ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року

м. Київ

Справа № 905/2488/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,

розглянувши у письмовому провадженні касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 (колегія суддів: Пушай В. І. - головуючий, Попков Д. О., Стойка О. В.) та ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2020 (суддя Матюхін В. І.)

за скаргою Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд" на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства "Аграрний фонд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агроінвест"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст обставин справи

1.1. Публічне акціонерне товариство "Аграрний фонд" (далі - ПАТ "Аграрний фонд") звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільськогосподарське підприємство "Агроінвест" (далі - ТОВ "СГП "Агроінвест") про стягнення суми попередньої оплати у розмірі 112 070,00 грн та 24% процентів річних за користування коштами у розмірі 40 287,30 грн.

1.2. Рішенням Господарського суду Донецької області від 17.11.2015 у справі № 905/2488/15 позов ПАТ "Аграрний фонд" задоволено. Стягнуто з ТОВ "СГП "Агроінвест" на користь ПАТ "Аграрний фонд" суму попередньої оплати у розмірі 112 070,00 грн, 24% проценти за користування грошовими коштами у розмірі 40 287,30 грн та судовий збір у розмірі 2 285,36 грн.

1.3. Про примусове виконання рішення 17.12.2015 видано відповідний наказ.

1.4. Стягувач, ПАТ "Аграрний фонд", звернувся до Господарського суду Донецької області зі скаргою на бездіяльність державного виконавця, в якій, з урахуванням заяви про уточнення прохальної частини скарги, просив:

- визнати протиправною бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - державний виконавець) у виконавчому провадженні № 50787554;

-зобов`язати державного виконавця вжити у виконавчому провадженні № 50787554 усіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів щодо примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 17.12.2015, а саме, але не виключно: здійснити запити щодо виявлення належного боржнику рухомого та нерухомого майна; здійснювати перевірку не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника, не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника;

- звернутися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням; звернутися до територіального органу поліції з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 382 Кримінального кодексу України.

1.5. В обґрунтування скарги позивач зазначав, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, який є правонаступником Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Донецькій області, перебуває виконавче провадження № 50787554 про стягнення з відповідача коштів у загальній сумі 154 642,66грн. У 2016-2017 роках державним виконавцем було вчинено низку виконавчих дій щодо виявлення майна боржника, однак протягом 2018-2020 років виконавцем не було вчинено жодних виконавчих дій для виявлення та розшуку майна відповідача, про що свідчить Інформація про виконавче провадження № 50787554, дата отримання 27.01.2020.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.02.2020 (суддя Матюхін В. І.) у справі №905/2488/15 скаргу ПАТ "Аграрний фонд" задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність державного виконавця у виконавчому провадженні № 50787554. Зобов`язано державного виконавця вжити у виконавчому провадженні № 50787554 усіх, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" та Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29.09.2016 № 2832/5), заходів щодо примусового виконання наказу від 17.12.2015, а саме: здійснити запити щодо виявлення належного боржнику рухомого та нерухомого майна; здійснювати перевірку: не рідше ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника. В іншій частині скарги відмовлено.

2.2. Суд першої інстанції зазначив, що державним виконавцем не надано доказів ужиття всіх передбачених законом заходів, спрямованих на вчасне і повне виконання судового рішення, а тому скарга ПАТ "Аграрний фонд" у частині щодо виявлення рахунків боржника, нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника підлягає задоволенню.

2.3. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 30.07.2020 апеляційне провадження за апеляційною скаргою Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) на ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2020 у справі № 905/2488/15 закрито на підставі пункту 2 частини 1 статті 264 Господарського процесуального кодексу України.

2.4. Постановою Верховного Суду від 08.12.2020 р. зазначену ухвалу апеляційного суду скасовано, справу № 905/2488/15 передано до Східного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

2.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 ухвалу господарського суду Донецької області від 19.02.2020 у справі № 905/2488/15 залишено без змін.

2.6. Суд апеляційної інстанції зазначив, що державним виконавцем Григорян Г.Ю. порушувалися строки проведення перевірки майнового стану боржника, встановлені частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", а також з 2018 по 2020 роки не було вчинено жодних активних та ефективних виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання боржником рішення суду у цій справі, у зв`язку з чим суд першої інстанції на законних підставах задовольнив скаргу стягувача у згаданій частині.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. Відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі - Відділ) звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021, відмовити у задоволенні скарги № 02-08/1/143 від 23.01.2020 ПАТ "Аграрний фонд" у повному обсязі.

3.2. Скаржник зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні оскаржуваних судових рішень. Відділ зазначає, що суд апеляційної інстанції не здійснив оцінку всіх наданих до копій матеріалів виконавчого провадження доказів, а ПАТ "Аграрний фонд" не надав суду всіх документів виконавчого провадження.

