СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" квітня 2021 р. Справа № 922/3811/20

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя (доповідач): судді: За участю секретаря судового засідання: За участю представників сторін: від позивача: від відповідача:Чернота Л. Ф. Зубченко І.В., Медуниця О. Є. Телеснюк І.В. Сафроненко М.О. довіреність №1/2ф-0542 від 28.01.2021 р. не з`явилисьрозглянувши апеляційну скаргу (вх.№778 Х/3) Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, м. Харківна рішення Господарського суду Харківської області від15.02.2021 року у справі№922/3811/20 (суддя Т. О. Пономаренко)за позовом до проІнституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків Товариства з обмеженою відповідальністю Семагро, м. Харків стягнення 50 595,38 грн. В С Т А Н О В И В:

26.11.2020 року Інститут рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Семагро, м. Харків, в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Семагро суму заборгованості у розмірі 50 595,38 грн., з яких: основний борг у розмірі 45 953,00 грн., пеня у розмірі 4 642,38 грн., а також стягнути витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання споживачем-ліцензіатом взятих на себе господарських зобов`язань, що виникли на договірних засадах об`єкта права інтелектуальної власності на сорти рослин.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 року у задоволенні позову Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України до Товариства з обмеженою відповідальністю Семагро про стягнення заборгованості у розмірі 50 595,38 грн., з яких: основний борг у розмірі 4 5953,00 грн. та пеня у розмірі 4 642,38 грн. відмовлено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, Інститут рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків 04.03.2021 року звернувся з апеляційною скаргою №1/2а-05/127 від 01.03.2021 року, в якій останній просить:

- порушити апеляційне провадження та задовольнити апеляційну скаргу, скасувавши рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 року у справі №922/3811/20 про відмову у стягненні заборгованості у розмірі 50 595,38 грн. (з яких: основний борг у розмірі 45 953,00 грн., пеня у розмірі 4 642,38 грн., а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.);

- прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги за позовом Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Семагро, м. Харків та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Семагро на користь Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України заборгованість у розмірі 50 595,38 грн. (з яких: основний борг у розмірі 45 953,00 грн., пеня у розмірі 4 642,38 грн., а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн.)

Апелянт вважає, що при прийнятті рішення господарським судом Харківської області порушено норми матеріального права та норми процесуального права, що призвело до прийняття не законного рішення по справі №922/3811/20.

Підставами для скасування скаржник вважає наступні обставини:

-ТОВ «Семагро» надало звіт невчасно, після претензії ІР НААН, щодо надання звіту;

- викладені у рішенні висновки про те, відповідач звіт №08-10- 20/1 про виробництво та рух насіння гороху сорту Меценат категорії (БН) еліта згідно ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 надав 08.10.2020, тобто після закінчення дії Ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 то нарахування позивачем сум роялті саме як заборгованості, а не як збитків, на підставі даного звіту відповідача, в контексті умов ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 та додаткових угод до нього від 01.03.2018 та 23.04.2019, зокрема, при застосуванні у розрахунку ставок роялті, які були погоджені сторонами цим договором, є безпідставним та, відповідно, задоволенню не підлягають, а також спростовуються конкретними діями відповідача, спрямованими на виконання зазначеного договору, зокрема, звітування про процес виробництва;

- закінчення строку дії договору не є підставою для припинення визначених ним зобов`язань, оскільки згідно зі ст. 599 ЦК України, ч. 1 ст. 202 ГК України такою умовою є виконання, проведене належним чином;

-ліцензійний договір до договору №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020 року не надавався відповідачу, через те, що відповідач мав намір використати насіння за даним договором на власні потреби, тому ані рахунок №157 від 18.02.2020, ані акт №80 приймання-здавання робіт від 25.02.2020 на суму 9450,00 грн. не містять посилань на договір №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020 року.

- порушення прав на сорт тягнуть за собою відповідальність згідно із законами України.

-ігнорування ТОВ «Семагро» на звернення ІР НААН про сплату боргу.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2021 року сформовано склад колегії суддів Східного апеляційного господарського суду: головуючий суддя Чернота Л. Ф., судді: Медуниця О. Є., Радіонова О. О.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою за апеляційною скаргою Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 року у справі №922/3811/20 та встановлено учасникам справи строк до 31.03.2021 року включно для надання суду відзиву на апеляційну скаргу з доказами надсилання його копій та доданих до нього документів іншим сторонам у справі.

