Справа № 404/501/20

Номер провадження 2/404/137/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 квітня 2021 року Кіровський районний суд міста Кіровограда

в складі: головуючого судді Кулінка Л.Д.

за участю секретаря Мартиненко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження в місті Кропивницькому цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Управління з питань захисту дітей Міської ради міста Кропивницького (місцезнаходження: 25006, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок № 41; код ЄДРПОУ 42215510), про зобов`язання виконати умови договору, усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею,-

В С Т А Н О В И В:

У січні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом, про зобов`язання ОСОБА_2 виконати умови нотаріального посвідченого договору від 27 вересня 2017 року, зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди у спілкуванні батька, ОСОБА_1 з донькою, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначення способів участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини, а саме: без перешкод спілкуватися з дитиною в будь-який час та будь-який день тижня, а також три рази на тиждень, в тому числі, в один вихідний день, брати дитину за місце проживання батька, та не забороняти їй залишатися з ночівлею; такі свята як день народження та новий рік щорічно по черзі відзначати у матері потім у батька, без присутності матері, а також спілкування доньки з батьком протягом половини шкільних канікул без присутності матері за місце проживання батька та відпочивати разом з ним як на території України, так і за її межами. Зобов`язання ОСОБА_2 за два дні до дня зустрічі позивача з донькою, надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця навчання, проживання, перебування дитини, а у разі настання таких змін, повідомляти про це його особисто на наступний день з дня настання таких обставин. Не обмежувати спілкування з донькою ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 засобами телефонного, поштового, електронного та іншого засобу зв`язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування між батьком та донькою. В обгрунтування поданого позову зазначено, позивач перебував у зареєстрованому шлюбі із відповідачем з 2003 по 2017 роки. Від шлюбу у сторін народилась спільна донька, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У 2017 році шлюб між сторонами розірвано. 27 вересня 2017 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_1 укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, який посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Новицькою І.О., зареєстрований за № 818. Відповідно до умов цього договору сторонами було визначено місце продивання та узгоджений порядок спілкування позивача з дитиною, тобто тим з батьків, з ким дитина проживає окремо.

Однак позивач вважає, що умови договору від 27.09.2017 року відповідачем не виконуються, чим порушуються права та обов`язки батька у вихованні та спілкуванні з дитиною. Зокрема, донька не проживає за адресою по АДРЕСА_2 , а проживає в бабусі за адресою АДРЕСА_3 , чим позивач порушила пункт 1.3 Договору. Крім того, відповідач не повідомляла позивача про зміну свого місця проживання, що є порушенням пункту 3.3.1 Договору. Відповідач перешкоджає виконувати батькові свої батьківські обов`язки, перешкоджає їх зустрічам з дитиною. Проявляється це в тому, що із весни 2019 року позивач телефонував до відповідача із метою домовитися про час, коли він може спілкуватися із дитиною, але у відповідь чув лише відмову у спілкуванні із дитиною. При цьому жодних причин і мотивів відповідач не повідомляла. Позивач декілька разів приходив за адресою проживання відповідача та доньки з метою побачитися із дитиною та поспілкуватися із нею, але відповідач жодного разу не відчинила двері, перебуваючи при цьому вдома. На неодноразові прохання надати йому можливість бачитись з дитиною відповідач відмовляє.

В позовній заяві зазначено, що позивач, ОСОБА_1 працює в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак» на посаді начальника виробництва. На обліку в психоневрологічному та наркологічному диспансерах не перебуває. До кримінальної відповідальності за вчинення злочинів не притягувався. Крім того будь-яких скарг, заяв та інших повідомлень стосовно неправомірної поведінки позивача не надходило. 3а місцем проживання характеризується позитивно, користується авторитетом серед друзів, громадський порядок не порушує. Жодних шкідливих звичок та противопоказань із медичного боку не має. Як свідомий громадянин, позивач розуміє свій батьківський обов`язок приймати участь у вихованні дитини, а як людина, яка має почуття, він має дуже велике бажання виховувати свою дитину, спілкуватися з нею, віддаючи чи своє тепло і батьківську любов. Обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування із дитиною спричинить шкоду доньці ОСОБА_5 , не існує. Створення перешкод ОСОБА_2 у його спілкуванні із донькою порушує не тільки його права як батька, а в першу чергу порушує права та суперечить інтересам дитини. Відтак позивач вимушений звернутись до суду за захистом свої порушених прав.