3.3. У відзиві на касаційну скаргу ПАТ "Аграрний фонд" просить відмовити у задоволенні касаційної скарги Відділу ДВС, ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2020 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 залишити без змін. ПАТ "Аграрний фонд" зазначає, що судами було надано оцінку всіх доказів, які містяться у справі, з дотриманням вимог Господарського процесуального кодексу України. Позивач стверджує, що доводи скаржника про неотримання скарги на бездіяльність Відділу ДВС від 23.01.2020 є безпідставними, оскільки скаргу було направлено ПАТ "Аграрний фонд" поштовим відправленням № 0315114505707, яке міститься в матеріалах справи, і згідно з відомостями офіційного сайту АТ "Укрпошта" поштове відправлення № 0315114505707 було вручене 31.01.2020. ПАТ "Аграрний фонд" зазначає, що, на його думку скаржник, не спростував порушення статті 48 Закону України "Про виконавче провадження" щодо недотримання ним періодичності перевірки майнового стану боржника та стосовно проведення перевірки наявності відкритих рахунків боржника у банку не рідше ніж одного разу на два тижні.

4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

4.1. Переглянувши оскаржувані у справі судові рішення, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши наявні матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

4.2. Суд апеляційної інстанції встановив, що 12.03.2016 Управлінням державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - УДВС ГТУЮ у Донецькій області) отримано заяву стягувача про прийняття до примусового виконання наказу Господарського суду Донецької області від 17.12.2015 у справі № 905/2488/15.

Листом УДВС ГТУЮ у Донецькій області № 922; 923 від 21.03.2016 зазначений наказ скерований до Приморського відділу державної виконавчої служби Маріупольського міського управління юстиції (далі - Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ).

Постановою начальника Приморського ВДВС Маріупольського МУЮ Бутенко І.В. відкрито виконавче провадження № 50787554 з виконання наказу Господарського суду Донецької області від 17.12.2015 № 905/2488/15.

4.3. За даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень (АСВП), державний виконавець здійснював запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником: № 27166706 від 19.04.2017, № 28465055 від 02.06.2017, № 29212565 від 29.06.2017, № 29230838 від 30.06.2017.

4.4. Постановою державного виконавця Приморського ВДВС м. Маріуполь головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області) об`єднано виконавчі провадження № 50787554, № 52018613, № 52018914 у зведене виконавче провадження № 54232942.

Постановою державного виконавця Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області передано виконавчий документ - наказ Господарського суду Донецької області № 905/2488/15 від 17.12.2015 до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень головного територіального управління юстиції у Донецькій області (далі - ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області).

Постановою в.о. начальника УДВС ГТУЮ у Донецькій області Бутко О.В. здійснено передачу зведених виконавчих проваджень про стягнення з ТОВ "СГП "Агроінвест" на користь юридичних осіб з Приморського ВДВС м. Маріуполь ГТУЮ у Донецькій області до ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області.

Постановою головного державного виконавця ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г.Ю. від 18.09.2017 прийнято виконавче провадження № 50787554.

4.5. Суди встановили, що згідно з відомостями АСВП, державним виконавцем здійснено запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником, № 31206295 від 20.09.2017. 12.10.2017 здійснено запити на інформацію до Регіонального сервісного центру міністерства внутрішніх справ України у Донецькій області, Маріупольської філії Державного підприємства "Адміністрація морських портів України", Державної служби інтелектуальної власності України, Державіаслужби України, Держслужби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів, Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, Українського агентства з авторських та суміжних прав, Покровської об`єднаної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Донецькій області, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

4.6. Постановою органу ДВС від 27.09.2017 об`єднано виконавчі провадження № 50787554, № 52018613, № 52018914 у зведене виконавче провадження № 54796105.

26.10.2017 державний виконавець здійснив запит до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником, № 32250886 від 26.10.2017.

26.10.2017 державний виконавець виніс постанову про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 15 464,27 грн, а також постанову про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження на суму 150,27 грн.

27.10.2017 головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г.Ю. прийняв постанову про арешт коштів боржника та надіслав вимогу до банківських установ.

13.11.2017 головний державний виконавець ВПВР УДВС ГТУЮ у Донецькій області Григорян Г.Ю. постановою від 13.11.2017 наклав арешт на майно боржника в межах суми звернення стягнення, з урахуванням виконавчого збору та витрат виконавчого провадження.

Наприкінці 2017 року - у січні-лютому 2018 року платіжні вимоги державного виконавця повернуті банківськими установами без виконання у зв`язку з відсутністю на рахунках коштів боржника.

