Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Згідно ч. 6 ст. 279 ЦПК України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін за одночасного існування таких умов: 1) предметом позову є стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.

З позовної заяви позивача вбачається що предметом позову є відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я.

Враховуючи категорію та складність спору, обсяг та характер поданих доказів у справі, суд вважає що, характер спірних правовідносин і предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін.

Враховуючи вищевикладене, клопотання представника відповідача про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) осіб не підлягає задоволенню.

Обставини справи, встановлені судом

6. З 15.01.2001 року по 11.03.2020 року ОСОБА_2 перебував трудових відносинах з СУ - 138 ЗАТ «трест Криворіжстальконструкція», на посаді електрозварювача ручної зварки (а.с.16-21)

7. 11.03.2020 року був звільнений з підприємства на підставі ч. 2 ст. 40 КЗпП України, перевід на третю групу інвалідності ( а.с. 17).

8. Відповідно до Акту № 3 форми Н-1 про нещасний випадок на виробництві від 26 листопада 2001 року, 19.11.2001 року о 14-30 год. стався нещасний випадок на виробництві з ОСОБА_2 , який обіймав посаду електрозварювач ручної зварки 4 розряду. Причиною нещасного випадку є порушення виробничої дисципліни, встановлено вину підприємства 100% ( а.с.12-14)

9. Відповідно до протоколу № 1 засідання комісії по охороні праці від 22.01.2002 року визначено 100% вину підприємства по нещасному випадку, що стався 19.11.2001 року ( а.с. 14)

10.ОСОБА_2 13 березня 2002 року вперше був оглянутий МСЕК, де йому було визначено ступінь втрати професійної працездатності 60% ( а.с.8-9) Крім того, в позові представник позивача зазначає, що ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності безстроково, відповідачем зазначена обставина не оскаржується та не спростовується.

11.Відповідно до виписного епікризу ОСОБА_2 перебував на стаціонарному лікуванні в травматологічному відділенні 11 міської лікарні з 19/ХІ.01 р по 22/ХІІ-01 р з діагнозом, мовою оригіналу «открытый многоскольчатый перелом костей левой голени с размножением м/тканей, костей, сосудов» ( а.с.15).

Джерела права й акти їх застосування.

12.Згідно з Конституцією України - людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

13.Відповідно до ч. 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

14.Відповідно до частин першої та другої статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості

15.Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

16.Частинами 1 та 2 статті 153 КЗпП України визначено, що на всіх підприємствах, в установах, організаціях створюються безпечні і нешкідливі умови праці. Забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

17.Відповідно до статті 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

18.Відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством (стаття 237-1 КЗпП України).

19.Згідно статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

20.Відповідно до підпункту «е» пункту 1 частини 1 статті 21 Закону № 1105-XIV у редакції, чинній до 20 березня 2007 року, у разі настання страхового випадку Фонд зобов`язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров`я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні грошову суму за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.

21.Відповідно до статті 5 Цивільного кодексу України акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності. Визнання закону таким, що втратив чинність, припиняє його дію в повному обсязі.

22.Згідно із частиною першою статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

23.Згідно ст. 440 -1 ЦК Української РСР (у редакції, що була чинною на час виникнення спірних правовідносин) моральна шкода відшкодовується в грошовій або іншій матеріальній формі за рішенням суду незалежно від відшкодування майнової шкоди. Розмір відшкодування визначається судом з урахуванням суті позовних вимог, характеру діяння особи, яка заподіяла шкоду, фізичних чи моральних страждань потерпілого, а також інших негативних наслідків, але не менше п`яти мінімальних розмірів заробітної плати.

Оцінка аргументів учасників справи.

24.Заслуговують на увагу доводи представника позивача, що повне одужання ОСОБА_2 не можливе оскільки внаслідок операційного втручання останьому ампутували ліву голень. Отримання травми та подальше лікування, супроводжувалось сильним фізичним болем. Позивач неодноразово спостерігався у лікарні та проходив лікування. Внаслідок виробничої травми, у зв`язку з розтрощенням м`яких тканин і судин стопи та гомілки, стан здоров`я позивача вимагав хірургічного втручання в зв`язку з чим, йому було здійснено ампутацію лівої гомілки. На даний позивач обмежений у можливості реалізувати свої звички та бажання, що в свою чергу. Призводить до зниження якості життя та зменшення благ, які він мав до моменту отримання травми, завданої нещасним випадком на виробництві та втрати професійної працездатності.

25.Факт настання нещасного випадку під час виконання трудових обов`язків підтверджується Актом розслідування нещасного випадку № 3 від 26.11.2001 року.

26.Доводи представника відповідача що відповідач не є належним відповідачем у справі, а також що відшкодування моральної шкоди потерпілому на виробництві незалежно від часу настання страхового випадку не є страховою виплатою, а тому відсутні підстави для покладення на відділення ФССНВ обов`язку її виплати та станом на день звернення позивача з позовом до суду припинено обов`язок Фонду відшкодувати моральну шкоду потерпілим від дати настання страхового випадку, є безпідставними та спростовуються наступними висновками.

27.Положеннями пункту 1, абзацу 3 пункту 5, пункту 9, абзацу 3 пункту 10, пункту 11 розділу I Закону № 717-V, який набрав чинності 20 березня 2007 року, скасовано право застрахованих громадян, які є потерпілими на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок Фонду, яке вони мали відповідно до приписів первинної редакції Закону № 1105-XIV. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом`якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності (частини 2 та 3 статті 5 ЦК України).

