ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2021 р. м. Київ Справа №911/2669/20

За позовомПриватного підприємства «Сатурн» (07801, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Семашка, 51) До 1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» (04073, м. Київ, пров. Куренівський, 15-А) 2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія «Рубікон» (07802, Київська обл., смт. Бородянка, вул. Гагаріна, 48)Третя особа,яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )Про визнання договору суборенди недійсним, усунення перешкод в користуванні орендованим нежитловим приміщенням Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

позивача не з`явивсявідповідача-1Волошонович О.П. адвокат, ордер від 27.11.2020 відповідача-2Донець Т.С. адвокат, дов. від 05.01.2021 № 46/1третьої особине з`явивсяобставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Приватного підприємства «Сатурн» (далі позивач) від 09.09.2020, згідно з якою заявлено позовні вимоги про визнання недійсним Договору суборенди нежитлового приміщення /МАФ/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт. Бородянка Київської області, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія «Рубікон»; зобов`язання Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням /МАФ/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт. Бородянка Київської області шляхом звільнення даного приміщення.

Відповідачами за описаними вимогами визначено Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» (відповідач-1) та Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія «Рубікон» (відповідач-2).

У позовній заяві позивач вказує, що відповідно до Договору оренди землі №191/13 від 11.04.2013 він є орендарем земельної ділянки з кадастровим номером 3221055100:01:017:0176, загальною площею 0,0298 га. На зазначеній земельній ділянці встановлено торгівельний павільйон з продажу хлібо-булочних виробів, який позивачем орендовано на підставі Договору оренди нежилого приміщення №4 від 15.08.2002. Однак, зазначена земельна ділянка та нежиле приміщення було зайнято відповідачем-1, який уклав Договір суборенди приміщення від 25.10.2019 з відповідачем-2. Проте, відповідач-2 ніякого відношення не мав і не має на даний час до вказаних об`єктів, ввів в оману відповідача-1 щодо своїх прав на земельну ділянку та нежиле приміщення, що призвело до укладення договору суборенди між ними. Позивачу через незаконні дії відповідачів завдано значних збитків у вигляді втрати доходу від здачі в суборенду приміщення та земельної ділянки. Вказане стало підставою для звернення до суду з описаними вище позовними вимогами.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.09.2020 №911/2669/20 зазначений позов залишено без руху в порядку ст.174 Господарського процесуального кодексу України для усунення у десятиденний строк недоліків позовної заяви.

В установлений строк від позивача надійшла позовна заява від 15.10.2020, в якій усунуто недоліки, зазначені судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 26.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №911/2669/20 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 12.11.2020, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 .

За клопотанням позивача судом витребувано у Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія «Рубікон» оригінали (для огляду в судовому засіданні) та належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи:

- договорів суборенди нежитлового приміщення /МАФ/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт Бородянка Київської області, укладених у період 2017-2020;

- платіжних документів, що посвідчують оплату за суборенду нежитлового приміщення /МАФ/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт Бородянка Київської області, вчинену у період 2017-2020;

- документів, які підтверджують право Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія «Рубікон» на укладення договорів суборенди нежитлового приміщення /МАФ/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт Бородянка Київської області.

За твердженнями позивача, зазначені докази нададуть можливість дослідити правомірність укладення договору суборенди, оскільки, на думку позивача, у відповідачів відсутні повноваження на укладення будь-яких правочинів щодо нежитлового приміщення /МАФ/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт. Бородянка Київської області.

У відзиві на позовну заяву відповідачем-1 (Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-Торг») позовні вимоги заперечено, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «УБК «Рубікон» є законним орендарем спірного майна і має відповідні права на передачу його в суборенду.

