КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2021 року м. Київ

Унікальний номер справи № 755/14397/20

Апеляційне провадження № 22-ц/824/5879/2021

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б.,

суддів - Борисової О.В., Ратнікової В.М.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року, ухвалене під головуванням судді Виниченко Л.М., по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в :

У жовтні 2020 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 8 748,06 грн., інфляційну складову боргу у розмірі 112,60 грн., 3 % річних у розмірі 167,44 грн. та стягнути з відповідачів 2 102,00 грн. судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що ТОВ «Євро-Реконструкція» здійснює надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води в будинку АДРЕСА_1 на підставі ліцензії від 01 червня 2012 року № 198. Відповідач ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_3 та є споживачем послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Між ТОВ «Євро-Реконструкція» та відповідачем ОСОБА_2 01 липня 2014 року було укладено договір про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідачі з листопада 2019 року своєчасно не вносили плату за отримані послуги з централізованого опалення, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01 липня 2020 року у розмірі 8 748,06 грн. Оскільки відповідачі прострочили виконання грошового зобов`язання, на підставі положень ст. 625 ЦК України зобов`язані також сплатити зазначену суму боргу з урахуванням інфляційної складової та трьох процентів річних (а.с. 1-3).

У відзиві на позовну заяву представник ОСОБА_1 - адвокат Бурячок М.А. просив у задоволенні позову відмовити повністю та зазначив, що відповідно умов укладеного з позивачем договору відповідачами регулярно, починаючи з 01 липня 2014 року оплачувалися послуги з постачання централізованого опалення згідно наданими ТОВ «Євро-Реконструкція» рахункам, відповідно до показників лічильників, встановлених у квартирі, та за послуги за опалення місць загального користування. За період з листопада 2019 року відповідачі не отримували послуги з постачання централізованого опалення, оскільки у даній квартирі не проживали, а встановлені крани на кожній батареї були перекритими, тобто послуги з постачання централізованого опалення позивачем відповідачу з листопада 2019 року фактично не надавались. У порушення пп. 4 п. 19 договору ТОВ «Євро-Реконструкція» періодичну повірку квартирних засобів обліку гарячої води і теплової енергії 04 серпня 2019 року не провів, в результаті чого не виконав умови договору. Натомість без погодження і повідомлення відповідачів ТОВ «Євро-Реконструкція» було знято з обліку лічильники тепла в період з 01 грудня 2019 року по 18 лютого 2020 року і нарахування за централізоване опалення позивач почав безпідставно здійснювати за результатами вимірювань будинкового лічильника тепла, тобто як зі споживачем, приміщення якого не обладнане індивідуальним лічильником. Тому відповідачі самостійно провели повірку тепло лічильника, за результатом чого встановлено його відповідність вимогам ДСТУ ЕN 1434 та надано Свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки від 18 лютого 2020 року. Свідоцтво було направлено до ТОВ «Євро-Реконструкція» і позивачем було установлено пломби на лічильник, про що було складено Акт опломбування теплових лічильників. 17 червня 2020 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Євро-Реконструкція» з проханням перерахувати оплату за централізоване теплопостачання у відповідності з показниками лічильника, правильність яких підтверджено вищевказаною повіркою. Проте позивач перерахунок не провів, а у відповідь направив досудову претензію від 14 липня 2020 року з вимогою оплатити нібито існуючу заборгованість у розмірі 8 828,34 грн. Заборгованість відповідачів є необґрунтованою, позивачем не доведено допустимими та достовірними доказами підстави для стягнення заборгованості, тому позов не підлягає задоволенню (а.с. 47-50).