28.Страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, є одним із видів загальнообов`язкового державного соціального страхування (стаття 4 Закону України від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР «Основи законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування»), правове регулювання якого здійснювалося, зокрема, Законом № 1105-ХІV. Тобто спори щодо відшкодування моральної шкоди на підставі Закону № 1105-ХІV повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на її відшкодування. Право на відшкодування моральної шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Вищезазначений висновок викладено в постанові Великої Палати Верхового Суду від 20.11.2019 року у справі № 210/3177/17.

29.Судом було встановлено. що позивачу висновком МСЕК від 13.03.2002 року вперше було встановлено втрату працездатності в розмірі 60 % та третю групу інвалідності безстроково.

30.Частинами 1, 3 статті 28 Закону № 1105-ХІV у редакції, чинній на час встановлення позивачу висновком МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, визначено, що страховими виплатами є грошові суми, які згідно зі статтею 21 цього Закону Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку. За наявності факту заподіяння моральної шкоди потерпілому провадиться страхова виплата за моральну шкоду.

31.Позицію щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів неодноразово висловлював і Конституційний Суд України. Зокрема, у рішеннях від 13 травня 1997 року № 1-зп, від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99, від 5 квітня 2001 року № 3-рп/2001, від 13 березня 2012 року № 6-рп/2012 Конституційний Суду України зазначив, що закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

32. Спростовуються також посилання представника відповідача про відсутність доказів заподіяння позивачу моральної шкоди, оскільки сам факт стійкої втрати працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про наявність моральної шкоди. Зазначене також випливає з положень ст. 3 Конституції України, відповідно до якої, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

33.Відшкодування відповідачем позивачу матеріальних збитків та сплата страхових виплат не звільняє Фонд від відшкодування ОСОБА_2 моральної шкоди завданої ушкодженням його здоров`я на виробництві.

34.Суд частково погоджується з запереченням представника відповідача, що сума моральної шкоди не відповідає засадам розумності та справедливості, враховуючи що втрата професійної працездатності позивача визначена в розмірі 60 відсотків та встановлення третьої групи інвалідності.

Висновки суду за результатами розгляду справи

35.З виписки з акта огляду МСЕК від 13.03.2002 року про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги ОСОБА_2 встановлено 60% втрати працездатності та встановлено третю інвалідності безстроково.

Причиною настання нещасного випадку на виробництві стали порушення виробничої діяльності. Протоколом засідання комісії по охороні праці встановлена 100 відсоткова вина адміністрації у настанні нещасного випадку на підприємстві, який стався з ОСОБА_2 19.11.2001 року.

36.Отже, сам факт втрати позивачем професійної працездатності, з точки зору погіршення здоров`я, втрати важливих особистих здібностей, зміни життєвого укладу, необхідності лікування, веде до висновків про завдання позивачу моральної шкоди внаслідок каліцтва

37. Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (STANKOV v. BULGARIA, № 68490/01, § 62, ЄСПЛ, 12 липня 2007 року).

38. Крім того, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації.

39.Тому, при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, з урахуванням характеру, обсягу, тривалості та наслідків заподіяних позивачеві моральних страждань, стан його здоров`я, втрату професійної працездатності, вину підприємства в заподіянні шкоди, характер та об`єм його фізичних, душевних, психічних страждань від одержаних профзахворювань, тривалість лікування, втрату можливості його трудової та соціальної реабілітації, що призвело до значних тяжких змін життєвих зв`язків, а саме 60% втрати професійної працездатності безстроково, встановлення третьої групи інвалідності безстроково та звільнення з роботи позивача через виявлену невідповідність працівника займаній посаді за станом здоров`я.

40.Оцінюючи обставини травмування, яке сталось з вини роботодавця в зв`язку з порушенням законодавства про охорону праці, виходячи також із рівня життя та стану економіки в державі та керуючись власним переконанням з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, суд вважає за необхідне позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди задовольнити частково, стягнувши з відповідача на користь позивача компенсацію за спричинену моральну шкоду в розмірі 250 тисяч гривень.

Розподіл судових витрати.

41.Як вбачається з матеріалів справи, при зверненні до суду із позовом позивач звільнений від сплати судового збору на підставі положення п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

42.Зі змісту положень п.3 ч. 3 ст. 175, п.1.ч.1 ст. 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Позивач подав позов про стягнення моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я та визначив її у грошовому вимірі, тому позовна вимога є майновою.

Вищезазначені твердження узгоджуються з висновок який міститься в Постанові Верховного Суду від 28 листопада 2018 року, справа № 761/11472/15-ц.

43.Згідно ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За таких обставин з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2493,74 грн.

На підставі викладеного, та керуючись ст. 153 КЗпП України, ст. ст. 16, 23, 1167, 1168 ЦК України, ст. ст. 4, 12, 23, 76, 141, 258, 259, 263 - 265, 354, 355 ЦПК України, суд, -

Ухвалив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області про відшкодування моральної шкоди, завданої працівнику внаслідок ушкодження його здоров`я задовольнити частково.

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_2 грошову суму в розмірі 250 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок ушкодження здоров`я на виробництві, без урахування податків, зборів та інших платежів

Стягнути з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області на користь держави 2493,74 грн. витрати пов`язані зі сплатою судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Відомості про сторін:

Позивач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

Відповідач - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Дніпропетровській області ЄДРПОУ 41323962, проспект Дмитра Яворницького, 93, м. Дніпро.

Суддя І.Б. Малаховська