ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року Справа № 160/2117/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія ДТЗ" до Дніпровської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

12 лютого 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія ДТЗ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Дніпровської митниці Держмитслужби, в якій просить:

визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 27.08.2020 року №UA110150/2020/000065/1.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що з метою митного оформлення товарів ним було подано до Дніпровської митниці ДМС електронну митну декларацію № UA 110150/2020/013891 від 25.08.2020 р. та визначена митна вартість за ціною договору.

Однак, митницею за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів не було визнано заявлену декларантом митну вартість товарів та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2020 року №UA110150/2020/000065/1. Також відмовлено у прийнятті вищевказаних митних декларацій шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110150/2020/00155.

У рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем зазначено про відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та вказані розбіжності, що слугували підставою для невизнання митної вартості товарів та її коригування.

Позивач стверджує, що в поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Ухвалою суду від 17 лютого 2021 року відкрито спрощене провадження у справі без виклику учасників справи.

03 березня 2021 року на адресу суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він не погоджується з доводами позивача та просить в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування відзиву зазначив, що позивач 25.08.2020 звернувся до митниці з метою здійснення митного оформлення партії товарів: двигуни внутрішнього згорання, ввезеного на митну територію України на підставі контракту від 15.10.2019 № JD/1 з компанією - виробником JIANGSU JIANGDONG GROUP ІМР&ЕХР CO., LTD, та надав ЕМД № UA110150/2020/013891.

Товар заявлено до митного органу згідно статті 58 Митного кодексу України за ціною договору.

За результатами формато-логічного контролю автоматизованою системою аналізу згенеровано обов`язкові форми контролю за ЕМД від 07.08.2020 №UA110150/2020/013891: 105-2 - Контроль правильності визначення митної вартості товарів; 106-2 - Витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів.

ТОВ "Промислова компанія ДТЗ" до митного контролю та оформлення за ЕМД від 07.08.2020 №UA110150/2020/013891 заявлено партію товару, імпортовану на підставі контракту від 15.10.2019 № JD/1 з компанією - виробником (код 4104 в гр..44) з JIANGSU JIANGDONG GROUP ІМР&ЕХР CO., LTD., специфікацією від 16.06.2020 № 2020-3, інвойсом 23.06.2020 № JD2020-3.

Відповідно до специфікації від 29.04.2020 №1, оплата здійснюється у вигляді передоплати 24566,0 дол. США, 1183,3 протягом 90 днів.

До митного оформлення надано платіжне доручення від 31.07.2020 № 236 на суму 24566,0 дол. США. Проте, у вказаному платіжному дорученні відсутні відмітки банку, що унеможливлює підтвердження фактичного перерахування коштів.

Митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення.

З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір перевезення вантажу морським транспортом від 23.06.2020 №337-К, рахунок від 11.08.2020 №165.

У наданому рахунку про надання послуг перевезення від 11.08.2020 №165 зазначена вартість морського фрахту контейнеру з урахуванням перевантаження, на загальну суму -1070 дол. США.

Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ до митного оформлення не надавався.

У наданій до митного оформлення Заявці № 16 від 23.06.2020 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме: в п. 11 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому, вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 1070 дол. США.

У коносаменті від 09.07.2020 № 203647531 у графі Notify" зазначено - Fosdyke Group, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування.

Документального підтвердження договірних відносин ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" та/або Fosdyke Group з вищевказаною компанією до митного контролю та оформлення не надано.

Крім того, представником відповідача зазначено, що в інформаційних ресурсах митниці наявна інформація про митне оформлення товару за кодом згідно УКТЗЕД 8408203100 (товар №1 за ЕМД) - двигуни внутрішнього згоряння поршневі з компресійним запалюванням (дизелі), нові, для сільськогосподарських колісних мінітракторів, потужністю не більш: Дизельний двигун, співставного з оцінюваним з урахуванням опису, країни походження та відправлення, характером угоди, обсягами ввезення, випущений у вільний обіг за ЕМД від 26.08.2020 № UА500130/2020/229296 на рівні 3,7753 дол./кг (445,5453 дол/шт.).

Враховуючи різні фізичні характеристики оцінюваного та оформленого за ЕМД від 26.08.2020 № UА500130/2020/229296 товару, коригування здійснено з урахуванням основної одиниці виміру, відповідно до товарної номенклатури Митного тарифу України (УКТ ЗЕД), затвердженого Законом України Про митний тариф України від 05.04.2001 №2371-111 (кілограм).