Відповідачем-2 (Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія «Рубікон») надано письмові пояснення та відзив на позов, в яких викладено обставини в заперечення позовних вимог. Зокрема, відповідач-2 зазначає, що є орендарем переданого відповідачу-1 в суборенду майна МАФу, загальною площею 24,00 кв.м, в смт Бородянка, вул. Центральна (бувша Леніна), 292/1, за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд» Договором оренди від 01.07.2017 №07/17, яке, в свою чергу, в установленому порядку набуло права власності на таке майно внаслідок його створення, тобто є його первісним власником, при цьому такий договір є чинним, і його правомірність не спростована в установленому порядку, а отже такий договір породжує відповідну правову підставу у відповідача-2 для передачі майна в суборенду відповідачу-1 за оскаржуваним у справі Договором суборенди.

В ході розгляду спору третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_1 надано пояснення, в яких підтримано викладені в позові обставини. В подальшому суду надано свідоцтво про смерть ОСОБА_1 від 18.11.2020, однак на момент розгляду спору у суду відсутні відомості про його правонаступників, у зв`язку з чим питання про заміну такого учасника справи не порушувалось та відповідно судом не вирішувалось.

12.11.2020 підготовче засідання у справі № 911/2669/20 відкладалось на 03.12.2020.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.12.2020 підготовче засідання у справі №911/2669/20 призначено на 21.12.2020, оскільки 03.12.2020 підготовче засідання у справі не відбулося у зв`язку з перебуванням судді у відпустці, зумовленій самоізоляцією контактної особи з хворим на COVID-19.

У підготовчому засіданні 21.12.2020, 14.01.2021, 21.01.2021 оголошувались перерви відповідно на 14.01.2021, 21.01.2021 та 28.01.2021, про що судом на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвали з занесенням до протоколу судового засідання.

28.01.2021 підготовче засідання у справі № 911/2669/20 відкладалось на 12.02.2021 ухвалою суду, постановленою на місці без виходу до нарадчої кімнати з занесенням до протоколу судового засідання.

Протокольною ухвалою Господарського суду Київської області від 12.02.2021 закрито підготовче провадження у справі № 911/2669/20 та призначено її до судового розгляду по суті на 04.03.2021.

В судовому засіданні 04.03.2021 оголошувалась перерва в розгляді справи № 911/2669/20 на 12.03.2021, про що судом на місці без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу з занесенням до протоколу судового засідання.

Позивач в судове засідання 12.03.2021 не з`явився.

На електронну адресу суду 12.03.2021 надійшла заява Приватного підприємства «Сатурн» від 11.03.2021 про відкладення судового засідання на іншу дату. Зазначена заява не підлягала розгляду судом, оскільки не містить електронного цифрового підпису позивача.

Враховуючи, що позивач був повідомлений належним чином про час та місце засідання суду, його явка обов`язковою не визнавалась, а також те, що у попередніх засіданнях суду позивач приймав участь у з`ясуванні обставин та дослідженні доказів у справі, наводив обґрунтування своїх вимог та заперечував доводи відповідачів, суд вважає за можливе здійснювати розгляд справи у судовому засіданні 12.03.2021 за відсутності представників Приватного підприємства «Сатурн».

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1,2 ст.233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч.1 ст.240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

В судовому засіданні 12.03.2021 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів у нарадчій кімнаті прийнято рішення, вступну та резолютивну частину якого проголошено присутнім в судовому засіданні представникам учасників справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, врахувавши пояснення представників сторін, заслуханих в судових засіданнях, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, з`ясувавши всі фактичні обставин справи, на яких ґрунтується позов та відзиви, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин позивачем - Приватним підприємством «Сатурн» заявлено позовні вимоги про визнання недійсним Договору суборенди нежитлового приміщення /МАФ/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт Бородянка Київської області, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія «Рубікон», та про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням /МАФ/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт Бородянка Київської області шляхом звільнення даного приміщення.

В обґрунтування наведених позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до Розпорядження Бородянського селищного голови від 04.01.2001 Приватному підприємству «Сатурн» надано дозвіл на тимчасове встановлення автофургону для продажу хлібо-булочних виробів.

Відповідно до Договору оренди нежилого приміщення №4 від 15.08.2002 позивачем орендовано у фізичної особи-підприємця Кольберта Віктора Сатурновича нежитлове приміщення (павільйон, МАФ) та встановлено його у місці, визначеному Розпорядженням Бородянського селищного голови від 04.01.2001.