Зазначеною ухвалою суду зобов`язано апелянта надати суду копію акту звірки взаємних розрахунків в належній якості для можливості дослідження судом апеляційної інстанції, копія якого наявна в матеріалах справи (акт звірки взаємних розрахунків від 18.11.2020 року за період з січня 2017 року по листопад 2020 року (а. с. 8-20).

31.03.2021 року до канцелярії суду від Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків надійшло клопотання №1/2а-05/188 від 30.03.2021 року, за змістом якого останній просить суд долучити до матеріалів справи копії таких документів: акт звірки взаємних розрахунків від 22.03.2021 року за період з січня 2020 року по березень 2021 року та лист №1/2а-05/164 від 22.03.2021 року про направлення Товариству з обмеженою відповідальністю Семагро акту звірки взаємних розрахунків.

Станом на 31.03.2021 року відзив на апеляційну скаргу на адресу суду не надходив.

За змістом ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року розгляд апеляційної скарги Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 року у справі №922/3811/20 призначено на "21" квітня 2021 р. о 10:30 год. Зобов`язано позивача виконати вимоги ухвали Східного апеляційного господарського суду від 17.03.2021 року стосовно надання копії акту звірки взаємних розрахунків від 18.11.2020 року за період з січня 2017 року по листопад 2020 року в належній якості, копія якого наявна в матеріалах справи. Явка предстаників сторін визнана необов`язковою.

15.04.2021 року від позивача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи №1/2а-05/226 від 14.04.2021, а саме акт звірки взаємних розрахунків за період з січня 2017 року по квітень 2021 року від 14.04.2021.

19.04.2021 у зв`язку з відпусткою судді Радіонової О.О., яка входить до складу постійної колегії суддів, на підставі розпорядження керівника апарату Східного апеляційного господарського суду було здійснено повторний автоматизований розподіл справи і відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.04.2021 року визначено колегію у складі: Чернота Л. Ф. - головуючий суддя (доповідач), судді: Зубченко І.В., Медуниця О.Є.

Враховуючи наведене та зважаючи на приписи частини 14 статті 32 Господарського процесуального кодексу України, розгляд апеляційної скарги позивача розпочався спочатку.

В судовому засіданні 21.04.2021 року представник позивача (апелянта) підтримав вимоги, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2021 року у справі №922/3811/20 та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю Семагро, м. Харків та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Семагро на користь Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України заборгованість у розмірі 50 595,38 грн. (з яких: основний борг у розмірі 45 953,00 грн., пеня у розмірі 4 642,38 грн., а також витрат зі сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн. та витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 153,00 грн.)

Представник відповідача в судове засідання 21.04.2021 року не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

На поштову адресу суду повернулись конверти від Товариства з обмеженою відповідальністю «Семагро» (пр. Гагаріна 201, м. Харків, 61080) з відміткою: «за закінченням терміну зберігання» (а.с.88,130).

За приписами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно з ч. 5 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України учасникам, які не були присутні в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, у випадку наявності в особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення, якщо така адреса відсутня.

Частиною 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відсутності заяви про зміну адреси ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

За приписами ч. 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Також необхідно зазначити, що за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі. Ухвала Східного апеляційного господарського суду від 01.04.2021 року, якою було призначено розгляд справи на 21 квітня 2021 року о 10:30 год., була оприлюднена на офіційному веб-порталі судової влади України 02.04.2021 року. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Отримавши апеляційну скаргу сторони не були позбавлені можливості дізнатися в суді апеляційної інстанції про подальший перебіг питання щодо зазначеної апеляційної скарги та своєчасно ознайомлюватися з відповідними судовими рішеннями в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі Пономарьов проти України).

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 21.04.2021 року, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу по суті, до суду не повідомлялося.

Учасники справи не були позбавлені можливості звернутися з клопотанням про проведення судового засідання в режимі відео конференції у відповідності до вимог статті 197 ГПК України.

В ході апеляційного розгляду даної справи апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, у межах строку, встановленого ст.273 ГПК України.

Таким чином, на думку колегії суддів, в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги по суті, не дивлячись на відсутність представника відповідача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність відповідача у даному випадку не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя у встановлений законом строк.