З урахуванням вищезазначеного, митна вартість товарів скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-г - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, та ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товару, випущеного у вільний обіг за наступними ЕМД:

Товар №1 - ЕМД від 26.08.2020 № UА500130/2020/229296 на рівні 3,7753 дол/кг (445,5453 дол/шт.).

У зв`язку з неможливістю застосування митної вартості, заявленої декларантом, з урахуванням вищезазначеного прийнято рішення про коригування митної вартості від 27.08.2020 №UА110150/2020/000065/1.

З урахуванням викладеного, представник відповідача вважає, що спірне рішення про коригування митної вартості товарів, яке є предметом судового оскарження у цій справі, оформлене відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів Україні від 24.05.2012 № 598, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за № 883/21195.

Таким чином, посадові особи митниці при прийнятті спірного рішення про коригування митної вартості, заявленого позивачем товару, діяли в межах наданих повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством.

12 березня 2021 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, у якій підтримано позицію, викладену у позовній заяві.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

15.10.2019 року між позивачем - ТОВ «ПК «ДТЗ» (м. Дніпро) (Покупець) та компанією «JIANGSU JIANGDONG GROUP ІМР&ЕХР CO., LTD» (Китай) (Продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № JD/1 на поставку в Україну товарів в асортименті, кількості та за цінами, вказаними у Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного контракту.

За умовами даного Контракту: Продавець продає, а Покупець купує "Товар" в асортименті, кількості, та за цінами, вказаними в Специфікаціях (Додатках), які є невід`ємною частиною даного Контракту (п.1); Поставка Товару здійснюється партіями і

фіксується в Специфікаціях (Додатках) до даного Контракту. Допускається поставка товару декількома партіями за однією Специфікацією (2.1); Товар, що поставляється, повинен відповідати кількості зазначеній у Специфікації (Додатку) до цього Контракту або у Інвойсі, у разі поставки товару декількома партіями за однією Специфікацією. Товар вважається переданим Продавцем і прийнятим Покупцем за вагою - згідно вазі, зазначеній у товарно-транспортній накладній (СМР. або залізничній накладній або коносаменті (п.2.2); Поставки здійснюються на умовах згідно правил ІНКОТЕРМС за редакцією 2010 року, які мають обов`язковий характер для Сторін у рамках цього Контракту. Конкретні умови поставки партії товару, реквізити вантажоодержувача, а також строки поставки зазначаються в Специфікації (Додатку) до цього Контракту. Сторони мають право після підписання Специфікації змінити умови поставки, зазначені у ній, шляхом підписання додаткової угоди (п.3.1); У разі використання правил Інкотермс FОВ (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна в узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності, необхідні для вивозу. Покупець повинен за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, часу прибуття судна. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення (п.3.1.1); Поставка здійснюється морським транспортом 20 або 40 футовим контейнером (п.3.2); У разі, коли Перевізник призначається Покупцем, Продавець зобов`язаний передати партію Товару цьому Перевізнику. Найменування та реквізити Перевізника Покупець зобов`язаний повідомити за 14 календарних днів до початку відвантаження партії Товару, шляхом надсилання повідомлення будь-якими засобами зв`язку (п.3.3); У коносаменті в графі "Consignee" Продавець повинен вказати одержувача, зазначеного у Специфікації на партію товару (п.3.4); Продавець зобов`язаний повідомити Покупця про дату відвантаження партії Товару на судно протягом 5 днів з дати відвантаження шляхом надсилання факсимільного повідомлення.

Продавець повинен передати засобами електронного зв`язку копії наступних документів: рахунок-фактуру (інвойс), Пакувальний лист, морський коносамент (п.3.5);Протягом 10-ти календарних днів з моменту відвантаження кожної партії Товару Продавець зобов`язаний вислати на юридичну адресу Покупця, вказану в п. 11.2 Контракту оригінали наступних документів англійською мовою: рахунок-фактуру (інвойс) на заявлену партію Товару з підписом (підпис не є обов`язковим), і печаткою Продавця (3 оригінали); морський коносамент (3 оригінали) або телекс релиз; пакувальний лист з підписом, (підпис не е обов`язковим) і печаткою Продавця (3 оригінали) (п.3.6); Ціна на Товар визначається Покупцем і Продавцем шляхом переговорів і вказується в Специфікаціях (Додатках) до цього Контракту. За домовленістю сторін, у разі несвоєчасної оплати товару, Ціна товару може змінюватись після здійснення поставки. Зміна ціни оформлюється додатковою угодою після чого Продавець повинен надати Покупцю коригуючу Специфікацію та Інвойс (п.4.1); У ціну Товару включена вартість упаковки і маркування (п.4.2); Оплата Товару, що поставляється згідно даного Контракту, здійснюється Покупцем в доларах США шляхом банківського переказу на поточний рахунок Продавця на підставі Специфікацій (Додатків), шляхом прямого банківського переказу по системі S. W. I. F. Т. (п.5.1).