Рішенням виконавчого комітету Бородянської селищної ради №115 від 15.07.2010 надано дозвіл Приватному підприємству «Сатурн» на збір матеріалів попереднього погодження для відведення земельної ділянки, площею 0,03 га, для встановлення торгівельного павільйону по продажу хлібо-булочних виробів в районі автобусної зупинки «Поліклініка».

Відповідно до Договору оренди землі №191/13 від 11.04.2013 Бородянською селищною радою передана в оренду позивачу земельна ділянка, кадастровий номер 3221055100:01:017:0176, загальною площею 0,0298 га, з цільовим призначенням: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі по вул. Центральна (бувша Леніна) №292/1 в смт Бородянка Київської області, що підтверджується вказаним Договором та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 04.05.2018. За погодженням сторін строк дії наведеного Договору оренди продовжено до 11.04.2028.

Позивач в позові стверджує, що на вищенаведеній земельній ділянці ним розміщено орендоване у фізичної особи-підприємця Кольберта Віктора Сатурновича нежитлове приміщення (павільйон), встановлений у місці, визначеному Розпорядженням Бородянського селищного голови від 04.01.2001.

Однак, позивачу (в особі нового керівника з листопада 2017 року) стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Торг» у невстановлений період часу зайняло орендоване Приватним підприємством «Сатурн» у фізичної особи-підприємця Кольберта В.С. нежитлове приміщення (павільйон), яке розташоване на належній позивачу на праві оренди земельній ділянці по вул. Центральна, 292/1 в смт Бородянка.

Як зазначає позивач, ним в ході з`ясування фактичних обставин, з відповіді відповідача-1 на свою претензію, стало відомо, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Торг» користується нежитловим приміщенням на підставі Договору суборенди від 25.10.2015, укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Рубікон», за яким передано в суборенду приміщення (МАФ), загальною площею 24,00 по вул. Центральна, 292/1 в смт Бородянка Київської області, тобто за адресою належної позивачу земельної ділянки.

Позивач в позові стверджує, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Торг» уклало вищенаведений Договір суборенди МАФу з неналежним суборендодавцем, а саме Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Рубікон», яке не має жодних прав на МАФ, розташований на належній позивачу земельній ділянці, і не може передавати відповідне майно іншим особам (в суборенду).

Крім того, позивач наголошує, що відповідно до листа Бородянської селищної ради від 12.12.2019 саме Приватне підприємство «Сатурн» являється орендарем земельної ділянки, кадастровий номер 3221055100:01:017:0176, загальною площею 0,0298 га, та розміщеного на ній нежитлового приміщення (торгівельного павільйону/МАФу) і має сплачувати за оренду такої земельної ділянки.

Таким чином, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів шляхом визнання недійсним Договору суборенди нежитлового приміщення /МАФу/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт. Бородянка Київської області, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія «Рубікон», стверджуючи про відсутність у суборендодавця (відповідача-2) прав на передачу МАФу в суборенду відповідачу-1, оскільки саме позивач вважає себе особою, якій належать майнові права (користування) на спірне майно (МАФ), яке було фактично захоплено відповідачами.

Як наслідок незаконності передачі відповідачем-2 в суборенду відповідачу-1 спірного майна (МАФу), право користування яким належить саме позивачу, позивач просить в позові також зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням /МАФ/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт. Бородянка Київської області шляхом звільнення даного приміщення.

В ході розгляду спору відповідачем-1 (Товариство з обмеженою відповідальністю «Київ-Торг») подано відзив, в якому позовні вимоги заперечено, посилаючись на їх безпідставність та недоведеність.

В спростування викладених у позові обставин відповідач-1 пояснив та надав докази, що на підставі спірного Договору суборенди нежитлового приміщення від 25.10.2019 №01/11/19 нежитлове приміщення МАФ, загальною площею 24,00 кв.м, в смт Бородянка, вул. Центральна (бувша Леніна), 292/1 передано йому в суборенду Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Рубікон», яке є законним орендарем спірного майна і має відповідні права на передачу його в суборенду.