Відповідно до ст. ст. 222, 223 ГПК України та п.17.7 Перехідних положень ГПК України здійснено запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації, складено протокол.

У відповідності до вимог частини 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені у апеляційній скарзі доводи Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, заслухавши представника позивача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у межах доводів та вимог апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, зважаючи на таке.

Із матеріалів справи вбачається, що між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Семагро» виникли відносини в галузі цивільного та господарського права.

Відповідно до патенту №140026 на сорт рослин, володільцем майнових прав інтелектуальної власності на сорт гороху посівного Меценат є Інститут рослинництва імені В. Я. Юр`єва Української академії аграрних наук з 14.04.2014 (а.с.31 т.1).

07.02.2017 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" було укладено договір №74 на реалізацію наукової продукції (а.с.29 т.1).

Позивач посилається на декілька договорів про постачання горуху та насіння та просить стягнути заборгованість за поставлений товар, а саме насіння. Та нарахування здійснив на загальну суму за вказаними договорами, розмір пені та нарахування роялті.

Пунктом 1.1. договору №74, розробник передає насіння, що є його науковою продукцією насіння розсаднику розмноження другого року гороху посівного сорту Меценат в кількості 1100 кг, а споживач оплачує і приймає його.

Загальна договірна ціна становить 43 000,06 грн. (п.2.2.Договору №74).

Продукція повинна відповідати ДСТУ 2240-93 Насіння сільськогосподарських культур. Сортові й посівні якості, що засвідчується сертифікатом на насіння (п.3.1.Договору №74).

Споживач зобов`язався оплатити продукцію на протязі 5 робочих днів від дати отримання насіння, вказаної у накладній, у межах строку, який встановлено у п.9.1 цього договору. Розробник надає рахунок-фактуру (рахунок) та накладну на отримання насіння (п.4.1.Договору №74).

Разом з тим, 07.02.2017 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір №74-А на надання права на використання сорту рослин на умовах невиключної ліцензії (а.с.30 т.1).

Відповідно до п.1.1. Ліцензійного договору, ліцензіар надає невиключне право (невиключну ліцензію) на використання сорту рослин: горох посівний сорту Меценат, шляхом надання насіння розсаднику розмноження другого року горох посівний сорту Меценат в кількості 1100 кг, а ліцензіат зобов`язується оплати обумовлені цим договором платежі.

Пунктом 1.2. Ліцензійного договору, сторони погодили, що "невиключна ліцензія" - це ліцензія, якою ліцензіар передає право на використання сорту ліцензіату, залишаючи за собою право надавати дозвіл або забороняти використання даного сорту іншими особами, а також використовувати його самостійно.

За невиключною ліцензією ліцензіат має право з додержанням умов цього договору здійснювати щодо матеріалу cорту лише такі дії: виробництво або відтворення (з метою розмноження); доведення до кондиції з метою розмноження; пропонування до продажу і/або продаж; зберігання для будь-якої з цілей, зазначених вище (п.1.3. Ліцензійного договору).

Реалізація та виробництво насіння супереліти гороху посівного сорту Меценат прогнозується в кількості 15 тонн, згідно наданого листа ліцензіата від 07.02.2017, яке планується використовувати для цілей, зазначених в п.1.3. цього договору (п.1.4. Ліцензійного договору).

Ліцензіат зобов`язався надавати ліцензіару звіт про виробництво та рух насіння згідно розділу 5 (п.2.4. Ліцензійного договору).

Відповідно до п.4.1. Ліцензійного договору, ліцензіат сплачує ліцензіару винагороду (роялті) у формі:

а) Початкового платежу (роялті) в сумі 4 300,00 грн. (без ПДВ), який складається та розраховується з наступного: від насіння категорії (генерації) розсаднику розмноження другого року та супереліти - в розмірі 12 % від вартості наданого насіння ( без ПДВ), згідно п.1.1., що становить 32 575 ,80 грн.

Початковий платіж ліцензіат повністю оплачує ліцензіару протягом 10 днів з дати набуття чинності цього договору.

б) Платіж (роялті) у розмірі: - за еліту - 8%; - за І репродукцію - 4% (ставка роялті) відповідно, який обчислюється від обсягів виробленого та/або від суми (без ПДВ) реалізованого (проданого) насіння відповідної генерації на умовах франко- завод ліцензіата (за винятком витрат на пакування, страхування, податки).