Компанією «JIANGSU JIANGDONG GROUP ІМР&ЕХР CO., LTD» відповідно до умов вищезазначеного зовнішньоекономічного Контракту, Специфікації № 2020-3 від 16.06.2020р., рахунку-фактури № JD2020-3 від 23.06.2020р. було здійснено поставку ТОВ «ПК «ДТЗ» партії товарів (двигунів внутрішнього згоряння) на загальну суму 25 749,30 дол. США, які поставлялись на умовах FOB-Шанхай, Китай згідно міжнародних торговельних правил "ІНКОТЕРМС 2010".

Для здійснення митного оформлення вказаного товару позивач подав до Дніпровської митниці Держмитслужби електронну митну декларацію (ЕМД) UA 110150/2020/013891 від 25.08.2020 р., у якій митна вартість товару визначена ним за основним методом - за ціною договору (метод №1) у відповідності до ст.ст.57,58 МК України.

Для підтвердження відомостей, заявлених про митну вартість товару, позивачем також надані відповідачу документи, що заявлені у митній декларації: декларацію митної вартості; зовнішньоекономічний контракт № JD/1 від 15.10.2020 р.; додаток (специфікація) до нього від 16.06.2020 р. № 2020-3; рахунок-фактура від 23.06.2020 р. № JD 2020-3; пакувальний лист від 23.06.2020 р.; сертифікат походження товарів С20МА3СFU540010 від 14.17.2020 р., платіжне доручення в іноземній валюті на оплату товару № 236 від 31.07.2020 р.; технічні характеристики товару; прайс лист, комерційну пропозицію виробника.

Також, для підтвердження транспортних витрат (фрахту) до кордону України товариство надало митниці наступні документи: договір ТЕО № 337-К від 23.06.2020 р.; коносамент № 203647531 від 09.07.2020 р.; заявку на ТЕО № 16 від 23.06.2020 р.; рахунок № 165 від 11.08.2020 р.; довідку про транспортні витрати від 31.07.2020 р. № 3107/1Т/2020; акт виконаних робіт №8 від 12.08.2020 р.

Під час здійснення митницею контролю правильності визначення митної вартості товарів, відповідачем позивачу було направлено електронне повідомлення №1 від 25.08.2020 р., відповідно до якого виявлені розбіжності у наданих документах, які впливають на числове значення митної вартості, а також встановлено, що подані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів.

Цим же повідомленням, відповідно до ч. 5 ст. 54 МКУ, митницею були додатково витребувані від ТОВ "ПК "ДТЗ" наступні документи: 1) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 2) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 3) якщо здійснювалося страхування, -страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 4) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 5) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 6) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 7) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 8) копію митної декларації країни відправлення; 9) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листом № 717 від 26.08.2020 р. ТОВ ПК ДТЗ додатково було надано відповідачу: прайс-лист виробника від 01.06.2020 р. з перекладом на українську мову; комерційну пропозицію виробника від 01.06.2020р. з перекладом на українську мову; платіжне доручення № 236 від 31.07.2020р. з відміткою банку щодо здійснення оплати; ЕМД №UА110150/2020/004008 від 11.03.2020 р., а також повідомило митницю, що усі наявні у підприємства, документи, які підтверджують вартість товарів та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вони повною мірою підтверджують розрахунок митної вартості, здійснений декларантом, у зв`язку з чим будь-які інші додаткові документи у ході митного оформлення задекларованого товару надаватись не будуть та висловило прохання здійснити митне оформлення за наявними документами.

