ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа№ 910/14221/20

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Мальченко А.О.

суддів: Агрикової О.В.

Чорногуза М.Г.

при секретарі судового засідання Найченко А.М.,

розглянувши матеріали апеляційної скарги Державного підприємства «Гарантований покупець»

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020

у справі №910/14221/20 (суддя Чебикіна С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ГІДРОПАУЕР»

до Державного підприємства «Гарантований покупець»,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Приватне акціонерне товариство «Національна енергетична компанія «Укренерго»;

2.Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

про стягнення 7 434 953,55 грн.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГІДРОПАУЕР» (далі - ТОВ «ГІДРОПАУЕР», позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Гарантований покупець» (далі - ДП «Гарантований покупець», відповідач) про стягнення 7 434 953,55 грн заборгованості, що складається з 6 769 106,65 грн основного боргу, 192 144,90 грн пені, 473 702,00 грн штрафу за договором №13250/01 від 27.03.2017.

Позовні вимоги вмотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного сторонами договору №13250/01 від 27.03.2017 в частині здійснення розрахунків за продану останньому електричну енергію в період з березня по липень 2020 року.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 09.12.2020 у справі №910/14221/20 позовні вимоги задоволено повністю.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції, виходячи з умов укладеного сторонами договору та положень діючого законодавства, дійшов висновку, що остаточний розрахунок за отриману електричну енергію відповідач мав здійснити за березень 2020 року в строк до 04.05.2020, за квітень 2020 року в строк до 29.05.2020, за травень 2020 року в строк до 26.06.2020, за червень 2020 року в строк до 24.07.2020, за липень 2020 року до 21.08.2020, а враховуючи, що останнім доказів оплати поставленої енергії не надано, дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, є порушеними, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 6 769 106,65 грн основного боргу визнав обґрунтованими; встановивши, що виконаний позивачем розрахунок пені та штрафу відповідає умовам договору, вимогам закону та є арифметично вірним, господарський суд задовольнив позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 192 144,90 грн та 473 702,00 грн штрафу; водночас в оскаржуваному рішенні суд вказав на недоведеність відповідачем наявності виняткових обставин, визначених статтею 233 ГК України, з наявністю яких законодавець пов`язує виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, у зв`язку з чим у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій відмовив.

Не погодившись із вищезазначеним рішенням, ДП «Гарантований покупець» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення та постановити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що оскаржуване рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме статей 33, 62, 65 Закону України «Про ринок електричної енергії», статей 525, 526, 614 ЦК України, статей 174, 193, 196 ГК України, Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020 №810-ІХ, статей 19, 92, 129, 129-1 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини та процесуального права, а саме - статей 2, 7, 13, 73, 74, 86, 202, 236 ГПК України.

Як вказує апелянт, судом першої інстанції не було враховано, що відповідно до ч. 1 статті 174 ГК України господарські зобов`язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акту, що регулює господарську діяльність, відтак регулювання зобов`язань з купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом не вичерпується умовами договору; на НЕК «Укренерго» покладено обов`язок по забезпеченню надходження грошових коштів гарантованому покупцеві для оплати останнім електричної енергії виробникам за «зеленим» тарифом у повному обсязі, тоді як відповідач повинен провести розрахунки з такими продавцями, з урахуванням сплачених НЕК «Укренерго» грошових коштів для забезпечення гарантованому покупцеві здійснення вказаної оплати, адже НЕК «Укренерго» є таким же учасником спірних відносин, як і гарантований покупець; матеріали справи не містять доказів недотримання гарантованим покупцем наведеного порядку (способу) виконання грошового зобов`язання за договором щодо спірного періоду, оскільки обсяг виконання зобов`язання гарантованого покупця з оплати відпущеної електроенергії виробникам за «зеленим» тарифом ставиться у залежність від виконання визначених спеціальних обов`язків НЕК «Укренерго»; судом не було встановлено дати отримання позивачем акту купівлі-продажу у спірному періоді, що вказує на недоведеність позивачем факту прострочення оплати у спірний період у відповідності до п.10.4 Порядку; з урахуванням специфіки правовідносин сторін, фінансового стану відповідача, характеру його діяльності, що не пов`язана з отриманням прибутку, а зумовлена виключно виконанням спеціальних обов`язків, з урахуванням поведінки позивача, що спрямована лише на отримання додаткового прибутку за рахунок державного підприємства, штрафні санкції підлягали зменшенню.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання ДП «Гарантований покупець» про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/14221/20 залишено без руху та надано скаржникові строк для усунення недоліків, допущених останнім при поданні апеляційної скарги.