У випадку, якщо ліцензіат використовує насіння зазначених генерацій даного сорту у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,5 ставки роялті, які зазначені у цьому підпункті, за ту генерацію насіння, яка використовується у власних потребах.

в) у випадку, якщо насіння даного сорту переведено в товарне зерно використовується ліцензіатом у власних потребах, він сплачує винагороду (роялті) в розмірі 0,3 ставки роялті відповідної генерації, які (ставки роялті) зазначені у п.б п.4.1 цього договору. Для обчислення роялті застосовується ставка роялті за ту генерацію насіння, з якої воно було переведено в товарне зерно.

г) роялті, які зазначені у п.п. б та в пункту 4.1 цього договору розраховуються згідно звіту, який складається та подається за умовами, викладеними у розділі 5 цього договору та ліцензіат сплачує роялті до 30 жовтня кожного року чинності (для озимих культур), або до 30 червня наступного року (для ярих культур) даного договору.

Ліцензіат до 20 жовтня кожного року чинності (для озимих культур, або до 20 червня наступного року - для ярих культур) даного договору надає ліцензіату звіт про виробництво та рух насіння. Звіт складається за відповідною формою (додаток №1) та підписується керівником підприємства і головним бухгалтером. Підпис скріплюється печаткою підприємства (п.5.1. Ліцензійного договору).

Для підтвердження даних наведених у звіті, ліцензіат за вимогою ліцензіара надає ліцензіару копії акту апробації сортових посівів, сертифікату якості насіння та при необхідності акту вибракування насіннєвих посівів (п.5.2. Ліцензійного договору).

Ліцензіар має право здійснювати перевірку стану виробництва і збуту насіння, а також перевірку вказаних у звіті даних. Ліцензіат зобов`язаний забезпечити можливість такої перевірки (п.5.3. Ліцензійного договору).

Ліцензіат надсилає ліцензіару "Звіт про виробництво та рух насіння" поштовим відправленням і по факсу (п.5.4. Ліцензійного договору).

Відповідно до п.8.1. Ліцензійного договору, договір діє від дати підписання до 01 червня 2018 року включно.

Договір може бути достроково розірваний або продовжений за письмовою згодою сторін (п.8.2. Ліцензійного договору).

01.03.2018 між Інститутом рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (ліцензіар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" (ліцензіат) було укладено додаткову угоду до ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 (надалі - Додаткова угода від 01.03.2018), якою Ліцензійний договір №74-А від 07.02.2017 викладено в новій редакції (а.с.32 т.1).

Пунктом 1.1. Додаткової угоди від 01.03.2018, на умовах, визначених цим договором, з урахуванням вимог чинного законодавства ліцензіар надає ліцензіату невиключне право (невиключну ліцензію) на використання сорту рослин, який зазначений у п.1.3.1. цього договору, а ліцензіат зобов`язаний виплатити ліцензіару винагороду (роялті).

"Невиключна ліцензія" у відповідності до п.1.2. Додаткової угоди від 01.03.2018, це дозвіл, який ліцензіар надає на використання сорту рослин ліцензіату, залишаючи за собою а) право на використання сорту рослин, б) право надавати дозвіл або забороняти використання даного сорту рослин іншим особам.

За невиключною ліцензією ліцензіат має право з додержанням умов цього договору здійснювати щодо матеріалу сорту (далі за текстом - насіння) лише такі дії: виробництво або відтворення (з метою розмноження); доведення до кондиції з метою розмноження; пропонування до продажу і/або продаж; зберігання для будь-якої з цілей, зазначених у цьому підпункті (п.1.3. Додаткової угоди від 01.03.2018).

Відповідно до п.1.3.1. Додаткової угоди від 01.03.2018 визначена поставка: культура - горох, сорт - Меценат, генерація (репродукція) насіння - БН/супереліта, потреба в оригінальному насінні - 8,1 тонн, обіг виробництва - 80 тонн.

Ліцензіат зобов`язався надавати ліцензіару звіт про виробництво та рух насіння згідно розділу 5 (2.4. Додаткової угоди від 01.03.2018).

Відповідно до п.8.1. Додаткової угоди від 23.04.2019, договір діє від дати підписання до 01 червня 2020 року включно.

