Справа № 404/8186/19

Номер провадження 2/404/2181/19

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2021 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Мартиненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького, про визнання усиновлення недійсним,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про визнання недійсним усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженцем міста Брянка Луганської області та внесення змін до актового запису про народження № 1341 від 24 липня 2012 року здійсненого Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, а саме: виключення з актового запису прізвище дитини « ОСОБА_3 », та по батькові « ОСОБА_3 » і відомостей про батька « ОСОБА_1 , громадянин України». В обґрунтування поданого позову зазначено, що 22.06.2018 року між сторонами укладено шлюб, який зареєстрований Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області, про що зроблено актовий запис про шлюб № 336. Спільно позивач та відповідач проживали до квітня 2019 року, до того часу, як відповідач зібрала речі позивача та вигнала з дому, після чого фактично сторони припинили шлюбні відносини та почали проживати в різних містах. Як зазначає позивач він разом з відповідачем є біологічними батьками малолітньої, дитини ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 . У відповідача від першого шлюбу є донька, ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яку й удочерив позивач в квітні 2019 року. Наразі двоє дітей проживають разом з відповідачем у місті Кропивницькому. Як вказує позивач, його спільне подружнє життя з відповідачем не склалося через створення останньою емоційно важких умов сумісного проживання та створення постійних конфліктів. Неодноразові намагання зберегти сім`ю зі сторони позивача не вдались. Позивач зазначає, що згоду на своє усиновлення, неповнолітня ОСОБА_3 не надавала, однак на момент усиновлення їй було майже сім років і вона вже досягла такого віку та рівня розвитку, що могла її висловити. Проте згоди на усиновлення дитина не надала, що прямо суперечить частині першій статті 218 Сімейного кодексу України. Також як вважає позивач, на момент усиновлення відповідач не мала наміру продовжувати подальші шлюбні відносини з позивачем. Оскільки шлюб між сторонами було зареєстровано у червні 2018 року, усиновлення було здійснено у квітні 2019 року, яке відповідач намагалась оскаржити в апеляційному порядку, а в червні 2019 року відповідач звернулась до суду з позовом про встановлення режиму окремого проживання подружжя, в якому ж сама зазначила, що шлюбні відносини між сторонами припинено ще з квітня 2019 року, і відновлювати вона їх не бажає, при цьому розірвати шлюб у судовому порядку не має можливості з огляду на наявність у сторін спільної дитини віком до 1 року. Відтак позивач вказує, що ініціатором припинення шлюбних відносин виступила відповідач, метою примушування відповідача до здійснення позивачем усиновлення дитини було і є намір свого матеріального забезпечення шляхом стягнення аліментів. Отже позивач просить позов задовольнити та визнати усиновлення неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянином України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , недійсним та внести відповідні зміни до актового запису про народження ОСОБА_3 .

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда ОСОБА_8 від 29 листопада 2019 року вищевказану цивільну справу прийнято до розгляду в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с. 17).

У зв`язку з звільненням судді ОСОБА_8 , з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя від 23.06.2020 року та наказу голови Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25.06.2020 року № 121-ОС/д, враховуючи що суддя ОСОБА_8 у вказаному випадку не може продовжувати розгляд справи, відповідно до наказу голови Кіровського районного суду міста Кіровограда про передачу справ № 18-АГ від 26.06.2020 року, невирішені судові справи передані для повторного автоматизованого розподілу, та згідно з пунктом 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 404/8186/19, № провадження 2/404/2181/19 (розпорядження № 210 від 16.07.2020 року керівника апарату Кіровського районного суду міста Кіровограда «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи»).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 404/8186/19, № провадження 2/404/2181/19 визначено суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда Кулінка Л.Д.

Цивільну справу № 404/8186/19, № провадження 2/404/2181/19, прийнято до свого провадження та призначено підготовче засідання (ухвала судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 12 серпня 2020 року; а.с. 159).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 грудня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті. В судове засідання викликано свідків (а.с. 181).

В установлений ухвалою судді від 29 листопада 2019 року строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, мотивуючи вказане заперечення тим, що виклад обставин оскаржуваного усиновлення не відповідає дійсності. Починаючи з травня 2018 року позивач, відповідач та донька відповідача від попереднього шлюбу ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , почали проживати однією сім`єю. 22.06.2018 року сторони уклали шлюб, а невдовзі відповідач дізналась про свою вагітність, про появу братика чи сестрички позивач та відповідач повідомили доньку відповідача ОСОБА_3 , яка дуже зраділа такій новині. Між Вєронікою та позивачем склались дуже теплі стосунки, адже остання не спілкувалась зі своїм біологічним батьком і їй не вистачало батьківської турботи. Відчуваючи любов та гарне ставлення з боку позивача, ОСОБА_3 запитала у нього дозволу називати його татом, на що той погодився. Рішенням Кіровоградського районного суду Кіровоградської області від 10.07.2018 року біологічного батька ОСОБА_3 позбавлено батьківських прав. В подальшому позивач, ОСОБА_1 , завів розмову про усиновлення ОСОБА_3 . Своє бажання обґрунтував тим, що виховує ОСОБА_3 і піклується про неї як про свою рідну доньку, має з нею гарні стосунки, любить її, бажає стати батьком для неї не тільки фактично, а й юридично. Після цього позивач та відповідач дізнались думку самої дитини щодо того, що позивач стане її батьком не тільки фактично, а й юридично, чи згодна вона на зміну прізвища на « ОСОБА_3 » та по батькові на « ОСОБА_3 », на що відповідь дитини була позитивною. У жовтні 2018 року позивач звернувся до Кіровського районного суду міста Кіровограда з заявою про усиновлення. В поданій заяві про усиновлення позивач постійно нагалошував на тому, що любить ОСОБА_3 , бажає про неї піклуватись та надавати їй всю батьківську теплоту, необхідні умови для того, щоб дитина мала щасливе дитинство, забезпечити дитину всім необхідним для нормального розвитку, піклуватись про її здоров`я. Разом з тим, у своїй заяві ОСОБА_1 вказав, що дитина в присутності Головного спеціаліста сектора опіки, піклування та усиновлення служби у справах дітей управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького надала усну згоду на своє усиновлення ОСОБА_1 та на зміну прізвища і по батькові. Отже твердження позивача щодо не отримання від дитини згоди на усиновлення є надуманими. 20.12.2018 року рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда за заявою ОСОБА_1 ним усиновлено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В подальшому, як зазначає відповідач, із-за її поганого самопочуття у зв`язку з вагітністю, між сторонами почали виникати сварки, і після чергової такої сварки, відповідачем була подана апеляційна скарга на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда щодо усиновлення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 . Однак, до початку розгляду справи судом апеляційної інстанції, відповідач відмовилась від своє апеляційної скарги, оскільки стосунки між сторонами налагодились та вдалось зберегти сім`ю. ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилась спільна дитина, ОСОБА_6 , а 21.03.2019 року позивач отримав рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20.12.2019 року про усиновлення ОСОБА_3 , після чого позивач та відповідач звернулись до органів державної реєстрації актів цивільного стану для реєстрації усиновлення та внесення змін до актового запису про народження ОСОБА_3 . Однак у квітні 2019 року позивач залишив місце постійного проживання сторін, пояснивши це тим, що втомився від побутових проблем, проте позивач та відповідач продовжували спілкування. Під час чергового спілкування з позивачем, відповідач дізналась про наявність у останнього готівкового кредиту і, оскільки це вже не перший кредит позивача, відповідач була вимушена сплачувати за позивача готівкові кредити, з метою захисту себе від солідарного обов`язку погашення кредиту як подружжя, відповідач звернулась до Кіровського районного суду міста Кіровограда із позовом про встановлення режиму окремого проживання подружжя та стягнення аліментів на утримання дітей та своє утримання. Однак відповідач вважає, що такі дії не свідчать, про те що вона є ініціатором розірвання шлюбу. Також відповідач вказала, що на підтвердження своїх доводів про фіктивність усиновлення дитини, позивачем не наведено жодної логічної причини або ж мотиву, як то усиновлення з метою отримання громадянства іншої держави, безоплатного лікування дитини чи усиновлювача у закладах охорони здоров`я у державі, громадянином якої є усиновлювач чи дитина, отримання хоча б однією із сторін матеріальних благ, пов`язаних із здійсненням усиновлення, а відтак відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі (а.с. 63-120).

Через канцелярію Кіровського районного суду міста Кіровограда від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького надійшло пояснення (вх. № 45030 від 18.12.2019 року), в якому третя особа зазначає, що 11.09.2018 року громадянин ОСОБА_1 звернувся до управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького із заявою про надання йому висновку про доцільність усиновлення ним малолітньої падчерки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , заявник також подав пакет документів, який відповідав вимогам пункту 91 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 року № 905. Спеціалістами управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького було проведено бесіду з малолітньою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка надала свою усну згоду на її усиновлення ОСОБА_1 , та на зміну їй прізвища та по батькові, про що оформлена відповідна довідка. Оскільки всі документи подані ОСОБА_1 щодо усиновлення відповідають вимогам чинного законодавства, заявнику надано висновок про доцільність усиновлення та відповідність його інтересам малолітньої дитини ОСОБА_3 від 25.09.2018 року № 4605/49-05-24. Із бесід проведених з позивачем, відповідачем, поданих заяви та документів, пояснень в судовому засідання не вбачалось, що усиновлення ОСОБА_1 дитини своє дружини носить фіктивний характер. Окрім цього, як вказує третя особа, вивчивши позовну заяву із матеріалами ОСОБА_1 про визнання усиновлення недійсним також встановлено, що заява містить недостовірні відомості щодо відсутності згоди дитини на усиновлення та щодо відносин між дитиною та позивачем. При подані позивачем заяви до суду про усиновлення, він чітко зазначив, що дитина надала усну згоду в присутності представника управління з питань захисту прав дітей. В цій же, заяві зазначив, що у нього з дитиною гарні стосунки, що заявник дуже любить дитину, турбується, піклується про неї, створює всі належні умови для розвитку, утримує та виховує, ставиться як до своєї рідної дитини. Бажає юридично стати батьком ОСОБА_3 . Документів та доказів, які підтверджували б, що усиновлення здійснювалось фіктивно та відбулось без наміру породити відносини встановлені між батьками та дітьми та небажання ОСОБА_1 настання прав та обов`язків, що виникають внаслідок усиновлення в справі відсутні. Тому представник третьої особи вважає, що підстави для визнання усиновлення недійсним відсутні. В той же час, вказав, що вимоги не обґрунтовані та такі, що суперечать інтересам дитини. Зазначив, що прослідковується небажання позивача займатись вихованням доньки, що тягне за собою правові підстави, визначені статтею 164 Сімейного кодексу України (а.с. 24-62).

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити посилаючись на обставини викладені в позові.

Відповідач та її представник в судовому засіданні заперечували щодо задоволення позовних вимог позивач, посилаючись на їх необґрунтованість та недоведеність, у зв`язку з чим, просили відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького, в судовому засіданні заперечувала щодо задоволення позовних вимог, зазначила, що визнання усиновлення недійсним є безпідставним, необґрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини. Поданий до суду висновок про визнання усиновлення недійсним підтримують в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, дослідивши та оцінивши докази по справі в їх сукупності, судом встановлено таке.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною третьою статті 12 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що Миколаївським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 22 червня 2018 року зареєстровано шлюб між ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , про що складено відповідний актовий запис № 336. Прізвище після реєстрації шлюбу чоловіка: ОСОБА_3 , дружини: ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про шлюб (повторно), серії НОМЕР_1 від 06.11.2019 року (а.с. 7).

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 грудня 2018 року заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи ОСОБА_2 , Служба в справах дітей виконавчого комітету міської ради міста Кропивницького, Кіровоградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Кіровоградській області про усиновлення, задоволено. Оголошено ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 усиновлювачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Змінено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , прізвище « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », по батькові « ОСОБА_3 » на « ОСОБА_3 », ім`я дитини « ОСОБА_3 », дату народження « ІНФОРМАЦІЯ_7 », місце народження «м. Кіровоград, Кіровоградська область» залишено без змін. Внесено до актового запису про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , № 1341 від 24.07.2012 року, місце реєстрації якого Центральний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області відповідні зміни щодо прізвища, по батькові дитини; відомості про батька дитини « ОСОБА_13 » - виключено з актового запису про народження дитини № 1341 від 24.07.2012 року та записано батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України. Зазначене рішення суду набрало законної сили 12.03.2019 року (а.с. 60-62).

Зі змісту вказаного рішення суду вбачається, що маючи міцну сім`ю та добрі стосунки з дитиною позивач бажає її усиновити. Усиновлення ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_1 є доцільним, не суперечить вимогам закону, а також є таким, що відповідає інтересам дитини.

На підставі цього рішення (рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 грудня 2018 року), Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області 06 листопада 2019 року видано свідоцтво про народження (повторно), за яким батьками ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис № 1341 (а.с. 9).

Згідно висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Кропивницької міської ради від 01.04.2021 року № 1562/49-05-24 визнання усиновлення малолітньої ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_4 недійсним, є безпідставним, необгрунтованим та таким, що суперечить інтересам дитини. Оскільки, враховуючи, те що процедура усиновлення здійснена з дотриманням вимог чинного законодавства, заяву про надання висновку про доцільність усиновлення, довідку про надання усної згоди дитини на її усиновлення, нотаріально засвідчену згоду матері дитини, пояснення дитини від 02.02.2021 року, із яких вбачається, що дівчинка на даний час має прихильність до батька та бажає зустрічей з ним. В той же час, прослідковується небажання громадянина ОСОБА_1 займатися вихованням доньки, що тягне за собою правові підстави, визначені статтею 164 Сімейного кодексу України (а.с. 203-206).

За змістом частини восьмої статті 7 Сімейного кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватись із максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

Відповідно до положень статті 51 Конституції України, статті 5 Сімейного кодексу України держава охороняє сім`ю, дитинство, материнство, батьківство, забезпечує охорону прав матері та батька, створює умови для зміцнення сім`ї. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України.

Статтею 207 Сімейного кодексу України встановлено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.

Згідно з частинами третьою-п`ятою статті 232 Сімейного кодексу України, з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.

Відповідно до частин першої-другої, частини п`ятої статті 237 Сімейного кодексу України усиновлення, визнане недійсним, анулюється з моменту його здійснення. У разі визнання усиновлення недійсним припиняються права та обов`язки, які виникли раніше і встановлені законом для усиновлювача, його родичів та усиновленої дитини. У разі визнання усиновлення недійсним відновлюються прізвище, ім`я та по батькові дитини, які вона мала до усиновлення. За бажанням дитини вона має право надалі іменуватися прізвищем, ім`ям та по батькові, які вона одержала у зв`язку з усиновленням.

Як роз`яснив Верховний Суд України в Постанові Пленуму № 3 від 30.03.2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і позбавлення та поновлення батьківських прав» основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання; дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; між усиновлювачем і дитиною незалежно від його волі склалися стосунки, які роблять неможливим виконання ним своїх батьківських обов`язків.

Тобто поняттям «невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини» охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача; виявлення після усиновлення розумової неповноцінності або спадкових відхилень у стані здоров`я дитини, які істотно утруднюють або унеможливлюють процес виховання, про наявність якого усиновлювач не був попереджений при усиновленні; поновлення у дієздатності батьків дитини, до яких він був дуже прив`язаний і не може забути про них після усиновлення, що негативно впливає на його емоційний стан, і т. п.

В заяві до Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького, ОСОБА_3 зазначила, що її тата звати ОСОБА_1 , дитина вказала, що хотіла б бачитись з татом, проводити час з ним як раніше, гратися в м`яча, дитина дуже сумує за татом, та зазначає, про те, що в них були гарні стосунки (а.с. 208).

Допитані в судовому засідання в якості свідків ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , та ОСОБА_17 підтвердили, те що у позивача з Вєронікою склались добрі стосунки, позивач відносився з любов`ю та повагою до дитини. За час спільного проживання дитина дуже звикла та полюбила позивача як рідного батька.

