ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.04.2021Справа № 910/20371/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участі секретаря судового засідання Єременок О.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву до приватного підприємства "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України" про стягнення 843 117,50 грн. та виселення,

за участі представників:

позивача: Васильєвої Т.С.,

відповідача: Шлапака С.С.,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2020 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі - Відділення) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що 29 лютого 2012 року між ним та приватним підприємством "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України" (далі - Підприємство) було укладено договір № 6140 оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, за умовами якого відповідачу, з урахуванням укладених додаткових договорів, у строкове платне користування було передано нерухоме майно - нежитлові приміщення на п`ятому поверсі редакційно-видавничого корпусу Типографії № 1 (кабінети: № 501 (15,0 кв.м), № 502 (17,6 кв.м), № 503 (15,3 кв.м), № 504 (19,1 кв.м), № 505 (37,1 кв.м) № 506 (19,4 кв.м), № 507 (19,8 кв.м), № 508 (19,5 кв.м), № 509 (19,4 кв.м), № 510 (18,8 кв.м), № 511 (37,9 кв.м), № 512 (38,6 кв.м), № 515 (19,3 кв.м), № 516 (19,0 кв.м), № 517 (19,2 кв.м), № 518 (21,0 кв.м), № 158П (12,5 кв.м.), № 518К (13,5 кв.м), № 519 (19,4 кв.м), № 520 (13,1 кв.м), № 521 (22,5 кв.м), № 522 (9,7 кв.м), № 523 (29,0 кв.м), та частина коридору (119,57 кв.м)), загальною площею 595,27 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 50, та перебувають на балансі державного підприємства державного видавництва "Преса України" Державного управління справами (далі - Видавництво). Враховуючи закінчення строку дії цього договору 29 грудня 2017 року, а також заперечення орендодавця проти продовження строку дії цієї угоди, Відділенням на адресу Підприємства було направлено заяви від 15 січня 2018 року № 30-06/421 та від 24 січня 2018 року № 30-06/879 про припинення чинності наведеного правочину. Оскільки Підприємство після закінчення строку дії договору в добровільному порядку не звільнило орендовані приміщення, позивач, посилаючись на статті 16, 391, 526, 549, 611, 629, 764, 785, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), та статті 17, 26, 27, 29, 32 Закону України "Про оренду державного та комунального майна України" від 10 квітня 1992 року № ХІІ (далі - Закон), у редакції від 20 жовтня 2019 року, просив суд виселити відповідача з вищезазначеного орендованого майна. Крім того, позивач, на підставі статей 193, 216, 217, 230, 284 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з Підприємства неустойку в розмірі 843 117,50 грн., нараховану в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору оренди з січня 2018 року по червень 2020 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 грудня 2020 року позовну заяву Відділення прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/20371/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 4 лютого 2021 року.

22 січня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшов відзив Підприємства на позовну заяву від 20 січня 2021 року, в якому відповідач заперечив проти задоволення вимог Відділення, а також зазначив, що вимога позивача про стягнення неустойки у вигляді подвійної орендної плати є необґрунтованою, оскільки відповідач продовжує належним чином виконувати умови договору, своєчасно та в повному обсязі вносити орендну плату і у нього відсутня будь-яка заборгованість по вказаним платежам. Також відповідач вказував не те, що, на його думку, фактичною підставою відмови у продовженні строку оренди спірних приміщень було те, що орендоване майно позивач мав намір використовувати для власних потреб, а не у зв`язку із закінченням строку оренди.

27 січня 2021 року через загальний відділ канцелярії суду надійшла відповідь позивача на відзив від 26 січня 2021 року, в якій останній навів аргументи на спростування викладених відповідачем у відзиві обставин.

4 лютого 2021 року до суду надійшли заперечення Підприємства на відповідь на відзив позивача.

У засіданні 4 лютого 2021 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу про продовження строку підготовчого провадження на 30 днів та оголошення перерви у підготовчому засіданні до 4 березня 2021 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 4 березня 2021 року підготовче провадження у справі № 910/20371/20 закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 18 березня 2021 року.

У судовому засіданні 18 березня 2021 року оголошено перерву до 15 квітня 2021 року.