Через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду 08.02.2021 від скаржника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/14221/20; розгляд апеляційної скарги призначено на 31.03.2021; учасникам справи встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу протягом 5 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

22.02.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ГІДРОПАУЕР» надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких позивач просив суд відмовити відповідачеві в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Господарського суду м. Києва від 09.12.2020 у справі №910/14221/20 залишити без змін.

31.03.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло колопотання про зупинення провадження у даній справі до вирішення Конституційним Судом України справи за поданням 47 народних депутатів України №3/332(20) від 17.02.2020 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев`ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20 лютого 2003 року № 555-IV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.03.2021 розгляд апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/14221/20 відкладено на 21.04.2021.

07.04.2021 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від ТОВ «ГІДРОПАУЕР» надійшло заперечення на заяву скаржника про зупинення провадження у справі, а 12.04.2021 - від ДП «Гарантований покупець» докази виконання ухвали суду від 31.03.2021 щодо направлення учасникам справи клопотання від 29.03.2021 №15/1378 про зупинення провадження у справі.

У судове засідання треті особи явку своїх уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялись належним чином.

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

Водночас, колегія звертає увагу на те, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представників третіх осіб, явка яких у судове засідання обов`язковою не визначалась, заслухавши думку учасників справи, судова колегія, порадившись на місці, ухвалила здійснити розгляд апеляційної скарги без їх участі.

У судовому засіданні 21.04.2021 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справі, просив його задовольнити.

Представник позивача проти зупинення провадження у справі заперечив, посилаючись на відсутність для цього процесуальних підстав.

Обговоривши заяву відповідача про зупинення провадження у справі, колегія суддів, порадившись, дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне.

Вичерпний перелік підстав для обов`язкового зупинення провадження у справі наведений у статті 227 ГПК України.

Пунктом 5 частини 1 вказаної статті передбачено обов`язок суду зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному конкретному випадку з`ясовує як пов`язана справа, яка розглядається господарським судом зі справою, що розглядається іншим судом, і чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Так, пов`язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення. Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Таким чином, підстава, передбачена пунктом 5 частини 1 статті 227 ГПК України, виникає в судовому процесі тоді, коли ухвалення рішення можливе після підтвердження фактів, що мають преюдиційне значення для даної справи, в іншій справі, що розглядається в порядку конституційного, цивільного, господарського, кримінального чи адміністративного судочинства.

Отже, метою зупинення провадження у справі до розгляду пов`язаної з нею справи є виявлення обставин, підстав, фактів, тощо, що не можуть бути з`ясовані та встановлені у даному процесі, проте, які мають значення для конкретної справи, провадження у якій зупинено.

Предметом дослідження у даній справі є вимоги ТОВ «ГІДРОПАУЕР» про стягнення з ДП «Гарантований покупець» 6 769 106,65 грн основного боргу, 192 144,90 грн пені та 473 702,00 грн штрафу за договором №13250/01 від 27.03.2017.

Колегія суддів зазначає, що підстави і порядок стягнення пені та штрафу визначені умовами договору та нормами Цивільного та Господарського кодексів України.

В той же час, у поданні, на яке посилається відповідач, предметом розгляду є питання щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень абзаців першого - четвертого частини другої, частини третьої, частин шостої - дев`ятої, частин дванадцятої - двадцять другої, частини двадцять шостої, частин двадцять восьмої - тридцять третьої статті 9-1, положень статті 9-2 Закону України "Про альтернативні джерела енергії" від 20 лютого 2003 року № 555-IV, положень частин другої, четвертої, пункту 3 частини дев`ятої статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" від 13 квітня 2017 року № 2019-VIII.

Однак, в межах справи №910/14221/20 не оспорюється ані порядок, ані розміри "зеленого" тарифу, відтак розгляд вказаного подання Конституційним Судом України не впливає на вирішення даної справи.

На переконання колегії суддів, матеріали справи містять усі необхідні документи для встановлення обставин, що мають значення для даної справи та можуть бути в повному обсязі самостійно встановлені судом у даній справі.