Згідно статтею 241 Сімейного кодексу України після набрання чинності рішенням суду про визнання усиновлення недійсним або скасування усиновлення суд у місячний строк зобов`язаний надіслати копію рішення до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем реєстрації народження дитини. Орган державної реєстрації актів цивільного стану на підставі рішення суду про скасування усиновлення або визнання його недійсним вносить відповідні зміни до актового запису про народження дитини.

Відповідно до пунтку 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» № 3 від 30 березня 2007 року, усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним тільки за рішенням суду за позовами батьків, усиновлювача, опікуна, піклувальника, органу опіки та піклування, прокурора, а також усиновленої дитини, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

За змістом статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У статті 236 Сімейного кодексу України визначено, що усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене без згоди дитини та батьків, якщо така згода була необхідною. Усиновлення визнається недійсним за рішенням суду, якщо усиновлювач не бажав настання прав та обов`язків, які виникають у результаті усиновлення (фіктивне усиновлення). Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо воно було проведене на підставі підроблених документів. Усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду у разі відсутності згоди на усиновлення осіб, зазначених у статтях 220-222 цього Кодексу. Якщо одним із подружжя усиновлена дитина другого з подружжя, усиновлення може бути визнане недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що на момент усиновлення другий із подружжя не мав наміру продовжувати з ним шлюбні відносини.

Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.

Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Підсумовуючи наведене, можна дійти висновку про те, що однією з головних критерій щодо забезпечення усиновленої дитини духовним та фізичним розвитком є сім`я. Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що розвиток дитини, її виховання базується насамперед сімейному вихованні.

Завдання інституту усиновлення полягає у формуванні стабільних та гармонійних умов життя усиновленої дитини, тому, насамперед, стабільними, незмінними повинні бути самі відносини, які виникли внаслідок факту усиновлення. Припинення таких відносин може тяжко травмувати дитину та істотно відобразитися на її інтересах.

Частина перша статті 81 Цивільного процесуального кодексу України зоов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте позивачем не доведено належними, допустимими та достовірними доказами той факт, що між ним, як усиновлювачем і усиновленою дитиною склалися, незалежно від його волі, стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання і виконання ним як усиновлювачем своїх батьківських обов`язків. В той час, як відсутність спілкування з усиновленою дитиною у відносинах, які склались між ними, залежать виключно від волі усиновлювача, а не поза його волею.

Посилання позивача на окреме проживання позивача та відповідача та неможливістю у зв`язку з цим спільного проживання з дитиною, свідчать лише про відносини які склались між сторонами, однак не доводять обставин існування між позивачем та дитиною стосунків, які роблять неможливими виконання ним своїх батьківських обов`язків та не свідчать про невідповідність усиновлення інтересам дитини.

Матеріалами справи спростовано також твердження позивача щодо відсутності згоди дитини на усиновлення, а також доводи, що на момент усиновлення відповідач не мала наміру продовжувати з ним шлюбні відносини. Водночас, суд погоджується з позицією відповідача та третьої особи, що небажання громадянина ОСОБА_1 займатися вихованням доньки на даний час та звернення до суду з цим позовом зумовлено намірами уникнути сплати аліментів на утримання ОСОБА_3 , що не заперечувалось відповідачем під час розгляду справи.

Отже, позивачем не доведено наявності підстав для визнання усиновлення недійсним, встановлених статтею 236 Сімейного кодексу України, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статтями 7, 207, 232, 236, 237, 241 Сімейного кодексу України, статтями 4, 12, 13, 81, 141, 258-260, 268, 272 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького, про визнання усиновлення недійсним, відмовити в повному обсязі.

Судові витрати залишити по фактично понесеними позивачем.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення даного рішення до Кропивницького апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2

відповідач: ОСОБА_2 місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Орган опіки та піклування Міської ради міста Кропивницького, місцезнаходження: 25022, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок № 41; код ЄДРПОУ 04055251.

Повний текст рішення суду складено 23.04.2021 року.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда