У відповідності до ч.7 ст. 31 Господарського процесуального кодексу України справа, передана з одного суду до іншого в порядку, встановленому цією статтею, повинанна бути прийнята до провадження судом, якому вона надіслана.

Частиною 1 статті 3 унормовано, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Статтею 1 Господарського процесуального кодексу України визначено, що Господарський процесуальний кодекс України визначає юрисдикцію та повноваження господарських судів, встановлює порядок здійснення судочинства у господарських судах.

Відповідно до ст. 12 Господарського процесуального кодексу України, Господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. Господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування, ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021 розгляд справи було відкрито за правилами спрощеного позовного провадження на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Позивач та відповідач були повідомлені про відкриття провадження у справі відповідно до вимог чинного законодавства.

Ухвала про відкриття провадження у справі була вручена позивачу 01.03.2021, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477435803 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

Ухвала про відкриття провадження у справі була вручена відповідачу 26.02.2021, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення № 0105477435811 з відміткою про вручення відповідної ухвали суду.

Частиною 2 статті 178 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 ГПК України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2021, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 ГПК України.

Будь яких заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Приписами статті 248 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) передбачено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Працівниками головного управління Пенсійного фонду України (далі - Позивач) проведена планова перевірка Хухрянської філії ПрАТ "Райз-Максимко" (далі - Відповідач) з питань дотримання вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до органів Пенсійного фонду та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України.

За результатами перевірки встановлено порушення ст. 17, ст. 19, ч.ч. 2, 6 ст. 20, п. 8 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", п. 4.1, п. 4.2, п. 4.4 розділу 4, п.п. 5.1.5 та п.п. 5.1.6 п. 5.1 розділу 5 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 № 21-1. Внаслідок чого Хухрянській філії ПрАТ "Райз-Максимко" донараховано страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування в сумі 24 366,26 грн.

На підставі вищезазначеного Позивачем складено акт від 19.02.2019 № 17/04.5-01 з описом виявлених порушень, від підписання якого посадові особи Відповідача відмовилися, про що міститься відповідна відмітка в акті.

У зв`язку з цим Позивачем прийнято рішення від 02.04.2019 № 6/04.2-06 про застосування фінансових санкцій за донарахування органом Пенсійного фонду України або страхувальником сум своєчасно не обчислених та не сплачених страхових внесків у сумі 135 295,94 грн. за період донарахування сум страхових платежів за жовтень 2009 року - грудень 2009 року по лютий 2019 року.

Рішенням Позивача від 02.04.2019 № 5/04.2-06 на підставі п. 7 ч. 9 ст. 106 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" вирішено за несплату, неповну або несвоєчасну сплату авансових платежів із страхових внесків застосувати до Хухрянській філії ПрАТ "Райз-Максимко" фінансові санкції у сумі 57,85 грн. у вигляді стягнення суми штрафу в розмірі 50 % сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів за 02.10.2009.

Вищезазначені рішення № 5/04.2-06 та № 6/04.2-06 Відповідач не виконав та не оскаржував. Таким чином, незважаючи на обов`язковість прийнятих Позивачем рішень, кошти на їх виконання у загальній сумі 135 353,79 грн. до цього часу не перераховані Відповідачем.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову з огляду на наступне.

Відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державне пенсійного страхування регулюються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Згідно підпункту «е» та «й» пункту 12 частини 11 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010, який вступив в дію 01.01.2011, статті 17-19 та частини 1 статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» виключено.

Відповідно до частини 7 Розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування", на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків та відповідних штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансові санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Абзацом шостим цього ж пункту встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Наведене правило щодо збереження порядку стягнення та контрольних функцій фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, передбачених законодавством, чинним до 1 січня 2011 року, поширюється лише на заборгованість зі сплати страхових внесків та сум штрафних санкцій, які нараховані та/або не сплачені до зазначеної дати. Питання ж відповідальності страховиків, не пов`язані із такою заборгованістю, знаходяться поза межами регулювання, зокрема, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та абзаців п`ятого, шостого пункту 7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".

Таким чином, оскільки заборгованість зі сплати страхових внесків виникла до 1 січня 2011 року, Позивач має право здійснювати контрольні функції щодо правильності нарахування, своєчасності та сплати страхових внесків і застосовувати фінансові санкції згідно із законодавством, що діяло на момент виникнення такої заборгованості, або застосовувати штрафні санкції також і після цієї дати.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі № 817/1049/15, постановах Верховного Суду України від 20.11.2012 у справі №21-367а12, від 04.06.2013 у справі №21-170а13, від 31.03.2015 у справі №21-77а15.