27.08.2020 року Дніпровською митницею Держмитслужби прийнято рішення про коригування митної вартості товару № UА110150/2020/000065/1, відповідно до якого, загальна митна вартість задекларованого товару № 1 скоригована митницею за другорядним методом визначення митної вартості - 2-r - резервний метод, згідно з положеннями ст.64 МКУ, а також відмовлено у прийнятті вказаної митної декларації шляхом оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Таким чином, згідно з рішенням від 27.08.2020 року № UА110150/2020/000065/1, загальна сума митної вартості, визначена декларантом для Товару № 1 збільшена митницею з 26 819,30 дол. США. до 56 138,71 дол. США., тобто на 29 319,41 дол. США.

Вважаючи дане рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. При цьому, декларант сплатив різницю митних платежів та випустив товар у вільний обіг.

Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 49 Митного кодексу Українимитною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Митного кодексу Українивідомості про митну вартість товарів використовуються для: 1) нарахування митних платежів; 2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; 3) ведення митної статистики; 4) розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 51 Митного кодексу Українимитна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цьогоКодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно доглави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленомурозділом VIII цього Кодексута цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Згідно з ч. 1 ст. 53 Митного кодексу Україниу випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Суд зазначає, що ч. 2 ст. 53 Митного кодексу Українимістить вичерпний перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. До них відносяться: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

За правилами ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо зазначені документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; копію митної декларації країни відправлення; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Таким чином, право митного органу на витребування додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Така ж позиція знайшла своє відображення у постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року.

З наведеним висновком кореспондуються положення п. 2 ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України, за змістом якої відповідач має право письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості лише у випадках, встановлених цим Кодексом.

Статтею 54 Митного кодексу Українипередбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом.

Відповідно до ч. 3 ст. 54 Митного кодексу України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положеньстатті 55 цього Кодексу.

Згідно з ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Відповідно до ч. ч. 2-8 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цьогоКодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей59і60цьогоКодексуза основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно достатті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно достатті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановленихстаттею 64 цього Кодексу.

Частиною 7 ст. 54 Митного кодексу України передбачено, що у разі, якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів, заявлених за електронною митною декларацією, встановив, що в наданих позивачем документах є розбіжності та невідповідності, які не дають можливості перевірити числові значення заявленої митної вартості.

Зауваження, що викладені відповідачем, суд вважає помилковими, оскільки їх не можна віднести до таких, які можуть слугувати підставою для відмови у визначенні митної вартості товарів за ціною договору (контракту), адже вказані обставини не впливають на формування митної вартості товару.

Так, однією із підстав для коригування митної вартості товару слугувало те, що до митного оформлення надано платіжне доручення від 31.07.2020 № 236 на суму 24566,0 дол. США, у якому відсутні відмітки банку, що унеможливлює підтвердження фактичного перерахування коштів.

Проте, така підстава для коригування є необґрунтованою, оскільки разом з листом позивача від 27.08.2020 №717 митниці було надано платіжне доручення від 31.07.2020 № 236 на суму 24 566,0 дол. США. з відміткою банку про здійснення зазначеної банківської операції, тобто на момент винесення спірного рішення такої розбіжності не існувало.

Крім того, у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що відповідно до відомостей наданих до митного оформлення документів, поставка оцінюваного товару здійснюється на комерційних умовах поставки FOB - SHANGHAI, China, згідно Інкотермс. Відповідно до офіційних правил тлумачення торговельних термінів (Інкотермс-2010) за терміном FOB, Продавець повинен доставити товар на борт судна в названому порту відвантаження. Водночас, відповідно до п.4.2 контракту від 15.10.2019 № JD/1 у ціну товару включена виключно вартість пакування та маркування. Надані до митного оформлення комерційні документи (специфікація, інвойс) не містить інформації стосовно вартості послуг навантаження чи включення вказаних витрат до ціни товару. Заявленими умовами поставки FOB передбачено здійснення митних формальностей у країні відправлення продавцем. Крім того, відповідно до п. 3.1.1 контракту, ціна товару включає ціну експортного митного оформлення товару. Всупереч зазначеному митна декларація країни відправлення не надана до митного оформлення.