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровограда Бершадської О.В. від 18 березня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків (а.с. 50-51).

На виконання вимог ухвали судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 18 березня 2020 року позивачем подано заяву та позовну заяву в новій редакції (вх. № 11340 від 20.03.2020 року), якою усунуто недоліки вказані в ухвалі судді від 18.03.2020 (а.с. 53-60).

Ухвалою судді Кіровського районного суду міста Кіровграда від 24 березня 2020 року відкрито провадження по вищевказаній цивільній справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання (а.с.61).

У зв`язку з звільненням судді ОСОБА_6 , з посади судді Кіровського районного суду міста Кіровограда, відповідно до рішення Вищої Ради Правосуддя від 23.06.2020 року та наказу голови Кіровського районного суду міста Кіровограда від 25.06.2020 року № 121-ОС/д, враховуючи що суддя Бершадська О.В. у вказаному випадку не може продовжувати розгляд справи, відповідно до наказу голови Кіровського районного суду міста Кіровограда про передачу справ № 18-АГ від 26.06.2020 року, невирішені судові справи передані для повторного автоматизованого розподілу, та згідно з пунктом 2.3.50 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, призначено повторний автоматизований розподіл матеріалів справи № 404/501/20, № провадження 2/404/137/20 (розпорядження № 218 від 16.07.2020 року керівника апарату Кіровського районного суду міста Кіровограда «Щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи»).

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 404/501/20, № провадження 2/404/137/20 визначено суддю Кіровського районного суду міста Кіровограда Кулінка Л.Д.

Цивільну справу № 404/501/20, № провадження 2/404/137/20 прийнято до свого провадження, та призначено підготовче засідання (ухвала судді Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 липня 2020 року; а.с.75).

У встановлений ухвалою судді строк, від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог позивача. В обгрунтування поданого відзиву зазначила, що у дійсності відповідач з розумінням та повагою ставиться до права їх спільної з позивачем доньки до підтримання на регулярній основі особистих відносин і прямих контактів з батьком. При цьому, відповідач усвідомлює, що розірвання шлюбу між: батьками та проживання дитини окремо від позивача не впливає на обсяг прав останнього і не звільняє його від обов 'язків щодо дитини. Вцілому, порядок здійснення батьківських прав між батьками врегульовано договором від 27 вересня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Новицькою І.О., реєстровий запис № 818. ОСОБА_7 , що місце фактичного проживання дитини АДРЕСА_2 протягом строку дії договору на АДРЕСА_3 не змінювалося, у зв 'язку з чим доводи відповідача в цій частині є відверто неправдивими. Крім того, контактний номер телефону відповідача, принаймні з 16 серпня 2016 року, також не змінювався, що підтверджується долученою безпосередньо позивачем до матеріалів позовної заяви копією позову про розірвання шлюбу та поділ майна. Сукупність обставин щодо нібито наявних перешкод з боку матері у спілкуванні дитини з батьком вражає не підтвердженим належними та допустимими доказами. Вказала, що «абсолютному» праву позивача на зустріч з донькою має передувати попереднє погодження матері з урахуванням належного стану здоров 'я дитини, що відповідає змісту договору , однак позивачем не враховується. До того ж дитина відвідує школу, гуртки та має право на власне дозвілля, водночас, доводи позивача не містять жодних, посилань на думку дитини по суті поданого ним позову, яка має у даному випадку враховуватися. Зазначила, що саме поведінка батька слугувала підставою до того, що донька не має наразі бажання з ним бачитися. Посилалась на пункт 4.3 договору згідно якого за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни розірвання цього Договору вирішується в судовому порядку. З огляду на вищевикладене, вважає, що зміни до договору на підставі рішення суду може бути внесено лише після того, як зацікавлена сторона попередньо звернулася до іншої з відповідною пропозицією і таку пропозицію було відхилено іншою стороною. Тому вважає, що належним способом захисту права зацікавленої сторони договору буде позов про внесення відповідних змін до його умов. У даному випадку позивач одноособово та всупереч визначеної процедури прагне в судовому порядку закріпити нові умови договору. Крім того, заявлені вимоги про зобов`язання відповідача виконати умови договору (пункт 1 прохальної частини позовної заяви) та визначення способів участі позивача у спілкуванні та вихованні дитини (з наведенням нових умов пункти 3, 4, 5 прохальної частини позовної заяви) є взаємовиключеними, Відтак, позов не визнає (а.с. 93-95).

