23.04.2021

Справа №522/2526/21

Провадження №1-кп/522/824/21

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2021 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

здійснивши судовий розгляд, на підставі обвинувального акту, у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12019160500001227 від 13.03.2019 року, у відкритому судовому засіданні у залі Приморського районного суду м. Одеси стосовно:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Вершанці, Чигиринського району, Черкаської області, громадянина України, українця, який має неповну середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , в силу ст. 89 КК України вважається такою особою, що судимостей не має,

який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_4 ,

захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

ВСТАНОВИВ:

13.03.2019 року о 09 год. 37 хв., ОСОБА_3 знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, діючи навмисно з хуліганських мотивів, з метою дестабілізації роботи правоохоронних органів, вирішив повідомити спеціальну лінію оператора «102», про здійснення вибуху автостанції «Привоз», що розташована за вищевказаною адресою.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_3 за допомогою мобільного телефону марки «Nokia 202», в корпусі чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім- карткою мобільного оператора «Київстар» № тел. НОМЕР_3 , який належить його співмешканці ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , здійснив дзвінок на спецлінію оператора «102» Головного управління національної поліції в Одеській області та повідомив відомості, що не відповідають дійсності, а саме про те, що автостанція «Привоз» замінована та невдовзі здійсниться вибух, після чого поклав слухавку, при цьому достовірно знаючи про те, що дане повідомлення є хибним і не відповідає дійсності.

В результаті навмисних дій ОСОБА_3 , до місця події були викликані співробітники ГУНП в Одеській області та ГУ МНС України в Одеській області, які провели заходи з пошуку можливого вибухового пристрою та відпрацювання даного повідомлення, в ході чого з приміщення автостанції «Привоз» були евакуйовані всі громадяни, що призвело до значної суспільної дестабілізації.

Таким чином, встановлені достатні підстави вважати винним ОСОБА_3 , у вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України за ознаками: завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об`єктів власності.

Суд з`ясував, що всі учасники кримінального провадження правильно розуміють обставини справи, та упевнився у добровільності їх позиції, їм було роз`яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини у апеляційному порядку.

При таких обставинах, за згодою учасників кримінального провадження, які визнали недоцільним дослідження доказів по справі, докази у судовому засіданні не досліджувались, згідно до вимог ч. 3 ст. 349 КПК України.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 винним себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, визнав в повному обсязі та підтвердив обставини справи, які описані у обвинувальному акті та пояснив суду наступне. Вказав, що дійсно 13.03.2019 року приблизно о 09:30 годині знаходячись за адресою: м. Одеса, вул. Новощепний ряд, 2, зателефонував з телефона своєї співмешканки ОСОБА_6 на лінію оператора «102» та повідомив, що автостанція «Привоз» замінована і невдовзі здійсниться вибух , після чого поклав слухавку.

У вчиненому щиро кається, просив вибачення, вказав, що вирішив пожартувати, але про скоєне жалкує, зробив відповідні висновки та завіряв суд більше не вчиняти злочини.

Просив суд суворо його не карати, врахувати його щире каяття у вчиненому злочині та призначити йому покарання не пов`язане із позбавленням волі, визначивши йому іспитовий строк.

Прокурор просив призначити обвинуваченому покарання у виді трьох років позбавлення волі, із застосуванням положень ст. 75 КК України, визначивши іспитовий строк два роки.

Захисник просила призначити обвинуваченому покарання із застосуванням положень ст. 75 КК України.

Приймаючи до уваги вищевказане, суд вважає, що винність обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, повністю доведена.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 містять склад злочину, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України, та суд кваліфікує їх за ознаками: завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об`єктів власності.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне та достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень.

Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до абз. 3 п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003 року, досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Крім того, як неодноразово наголошував у своїх висновках Верховний Суд, що суди не повинні допускати спрощений та однаковий підхід до розгляду справи та застосовувати індивідуалізацію покарання, з урахуванням конкретних обставин кожної справи. Індивідуалізація покарання конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб`єкта (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року у справі №207/5011/14-к (провадження №51-1985км 18)).

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючих покарання обставин та відсутність обтяжуючих покарання обставин.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує його особу, який є громадянином України, зареєстрований в Черкаській області, Чигиринському районі, с. Вершанці, фактично проживає в Одеській області, Іванівському районі, с. Петрівка, офіційно не працевлаштований, у лікаря на наркологічному та психіатричному обліку не значиться, в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимостей не має, та те, що він обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину.

Відповідно до ст. 66 КК України, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_3 суд враховує те, що він щиро розкаявся у вчиненні злочину.

Відповідно до ст. 67 КК України обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відсутні.

За вчинення злочину, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 259 КК України, передбачено покарання від двох до шести років позбавлення волі.

Враховуючи обставини злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої покарання обставини та відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд вважає за можливе призначити ОСОБА_3 покарання, передбачене санкцією ч. 1 ст. 259 КК України, у виді трьох років позбавлення волі.

У частині 2 ст. 65 КК України встановлено презумпцію призначення більш м`якого покарання, якщо не доведено, що воно не є достатнім для досягнення мети покарання. Суд вважає, що такий же принцип застосовується і при вирішенні питання про порядок відбування покарання, зокрема, про можливість звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму ВСУ від 24.10.2003 року №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» судам необхідно мати на увазі, що частиною 1 статті 75 КК передбачено звільнення від відбування покарання з випробуванням тільки тих осіб, які засуджуються до виправних робіт, службового обмеження (для військовослужбовців), обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, тобто лише щодо основного покарання, що має бути належним чином вмотивовано у вироку. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином мотивоване. Іспитовий строк встановлюється судом тривалістю від одного до трьох років (ч. 3 ст. 75 КК України).

Окрім зазначеного вище суд враховує, що обвинувачений щиро розкаявся та в силу ст. 89 КК України вважається таким, що судимостей не має.

Крім того, обвинувачений просив призначити йому покарання не пов`язане з позбавленням волі, щоб він мав змогу працювати та допомагати хворій матері.

Врахувавши в сукупності наведені вище обставини злочину, особу обвинуваченого, наявність пом`якшуючої покарання обставини, а саме щире каяття, відсутність обтяжуючих покарання обставин, суд доходить висновку про можливість виправлення та перевиховання засудженого без ізоляції від суспільства із застосуванням положень ст. 75 КК України, тому вважає за можливе звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням.

При цьому суд вважає за необхідне покласти на обвинуваченого обов`язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України, які будуть достатні для забезпечення належної поведінки ОСОБА_3 та виконуватимуть виховну та превентивну функцію.

Таким чином, суд дійшов висновку про можливість виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час звільнення від покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України та з покладенням на нього обов`язків, передбачених ч. 1 ст. 76 КК України.

На підставі вище зазначеного, суд вважає, що таке покарання буде законним, достатнім і справедливим для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме меті призначення покарання.

Крім того, призначення такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинувачених і є дотриманням судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

В обвинувальному акті витрати на залучення експертів не зазначені та цивільний позов не заявлено.

Питання щодо речових доказів судом вирішується в порядку вимог ст. 100 КПК України.

Накладений арешт ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 від 20.03.2019 року підлягає скасуванню відповідно до ч. 4 ст. 174 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 5, 50, 61, 65, 75, 76, 259 КК України, ст. ст. 100, ч. 3 ст. 349, 367-371, 373, 374, 376 КПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання зач.1ст.259КК Україниу видіпозбавлення волістроком на 3(три)роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, з іспитовим строком 2 (два) роки.

На підставі ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_3 наступні обов`язки:

1) періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Застосований стосовно ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати.

Звільнити обвинуваченого з-під варти негайно в залі суду.

Накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_7 від 20.03.2019 року арешт на майно, яке належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а саме: мобільний телефон марки «Nokia 202», в корпусі чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , скасувати.

Речові докази по справі:

- мобільний телефон марки «Nokia 202», в корпусі чорного кольору, IMEI 1: НОМЕР_1 ; IMEI 2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператора «Київстар» № НОМЕР_3 , який належить ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , повернути власнику;

- диск формату «СD-R» з відеозаписом, на якому містяться відео файли з камери зовнішнього спостереження, навпроти Залізничного Вокзалу за адресою: м. Одеса, вул. Старосінна площа, 1а, зберігати при матеріалах кримінального провадження;

- диск формату «СD-R» з відеозаписом, на якому містяться аудіо файли під назвою «Привоз 13.03.2019» з записом дзвінка на спецлінію оператора «102», зберігати при матеріалах кримінального провадження.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження та на нього може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів з дня проголошення вироку через Приморський районний суд м. Одеси до Одеського апеляційного суду.

Суддя Приморського районного

суду м. Одеси ОСОБА_1