За наслідками розгляду листа від 27.08.2020 №717 декларанта, з приводу цієї ж розбіжності, митниця зазначає: Листом від 27.08.2020 №717 зазначається про відсутність законодавчої вимоги документального підтвердження здійснення експортної операції із вивезення оцінюваної партії товарів (копії митної декларації). Відповідно до cm.53 МКУ, документами, що підтверджують заявлений рівень вартості, є в т.ч. копія митної декларації країни відправлення. Крім того, будь-яка легальна експортно-імпортна операція у Китаї супроводжується оформленням у митному відношенні та декларуванні товарів, що ввозяться або вивозяться. Це передбачено Законом КНР Про порядок заповнення вантажної експортно-імпортної декларації, затвердженого маніфестом Головного митного управління КНР №52 2008 року. Твердження декларанта ТОВ ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ ДТЗ щодо відсутності експортної декларації - не відповідає положенням вищевказаних міжнародних нормативно-правових актів та свідчить про небажання її надавати митному органу для здійснення контролю правильності заявленої декларантом митної вартості та її складових, перевірки ціни товару, ваги, кількості, найменування, та інших відомостей.

З даного приводу суд зазначає наступне.

Партії товарів поставлялись на умовах FOB - Шанхай, Китай згідно міжнародних торговельних правил Інкотермс 2010.

Базис поставки FOB Інкотермс 2010 покладає на продавця обов`язок по виконанню експортних митних процедур для вивезення товару з оплатою експортних мит і інших зборів у країні відправлення, однак продавець не зобов`язаний виконувати митні формальності для ввезення товару, сплачувати імпортні мита або виконувати інші імпортні митні процедури при ввезенні.

Покупець зобов`язаний оплатити фрахт судна, розвантажити в порту прибуття, виконати імпортне митне оформлення з оплатою імпортних мит і зборів, і доставити товар до місця призначення.

Відповідно до п. 3.1.1. Контракту № JD/1 від 15.10.2019 р., його сторонами погоджено, що у разі використання правил Інкотермс FOB (вільно на борту) у порту відвантаження продавець зобов`язаний за свій рахунок здійснити завантаження товару на борт зазначеного покупцем судна на узгоджену дату або в межах обумовленого терміну в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також виконати митні формальності необхідні для вивозу. Покупець зобов`язаний за свій рахунок зафрахтувати судно і своєчасно сповістити продавця про терміни, умови та місце навантаження, назву, час прибуття судна. Ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) в порт призначення.

Таким чином, складовими митної вартості відповідно до умов поставки товару є інвойсна вартість товару та вартість перевезення (фрахту) товару в порт призначення (до кордону України).

Верховним Судом у постановах від 02.03.2018 р. у справі № 804/2997/17 та від 12.03.2019 р. у справі №817/604/17 висловлено наступний правовий висновок: Згідно базису поставки FOB Інкотермс 2010 продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець. За умовами терміна FOB на продавця покладається обов`язок по митному очищенню товару для експорту. Даний термін може застосовуватися тільки під час перевезення товару морським або внутрішнім водним транспортом. Ціна FOB складається зі: закупівельної ціни товару; упаковки, маркування; отримання ліцензій та дозволів; держмита та інших митних зборів, податків (імпортні та експортні); витрат на транспортування в порт відправлення; фрахту судна; завантаження та розміщення товару на кораблі; розвантаження в порту прибуття; оплати перевізнику при транспортуванні до складу або магазину.

Суд апеляційної інстанції вказав, що термін FOB Інкотермс 2010 передбачає оплату продавцем витрат на завантаження вантажу на борт судна, а тому доводи позивача щодо відсутності як підстав, так і доказів сплати ним зазначених витрат є обґрунтованими.

Враховуючи вказані положення, у розумінні "Інкотермс 2010" термін "вартість і фрахт" означає, що постачальник оплачує, всі витрати, які необхідні для доставки товару до порту призначення, в тому числі витрати по навантаженню товару на борт судна та будь-які збори в зв`язку з вивантаженням товару у порту призначення, які за умовами договору покладаються на продавця.

Суди попередніх інстанцій вірно встановили, що витрати на транспортування по країні продавця та завантаження на борт судна не потребують додаткового підтвердження для цілей визначення митної вартості товару, поставленого відповідно до умов договору поставки та за інвойсом.

Таким чином зазначені митницею додаткові витрати на навантаження включені до загальної вартості фрахту та не потребують додаткового підтвердження."

Ще однією із невідповідностей у наданих товариством документах стало посилання митного органу на не надання декларації країни відправлення.

Однак, такі твердження суд знаходить також необґрунтованими, оскільки відсутність такого документу не впливає на числові значення митної вартості та її розрахунків, при цьому, що відповідачем на надано обґрунтованих доводів стосовно того, які саме складові митної вартості товару мають підтвердити документи від виробника, що містять відомості про якісні характеристики товару, митна декларація країни відправлення, відомості про виробника товару.