30.11.2017, 19.12.2017, 23.01.2018 та 14.02.2018 державний виконавець надіслав запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником: № 33525406, № 34144034, № 35092051, № 36405766.

12.02.2018 державний виконавець повторно надіслав запити до відповідних органів про надання інформації.

Протягом березня 2018 року - березня 2019 року, червня-липня 2019 року державний виконавець надсилав запити до Державної фіскальної служби України про номери рахунків, відкритих боржником.

У липні 2018 року державний виконавець надсилав платіжні вимоги до філії АТ КБ "Приватбанк", проте в матеріалах наданого органом ДВС виконавчого провадження відсутні відповіді банківської установи щодо їх виконання.

11.07.2018 супровідним листом № 6176 державний виконавець звернувся до органів державної влади (за переліком) з вимогою про надання інформації, в тому числі по рахунках та реєстрації транспортних засобів за боржником.

29.07.2019 державний виконавець звертався до державних органів із запитом про надання інформації.

Постановою від 14.02.2020 державний виконавець об`єднав виконавчі провадження № 50787554 та № 52018613 у зведене виконавче провадження № 61290431.

27.02.2020, 20.03.2020, 21.04.2020, 22.05.2020 державний виконавець надіслав запити до МВС України та до Державної фіскальної служби України про зареєстровані боржником транспортні засоби та рахунки.

31.03.2020 державний виконавець звертався до Українського агентства з авторських та суміжних прав, Держслужби України з безпеки на транспорті, ГУ Держгеокадастру у Донецькій області, ГУ Держпраці у Донецькій області, ГУ Морської адміністрації, Нацкомісії з цінних паперів та фондового ринку, ГУ Держпродспоживслужби у Донецькій області, Державного агентства рибного господарства України, Національного депозитарію України із запитом про наявність будь-якого майна, зареєстрованого за боржником.

4.7. Суд апеляційної інстанції встановив, що у наданій державним виконавцем 12.02.2021 інформаційній довідці з АСВП № 53054 від 08.02.2021 відображені аналогічні відомості щодо вчинення Григорян Г.Ю. виконавчих дій. Однак суд апеляційної інстанції зазначив, що в межах даного апеляційного провадження не можуть досліджуватися та аналізуватися виконавчі дії, здійснені після постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали - 19.02.2020.

4.8. Предметом касаційного перегляду є судові рішення, винесені за результатами розгляду скарги ПАТ "Аграрний фонд" про визнання протиправною бездіяльності державного виконавця у виконавчому провадженні № 50787554, зобов`язання державного виконавця вжити у виконавчому провадженні всіх передбачених Законом України "Про виконавче провадження" заходів примусового виконання наказу господарського суду.

4.9. Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до частини 1 статті 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина 1 статті 327 Господарського процесуального кодексу України).

4.10. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 55 Конституції України визначено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

4.11. Частиною 1 статті 340 Господарського процесуального кодексу України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

4.12. Відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

4.13. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (частина перша статті 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, яка охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

4.14. Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Під час виконання рішень виконавець має право на безпосередній доступ до інформації про боржників, їхнє майно, доходи та кошти, у тому числі конфіденційної, яка міститься в державних базах даних і реєстрах, у тому числі електронних. Порядок доступу до такої інформації з баз даних та реєстрів встановлюється Міністерством юстиції України разом із державними органами, які забезпечують їх ведення.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Частиною 2 статті 36 зазначеного Закону визначено, що розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Відповідно до частини 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не рідше, ніж один раз на два тижні - щодо виявлення рахунків боржника; не рідше, ніж один раз на три місяці - щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

При цьому сам факт здійснення окремих дії щодо виявлення майна та коштів боржника, без встановлення та дослідження обставин, що державним виконавцем проводилась перевірка майнового стану боржника з відповідною періодичністю, встановленою частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", не свідчить про належне виконання державним виконавцем своїх обов`язків щодо розшуку майна боржника та здійснення заходів, необхідних для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення.

Висновок щодо безрезультатності або неможливості розшуку боржника, майна боржника може бути обґрунтованим лише тоді, коли державний виконавець повністю реалізував надані йому права, застосував усі можливі (передбачені законом) заходи для досягнення необхідного позитивного результату.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/25970/14.

4.15. Суд апеляційної інстанції встановив, що державний виконавець Григорян Г.Ю. порушувала строки проведення перевірки майнового стану боржника, встановлені частиною 8 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження", а також з 2018 по 2020 роки не було вчинено жодних активних та ефективних виконавчих дій, спрямованих на реальне виконання боржником рішення суду у цій справі, у зв`язку з чим суд першої інстанції на законних підставах задовольнив скаргу стягувача у згаданій частині.

