ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 року Справа № 915/1115/20

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складi головуючого суддi Мавродієвої М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Долгової А.О.,

представника позивача: Русецького О.І.,

представника відповідача: Федорова В.В. голова правління,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: ОСОБА_1

(зареєстрований: АДРЕСА_1 ;

фактично проживає: АДРЕСА_2 ),

до відповідача: Садівничого товариства Бірюза

(57287, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Лупареве; ідент.код 22440544),

про: визнання недійсними рішення зборів членів садівничого Товариства Бірюза від 25.08.2017, оформленого Протоколом №2 від 25.08.2017; скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147, -

в с т а н о в и в:

25.08.2020 ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою, в якій просив суд визнати недійсним рішення зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» (ідент.код 22440544), на підставі якого державним реєстратором було внесено зміни до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в частині визначення ОСОБА_2 - керівником.

В обґрунтування вимог позивач вказує, що він являється членом Садівничого товариства «Бірюза», оскільки є власником земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,04 га, розташованої за межами населеного пункту у Миколаївській області, Жовтневий район, Лиманівська сільська рада, СТ «Бірюза», ділянка № НОМЕР_1 .

Позивач стверджує, що рішення про обрання ОСОБА_2 керівником СТ «Бірюза» прийнято без кворуму на зборах, без реєстрації членів кооперативу та без оголошення про їх проведення, а тому таке рішення не створює жодних юридичних наслідків і є неправомочним та недійсним в силу імперативної норми закону, а саме ст.ст.41, 42, 59, 60 Закону України «Про господарські товариства».

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.08.2020, - справу призначено головуючому судді ОСОБА_3 .

В зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого у справі судді Семенчук Н.О., на підставі розпорядження керівника апарату Господарського суду Миколаївської області №133 від 01.09.2020 проведено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2020, - справу призначено головуючому судді ОСОБА_4 .

Ухвалою суду від 07.09.2020 даний позов залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 28.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу визначено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 27.10.2020.

Ухвалою суду від 27.10.2020 продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів; відкладено підготовче засідання на 30.11.2020; зобов`язано Садівниче товариство «Бірюза», в строк до 30.11.2020 надати суду належним чином завірену копію рішення загальних зборів СТ "Бірюза" про обрання керівником ОСОБА_2 ; належним чином завірену копію статуту СТ "Бірюза". Клопотання ОСОБА_1 від 27.10.2020 про витребування у Вітовської районної державної адміністрації належним чином засвідченої копії реєстраційної справи Садівничого товариства «Бірюза» постановлено розглянути у наступному судовому засіданні.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 03.11.2020, заперечує проти задоволення позовних вимог та вказує, що ОСОБА_1 не може вимагати скасування рішення зборів уповноважених делегатів, так як він не є членом садівничого товариства, оскільки у СТ "Бірюза" є власна заява ОСОБА_1 про вихід зі складу товариства, чим він обмежує себе у всіх правах, які надаються членам товариства. Відповідач вважає, що ознайомлення з документообігом товариства має право кожен член товариства, якщо він не є систематичним боржником, так як він не оплачує працю робітників, які працюють в товаристві. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 є систематичним боржником, який протягом 5 років і більше не сплачує членські цільові внески, у зв`язку з чим рішенням правління від 02.09.2018 його було виключено зі складу товариства та прийнято рішення про відмову йому у наданні інформації внутрішнього документообігу, так як він не є членом товариства.

Відповідач стверджує, що збори, на яких було обрано головою правління ОСОБА_2 , скликались попереднім складом правління та головою правління ОСОБА_5 , якому виразили недовіру делегати та ревізійна комісія у зв`язку з крадіжкою грошей товариства. Всі дії по скликанню зборів проводились згідно статуту товариства, за що несуть відповідальність голова зборів та секретар зборів. Правління за десять днів до проведення зборів інформує членів товариства про збори та порядок денний на дошці об`яв. В статуті не прописано, що товариство повинно повідомляти кожного члена товариства особисто та в письмовій формі.

Також, на виконання ухвали суду від 27.10.2020, відповідачем за супровідним листом від 24.11.2020 надано суду копії статуту Садівничого товариства «Бірюза» та звітної конференції зборів уповноважених членів садівничого товариства за 2016 рік.

Позивач у письмових поясненнях та відповіді на відзив, які надійшли до суду 30.11.2020, вказує, що його членство в Садівничому товаристві «Бірюза» підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку для ведення садівництва серія ЯЛ №641329 у Миколаївській області, Жовтневий район, Лиманівська сільська рада, СТ «Бірюза», ділянка № НОМЕР_1 ; який видано йому, як члену кооперативу СТ «Бірюза», на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації №67-р від 04.02.2008; а також підтверджується садовою книжкою та квитанціями про сплату внесків.

Позивач стверджує, що запит про надання копій документів (рішень правління садівничого товариства, рішення загальних зборів СТ «Бірюза» про обрання керівником ОСОБА_2 , статуту садівничого товариства, рішення про зміни до установчих документів) та заяву про виключення його з членів СТ «Бірюза» він подав одночасно 01.09.2018 та просив розглянути їх також одночасно і за його особистою участю.

Позивач вказує, що за рішенням правління СТ «Бірюза» оформленого протоколом від 02.09.2018 про припинення членства, у зв`язку з несплатою внесків, він незаконно позбавлений права участі в товаристві, участі в загальних зборах та прийнятті рішень, так як на засідання правління 02.09.2018 його не запрошували та на ньому він не був присутній.

Позивач зазначає, що на момент проведення зборів уповноважених делегатів, які відбулись 30.04.2019, рішення правління від 02.09.2018 про припинення його членства в садівничому товаристві не було затверджено загальними зборами СТ «Бірюза» та відповідно не було припинено його членство в товаристві, а тому відповідачем порушено його право на участь у зборах, на яких приймалось рішення стосовно нього.

