-
скопійовано
-
-
-
-
-
скопійовано
-
-
Справа № 275/732/17
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 квітня 2021 року смт. Брусилів
Брусилівський районний суд Житомирської області в складі:
головуючої судді Данилюк О. С.
при секретарі с/з Марієвській Н.А.,
за участю представника позивача адвоката Нестеренка М.М., представника відповідача Вангородського С.М., представника третьої особи Колесник А.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Брусилів в порядку загального позовного провадження цивільну справі за позовом ОСОБА_1 до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про стягнення заборгованості за договором зберігання, -
В С Т А Н О В И В:
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Нестеренко М.М. звернувся до суду з позовом до Брусилівського районного відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Житомирської області про стягнення заборгованості за договором зберігання, в обґрунтування якого зазначив наступне. Так, 21.11.2012 року між позивачем ОСОБА_1 та ВДВС Брусилівського РУЮ Житомирської області, правонаступником якого є відповідач, в особі начальника Петрик Л.В. було укладено договір зберігання арештованого майна у відповідності до акту опису і арешту майна від 21.11.2012 року. За зберігання майна, яке було передано на зберігання позивачу згідно вказаного акту, відповідач мав проводити оплату щомісячно в розмірі мінімальної заробітної плати на час розрахунку. Позивач свої обов`язки за договором виконує належним чином, але оплати за надані послуги не отримав жодного разу. Термін прострочення виконання зобов`язання становить 58 місяців, мінімальна заробітна плата станом на 21.09.2017 року становить 3200 грн. Тобто на даний час утворилась заборгованість в сумі 185 000 грн. Вважає, що на підставі ст. 625 ЦК України з відповідача підлягає стягненню сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, що складає 240 818, 26 грн., а також три відсотки річних від простроченої суми, що становить 26 779, 51 грн. Просив стягнути з відповідача заборгованість за зберігання арештованого майна в сумі 185 000 грн., інфляційні витрати в сумі 240 818, 26 грн. та 3% річних в сумі 26 779, 51 грн.
Заочним рішенням Брусилівського районного суду Житомирської області від 22 січня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором зберігання майна в розмірі 452 597 гривень 77 копійок.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 01.06.2020 року заочне рішення від 22.01.2020 року було скасовано та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
11.06.2020 р. до суду представником позивача адвокатом Нестеренком М.М. було подано уточнену позовну заяву, в якій представник позивача просив стягнути з Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області на користь ОСОБА_1 заборгованість за зберігання арештованого майна станом на 10.06.2020 року в сумі 425 070.00 гри., інфляційні втрати в сумі 1 061 268.94 грн. 3% річних в сумі 96 128.54 грн., а також спричинену ОСОБА_1 неправомірними діями відповідача, пов`язаними з невиконанням умов договору зберігання, моральну шкоду, яку позивач оцінює у 20 000 000 грн.
Ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 19 червня 2020 року розгляд вказаної цивільної справи продовжено за правилами загального позовного провадження та у справі призначено підготовче судове засідання, а також за клопотанням представника відповідача у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, було залучено Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції.
22 червня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав, оскільки позивачем не надано доказів наявності в нього майна, що було передано йому на зберігання, на даний час або ж на момент подачі позову до суду. Крім того, вказали, що за вимогами ЗУ «Про виконавче провадження» витрати зберігача арештованого майна відносяться до витрат виконавчого провадження, порядок компенсації яких регулюється ст. 43 вказаного Закону, а саме вони компенсуються у повному обсязі лише після надходження на депозитний рахунок відділу виконавчої служби грошових коштів в рахунок погашення заборгованості боржника на користь стягувача за виконавчим провадженням. При цьому закон не містить вказівки на необхідність укладення договору зберігання між виконавцем (або відділом виконавчої служби) та зберігачем. Крім того, вважають, що відсутність у позивача оригіналу спірного договору зберігання взагалі ставить під сумнів його існування та факт укладення. Також вважають, що позивачем не доведено факту спричинення моральної шкоди та не обґрунтовано її розміру. Просили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Також від представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник А.С. надійшли письмові пояснення на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно яких третя особа вважає позовні вимоги ОСОБА_1 такими, що не підлягають задоволення. За змістом вказані пояснення аналогічні тим, що викладені у відзиві відповідача у даній справі.
23 вересня 2020 року ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області за клопотанням представника відповідача в даній справі було призначено судову експертизу документа та провадження в справі було зупинено до отримання висновків експерта.