Доводи, наведені скаржником, щодо неврахування судом апеляційної інстанції даних АСВП, які були надані скаржником під час апеляційного оскарження, зводяться до незгоди скаржника зі встановленими судом обставинами, та спрямовані на роз`яснення алгоритму роботи АСВП та її можливостей, проте не містять висновків щодо неправильного застосування судом апеляційної інстанції норм Закону України "Про виконавче провадження", зокрема частини 8 статті 48.

4.16. Щодо доводів скаржника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме статті 86 Господарського процесуального кодексу України.

Скаржник стверджує, що суд апеляційної інстанції дослідив не всі докази, які були долучені до копій матеріалів виконавчого провадження та надані суду. На думку скаржника, інформаційна довідка з АСВП по зведеному виконавчому провадженню підтверджує факт вчинення всіх виконавчих дій державним виконавцем за період 2018-2020 роки.

Як зазначалося у пункті 4.7 цієї постанови, суд апеляційної інстанції встановив, що у наданій державним виконавцем 12.02.2021 інформаційній довідці з АСВП № 53054 від 08.02.2021 відображені відомості щодо вчинення Григорян Г.Ю. виконавчих дій, які є аналогічними із встановленими судом першої інстанції.

Таким чином, суд надав оцінку інформаційній довідці з АСВП № 53054 від 08.02.2021, отже наведені доводи скаржника про порушення судом статті 86 Господарського процесуального кодексу України є безпідставними.

4.17. Щодо доводів скаржника про необізнаність Відділу ДВС про розгляд скарги на бездіяльність виконавчої служби та порушення у зв`язку із цим прав скаржника на подання доказів та участь у розгляді справи, колегія суддів зазначає таке.

У касаційній скарзі скаржник зазначає, що скарга ПАТ "Аграрний фонд" від 23.01.2020 на бездіяльність державного виконавця надійшла до Відділу ДВС лише 17.02.2020, а ухвала Господарського суду Донецької області про відкладення розгляду справи від 10.02.2020 - лише 10.04.2020. Проте, всупереч вимогам положень статті 74 Господарського процесуального кодексу України, до касаційної скарги скаржник не надає доказів на підтвердження зазначених доводів. Окрім того, до матеріалів скарги від 23.01.2020 на бездіяльність державного виконавця ПАТ "Аграрний фонд" на підтвердження направлення цієї скарги Відділу ДВС на адресу місто Харків, вул. Я.Мудрого, 16 (юридична адреса Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції), додало опис вкладення ф.107 № 0315114505707, накладну від 27.01.2020 № 0315114505707 (т.1 матер. оскарж., а. с 28, 31), а до відзиву на апеляційну скаргу - відомості з офіційного сайту АТ "Укрпошта", якими підтверджується, що поштове відправлення № 0315114505707 було вручене 31.01.2020 адресату - (том 2 мат. оскарж, а. с. 57).

Ухвала Господарського суду Донецької області від 31.01.2020 про відкриття провадження за скаргою ПАТ "Аграрний фонд" була отримана Відділом ДВС 03.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ф.119 (т. 1, а. с. 129).

Ухвала Господарського суду Донецької області від 10.02.2020 про відкладення розгляду справи була отримана Відділом ДВС 15.02.2020, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення ф.119 (т.1 а. с. 152).

Відповідно до частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, доводи скаржника про необізнаність про розгляд скарги на бездіяльність виконавця та неповідомлення Відділу ДВС є необґрунтованими та непідтвердженими. При цьому Верховний Суд зазначає, що більшість доводів касаційної скарги стосуються з`ясування обставин, вже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому не можуть бути враховані судом касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України. Зміст касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із постановою апеляційного господарського суду та ухвалою місцевого суду.

5. Висновки Верховного Суду

5.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

5.2. Згідно із статтею 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

5.3. За змістом частин 1, 3, 4 статті 304 Господарського процесуального кодексу України ухвали судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку у випадках, передбачених пунктами 2 і 3 частини першої статті 287 цього Кодексу. Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанції, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

5.4. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України).

5.5. За змістом частини 1 статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.6. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неврахування судом апеляційної інстанції доводів, викладених в апеляційній скарзі, та про необізнаність відділу ДВС про розгляд скарги на бездіяльність державного виконавця не підтвердилися, не спростовують висновків апеляційного господарського суду, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржувані ухвалу місцевого суду та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Оскільки суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється (частина 14 статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 15.02.2021 та ухвалу Господарського суду Донецької області від 19.02.2020 у справі № 905/2488/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Т. Б. Дроботова

Ю. Я. Чумак