До того ж, за твердженням позивача, збори 30.04.2019 проведені без кворуму, без реєстрації членів кооперативу, без повідомлення належним чином учасників товариства, в тому числі й ОСОБА_1 .

Крім того, позивач стверджує, що у СТ «Бірюза» відсутнє рішення загальних зборів про створення такого органу управління як збори уповноважених представників (делегатів) та про обрання таких делегатів.

30.11.2020 розгляд справи відкладено на 22.12.2020 в зв`язку з неявкою позивача та з метою надання сторонам можливості ознайомитись з поданими до суду документами.

22.12.2020 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 13.01.2021.

Відповідач у відзиві на позов, який надійшов до суду 12.01.2021, вказує, що ОСОБА_2 було обрано головою правління СТ «Бірюза» 16.07.2017 згідно протоколу зборів уповноважених делегатів терміном на три роки, за яким були внесені зміни до ЄДР 27.07.2017.

Відповідач також зазначає, що позивач пропустив строк позовної давності для подання позовної заяви до СТ «Бірюза» щодо оскарження рішення про обрання ОСОБА_2 головою правління СТ «Бірюза», а тому просить суд застосувати наслідки пропуску строку позовної давності для звернення з даним позовом до суду.

Крім того, відповідач стверджує, що ОСОБА_1 ніхто не відмовляв у надані запитуваної ним інформації. В приміщенні правління СТ «Бірюза» він міг ознайомитися з відповідними документами, що стосуються діяльності товариства та зробити собі необхідні фотокопії, так як, на думку відповідача, чинним законодавством не передбачено обов`язку товариства надавати учаснику запитувану ним інформацію в письмовому вигляді (у вигляді ксерокопій).

13.01.2021 до суду від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, в якій останній просить суд визнати недійсним рішення зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» (ідент.код 22440544) від 25.08.2017, оформленого протоколом №2 від 25.08.2017, на підставі якого здійснена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147.

Ухвалою суду від 13.01.2021 відкладено розгляд справи на 10.02.2021. Зобов`язано Вітовську районну державну адміністрацію надати суду в строк до 10.02.2021 належним чином засвідчену копію реєстраційної справи Садівничого товариства «Бірюза» (57287, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с.Лупареве; ідент.код 22440544).

09.02.2021 Вітовська районна державна адміністрація за супровідним листом №25 від 08.02.2021 надала суду копію реєстраційної справи Садівничого товариства «Бірюза» (ідент.код 22440544).

10.02.2021 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.02.2021.

10.02.2021 на електронну адресу та 12.02.2021 поштовою кореспонденцією до суду від позивача надійшли ідентичні за змістом заяви про збільшення розміру позовних вимог, в якій ОСОБА_1 просив суд:

1) визнати недійсним рішення зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» (ідент.код 22440544) від 25.08.2017, оформленого протоколом №2 від 25.08.2017, на підставі якого здійснена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147;

2) визнати недійсним рішення засідання правління СТ «Бірюза» оформлене протоколом б/н від 02.09.2018 про виключення з членів товариства ОСОБА_1 ;

3) визнати недійсним рішення зборів членів СТ «Бірюза» (ідент.код 22440544) по четвертому питанню оформлене протоколом №1 від 30.04.2019.

Ухвалю суду від 15.02.2021 заяви ОСОБА_1 б/н від 10.02.2021 (вх.№2094/21, вх.№2096/21 від 10.02.2021 та вх.№2193/21 від 12.02.2021) про збільшення розміру позовних вимог повернуто позивачу без розгляду, так як у поданих заявах позивач фактично до заявленої немайнової позовної вимоги - визнання недійсним рішення зборів членів садівничого товариства оформленого протоколом №2 від 25.08.2017, добавив ще дві вимоги немайнового характеру: 1) визнання недійсним рішення засідання правління садівничого товариства; 2) визнання недійсним рішення зборів членів садівничого товариства по четвертому питанню оформлене протоколом №1 від 30.04.2019; які обґрунтовані зокрема, іншими підставами, ніж зазначені у раніше поданих заявах; а тому суд прийшов до висновку, що вимоги позивача викладені у вказаних заявах є предметом окремого позову та не може вважатись збільшенням позовних вимог.

16.02.2021 від відповідача до суду надійшла заява, в якій відповідач просить суд застосувати до позову спеціальну позовну давність та в зв`язку з цим у задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтування такої заяви відповідач вказує, що відповідно до положень ст.ст.257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки, а щодо оскарження рішення загальних зборів (зборів уповноважених) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік. За такого, відповідач стверджує, що позивачем пропущено строк подачі позову про визнати недійсним рішення зборів членів СТ «Бірюза» від 25.08.2017, оформленого протоколом №2 від 25.08.2017, на підставі якого здійснена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147.

Позивач в письмових запереченнях, які надійшли до суду 18.02.2021, заперечує щодо застосування спеціальної позовної давності за п.8 ч.2 ст.258 ЦК України та вказує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та у загальному випадку перебіг позовної давності розпочинається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила. Вказує, що 01.09.2018 він звернувся до відповідача з проханням надати копію статуту та відповідач відмовився надати інформацію, копію статуту, протоколів загальних зборів товариства. Позивач звернувся до суду 21.08.2020, а лише 24.11.2020 голова правління СТ «Бірюза» Федоров В.В. надав суду та позивачу копію статуту та 09.02.2021 Вітовська РДА надала реєстраційну справу СТ «Бірюза».