Також у рішенні про коригування митної вартості товарів відповідач зазначив, що з метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір перевезення вантажу морським транспортом від 23.06.2020 №337-К, рахунок від 11.08.2020 №165. В наданому рахунку про надання послуг перевезення 11.08.2020 №165 зазначена вартість морського фрахту контейнеру з урахуванням перевантаження, на загальну суму -1070 дол. США. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався. При цьому, у наданій до митного оформлення Заявці № 16 від 23.06.2020 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 11 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 1070 дол. США .

За наслідками розгляду листа від 27.08.2020 №717 декларанта, з приводу цієї ж розбіжності, митниця зазначає: З метою підтвердження заявленого рівня транспортної складової декларантом надано договір перевезення вантажу морським транспортом від 23.06.2020 №337-К, рахунок від 11.08.2020 №165. В наданому рахунку про надання послуг перевезення 11.08.2020 №165 зазначена вартість морського фрахту контейнеру з урахуванням перевантаження, на загальну суму -1070 дол. США. Наявність перевантаження свідчить про наявність транспортного документу, що у порушення вимог ст. 335 МКУ, до митного оформлення не надавався. При цьому, у наданій до митного оформлення Заявці № 16 від 23.06.2020 містяться різні відомості про включення додаткових витрат, а саме в п. 11 вартість послуг (виключаючи додаткові витрати), при цьому вартість фрахту по маршруту вказана з врахуванням перевантаження на загальну суму 1070 дол. США. Декларантом не надано документального підтвердження повноти включення до заявленого рівня вартості транспортної складової.

З цього приводу З цього приводу суд зазначає, що відповідно до умов договору ТЕО №337-К (п. 4.1.) його сторонами узгоджено, що у разі перевантаження (перевалки) контейнера на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт. В графі 12 Заявки № 16 від 23.06.2020р. на ТЕО до Договору №337-К зазначено, що загальна вартість фрахту складає 1070 дол. США з урахуванням перевалки, яка входить у загальну вартість. У довідці Експедитора про транспортні витрати від 31.07.2020 № 3107/1Т/2020, акті виконаних робіт № 8 від 12.08.2020 р., рахунку на оплату послуг ТЕО № 165 від 11.08.2020 р. зазначено що загальна вартість морського фрахту зазначена з урахуванням перевалки по маршруту. суд зазначає, що відповідно до умов договору ТЕО №337-К (п. 4.1.) його сторонами узгоджено, що у разі перевантаження (перевалки) контейнера на інше судно в проміжному порту, вартість даного перевантаження включається в загальну вартість морського перевезення (фрахту), зазначену в рахунку (інвойсі) і акті виконаних робіт. В графі 12 Заявки № 16 від 23.06.2020р. на ТЕО до Договору №337-К зазначено, що загальна вартість фрахту складає 1070 дол. США з урахуванням перевалки, яка входить у загальну вартість. У довідці Експедитора про транспортні витрати від 31.07.2020 № 3107/1Т/2020, акті виконаних робіт № 8 від 12.08.2020 р., рахунку на оплату послуг ТЕО № 165 від 11.08.2020 р. зазначено що загальна вартість морського фрахту зазначена з урахуванням перевалки по маршруту.

Таким чином, надані первісні документи підтверджують факт включення перевантаження у загальну вартість ТЕО (фрахту) та відсутність у підприємства додаткових витрат.

Перевезення вантажу в даному випадку здійснювалось згідно коносаменту № 203647531 від 09.07.2020 р. компанією - Експедитором - як мультимодальне, тобто здійснюване декількома видами транспорту, відповідальність за яке несе один перевізник.

Коносамент, за яким здійснювалось морське перевезення, є єдиним та достатнім документом, що підтверджує його здійснення - надано до митного оформлення. Інші транспортні документи у підприємства відсутні. Вимога митного органу про надання іншого транспортного документу, посилаючись на факт перевантаження, ґрунтується на припущеннях.

Узгоджена у заявці № 16 від 23.06.2020 р. вартість контейнерного перевезення товарних партій в даному випадку складає 1070,00 USD, що повністю відповідає загальній сумі рахунку на оплату послуг ТЕО від 11.08.2020 №165 р. В свою чергу, у рахунку зазначено, що оплаті підлягає вартість морського фрахту, з урахуванням перевалки за маршрутом.