Беручи до уваги, що рішення від 02.04.2019 № 5/04.2-06 та № 6/04.2-06 щодо застосування фінансових санкцій до Відповідача стосуються виявлених порушень за період жовтень 2009 року - грудень 2009 року, застосуванню до спірних правовідносин підлягає редакція Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» чинна до 01.01.2011.

Відповідно до ч. 1 ст. 3, п. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суб`єктами системи пенсійного забезпечення є страхувальники. Страхувальниками є роботодавці підприємства, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форм власності, виду діяльності та господарювання.

Відповідно п. 6 ч. 2 ст. 17, ч. 6 ст. 20 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхувальник зобов`язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки і в повному обсязі страхові внески. Страхувальники зобов`язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.

Пунктом 2 частини дев`ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка діяла до 1 січня 2011 року та пп. 9.3.2 п. 9.3. Інструкції передбачалось, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами ПФУ, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу. Із набранням чинності Законом № 2464-VI наведена вище норма матеріального права скасована (підпункт й пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень зазначеного Закону).

Так, згідно п. 9.3.2. Розділу 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, за несплату або несвоєчасну сплату страхувальниками страхових внесків, органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10% своєчасно не сплачених сум. При цьому складається рішення за формою згідно з додатком 14. Розрахунок фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Пунктом 9.5 Інструкції визначено, що рішення про застосування штрафу за наслідками розгляду матеріалів про порушення приймає начальник управління Пенсійного фонду України в районі, місті, районі у місті або його заступник. Рішення приймаються за встановленою формою у двох примірниках.

Відповідно до п.9.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року №21-1, до страхувальників за порушення норм законодавства про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування застосовуються фінансові санкції відповідно до повноважень, якими органи Пенсійного фонду були наділені до 1 січня 2011 року.

Пунктом 9.6 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України визначено, що суми штрафів, передбачених п.п. 9.3 та п.п. 9.4 цієї Інструкції, підлягають сплаті страхувальником чи банком, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення, або можуть бути оскаржені у цей самий строк до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це відповідного органу Пенсійного фонду, посадовими особами якого прийнято це рішення.

У відповідності до пункту 10.5. Інструкції рішення про нарахування пені посадові особи органів Пенсійного фонду виносять одночасно з прийняттям рішення про застосування фінансових санкцій, зазначених у підпункті 9.3.2 пункту цієї Інструкції, яке протягом трьох робочих днів із дня його винесення надсилається страхувальнику з повідомленням про вручення.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач провів перевірку з питань дотримання Відповідачем вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, інших платежів до органів Пенсійного фонду та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду України, за результатами якої склав акт від 19.02.2019 № 17/04.5-01.

У зв`язку з цим, Позивачем прийняті рішення від 02.04.2019 № 5/04.2-06 та № 6/04.2-06 про застосування фінансових санкцій у сумі 135 295,94 грн. за період донарахування сум страхових платежів за жовтень 2009 року - грудень 2009 року по лютий 2019 року, та у сумі 57,85 грн. у вигляді штрафу в розмірі 50 % сум несплачених або несвоєчасно сплачених авансових платежів за 02.10.2009. Відповідні рішення Відповідачем не оскаржені.

При цьому, Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги та свідчили про відсутність у нього обов`язку сплатити нараховані Позивачем фінансові санкції у загальній сумі 135 353,79 грн.

Одночасно суд вважає за необхідне зауважити, що відповідно до пунктів 4.1, 4.5 Положення про Хухрянську філію Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» філія не є юридичною особою та відповідальність за усіма зобов`язаннями, що виникли у зв`язку з діяльністю філії, несе юридична особа.

Враховуючи відсутність доказів сплати підтвердженої матеріалами справи заборгованості Відповідача, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення фінансових санкцій у загальній сумі 135 353,79 грн.

Згідно із п. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заявленої суми з відповідача, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, витрати по сплаті судового збору в покладаються на відповідача в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Райз-Максимко» в особі Хухрянської філії (03115, м. Київ, пр-т Перемоги 121 В, каб.410, ідентифікаційний код 30382533) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна,1, ідентифікаційний номер 21108013) заборгованість в розмірі 135 353 (сто тридцять п`ять тисяч триста п`ятдесят три) грн. 79 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 030 (дві тисячі тридцять) грн. 30 коп.

3. Після набрання рішенням Господарського суду міста Києва законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 26.04.2021

Суддя Д.В. Мандичев