Договір може бути достроково розірваний або продовжений за письмовою згодою сторін (п.8.2. Додаткової угоди від 23.04.2019).

01.10.2020 позивач звернувся до відповідача з претензією №1/2а-05/420, якою вимагав протягом 10 днів з дня отримання відповідної претензії надати звіт про виробництво та рух насіння гороху сорту Меценат категорії (БН) еліта згідно ліцензійного договору №74-А від 07.02.2017 та виконати обов`язок по оплаті авторської винагороди (роялті).

Крім того, відповідно до патенту №160439 на сорт рослин, володільцем майнових прав інтелектуальної власності на сорт соняшнику однорічного Добродій є Інститут рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (а.с.28 т.1).

Із матеріалів справи вбачається, що 18.02.2020 між Інститутом рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України та Товариством з обмеженою відповідальністю "Семагро" було укладено договір №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції (надалі - Договір №10-Ф1-20) (а.с.21 т.1).

Пунктом 1.1. Договору №10-Ф1-20 сторони погодили, що розробник передає насіння соняшнику гібриду першого покоління (F1) Добродій, що є його науковою продукцією, а споживач приймає його і оплачує згідно умов даного договору.

Загальна договірна ціна становить 32 400,00 грн. (п.2.2.Договору №10-Ф1-20).

За цим договором поставці підлягає насіння соняшнику гібрид Добродій в кількості 300 кг на загальну суму 32 400,00 грн. (разом з ПДВ) (п.2.3.Договору №10-Ф1-20).

Згідно п.4.1. Договору №10-Ф1-20, споживач зобов`язаний повністю оплатити продукцію до 31 березня 2020 року у межах строку, який встановлено у п.9.1. цього договору.

Розробник передає, а споживач приймає продукцію у порядку, викладеному у пункті 5.7. цього договору після повної оплати (п.5.1.Договору №10-Ф1-20).

Умови постачання: самовивіз транспортом споживача (п.5.2.Договору №10-Ф1-20).

Пунктом відвантаження є вкладське приміщення розробника, яке розташоване за адресою: вул. Насіннєва 22-1 (10), с. Елітне, п/в Зернове, Харківський район, Харківська область (п.5.3.Договору №10-Ф1-20).

Споживач повинен прийняти продукцію у пункті відвантаження протягом 30 календарних днів з моменту проведення розрахунків (п.5.4.Договору №10-Ф1-20).

Представник споживача за довіреністю зобов`язаний надати для приймання продукції належно оформлені документи (п.5.5.Договору №10-Ф1-20).

Продукція вважається прийнятою за кількістю згідно з кількістю, яка зазначена у накладній з моменту її підписання (п.5.6.Договору №10-Ф1-20).

Якщо сторони дійшли взаємної згоди про оплату продукції після її приймання, то споживач за кожний день прострочення платежу, виходячи з суми простроченого платежу сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банду України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Виконання сторонами досягнутої згоди про передачу продукції до її оплати виражається з боку розробника передачею продукції, а з боку споживача її прийняттям (п.6.2.Договору №10-Ф1-20).

Договір набуває чинності з дати підписання його сторонами та діє до 20 травня 2020 року (п.9.1.Договору №10-Ф1-20).

18.02.2020, позивач виставив відповідачу рахунок №157 на сплату роялті за соняшник однорічний Добродій на загальну суму 9 450,00 грн. (а.с.23 т.1).

Листом №25-02/20-1 від 25.02.2020, відповідач просив позивача відвантажити йому насіння соняшнику Добродій F1 у кількості 300 кг згідно рахунку №156 від 18.02.2020. Зазначив, що оплата за насіння соняшника згідно рахунку №156 від 18.02.2020 у сумі 32 400,00 грн. та оплата роялті згідно рахунку №157 від 18.02.2020 у сумі 9 450,00 грн. буде здійснена у строк до 31.03.2020 (а.с.25 т.1).

25.02.2020 Інститут рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України та Товариство з обмеженою відповідальністю "Семагро" склали акт приймання-здавання робіт №80 про те, що роботи з етапу згідно рахунка на сплату №157 від 18.02.2020 виконані в повному обсязі і відповідають умовам договору (а.с.24 т.1).

