-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
№ 366/1866/17
№ 2/366/3/21
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 лютого 2021 року смт. Іванків
Іванківський районний суд Київської області у складі:
головуючої судді Слободян Н.П.,
з участю секретаря судового засідання Мартовицької Н.Є.,
прокурора Плиска В.,
представника ДП «Іванківське ДЛГ»,
представника відповідача Рибченка О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Іванків цивільну справу за позовом керівника Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Київського обласного та по м. Києві управління лісового та мисливського господарства, Державного підприємства «Іванківське лісове господарство» до Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, правонаступником якої є Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області, ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області, визнання недійсними державних актів на право приватної власності на земельні ділянки та витребування земельних ділянок з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог:
16.06.2017 року керівник Броварської місцевої прокуратури Київської області звернувся в суд в інтересах держави в особі Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство», в якому просив:
- визнати незаконним та скасувати рішення сесії Страхоліської сільської ради Іванківського району № 129 від 08.07.2007 року в частині, якою затверджено технічну документацію з видачі громадянам України державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в межах Страхоліської сільської ради та передано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1.6968 га для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1.6994 га, для ведення особистого селянського господарства;
- визнати недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки, видані:
ОСОБА_1 , серії ЯЖ № 016340 від 18.10.2007 року, площею 1,6998 га,
ОСОБА_2 , серії ЯЖ № 016358 від 18.10.2007 року, площею 1,6994 га;
-витребувати з незаконного володіння ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове господарство» земельні ділянки загальною площею 3.3962 га, з кадастровими номерами: 3222081400:02:003:0002 та 3222081400:02:003:0021, які знаходяться в адміністративних межах Страхоліської сільської ради Іванківського району.
Позовні вимоги прокурора мотивовані тим, що вищенаведені земельні ділянки , які оскаржуваним рішення Страхоліської сільської ради передані у власність фізичним особам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в порядку приватизації, частково накладається земельна ділянка лісогосподарського призначення, яка в силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку визначеному лісовим кодексом України та знаходиться у віданні Державного підприємства «Іванківське лісове господарство».
Пунктом 5 розділу VЙЙЙ Прикінцеві положення» Лісового кодексу України в редакції Закону України від 08.02.2006п. «Про внесенні змін до Лісового кодексу України», який набув чинності 29.03.2006р., з дати опублікування на офіційному віснику України, 2006 №11, передбачалось, що до одержання у встановленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування землі, є планово-картографічні матеріали землевпорядкування.
За твердженням прокурора, факт накладання спірних земельних ділянок на земельну ділянку лісогосподарського призначення був встановлений спеціалістами українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання «Укадержліспроект», що підтверджується представленим прокурором листом ВО «Укрдержліспроект» від 10.04.2017 за № 180, а також представленим прокурором, висновком експерта № 15/17 від 14.08.2017р., складеним у межах розслідування кримінальної справи.
У позовній заяв прокурор стверджує, що ДП «Іванківське лісове господарство» будь-яких дозволів на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель лісового фонду не надавало, втрати лісогосподарського виробництва при вилучені спірних земельних ділянок не відшкодовувались.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 07.07.2017р. у справі відкрито провадження.
Ухвалою суду від 19.09.2017р. задоволено клопотання представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рибченка О.Г. про витребування доказів, а саме копії планшету №4 кварталів 28-30 Дитятківського лісництва Іванківського держлісгоспу, 1992 року виготовлення (наданий час планшет №4 кварталів 22-24 Оранського лісництва ДП «Іванківський лісгосп»).
На виконання ухвали суду від 19.09.2017р. листом ДП «Іванківське лісове господарство» від 26.09.2017р. надано суду копію планшета № 4 кварталів 28-30 Дитятківського лісництва Іванківського держлісгоспу, 1992 року виготовлення.
05.10.2017р. до суду надійшла заява від відповідача ОСОБА_2 , про розгляд справи без його участі, у зв`язку з неможливість прибули в судові засідання через інвалідність, по суті вимог зазначив, що вимоги не визнає, вважає що позов був поданий прокурором з пропуском строку позовної давності для звернення до суду, у зв`язку з чим просив застосувати правові наслідки пропуску строку позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
03.11.2017р. до суду від ДП «Іванківське лісове господарство» надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що 27.10.2017р. укладено договір на створення технічної продукції, згідно з яким проводяться роботи в Оранському лісництві, про що підприємством повідомлено ГУ Держгеокадастру в Київській області та Горностайпільську та Страхоліську сільські ради.