У судовому засіданні 15 квітня 2021 року представник Відділення підтримала вимоги, викладені у позовній заяві й у відповіді на відзив, та наполягала на їх задоволенні.

Представник Підприємства проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, зазначених у відзиві та у запереченнях на відповідь на відзив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

29 лютого 2012 року між Підприємством та Відділенням було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, № 6140, за умовами якого останнє передало відповідачу в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення на п`ятому поверсі редакційно-видавничого корпусу Типографії № 1 (кабінети: № 501 (15,0 кв.м), № 502 (17,6 кв.м), № 503 (15,3 кв.м), № 504 (19,1 кв.м), № 505 (37,1 кв.м) № 506 (19,4 кв.м), № 507 (19,8 кв.м), № 508 (19,5 кв.м), № 509 (19,4 кв.м), № 510 (18,8 кв.м), № 511 (37,9 кв.м), № 512 (38,6 кв.м), № 515 (19,3 кв.м), № 516 (19,0 кв.м), № 517 (19,2 кв.м), № 518 (21,0 кв.м), № 158П (12,5 кв.м), № 518К (13,5 кв.м), № 519 (19,4 кв.м), № 520 (13,1 кв.м), № 521 (22,5 кв.м), № 522 (9,7 кв.м), № 523 (29,0 кв.м), № 524 (18,0 кв.м), № 526 (18,5 кв.м), № 527 (56,7 кв.м), № 528 (19,6 кв.м) та частину коридору (119,57 кв.м)), загальною площею 708,07 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 50, та перебувають на балансі Видавництва. Вартість зазначеного нерухомого майна була визначена згідно з висновком про вартість станом на 31 грудня 2014 року і становила 6 807 508,00 грн. без ПДВ.

У подальшому між сторонами були укладенні договори: від 18 березня 2015 року № 6140/01, від 26 травня 2015 року № 6140/02, від 30 червня 2015 року № 6140/03 та від 30 червня 2015 року № 6140/04 - про внесення змін до вказаного договору.

Зазначені угоди підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками вказаних юридичних осіб.

Згідно з пунктом 1.2 договору майно передається в оренду з метою розміщення видавництв друкованих засобів масової інформації та видавничої продукції, що видаються українською мовою.

За змістом пунктів 2.1 - 2.4 цієї угоди орендар вступає в строкове платне користування майном у термін, указаний у договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна. Передача майна в оренду не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди. Передача майна в оренду здійснюється за вартістю, визначеною у звіті про незалежну оцінку, складеному за Методикою оцінки. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання покладається на орендодавця.

Відповідно до пунктів 3.1-3.3 даного правочину орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1995 року № 786 (зі змінами) і становить без ПДВ за базовий місяць оренди (березень 2015 року) - 27 295,67 грн. Орендна плата за перший місяць оренди - квітень 2015 року, встановлюється шляхом коригування орендної плати за базовий місяць на індекс інфляції за квітень 2015 року. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об`єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.

Орендна плата перераховується до державного бюджету та балансоутримувачу в співвідношенні 70 % до 30 % щомісяця не пізніше 10 числа місяця, наступного за звітним з урахуванням щомісячного індексу інфляції відповідно до пропорцій розподілу, установлених Кабінетом Міністрів України і чинних на кінець періоду, за який здійснюється платіж (пункт 3.6 цієї угоди).

Пунктом 10.1 даного правочину сторони визначили, що він укладений на 2 роки 11 місяців, зі строком дії з 29 лютого 2012 року до 29 січня 2015 року включно.

Відповідно до пунктів 10.2, 10.3 цього правочину його умови зберігають силу протягом усього строку цього договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством установлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобов`язань орендаря щодо орендної плати - до виконання зобов`язань. Зміна умов цього договору або його розірвання допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

За умовами пункту 10.4 наведеної угоди, у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну цього договору після закінчення строку його чинності протягом одного місяця, договір вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені цим договором, з урахуванням змін у законодавстві на дату продовження цього договору.

Пунктом 10.6 договору визначено, що чинність даного правочину припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено.

З матеріалів справи вбачається, що 29 лютого 2012 року між сторонами у справі було підписано та скріплено їх печатками відповідний акт приймання-передавання орендованого майна, за яким вищенаведене нерухоме майно передано в оренду Підприємства.

Актом приймання-передачі (повернення) нерухомого майна від 31 березня 2015 року Підприємство передало, а Відділення прийняло з користування нежитлові приміщення: кабінети № 524 (18,0 кв.м), № 526 (18,5 кв.м), № 527 (56,7 кв.м), № 528 (19,6 кв.м), загальною площею 112,8 кв.м.

Договором від 18 березня 2015 року № 6140/01 про внесення змін до договору оренди нерухомого майна від 29 лютого 2012 року сторони продовжили термін дії спірної угоди на 2 роки 11 місяців з 29 січня 2015 року до 29 грудня 2017 року включно.

30 червня 2015 року між сторонами було укладено договір № 6140/04 про внесення змін до спірного договору оренди, пунктом 1.1 якого останні погодили змінений перелік майна, що передається в оренду - кабінети: № 501 (15,0 кв.м), № 502 (17,6 кв.м), № 503 (15,3 кв.м), № 504 (19,1 кв.м), № 505 (37,1 кв.м) № 506 (19,4 кв.м), № 507 (19,8 кв.м), № 508 (19,5 кв.м), № 509 (19,4 кв.м), № 510 (18,8 кв.м), № 511 (37,9 кв.м), № 512 (38,6 кв.м), № 515 (19,3 кв.м), № 516 (19,0 кв.м), № 517 (19,2 кв.м), № 518 (21,0 кв.м), № 158П (12,5 кв.м), № 518К (13,5 кв.м), № 519 (19,4 кв.м), № 520 (13,1 кв.м), № 521 (22,5 кв.м), № 522 (9,7 кв.м), № 523 (29,0 кв.м), та частина коридору (119,57 кв.м), загальною площею 595,27 кв.м.

Факт користування спірними нежитловими приміщення не заперечувався представником відповідача у судовому засіданні.

Після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору оренди від 29 лютого 2012 року, зважаючи на положення пункту 10.4 цієї угоди, листом від 15 січня 2018 року № 30-06/9957 Відділення звернулося до Підприємства із заявою про припинення даного правочину, в якій на підставі статті 764 ЦК України та статті 17 Закону відмовило відповідачу в продовженні строку дії зазначеної угоди та повідомило, що цей договір є припиненим. Крім того, 25 січня 2018 року Відділення звернулося до відповідача листом з уточненою заявою від 24 січня 2018 року № 30-06/879 про припинення чинності спірного договору оренди у зв`язку з закінченням строку його дії.

Судом встановлено, що вказаний лист із заявою від 24 січня 2018 року № 30-06/879 було направлено Відділенням на адресу Підприємства (03047, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 50) 25 січня 2018 року, та вручено останньому 29 січня 2018 року, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0103263366321.

Зважаючи на те, що після припинення дії цього правочину відповідачем не було повернуто орендоване майно і Підприємство продовжує користуватись ним за відсутності будь-яких правових підстав, Відділенням було пред`явлено вказаний позов з вимогою про виселення орендаря із займаних ним приміщень у примусовому порядку.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 173 ГК України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Судом також встановлено, що строк дії укладеного між сторонами договору від 29 лютого 2012 року № 6140 (з урахуванням положень додаткових угод) закінчився 29 грудня 2017 року.

Статтею 764 ЦК України встановлений виняток із загального правила, за яким у разі продовження користування наймачем (орендарем) майном після закінчення строку договору без повторного його укладення, за відсутності заперечень сторін протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Вказана стаття також кореспондується зі статтею 17 Закону, відповідно до частини 2 якої в разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору, він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Отже, сторона, яка не бажає продовжувати дію договору, зобов`язана попередити про це іншу сторону не пізніше одного місяця після закінчення строку договору. Попередження про припинення договору майнового найму (оренди) має бути зроблене в такій формі, яка б забезпечила можливість доведення (у разі виникнення спору), що таке попередження було зроблене.

Водночас матеріалами справи підтверджується, що позивач відповідно до вимог законодавства та положень договору оренди своєчасно повідомив відповідача про припинення терміну дії цього правочину та відмову від продовження його дії.