Через канцелярію суду позивачем подано відповідь на відзив (вх. № 36945 від 05.11.2020 року) в якому позивач зазначає, що відзив на цивільній позов є необгрунтованим та безпідставним, оскільки позивачем під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитиини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я, та інші обставини, що мають істотне значення. Позивач зазначає, що він в жодному разі від обов`язків не бажає звільнятись, а навпаки бажає виконати свої обов`язки в повній мірі. Крім того, позивач зазначив, що думка відповідача щодо не бажання дочки спілкуватись з батьком, є особистою упередженою думкою відповідача, і доказами не підтверджена (а.с.98а-98е).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 листопада 2020 року клопотання представника позивача, адвоката Вишня-Чижова Г.В. про витребування доказів, задоволено. Витребувано в Управління з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького письмовий висновок щодо розв`язання спору між ОСОБА_1 , до ОСОБА_2 , про зобов`язання виконати умови договору, усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею (а.с.113).

Ухвалою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 17 лютого 2021 року закрито підготовче провадження по вказаній цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 152).

Представник позивача в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги, посилаючись на обставини викладені в позові.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти задоволення позовних вимог позивача, посилаючись на їх необгрунтованість та недоведеність.

Представник третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Управління з питань захисту дітей Міської ради міста Кропивницького підтримувала висновок, а в судове засідання, призначене на 14.04.2021 року не з`явився, подала до суду заяву (вх. № 14640 від 14.04.2021 року) про розгляд справи за його відсутності, та поданий на виконання ухвали суду від 20.11.2020 року висновок підтримує (а.с.163-164).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши думку учасників справи, оцінивши наявні в матеріалах справи та досліджені в судовому засіданні докази, суд встановив таке.

Статтею 4 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини першої статті 13 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (стаття 81 Цивільного процесуального кодексу України).

Судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, від шлюбу у них народилась спільна донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 11.01.2010 року виданого Центральним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного управління юстиції у Кіровоградській області, актовий запис за № 22 (а.с.15).

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 27 вересня 2017 року укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Новицькою І.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 818 (далі - Договір)(а.с.41-43). Згідно свідоцтва про зміну імені, серії НОМЕР_4 від 15.03.2018 року ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_8 (а.с. 35).

Пунктом 1.1. Договору визначено, що цей договір укладено стосовно місця проживання та утримання спільної малолітньої доньки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В пункті 1.3 Договору батьки визначили місце проживання дитини, а саме:за місцем проживання матері за адресою: АДРЕСА_2 . У разі зміни місця проживання дитини, мати зобов`язується попереджувати батька письмово із зазначенням точного місця проживання дитини не пізніше одного тижня з моменту зміни місця проживання.

Також в пунктах 2.1, 2.2 Договору сторони погодили, що батько має право, за попереднім погодженням з матір`ю і враховуючи стан здоров`я дитини, зустрічатися на території України та без перешкод спілкуватись з дитиною в будь-який день тижня, а також три рази на тиждень, в тому числі, в один вихідний день брати дитину за місцем проживання батька. У період шкільних канікул, батько має право проводити більше часу разом з дитиною та відпочивати разом з нею як на території України так і за її межами.

У відповідності до пунктів 4.3. 4.4. Договору за згодою сторін в період дії договору зміни та доповнення до нього вносяться шляхом укладення додаткового договору, посвідченого нотаріально. Таким же шляхом договір може бути розірвано. Одностороння відмова від виконання договору або одностороння зміна його умов не допускається. При відсутності домовленості між сторонами питання зміни чи розірвання цього договору вирішуються в судовому порядку. Всі спори, що виникнуть в процесі виконання цього договору, та розбіжності в тлумаченні окремих положень цього договору вирішуються стороанми шляхом переговорів, а у разі недосягнення згоди у судовому порядку відповідно до діючого законодавства (а.с. 41-43).