Представник відповідача голова правління Садівничого товариства «Бірюза» у судовому засіданні 18.02.2021 повідомив суду, що оголошення про загальні збори садівничого товариства за десять днів до проведення таких зборів розміщується на дошці об`яв разом з порядком денним таких зборів.

Представник відповідача вказує, що зібрати на загальні збори 50% членів кооперативу від загальної кількості 820 членів надто складно, а тому у зборах приймають участь уповноваженні по 5 членів товариства від кожної з 21 вулиці, тобто загалом 125 уповноважених, що є 100% для зборів уповноважених, тобто 70 80 делегатів уповноважених є кворумом.

Представник відповідача зазначив, що уповноважені на кожній вулиці вибираються членами садового товариства окремо та у товариства відсутня можливість провести збори на кожній вулиць окремо.

Також, представник відповідача підтвердив, що статутом товариства не встановлено порядку обрання уповноважених представників від кожної вулиці та їх участь у загальних зборах.

18.02.2021 судом оголошено перерву у підготовчому засіданні до 18.03.2021.

18.03.2021 від позивача на електронну адресу суду за вх.№4031/21 надійшла заява б/н від 13.01.2021 про зміну предмету позову з наступними вимогами:

- визнати недійсними рішення зборів членів садівничого Товариства «Бірюза» (код ЄДРПОУ 22440544) від 25.08.2017, оформленого Протоколом №2 від 25.08.2017;

- скасувати державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49 , 15111050026000147.

Розглянувши вказану заяву суд дійшов висновку, що вимога про визнання недійсними рішення зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» від 25.08.2017, оформленого Протоколом №2 від 25.08.2017, є тотожною вимозі, яка вже прийнята судом до розгляду.

Вимога про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147, є новою вимогою, яка є похідною від вимоги про визнання недійсними рішення зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» від 25.08.2017.

Враховуючи, що відповідно до ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач скористався своїм правом змінити предмет позову шляхом подання письмової заяви, судом розглядаються позовні вимоги, викладені в заяві за вх.№4031/21 від 18.03.2021.

В обґрунтування таких вимог позивач вказує, що відповідач порушив його право на участь в господарській діяльності садівничого товариства, в управлінні товариством, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю товариства, посадових осіб товариства із запитами, пов`язаними з членством у товаристві, діяльністю товариства та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити, порушив порядок скликання загальних зборів.

Позивач зазначає, що 01.09.2018 він звернувся до СТ «Бірюза» з проханням надати копії статуту, протоколів загальних зборів за 2013-2018 роки, однак відповідач відмовився надати позивачу таку документацію та підтвердив факт відмови у відзиві. Лише під час розгляду даної справи відповідачем наданий суду статут, затверджений на зборах членів СТ «Бірюза», оформлений протоколом №2 від 25.08.2017.

Позивач вказує, що 22.12.2020 судовому засіданні голова правління СТ «Бірюза» ОСОБА_2 заявив, що статут товариства не змінювався з 2008 року, що не відповідає дійсності, так як з матеріалів реєстраційної справи СТ «Бірюза» вбачається, що вперше статут СТ «Бірюза» було затверджено на зборах членів товариства оформленого протоколом №2 від 27.03.2004, а вдруге статут СТ «Бірюза» було затверджено в новій редакції на зборах членів товариства оформленого протоколом №2 від 25.08.2017, на підставі якого здійснена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147.

Позивач стверджує, що відповідач не повідомив позивача про дату, місце, час проведення та порядок денний зборів членів 25.08.2017; не забезпечив кворуму, присутність на зборах 25.08.2017 більше половини членів СТ «Бірюза», так як перелік членів СТ «Бірюза», які мають право на участь у загальних зборах (журнал реєстрації), - відсутній, що унеможливлює встановлення їх правомочності; прийняв неправомочне рішення про внесення змін до статуту щодо формування, використання та розпорядження майном кооперативу (змінив в статуті загальну площу 45 га, виділених у постійне користування товариству, на 40,9 га), компетенції органів управління, прав і обов`язків членів СТ «Бірюза», та рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства та на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах.

Також, позивач стверджує, що статутом СТ «Бірюза» не передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу, кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах.

Ухвалою суду від 18.03.2021 підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.04.2021.

В ході розгляду справи представники сторін підтримали висловлені позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 13.04.2021 судом підписано вступну та резолютивну частини рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів у їх сукупності, а також приймаючи до уваги, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, суд встановив наступні обставини.

Протоколом зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» №2 від 27.03.2004 затверджено статут Садівничого товариства «Бірюза» (ідент.код 22440544), який 17.06.2004 зареєстровано Лиманською сільською радою Жовтневого району Миколаївської області (т.1 а.с.225-234).

Пунктом 1.1 Статуту передбачено, що Садівниче товариство «Бірюза» (далі по тексту - Товариство) є громадською організацією добровільно об`єднаних громадян, які мають земельні ділянки, розташовані на території с.Лупареве, Жовтневого району, загальною площею 45 га, виділені у постійне користування товариству згідно із рішенням Жовтневої районної Ради депутатів працівників від 24.09.1988 року, із метою задоволення загальних інтересів у вирощувані фруктів, ягід та овочів, робіт по поліпшенню добробуту та інших робіт, а також обробці землі та агротехнічному обслуговуванню. Даний статут є основним документом, який визначає економічні,організаційні, правові умови діяльності товариства. Його положення відповідають вимогам Закону України «Про об`єднання громадян», Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України.

Пунктами 3.1, 3.2 Статуту передбачено, що членом Товариства може бути кожний громадянин, що досягнув 18 літнього віку та виявив бажання приймати участь у здійсненні мети та завдань Товариства. Прийом громадян у члени Товариства проводиться за письмовою заявою вступаючого та за наявністю документа, що підтверджує його право власності на землю, що знаходиться на території Товариства. Рішення про прийом у члени Товариства приймається Правлінням. Правління Товариства протягом місяця від дня прийому у члени Товариства видає кожному садоводу членську книжку, в яку вносяться дані, про площу земельної ділянки, розмір внесків та інші відомості.