У відповіді на відзив позивач заперечував проти доводів відповідача та вказував, що відповідачами не надано будь-якого належного доказу на підтвердження відключення квартири за адресою: АДРЕСА_3 від мережі централізованого опалення на доведення відсутності факту споживання ними послуг з централізованого опалення з листопада 2019 року. Враховуючи, що відповідачем не було вчасно проведено періодичної повірки власного вузла розподільного обліку теплової енергії води в установлені терміни, індивідуальний вузол розподільного обліку теплової енергії, який встановлений у квартирі відповідача був знятий позивачем з абонентського обліку, відповідно до вимог нормативно-правових актів. Нарахування обсягів наданих послуг з централізованого опалення відповідачу за період коли лічильник був знятий з обліку, з 01 грудня 2019 року по 18 лютого 2020 року здійснювалось позивачем згідно вимог пп. 3 п. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», а саме за результатами вимірювань будинкового лічильника тепла, тобто як із споживачем, приміщення якого не обладнане індивідуальним лічильником (а.с. 73-76).

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бурячок М.А. подав до суду заперечення, де зазначив, що з листопада 2019 року мешканцями квартири відповідача послуги з централізованого опалення не отримувались, що підтверджується показниками засобів обліку теплової енергії (лічильників) встановлених в середині квартири, так як крани на кожній батареї були перекритими, при цьому відключення від мереж централізованого опалення, на що безпідставно вказує позивач, не відбувалося. Позивачем не спростовано його обов`язок виконання умов п.п. 4, 19 договору щодо проведення періодичної повірки квартирних засобів обліку гарячої води і теплової енергії, також не доведено підстав зняття з абонентського обліку індивідуального вузлу розподільного обліку теплової енергії (лічильник) на період з 01 грудня 2019 року по 18 лютого 2020 року, якщо він опломбований, відповідає вимогам ДСТУ та з моменту встановлення і поданий час вірно визначає кількість спожитого тепла (а.с. 83-85).

Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року вказаний позов задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ТОВ «Євро-Реконструкція» заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 8 748 грн. 06 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 112 грн. 60 коп. та 3 % річних у розмірі 167 грн. 44 коп., а всього суму 9 028 (дев`ять тисяч двадцять вісім) грн. 10 коп. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 користь ТОВ «Євро-Реконструкція» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі по 1 051 (одна тисяча п`ятдесят одна) грн. з кожного (а.с. 95-104).

Не погодившись з рішенням районного суду, 27 лютого 2021 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бурячок М.А. звернувся до суду з апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю (а.с. 109-121).

Апеляційну скаргу мотивував тим, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, судом неповно з`ясовано всі обставини справи, не досліджено докази. Зазначав, що у позивача не було жодних зауважень щодо встановленого лічильника тепла у квартирі відповідачів, який було введено в експлуатацію 07 вересня 2014 року та опломбовано позивачем. Звертав увагу на те, що позивачем не було проведено періодичну повірку лічильника 04 серпня 2019 року, що є обов`язком позивача, у результаті чого не виконано умови договору № 440542138 про надання послуг з централізованого опалення. Суд першої інстанції взагалі не взяв до уваги Свідоцтво про повірку лічильника та Акта опломбування, проведеного позивачем, де зафіксовано показника на момент опломбування 11567 кВт. Вважає, що позивачем не надано доказів, що підтверджують надання ним теплової енергії у тому об`ємі, який зазначено у наданих ним розрахунках.

16 березня 2021 року представник ТОВ «Євро-Реконструкція» Кравченко О.П. подав до суду відзив на апеляційну скаргу та просив залишити її без задоволення, а рішення суду без змін (а.с. 131-135).

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідноз ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вказане, розгляд справи здійснюється без виклику сторін у порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали позовної заяви, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ «Євро-Реконструкція» на підставі рішення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 01 червня 2012 року № 189 (переоформлено рішенням від 21 червня 2016 року № 1159) видана Ліцензія на вид господарської діяльності - постачання теплової енергії (а.с. 30).

Відповідно п. 3.3. Статуту ТОВ «Євро-Реконструкція», основними видами господарської діяльності товариства серед іншого є виробництво, транспортування та постачання теплової енергії споживачам; надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої види (а.с. 23-29).

ТОВ «Євро-Реконструкція» здійснює надання послуг з постачання теплової енергії в будинку АДРЕСА_1 .

ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 92,90 кв.м., що підтверджується свідоцтвом про право власності від 28 вересня 2005 року, виданим Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київської місткої державної адміністрації), зареєстрованим в Комунальному підприємстві Київське міське Бюро технічної інвентаризації за реєстровим № 44707 від 03 жовтня 2005 року (а.с. 12).

01 липня 2014 року між ТОВ «Євро-Реконструкція» та відповідачем ОСОБА_2 укладено Договір № 440542138 про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води по квартирі АДРЕСА_3 , опалювальною площею 91,70 кв.м. (а.с. 6-9).

Відповідно до п. 1 вказаного Договору виконавець ТОВ «Євро-Реконструкція» зобов`язується своєчасно надавати споживачеві ОСОБА_2 відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання гарячої води, а споживач зобов`язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

До апеляційного суду ОСОБА_1 надала копію акта введення в експлуатацію вузла комерційного обліку тепла від 07 вересня 2014 року, згідно з яким у кв. АДРЕСА_3 було встановлено та опломбовано теплолічильник СF-UltraMaxx№ 13763968. Показання лічильника станом на 07 вересня 2014 року 000 кВт (а.с. 119).

Також відповідач подала до суду свідоцтво про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПЗЗМ2468332764614 від 18 лютого 2020 року, видане Державним підприємством Київський обласний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та сертифікації ДП «Київоблстандартметрологія», зі змісту якого убачається, що було проведено повірку теплолічильника CF-Ultra МаХХ в складі: теплообчислювач заводський № 2013-13763968, за результатами якої встановлено, що засіб вимірювальної техніки відповідає вимогам ДСТУ EN 1434 (а.с. 55).

З акта опломбування теплових лічильників від 25 лютого 2020 року вбачається, що співробітником ТОВ «Євро-Реконструкція» у квартирі АДРЕСА_3 установлені пломби за № Е 23011707, Е 23011708 на вентилі подавального трубопроводу центрального опалення: тип Ultra МаХХ № 13763968, показники лічильника на момент опломбування становлять 11 567 кВт (а.с. 56).

14 липня 2020 року ТОВ «Євро-Реконструкція» було направлено на адресу відповідачів досудову претензію з вимогою сплатити заборгованість за централізоване опалення та постачання гарячої води у розмірі 8 828,34 грн., яка утворилася станом на 01 липня 2020 року (а.с. 61).

Згідно з розрахунком заборгованості за послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_2 за період з листопада 2019 року по серпень 2020 року заборгованість становить 8 748,06 грн., інфляційна складова боргу -112,60 грн., 3 % річних - 167,44 грн. (а.с. 4, 5).

Правовідносини між сторонами регулюються нормами Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила).

Вказані Правила регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг (далі - виконавець), і фізичною та юридичною особою (далі - споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг;

Правилами надання послуг з централізованого опалення встановлено, що централізоване опалення - послуга, спрямована на задоволення потреб споживача у забезпеченні нормативної температури повітря у приміщеннях квартири (будинку садибного типу), яка надається виконавцем з використанням внутрішньобудинкових систем теплопостачання.

Згідно з ст.ст. 19, 25 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. У разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами. У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

Частиною 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов`язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до п. 8 Правил послуги надаються споживачеві згідно з договором, що оформляється на основі типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положеннями ч. 2 ст. 642 ЦК України передбачено, що якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Наявність правовідносин між сторонами за договорами теплопостачання, отже і виникнення цивільних прав та обов`язків, підтверджується діями сторін: постачальник надає послуги з централізованого теплопостачання, надсилає споживачу платіжні документи (рахунки) на оплату спожитої енергії, а споживач отримує послуги та має здійснювати оплату виставлених рахунків.

Відповідно до п. 11 вищезазначених Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку води у багатоквартирному будинку, де окремі (або всі) квартири обладнані квартирними засобами обліку, споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю та які не мають квартирних засобів обліку (у разі обладнання всіх квартир квартирними засобами обліку - споживачі, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку виконавцю), оплачують послуги згідно з показаннями будинкових засобів обліку, не враховуючи витрати води виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат води за показаннями всіх квартирних засобів обліку. Різниця розподіляється між споживачами, які не мають квартирних засобів обліку, та споживачами, які не зняли та не передали показання квартирного засобу обліку води виконавцю, пропорційно кількості мешканців квартири в разі відсутності витоків із загальнобудинкової мережі, що підтверджується актом обстеження, який складається виконавцем у присутності не менш як двох мешканців будинку.