Як вбачається з накладної №59 від 27.02.2020 позивачем передано 300 кг насіння соняшнику гібриду (F1) Добродій у відповідності до умов договору №10-Ф1-20 від 18.02.2020 на загальну суму 32 400,00 грн. (а.с.22 т.1).

Листом від 28.04.2020 відповідач гарантував оплату згідно рахунку №156 від 18.02.2020 у сумі 32 400,00 грн. та згідно рахунку №157 від 18.02.2020 у суму 9 450,00 грн. у строк до 01.11.2020 (а.с.26 т.1). Але, рахунок №156 від 18.02.2020 в матеріалах справи відсутній.

Листом №1/2а-05/464 від 29.10.2020 позивач попередив відповідача про те, що у разі несплати відповідачем вищезазначених рахунків позивач буде змушений звернутися із відповідним позовом до суду.

Позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків заборгованості відповідача за період з січня 2017 року по листопад 2020 року.

Відповідний акт підписано позивачем одноособово.

Матеріалами справи підтверджується отримання відповідачем насіння соняшнику гібриду першого покоління (F1) Добродій в кількості 300 кг на загальну суму 32 400,00 грн. Накладна №59 від 27.02.2020 (а.с.22) підписана між сторонами без зауважень.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду справи оцінку аргументам оскаржуваного рішення місцевого господарського суду у відповідності до підпункту б) пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України - з урахуванням меж апеляційного перегляду, визначених ст.269 ГПК України - колегія суддів зазначає наступне.

Частиною 1 статті 16 Цивільного Кодексу України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Статтею 526 Цивільного Кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виконання зобов`язань, реалізація, зміна та припинення певних прав у договірному зобов`язанні можуть бути зумовлені вчиненням або утриманням від вчинення однією із сторін у зобов`язанні певних дій чи настанням інших обставин, передбачених договором, у тому числі обставин, які повністю залежать від волі однієї із сторін.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до пункту 2 частини першої та частини 2 статті 1107 Цивільного Кодексу України, розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності здійснюється, зокрема, на підставі ліцензійного договору.

Договір щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності укладається у письмовій формі.

Частиною 1 та 2 статті 1108 Цивільного Кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об`єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності).

Ліцензія на використання об`єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору.

Відповідно до частини 1 та 3 статті 1109 Цивільного Кодексу України, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону.

У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Частиною 1 статті 1110 Цивільного Кодексу України передбачено, що ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності.

Відповідно до частини 3 статті 10 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.01.1993 №3117-XII, про майнові права інтелектуальної власності на сорт рослин свідчить патент на сорт рослин.

Частинами 1-3 статті 13 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.01.1993 №3117-XII встановлено, що сортові присвоюється назва, яка повинна його однозначно ідентифікувати і відрізнятися від будь-якої іншої назви існуючого в Україні і державах-учасниках сорту того ж чи спорідненого виду.

Назва сорту включає його родове чи видове позначення і власну назву.

Власна назва може бути представлена будь-яким словом, комбінацією слів, комбінацією слів і цифр або комбінацією літер і цифр.

Частиною 3 статті 40 Закону України «Про охорону прав на сорти рослин» від 21.01.1993 №3117-XII передбачено, що володілець патенту може видати будь-якій особі дозвіл (ліцензію) на використання сорту на підставі ліцензійного договору.

За ліцензійним договором власник сорту (ліцензіар) передає право на використання сорту іншій особі (ліцензіату), яка бере на себе зобов`язання вносити ліцензіару обумовлені договором платежі і здійснювати інші дії, передбачені ліцензійним договором.

У даній справі позивачем не надано доказів щодо поставки відповідачу гороху посівного Меценат. Крім того нарахування розміру роялті не визначено договором №74 від 07.02.2017 року.

Судова колегія апеляційної інстанційї дійшла висновку, що місцевим господарським судом обґрунтовано встановлено, що власником сорту гороху посівного Меценат є позивач згідно патенту №140026 (а.с.31).

Так, позивач просить стягнути з відповідача суму роялті у розмірі 4 103,00 грн. за ліцензійним договором №74-А від 07.02.2017.

Доказів реалізації переведеного відповідачем насіння в товарне юридичним або фізичним особам матеріали справи не містять.

