ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року Справа № 906/193/21

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Розізнана І.В., суддя Василишин А.Р. , суддя Грязнов В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.02.2021 у справі №906/193/21 (суддя Лозинська І.В.)

за заявою виконувача обов`язки керівника Житомирської місцевої прокуратури від 24.02.2021 вих. №32-84-1677 про забезпечення позову у справі

за позовом Виконувача обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Житомирській області (м. Житомир)

до відповідача-1 Житомирської міської ради (м. Житомир)

до відповідача-2 Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" (м. Житомир)

про визнання незаконними та скасування рішення, визнання недійсним договору суперфіцію, скасування запису та повернення земельної ділянки

за участю представників сторін:

органу прокуратури Гарбарук В.А.;

позивача не з`явився;

відповідача 1 не з`явився;

відповідача 2 не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

24.02.2021 до суду від виконувача обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим №1810136300:11:012:0079 та заборони вчиняти дії, пов`язані із забудовою даної земельної ділянки, її відчуження, заборони суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав і нерухоме майно стосовно вказаної вище земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.02.2021 у справі №906/193/21 частково задоволено заяву виконувача обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури від 24.02.2021, вих. №32-84-1677 про забезпечення позову. Заборонено Міжнародному благодійному фонду "Місія в Україну" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079, площею 1,0000 га, за адресою: м. Житомир, проїзд Шпаковський, 15. Відмовлено в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079 та заборони її відчуження, а також заборони суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав і нерухоме майно стосовно вказаної земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україну" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.02.2021 у справі №906/193/21 про забезпечення позову в частині заборони Міжнародному благодійному фонду "Місія в Україну" (10003, м. Житомир, вул. Старовільська, 29, кв. 1, код ЄДРПОУ 21688006) вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079, площею 1,0000 га, за адресою: м. Житомир, проїзд Шпаковський, 15 та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені заяви виконувача обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури про забезпечення позову в цій частині відмовити. Вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі з`ясував обставини справи й не звернув увагу на наявні в матеріалах справи докази, які мають значення для правильного вирішення питання щодо пропорційного, співмірного та справедливого балансу і рівноваги під час обрання заходу забезпечення позову, що призвело до невірного застосування судом норм як матеріального так і процесуального права.

Скарга мотивована тим, що заява позивача про забезпечення позову не обґрунтована відповідними доказами та базується лише на власних міркуваннях та припущеннях позивача. Зокрема, виходячи з предмета позову, позивачем не доведено правового зв`язку між таким заходом забезпечення позову як заборона відповідачу Міжнародному благодійному фонду "Місія в Україну" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки та предметом позовної заяви. А саме, позивачем не заявлено жодних вимог щодо усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою (негаторний позов) шляхом знесення збудованого нерухомого майна (споруд), на яке вже є зареєстроване право приватної власності, з огляду на що вважає, що заявлені позовні вимоги не є достатніми для застосування заходів забезпечення позову, які були задоволені судом ухвалою від 25.02.2021.

Окрім того, розглядаючи заяву про забезпечення позову та при винесенні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції не пересвідчився з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; не з`ясував майновий характер та обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, зокрема, МБФ "Місія в Україну", а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою.

Також, на думку скаржника при встановленні зазначеної відповідності слід було враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює законну діяльність із необхідними проектами, дозволами; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд зобов`язаний брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Так, 03 лютого 2021 року було укладено Договір на виконання будівельних робіт з господарюючим суб`єктом ПП БК "Гарант-С", згідно якого скаржник має зобов`язання й невиконання якого будуть тягнути значні матеріальні втрати як для скаржника, так і для здійснення господарської діяльності генпідрядника, що в свою чергу призводить до значних порушень прав та інтересів.

Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.

Також, скаржник вважає, що посилання позивача на наявність судового рішення у справі №906/1188/18, яким задоволено в повному обсязі позов заступника керівника Житомирської місцевої прокуратури і визнано недійсним первісний договір суперфіцію не є актуальним та преюдиційним в даній справі.

