Справа № 350/881/20

Номер провадження 2/350/43/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2021 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

у складі :

головуючого судді Бейка А.М.

секретаря Маєвської С.П.

адвокатів Родікова І.С. та Васютин Я.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Спаської сільської ради Івано-Франківської області про усунення перешкод у користуванні заїздом, суд -

в с т а н о в и в :

У своїй позовній заяві позивач ОСОБА_1 зазначив, що житловий будинок та господарські споруди побудовані ним у 1990 - 1991 роках у відповідності до виготовленого на його ім`я будівельного паспорта та дозволу на право виконання будівельних робіт. Як будівельним паспортом на забудову виділеної йому земельної ділянки за 1990 рік, так і генеральним планом села до його господарства передбачений заїзд зі сторони центральної вулиці села, зокрема з вулиці Миру. Заїзд до його господарства проходить повз господарство відповідача ОСОБА_2 , що в АДРЕСА_2 . Сам ОСОБА_2 у даному господарстві не проживає, а за даним господарством здійснює догляд його дядько ОСОБА_4 з дружиною ОСОБА_3 , яка перекрила заїзд дерев`яною жердиною, вважаючи зазначений заїзд подвір`ям господарства ОСОБА_2 , чим чинить йому перешкоди в користуванні громадським заїздом до господарства. З цього приводу та встановлення твердої межі заїзду він звертався до Спаської сільської ради. На місце виходила комісія сільської ради, яка дивним чином у результаті обстеження не виявила порушень щодо перешкоджання в користуванні заїздом, не встановила межі заїзду, а рекомендувала відповідачу ОСОБА_2 встановити ворота для більш зручного використання дороги, що відобразила в Акті обстеження земельної ділянки від 29.05.2020 р. На адвокатський запит Спаська сільська рада надала інформацію про те, що спірний заїзд є спільним для позивача та ОСОБА_2 користування, і що у зв`язку з відсутністю воріт заїзд тимчасово перекритий «вориною». Також сільська рада повідомила, що Генеральнм планом с.Погорілець не передбачений заїзд до господарства позивача, а для встановлення заїзду потрібно надати будівельний паспорт житлової забудови. Така позиція Спаської сільської ради є суперечливою, помилковою, і не узгоджується з приписами Земельного кодексу України, у відповідності до яких землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю, а питання встановлення твердих меж заїзду відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин Така позиція відповідачів змусила звернутися з позовом до суду.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав та пояснив, що він на момент звернення до суду не міг належним чином користуватись заїздом до свого господарства так як відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 встановили на заїзді дерев`яну жердину та перекрили проїзд. Представники Спаської сільської ради Івано-Франківської області вийшовши по його зверненню на місце порушень не встановили, а навпаки рекомендували ОСОБА_2 встановити на дорозі ворота. Свої позовні вимоги підтримує у повному об`ємі та просить суд його задоволити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 позовні вимоги не визнала та пояснила суду, що жодних перешкод у користуванні заїздом позивачу вони не чинять, а тому просять суд у задоволенні позову відмовити.

У судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 суду пояснила, що це вона встановила дерев`яну жердину на заїзді, щоб свійські тварини та птиця не заходили на грядки ОСОБА_2 , які вона обробляє і засаджує собі городиною з його дозволу. Вважала, що позивач без проблем міг забрати цю дерев`яну жердину та проїхати чи пройти до свого господарства. Однак вона до початку судового розгляду цю дерев`яну жердину демонтувала.

У судовому засіданні представник Спаської сільської ради Івано-Франківської області - Гуйван Л.З. суду пояснила, що 20.05.2020 року у складі комісії виходила на обстеження земельної ділянки відповідача ОСОБА_2 по АДРЕСА_2 , за заявою позивача ОСОБА_1 . В результаті обстеження комісія порушень земельного законодавства не виявила, тобто жодних перешкод на заїзді виявлено не було. Тверду межу заїзду комісія не встановила так, як по картографічних матеріалах с.Погорілець заїзд до господарства позивача на генплані с.Погорілець не відображений. Тому просила суд у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст.124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані, або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд, повно та всебічно з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, прийшов до такого висновку.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Судом встановлено, що згідно копії Будівельного паспорта позивача ОСОБА_1 до будинковолодіння АДРЕСА_3 передбачений заїзд/ а.с.5-9/.