Пунктом 20 Правил встановлено, що плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Пунктом 21 Правил визначено, що у разі відсутності у квартирі (будинку садибного типу) та на вводах у багатоквартирний будинок засобів обліку води і теплової енергії плата за надані послуги справляється згідно з установленими нормативами (нормами) споживання: з централізованого опалення - з розрахунку за 1 кв. метр (куб. метр) опалюваної площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) та з урахуванням фактичної температури зовнішнього повітря і фактичної кількості днів надання цієї послуги в місяці, який є розрахунковим.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

З наданого позивачем розрахунку заборгованості та бухгалтерської довідки вбачається, що за листопад 2019 року було нараховано 92,17 грн. (витрати 0,000749 Гкал); за грудень 2019 року - 1 459,91 грн. (витрати 0,011867 Гкал); за січень 2020 року - 3 601,16 грн. (витрати 0,02927 Гкал); за лютий 2020 року - 3 580,72 грн. (витрати 0,02911 Гкал); за березень 2020 року - 99,07 грн. (витрати 0,00081 Гкал); за квітень 2020 року - 35,03 грн. (витрати 0,00028 Гкал). Сплачено за вказаний період лише 120,00 грн. у січні 2020 року (а.с. 5).

Як вбачається із нарядів ТОВ «Євро-Реконструкція» № 6706 від 25 жовтня 2019 року та № 9096 від 05 квітня 2020 року, опалювальний період по будинку АДРЕСА_1 тривав з 28 жовтня 2019 року по 07 квітня 2020 року (а.с. 14-15).

Апелянт вважає нарахування вказаної заборгованості необґрунтованим, посилаючись на оплату послуг з централізованого опалення згідно показників теплолічильника.

Разом з тим, позивач вказував, що у зв`язку з не проведенням відповідачами в установлені терміни періодичної повірки засобу обліку централізованого опалення, у квартирі відповідачів, не враховувались показники індивідуального вузлу розподільчого обліку теплової енергії води, нарахування обсягів наданих послуг з централізованого опалення за період з 01 грудня 2019 року по 18 лютого 2020 року здійснювалось позивачем згідно з пп. 3 п. 2 ст. 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» за результатами вимірювань будинкового лічильника тепла, тобто як із споживачем, приміщення якого не обладнане індивідуальним лічильником.

За змістом ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) вузлів обліку, що забезпечують індивідуальний облік споживання теплової енергії та води в квартирах (приміщеннях) будинку, здійснюються за рахунок власників таких вузлів обліку, якщо інше не встановлено договором, а у разі укладення співвласниками багатоквартирного будинку індивідуальних договорів про надання відповідної комунальної послуги періодична повірка, обслуговування та ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування і монтаж) таких вузлів обліку забезпечуються виконавцем комунальної послуги за рахунок плати за абонентське обслуговування, встановленої відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».

Згідно з п. 72 Міжповірочних інтервалів, затверджених наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Про затвердження міжповірочних інтервалів законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, за категоріями» від 13 жовтня 2016 року № 1747 встановлено,що для теплолічильників та теплообчислювачів міжповірочний інтервал становить 4 роки.

Відповідно пункту 15 вищезазначених Правил, засоби обліку води і теплової енергії, встановлені у квартирі (будинку садибного типу) та на вводі у багатоквартирний будинок, підлягають періодичній повірці. Періодична повірка засобів обліку води і теплової енергії проводиться у строк, що не перевищує одного місяця. За цей час споживач оплачує відповідні послуги з централізованого опалення - згідно із середньомісячними показаннями засобів обліку за попередній опалювальний період.

Пунктом 12 Правил визначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку.

Встановлено, що 07 вересня 2014 року у квартирі відповідачів було встановлено та опломбовано теплолічильник СF-UltraMaxx№ 13763968 з показниками 000 кВт (а.с. 119).

Враховуючи вищенаведене, 08 вересня 2018 року настав строк для проведення періодичної повірки засобу обліку теплової енергії СF-UltraMaxx № 13763968.

Проте повірку теплолічильника СF-UltraMaxx № 13763968було проведено відповідачами лише 18 лютого 2020 року, що підтверджується свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № ПЗЗМ2468332764614, а опломбовано позивачем 25 лютого 2020 року (а.с. 55, 56).

До суду не надано доказів включення до структури тарифів на централізоване опалення вартості оплати проведення періодичної повірки квартирних засобів обліку теплової енергії (їх обслуговування і ремонт, демонтаж, транспортування та монтаж). Тому, огляду на положення ч. 4 ст. 17 Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність», суд апеляційної інстанції відхилив доводи апелянта про зобов`язання позивача здійснювати повірку теплолічильника, встановленого у квартирі відповідачів, з посиланням на пп. 4 пункту 19 Договору № 440542138 від 01 липня 2014 року.

Таким чином, обґрунтованими є доводи позивача щодо нарахування з 01 грудня 2019 року по 18 лютого 2020 року заборгованості за результатами вимірювань будинкового лічильника тепла, оскільки в цей період тепло лічильник квартири відповідачів не був повірений.

При цьому, посилаючись на проведення повірки лічильника 18 лютого 2020 року та оплату послуг з опалення за показаннями теплолічильника, апелянтом не спростовано вказаних позивачем витрат Гкал у бухгалтерській довідці за листопад 2019 року, березень та квітень 2020 року та не надано доказів, що за вказані місяці були інші витрати по опаленню чи інші показання лічильника. Крім того, відповідачами не надано доказів проведення оплати за спожиті послуги за фактичними показниками лічильника.

Відповідно до положень пункту 25 вищевказаних Правил, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

До суду не надано об`єктивних доказів фіксації неналежного надання або ненадання послуг теплопостачання (опалення) у спірний період відповідно до положень пунктів 33-39 вищезазначених Правил.

З огляду на вищезазначене, суд апеляційної інстанції визнав неспроможними та відхилив доводи апелянта, що у спірній період у належній відповідачам квартирі ніхто не проживав та в квартирі відповідачів були перекритими крани регулювання подачі теплоносія, а відтак й послугами теплопостачання (опалення) відповідачі не користувались.

Отже, враховуючи, що апелянтом не спростовано розмір нарахованої заборгованості за відповідні витрати послуги з централізованого опалення та не надано доказів оплати за фактично спожиті послуги, колегія суддів погодилася з розрахунком заборгованості позивача за послуги з централізованого опалення за період з листопада 2019 року по серпень 2020 року на суму 8 748,06 грн.

Позивач крім суми заборгованості за централізоване опалення просив також стягнути з відповідачів інфляційні втрати та 3 % річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування відсотків річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника. Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 і постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 14-446цс18.

Визначивши вищевказаний розмір стягуваних сум, колегія суддів погодилась з розрахунком інфляційних втрат у розмірі 112,60 грн. та 3% річних у розмірі 167,44 грн., виконаних позивачем на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України та виходячи із меж заявлених позивачем позовних вимог в суді першої інстанції (а.с. 4).

Поряд з цим відповідачами до районного суду не надано власного розрахунку заборгованості на спростування доводів і розрахунку позивача або об`єктивних доказів про погашення заборгованості та її відсутності.

Згідно зі ст. 160 ЖК України члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

З огляду на викладене, апеляційний суд погодився з висновком районного суду, що позов ТОВ «Євро-Реконструкція» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про солідарне стягнення заборгованості є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Отже, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення є законним та обґрунтованим, тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Інші доводи апеляційної скарги цих висновків не спростовують, тому колегія суддів їх відхилила.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на положення частини 3 статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах касаційному оскарженню не підлягають, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Керуючись ст. 367, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргуОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець

О.В. Борисова

В.М. Ратнікова