Так, судом встановлено, що листами від 15 січня 2018 року № 30-06/421 та від 24 січня 2018 року № 30-06/879 Відділення звернулося до Підприємства із заявами про припинення даного правочину, в яких на підставі статті 764 ЦК України, статті 17 Закону та пункту 10.4 договору оренди відмовило відповідачу в продовженні строку дії зазначеної угоди та повідомило, що цей договір є припиненим.

У той же час Підприємство свого обов`язку щодо повернення об`єкту оренди за договором не виконало, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою до відповідача про виселення останнього з орендованого майна.

Відповідно до статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначені положення також кореспондуються зі статтями 525, 526 ЦК України, відповідно до яких зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 763 ЦК України передбачено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.

За приписами частини 1 статті 17 Закону термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Згідно з приписами частини 2 статті 26 Закону договір оренди припиняється, зокрема, у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Аналогічна норма міститься в частині 2 статті 291 ГК України.

Отже, зі змісту статей 759, 763 та 764 ЦК України, частини 2 статті 291 ГК України, частини 2 статті 17 та частини 2 статті 26 Закону (у редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин) випливає, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець. Якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Відповідно до частини 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

У пункті 10.9 договору сторонами було погоджено, що у разі припинення або розірвання цього договору, майно протягом трьох робочих днів повертається орендарем орендодавцю/балансоутримувачу.

Майно вважається поверненим орендодавцю/балансоутримувачу з моменту підписання сторонами акта приймання-передавання. Обов`язок щодо складання акта приймання-передавання про повернення майна покладається на орендаря (пункт 10.10 договору).

Проте відповідачем не було надано суду доказів виконання своїх зобов`язань за договором з повернення орендованого майна орендодавцю або балансоутримувачу.

З огляду на встановлений судом факт невиконання Підприємством обов`язку щодо звільнення орендованого майна, суд дійшов висновку про те, що вимоги Відділення в частині виселення вказаної юридичної особи із займаних нею приміщень є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання Підприємства на те, що фактичною підставою відмови у продовженні строку оренди спірних приміщень було те, що позивач мав намір використовувати орендоване майно для власних потреб, а не у зв`язку із закінченням строку оренди, не беруться судом до уваги у зв`язку з їх необґрунтованістю, оскільки Відділенням у встановлений законом та пунктом 10.4 договору строк були надіслані листи із заявами від 15 січня 2018 року № 30-06/421 та від 24 січня 2018 року № 30-06/879 про припинення даного правочину, в яких на підставі статті 764 ЦК України та частини 2 статті 17 Закону (у редакції, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин), а також пункту 10.4 договору оренди останнє відмовило відповідачу в продовженні строку дії зазначеної угоди та повідомило, що цей договір є припиненим.

Також Відділення просило стягнути з відповідача згідно з пунктом 10.11 цієї угоди неустойку в розмірі подвійної орендної плати у розмірі 843 117,50 грн. за період з січня 2018 року по червень 2020 року.

Судом встановлено, що відповідач після закінчення строку дії договору не повернув орендоване майно.

Пунктом 10.11 договору передбачено, що за відмову орендаря на вимогу орендодавця повернути орендоване майно, у разі припинення/розірвання за рішенням суду договору, орендар відшкодовує орендодавцю неустойку в розмірі подвійної щомісячної орендної плати за весь час, що відраховується від дати припинення або розірвання договору до підписання акта приймання-передачі (повернення), який підтверджує фактичне повернення орендованого майна.

Якщо наймач не виконує обов`язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення (частина 2 статті 785 ЦК України).

Частиною 1 статті 614 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Таким чином неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

За висновком суду, неповернення об`єкту оренди за спірним договором у період з січня 2018 року по червень 2020 року, після закінчення строку дії даної угоди, відбулося виключно з вини самого орендаря, який не повернув і не намагався повернути об`єкт оренди у визначений договором строк, а продовжив користування орендованим майном.

Отже неповернення майна з орендного користування у визначений договором оренди строк є підставою для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України.