Оскільки суми вартості наданих послуг з перевезення вантажу, зазначені у заявках та рахунках є повністю ідентичними, а форма документів та їх зміст регулювалися в даному випадку надавачем послуги з перевезення вантажу відповідно до національного законодавства (Естонія), то розбіжності щодо англійської та української версії змісту графи 12 зазначеної заявки носить суто технічний характер, оскільки відповідають зазначеній нижче підсумковий вартості перевезення та жодним чином не впливає на можливість перевірки розрахунку митної вартості.

Окрім того, відповідно до п.3.3.1 та п.4.2 зовнішньоекономічного контракту № JD/1 від 15.10.2029 р., до ціни товару включені вартість упаковки і маркування товару, завантаження товару на борт судна в названому порту відвантаження відповідно до звичаїв порту, а також витрати пов`язані з виконанням митних формальностей, необхідних для експорту товарів. За умовами контракту (п.3.1.1.) - ціна FOB (FOB price) означає, що контрактна ціна за товар включає в себе суму вартості самого товару, експортного митного оформлення цього товару з оплатою експортних мит і інших зборів, а також вартості доставки в порт відвантаження і завантаження вантажу на борт судна без вартості перевезення (фрахту) до порту призначення, тобто з урахуванням наведеної інформації, відображення згаданих витрат у комерційних документах у якості окремих статей витрат не є обов`язковим.

Також, відповідач вказує, що у коносаменті від 09.07.2020 № 203647531 у графі "Notify" зазначено - Fosdyke Group, що може свідчити про залучення третіх осіб для перевезення вантажу та додаткові витрати на транспортування. Документального підтвердження договірних відносин ТОВ "ПРОМИСЛОВА КОМПАНІЯ "ДТЗ" ma/або «Fosdyke Group» з вищевказаною компанією до митного контролю та оформлення не надано.

З даного приводу суд зазначає, що ТОВ ПК ДТЗ укладено договір транспортно-екседиторського обслуговування № 337-к від 01.10.2020р. з компанією OU GEOSERVICE, яка виступаючи у договірних відносинах Експедитором має право укладати від свого імені договори з портами, перевізниками та іншими організаціями на перевезення, перевалку, зберігання вантажів та інші послуги, пов`язані з виконанням цього договору (п. 2.1.2 Договору ТЕО).

Також, відповідно до умов Договору, розрахунки підприємство здійснює безпосередньо з компанією - експедитором за договором ТЕО № 337-к. Транспортні витрати оплачуються Експедитору на підставі рахунку-фактури. Додаткові витрати сплачуються на підставі додаткових рахунків (п. 4.1-4.3 Договору ТЕО). Надані Експедитором транспортні та бухгалтерські документи в повній мірі підтверджують факт надання транспортних та експедиторських послуг саме експедитором та необхідності їх оплати саме експедитору.

Перевезення вантажу згідно коносаменту № 203647531 від 09.07.2020 р. здійснювалось компанією - експедитором, зазначеною у Договорі ТЕО - як мультимодальне, тобто здійснюване декількома видами транспорту, відповідальність за яке несе один перевізник.

З наведеного вбачається, що компанія Fosdyke Group є агентом (субпідрядником) експедитора, з якою договірні відносини у ТОВ ПК ДТЗ відсутні, відповідно і документів їх підтверджуючих немає.

Графа: "Notify party у коносаменті, перекладається, як: "Повідомте сторону", що жодним чином не свідчить про наявність додаткових витрат на транспортування.

Отже, суд вважає, що на підставі наданих декларантом документів, перелік яких відповідає вимогам ч.2 ст. 53 Митного кодексу України, митний орган мав можливість перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих позивачем, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України, і ці документи не містили дійсних розбіжностей, які б давали привід для обґрунтованого сумніву у правильності заявленої митної вартості.

У зв`язку з наведеним суд вважає, що доводи, зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості, не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, або явні ознаки підробки.

Відповідач не надав суду доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Натомість надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.

Таким чином, суд доходить висновку про те, що у відповідача були в наявності всі документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару за ціною договору.

Суд звертає увагу, що факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування відповідачем, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не може слугувати підставою для відмови в митному оформленні товару.

У постановах від 31.03.2015 року та 02.06.2015 року (справи №№ 21-127а15, 21-498а15 відповідно) Верховний Суд України висловлював позицію, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбаченіст.53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Згідно з постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 №2 Про Довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, у митних процедурах вимоги до доказів законом не врегульовано, тому до процедур митного контролю можуть бути за аналогією застосовані відповідні правила з адміністративного судочинства. Вимога належності доказів означає, що суб`єкт, який вирішує справу по суті, повинен брати до уваги лише ті докази, які стосуються предмета доказування. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено (пп. 2.1 п. 2).