Сама по собі взаємопов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду даної справи до прийняття рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду подання Конституційним Судом України, апеляційний господарський суд має достатньо правових підстав для розгляду та вирішення по суті справи №910/14221/20.

В силу приписів статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується, тобто правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили; у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.03.2019 у справі №5015/6070/11.

На підставі вищенаведеного, клопотання відповідача про зупинення провадження у справі №910/14221/20 має бути залишеним без задоволення.

У судовому засіданні 21.04.2021 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просив вимоги останньої задовольнити.

Представник позивача вимоги апеляційної скарги не визнав, вказуючи на необґрунтованість та безпідставність її доводів, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, а судове рішення залишити без змін як правильне та законне.

21.04.2021 у судовому засіданні колегією суддів було оголошено вступну та резолютивну частини постанови господарського суду апеляційної інстанції.

У відповідності до вимог ч.ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення щодо апеляційної скарги, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 27.03.2017 між Державним підприємством «Енергоринок» (ДПЕ) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ГІДРОПАУЕР» (ВАД) укладено договір №13250/01 (далі - договір).

За умовами п. 1.1 договору ВАД зобов`язується продавати, а ДПЕ зобов`язується купувати електроенергію, вироблену ВАД та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 між Державним підприємством «Енергоринок» та ТОВ «ГІДРОПАУЕР» було укладено додаткову угоду №246/01 до договору.

Пунктом 1 додаткової угоди №246/01 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди про те, що в преамбулі договору слова «Державне підприємство «Енергоринок» (далі - ДПЕ), що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах» замінити на слова «державне підприємство «Гарантований покупець» (далі - гарантований покупець), що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функцій гарантованого покупця».

Згідно з п. 2 додаткової угоди №246/01 від 30.06.2019 сторони дійшли згоди статті 1-10 договору замінити статтями 1-8 у новій редакції.

Відповідно до п. 1.1 договору (в редакції додаткової угоди №246/01 від 30.06.2019) за цим договором виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641 (далі - порядок).

За умовами п. 2.1 договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2019) сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законом України «Про ринок електричної енергії», Порядком, Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018 № 307, та керуються їх положеннями та положеннями законодавства України при виконанні цього договору.

У пункті 2.2 договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2019 року) визначено, що купівля-продаж електричної енергії за цим договором здійснюється за умови членства виробника за «зеленим» тарифом в балансуючій групі виробників за «зеленим» тарифом.

Відповідно до пункту 2.3 договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2019 року) виробник за «зеленим» тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію виробника в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць виробника за встановленим йому «зеленим» тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

Пунктом 3.3. договору сторони узгодили, що оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у продавців за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюється відповідно до положень глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами.

Умовами пунктів 2.4, 2.5 договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2019) погоджено, що виробник за «зеленим» тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за «зеленим» тарифом встановлені Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, у національній валюті України.

Обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається відповідно до положень глави 8 Порядку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку на підставі даних обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку, відповідно до глави 7 Порядку (пункт 3.1 договору).

Відповідно до пунктів 3.2. 3.3 договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2019) розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці, та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Пунктом 4.5 договору (в редакції додаткової угоди від 30.06.2019 року) визначено, що гарантований покупець зобов`язаний купувати у виробника за «зеленим» тарифом вироблену електричну енергію за винятком обсягів електричної енергії, необхідних для власних потреб, а також у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену в позивача електричну енергію.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами підписано та скріплено печатками сторін:

- акт купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 2 389 187,62 грн,

- акт купівлі-продажу електроенергії від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 1 174 171,21 грн,

- акт купівлі-продажу електроенергії від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 2 366 808,13 грн,

- акт купівлі-продажу електроенергії від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 2 250 711,61 грн,

- акт купівлі-продажу електроенергії від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 1 935,08 грн,

Загалом у спірний період з березня по липень 2020 року позивачем було відпущено відповідачеві електроенергії на загальну суму 8 182 813,65 грн.