Таким чином, відповідач-1 стверджує, що у сторін був достатній обсяг повноважень на укладення спірного Договору суборенди, волевиявлення було вільним і відповідало внутрішній волі уповноважених представників сторін, правочин спрямований на реальне настання правових наслідків, що свідчить про дотримання визначених ст.203 Цивільного кодексу України вимог і виключає наявність підстав недійсності такого договору.

Відповідачем-2 в ході розгляду спору надано письмові пояснення, в яких викладено обставини в заперечення позовних вимог.

Як зазначає відповідач-2, в підтвердження чого надає відповідні докази, він є орендарем переданого відповідачу-1 в суборенду майна МАФу, загальною площею 24,00 кв.м, в смт Бородянка, вул. Центральна (бувша Леніна), 292/1, за укладеним з Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд» Договором оренди від 01.07.2017 №07/17, яке, в свою чергу, в установленому порядку набуло права власності на таке майно внаслідок його створення, тобто є його первісним власником.

Зокрема, як свідчать надані відповідачем-2 (Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубікон») докази та пояснення, Відділом містобудування, архітектури та розвитку інфраструктури Бородянської районної державної адміністрації видано Паспорт прив`язки тимчасової споруди (МАФ) для ведення підприємницької діяльності реєстраційний номер 74/тс від 01.06.2012 за адресою смт Бородянка на перетині вул. Леніна та вул. Семашка, №2-Б.1 на ім`я користувача Товариства з обмеженою відповідальністю «Євробуд».

На підставі наведеного Паспорту прив`язки Комунальною організацією Немішаєвської селищної ради «Регіон-Сервіс» виготовлено Паспорт тимчасової споруди (МАФу) для ведення підприємницької діяльності та розроблено Ескіз намірів розміщення №101/34 від 31.05.2012 за адресою смт Бородянка на перетині вул. Леніна та вул. Семашка, №2-Б.1 Товариством з обмеженою відповідальністю «Євробуд» торгівельного павільйону. корисною площею 25 кв.м (загальною 27 кв.м).

Товариство з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд» на підставі наведених документів спорудило торгівельний павільйон, а саме МАФ загальною площею 24 кв.м в смт Бородянка, вул. Центральна (бувша Леніна), 292/1, та передало його в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «УБК «Рубікон».

Відповідач-2 також стверджує, що з огляду на наведені документи, права Товариства з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд» на розміщення малої архітектурної форми (МАФу) виникли ще у 2012 році, тобто раніше виникнення прав Приватного підприємства «Сатурн на підставі Договору оренди землі від 11.04.2013.

В подальшому між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд», в якості орендодавця, та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Рубікон», в якості орендаря, було укладено Договір оренди №07/17 від 01.07.2017. Відповідно до п. 1.1. цього договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове, платне користування (оренду) відповідно до умов цього договору МАФ, площею 24 кв.м за адресою: Київська область, смт Бородянка, вул. Центральна, 292/1. Відповідно до Додаткової угоди №1 від 01.06.2020 строк цього договору продовжено до 30.04.2023.

Після чого, на підставі спірного Договору суборенди №01/11/19 від 25.10.2019 вказана мала архітектурна форма (МАФ) була передана в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю «Київ-Торг». Додатковою угодою №1 від 30.10.2020 строк дії цього договору продовжено до 31.12.2021.

Відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 (провадження № 14-308цс18), стаття 204 Цивільного кодексу України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

У зв`язку з чим, відповідач-2 наголошує, що оскільки Договір оренди №07/17 від 01.07.2017, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Рубікон» є чинним і його правомірність не спростована в установленому порядку, позивачем не заявлено про недійсність відповідного договору, такий договір породжує відповідну правову підставу у відповідача-2 для передачі майна в суборенду відповідачу-1 за оскаржуваним у справі Договором суборенди, що спростовує твердження позивача про відсутність у суборендодавця правомочностей на передачу МАФу в суборенду відповідачу-1.