23.11.2017р. до суду надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв`язку з направленням відповідних запитів до Іванківської районної ради, Іванківської РДА, архівного відділу Іванківської РДА та державного архіву Київської області щодо прийняття відповідних рішень органами місцевого самоврядування та виконавчої влади про зміну площ ДП «Іванківське лісове господарство» в межах Оранського лісництва у зв`язку з аварією на ЧАЕС.
09.02.2018р. представник ДП «Іванківського лісового господарства» звернувся до суду з клопотанням про призначення судової земельно-технічної експертизи.
Ухвалою суду від 01.03.2018р. задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме технічного звіту про встановлення (винесення) в натуру межових знаків в межах ДП «Іванківське лісове господарство» та поземельних книг по спірних земельних ділянках.
На виконання зазначеної ухвали суду від 01.03.2018р. до суду надійшли документи, а саме відповіді з:
-ГУ Держгеокадастру в Київській області, згідно з якою надано копію поземельної книги на земельну ділянку з кадастровим номером 3222081400:02:003:0002 та повідомлено, що на земельну ділянку з кадастровим номером 322081400:02:003:0021 поземельна книга не відкривалась;
-Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства, згідно з якою при проведенні лісовпорядкування використовувались матеріали щодо встановлення меж у відповідності з наявними геодезичними даними землевпорядкування, відповідно технічних про встановлення межових знаків в управлінні відсутній;
-ТОВ «Транспроект-1» , з якого вбачається, що матеріалів про встановлення межових знаків в наявності немає;
-ДП «Науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» в якому зазначено, що в архіві підприємства відсутній технічний звіт про встановлення (винесення в натуру) межових знаків в межах ДП «Українське лісове господарство»;
-ВО «Укрдержліспроект» в якому зазначено, що технічні звіти про встановлення (винесення в натуру) межових знаків в межах ДП «Іванківський лісгосп» виготовлено орієнтовано в 70-80 роках в об`єднанні відсутні, даний вид робіт підприємство не виконувало;
-ДП «Іванківське лісове господарство» відповідно до якої в архівному секторі Іванківської РДА в документах ДП «Іванківський лісгосп» за 1970-1980 роки не виявлено технічного звіту.
31.03.2017р. до суду надійшло заперечення представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рибченка О.Г. на клопотання прокурора про призначення судової земельно-технічної експертизи.
30.01.2019р. судом постановлено ухвалу про призначення у справі судової земельно-технічної експертизи.
26.02.2019р. справа направлена до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.
20.03.2019р. до суду надійшло клопотання судового експерта про погодження строків проведення експертизи та визначення платника.
20.03.2019р. до суду надійшов лист ДП «Іванківське лісове господарство» про погодження запропонованих експертом строків експертизи та проведення оплати.
Аналогічний лист про згоду про продовження строків проведення експертизи надійшов від представника відповідача ОСОБА_1 - адвоката Рибченка О.Г.
Ухвалою суду від 03.04.2020р. відновлено провадження у справі, у зв`язку з надходженням до суду висновку судової експертизи.
Ухвалою від 18.01.2021р. замінено первісного відповідача Страхоліську сільську раду Іванківського району Київської області на Іванківську селищну раду Вишгородського району Київської області, як правонаступника прав та обов`язків Страхоліської сільської ради.
Для повного та всебічного спору у судових засіданнях за клопотанням учасників судового процесу неодноразово оголошувалась перерва з метою витребування необхідних документів.
Позиції сторін:
Прокурор та представник ДП «Іванківського лісового господарства» позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові.