Листом Північно-західного апеляційного господарського суду №906/193/21/1699/21 від 15.03.2021 витребувано матеріали оскарження ухвали у справі №906/193/21 з Господарського суду Житомирської області. 23.03.2021 матеріали оскарження ухвали у справі №906/193/21 надійшли на адресу Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.03.2021 у справі №906/193/21 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.02.2021 у справі №906/193/21; розгляд апеляційної скарги призначено на "20" квітня 2021 року о 16:00 год.; запропоновано позивачу та відповідачу-1 в строк до 15.04.2021 надати суду обґрунтовані відзиви на апеляційну скаргу, в порядку передбаченому статтею 263 ГПК України та докази надсилання копії відзиву та доданих до нього документів відповідачу-2.

Матеріалами справи стверджується, що ухвалу суду від 29.03.2021 у справі №906/193/21 було отримано учасниками справи, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.

Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україну" 08.04.2021 подав клопотання про долучення фото доказів, до якого долучив фотозвіт про стан будівництва на земельній ділянці кадастровий номер 1810136300:11:012:0079, площею 1,0000 га, за адресою: м. Житомир, проїзд Шпаковський, 15 станом на 01.03.2021.

16.04.2021 на поштову адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшов від органу прокуратури відзив на апеляційну скаргу (вих.№ 20210000140018 від 15.04.2021), в якому з підстав викладених у ньому, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.02.2021 у справі №906/193/21 без змін.

20.04.2021 на електронну адресу Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли від Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" заперечення на відзив з додатками.

Позивач та відповідач-1 своїми процесуальними правами на подачу відзиву з приводу поданої апеляційної скарги не скористалися, що відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України не перешкоджає перегляду ухвали суду першої інстанції.

В судове засідання 20.04.2021 з`явився прокурор.

Прокурор в судовому засіданні 20.04.2021 заперечив доводи апеляційної скарги, посилаючись на підстави зазначені у відзиві.

Позивач та відповідачі в судове засідання 20.04.2021 не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, та те, що явка представників учасників судового процесу в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні.

Відповідно до ст. ст. 269, 270 ГПК України апеляційна інстанція переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно із п.3 ч.1 ст.255 ГПК України окремо від рішення суду першої інстанції можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції: про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали оскарження ухвали та обставини на предмет повноти їх встановлення, надання їм судом першої інстанції належної юридичної оцінки, вивчивши доводи апеляційної скарги стосовно дотримання норм матеріального і процесуального права судом першої інстанції, заслухавши пояснення прокурора, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Під час дослідження матеріалів оскарження ухвали апеляційним судом встановлено наступне.

24.02.2021 до Господарського суду Житомирської області від виконувача обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури надійшла позовна заява в інтересах держави в особі ГУ Держгеокадастру у Житомирській області до Житомирської міської ради та Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" про визнання незаконним та скасування п. 6 рішення Житомирської міської ради від 31.10.2019 №1657 "Про розгляд клопотань суб`єктів земельні відносин"; визнання недійсним договору суперфіцію від 27.12.2019, укладеного між відповідачами; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про інше речове право №35269472; зобов`язання Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україні" повернути Житомирській міській об`єднаній територіальній громаді в особі Житомирської міської ради земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079, а також стягнення судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, посиланням на те, що право користування земельною ділянкою МБФ "Місія в Україну" для забудови припинено 01.10.2019 на підставі п. 4 ч. 6 ст. 102-1 ЗК України та п.4 ч.1 ст. 416 ЦК України; чинним законодавством не передбачено можливості поновлення договору суперфіцію на новий строк чи переважного права суперфіціарія на укладання нового договору; прокурор вважає, що передача спірної земельної ділянки в користування для забудови після припинення договору суперфіцію № 160 від 30.09.2016 мала б відбуватися на загальних підставах, передбачених главою 21 ЗК України, якою визначено процедуру продажу земельних ділянок або прав на них на конкурентних засадах; договір суперфіцію № 160 від 30.09.2016 є недійсним з моменту його укладення та не створює будь-яких юридичних наслідків, в тому числі виникнення у суперфіціарія права на його поновлення.