Актом обстеження земельної ділянки/а.с.11/ підтверджено, що на момент обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_2 порушень в користуванні спільною дорогою виявлено не було. Дана обставина підтверджена також поясненнями, як позивача ОСОБА_1 так і відповідачами ОСОБА_6 і ОСОБА_3 .

Викопіюванням із генплану с.Погорілець/а.с.57, 94, 97/ підтверджено, що до господарства ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 передбачений заїзд.

Копіями плану земельної ділянки, виготовленого на замовлення ОСОБА_2 /а.с.95-96/ встановлено, що до господарства ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 передбачен заїзд шириною в стороні А-Г 4,59м, а на стороні Б-В 4,17м.

Суд не приймає до уваги та не дає оцінку фотографіям, на яких зафіксована дерев`яна жердина/а.с.18-19/ по АДРЕСА_2 , у зв`язку з ти, що ця перешкода була демонтована відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у добровільному порядку ще до початку судового розгляду по суті справи.

Сторони в судовому засіданні підтвердили, що інших доказів на підтвердження чи заперечення позову, крім тих що є в матеріалах справи не існує.

Відповідно до ч.1 ст.78 ЗК України, право власності на землю - це право володіти користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Згідно з ч.1 ст.18 ЗК України, до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об`єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії.

Згідно із ст.39 ЗК України, використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Відповідно до ч.3 ст.71 ЗК України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, а згідно ст.152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою і відшкодування збитків.

Згідно ст.103 ЗК України власники та землекористувачі сусідніх земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.

Судом встановлено, що самочинно встановлена дерев`яна жердина по АДРЕСА_2 відповідачами ОСОБА_2 та ОСОБА_3 була добровільно демонтована ще до розгляду справи по суті. Однак представниками Спаської сільської ради не було встановлено твердих меж заїзду до господарства ОСОБА_1 по АДРЕСА_3 , хоча це належить до компетенції сільської ради.

За змістом ст.12 ЗК України питання встановлення твердих меж заїзду відноситься до повноважень сільських, селищних, міських рад та їх виконавчих органів у галузі земельних відносин.

Особи можуть заявляти за умови доведеності факту порушення прав цих осіб. Такий висновок узгоджується з нормами статей 3, 15, 16 ЦК України, статті 3 ЦПК України, згідно з якими кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналізуючи документи, які містяться в матеріалах справи та пояснення сторін по даній справі суд вважає, що ОСОБА_1 не надав належні та допустимі докази того, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 створюють йому перешкоди у користуванні та розпорядженні належними йому будинковолодінням та земельною ділянкою шляхом перекривання спільного заїзду.

Що ж стосовно бездіяльності Спаської сільської ради Івано-Франківської області, що порушило право позивача ОСОБА_1 на користування та розпорядження його майном, суд приходить до висновку, що встановлення твердих меж заїзду позбавило позивача можливості проїзду до свого будинковолодіння, у зв`язку з чим позивач не може на власний розсуд використовувати свою земельну ділянку за призначенням, проводити будь-які будівельні та ремонтні роботи, та роботи пов`язані з обслуговуванням житлового будинку і господарських споруд.

На звернення позивача до Спаської сільської ради Івано-Франківської області щодо захисту його порушеного права, останя відреагувала у такий спосіб, який не відновив його порушеного права, тому позивач змушений був звернутися за захистом до суду. Таким чином суд приходить до висновку, що Спаська сільська рада Івано-Франківської області самоусунулася від вирішення даного питання, а тому позивач звернувся до суду із даним позовом щодо порушення його прав на належне користування своєю земельною ділянкою та будинковолодінням.

На підставі ст.41 Конституції України, ст.ст.12, 83, 103, 152, 158 ЗК України та керуючись ст.ст.10, 12, 13, 81, 89, 263-265, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та Спаської сільської ради Івано-Франківської області про усунення перешкод в користуванні заїздом - задоволити частково.

Зобов`язати Спаську сільську раду Івано-Франківської області встановити тверду межу заїзду до господарства ОСОБА_1 , що знаходиться в АДРЕСА_3 .

В решті позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з часу його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М.Бейко

Повний текст рішення виготовлено 26.04.2021 року.