22.12.2020р. від експерта до суду надійшло повідомлення про неможливість проведення судової експертизи через несплату її вартості.
24 грудня 2020 року ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про стягнення заборгованості за договором зберігання було поновлено та призначено підготовче судове засідання.
03.02.2021 року ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області підготовче провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про стягнення заборгованості за договором зберігання було закрито та справу було призначено до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача адвокат Нестеренко М.М. уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві, вимоги якої просив задовольнити.
Представник відповідача Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вангородський С.М. проти позову ОСОБА_1 заперечував, зазначивши, що у зведеному виконавчому провадженні № 45666556 від 17.05.2015 та № 39139221 від 31.07.2013 з примусового виконання судових наказів № 9/997 від 04.10.2010, № 9/998 від 17.09.2010, № 18/855 від 30.09.2010, № 11/225 від 04.10.2010, виданих Господарським судом Житомирської області про стягнення боргу на користь Фонду підтримки фермерських господарств з ФГ «Головієнко І.П.», ФГ «Світанок», ФГ «Нона», ФГ «Нива», ФГ «Нона-1» дійсно було складено акт опису і арешту майна, яке було передано на зберігання позивачу ОСОБА_1 , який є керівником зазначених фермерських господарств - боржників. Вказав, що закон дозволяє передавати арештоване майно на зберігання боржнику, втім, плати за таке зберігання законом не передбачено, оскільки саме боржник несе витрати за виконавчим провадженням. Тому вважає укладення спірного договору сумнівним. Також зазначив, що державними виконавцями Брусилівського ВДВС неодноразово здійснювались виїзди на всі відомі адреси господарств-боржників та їх керівника позивача у цій справі ОСОБА_1 з метою перевірки наявності арештованого майна у боржника, якого в ході таких перевірок виявлено не було. Через це відповідач звернувся з поданням в порядку ст. 388 КК України до Брусилівського відділу поліції Національної поліції України в Житомирській області, відомості за яким внесені до ЄРДР за № 12020060130000160 від 01.10.2020р. за ч. 1 ст. 388 КК України, досудове розслідування по якому триває. Просив у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Колесник А.С. проти задоволення позову ОСОБА_1 заперечувала, надала пояснення, аналогічні викладеним у письмових поясненнях на позов, просила у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
В судовому засіданні встановлено, 21.11.2012 року старшим державним виконавцем ВДВС Брусилівського РУЮ Домарацькою В.В. у виконавчому провадженні з примусового виконання судових наказів № 9/997 від 04.10.2010, № 9/998 від 17.09.2010, № 18/855 від 30.09.2010, № 11/225 від 04.10.2010, виданих Господарським судом Житомирської області про стягнення боргу на користь Фонду підтримки фермерських господарств з ФГ «Головієнко І.П.», ФГ «Світанок», ФГ «Нона», ФГ «Нива», ФГ «Нона-1», було складено акт опису і арешту майна, яке було передано на зберігання ОСОБА_1 (а.с. 6 т. 1, а.с. 181 т. 2).
21.11.2012 року між ОСОБА_1 та ВДВС Брусилівського РУЮ Житомирської області, правонаступником якого є відповідач, в особі начальника Петрик Л.В. був укладений договір зберігання майна згідно акту опису й арешту майна від 21.11.2012 року, згідно якого ОСОБА_3 передає на зберігання зазначене в акті майно, а ОСОБА_1 , який мешкає у АДРЕСА_1 , зберігає вказане майно, за що від ВДВС Брусилівського РУЮ щомісячно отримує оплату в розмірі мінімальної заробітної плати на час розрахунку (а.с. 5 т. 1).
Також судом встановлено, що 19.06.2020р. старшим державним виконавцем Брусилівського РВДВС Галицькою М.Ю. у зведеному виконавчому провадженні АСВП ЗВП 46566556 про стягнення з ФГ «Нона» боргів було здійснено виїзд за юридичною адресою боржника, а саме АДРЕСА_2 , та будь-якого майна, що належить боржнику, не виявлено, про що складено акт (а.с. 176).
Крім того, 30.06.2020р. старшим державним виконавцем Брусилівського РВДВС Галицькою М.Ю. у зведеному виконавчому провадженні АСВП 46455820 про стягнення з ФГ «Нона-1» боргів було здійснено виїзд за адресою майнового поручителя боржника, а саме ФГ «Головієнко І.П.», в АДРЕСА_1 , та заставного майна, що належить боржнику, не виявлено, про що складено акт (а.с. 177).
