КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року м. Київ Справа № 320/1882/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Харченко С.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справуза позовомОСОБА_1 доКиєво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській областіпровизнання протиправними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови відповідача про стягнення виконавчого збору від 27.03.2019 ВП № 49698186 та стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.03.2019 ВП № 49698186.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що підстави для прийняття територіальним органом державної виконавчої служби оскаржуваних постанов відсутні, оскільки жодних дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, державним виконавцем не вчинялось.

Позивач також наголошує, що відповідно до положень частини другої статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII виконавчий збір справляється лише з фактично стягнутої чи повернутої боржником суми, а відтак у відповідача відсутні законодавчі підстави стосовно стягнення з позивача виконавчого збору з огляду на повернення виконавчого документу стягувачу за його заявою.

Крім того, позивач звертає увагу суду на те, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.03.2019 ВП № 49698186 не містить детального розрахунку понесених державним виконавцем витрат із зазначенням їх виду, обсягу та розміру усіх складових загальної суми.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019 відкрито провадження у даній справі та вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Копії зазначеної ухвали направлено сторонам у відповідності до приписів статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надав.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Постановою Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 23.12.2015 відкрито виконавче провадження № 49698186 на підставі виконавчого листа, виданого 29.09.2015 Вінницьким міським судом Вінницької області з метою звернення до примусового виконання судового рішення у цивільній справі № 127/14907/15-ц.

Постановою Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27.03.2019 ВП № 49698186 виконавчий документ повернуто стягувачу Публічному акціонерному товариству «Альфа-Банк» - на підставі його заяви від 20.03.2019.

У цей же день посадовою особою відповідача прийнято постанови ВП № 49698186 від 27.03.2019 про стягнення з позивача виконавчого збору у розмірі 85042,53 грн та ВП № 49698186 від 27.03.2019 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження у сумі 1069,00 грн.

Позивач стверджує, що законодавчі підстави стосовно стягнення з нього виконавчого збору відсутні, оскільки виконавчий збір справляється лише з фактично стягнутої чи повернутої боржником суми.

Крім того, позивач зазначає, що жодних дій, спрямованих на примусове виконання судового рішення, державним виконавцем не вчинялось, у зв`язку з чим як витрати виконавчого провадження, так і виконавчий збір стягненню з позивача не підлягають.

Позивач також звертає увагу суду на відсутності у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження детального розрахунку понесених державним виконавцем витрат із зазначенням їх виду, обсягу та розміру усіх складових загальної суми.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, у період здійснення виконавчого провадження № 49698186 визначені Законами України "Про виконавче провадження" від 21.04.1999 № 606-XIV (далі - Закон № 606-XIV) та "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII).

Так, вказане вище виконавче провадження було відкрито під час дії Закону № 606-XIV та закінчено під час дії Закону № 1404-VIII.

Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 606-XIV (у редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Частинами першою та другою статті 2 Закону № 606-XIV передбачено, що примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (далі - державні виконавці).

Примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів, що видаються судами (частини перша та друга статті 17 Закону № 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 19 Закону № 606-XIV державний виконавець відкриває виконавче провадження, зокрема, на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону, за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

Згідно з частиною другою статті 25 Закону № 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Відповідно до частини першої статті 28 Закону № 606-XIV у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Виконавчий збір стягується незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

З 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом № 1404-VIII.

При цьому відповідно до частини сьомої розділу XIII Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1404-VIII виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з частиною першою статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби.

Частиною другою цієї ж статті (у редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору) передбачено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.

В силу положень частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом.

При цьому виключний перелік підстав та умов, за наявності яких виконавчий збір не стягується, передбачено частинами п`ятою та дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII.

Так, виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Крім того, виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Таким чином, з урахуванням положень Закону № 606-XIV, підставою для винесення постанови про стягнення з боржника виконавчого збору, виконання якої відбувається в порядку, передбаченому Законом № 1404-VIII для примусового виконання виконавчих документів, є повернення виконавчого документа за письмовою заявою стягувача, незалежно від того чи було фактично стягнуто з боржника суму заборгованості, чи здійснювались державним виконавцем заходи примусового виконання судового рішення та чи було воно фактично виконано.

Під час розгляду даної адміністративної справи судом встановлено, що у Києво-Святошинському районному відділі державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області на виконанні перебувало виконавче провадження № 49698186 з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 22.07.2015 у цивільній справі № 127/14907/15-ц, в рамках якого державним виконавцем, зокрема, винесено постанову від 27.03.2019 про стягнення з боржника - позивача - виконавчого збору у розмірі 85042,53 грн.

У подальшому виконавчий документ за заявою Публічного акціонерного товариства «Альфа-Банк» від 20.03.2019 повернуто стягувачу на підставі положень пункту 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII (постанова Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27.03.2019 ВП № 49698186).

При цьому судом встановлено, що обмеження, визначені частинами п`ятою та дев`ятою статті 27 Закону № 1404-VIII, що не дають державному виконавцю права на стягнення з боржника виконавчого збору, відсутні.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що відповідачем обґрунтовано застосовано наслідки повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 37 Закону № 1404-VIII, згідно з якими державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом, за умови, якщо виконавчий збір не стягнуто.

У свою чергу посилання позивача на положення частини другої статті 27 Закону № 1404-VIII (в редакції, яка діяла до 28.08.2018), відповідно до яких виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, не приймається судом до уваги, оскільки вказана норма на момент прийняття оскаржуваного рішення зазнала змін та була викладена у новій редакції.

Крім того, стаття 28 Закону № 606-XIV в редакції, чинній на момент відкриття виконавчого провадження № 49698186, містить аналогічні положення щодо стягнення з боржника виконавчого збору незалежно від вчинення державним виконавцем заходів примусового виконання, передбачених цим Законом.

Зважаючи на те, що судом встановлено відсутність в діях відповідача та його посадових осіб під час винесення постанови від 27.03.2019 ВП № 49698186 про стягнення з позивача виконавчого збору порушень вимог Законів № 606-XIV та № 1404-VIII, вимоги позивача в частині визнання протиправним та скасування цього рішення суд вважає необґрунтованими та безпідставними.

Стосовно позовних вимог позивача про визнання протиправною та скасування постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.03.2019 ВП № 49698186, суд враховує наступне.

Відповідно до частини другої статті 41 Закону № 606-XIV витратами виконавчого провадження є витрати органів державної виконавчої служби, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень.

Аналогічні положення закріплені в частині другій статті 42 Закону № 1404-VIII.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначені Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5 (далі Інструкція № 512/5).

Відповідно до пункту 2 розділу VI Інструкції № 512/5 витрати виконавчого провадження стягуються з боржника на підставі постанови виконавця про їх стягнення, у якій зазначаються види та суми витрат виконавчого провадження.

Постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виноситься на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум згідно з вимогами цього Закону або у випадку повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1 - 4, 6, 7 і 9 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9, 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону.

У разі якщо при закінченні виконавчого провадження або поверненні виконавчого документа витрати виконавчого провадження не були стягнуті, постанова про стягнення витрат виконавчого провадження виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в порядку, встановленому Законом.

У свою чергу розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.

Так, види та розміри витрат виконавчого провадження затверджені наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, розділом І якого визначено, що до витрат виконавчого провадження належать:

- виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари;

- пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв`язку;

- послуги осіб, залучених до проведення виконавчих дій: експертів; спеціалістів, зберігачів; перекладачів; суб`єктів оціночної діяльності суб`єктів господарювання; суб`єктів господарювання та інших осіб, залучених у встановленому законом порядку до проведення виконавчих дій;

- послуги поштового переказу стягувачу стягнених аліментних сум;

- проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини;

- послуги перевезення, зберігання арештованого майна, у тому числі транспортування і зберігання транспортного засобу на спеціальному майданчику чи стоянці;

- банківські послуги при операціях з іноземною валютою;

- сплата судового збору;

- плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України № 1404-VIII «Про виконавче провадження» плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження;

- інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.

При цьому стягнення з боржника додаткових витрат, крім визначених Міністерством юстиції України, не допускається (частина одинадцята статті 31 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" від 02.06.2016 № 1403-VIII).

З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що у постанові про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження в обов`язковому порядку зазначаються види понесених витрат, стягнення яких з боржника дозволено наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2830/5, а також їх вартісне вираження.

Як вже зазначалось судом вище, постановою Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27.03.2019 ВП № 49698186 з позивача стягнуто витрати виконавчого провадження у розмірі 1069,00 грн.

Водночас оскаржуване рішення не містить детального розрахунку здійснених державним виконавцем витрат із зазначенням виду, обсягу та розміру усіх складових загальної суми.

У зв`язку з наведеними вище обставинами судом, з метою офіційного з`ясування всіх обставин у справі, витребувано у Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області належним чином засвідчені копії документів виконавчого провадження № 49698186 з примусового виконання судового рішення Вінницького міського суду Вінницької області в цивільній справі № 127/14907/15-ц, а також детальний розрахунок здійснених відповідачем виконавчих витрат із зазначенням обсягу та розміру усіх складових загальної суми, яка становить 1069,00 грн (ухвала Київського окружного адміністративного суду від 22.04.2019).

Цією ж ухвалою відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву та попереджено про наслідки такого неподання, передбачені частиною четвертою статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим наведених вище документальних свідоцтв від відповідача до суду не надходило. Крім того, правом на подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, жодних доказів поважності причин його неподання суду не надав, обставин, які б дозволили встановити види та вартість витрат виконавчого провадження, не навів.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (частина друга статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Враховуючи неподання суб`єктом владних повноважень жодних доказів, які б підтверджували понесення відповідачем витрат виконавчого провадження у розмірі 1069,00 грн, із зазначенням обсягу та розміру усіх складових цієї суми, суд дійшов висновку, що постанова про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження від 27.03.2019 ВП № 49698186 є протиправною та підлягає скасуванню.

При цьому суд звертає увагу позивача на те, що він помилково ототожнює поняття виконавчого збору та витрат виконавчого провадження, оскільки останні залежать не лише від вчинення державним виконавцем певних дій з метою примусового виконання судового рішення, а є також витратами, що пов`язані з організацією таких виконавчих дій.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При вирішенні питання стосовно розподілу судових витрат, суд також враховує положення частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI, якими передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, ставка судового збору становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявлені позивачем позовні вимоги носять майновий характер, у зв`язку з чим при зверненні до суду з даним позовом розмір судового збору повинен складати 861,12 грн.

Разом з тим під час подання даного адміністративного позову позивачем було сплачено судовий збір у загальному розмірі 1536,80 грн.

Пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VI передбачено, що у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила.

У випадках, встановлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина друга статті 7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VІ).

За таких обставин суд, зважаючи на приписи статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 № 3674-VІ, дійшов висновку про повернення позивачу надміру сплаченого судового збору у розмірі 675,68 грн.

Крім того, оскільки за результатами розгляду адміністративної справи судом частково задоволено майнові вимоги (на суму 1069,00 грн), витрати позивача, пов`язані зі сплатою судового збору у сумі 10,68 грн, підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 143, 194, 242-246, 250, 255, 268, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області від 27.03.2019 ВП № 49698186 про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Стягнути з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань Києво-Святошинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (ідентифікаційний код 34903037, місцезнаходження: вул. Л. Українки, буд. 86, м. Вишневе, Києво-Святошинський район, Київська область) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 10 (десять) грн 68 коп.

5. Повернути ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 675 (шістсот сімдесят п`ять) грн 68 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано в установлені строки.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції подаються учасниками справи через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення (складання).

Суддя Харченко С.В.