На виконання умов договору відповідачем було здійснено часткову оплату електроенергії у загальній сумі 1 413 707,00 грн за період березнь-липень 2020 року, наступним чином:

- платіжне доручення № 19 820 від 16.03.2020 на суму 131072,1 грн за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 21 153 від 25.03.2020 на суму 135438,7 грн за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 31 049 від 12.06.2020 на суму 45865,88 грн за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 32 355 від 18.06.2020 на суму 56848,17 грн за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 34 359 від 25.06.2020 на суму 56832,97 грн за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 35 023 від 30.06.2020 на суму 85195,58 грн за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 37 332 від 15.07.2020 на суму 94275,95 грн. за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення №38 015 від 23.07.2020 на суму 76670,20 грн за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 39 248 від 30.07.2020 на суму 242523,80 грн за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 40 069 від 31.07.2020 на суму 90357,25 грн за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 40 701 від 31.07.2020 на суму 100108,00 грн за е/е, відпущену у 03.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 24 414 від 16.04.2020 на суму 26 276,09 грн за е/е, відпущену у 04.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 25 706 від 24.04.2020 на суму 38 245,57 грн за е/е, відпущену у 04.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 29 430 від 15.05.2020 на суму 44119,22 грн за е/е, відпущену у 05.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 30 169 від 25.05.2020 на суму 71480,32 грн за е/е, відпущену у 05.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 31 678 від 15.06.2020 на суму 52 866,11 грн за е/е, відпущену у 06.2020 зг. договору 13250/01,

- платіжне доручення № 33 037 від 25.06.2020 на суму 65 531,09 грн за е/е, відпущену у 06.2020 зг. договору 13250/01.

Як зазначає позивач, в порушення умов укладеного договору №13250/01 від 27.03.2017, з урахуванням змін та доповнень до нього, відповідач оплати ТОВ «ГІДРОПАУЕР» за поставлену електричну енергію в строк, встановлений п.10.1 Порядку, не здійснив, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з ДП «Гарантований покупець» 7 434 953,55 грн заборгованості, а саме, 6 769 106, 65 грн основного боргу, 192 144,90 грн пені та 473 702,00 грн штрафу.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з рішенням суду першої інстанції, яке є законним та вмотивованим та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно частини 2 статті 509 ЦК України, зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п.1 ч. 2 статті 11 ЦК України).

За приписами частини 1 статті 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Колегія суддів зазначає, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором поставки, за умовами якого, у відповідності до статті 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 статті 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 ГК України.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі укладеного між сторонами договору у період березень-липень 2020 року, позивачем було поставлено, а відповідачем прийнято електроенергію на суму 8 182 813,65 грн, що підтверджується актами купівлі-продажу електроенергії від 31.03.2020 за березень 2020 року на суму 2 389 187,62 грн, від 30.04.2020 за квітень 2020 року на суму 1 174 171,21 грн, від 31.05.2020 за травень 2020 року на суму 2 366 808,13 грн, від 30.06.2020 за червень 2020 року на суму 2 250 711,61 грн, від 31.07.2020 за липень 2020 року на суму 1 935,08 грн, які підписані сторонами та скріплені печатками останніх.

Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України «Про ринок електричної енергії» гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Пунктами 3.2., 3.3 договору (в редакції додаткової угоди) сторони погодили, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок виробника за «зеленим» тарифом, з урахуванням ПДВ.

Оплата товарної продукції (електричної енергії), купленої гарантованим покупцем у виробників за «зеленим» тарифом у розрахунковому місяці та формування актів купівлі-продажу електричної енергії та актів купівлі-продажу відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії здійснюються відповідно до положень глави 10 Порядку.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2802 від 13.12.2019 до Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затверджений постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641 (нова назва - Порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії) внесені зміни, які набрали чинності з 28.12.2019.

Відповідно до п.10.1 Порядку у новій редакції до 15 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 10 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію. До 25 числа (включно) розрахункового місяця гарантований покупець здійснює оплату платежу продавцям із забезпеченням їм пропорційної оплати відповідно до оперативних даних щодо обсягу товарної продукції, наданої АКО, підписаної КЕП, за перші 20 днів розрахункового місяця, що визначається відповідно до обсягів відпуску електричної енергії генеруючими одиницями продавця, що визначені відповідно до пунктів 8.7 та 8.8 глави 8 цього Порядку, з урахуванням авансових платежів та заборгованості продавця перед гарантованим покупцем за спожиту електричну енергію.

Згідно з пунктом 10.4 Порядку у новій редакції після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів.

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за березень 2020 затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 29.04.2020 № 902.

Таким чином, відпущена ТОВ «ГІДРОПАУЕР» електроенергія за березень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець», враховуючи святкові дні (1 травня 2020 року) в строк до 04.05.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за квітень 2020 року була затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 27.05.2020 № 995, отже відпущена ТОВ «ГІДРОПАУЕР» електроенергія за квітень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 29.05.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за травень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 24.06.2020 № 1211, а тому відпущена ТОВ «ГІДРОПАУЕР» електроенергія за травень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 26.06.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за червень 2020 року затверджена Регулятором Постановою НКРЕКП від 22.07.2020 №1435.

За таких обставин, відпущена ТОВ «ГІДРОПАУЕР» електроенергія за червень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 24.07.2020.

Вартість послуг із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії за липень 2020 затверджена Регулятором Постановою від НКРЕКП 19.08.2020 № 1600.

Таким чином, відпущена ТОВ «ГІДРОПАУЕР» електроенергія за липень 2020 року мала бути сплачена у повному обсязі ДП «Гарантований покупець» в строк до 21.08.2020.

На підставі наведеного, суд першої інстанції вірно встановив та дійшов правильного висновку, що виходячи з положень договору та приписів діючого законодавства, остаточний розрахунок за отриману у спірному періоді електричну енергію відповідач повинен був здійснити - після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом двох робочих днів з дати затвердження Регулятором розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Колегією суддів встановлено, що позивач виконав взяті на себе зобов`язання з продажу відповідачеві електроенергії за договором, однак відповідач свої зобов`язання з її оплати у строк, визначений пунктом 10.4 Порядку виконав не у повному обсязі, у зв`язку з чим на даний час має заборгованість перед позивачем у розмірі 6 769 106,65 грн, з урахуванням часткової оплати.

Місцевим господарським судом правомірно встановлено, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено відповідачем, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 6 769 106,65 грн основного боргу обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 473 702,00 грн та пені на суму 192 144,90 грн за заявлений позивачем період, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Частиною 1 статті 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до частини 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Згідно з частиною 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 548 ЦК України унормовано, що виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Статтею 3 вищевказаного Закону встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з п. 4.6. договору (в редакції додаткової угоди від 23.03.2020 №653/01/20) гарантований покупець несе відповідальність за порушення порядку оплати продавцю за «зеленим» тарифом, що визначений у главі 10 Порядку або главі 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами. Гарантованому покупцю нараховується пеня в розмірі 0,1 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діє на день розрахунку) за кожен день прострочення оплати. З гарантованого покупця може стягуватися додатково штраф у розмірі 7 % від неоплаченої згідно з Порядком або Порядком продажу електричної енергії споживачами суми за ненадходження понад 30 днів на рахунок продавця за «зеленим» тарифом належних коштів відповідно до порядку оплати. Сплата гарантованим покупцем пені та штрафу здійснюється з поточних рахунків гарантованого покупця на поточні рахунки продавців за «зеленим» тарифом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, відповідачем у встановлений строк свого обов`язку за договором зі сплати за поставлену електроенергію не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням зобов`язання, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі 192 144,90 грн за період з 06.05.2020 по 11.09.2020 (з врахуванням уточнень).

Колегія суддів погоджується з розрахунком пені, проведеним судом першої інстанції та зазначає, що місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені у розмірі 192 144,90 грн за вищенаведений період прострочення.

У відповідності до частини 2 статті 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Зважаючи на встановлений факт неналежного виконання відповідачем грошового зобов`язання з оплати електричної енергії та ненадходження належних коштів понад 30 днів на рахунок виробника за «зеленим» тарифом у відповідності до порядку оплати, господарський суд правомірно вказав, що вимоги позивача про стягнення штрафу у заявленому розмірі 473 702,00 грн є обґрунтованими, а розрахунок, наведений позивачем - арифметично вірним.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає наступне.

Згідно з частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом зазначених норм, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Таким чином, аналіз зазначених норм права дозволяє дійти висновку, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру неустойки є правом суду, а за відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил статті 86 ГПК України на власний розсуд та внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 27.03.2019 у справі № 912/1703/18.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує у відповідності до статті 86 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідженню конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу, встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, умов конкретних правовідносин з урахуванням наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

В свою чергу в статті 233 ГК України визначає в якості обставин, які беруться до уваги у випадку зменшення неустойки, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть учать у зобов`язанні; не лише майнові, але і інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Судова практика виходить з того, що істотне значення можуть мати обставини, які стосуються ступеня виконання зобов`язання, причин невиконання або неналежного виконання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків тощо.