Представник відповідача в особі Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області позовні вимоги прокурора не визнав, надавши суду заперечення, вважаючи вимоги прокурора, такими, що не ґрунтуються на законодавстві України та землевпорядній документації, оскільки:
-межі села Страхолісся були визначені рішенням сесії Київської обласної ради від 19.02.2004 № 159-12-XXIV «Про встановлення меж окремих населених пунктів Київської області». Так у додатку № 7 до зазначеного рішення (склад угідь по землекористувачах) проекту корегування формування території і встановлення меж Страхоліської сільської ради відсутній такий землекористувач як Іванківський лісгосп та відповідно відсутні землі державної власності лісогосподарського призначення;
-рішення про виділення громадянам ОСОБА_1 , та ОСОБА_2 земельних ділянок приймалося на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право вланості на земельні ділянки громадянам України, яка була виготовлена Макарівським районним комунальним підприємством «Землемір» та отримала позитивний висновок державної експертизи землевпорядної документації від 04.10.2007р.;
-оскаржуване прокурором рішення №129 від 08.10.2007 прийняте сільською радою на підставі вищевказаної технічної документації, яка була погоджена з усіма, визначеними ч.9 ст. 118 ЗК України, органами державного управління, в тому числі державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області;
-належна ОСОБА_2 земельна ділянка з кадастровим номером 3222081400:02:003:0021 у представленому прокурором висновку експерта № 15/17 від 14.08.2017 взагалі не визначена як така, що повністю або частково накладається на землі лісогосподарського призначення, що знаходиться в користуванні ДП «Іванківський лісгосп»;
-прокурором при зверненні до суду був пропущений трирічний строк позовної давності, який почав відлік з моменту, коли уповноваженому на час прийняття оскаржу вального прокурором рішення № 129 від 08.10.2007 державному органу (на той час - Міністерство охорони навколишнього природного середовища через його територіальні органи) стало відомо про передачу у власність громадян відповідних земельних ділянок.
Просить застосувати наслідки пропущення позивачем строку позовної давності та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з вищенаведених підстав.
Представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Рибченко О.Г. заперечував проти вимог прокурора, посилаючись, на той факт, що належні та допустимі докази накладення земельної ділянки лісогосподарського призначення на приватизовані фізичними особами земельні ділянки прокурором суду не надані. Зазначив, що Страхоліською сільською радою під час прийняття оскаржувального рішення дотримано вимоги законодавства України, що підтверджується висновком державної експертизи землевпорядної документації від 04.10.2007р. № 11-27-е, яка вкладена відповідно до вимог Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації» порядку та зазначені висновки державної експертизи прокурором у встановленому порядку не спростовані. Просить застосувати наслідки пропущення позивачем строку позовної давності та у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з вищенаведених підстав.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, звернувся до суду з заявою про розгляд справи без його участі, вимоги не визнав, просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Встановлені судом обставини та застосовані норми права.
Суд заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши надані докази, законодавство України, та правозастосувальну практику Верховного Суду із спірних правовідносин, дійшов висновку про те, що в задоволенні позову слід відмовити.
Судом встановлено, що рішенням 13 сесії 5 скликання Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області № 129 від 08.10.2007 «Про затвердження технічної документації з видачі громадянам України державних актів на право приватної власності на земельні ділянки в межах Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області» затверджено технічну документацію щодо відведення земельних ділянок та передано у власність для ведення особистого селянського господарства та для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, зокрема, ОСОБА_1 земельну ділянку площею 1,6968 га для ведення особистого селянського господарства, ОСОБА_2 земельну ділянку площею 1,6994 га для ведення особистого селянського господарства.
На підставі зазначеного рішення сесії Страхоліської сільської ради Іванківського району Київської області ОСОБА_1 отримав державний акт серії ЯЖ № 016340 на право власті на земельну ділянку площею 1,6968 га, кадастровим номером 3222081400:02:003:0002, ОСОБА_2 отримав державний акт серії ЯЖ № 016358 на право власності на земельну ділянку площею 1,6994 га, кадастровим номером 3222081400:02:003:0021.
Прокурор не погодився із зазначеним рішенням, стверджуючи, що земельні ділянки, які були передані у власність відповідачам, частково накладаються на землі лісогосподарського призначення, які в силу положень ст.ст. 19, 57, 84 Земельного кодексу України та ст. 5 Лісового кодексу України, відноситься до земель державної власності лісогосподарського призначення, використовується для ведення лісового господарства в порядку визначеному лісовим кодексом України та знаходиться у віданні Державного підприємства «Іванківське лісове господарство», яке будь-яких дозволів на вилучення даних земельних ділянок лісового фонду, зміну цільового призначення земель лісового фонду не надавало, втрати лісогосподарського виробництва при вилучені спірних земельних ділянок не відшкодовувались.
Конституцією України встановлено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави; об`єктом права власності Українського народу.
Відповідно до статті 13 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування здійснюють від імені Українського народу права власника в межах, визначених Конституцією. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Відповідно до статті 14 Конституції України право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
З урахуванням визначеного статтею 8 Конституції України принципу верховенства права та встановлених Законом України «Про судоустрій і статус суддів» завдань суду як державної правозахисної інституції суд, здійснюючи правосуддя у сфері земельних правовідносин, покликаний забезпечити захист гарантованих Конституцією України та законами України прав і свобод громадянина, інтересів юридичних осіб, суспільства і держави.