Крім того, відповідно до правової позиції, викладеної в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №161/3245/15-ц (провадження №14-321цс18) недійсним можна визнати лише договір як правочин, і така вимога може бути заявлена як однією зі сторін, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Договір як документ, а також дублікат чи копії такого документу не можуть бути визнані недійсними.

Відповідач-2 звертає увагу, що відповідно до статей 16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним необхідним є: 1) пред`явлення позову однією із сторін правочину або іншою заінтересованою особою; 2) наявність підстав для оспорення правочину; 3) встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Однак, за твердженням відповідача-2, позивачем не обґрунтовано та не підтверджено дотримання вищенаведених умов, необхідних для звернення з вимогою про недійсність правочину.

В подальшому, відповідачем-2 подано відзив на позов з наведенням підстав та доказів, аналогічних викладеним у попередньо поданих поясненнях.

Позивачем в ході розгляду спору подано відповіді на відзиви відповідачів, в яких зазначається, що МАФ, про який іде мова у відзивах на позов, є іншим торгівельним павільйоном з назвою « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Позивач, заперечуючи проти наведених у відзивах обставин, зазначає, що відповідачі вводять суд в оману, надавши документи на інший об`єкт.

Крім того, у відповіді на відзиви позивач, посилаючись на наявність у нього права користування земельною ділянкою, стверджує про незаконне розміщення на такій земельній ділянці тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності без дозволу та погодження позивача і наполягає на захопленні відповідачами саме належного позивачу торгівельного павільйону, про який насправді йде мова у спірному Договорі суборенди.

Таким чином, з огляду на предмет та зміст позову, фактично в обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що будь-які дії щодо встановлення торгових об`єктів на орендованій позивачем земельній ділянці є незаконним та такими, що порушують права позивача, створюють перешкоди в користуванні земельною ділянкою та перешкоджають в здійсненні господарської діяльності підприємства. Позивач також наполягає, що відповідачі за спірним Договором суборенди користуються саме павільйоном, належним позивачу.

За наслідками розгляду спору спростовано твердження позивача про відсутність у відповідача-2 прав на передачу майна в суборенду відповідачу-1, оскільки відповідне право ґрунтується на укладеному між Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Рубікон» Договорі оренди від 01.07.2017 № 07/17, який є чинним в силу ст.204 Цивільного кодексу України, позивачем не заперечений і не оскаржений в установленому порядку.

Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

В свою чергу, право на передачу майна в оренду відповідачу-2 ґрунтується на факті створення відповідного майна Товариством з обмеженою відповідальністю «УБК «Євробуд», що також не оскаржено та не спростовано позивачем в установленому порядку.

Отже, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання недійсним Договору суборенди нежитлового приміщення від 25.10.2019 № 01/11/19 з наведених у позові підстав.

Також, заявляючи позовні вимоги про визнання недійсним Договору суборенди нежитлового приміщення від 25.10.2019 №01/11/19 та усунення перешкод у користуванні майном, позивач стверджує про незаконне використання відповідачами саме належного позивачу торгівельного павільйону.

Як вбачається з наданого позивачем Договору оренди нежилого приміщення №4 від 15.08.2002, укладеного з фізичною особою-підприємцем Кольбертом В.С., на який позивач посилається в обґрунтування тверджень, що павільйон належить йому на відповідній правовій підставі, предметом такого Договору є нежиле приміщення, виготовлене за наказом №11 від 03.07.2002, площею 42 кв.м для встановлення за адресою смт Бородянка вул. Леніна в районі автобусної зупинки «Поліклініка».

Актом прийому-передачі нежилого приміщення від 16.09.2002 засвідчено прийняття позивачем від фізичної особи-підприємця Кольберта В.С. нежилого приміщення, що виготовлене за наказом №11 від 03.07.2002, площею 42 кв.м.

З Розпорядження Бородянського селищного голови від 04.01.2001 вбачається про надання позивачу дозволу на тимчасове встановлення автофургону для продажу хлібо-булочних виробів в районі автобусної зупинки «Поліклініка».

В подальшому рішенням Виконавчого комітету Бородянської селищної ради Бородянського району Київської області від 15.07.2010 №115 в Розпорядження Бородянського селищного голови від 04.01.2001 внесено зміни та замінено дозвіл на встановлення автофургону на дозвіл на встановлення торгівельного павільйону по продажу хлібо-булочних виробів.

Пізніше позивач оформив право користування земельною ділянкою, на якій розміщено його торгівельний павільйон, уклавши Договір оренди землі №191/13 від 11.04.2013 з Бородянською селищною радою щодо оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (встановлення торгівельного павільйону) за адресою: смт Бородянка, вул. Леніна, 292/1, кадастровий номер 3221055100:01:017:0176, за яким в оренду передано земельну ділянку площею 0,0298 га, на якій розміщено павільйон.

Таким чином, наведені обставини свідчать, що у користуванні позивача на відповідній правовій підставі перебуває орендований у фізичної особи-підприємця Кольберта В.С. торгівельний павільйон, площею 42 кв.м., розташований за адресою: смт Бородянка, вул. Леніна, 292/1.

За ознаками, наведеними в наданих позивачем документах, орендований ним у фізичної особи-підприємця Кольберта В.С. торгівельний павільйон має іншу площу, ніж наведений у спірному Договорі суборенди об`єкт, відсутні будь-які ознаки, які вказують що за спірним Договором суборенди відповідачі користуються саме належним позивачу торгівельним павільйоном.

Позивачем не надано жодних обґрунтованих пояснень та доказів в підтвердження факту протиправного заволодіння його майном, як-то акту обстеження за участю представників місцевої громади та самоврядування, місцевих депутатів, звернення до правоохоронних органів, тощо.

Крім того, до матеріалів справи позивачем додано Акт обстеження земельної ділянки, що знаходиться в оренді Приватного підприємства «Сатурн» від 04.01.2021, складений депутатом Бородянської селищної ради Михайлюком Олександром Петровичем, з якого вбачається, що на орендовані позивачем земельній ділянці розташовано три торгові точки: Кав`ярня, магазин «Кулиничі» та «Єрмоліно» продукти, що додатково ставить під обґрунтований сумнів твердження позивача про використання відповідачами саме його майна.

Отже, покладений в основу позовних вимог факт заволодіння належним позивачу торгівельним павільйоном відповідачами та укладення ними спірного Договору суборенди саме щодо такого майна не обґрунтовано та не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.

Як визначено ст. 396 Цивільного кодексу України, особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу.

Таким чином, позивач, який має право оренди торгівельного павільйону та право оренди земельної ділянки, має право на захист відповідних прав, аналогічно праву власності.

Однак, з доданих до позову документів, а саме листів позивача на адресу Бородянської селищної ради та відповідачів вбачається незгода позивача з наданням дозволів та встановленням на орендованій ним земельній ділянці інших об`єктів торгівлі та наполягання позивача на оформленні суборендних відносин саме щодо земельної ділянки.

У своїх вимога-претензіях до відповідача-1 та до Бородянської селищної ради позивач вимагав саме укладення договору суборенди земельної ділянки як підстави розташування павільйону відповідача-1 на його земельній ділянці.

Фактично, позивачем в позові обґрунтовується наявність у нього права користування земельною ділянкою і вбачається незгода з розташуванням на його земельній ділянці інших об`єктів торгівлі без його згоди та погодження, що свідчить про порушення, які пов`язані саме з питаннями землекористування і жодним чином не впливають на чинність укладеного відповідачами Договору суборенди. В той же час, позивачем не заявлено вимог саме на захист права землекористування, тому відповідні обставини не підлягають дослідженню та вирішенню по суті в межах даного спору.

Як визначено ч.2 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 237 Господарського процесуального кодексу України ухвалюючи рішення у справі, суд за заявою позивача, поданою до закінчення підготовчого провадження, може визнати недійсним повністю чи у певній частині пов`язаний з предметом спору правочин, який суперечить закону, якщо позивач доведе, що він не міг включити відповідну вимогу до позовної заяви із незалежних від нього причин.

З огляду на норми ст.386 Цивільного кодексу України, визначено засади захисту права власності і передбачено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Позивач, стверджуючи про заволодіння відповідачами його торгівельним павільйоном, за другою позовною вимогою обрав способом захисту усунення перешкод у користуванні майном, що передбачений ст.391 Цивільного кодексу України і застосовується в разі порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння.

В постанові Великої палати Верховного Суду України від 18.12.2019 № 522/1029/18 наведено правовий висновок, що віндикаційний і негаторний позови є взаємовиключними і не можуть одночасно пред`являтись, оскільки віндикація - це позов неволодіючого власника про витребування майна від володіючого не власника, негаторний позов про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном - це позов про захист права власності від порушень, не пов`язаних із позбавленням володіння.

Стверджуючи про протиправність та незаконність розташування майна на орендованій позивачем земельній ділянці, слід враховувати, що відповідний спір стосується особи, яка здійснила таке розташування, зокрема, власника майна (особи, яка створила майно). В той же час в діях відповідачів не встановлено ознак їх неправомірності, зокрема, набуття відповідачем-1 в користування МАФу у незаконний спосіб.

З огляду на встановлені судом обставини щодо наявності достатніх підстав для вчинення спірного правочину Договору суборенди та наявності у суборендатора (відповідача-2) права на передачу МАФу відповідачу-1 в суборенду, враховуючи необґрунтованість та недоведеність позивачем факту порушення спірним Договором суборенди саме прав позивача на майно, відсутні підстави для задоволення позовних вимог щодо визнання недійсним Договору суборенди нежитлового приміщення від 25.10.2019 № 01/11/19.

Також, позивачем не обґрунтовано та не доведено факту вчинення відповідачем-1 перешкод у користуванні належним позивачу на праві оренди торгівельним павільйоном, тому вимога про зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» усунути перешкоди в користуванні нежитловим приміщенням /МАФ/, що знаходиться по вул. Центральна, 292/1 в смт. Бородянка Київської області шляхом звільнення даного приміщення, задоволенню не підлягає. Крім того, позивачем невірно обрано спосіб захисту права і в одній вимозі поєднано взаємовиключні вимоги негаторного та віндикаційного позовів.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено невідповідність викладених в позові обставин обраним способам захисту права.

Статтею 15 Цивільного кодексу України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

При цьому, згідно з ч. 3 ст. 16 Цивільного кодексу України суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п`ятої статті 13 цього Кодексу.

Відповідними ч.ч. 2-5 ст. 13 Цивільного кодексу України визначено, що при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція.

Таким чином, наведені в позові обставини щодо порушення права землекористування не підлягають розгляду в межах заявлених позовних вимог та в обраний позивачем спосіб, оскільки за визначені позивачем порушення відповідальними є не відповідачі, а інші особи, і подання такого позову саме до відповідачів створює загрозу вирішення питання про права та обов`язки осіб, які не є учасниками справи.

Згідно з ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем не доведені та не обґрунтовані, відповідачами спростовані, тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України cудові витрати позивача відшкодуванню відповідачем не підлягають.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

Відмовити у позові Приватного підприємства «Сатурн» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія «Рубікон» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_1 про визнання недійсним договору суборенди нежитлового приміщення, яке знаходиться по вулиці Центральній 292/1 в смт Бородянка Київської області, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Будівельна Компанія «Рубікон», та зобов`язання відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ-торг» усунути перешкоди у користуванні нежитловим приміщенням «МАФ», яке знаходиться по вулиці Центральній 292/1 в смт Бородяка Київської області, шляхом його звільнення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд Київської області протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 22.04.2021.

Суддя О.О. Третьякова