При застосуванні ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України слід мати на увазі, що поняття «значно» та «надмірно» є оціночними і мають конкретизуватися судом у кожному конкретному випадку. При цьому слід враховувати, що правила ч. 3 ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником (абзац 3 пункту 42 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 07.04.2008 № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»).

Однак, як вбачається із матеріалів справи, відповідачем не сплачено основну суму заборгованості, крім того, відповідачем не доведено наявності обставин тяжкого фінансового стану відповідача, відсутності завдання збитків іншим учасникам господарських відносин та не доведено наявності обставин, з якими законодавець пов`язує можливість такого зменшення.

Крім того, в даній ситуації, договір укладений між сторонами за типовою формою, яка затверджена Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 26.04.2019 за № 641, тобто розмір штрафних санкцій врегульований нормативно-правовим актом.

Колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що відповідачем не доведено наявності виняткових обставин, що визначені у вказаних приписах ст. 233 ГК України та з наявністю яких законодавець пов`язав виникнення підстав для зменшення розміру штрафних санкцій судом, а тому суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій.

За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо задоволення позовних вимог ТОВ «ГІДРОПАУЕР».

Стосовно доводів апеляційної скарги ДП «Гарантований покупець» про те, що оплата вартості електричної енергії за «зеленим» тарифом залежить від надходження коштів від ПАТ «НЕК «Укренерго», яке неналежним чином виконує свої грошові зобов`язання, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

За приписами частини 2 статті 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Колегія суддів зазначає, що саме лише посилання відповідача на те, що порушення грошового зобов`язання сталося не з його вини, не може бути прийнято судом, оскільки недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника без підтвердження цього належними доказами, не є підставою для звільнення відповідача у даній справі від виконання своїх договірних зобов`язань, в тому числі в частині здійснення своєчасної оплати вартості прогнозного обсягу виробництва електричної енергії за «зеленим тарифом».

Крім того, колегія суддів зазначає, що укладеним між сторонами договором у редакції додаткової угоди саме відповідач взяв на себе обов`язок купувати усю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за «зеленим» тарифом та здійснювати її оплату відповідно до умов договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі електричної енергії за «зеленим» тарифом, затвердженого постановою НКЕКП від 26.04.2019 №641.

Також підлягають відхиленню посилання відповідача на те, що виконання грошових зобов`язань відповідача перед позивачем встановлено на законодавчому рівні та повинно здійснюватися протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Так, відповідно до пункту 4 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України про удосконалення умов підтримки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії» від 21.07.2020, що набрав чинності 01.08.2020, Кабінету Міністрів України протягом трьох місяців з дня набрання чинності цим Законом з метою погашення заборгованості державного підприємства "Гарантований покупець" перед суб`єктами господарювання, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії, що утворилась станом на 1 серпня 2020 року, доручено розробити та подати до Верховної Ради України законопроект щодо відшкодування такої заборгованості протягом 2021-2022 років шляхом оформлення облігацій внутрішньої державної позики з терміном обігу п`ять років.

Проте, наразі відсутній будь-який нормативних акт, який би на законодавчому рівні встановлював інший порядок та спосіб виконання зобов`язань відповідача перед позивачем, ніж передбачено Договором та Порядком.

Враховуючи вищевикладене, доводи апелянта щодо неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильного застосування судом норм матеріального та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на встановлені обставини справи та вищевикладені приписи законодавства, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що позовні вимоги ТОВ «ГІДРОПАУЕР» до ДП «Гарантований покупець» є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 N475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» у рішенні від 18.07.2006 та у справі «Трофимчук проти України» у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим господарським судом та судом апеляційної інстанції, інші доводи апелянтів, викладені в апеляційних скаргах, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення Господарським судом міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/14221/20 прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається, відповідно, апеляційна скарга ДП «Гарантований покупець» має бути залишена без задоволення.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні, на підставі статті 129 ГПК України, покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 253-254, 269, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Гарантований покупець» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/14221/20 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2020 у справі №910/14221/20 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/14221/20 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду відповідно до статей 286-291 ГПК України.

Повний текст постанови складено 26.04.2021.

Головуючий суддя А.О. Мальченко

Судді О.В. Агрикова

М.Г. Чорногуз