Щодо правових підстав для представництва прокурора інтересів держави в особі Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство».
В постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18 зроблено правові висновки.
«…35. Таким чином, перед Великою Палатою Верховного Суду постали такі питання: 1) чи повинен прокурор доводити бездіяльність компетентного органу або ж достатньо простого посилання на таку бездіяльність у позові при обґрунтуванні підстав для представництва; 2) якими доказами прокурор має доводити бездіяльність компетентного органу; 3) чи зобов`язаний прокурор перед зверненням до суду з`ясовувати причини бездіяльності такого органу або ж достатньо доведення самого факту бездіяльності без зазначення і доведення суду її причин.
Урегульовуючи розбіжності у викладених вище правових позиціях, Велика Палата Верховного Суду уточнює висновки, зроблені у постановах: Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 903/129/18; Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 927/246/18, від 16 квітня 2019 у справах № 910/3486/18 та № 925/650/18, від 17 та 18 квітня 2019 року у справах № 923/560/18 та № 913/299/18 відповідно, від 13 травня 2019 року у справі № 915/242/18; Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 0440/6738/18.
Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.
Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо...
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Частина четверта статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави…
Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно…
Натомість аналіз судової практики Верховного Суду в питанні про те, як саме слід діяти суду, якщо він установить відсутність підстав для звернення прокурора з позовом в інтересах держави вже після відкриття провадження у справі, свідчить про її неоднаковість.
З метою забезпечення єдності судової практики у питанні застосування положень ГПК України у справах за позовами прокурорів Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду)».
З приводу можливого конфлікту інтересів при визначені прокурором органу, який уповноважений захищати інтереси держави, ВП ВС у п.55 вищенаведеної постанови від 26.05.2020р. виклала наступні правові позиції:
«При вирішенні питання про необхідність звернення до суду з позовом компетентний орган може діяти в умовах конфлікту інтересів - коли порушення інтересів держави, про яке стверджує прокурор, може бути пов`язане з раніше вчиненими протиправними діями цього органу чи бездіяльністю. Для врахування цих обставин стаття 55 ГПК України передбачає такі правила:
- якщо особа, яка має процесуальну дієздатність і в інтересах якої подана заява, не підтримує заявлених позовних вимог, суд залишає заяву без розгляду, крім позову про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою, поданого власником (учасником, акціонером) цієї юридичної особи в її інтересах, а також позову прокурора в інтересах держави;
- відмова компетентного органу від поданого прокурором в інтересах держави позову (заяви), подання ним заяви про залишення позову без розгляду не позбавляє прокурора права підтримувати позов (заяву) і вимагати розгляду справи по суті…».
Підставою звернення до суду з позовом в інтересах держави прокурор обґрунтував тим, що органи в інтересах яких прокурор звернувся з позовом до суду (Київське обласне та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство» протягом тривалого часу не вживають заходи для захисту інтересів держави (стор.10 позову).
У той же час, як вбачається в вищенаведеного аналізу законодавства України, яке зроблене Великою Палатою Верховного Суду, прокурор, до звернення до суду з позовом в інтересах держави, спочатку повинен звернутись до відповідного органу, який уповноважений здійснювати захист інтересів держави, з повідомленням про необхідність здійснення захисту інтересів держави, і тільки у разі не реагування такого органу протягом тривалого часу на звернення прокурора, у останнього з`являється право звернутись до суду з відповідним позовом в інтересах держави (п.43 вищенаведеної постанови ВП ВС).
Як встановлено судом ДП «Іванківське лісове господарство» звернулось до прокурора за допомогою у вирішенні питання повернення в їх користування спірних земельних ділянок.
Однак, прокурором в обґрунтування власної процесуальної правомірності звернутись до суду в інтересах держави в особі відповідних органів, докази попереднього повідомлення даних органів про необхідність звернутись до суду за захистом інтересів держави, суду не представлені та матеріали даної судової справи даних доказів не містять.
Велика Палата Верховного Суду з метою забезпечення єдності судової практики при застосування відповідних положень ГПК України у справах за позовами прокурорів у вищенаведеній постанові зазначила, що у разі встановлення судом відсутності підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою яка не мала права її підписувати з залишенням даного позову без розгляду (п.54 постанови ВП ВС).
Вважаю, що в даному судовому спорі, з метою забезпечення єдності судової практики при застосування відповідних положень ЦПК України у справах за позовами прокурорів, що є одним із завдань правозастосування, Іванківському районному суду необхідно застосовувати вищенаведений процесуальний наслідок - залишити позов прокурора без розгляду на підставі аналогічної норми ЦПК України, а саме: п/п 1) ч.2 ст.200 ЦПК України.
Відповідно до імперативних приписів ч.2 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурору прямо заборонено здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі державних компаній, однак, як вбачається з прохальної частини заявленого прокурором позову, предметом заявленої позовної вимоги є віндикація належних відповідачам земельних ділянок саме на користь держави в особі ДП «Іванківське лісове лісогосподарство».
Стосовно визначення прокурором Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства в якості уповноваженої державою органу, який уповноважений розпоряджатись землями лісового фонду, вважаю за необхідне послатись на ст.8 Лісового кодексу України, яка визначає, що у державній власності перебувають усі ліси, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається й реалізується державою в особі Кабінету Міністрів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій згідно із законом.
Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин визначені у ст.27 Лісового кодексу України, а повноваження Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій у сфері лісових відносин визначені у ст.31 Лісового кодексу України.
Так, відповідно до п/п.4 ч.1 ст.31 Лісового кодексу України до повноважень вищенаведених державних органів належить передача у власність, у постійне користування для ведення лісового господарства земельних лісових ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.
Таким чином, виходячи з територіального принципу розпорядження земельними ділянками лісового фонду, належним позивачем в даному спорі, з урахуванням заявленого прокурором віндикаційного позову про витребування земельних ділянок у власність держави, має бути Київська обласна державна адміністрація.
Виходячи з викладеного, вбачається, що Київське обласне та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство» помилково визначені позивачами в якості державних органів, уповноважених державою розпоряджатись землями державного лісового фонду, а заявлена прокурором позовна вимога про віндикацію земельних ділянок лісового, за його твердженням, фонду на користь ДП «Іванківське лісове господарство» є неналежним способом правового захисту інтересів держави.
Суд зазначає, що Конституційний Суд України у п.4 мотивувальної частини рішення від 08.04.1999р. №3-рп/99 по справі №1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) зазначив наступне: «…Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося, чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах».
У п.4 мотивувальної частини рішення від 08.04.1999р. №3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив: «…Поняття «орган уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах» означає орган, на який державою покладено обов`язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом відповідно до ст..ст. 6,7,13 та 143 Конституції України, може виступати орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади…».
У ч.1 резолютивної частини зазначеного рішення від 08.04.1999р. №3-рп/99, Конституційний Суд України дійшов висновку, що в контексті п. 2 ст. 121 Конституції України прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови «…. саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності…».
На підставі викладеного та відповідно до «Положення про Київське обласне та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства» затверджене наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 12.11.2012р. №401, на зазначене управління функції по розпорядженню земельними ділянками лісогосподарського призначення не покладені.
Суд зауважує, що прокурор не довівши своє право на представництво інтересів держави в особі Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство», крі того, не надав належних та допустимих доказів щодо предмету доказуваття.
Так, у відповідності до пункту 5 розділу VIII «Прикінцеві положення» Лісового Кодексу України до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.
Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерального дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Державним комітетом СРСР по лісовому господарству 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкувальні належать до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції присвячена процедурі їх виготовлення. Так, згідно з вимогами пункту 2.1.4 даної Інструкції складені оригінали планшетів, які мають межі з іншими землекористувачами, завіряються в органах землевпорядкування того району, де проводяться лісовпорядкувальні роботи.
Також, відповідно до ст.48 ЛК України в матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування.
Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.
У проекті організації та розвитку лісового господарства визначаються і обґрунтовуються основні напрями організації і розвитку лісового господарства об`єкта лісовпорядкування з урахуванням стану та перспектив економічного і соціального розвитку регіону.
Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.
Відповідно до вимог ст. 53 ЛК України державний лісовий кадастр ведеться центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства за єдиною для
України системою за рахунок коштів державного бюджету.