Суд також звертає увагу, що приписами ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України встановлено правило, за яким митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю, виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів.

Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України, у разі якщо документи, подані для підтвердження митної вартості товару, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи для підтвердження митної вартості товару.

На підставі аналізу наведених норм, суд робить висновок, що законом чітко встановлено умови, за наявності яких у відповідача виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів та відмова у митному оформленні за заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Такою імперативною умовою є наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів.

На думку законодавця, сумніви є обґрунтованими, якщо документи: містять розбіжності; наявні ознаки підробки; не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак, приписи вказаних статей зобов`язують відповідача зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, відповідач повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Проте, відповідачем не вказано, які саме підстави дають обґрунтовану можливість вважати, що заявлено неповні чи/або недостовірні відомості до митної вартості товару, зокрема не вказано які саме складові митної вартості є непідтвердженими, а також не зазначено чому саме з документів, які було подано декларантом, неможливим є встановлення цих складових.

У спірному рішенні будь-якого розрахунку щодо коригування митної вартості, митницею не здійснено, тому не зрозуміло, виходячи з яких числових значень чи відомостей складається сума коригування, де ці відомості містяться та чи відповідають вони дійсності

Суд зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення невизначеного товару не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, і не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару, а також не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.

Згідно з положеннями ст. 6 Закону України Про зовнішньоекономічну діяльність зовнішньоекономічний договір (контракт) складається відповідно до цього та інших законів України з урахуванням міжнародних договорів України. Суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є: забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб`єктів господарювання; свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом; вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України; обмеження державного регулювання економічних процесів у зв`язку з необхідністю забезпечення соціальної спрямованості економіки, добросовісної конкуренції у підприємництві, екологічного захисту населення, захисту прав споживачів та безпеки суспільства і держави; захист національного товаровиробника; заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.

Згідно з положеннями ст. ст. 179, 189, 190 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначити зміст договору на основі вільного волевиявлення; суб`єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни; ціни у зовнішньоекономічних договорах (контрактах) можуть визначатися в іноземній валюті за згодою сторін; вільні ціни визначаються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб`єкта господарювання.

Отже, під час розгляду справи відповідач не підтвердив належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари.

Так, правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна можливість застосування першого методу не були спростовані відповідачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у ст. 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

З урахуванням зазначеного, суд робить висновок, що митний орган не навів доказів того, що документи подані декларантом є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, невідповідності обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів. У поданих при митному оформленні товарів документах відсутні розбіжності, оскільки вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та щодо ціни, що підлягала сплаті за цей товар.

Суд бере до уваги те, що відсутність у позивача витребуваних відповідачем додаткових документів жодним чином не впливає на правильність визначення позивачем (декларантом) митної вартості товарів за основним методом, що підтверджується наданими до митного оформлення документами. А наявність однієї лише вказівки відповідача на перелічені ним розбіжності та недоліки у поданих позивачем документах, без роз`яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, не є достатньою для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості. У зв`язку з цим неподання позивачем (декларантом) запитуваних (витребуваних) відповідачем додаткових документів з об`єктивних причин, зокрема з причин їх невизначеності та відсутності, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не може бути достатнім для висновку щодо наявності підстав для застосування відповідачем іншого методу визначення митної вартості, а також не може бути підставою для прийняття оскаржуваного рішення та здійснення коригування митної вартості.

За таких обставин, рішення про коригування митної вартості товарів від 27.08.2020 року №UA110150/2020/000065/1 є протиправним та підлягає скасуванню.

Статтею 19 Конституції Українивстановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст. 17, ч. 5 ст. 19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява №33202/96, п.120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява №48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституціїчи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень, не довів правомірності своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п. 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Враховуючи вищевказане, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.

На підставіст. 139 КАС України суд також вважає за необхідне присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, у розмірі 3140,10 грн.

Керуючись ст. ст. 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товару від 27.08.2020 року №UA110150/2020/000065/1.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Промислова компанія "ДТЗ" (код ЄДРПОУ 42634661) за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43350935) судові витрати, пов`язані зісплатою судового збору, у розмірі 3140,10 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник