Єдиний державний реєстр судових рішень
Україна
Донецький окружний адміністративний суд
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 квітня 2021 р. Справа№200/2285/21-а
приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов`янськ, вул. Добровольського, 1
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Смагар С.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (в письмовому провадженні без повідомлення сторін) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 )
до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгієвська, 30а)
про визнання незаконними дії, рішення від 11 травня 2018 року, зобов`язання вчинити певні дії
за участю третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, ОСОБА_2 (адреса реєстрації; АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 )
ВСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області про визнання незаконними дії суб`єкта владних повноважень ГУ ДМС України про оформлення набуття громадянства України неповнолітніми (малолітніми) особами на підставах, пункт 1 статті 7 Закону України "Про громадянство України" громадян Республіки Казахстан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , всупереч статті 4 Конституції України, визнання незаконними рішення суб`єкта владних повноважень ГУ ДМС України про оформлення набуття громадянства України неповнолітніми (малолітніми) особами громадянами Казахстану, а саме: рішення від 11.05.2018 року, згідно якого була проведена реєстрація особи громадянином України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та рішення від 11.05.2018 року, згідно якого була проведена реєстрація особи громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за заявою ОСОБА_2 про оформлення набуття громадянства України відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , всупереч статті 4 Конституції України, зобов`язання суб`єкта владних повноважень ГУ ДМС України скасувати рішення суб`єкта владних повноважень ГУ ДМС України про оформлення набуття громадянства України неповнолітніми (малолітніми) особами громадянами Казахстану, а саме: рішення від 11.05.2018 року, згідно якого була проведена реєстрація особи громадянином України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та рішення від 11.05.2018 року, згідно якого була проведена реєстрація особи громадянином України ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за заявою ОСОБА_2 про оформлення набуття громадянства України відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .
Ухвалою від 9 березня 2021 року суд, позовну заяву залишив без руху, встановив позивачу строк 10 днів з дня отримання ухвали на усунення недоліків шляхом належного оформлення позовної заяви відповідно до вищезазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання обґрунтоване клопотання щодо необхідності залучення третіх осіб по справі.
15 березня 2021 року на адресу суду надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, в якій позивач виконав вимоги ухвали суду від 9 березня 2021 року, чим усунув її недоліки.
16 березня 2021 року суд прийняв до розгляду позовну заяву, відкрив провадження в адміністративній справі № 200/2285/21-а за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), задовольнив клопотання позивача та визнав поважними причини пропуску строку звернення позивача із позовом до суду, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів, зобов`язав відповідача надати суду належним чином засвідчені копії рішення від 11 травня 2018 року ГУ ДМС України про оформлення набуття громадянства України неповнолітніми (малолітніми) особами на підставах пункт 1 статті 7 Закону України "Про громадянство України" громадян Республіки Казахстан ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , і ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 за заявою ОСОБА_2 про оформлення набуття громадянства України відносно ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , а також додані до цього рішення документи які були підставою для його винесення. Також, у задоволенні клопотання про залучення у якості третьої особи по справі Консульський відділ Посольства Республіки Казахстан в Україні на стороні позивача відмовив, задовольнив клопотання позивача про залучення ОСОБА_2 у якості третьої особи по справі на стороні відповідача та залучив ОСОБА_2 (адреса реєстрації; АДРЕСА_3 , адреса проживання: АДРЕСА_4 ) у якості третьої особи по справі, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
За правилами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Сторони про відкриття провадження у справі були повідомлені судом належним чином, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
У позовній заяві позивач зазначає, що йому, із матеріалів цивільної справ, яка розглядається у Слов`янському міськрайонному суді, а саме з довідки № 1940 про реєстрацію особи громадянином України, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , видана згідно рішення ГУ ДМС України в Донецькій області від 11.05.201 8 року та довідки № 1939 про реєстрацію особи громадянином України, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , видана згідно рішення ГУ ДМС України в Донецькій області від 11.05.2018 року стало відомо про реєстрацію громадянами України його дітей. Зазначає, що його діти є громадянами Республіки Казахстан, на це є офіційні документальні підтвердження. Колишня дружина ОСОБА_2 , як мати цих дітей, про цей факт дійсно знає. Це є грубим порушення українського законодавства. В Україні існує тільки єдине громадянство, так як і в Республіки Казахстан існує тільки одне громадянство і подвійне громадянство забороняється законом.
Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти заявлених позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі, посилаючись на те, що 24 лютого 2018 року третя особа по справі звернулася до Слов`янського МВ ГУ ДМС в Донецькій області із заявами про оформлення набуття дитиною громадянства України для ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 . До вказаних заяв були надані необхідні документи. Відповідно до Порядку для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, батьки (один із них) якої на момент її народження були громадянами України (частина перша статті 7 Закону України «Про Громадянство України»), один з її батьків подає такі документи:
а) заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
б) копію свідоцтва про народження особи;
в) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження. На підставі поданих заяв та документів 11 травня 2018 року ГУ ДМС у Донецькій області було прийнято рішення про оформлення громадянства України за народженням відповідно до частини 1 статті 7 Закону ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент його народження. 11.05.2018 прийнято рішення про оформлення громадянства України за народженням відповідно до частини 1 статті 7 Закону ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент її народження. Вказані особи отримали довідки про реєстрацію особи громадянином України, які передбачені Наказом МВС України № 715 від 16.08.2012. Дії ГУ ДМС в Донецькій області, щодо прийняття вказаних рішень про оформлення громадянства України для ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 є цілком законні та у повній мірі відповідають приписам нормативно-правових актів.
Третя особа по справі до суду надала заперечення на позовну заяву, де зазначила, що відповідно паспорту позивач є громадянкою України. Зазначає, що нею були народжені діти, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В свідоцтвах про народження дітей зазначено, в графі мати зазначено ОСОБА_6 , громадянство «Україна», в графі батько ОСОБА_1 , громадянство «Казахстан», національність «казах». Після припинення шлюбних відносин з позивачем, третя особа по справі вимушена була повернутися на Батьківщину. За місцем проживання позивач звернулася до відповідача з метою оформлення громадянства своїх неповнолітніх дітей. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону № 2235-111 особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Таким чином, на момент народження сина та доньки позивач була громадянкою України, отже діти набули громадянства України за народженням, зазначені обставини позивачем не спростовані. Таким чином, позивач подала до міграційної служби, передбачені законодавством України документи, після опрацювання яких, відповідач постановив законне рішення про набуття дітьми громадянства України.
Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , громадянин Республіки Казахстан, про що свідчить паспорт № НОМЕР_3 .
Третя особа по справі, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , громадянин України, про що свідчить паспорт № НОМЕР_4 , РНОКПП НОМЕР_5 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 25 листопада 2011 року № 111026504578, виданого відділом ЗАГС міста Жезкаган Карагандинської області, ІНФОРМАЦІЯ_7 народився ОСОБА_3 у м. Жезкаган, Карагандинська область, Республіка Казахстан, національність казах, громадянство Казахстан. Батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_6 .
Відповідно до свідоцтва про народження від 14 квітня 2014 року № 140326604338, виданого відділом ЗАГС міста Жезкаган Карагандинської області, ІНФОРМАЦІЯ_8 народилася ОСОБА_4 у м. Жезкаган, Карагандинська область, Республіка Казахстан, національність казах, громадянство Казахстан. Батько - ОСОБА_1 , мати - ОСОБА_6 .
24 лютого 2018 року ОСОБА_6 звернулася до Слов`янського МВ ГУ ДМС в Донецькій області із заявами про оформлення набуття дитиною громадянства України для ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .. До вказаних заяв були надані наступні документи: копія свідоцтва про народження ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 з перекладом на українську мову, копію паспорта громадянина України № 000614950 від 09.06.2017 оформленого на ОСОБА_2 , копію довідки про реєстрацію місця проживання особи на ОСОБА_2 . Стосовно ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 були надані такі документи: копія свідоцтва про народження ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 з перекладом на українську мову, копію паспорта громадянина України № 000614950 від 09.06.2017 оформленого на ОСОБА_2 , копію довідки про реєстрацію місця проживання особи на ОСОБА_2 .
На підставі поданих заяв та документів 11 травня 2018 року відповідачем було прийнято рішення про оформлення громадянства України за народженням відповідно до частини 1 статті 7 Закону ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент його народження. 11 травня 2018 року прийнято рішення про оформлення громадянства України за народженням відповідно до частини 1 статті 7 Закону ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент її народження.
На підставі рішення від 11 травня 2018 року відповідачем була видана довідка від 11 травня 2018 року № 1940 про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 .
На підставі рішення від 11 травня 2018 року відповідачем була видана довідка від 11 травня 2018 року № 1939 про реєстрацію особи громадянином України ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Спірним питанням у даній справі є правомірність прийнятих відповідачем рішень про оформлення громадянства України за народженням відповідно до частини 1 статті 7 Закону ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент їх народження.
Суд зазначає, що позивачем до позову були подані, зокрема, докази листування з державними органами Республіки Казахстан, посольством Республіки Казахстан в Україні з приводу з`ясування питань щодо порядку набуття громадянства України дітей, які вже є громадянами Республіки Казахстан, які суд не досліджує, оскільки відповідно до частини 1 статті 8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Відповідно до частини 4 Закону № 2235 питання громадянства України регулюються Конституцією України, цим Законом, міжнародними договорами України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила, ніж ті, що містяться у цьому Законі, застосовуються правила міжнародного договору. Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави вважати, що спірні правовідносини регулюються виключно законами України та міжнародними договорами України. Таким чином, посилання позивача на правові норми Республіки Казахстану, якими регулюються набуття громадянства, реєстрація громадянами, придбання громадянства (мовою оригіналу), застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.
Надаючи правову оцінку правовідносинам суд виходив з наступного.
Дані правовідносини регулюються Законом України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-ІІІ, Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затверджений Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 " (у редакції Указу Президента України від 27 червня 2006 року № 588), Наказом МВС від 16.08.2012 № 715 "Про затвердження зразків документів, які подаються для встановлення належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, та журналів обліку".
Закон України "Про громадянство України" від 18.01.2001 № 2235-ІІІ (далі - Закон № 2235) відповідно до Конституції України визначає правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб.
Відповідно до статті 1 Закону № 2235 громадянин України - особа, яка набула громадянство України в порядку, передбаченому законами України та міжнародними договорами України.
Згідно до норм статті 6 Закону № 2235 громадянство України набувається:
1) за народженням;
2) за територіальним походженням;
3) внаслідок прийняття до громадянства;
4) внаслідок поновлення у громадянстві;
5) внаслідок усиновлення;
6) внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя;
7) внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
8) у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
9) внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
10) за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
Стаття 7 Закону № 2235 визначає права набуття громадянства України за народженням. Особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України (частина 1). Особа, яка народилася на території України від осіб без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, є громадянином України (частина 2). Особа, яка народилася за межами України від осіб без громадянства, які постійно на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства іншої держави, є громадянином України (частина 3). Особа, яка народилася на території України від іноземців, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків, є громадянином України (частина 4). Особа, яка народилася на території України, одному з батьків якої надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, і не набула за народженням громадянства жодного з батьків або набула за народженням громадянство того з батьків, якому надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, є громадянином України (частина 5). Особа, яка народилася на території України від іноземця і особи без громадянства, які на законних підставах проживають на території України, і не набула за народженням громадянства того з батьків, який є іноземцем, є громадянином України (частина 6). Новонароджена дитина, знайдена на території України, обоє з батьків якої невідомі (знайда), є громадянином України (частина 7). Особа, яка має право на набуття громадянства України за народженням, є громадянином України з моменту народження (частина 8).
Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року № 215 (далі - Порядок № 215) визначено порядок надання документів для оформлення набуття громадянства України за народженням.
Так, відповідно до пункту 17 Порядку № 215 для оформлення набуття громадянства України за народженням особою, батьки (один із них) якої на момент її народження були громадянами України (частина перша статті 7 Закону), один з її батьків подає такі документи:
а) заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням;
б) копію свідоцтва про народження особи;
в) копію паспорта громадянина України або іншого передбаченого статтею 5 Закону документа, що підтверджує факт перебування одного з батьків особи у громадянстві України на момент її народження.
Відповідно до пункту 89 Порядку № 215 Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого подано документи щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України, перевіряє відповідність оформлення поданих документів вимогам законодавства України. Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів повертає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою. Подані заявником належно оформлені документи не пізніш як у двотижневий строк з дня їх надходження надсилаються до територіального органу Державної міграційної служби України.
Згідно з пунктом 90 Порядку № 215 Територіальний орган Державної міграційної служби України перевіряє відповідність оформлення документів щодо встановлення або оформлення належності до громадянства України вимогам законодавства України та підтвердження ними наявності фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не оформлені відповідно до вимог законодавства України, зазначені документи повертаються до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником. Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України не пізніш як у тижневий строк з дня повернення документів надсилає їх заявникові для усунення недоліків. Якщо заявник у двомісячний строк з дня повернення йому документів не усуває недоліки та не подає документи повторно, керівник територіального підрозділу Державної міграційної служби України приймає рішення про припинення провадження за цією заявою.
Якщо документи оформлені належним чином і підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Якщо під час перевірки буде встановлено, що подані заявником документи не підтверджують наявність фактів, з якими Закон пов`язує належність особи до громадянства України, керівник територіального органу Державної міграційної служби України або його заступник приймає вмотивоване рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України.
Рішення про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України або про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України не пізніш як у двотижневий строк з дня надходження документів надсилається до територіального підрозділу Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником.
Територіальний підрозділ Державної міграційної служби України, до якого документи були подані заявником, не пізніш як у тижневий строк з дня надходження відповідного рішення повідомляє про нього заявника у письмовій формі. У разі прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України заявникові у письмовій формі повідомляються причини відмови.