Ухвалою від 25.02.2021 господарським судом відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в підготовчому засіданні в порядку загального позовного провадження.

24.02.2021 до суду від виконувача обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури надійшла заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим №1810136300:11:012:0079 та заборони вчиняти дії, пов`язані із забудовою даної земельної ділянки, її відчуження, заборони суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав і нерухоме майно стосовно вказаної вище земельної ділянки.

Вказана заява обґрунтована тим, що, як зазначено у позовній заяві, поданій до господарського суду, Житомирською міською радою з порушенням вимог Земельного кодексу України, без обов`язкового проведення земельних торгів, як того вимагають положення ст. 134 ЗК України прийнято рішення та укладено з МБФ "Місія в Україну" договір суперфіцію щодо земельної ділянки комунальної власності рекреаційного призначення площею 1 га; прокурор вважає, що зазначене є підставою для визнання незаконним та скасування відповідного рішення міської ради в частині та визнання недійним укладеного на його підставі договору суперфіцію; на спірних землях розпочато будівництво котельні та інших об`єктів нерухомості; право власності на об`єкти незавершеного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить відповідна інформаційна довідка; у разі задоволення позову при не зупиненні будівництва буде істотно ускладнюватися виконання рішення суду щодо повернення земельної ділянки рекреаційного призначення та приведення її у стан, придатний для її використання.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 25.02.2021 у справі №906/193/21 частково задоволено заяву виконувача обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури від 24.02.2021, вих. №32-84-1677 про забезпечення позову. Заборонено Міжнародному благодійному фонду "Місія в Україну" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079, площею 1,0000 га, за адресою: м. Житомир, проїзд Шпаковський, 15. Відмовлено в забезпеченні позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079 та заборони її відчуження, а також заборони суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав і нерухоме майно стосовно вказаної земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Міжнародний благодійний фонд "Місія в Україну" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що як вбачається із доводів та вимог апеляційної скарги, ухвала суду першої інстанції Міжнародним благодійним фондом "Місія в Україну" оскаржується лише в частині вжиття заходів забезпечення позову, в іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому згідно з ч.1ст.269 ГПК України в апеляційному порядку не переглядається.

Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку винесеній ухвалі в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Господарський процес є різновидом юридичної діяльності, яку регулюють норми господарського процесуального права, тобто встановлена нормами процесуального права форма діяльності господарських судів, яка спрямована на захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів суб`єктів господарювання.

Предметом господарського процесу як форми діяльності суду є господарські спори або інші справи віднесені до компетенції господарських судів Господарським процесуальним кодексом України та іншими законами. Установлений нормами господарського процесуального права порядок порушення процесу, підготовки справи до розгляду, розгляду й вирішення справ, оскарження і перегляду рішень господарського суду, а також виконання рішень господарського суду є процесуальною формою.

В господарському процесі суд, сторони, інші учасники можуть здійснювати ті дії, які передбачені господарськими процесуальними нормами. Роль і значення процесуальної форми полягає в тому, щоби забезпечити захист існуючих прав суб`єктів господарювання та гарантувати винесення законних і обґрунтованих рішень. Господарський процес являє собою єдність процесуальних прав і обов`язків господарського суду, сторін та інших учасників процесу.

Процесуальна форма є нормативно встановленим порядком здійснення правосуддя.

Здійснення процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків повинно відбуватися згідно з порядком, встановленим господарським процесуальним законодавством.

Відповідно до частин першої та другої статті 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Відповідно до частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1- 9 цієї частини.

Частинами першою, третьою статті 138 ГПК України встановлено, що заява про забезпечення позову подається: 1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

За змістом статті 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Тобто, за приписами чинного господарського процесуального законодавства таку процесуальну дію, як забезпечення позову, може бути вчинено як до пред`являння позову так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

24.02.2021 виконувач обов`язків керівника Житомирської місцевої прокуратури звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим №1810136300:11:012:0079 та заборони вчиняти дії, пов`язані із забудовою даної земельної ділянки, її відчуження, заборони суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міській, районній, районній у містах Києві та Севастополі державній адміністрації; акредитованим суб`єктам; державним реєстраторам прав на нерухоме майно, нотаріусам проводити будь-які реєстраційні дії, в тому числі посвідчувати правочини, реєструвати право власності, перехід права власності, обтяження, інші речові права та вносити відповідні зміни до Державного реєстру речових прав і нерухоме майно стосовно вказаної вище земельної ділянки.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд здійснює оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати необхідність вжиття відповідного заходу забезпечення позову. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Забезпечення позову визначається як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, має тимчасовий характер і діє до закінчення розгляду справи по суті заявлених вимог.

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Доказування повинно здійснюватися за загальними правилами відповідно до ст.74 ГПК України. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Оскільки у даному випадку позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, то в цьому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (наведену правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

Як вбачається з матеріалів справи, позов у справі містить немайнові вимоги і обґрунтований порушенням відповідачем-1 вимог Земельного кодексу України, а саме без обов`язкового проведення земельних торгів, як того вимагають положення ст. 134 ЗК України прийнято рішення та укладено з МБФ "Місія в Україну" договір суперфіцію щодо земельної ділянки комунальної власності рекреаційного призначення площею 1 га; прокурор вважає, що зазначене є підставою для визнання незаконним та скасування відповідного рішення міської ради в частині та визнання недійним укладеного на його підставі договору суперфіцію; на спірних землях розпочато будівництво котельні та інших об`єктів нерухомості; право власності на об`єкти незавершеного будівництва зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо спірної земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079; у разі задоволення позову при не зупиненні будівництва буде істотно ускладнюватися виконання рішення суду щодо повернення земельної ділянки рекреаційного призначення та приведення її у стан, придатний для її використання.

Здійснення будівельних робіт на даній земельній ділянці за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079 не заперечується і відповідачем-2.

Вказані обставини колегія суддів вважає достатніми для висновку про те, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову ускладнить відновлення порушених прав територіальної громади в разі задоволення позову, зокрема з урахуванням того, що очікувано виникають побоювання, що повно захистити інтереси територіальної громади в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду буде неможливо.

Колегією суддів апеляційної інстанції також приймається до уваги, що підставою проведення будівництва об`єкту є рішення Житомирської міської ради №174 від 16.03.2016 "Про затвердження технічної документації щодо поділу земельної ділянки по вул.Чуднівській та р.Тетерів" та договір суперфіцію №160 від 30.09.2016, укладений Житомирською міською радою та Міжнародним благодійним фондом "Місія в Україну", які в подальшому рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.02.2020 у справі № 906/1188/18, залишеним без змін постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.06.2020, визнано недійсним, незаконним та скасовано.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що Житомирською місцевою прокуратурою доведено необхідність заборони Міжнародному благодійному фонду "Місія в Україну" вчиняти дії, пов`язані із забудовою земельної ділянки за кадастровим номером 1810136300:11:012:0079, яка знаходиться у володінні Житомирської міської об`єднаної територіальної громади, тому відповідно до ст. 140 ГПК України заява Житомирської місцевої прокуратури про забезпечення позову в цій частині підлягає задоволенню.

Доводи скаржника, що вжиття заявлених заходів забезпечення позову повністю припинить господарську діяльність відповідача-2, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки не підтверджено, що його господарська діяльність пов`язана лише з будівництвом на вказаній земельній ділянці.

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року).

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, колегія суддів вважає посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, безпідставними та документально необґрунтованими. Суд першої інстанції повно з`ясував обставини справи і дав їм правильну юридичну оцінку. Порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права при розгляді заяви судом першої інстанції судовою колегією не встановлено, тому мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі судового рішення, а наведені в ній доводи не спростовують висновків суду.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Міжнародного благодійного фонду "Місія в Україну" на ухвалу Господарського суду Житомирської області від 25.02.2021 у справі №906/193/21 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки визначені ст. ст. 287-291 ГПК України.

3. Матеріали оскарження ухвали повернути до Господарського суду Житомирської області.

Повний текст постанови складений "22" квітня 2021 р.

Головуючий суддя Розізнана І.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Грязнов В.В.