Порядок ведення державного лісового кадастру встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Надані прокурором документи щодо правомірності постійного користування землею ДП «Іванковське лісове господарство», зокрема плану 2004, 2013 років лісонасаджень та перспективний план ведення лісового господарства не містять погоджень з органами землевпорядкування Іванківського району Київської області та територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища. А тому суд позбавлений можливості надати їм оцінку у відповідності чинному, на день прийняття оспорюванного рішення, законодавством, і відповідно не можуть бути взяті судом до уваги як доказ, який посвідчує право користування ДП «Іванківське лісове господарство» спірними земельними ділянками.
Суд неодноразово роз`яснював позивачам, в тому числі представнику ДП «Іванківське лісове господарство» можливість доведення факту у вилучення земель із їх постійного користування, шляхом проведення інвентаризації земель, які перебувають у їх постійному користуванні і подальшого співставлення, з наявними матеріалами, в тому числі наданими суду та публічно кадастровою картою України.
Щодо допустимості доказів - висновку державної експертизи землевпорядної документації від 04.10.2007р. №11-27-е щодо відведення земельних ділянок у власність 13-ти громадянам України, серед яких значаться відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та висновку експерта № 15/17 за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 14.08.2017р. у кримінальному провадженні №42016111130000164 від 08.12.2016
Зазначений висновок наданий стороною відповідачів на підтвердження законності прийнятого рішення.
Стаття 32 Закону № 1808-IV державна експертиза проводиться шляхом розгляду документації та матеріалів, та за необхідності - шляхом проведення обстежень у натурі (на місцевості). При проведенні державної експертизи досліджуються, перевіряються, аналізуються та оцінюються:
-питання дотримання вимог законодавства та встановлених стандартів, норм і правил при прийнятті проектних рішень;
-відповідність передбачених документацією і матеріалами заходів завданням на проектування, вимогам раціонального використання та охорони земель, а також дотриманню законних прав та інтересів власників земельних ділянок та землекористувачів, держави і суспільства;
-еколого-економічна ефективність проектних рішень щодо запобігання їх негативному впливу на стан земельних ресурсів, суміжні земельні ділянки, ландшафт.
Вбачається, що предметом державної експертизи є відповідність землевпорядної документації визначеним вимогам законодавства, стандартам, нормам та правилам.
Відповідно до положень статті 35 Закону № 1808-IV результатом проведення державної експертизи є висновок державної експертизи. Висновки державної експертизи повинні містити оцінку допустимості та можливості прийняття рішення щодо об`єкта державної експертизи і враховувати соціально-економічні наслідки.
Частина 7 статті 35 Закону України № 1808-IV передбачає, що об`єкт державної експертизи, який не відповідає вимогам законодавства, встановленим стандартам, нормам і правилам, оцінюється негативно і не погоджується. Негативна оцінка об`єкта державної експертизи повинна бути всебічно обґрунтована відповідно до вимог законодавства, встановлених стандартів, норм і правил.
Заінтересовані особи в разі відмови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин в розгляді заяви про спростування висновків державної експертизи чи окремих їх положень або незгоди з висновками повторної експертизи, мають право на звернення до суду з позовом про скасування висновків державної експертизи.
Зазначений висновок суду ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 19.02.2020р. у справі №813/203/18.
Крім того, експертизи в кримінальному провадження можуть бути доказами у цивільній справі, якщо в ній міститься предмет доказування, що зазначено в постанові Верховного Суду №461/3675/17 від 05.02.2020р.
З висновку експерта № 15/17 за результатами проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи від 14.08.2017р. у кримінальному провадженні №42016111130000164 від 08.12.2016 експерт Савчак В.В. прийшла до висновку, що земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0002 (площею 1,0000 га), 3222080705:01:001:0009 (площею 0,2000 га) повністю розташовані в межах земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Іванківський лісгосп». Земельні ділянки з кадастровими номерами 3222081400:02:001:0002 (частково площею 0,9131 га), 3222080705:01:001:0009 (частково площею 9,5927 га) частково розташовані в межах земель, що перебувають у постійному користуванні ДП «Іванківський лісгосп» встановити не уявляється можливим. Чи розташовані досліджувані земельні ділянки в межах земель, що перебувають у користуванні ДСКП «Чорнобильська пуща», встановити не уявляється можливим. Слід зазначити, що в деяких випадках площа земельних ділянок, одержана в ході введення отриманих експертом координат поворотних точок, відрізняється від площі земельної ділянки, визначної документами, що підтверджуються виникнення прав на них. За таких обставин за загальну площу земельних ділянок прийнято площу, визначну документами, що підтверджується виникненням прав на земельні ділянки.
Висновки державної експертизи від 14.08.2017р. № 15/17 у встановленому законом порядку прокурором не спростовані, у зв`язку з чим повинні бути враховані судом під час ухвалення судового рішення.
Щодо сумнівів в неупередженості судового експерта КНДІСЕ Савчак В.В. та наявності процесуальної заборони приймати участь в експертному дослідженні в даній справі.
Зазначений позов поданий керівником Броварської місцевої прокуратури Київської області та мотивувався у тому числі посиланням на Висновок судового експерта Савчак В.В. № 15/17 від 14.08.2017р. за результатом проведення судової земельно-технічної та оціночно-земельної експертизи в межах кримінального провадження №42016111130000164 від 08.12.2016р.
Досліджена у судовому засідання експертиза викликала питання щодо висновків експерта, а тому з метою усунення сумнівів у судовому засіданні була допитана експерт Савчак В.В. , в сунути недоліки не владося:
З дослідженого у судовому засіданні висновку судового експерта Савчак В.В. №15/17 від 14.08.2017р. в межах кримінального провадження № 42016111130000164 від 08.12.2016р. вбачається, що він також як і висновок від 06.03.2020р. №5585/19-41/6813/20-41 в межах даної судової справи складений не на підставі первинних документів щодо землевпорядкування, а на підставі даних щодо поворотних точок меж земельних ділянок, які визначені на підставі інформації, що міститься на представленому експерту Савчак В.В. ДП «Іванківське лісове господарство» CD-R носії інформації.
Використовуючи принципи диспозитивності та змагальності сторін, судом було призначено по справі судову земельно-технічну експертизу.
Згідно ч.1 ст. 65 ЦПК України до учасників судового процесу, крім учасників справи та їхніх представників, також віднесені помічники суддів, секретарі судового засідання, судовий розпорядник, свідок, експерт, з питань права, перекладач, спеціаліст.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 ЦПК України визначає, що секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач не можуть брати участі у розгляді справи та підлягають відводу (самовідводу) з підстав, зазначених у статті 36 цього Кодексу.
Частина 1 ст. 36 ЦПК України визначає перелік підстав при існуванні яких суддя (у т.ч. експерт) не може розглядати справу (у т.ч. проводити експертне дослідження) та підлягають відводу чи самовідводу:
-він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
-він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
-він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
-було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
-є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.
Експерт Савчак В.В. підлягала відводу (самовідводу).
Стаття 78 ЦПК України визначає, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Зазначені обставини, свідчать про те, що представлений суду висновок експерта не відповідає критеріям допустимості доказу, що визначений ст.78 ЦПК України, оскільки експерт брала участі з досліджуваних питань у іншій справ, які є аналогічним і спірним, відтак могла бути побічно заінтересована в результаті розгляду справи і це в даному випадку викликало обґрунтований сумнів в її неупередженості зі сторони відповідачів.
На підставі викладеного, висновок експерта Савчак В.В., який підлягав відводу, втрачає доказове значення.
Щодо пропущення прокурором строків позовної давності.
Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю три роки.
Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася, або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Згідно ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності про застосування якої заявлено стороною у спорі є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.
За правилами ст. 81 ЦПК України , кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У спірних правовідносинах суб`єктом прав є саме держава, а не її конкретний орган, тому зміна уповноваженого органу, на який державною покладений обов`язок погоджувати рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою та здійснення контролю за земельною ділянкою внаслідок внесення змін до чинного законодавства України не змінює порядку перебігу позовної давності.
Таким чином, визначаючи початок перебігу позовної давності у цьому спорі, слід врахувати, коли про порушене право довідалася або могла довідатися саме держава в особі уповноваженого органу, а не ДП «Іванківське лісове господарство».
Аналогічний правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019р. у справі №911/3681/17.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2020р. у справі №752/3092/19 зазначив, що перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жодний орган.
Частиною 9 ст.118 ЗК України (в редакції станом на 27.07.2007р.) визначала, що проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.