Частина перша статті 6 Цивільного кодексу України встановлює припустимість укладення будь-яких договорів, не передбачених актами цивільного законодавства, але які не суперечать загальним засадам цивільного законодавства. Принцип свободи договору дає можливість реалізувати приватній особі право врегулювати свої відносини за власним розсудом за допомогою договору, не передбаченого актами цивільного законодавства.

Оскільки між позивачем та відповідачем було укладено договір між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини, посвідчений 27.09.2017 року приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Новицькою І.Ю., зареєстровано в реєстрі за № 818, на відносини між сторонами розповсюджуються норми цивільного законодавства України щодо обов`язковості договору.

Частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено що підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частин першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 Цивільного кодексу України проголошено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданою Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку «Рідний дім 30» ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , разом з нею проживає донька ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та зареєстрований але не проживає ОСОБА_1 (а.с. 37).

Позивачем підтверджено, що жодних обставин, які б давали підстави вважати, що його спілкування із дитиною спричинить шкоду доньці не існує. Вказані обставини підтверджуються довідкою Комунального некомерційного підприємства «Кіровоградський обласний наркологічний диспансер» за № 2852 від 27.11.2019 року, відповідно до якої ОСОБА_1 в обласному наркологічному диспансері на обліку не значиться, за допомогою не звертався, лікарем не оглядався (а.с. 19); медичною довідкою Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня Кіровоградської обласної ради» серії 12ЯЯУ №701584 про проходження обов`язкових попереднього та періодичного психіатричних оглядів, за якою позивач психіатричних протипоказань до управління автотранспортом немає (а.с. 20); характеристикою з місця роботи № 33/12 від 10.12.2019 року згідно якою ОСОБА_1 в 2001 році був прийнятий на роботу до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак» на посаду головного технолога, а з 2008 року і по теперешній час, працює на посаді начальника виробництва. За цей період позивач зарекомендував себе як гармотний, кваліфікований спеціаліст, ефективний керівник, уважний до потреб підпорядкованих йому працівників. Трудову дисципліну ніколи не порушував, легко знаходить спільну мову із співробітниками, проявляє ініціативу при вирішенні виробничих завдань, в колективі користується повагою та авторитетом (а.с. 22).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно із частиною сьомої статті 7 Сімейного кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно зі статтями 18, 27 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікаваної Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, чинної для України з 27 вересня 1991 року (далі - Конвенція), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

У частині першій статті 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Верховною Радою України кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набрала чинності для України 27.09.1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтями 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї разом з батьком або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкування з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 153 Сімейного кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

Положеннями статті 157 Сімейного кодексу України передбачено, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обовязків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини третьої статті 9 Конвенції про права дитини, дитина, яка не проживає з одним чи обома батьками, має право підтримувати на регулярній основі особисті і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. Право на спілкування з дитиною та участі у її вихованні того з батьків, хто проживає окремо від дитини, кореспондує обов`язок того, з ким проживає дитина, не чинити перешкод у здійсненні свого права.

Згідно зі статтею 159 Сімейного кодексу України якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

На виконання ухвали Кіровського районного суду міста Кіровограда від 20 листопада 2020 року про витребування доказів, Управлінням з питань захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького надано до суду висновок № 325/49-05-24 від 21.01.2021 року відповідно до якого, за місцем проживання ОСОБА_1 створені умови для перебування дитини, що підтверджується актом обстеження умов проживання. Під час бесіди з працівником Управління малолітня ОСОБА_3 повідомила, що бажає спілкуватись з батьком. Отже рішенням комісії, керуючись інтересами дитини, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити наступний спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні дочки ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 , та спілкуванні з нею, а саме: за попереднім з матір`ю погодженням, враховуючи стан здоров`я дитини, зустрічатись та без перешкод спілкуватись з дитиною в будь-який час і в будь-який день тижня, а також три рази на тиждень, в тому числі, в один вихідний день брати дитину за місце проживання батька. У період шкільних канікул проводити разом з дитиною не менше ніж половину канікул та відпочивати разом з дочкою як на території України, так і за її межами (а.с. 149-150), що повністю відповідає домовленості між батьками, врегульованою у пунктах 2.1 та 2.2. Договору

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свогоо собистого немайнового або майнового права та інтересу (стаття 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 12 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи та на на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Частина перша статті 81 Цивільного процесуального кодексу України зобов`язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Проте, з матеріалів справи вбачається лише те, що позивач звертався до Управління з захисту прав дітей Міської ради міста Кропивницького лише задля того, щоб було зафіксовано факт того, що відповідач не надає можливості спілкуватись з дитиною, але будь-які докази про результати проведених перевірок стосовно вчинення відповідачем перешкод у спілкуванні позивача з дитиною відсутні, так як і відсутні докази звернення ОСОБА_1 до правоохоронних органів, ознак адміністративного правопорушення зі сторони відповідача не виявлено та відповідних доказів до суду надано не було.

Позивач не надав суду доказів того, що відповідач не виконує умови Договору, а твердження позивача про порушення його прав та інтересів не доведені. Також не надано доказів існування перешкод зі сторони відповідача щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, а надані пояснення ґрунтуються виключно на припущеннях, що є недопустимим.

Суд погоджується з доводами представника відповідача, що заявлені позовні вимоги про зобов`язання відповідача виконати умови Договору суперечать позовним вимогам щодо визначення способів участі ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини, викладені в прохальній частині позовної заяви та по суті є зміною умов вказаного Договору, а отже є взаємовиключними.

Посилання представника позивача на норму частини другої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України суд вважає безпідставними та вважає за необхідне зазначити.

За положеннями частин першої, другої статті 5 Цивільного процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Водночас, якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню.

У справі, яка розглядається, позивач обрав спосіб захисту порушеного права у вигляді зобов`язання відповідача виконати умови Договору, усунути перешкоди у вихованні дитини, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею, що визначено законом і в данному випадку врегульовано договором. Натомість не доведення позивачем належними, допустимими та достатніми доказами обгрунтування позову, не може розцінюватись як обов`язок суду визначати у рішенні новий ефективний спосіб захисту прав позивача, які на його думку порушені.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не чиняться перешкоди у спілкуванні з дитиною позивачем. Договором між батьками щодо здійснення батьківських прав та визначення місця проживання дитини від 27.09.2017 року визначено графік спілкування дитини з батьком, при цьому за відсутності доказів щодо невиконання умов зазначеного Договору, у задоволенні позову суд відмовляє в повному обсязі.

Частиною восьмою статті 141 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно з частиною третьою статті 137 Цивільного процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини четвертої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено такі висновки: «розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до Цивільного процесуального кодексу України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. … саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. […] Принцип змагальності знайшов свої втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявність підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності».

Відповідачем на підтвердження витрат на правничу допомогу надано договір про надання правової допомоги від 17.10.2020 року (а.с.120-122), та акт про надану правову допомогу від 23.11.2020 року (а.с.120). Відповідно до вказаного акту ОСОБА_2 , згідно договору від 17.10.2020 року надано правову допомогу на суму 3000,00 грн., а тому уд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у вищевказаній сумі.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору залишити по фактично понесеними позивачем.

Керуючись Законом України «Про охорону дитинства», статями 7, 141, 153, 157, 159 Сімейного кодексу України, статтями 11, 16, 525, 526, 629 Цивільного кодексу України, 4, 5, 6, 11, 12, 13, 16, 81, 137, 139, 141, 263-265, 268 Цивільного процесуального України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: Управління з питань захисту дітей Міської ради міста Кропивницького (місцезнаходження: 25006, місто Кропивницький, вулиця Велика Перспективна, будинок № 41; код ЄДРПОУ 42215510), про зобов`язання виконати умови договору, усунення перешкод у вихованні дитини, визначення способу участі у вихованні дитини та спілкування з нею, відмовити в повному обсязі.

Судові витрати по сплаті судового збору залишити по фактично понесеними позивачем.

Стягнути з ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення суду складено 22.04.2021 року.

Суддя Кіровського Л. Д. Кулінка

районного суду

м.Кіровограда