Справа № 127/4820/21

Провадження № 33/801/340/2021

Категорія: 156

Головуючий у суді 1-ї інстанції Венгрин О. О.

Доповідач: Стадник І. М.

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2021 року м. Вінниця

Суддя Вінницького апеляційного суду Стадник І.М., розглянувши апеляційну скаргу адвоката Зубань Олександра Олександровича подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КпАП України,

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1

встановив:

Постановою судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 КпАП України та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу, в розмірі 600 (шестисот) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10200 (десять тисяч двісті) грн з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. Також з ОСОБА_1 стягнуто в дохід держави 454 грн судового збору.

Не погоджуючись із такою постановою судді, адвокат Зубань О.О. від імені та в інтересах ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову та звільнити останнього від адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, а провадження у справі закрити.

Апелянт ставить питання про звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності з передачею матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд трудового колективу ТОВ «ТОВ Промінь» в порядку статті 21 КпАП України.

Як на підставу застосування цієї норми закону ОСОБА_1 посилається на те, що він щиро розкаявся у скоєному, а також що його дії не призвели до тяжких наслідків і не завдали шкоди.

ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Зубань О.О. повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання (судові повістки отримали 15 і 14 квітня 2021 року відповідно) до суду не з`явилися, подали суду заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою.

Зазначені заяви до задоволення не підлягають, так як поважність причин неявки в судове засідання не підтверджена належними і допустимими доказами (довідкою лікаря, результатом тесту тощо).

Відкладення розгляду справи більш ніж на десять днів як про те просить захисник, унеможливить її розгляд апеляційним судом впродовж встановленого законом двадцятиденного строку.

Крім того, доводи апеляційної скарги стосуються не перевірки фактичних обставин справи, які передбачають заслуховування і перевірку пояснень особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідження інших доказів, а зводяться до неправильного застосування судом першої інстанції норм права та їх перевірка можлива на підставі дослідження наявних матеріалів справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, а також перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, приходжу до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.

Як вбачається з апеляційної скарги, постанова судді Вінницького міського суду від 26 березня 2021 року в частині факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КпАП України, апелянтом не оскаржується, а тому в силу ч. 7 ст. 294 КпАП України перегляду в апеляційному порядку в цій частині не підлягає.

Разом з тим, як на підставу для скасування оскаржуваної постанови адвокат Зубань О.О. в апеляційній скарзі вказує про те, що суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення не врахував те, що ОСОБА_1 свою вину повністю визнав, щиро розкаявся, не надав належної оцінки його характеристиці, а також відсутності шкоди та інших негативних наслідків від вчиненого.

На думку апелянта суд допустив спрощений підхід до розгляду справи і безпідставно відмовив у задоволенні клопотання ТОВ «Промінь ЛТД» про передачу ОСОБА_1 на поруки трудового колективу цього підприємства.

Проте, такі доводи апелянта апеляційний суд відхиляє з огляду на таке.

За положеннями статті 280 КпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 23 КпАП України адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Дійсно, в частині 1 статті 21 КпАП України законодавець передбачив можливість звільнення особи від адміністративної відповідальності, якщо з урахуванням характеру вчиненого правопорушення і особи правопорушника до нього доцільно застосувати захід громадського впливу.

Проте Законом України від 16.02.2021 № 1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилання відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху», який набрав чинності 17.03.2021 частину першу статті 21 після слів «крім посадової особи» доповнено словами і цифрами «та особи, яка вчинила правопорушення, передбачені частинами другою-четвертою статті 126 та статтею 130», що виключає передачу матеріалів про адміністративні правопорушення, передбачені зазначеними статтями на розгляд громадської організації або трудового колективу.

Крім того, матеріали справи взагалі не дають підстав для висновку про доцільність застосування до ОСОБА_1 заходів громадського впливу.

Вчинене ОСОБА_1 адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КпАП України відноситься до тих правопорушень, яке за своїм характером є грубим суспільно шкідливим проступком в сфері забезпечення безпеки дорожнього руху та відповідно потенційно несе підвищену небезпеку як для самого водія, так і для його пасажирів чи інших учасників дорожнього руху.

Таким чином, оскаржувана постанова в частині відмови трудовому колективу ТОВ «Промінь ЛТД» у звільненні ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за вчинене правопорушення на підставі статті 21 КпАП України є цілком обґрунтованою та законною.

Законною також є постанова в частині накладення адміністративного стягнення.

Так, відповідно до статті 33 КпАП України стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Санкцією частини 1статті 130 КпАП України для водіїв передбачено єдиний та безальтернативний вид стягнення, -такий як штраф в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік.

Апеляційний суд вважає, що дані вимоги Закону суддею першої інстанції при призначенні адміністративного стягнення ОСОБА_1 були дотримані в повному обсязі, оскільки застосоване щодо нього стягнення повністю відповідає санкції статті, інкримінованого йому правопорушення і фактично є єдиним та безальтернативним видом стягнення.

При накладенні адміністративного стягнення суд першої інстанції відповідно до вимог статей 23, 33 КпАП України врахував характер вчиненого проступку, дані про особу порушника, ступінь його вини, конкретні обставини справи та обґрунтовано визначив безальтернативне стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами в межах санкції ч. 1 ст. 130 КпАП України, як це передбачено положеннями вказаних норм.

Таким чином, доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі щодо незаконності судового рішення в частині можливості його звільнення від адміністративної відповідальності на підставі статті 21 КпАП України, жодним чином не спростовують наведених вище висновків суду першої інстанції, оскільки судом було правильно застосовано норми матеріального права та не порушено норм процесуального права.

За таких обставин постанова судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2021 року є законною та такою, що винесена відповідно до вимог КпАП України, а тому підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст. 294 КпАП України,

постановив:

Апеляційну скаргу адвоката Зубань Олександра Олександровича, подану від імені та в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Вінницького міського суду Вінницької області від 26 березня 2021 року - без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя І.М. Стадник