При цьому, позивачем обґрунтованого розрахунку відповідної суми роялті у розмірі 4 103,00 грн. із визначенням відповідної бази нарахування не надано.

Ліцензійний договір №74-А від 07.02.2017 разом з додатковими угодами до нього від 01.03.2018 та 23.04.2019 є припиненим внаслідок закінчення строку його дії 01.06.2020. Доказів продовження дії даного договору матеріали справи не містять.

За позовною заявою визначено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 50 595,38 грн., у тому числі: суму основного боргу у розмірі 45 953,00 грн., пеню у розмірі 4 642,38 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що за позовною заявою роялті позивачем не заявлено.

З огляду на викладене, позивач просить стягнути кошти за поставлений товар за договором про поставку насіння. А у судовому засідання 21.04.2021 року визначено, що залишок суми нарахований, як роялті за обома договорами. Однак, за вищевказаними договорами сторони не узгоджували порядок нархування зазначених сум.

Також, посилання позивача щодо нарахування розміру пені за двома договорами у розмірі 4 642,38 грн. є необгрунтованим, оскільки відсутній розрахунок та період нарахувань за кожним договором окремо. Тому, судова колегія дійшла висновку про відмову у задоволення пені у розмірі 4 642,38 грн.

Таким чином апеляційна скарга позивача підлягає частковому задоволенню.

Стосовно вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості із сплати отриманого насіння соняшнику гібриду «Добродій» в сумі 32 400,00 грн. за договором №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020, судова колегія апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду наступне.

Частиною 1,2 статті 172 ЦК України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктом 1 статті 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі. Або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Зокрема, вимогами вищенаведеної статті врегульовано, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом п.1.1. та п.2.3. договору №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020, даний договір укладений сторонами щодо передачі насіння соняшнику гібриду першого покоління (F1) Добродій в кількості 300 кг на загальну суму 32 400,00 грн., яке відповідач має прийняти та оплатити, проте цей договір не містить умов щодо передачі відповідачеві ліцензії на використання цього сорту рослин.

Матеріалами справи підтверджується, що ТОВ «Семагро» просив позивача відвантажити насіння соняшнику/гібрид/Добродій F1 у кількості 300 кг (а.с.25).

На виконання умов договору, згідно накладної №59 від 27.02.2020 року було передано насіння на суму 32400, 00 грн. у кількості 300 кг (а.с.22).

З боку отримувача наявний підпис. Однак, свої обов`язки з боку ТОВ «Семагро» по договору №74 не виконало.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується із висновками суду першої інстанції, про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Оскільки матеріалами справи підтверджується поставка насіння соняшнику/гібрид/Добродій F1 по договору №10-Ф1-20 від 27.02.2020 р. Але з боку, відповідача (отримувача) оплати за вказану продукцію за накладною №59 від 27.02.2020 р. не надано.

В матеріалах справи міститься лише копії листів від 25 лютого 2020 року та від 28 квітня 2020 року, в якому відповідач гарантував оплату згідну рахунка №156 від 18.02.2020 року у сумі 32400,00 грн. та згідно рахунка №157 від 18.02.2020 року у сумі 9450,00 грн. Загальну суму обох рахунків відповідач зобов`язався здійснити у строк спочатку до 31.03.2020 року, в подальшому, до 01.11.2020 року.

Позивач листом №1/2а-05/464 від 29.10.2020 року повідомив відповідача, що у разі відсутності дій з боку отримувача товару, позивач буде вимушений звернутися з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку (а.с.27). Відповіді на вказаний лист відповідачем не надано.

В подальшому, позивач звернувся до відповідача з претензією №1/2а-05/420 від 01.10.2020 року, в якому останній відзначав, що у порушення прийнятих договірних зобов`язань ТОВ «Семагро» не надало звіт про рух насіння, а також не сплатило авторську винагороду. Позивач просив протягом 10 (десяти) днів з дня отримання претензії надати звіт про виробництво та рух насіння, виконати обов`зок по оплаті авторської виноороди (роялті), надав платіжні реквізити та попередив, що у разі невиконання зазначених договірних обов`язків позивач буде вимушений звернутись за захистом свого порушеного права до господарського суду (а.с.36). Відповіді на вищенаведену претензію відповілач не надав.

