Справа № 404/7687/19

Номер провадження 2/404/1980/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Мартиненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Писаковської Ольги Іванівни, про визнання недійсним договору довічного утримання та стягнення моральної шкоди-,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору довічного утримання посвідченого приватним нотаріусом Писаковоською О.І. 18 квітня 2018 року та зареєстрованого в реєстрі під № 508, де відчуджувачем є ОСОБА_1 , а набувачем ОСОБА_2 та стягнення з відповідачів солідарно 50000,00 грн. моральної шкоди.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_4. від 19 листопада 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання (том 1, а.с. 44).

У зв`язку з звільненням судді ОСОБА_4 , з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя від 23.06.2020 року та наказу голови Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25.06.2020 року № 122-ОС/д, враховуючи що суддя ОСОБА_4. у вказаному випадку не може продовжувати розгляд справи, відповідно до наказу голови Кіровського районного суду міста Кіровограда про передачу справ № 18-АГ від 26.06.2020 року, невирішені судові справи передані для повторного автоматизованого розподілу, та згідно з пунктом 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 404/7687/19, № провадження 2/404/1980/19 (розпорядження № 381 від 17.07.2020 року керівника апарату Кіровського районного суду міста Кіровограда «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи»).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 404/7687/19, № провадження 2/404/1980/19 визначено суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда Кулінка Л.Д.

Цивільну справу № 404/7687/19, № провадження 2/404/1980/19 прийнято до свого провадження та призначено судове засідання (ухвала судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07.08.2020 року) (том 1, а.с. 229).

На запит суду завідувачем Кропивницької міської державною нотаріальної контори № 2 Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) надано Інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за № 62785852 від 08.12.2020 року, з якої вбачається наявність заповітів: посвідченого 18 квітня 2018 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Писаковською О.І. та посвідченого 27 липня 2018 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Латушкіною О.О., де є заповідачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (том 2, а.с. 47-48).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 19 січня 2021 року витребувано у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Писаковської О.І. належним чином завірену копію спадкової справи, після смерті ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (том 2, а.с. 73). Приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Писаковською О.І. надано до суду лист за вих. № 7/01-16 від 22.02.2021 року, відповідно до якого за даними Спадкового реєстру Інформаційна довідка за Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за №63652885 від 22 лютого 2021 року, та Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за №63652844 від 22 лютого 2021 року, спадкова справа до майна померлої ОСОБА_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 не заводилася. Спадкоємці у встановлений законом строк не звертались, заяв про прийняття або відмову від спадщини не подавали. Свідоцтва про право на спадщину на даний момент не видавались (том 2, а.с. 102).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09 березня 2021 року витребувано у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Писаковської О.І. належним чином завірену копію заповіту, складеного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувано у приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Латушкіної О.О. належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 121-122).

На виконання вимог ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09.03.2021 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Писаковською Ольгою Іванівною направлено до суду належним чином завірену копію заповіту, складеного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , та приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Латушкіною Оленою Олександрівною направлено до суду належним чином завірену копію спадкової справи заведеної після смерті, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.140-177).

Представник позивача в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином (а.с. 123), причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавала.

Представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів» подано до суду клопотання (вх. № 15556 від 20.04.2021 року) про закриття провадження у справі. В обгрунтування поданого клопотання зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 померла. Вважає, що провадження у справі підлягає закриттю, оскільки договір довічного утримання виконувся належним чином і в повному обсязі та на сьогоднішній день вже є припиненим і не передбачає правонаступництва, оскільки за своєю правовою природою спрямований на конкретну особу відповідно до якої у відповідача виникають конкретно визначені обов`язки, які зі смертю відчужувача не можуть бути передані спадкоємцям останнього.

Таке ж саме клопотання про закриття провадження по справі в судовому засідання заявила і представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Іванченко О.І., посилаючись на обставини того, що позивач померла, копія свідоцтва про смерть наявна в матеріалах справи, дані відносини не допускають правонаступництва, та на сьогоднішній день жодень з спадкоємців після смерті ОСОБА_1 до суду не подав заяви про вступ у справу.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: приватний нотаріус Кропивницького міського нотаріального округу Писаковська О.І. в судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином (том 2 а.с. 138), причини неявки суду не відомі, заяв та клопотань до суду не подавала.

Розглянуши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, проаналізувавши норми процесуального права, суд дійшов висновку про таке.

Суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва (пункту 7 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України).

З аналізу пункту 7 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України вбачається, що правонаступників у справу можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася вже після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Відповідно до статті 25 Цивільного кодексу України здатність мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність) мають усі фізичні особи. Цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. У випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще не народженої дитини. У випадках, встановлених законом, здатність мати окремі цивільні права та обов`язки може пов`язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

У статті 26 Цивільного кодексу України визначено, що усі фізичні особи є рівними у здатності мати цивільні права та обов`язки. Фізична особа має усі особисті немайнові права, встановлені Конституцією України та цим Кодексом. Фізична особа здатна мати усі майнові права, що встановлені цим Кодексом, іншим законом. Фізична особа здатна мати інші цивільні права, що не встановлені Конституцією України, цим Кодексом, іншим законом, якщо вони не суперечать закону та моральним засадам суспільства. Фізична особа здатна мати обов`язки як учасник цивільних відносин.

Згідно з частиною першою статті 42 Цивільного процесуального кодексу України у справах позовного провадження особами, які беруть участь у справі, є сторони, треті особи, представники сторін та третіх осіб.

За статтею 46 Цивільного процесуального кодексу України здатність мати цивільні процесуальні права та обов`язки сторони, третьої особи, заявника, заінтересованої особи (цивільна процесуальна правоздатність) мають усі фізичні і юридичні особи.

Частиною першою статті 47 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що здатність особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді (цивільна процесуальна дієздатність) мають фізичні особи, які досягли повноліття, а також юридичні особи.

Відповідно до частини першої статті 48 Цивільного процесуального кодеку України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Системний аналіз вказаних норм процесуального права, а також положень частин першої, другої, четвертої статті 25, частини першої статті 26 Цивільного кодексу України та частини другої статті 48 Цивільного процесуального кодексу України, дозволяє зробити висновок про те, що на момент звернення із позовом до суду позивач у справі має бути живим. В іншому випадку провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства (пункт 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України).

Норма статті 255 Цивільного процесуального кодексу України є імперативною. Тобто за наявності підстав, визначених пунктами 1-8 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, незалежно від кількості процесуальних дій, які були вчинені судами та учасниками судового процесу під час розгляду справи, суд зобов`язаний закрити провадження у справі. На такі дії суду не впливає те, що у справі можуть брати участь позивачі - спадкоємці, які на час розгляду справи мають цивільну процесуальну правосуб`єктність.

Вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, якщо позов пред`явлено померлою особою, то відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Якщо правонаступництво у справі допускається, то правонаступників можна залучити тільки у випадку, коли смерть особи сталася після набуття нею статусу сторони у справі, тобто після відкриття провадження у справі.

Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 20 червня 2019 року у справі № 185/998/16.

Однак, ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 03.11.2020 року виданого Київським міським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (а.с.10), при цьому з позовом до суду остання звернулась 22 жовтня 2019 року, на підставі чого постановлена ухвала про відкриття провадження у справі від 19 листопада 2019 року, отже ОСОБА_1 померла після відкриття провадження у справі, відтак набула статусу сторони у справі. Тому твердження відповідачів про застосування до вказаних правовідносин норми статті 255 Цивільного процесуального кодексу України, є помилковими з огляду на таке.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 755 Цивільного кодексу України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов`язків, незалежно від його вини.

Правовим наслідком розірвання договору довічного утримання у зв`язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов`язків за договором є повернення до відчужувача права власності на майно, яке було ним передане (частина перша статті 756 Цивільного кодексу України).

У відповідності до частини першої статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. За положеннями частин першої - третьою, п`ятою статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу частини першої статті 2016 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до статті 1218 Цивільного кодексу України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Предметом даного позову є визнання договору довічного утримання недійсним, при цьому підставами цього позову є невиконання набувачем своїх обов`язків.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором, що встановлено у частині першій статті 5 Цивільного процесуального кодексу України. За частиною другою цієї статті у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Отже, оскільки позов про визнання договору довічного утримання недійсним пред`явлено за життя ОСОБА_1 , факт смерті відчужувача до вирішення справи судом допускає правонаступництво у спірних правовідносинах, що вже вирішувалось судом в ухвалі Кіровського районного суду міста Кіровограда від 09.03.2021 року.

Водночас, позовна заява містить дві позовні вимоги: визнання договору довічного утримання недійсним та стягнення з відповідачів солідарно 50000,00 грн. моральної шкоди.

Згідно із статтею 1219 Цивільного кодексу України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

У пункті 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 27.02.2009 року вказано, що процесуальне правонаступництво у справах за позовами про відшкодування моральної шкоди не допускається.

Таким чином, суд вважає, що в частині позовних вимог про стягнення моральної шкоди правонаступництво процесуальним та матеріальним законом не допускається, оскільки ці вимоги тісно пов`язані із особою первісного позивача.

Відповідно до положення пункту 7 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо настала смерть фізичної особи, що була однією з сторін у справі, якщо спірні відносини не допускають правонаступництво.

Враховуючи вищевикладене, оскільки смерть позивача настала вже після набуття нею статусу позивача, вимога про визнання недійсним договору довічного утримання допускає правонаступництво, але при цьому, позивачем була заявлена вимога і про стягнення моральної шкоди, яка згідно з чинним законодавством не допускає правонаступництва, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання відповідачів частково та закрити провадження у справі за позовною вимогою в частині відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного, керуючись статтями 42, 46, 47, 255, 258-261, 353, Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Клопотання представника відповідача ОСОБА_2 , адвоката Іванченко О.І. та представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», адвоката Кушнарьова Є.І., про закриття провадження у справі, задовольнити частково.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр допомоги та соціального захисту пенсіонерів», за участю третьої особи ,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Кропивницького міського нотаріального округу Писаковської Ольги Іванівни про визнання недійсним договору довічного утримання та стягнення моральної шкоди, в частині стягнення моральної шкоди, закрити.

В іншій частині, відмовити.

Роз`яснити, за приписом частини другої статті 256 Цивільного процесуального кодексу України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст судового рішення складено 23.04.2021 року.

Суддя Кіровського

районного суду

м.Кіровограда Л. Д. Кулінка