , 908,00 гривень судового збору на користь держави.

Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ІПН НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІПН НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлений 23.04.2021 року.

Суддя