Водночас судом встановлено, що після червня 2020 року Підприємство на підставі спірного договору оренди сплатило Відділенню грошові кошти у загальному розмірі 212 000,00 грн. Факт вказаної оплати підтверджується платіжними дорученнями: від 10 липня 2020 року № 1285 на суму 30 000,00 грн., від 10 серпня 2020 року № 1418 на суму 30 000,00 грн., від 8 вересня 2020 року № 1527 на суму 30 000,00 грн., від 9 жовтня 2020 року № 1636 на суму 30 000,00 грн., від 9 листопада 2020 року № 1745 на суму 30 000,00 грн., від 10 грудня 2020 року № 1849 на суму 31 000,00 грн., від 5 січня 2021 року № 1943 на суму 31 000,00 грн., належним чином засвідчені копії яких наявні у матеріалах справи.

Виходячи з вищевикладеного, враховуючи сплачену Підприємства на користь Відділення суму грошових коштів у розмірі 212 000,00 грн. після червня 2020 року, суд дійшов висновку, що до стягнення з відповідача підлягає неустойка в розмірі 631 117,50 грн., нарахована в зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов вищевказаного договору оренди.

Посилання Відділення на те, що вказані часткові оплати у загальному розмірі 212 000,00 грн., здійснені відповідачем за фактичне користування орендованим майном після червня 2020 року, не є предметом даного спору, оскільки не підлягають зарахуванню в погашення спірної суми неустойки, не беруться судом до уваги з огляду на наступне.

Як зазначалося вище, неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю у сфері орендних правовідносин і для притягнення наймача, який порушив зобов`язання, до такої відповідальності необхідна наявність його вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Одночасне стягнення орендної плати та неустойки у вигляді подвійної орендної плати, нарахованої за прострочення повернення орендованого майна, за один і той же період користування наймачем орендованим майном (за період з дня припинення дії договору оренди до дня повернення орендованого майна за актом) є неможливим, оскільки є притягненням відповідача до подвійної відповідальності за одне й те саме правопорушення, що суперечить положенням статті 61 Конституції України.

Відповідно до статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13 лютого 2018 року в справі 910/12949/16 та від 17 грудня 2018 року в справі № 906/1037/16.

Отже, помилковим є стягнення з відповідача, як орендаря, який не повернув майно з орендного користування у визначний договором строк, одночасно орендної плати та неустойки, передбаченої частиною 2 статті 785 ЦК України.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин позов Відділення підлягає частковому задоволенню.

Інші доводи, на які посилалося сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо часткового задоволення позову.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з приватного підприємства "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України" (03047, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 22932980) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по місту Києву (01032, місто Київ, бульвар Тараса Шевченка, будинок 50-Г; ідентифікаційний номер 19030825) 631 117 (шістсот тридцять одну тисячу сто сімнадцять) грн. 50 коп. неустойки, а також 11 432 (одинадцять тисяч чотириста тридцять дві) грн. 52 коп. витрат по сплаті судового збору.

Виселити приватне підприємство "Загальнополітичне видання "Сільські вісті", газета захисту інтересів селян України" (03047, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 50; ідентифікаційний код 22932980) у примусовому порядку з державного нерухомого майна - нежитлових приміщень на п`ятому поверсі редакційно-видавничого корпусу Типографії № 1 (кабінети: № 501 (15,0 кв.м), № 502 (17,6 кв.м), № 503 (15,3 кв.м), № 504 (19,1 кв.м), № 505 (37,1 кв.м) № 506 (19,4 кв.м), № 507 (19,8 кв.м), № 508 (19,5 кв.м), № 509 (19,4 кв.м), № 510 (18,8 кв.м), № 511 (37,9 кв.м), № 512 (38,6 кв.м), № 515 (19,3 кв.м), № 516 (19,0 кв.м), № 517 (19,2 кв.м), № 518 (21,0 кв.м), № 158П (12,5 кв.м.), № 518К (13,5 кв.м), № 519 (19,4 кв.м), № 520 (13,1 кв.м), № 521 (22,5 кв.м), № 522 (9,7 кв.м), № 523 (29,0 кв.м), та частина коридору (119,57 кв.м)), загальною площею 595,27 кв.м, що розташовані за адресою: місто Київ, проспект Перемоги, будинок 50, та перебувають на балансі державного підприємства державного видавництва "Преса України" Державного управління справами (ідентифікаційний код 05905668).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва (пункт 17.5 частини 1 Перехідних положень ГПК України) протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 26 квітня 2021 року.

Суддя Є.В. Павленко