Враховуючи вищенаведене судова колегія дійшла висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сумма 32400,00 грн. за поставку насіння соняшнику/гібрид/Добродій F1 по договору №10-Ф1-20 від 27.02.2020 р.

Крім того, Господарський суд Харківської області дійшов обґрунтованого висновку, що договір №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020 за своєю правовою природою є договором поставки певного сорту рослин та не є ліцензійним договором у розумінні ст.1109 ЦК України, тому вимога позивача про сплату роялті в сумі 9 450,00 грн. на підставі цього договору не може бути задоволена.

Гарантійний лист відповідача від 28.04.2020 про сплату суми роялті в розмірі 9450,00 грн. згідно з рахунком №157 від 18.02.2020 та акт №80 приймання-здавання робіт, на який посилається позивач в позовній заяві, не може вважатися належним та допустимим доказом надання позивачем, як ліцензіаром, відповідачеві, як ліцензіату, невиключної ліцензії на використання зазначеного сорту соняшнику, оскільки зазначені документи в матеріалах справи відсутні.

Крім того, ані рахунок №157 від 18.02.2020, ані акт №80 приймання-здавання робіт від 25.02.2020 на суму 9450,00 грн. не містять посилань на договір, на підставі якого він виставлений відповідачеві.

За даною справою, позивач заявляє вимогу саме про стягнення заборгованості за договором №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020 з відповідача, як ліцензіата, та, відповідно, позов обґрунтовує порушенням відповідачем-ліцензіатом права інтелектуальної власності позивача на сорти рослин.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із висновками місцевого господарського суду, що договір №10-Ф1-20 на реалізацію наукової продукції від 18.02.2020 за своєю правовою природою є договором поставки певного сорту рослин та не є ліцензійним договором у розумінні ст. 1109 ЦК України, оскільки матеріали справи не містять протилежного.

Враховуючи наведене, суд обґрунтовано відмовив у задоволені позовної вимоги позивача в частині стягнення винагороди (роялті) у розмірі 9 450,00 грн.

Інші доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження під час перегляду справи.

Враховуючи у даному випадку сукупність встановлених вище обставин та положення ст.ст.73-79, 86 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог відповідному розмірі.

Колегія суддів вважає за необхідне застосувати повноваження, передбачені ч. 4 ст.277 ГПК України та ухвалити нове рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу в розмірі 32 400,00 грн. за поставку насіння соняшнику/гібрид/ Добродій F 1 за договором №10/Ф1-20 від 18.02.2020 р.

Відповідно до ст.282 Господарського процесуального кодексу України , у випадку зміни судового рішення суд апеляційної інстанції здійснює новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції.

Частиною 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України визначено, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином у відповідності до вимог вищенаведеної статті, витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Як передбачено частиною третьою статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої даної статті.

Вказана справа є малозначною та не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 273, 275, 277, 282, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Інституту рослинництва імені В. Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України, м. Харків на рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 року у справі №922/3811/20 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Харківської області від 15.02.2021 року у справі №922/3811/20 скасувати частково.

Прийняти нове рішення в частині задоволення позовних вимог щодо стягнення боргу в розмірі 32 400,00 грн. за договором №10-Ф1-20 від 18.02.2020 р.

В іншій частині рішення господарського суду Харківської області від 15.02.2021 року у справі №922/3811/20 залишити без змін.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Семагро» (код ЄДРПОУ 31635689, 61080, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 201) на користь Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497116, 61060, пр. Московський, 142) суму основного боргу 32 400,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Семагро» (код ЄДРПОУ 31635689, 61080, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 201) на користь Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497116, 61060, пр. Московський, 142) витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у розмірі 1345,91 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Семагро» (код ЄДРПОУ 31635689, 61080, м. Харків, проспект Гагаріна, будинок 201) на користь Інституту рослинництва імені В.Я. Юр`єва Національної академії аграрних наук України (код ЄДРПОУ 00497116, 61060, пр. Московський, 142) витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 2018,86 грн.

Господарському суду Харківської області видати відповідні накази згідно вимог Закону України "Про виконавче провадження".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 21.04.2021 р. оголошено вступну та резолютивну частину.

Повний текст постанови складено та підписано 23.04.2021 р.

Головуючий суддя Л.Ф. Чернота

Суддя І.В. Зубченко

Суддя О.Є. Медуниця