Також 30.06.2020р. старшим державним виконавцем Брусилівського РВДВС Галицькою М.Ю. у зведеному виконавчому провадженні АСВП ЗВП 39139221 про стягнення з ФГ «Головієнко І.П.» боргів було здійснено виїзд за адресою: АДРЕСА_3 , та заставного майна, що належить боржнику, не виявлено, про що складено акт (а.с. 175).
Крім того, 03.09.2020р. старшим державним виконавцем Брусилівського РВДВС Галицькою М.Ю. у зведеному виконавчому провадженні АСВП 46566556 про стягнення з ФГ «Нона» боргів було здійснено виїзд за місцем фактичного проживання ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_4 , та будь-якого майна, що належить боржнику, не виявлено, про що складено акт (а.с. 174).
Також 21.09.2020р. старшим державним виконавцем Брусилівського РВДВС Галицькою М.Ю. у зведеному виконавчому провадженні АСВП 46566556 про стягнення з ФГ «Нона» боргів було здійснено виїзд за адресою зберігача арештованого майна ОСОБА_1 , а саме АДРЕСА_1 , та будь-якого майна, що належить боржнику, не виявлено, про що складено акт (а.с. 173).
Крім того, судом встановлено, що 22.09.2020 начальник Брусилівського РВДВС Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Вангородський С.М. звернувся до Брусилівського ВП Коростишівського ВП ГУНП в Житомирській області з поданням про притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_1 за ст. 388 КК України, оскільки за місцем проживання ОСОБА_1 в ході перевірки державним виконавцем не було виявлено арештованого у зведеному виконавчому провадженні № 45666556 від 17.05.2015 та № 39139221 від 31.07.2013 майна, що передавалось ОСОБА_1 на відповідальне зберігання згідно акту опису й арешту майна боржника від 21.11.2012р. (а.с. 152-153 т. 2).
При цьому згідно довідки слідчого СВ відділу поліції № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області Криницького М. за даним фактом СВ ВП № 2 Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області розпочато кримінальне провадження № 12020060130000160 від 01.10.2020р. за ч. 1 ст. 388 КК України, досудове розслідування по якому триває (а.с. 178-179 т. 2).
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.
У відповідності до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.
Згідно ч. 1, 2 ст. 938 ЦК України зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.
Відповідно до ч. 1 ст. 942 ЦК України зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.
Відповідно до ч. 1 ст. 943 ЦК України зберігач зобов`язаний виконувати свої обов`язки за договором зберігання особисто.
Згідно ст. 944 ЦК України зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.
Відповідно до ч. 1 ст. 946 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюється договором зберігання.
Згідно ч. 1 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Так, звертаючись до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором зберігання від 21.11.2012р., а саме за зберігання майна, переданого йому згідно акту опису й арешту майна від 21.11.2012 року, за період з 21.11.2012 року по 10.06.2020 року, позивачем ОСОБА_1 не надано суду доказів належного виконання ним умов вказаного договору, в тому числі й в частині зберігання зазначеного майна протягом такого періоду, зважаючи на акти про відсутність майна, подані як докази відповідачем.
Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Враховуючи наведені вимоги закону, та оскільки плата за договором зберігання передбачена саме за зберігання майна, в суду відсутні підстави для її стягнення з відповідача на користь ОСОБА_1 в розмірі та за період, про який вказує позивач в своєму позові.
При цьому суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо не укладення спірного договору зберігання, оскільки доказів цього відповідачем також надано не було та всі заперечення відповідача ґрунтуються на припущеннях.
Також суд не вбачає підстав для відшкодування відповідачем спричиненої позивачу невиконанням умов договору зберігання моральної шкоди, оскільки позивачем не було доведено факту її спричинення, а також не було наведено достатнього обґрунтування її розміру.
З огляду на викладене, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити.
На підставі ст.ст. 23, 509, 525, 526, 610, 625, 936- 946, 1167 ЦК України та керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 89, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
В И Р І Ш И В:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Брусилівського районного відділу державної виконавчої служби Центрально-західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, Центрально-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції, про стягнення заборгованості за договором зберігання, - відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк апеляційної скарги.
СУДДЯ О.С. Данилюк
скопійовано
-
скопійовано
-