Так, судом встановлено, що позивач станом на 25.08.2017 був членом Садівничого товариства «Бірюза», оскільки є власником земельної ділянки для ведення садівництва площею 0,04 га, розташованої за межами населеного пункту у Миколаївській області, Жовтневий район, Лиманівська сільська рада, СТ «Бірюза», ділянка № НОМЕР_1 , що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ №641329 від 20.06.2011, який видано йому, як члену кооперативу СТ «Бірюза», на підставі розпорядження Жовтневої райдержадміністрації №67-р від 04.02.2008 (т.1 а.с.26); а також членською книжкою садовода СТ «Бірюза», в якій зазначено, що ОСОБА_1 прийнятий в члени товариства 05.05.2007, садова ділянка №778, розміром 400 кв.м. (т.1 а.с.106); заявою ОСОБА_1 від 01.09.2018 про виключення його з членів СТ «Бірюза» (т.1 а.с.65); протоколом засідання правління СТ «Бірюза» від 02.09.2018 (т.1 а.с.66, 67).

Також, умовами Статуту передбачено:

- п.3.4. Члени Товариства мають право, зокрема, приймати участь в обговоренні питань, що розглядаються на зборах уповноважених членів Товариства, вносити пропозиції щодо покращення роботи Товариства та з інших питань; відстоювати у суді свої права як члена Товариства; отримувати від посадових осіб Товариства інформацію з будь-яких питань, пов`язаних з діяльністю Товариства; реалізувати інші права, що закладені у Статуті;

- п.4.1. Управління Товариством здійснюється на основі самоуправління, відкритості, активної участі його членів у вирішенні питань діяльності Товариства;

- п.п.4.2, 4.3. Вищим органом управління Товариства є збори уповноважених членів Товариства, які для керування поточними справами у період між зборами обирають Правління Товариства. Кожний член Товариства має один голос. Громадяни, які працюють у Товаристві за трудовою угодою, приймають участь у загальних зборах з правом дорадчого голосу;

- п.4.4. Загальні збори, зокрема, приймають Статут Товариства, вносять до нього зміни та доповнення; обирають на 5 років Голову Правління, членів Правління, голову та членів Ревізійної комісії; затверджують рішення про прийом у члени Товариства, виключення з нього;

- п.4.5. Рішення зборів уповноважених членів Товариства приймаються простою більшістю голосів відкритим голосуванням. Збори мають право вирішувати питання, якщо на них присутні не менше половини всіх членів Товариства;

- п.4.7. У випадку ускладнень із скликанням загальних зборів можуть проводитися збори уповноважених. Норми представництва та порядок обрання уповноважених членів встановлюються Правлінням Товариства. Збори уповноважених мають право вирішувати питання, якщо на них присутні не менше половини всіх делегатів;

- п.7.1. Рішення про внесення змін та доповнень до Статуту приймається Зборами.

25.08.2017 була проведена конференція зборів уповноважених членів Садівничого товариства «Бірюза», про що складено протокол №2 від 25.08.2017 (т.1 а.с.268-270).

Порядок денний зборів передбачав:

1. Кінцевий бенефіціарний власник.

2. Зміни до статуту садівничого кооперативу (підтвердження статусу неприбутковості).

3. Про уповноваження на підписання статуту в новій редакції та подання документів до органу державної реєстрації.

4. Затвердження або вибори голови правління.

5. Скасування старої печатки і виробництво нової печатки та штампу.

6. Затвердження штатного розкладу СТ «Бірюза».

7. Різне.

Відповідно до вказаного протоколу 25.08.2017 були присутні на конференції делегати від кожної вулиці по 6 представників, разом 126 осіб, інші бажаючі члени садівничого товариства 2 особи. Разом були присутні 128 осіб.

З Протоколу вбачається, що з першого питання порядку денного одноголосно вирішили зняти з ОСОБА_6 кінцевого бенефіціарного власника (контролера), так як він таковим не являється, оплату послуг провести за рахунок ОСОБА_6 .

З другого питання порядку денного одноголосно вирішили затвердити статут в новій редакції із змінами та доповненнями.

З третього питання порядку денного одноголосно вирішили уповноважити на підписання Статуту в новій редакції голову правління садівничого товариства «Бірюза» ОСОБА_2 та подати документи до органу державної реєстрації.

З четвертого питання порядку денного одноголосно вирішили затвердити головою правління садівничого товариства «Бірюза» ОСОБА_2 .

З п`ятого питання порядку денного одноголосно вирішили доручити голові правління СТ «Бірюза» скасувати стару печатку та штамп та виробити нові екземпляри.

З шостого питання порядку денного одноголосно вирішили затвердити штатний розклад по садівничому товариству «Бірюза» у кількості 7 чоловік.

Також, з Протоколу вбачається, що зборами уповноважених членів одноголосно вирішено наступне:

- звіт по роботі товариства голові правління і бухгалтеру робити кожен місяць;

- старших дорожек скасувати і членам товариства звертатись по нагальним питанням до членів правління;

- дообрати членів правління товариства: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ;

- виключити з товариства (після консультації з юристом): ОСОБА_5 , ОСОБА_11 .

Протоколом зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» №2 від 25.08.2017 затверджено статут Садівничого товариства «Бірюза» (ідент.код 22440544) в новій редакції (т.1 а.с.271-278).

Положеннями Статуту в новій редакції, зокрема, передбачено:

- п.1.1. Садівниче товариство «Бірюза» (далі по тексту - Товариство) є громадською організацією добровільно об`єднаних громадян, які мають земельні ділянки, розташовані на території с.Лупареве, Вітовського району, загальною площею 40,9 га, виділені у постійне користування товариству згідно із рішенням Жовтневої районної Ради депутатів працівників від 24.09.1988, із метою задоволення загальних інтересів у вирощувані фруктів, ягід та овочів, робіт по поліпшенню добробуту та інших робіт, а також обробці землі та агротехнічному обслуговуванню. Даний статут є основним документом, який визначає економічні ,організаційні, правові умови діяльності товариства. Його положення відповідають вимогам Закону України «Про об`єднання громадян», Земельного кодексу України та інших нормативно-правових актів України;

- п.4.4. Загальні збори, зокрема, обирають на 3 роки Голову Правління, членів Правління, голову та членів Ревізійної комісії;

- п.4.14. Голова правління Товариства обирається із членів Товариства зборами уповноважених членів Товариства строком на три роки і підзвітний тільки їм, є головною посадовою особою і керівником виконавчого органу - Правління Товариства.

З положень Статуту в новій редакції з пункту 4.8 вилучено абзац з наступним змістом:

- протокол засідання Правління оформлюється за одну добу, підписується головою Правління або його заступником, завіряється печаткою і зберігається у справах Товариства постійно.

Також, положення Статуту в новій редакції доповнено пунктами з наступним змістом:

- п.5.7. Розподіл отриманих доходів між членами Товариства, працівниками (крім оплати їхньої праці, нарахування єдиного соціального внеску) заборонено;

- п.5.8. Доходи Товариства використовуються виключно для фінансування видатків на утримання садівництва, реалізації мети (цілей, завдань), визначних Статутом.

Позивач стверджує, що відповідач не повідомив позивача про дату, місце, час проведення та порядок денний зборів членів 25.08.2017; не забезпечив кворуму, присутність на зборах 25.08.2017 більше половини членів СТ «Бірюза», так як перелік членів СТ «Бірюза», які мають право на участь у загальних зборах (журнал реєстрації), - відсутній, що унеможливлює встановлення їх правомочності; прийняв неправомочне рішення про внесення змін до статуту щодо формування, використання та розпорядження майном кооперативу (змінив в статуті загальну площу 45 га, виділених у постійне користування товариству, на 40,9 га), компетенції органів управління, прав і обов`язків членів СТ «Бірюза», та рішення з питань, не включених до порядку денного загальних зборів товариства та на розгляд яких не було отримано згоди усіх присутніх на загальних зборах.

Також, позивач стверджує, що статутом СТ «Бірюза» не передбачено скликання зборів уповноважених кооперативу, кількість членів кооперативу, які мають право делегувати уповноважених, та порядок делегування уповноважених для участі у зборах.

Представник відповідача голова правління Садівничого товариства «Бірюза» у судовому засіданні 18.02.2021 повідомив суду, що оголошення про загальні збори садівничого товариства за десять днів до проведення таких зборів розміщується на дошці об`яв разом з порядком денним таких зборів.

Представник відповідача вказує, що зібрати на загальні збори 50% членів кооперативу від загальної кількості 820 членів надто складно, а тому у зборах приймають участь уповноваженні по 5 членів товариства від кожної з 21 вулиці, тобто загалом 125 уповноважених, що є 100% для зборів уповноважених, тобто 70 80 делегатів уповноважених є кворумом.

Представник відповідача зазначив, що уповноважені на кожній вулиці вибираються членами садового товариства окремо та у товариства відсутня можливість провести збори на кожній вулиць окремо.

Також, представник відповідача підтвердив, що статутом товариства не встановлено порядку обрання уповноважених представників від кожної вулиці та їх участь у загальних зборах.

Вимога про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147, є похідною від вимоги про визнання недійсними рішення зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» від 25.08.2017.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.

Отже, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог.

Відповідно до положень статті 167 Господарського кодексу України корпоративні відносини - це відносини, які виникають, змінюються та припиняються щодо права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Стаття 55 Господарського кодексу України визначає господарські організації як юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку.

В силу частин першої, другої статті 3 Господарського кодексу України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність).

За способом утворення (заснування) та формування статутного капіталу стаття 63 Господарського кодексу України відносить кооперативні підприємства до корпоративних, а за формою власності - до підприємств колективної власності.

Корпоративне підприємство характеризується тим, що утворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі об`єднання майна та/або підприємницької чи трудової діяльності засновників (учасників), їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників) (стаття 93 Господарського кодексу України).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо). Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом. Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського кодексу України).

Зазначені норми кореспондуються із нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, згідно з положеннями яких юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом. Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві. Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом. Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками. Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначається Законом України "Про кооперацію".

За змістом положень статей 2, 6, 9 Закону України "Про кооперацію" кооператив є юридичною особою, державна реєстрація якого проводиться в порядку, передбаченому законом. Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути сільськогосподарськими, житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Таким чином, садівничий кооператив є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність з моменту державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

За умовами частини першої статті 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

За змістом наведених норм корпоративні права характеризуються тим, що особа, яка є учасником (засновником, акціонером, членом) юридичної особи має право на участь в управлінні господарською організацією та інші правомочності передбачені законом і статутними документами.

Отже, члени кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Саме така правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18 та від 17.12.2019 у справі №904/4887/18.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про кооперацію" вищим органом управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про кооперацію" (в редакції, що була чинною станом на день прийняття оспорюваного рішення загальних зборів членів товариства) визначено, що статут кооперативу є правовим документом, що регулює його діяльність. Статут містить відомості, зокрема, про порядок скликання загальних зборів, порядок формування, склад і компетенцію органів управління та органів контролю кооперативу, а також порядок прийняття ними рішень, у тому числі з питань, рішення з яких приймається одноголосно чи кваліфікованою більшістю голосів членів кооперативу, які беруть участь у загальних зборах.

В силу пункту 4.2 статуту Садівничого товариства «Бірюза» (в редакції 2004 року) вищим органом управління Товариства є збори уповноважених членів Товариства.

Рішення загальних зборів учасників (акціонерів, членів) та інших органів юридичної особи є актами ненормативного характеру (індивідуальними актами), тобто офіційними письмовими документами, що породжують певні правові наслідки, які спрямовані на регулювання господарських відносин і мають обов`язковий характер для суб`єктів цих відносин.

Порядок скликання та проведення загальних зборів учасників юридичної особи визначений законодавством України за положеннями якого учасники (акціонери, члени) юридичної особи мають бути до початку загальних зборів повідомлені про дату, місце, час проведення та порядок денний таких зборів. Такий порядок скликання загальних зборів вищого органу управління юридичної особи не залежить від її організаційно-правової форми, є загальноприйнятим та таким, що гарантує забезпечення права учасника (акціонера, члена) юридичної особи на участь в управлінні нею.

За умовами частини першої статті 12 Закону України "Про кооперацію", частини першої статті 99 Господарського кодексу України та пунктів 3.4, 4.1, 4.3 статуту Садівничого товариства «Бірюза» (в редакції 2004 року) одним з основних прав члена садівничого товариства є участь в господарській діяльності товариства, а також в управлінні товариством, право голосу на його загальних зборах.

Права члена кооперативу можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо. При цьому позивачеві не може бути відмовлено у задоволенні вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів тільки з мотивів недостатності його голосів для зміни результатів голосування з прийнятих загальними зборами членів рішень, оскільки вплив члена на прийняття загальними зборами рішень не вичерпується лише голосуванням.

Аналогічна правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 06.08.2020 у справі №918/636/19.

Таким чином, враховуючи норми статті 167 Господарського кодексу України, правомочність учасника (акціонера, члена) на участь в управлінні господарською організацію, зокрема, шляхом участі в загальних зборах є однією зі складових корпоративних прав, відтак зазначені права можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання порядку скликання і проведення загальних зборів, якщо учасник не зміг взяти участь у загальних зборах та/або належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо, тобто не зміг належним чином реалізувати своє право на участь в управлінні.

Підставами для визнання недійсними рішень загальних зборів учасників (акціонерів, членів) юридичної особи можуть бути: невідповідність рішень загальних зборів нормам законодавства; порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів; позбавлення учасника (акціонера, члена) юридичної особи можливості взяти участь у загальних зборах. Зокрема, рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладено в постанові від 28.01.2020 у справі №924/641/17.

Статтею 15 Закону України "Про кооперацію" передбачено, що про дату, місце, час проведення та порядок денний загальних зборів члени кооперативу повинні бути повідомлені не пізніше ніж за 10 днів до визначеного строку їх проведення.

Наведена норма законодавства вказує на те, що обов`язковою умовою повідомлення про скликання загальних зборів юридичної особи є одночасна наявність у такому повідомленні інформації про час, місце проведення зборів та інформації про питання, що будуть винесені на розгляд зборів (порядок денний).

Відсутність у повідомленні про проведення загальних зборів будь-якої з названих складових, як і відсутність самого повідомлення, може бути підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів (пункт 2.25 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №4 від 25.02.2016 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин").

Положеннями статуту Садівничого товариства «Бірюза» не визначено конкретного механізму індивідуального повідомлення члена садівничого товариства про проведення загальних зборів.

Відтак суд зауважує, що особа, яка скликає загальні збори учасників, повинна вжити всіх розумних заходів для повідомлення учасників про проведення цих зборів. Обраний особою, що скликає загальні збори учасників, спосіб повідомлення про їх проведення повинен забезпечити реальне персональне повідомлення учасника і не бути лише формальним направлення такого повідомлення.

Зазначений висновок суду повністю узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.05.2018 у справі №906/592/17.

У випадку заперечення учасником факту повідомлення його про проведення загальних зборів, обов`язок доказування обставин повідомлення позивача про проведення загальних зборів покладається на відповідача, як особу, рішення органу управління якої оспорюється.

Даний правовий висновок Верховного Суду викладено в постановах від 05.05.2020 у справі №916/1996/19 та від 06.02.2020 у справі №906/307/19.

Позивач стверджує, що відповідач не повідомив йому про дату, місце, час проведення та порядок денний зборів членів Садівничого товариства «Бірюза», які відбулися 25.08.2017.

Судом приймається до уваги, що голова правління Садівничого товариства «Бірюза» Федоров В.В. у судовому засіданні 18.02.2021 повідомив суду, що оголошення про загальні збори садівничого товариства за десять днів до проведення таких зборів розміщується лише на дошці об`яв разом з порядком денним таких зборів.

Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, суд зазначає, що відповідачем до суду не подано належних, у розумінні приписів статті 76 ГПК України, доказів на підтвердження повідомлення позивача про дату, час і місце проведення, а також порядок денний загальних зборів членів Садівничого товариства «Бірюза», які відбулися 25.08.2017. Не подано відповідачем і самого повідомлення, яке відображало б відомості про дату, час, місце проведення зборів, зміст порядку денного тощо. До того ж, докази розміщення відповідачем повідомлення про проведення 25.08.2017 зборів членів товариства на дошці об`яв в матеріалах справи також відсутні.

У пункті 2.14 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 25.02.2016 №4 зазначено, що рішення загальних зборів юридичної особи можуть бути визнані недійсними в судовому порядку в разі недотримання процедури їх скликання. Права учасника (акціонера, члена) юридичної особи можуть бути визнані порушеними внаслідок недотримання вимог закону про скликання і проведення загальних зборів, якщо він не зміг взяти участь у загальних зборах, належним чином підготуватися до розгляду питань порядку денного, зареєструватися для участі у загальних зборах тощо.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відсутність в матеріалах справи допустимих та достовірних доказів у розумінні статей 77, 78 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження повідомлення позивача про час та місце проведення 25.08.2017 загальних зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» відповідно до положень статті 15 Закону України "Про кооперацію", що свідчить про порушення процедури скликання загальних зборів. Внаслідок зазначених порушень закону позивача, як учасника товариства, було позбавлено можливості взяти участь у загальних зборах членів садівничого товариства, які відбулися 25.08.2017, чим порушено його корпоративні права.

Суд також зазначає, що безумовною підставою для визнання недійсними рішень загальних зборів у зв`язку з прямою вказівкою закону є, зокрема, прийняття загальними зборами рішення за відсутності кворуму для проведення загальних зборів чи прийняття рішення.

За умовами статті 15 Закону України "Про кооперацію" пункту 4.5 Статуту (в редакції 2004 року) Садівничого товариства «Бірюза» загальні збори членів кооперативу правомочні вирішувати питання, якщо на них присутні не менше половини всіх членів Товариства. Кожний член Товариства має один голос (п.4.3 Статуту).

Як вбачається з протоколу №2 від 25.08.2017 на загальних зборах (конференції) були присутні делегати від кожної вулиці по 6 представників, разом 126 осіб, інші бажаючі члени садівничого товариства 2 особи. Разом були присутні 128 осіб. При цьому загальна кількість членів Садівничого товариства «Бірюза» згідно даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, становить 820 членів.

Представник відповідача вказує, що зібрати на загальні збори 50% членів кооперативу від загальної кількості 820 членів надто складно, а тому у зборах приймають участь уповноваженні по 5 членів товариства від кожної з 21 вулиці, тобто загалом 125 уповноважених, що є 100% для зборів уповноважених, тобто 70 80 делегатів уповноважених є кворумом.

Представник відповідача зазначає, що уповноважені на кожній вулиці вибираються членами садового товариства окремо та у товариства відсутня можливість провести збори на кожній вулиць окремо.

Також, представник відповідача підтвердив, що Статутом товариства не встановлено порядку обрання уповноважених представників від кожної вулиці та їх участь у загальних зборах.

Відповідно до п.4.7 Статуту, у випадку ускладнень із скликанням загальних зборів можуть проводитись збори уповноважених. Норми представництва та порядок обрання уповноважених членів встановлюється Правлінням товариства.

Відповідачем не надано суду доказів розроблення Правлінням СТ «Бірюза» відповідного порядку обрання уповноважених, що унеможливлює висновок про те, що присутні на зборах 125 уповноважених становлять кворум.

За такого, суд приходить до висновку про відсутність кворуму для проведення загальних зборів 25.08.2017 чи прийняття рішень, оскільки присутність 128 членів садового товариства є менше половини (410 членів) всіх членів Товариства (820 членів).

Враховуючи, що прийняття загальними зборами 25.08.2017 рішень відбулось за відсутності кворуму, а також з огляду на те, що під час скликання та проведення 25.08.2017 загальних зборів членів Садівничого товариства «Бірюза» не було дотримано вимог закону щодо належного повідомлення його учасників, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про визнання недійсними рішення зборів членів Садівничого товариства Бірюза від 25.08.2017, оформленого Протоколом №2 від 25.08.2017.

Беручи до уваги наявність правових підстав для визнання недійсним рішення зборів членів Садівничого товариства Бірюза від 25.08.2017, оформленого Протоколом №2 від 25.08.2017, суд зазначає про те, що позовна вимога про скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань і були внесені щодо відповідача на підставі вищенаведеного рішення зборів членів Садівничого товариства Бірюза, має похідний характер від вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів, відтак, з огляду на те, що можливість задоволення похідних вимог безпосередньо залежить від задоволення основних позовних вимог, вказана вимога також є обґрунтованою.

Під час розгляду даної справи відповідачем 16.02.2021 було подано заяву, в якій просить суд застосувати до позову спеціальну позовну давність та в зв`язку з цим у задоволені позову відмовити повністю.

В обґрунтування такої заяви відповідач вказує, що відповідно до положень ст.ст.257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалість у три роки, а щодо оскарження рішення загальних зборів (зборів уповноважених) застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік. За такого, відповідач стверджує, що позивачем пропущено строк подачі позову про визнати недійсним рішення зборів членів СТ «Бірюза» від 25.08.2017, оформленого протоколом №2 від 25.08.2017, на підставі якого здійснена державна реєстрація змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147.

Позивач в письмових запереченнях 18.02.2021 заперечує щодо застосування спеціальної позовної давності за п.8 ч.2 ст.258 ЦК України та вказує, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки та у загальному випадку перебіг позовної давності розпочинається з дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права чи про особу, яка його порушила. Вказує, що 01.09.2018 він звернувся до відповідача з проханням надати копію статуту та відповідач відмовився надати інформацію, копію статуту, протоколів загальних зборів товариства. Позивач звернувся до суду 21.08.2020, а лише 24.11.2020 голова правління СТ «Бірюза» Федоров В.В. надав суду та позивачу копію статуту та 09.02.2021 Вітовська РДА надала реєстраційну справу СТ «Бірюза».

Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з приписами частини четвертої статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

За змістом цієї норми, положення якої сформульовано із застосуванням слова "лише" (аналог "тільки", "виключно"), та відсутність будь-якого іншого нормативно-правового акта, який би встановлював інше правило застосування позовної давності, дає підстави для твердження про те, що із цього положення виплаває безумовний висновок, відповідно до якого за відсутності заяви сторони у спорі, позовна давність судом не застосовується. Тобто цією нормою встановлені суб`єктивні межі застосування позовної давності, а саме передбачені випадки, до яких позовна давність не застосовується судом у зв`язку з відсутністю відповідної заяви сторони у спорі. Таким чином, позовна давність, як загальна, так і спеціальна є диспозитивною, а не імперативною в застосуванні. При цьому норма частини третьої статті 267 Цивільного кодексу України поширюється як на загальну, так і спеціальну позовну давність

Отже, без заяви сторони у спорі ні загальна, ні спеціальна позовна давність застосовуватися не може за жодних обставин, оскільки можливість застосування позовної давності пов`язана лише з наявністю про це заяви сторони. При цьому суд за власною ініціативою не має права застосувати позовну давність.

Саме така правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 19.09.2018 у справі №906/373/17.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року", наголошує, що "позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, в тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу" (пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою №14902/04 у справі Відкритого акціонерного товариства "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії"; пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами №22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства").

За умовами частини першої статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності встановлення судом факту доведеності порушення права особи, яка звернулися до суду з позовом.

Право на задоволення позову або право на позов у матеріальному розумінні це право позивача вимагати від суду задоволення позову. Зі спливом позовної давності особа втрачає право на позов саме в матеріальному розумінні. Отже, сплив позовної давності є підставою для відмови у позові. Однак, правила про позовну давність відповідно до статті 267 вказаного Кодексу мають застосовуватися лише тоді, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права. У випадках відсутності такого права або коли воно не порушено, в позові має бути відмовлено не з причин пропуску строку позовної давності, а у зв`язку з необґрунтованістю самої вимоги.

У постанові Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 зазначено, що перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

В силу частини першої статті 258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства.

Суд зауважує на тому, що частину другу статті 258 Цивільного кодексу України було доповнено вищенаведеним пунктом Законом України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", який набрав чинності 17.06.2018 та сфера застосування якого обмежується регламентацією правовідносин щодо правового статусу товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю, порядку їх створення, діяльності та припинення, прав та обов`язків їх учасників.

Отже, запровадження скороченої позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів товариства саме на підставі Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", а також словесне формулювання пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України свідчать про те, що приписи вказаного пункту щодо річного строку позовної давності розповсюджують свою дію виключно на вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю, а не юридичних осіб інших організаційно-правових форм.

Даний висновок суду узгоджується також з іншими нормами чинного законодавства України, зокрема, з положеннями частини першої статті 50 Закону України "Про акціонерні товариства", якою окремо встановлено тримісячний строк позовної давності для оскарження рішень загальних зборів акціонерних товариств.

Таким чином, суд зазначає про те, що законодавцем диференційовано встановлено правила позовної давності для вимог про визнання недійсними рішень загальних зборів окремих юридичних осіб (1 рік для товариств з обмеженою та додатковою відповідальністю; 3 місяці для акціонерних товариств; 3 роки (загальна позовна давність) для всіх інших юридичних осіб, зокрема, і для корпоративних підприємств колективної власності садівничих кооперативів та товариств).

За таких обставин, з огляду на те, що питання застосування позовної давності до вимог про визнання недійсним рішення загальних зборів садівничого товариства фактично врегульовано статтею 257 Цивільного кодексу України, якою встановлено загальний строк позовної давності тривалістю у три роки, правові підстави для застосування у вказаних правовідносинах за аналогією пункту 8 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України відсутні.

Застосування до спірних правовідносин загального строку позовної давності відповідає також принципам розумності та справедливості, оскільки вирішення членами садівничого товариства питань діяльності останнього залежить від їх перебування на власних земельних ділянках, яке носить сезонний характер.

В той же час, подана відповідачем заява розцінюється судом як заява про застосування судом наслідків пропуску строку позовної давності, незалежно від того, який саме строк позовної давності (скорочений чи загальний) мав на увазі відповідач.

При перевірці дотримання позивачем строку звернення до суду з даним позовом судом встановлено, що загальний строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом ОСОБА_1 пропущений, оскільки позовна вимога про визнання недійсними рішення зборів членів садівничого Товариства Бірюза від 25.08.2017, оформленого Протоколом №2 від 25.08.2017; скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147, була ним заявлена шляхом подання 13.01.2021 заяви про зміну предмету позову, а не 25.08.2020 при поданні позову (первісними вимогами позивача були вимоги про визнання недійсним рішення зборів членів СТ «Бірюза» від 30.04.2019).

Крім того, суд вважає, що позивач, під час виконання обов`язків члена Садівничого товариства «Бірюза» мав змогу ознайомитися за своїм письмовим зверненням від 01.09.2018 з установчими документами садівничого товариства та зробити відповідні копії оспорюваного рішення та статуту садового товариства в редакціях 2004 та 2017 років, а при відмові у наданні такої можливості витребувати такі документи в судовому порядку, що ним не було здійснено.

Таким чином, дослідивши матеріали справи, та заяву відповідача, яка вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів поважності причин пропущення позивачем строку позовної давності, встановленого Цивільним кодексом України, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до позовних вимог ОСОБА_1 про визнання недійсними рішення зборів членів садівничого Товариства Бірюза від 25.08.2017, оформленого Протоколом №2 від 25.08.2017; скасування державної реєстрації змін до установчих документів юридичної особи, 17.05.2018 08:39:49, 15111050026000147; наслідків спливу строку позовної давності у вигляді відмови у задоволенні таких позовних вимог.

Відповідно до ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Керуючись ст.ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI Перехідні положення ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне судове рішення складено 23.04.2021 року.

Суддя М.В. Мавродієва