Відповідно до пункту 92 Порядку № 92 Територіальні органи Державної міграційної служби України приймають рішення про оформлення набуття громадянства України:
за народженням;
за територіальним походженням;
внаслідок поновлення у громадянстві;
внаслідок усиновлення;
внаслідок встановлення над дитиною опіки чи піклування, влаштування дитини в дитячий заклад чи заклад охорони здоров`я, в дитячий будинок сімейного типу чи прийомну сім`ю або передачі на виховання в сім`ю патронатного вихователя;
внаслідок встановлення над особою, визнаною судом недієздатною, опіки;
у зв`язку з перебуванням у громадянстві України одного чи обох батьків дитини;
внаслідок визнання батьківства чи материнства або встановлення факту батьківства чи материнства;
за іншими підставами, передбаченими міжнародними договорами України.
До повноважень територіальних органів Державної міграційної служби України також належить скасування прийнятих ними рішень про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону.
Як вже судом було встановлено вище, третя особа по справі звернулась до територіального орану міграційної служби із заявами про оформлення набуття дитиною громадянства України для ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 за народженням. Територіальний орган міграційної служби, в свою чергу, перевіривши усі надані третьою особою документи, дійшов до висновку щодо їх відповідності та прийняв відповідні рішення про оформлення громадянства України за народженням відповідно до частини 1 статті 7 Закону ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 на момент його народження та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 , на момент її народження, оскільки їх мати (третя особа по справі) на момент народження дітей була громадянином України та є громадянином України.
Суд зазначає, що громадянство дітей пов`язується насамперед з громадянством їх батьків, а саме перебуванням у громадянстві України батьків дитини чи одного з них, а також фактом реєстрації місця проживання батьків дитини чи одного з них на території України на момент народження дитини. Положення статті 7 нині чинного Закону України «Про громадянство України» застосовуються до осіб, які народилися після 1 березня 2001 року (дата набрання чинності Закону). Відповідно до частини першої статті 7 цього Закону особа, батьки або один з батьків якої на момент її народження були громадянами України, є громадянином України. Місце народження особи в даному випадку не впливає на можливість набуття нею громадянства України: особа набуває громадянство України незалежно від того, народилася вона на території України чи за її межами. У такому випадку, один із батьків чи законний представник дитини може звернутися із заявою про набуття дитиною громадянства України за народженням до територіального підрозділу ДМС України за місцем проживання. Після прийняття рішення про набуття громадянства України особа отримує довідку про реєстрацію особи громадянином України.
Отже, з урахуванням викладеного, суд зазначає, що ні третя особа по справі, ні відповідач не порушив процедуру оформлення громадянства дітьми, оскільки на момент народження дітей їх мати була громадянином України та є громадянином України і на теперішній час, підстав для прийняття рішення про відмову в задоволенні клопотання про встановлення або оформлення належності особи до громадянства України були відсутні.
Суд не приймає посилання позивача на те, що діти вже є громадянами Республіки Казахстан, а тому не можуть мати громадянство України, оскільки законодавством України не передбачена автоматична втрата громадянства України при будь-якій формі набуття громадянства іншої держави.
Закон не встановлює будь-яких обмежень у набутті громадянства України дітьми, один з батьків який є громадянином України, у випадках, коли дитина народилася за кордоном. Порядком встановлюється, що заяву про оформлення набуття особою громадянства України за народженням подає один з її батьків, наявність згоди або підтвердження інформування іншого з батьків Порядком не передбачено.
Суд зазначає, що набуття дітьми громадянства України жодним чином не порушує права позивача, оскільки це не підставою для позбавлення позивача батьківських прав, обмеження спілкування з дітьми, тощо.
Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини 7 статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України. Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статті з Конвенції про права дитини, від 20 листопада 1989 року, схваленою резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, ратифікованою Постановою ВР№ 789-ХІІ від 27.02.91, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Отже, рішення прийняте відповідачем, відповідно до положень законодавчих актів України, відповідає перш за все інтересам дітей.
З урахуванням вищевикладеного суд доходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог позивача.
Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Закон України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» установлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
У п. 50 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України» зазначено, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Говорячи про «закон», у зазначеній статті міститься посилання на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях цієї Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (див. рішення у справі «Бейелер проти Італії»).
Суд також ураховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), у якому, серед іншого, звертається увага, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Водночас, відповідно до даного Висновку згідно з практикою ЄСПЛ очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, від різних правових положень, звичаїв, доктринальних принципів, а також ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; п. 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; п. 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; п. 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»).
Згідно з нормами частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Нормами статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ; адреса для листування: АДРЕСА_2 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Донецькій області (код ЄДРПОУ 37841728, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Георгієвська, 30а) про визнання незаконними дії, рішення від 11 травня 2018 року, зобов`язання вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті 23 квітня 2021 року. Повне судове рішення складено 23 квітня 2021 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя С.В. Смагар