Частиною 1 «Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі» затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 19.12.2006р. N 548 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.02.2007р. за N 119/13386, було визначено, що Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління) є територіальним органом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України і входить до сфери його управління. Частина 3 «Положення про Державне управління охорони навколишнього природного середовища в областях, містах Києві та Севастополі» до основних завдань Управління відносила: забезпечення реалізації державної політики у сферах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення та охорони природних ресурсів (земля, надра, поверхневі та підземні води, атмосферне повітря, ліси, тваринний і рослинний світ, поводження з відходами (крім поводження з радіоактивними відходами), небезпечними хімічними речовинами, пестицидами та агрохімікатами, екологічної та в межах своєї компетенції радіаційної безпеки, заповідної справи, формування, збереження та використання екологічної мережі.
Відповідно до ст.9 Закону України від 17.06.2004р. «Про державну експертизу землевпорядної документації» (в редакції станом на 2007 рік) проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок підлягали обов`язковій державній експертизі.
З висновку державної експертизи землевпорядної документації від 04.10.2007р. № 11-27-е щодо відведення земельних ділянок у власність 13-ти громадянам України, у тому числі гр-ну ОСОБА_1 , яка була проведена Управлінням державної експертизи землевпорядної документації та ліцензування Головного управління земельних ресурсів у Київській області Держземагенства України на підставі ст. 9 Закону України «Про державну експертизу землевпорядної документації», вбачається, що виготовлений Макарівським районним комунальним підприємством «Землемір» у 2007 році проект землеустрою був погоджений з наступними органами державного управління: Іванківським районним відділом земельних ресурсів від 08.08.2007р. № 633; Іванківським районним відділом містобудування, архітектури і житлово-комунального господарства від 08.08.2007р. № 486; Іванківською районної санітарно-епідеміологічною станцією від 08.08.2007р.; Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області від 07.09.2007р. № 06-13/6802; Управлінням культури і туризму від 13.09.2007р. № 11/2986/02; Головним державним управлінням охорони, використання і відтворення живих ресурсів та регулювання рибальства у м.Києві та Київській області від 14.08.2007р. № 271.
Таким чином, Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області, яке на той час було уповноважено державою здійснювати контроль у сфері забезпечення охорони та використання природного середовища, у тому числі лісового господарства, був наданий висновок від 07.09.2007р. № 06-13/6802 щодо відведення у власність громадянам в порядку приватизації спірних земельних ділянок.
Відповідна державна функція та компетенція від територіальних підрозділів Міністерства охорони навколишнього природного середовища щодо лісового фонду була передана до територіальних підрозділів Державного агентства лісових ресурсів України лише Законом України від 02.10.2012р. N 5395-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення».
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що на підставі Закону України від 02.10.2012р. N 5395-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення процедури відведення земельних ділянок та зміни їх цільового призначення», яким були внесені зміни до ст. 186-1 Земельного Кодексу України, відбулося функціональне правонаступництво, у зв`язку з чим, початок перебігу строку позовної давності не змінився та його необхідно відліковувати з дати надання уповноваженим державою України орган - Державним управлінням охорони навколишнього природного середовища в Київській області позитивного висновку від 07.09.2007р. №06-13/6802. Таким чином суд вважає, що строк позовної давності для звернення прокурора до суду в інтересах держави сплинув 06.09.2010р.
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог.
Враховуючи викладене вище, суд відмовляє у задоволенні позову по суті у зв`язку з недоведеністю позовних вимог, та не доведенням повноважень прокурора, щодо звернення до суду в інтересах держави в особі Київського обласного та по м.Києву управління лісового та мисливського господарства та ДП «Іванківське лісове господарство».
На підставі викладеного,керуючись ст. 4 , 12 , 76, 141 ,258 , 263-265, 354 ЦПК України, суд
ухвалив:
У задоволенні позову відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Іванківський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на його оскарження, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Повний текст рішення виготовлено 19 лютого 2021р.
Повне найменування сторін та їх місцезнаходження
Сторони позивачів:
Броварська місцева прокуратура (07401, Київська область, м. Бровари, вул. Київська, 137;
Київське обласне та по м. Києві управління лісового та мисливського господарства (03115, м. Київ, вул. Святошиська, 30);
Державне підприємство «Іванківське лісове господарство» (07201, Київська область, Іванківський район, смт. Іванків, вул. Поліська, 22);
Сторона відповідачів
Іванківська селищна рада Вишгородського району Київської області ( 07201, вул. Івана Проскури, 47, смт. Іванків Вишгородського району Київської області);
ОСОБА_1 ,( АДРЕСА_1 )
(представник відповідача адвокат Рибченко Олександр Георгійович ( АДРЕСА_2 );
ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 )
Суддя:
скопійовано
-
скопійовано
-
