УХВАЛА
20 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 921/383/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Кібенко О.Р., Стратієнко Л.В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Скрипчук О.С., судді: Желік М.Б., Мирутенко О.Л.)
від 07.12.2020
у справі за позовом ОСОБА_2
до 1. ОСОБА_1 , 2. ОСОБА_3
третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Агродружба"
про переведення прав і обов`язків покупця частки у статутному фонді товариства,
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 16.09.2020 відмовлено у задоволенні позову.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 скасовано рішення суду першої інстанції та задоволено позов.
15.03.2021 ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 921/383/20 із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження. Скаржник просить скасувати оскаржувану постанову та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
02.04.2021 до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 , у якій вона просить долучити до касаційної скарги та заяви про поновлення строку на касаційне оскарження копію заяви з відміткою про отримання копії судових рішень попередніх інстанцій 16.03.2021, а також копії рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції.
Вивчивши доводи, викладені у касаційній скарзі, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без руху з таких мотивів.
Згідно з пунктом 5 частини 2 статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
- якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
- якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
- якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
- якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
Таким чином, касаційна скарга на рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції має містити:
1) зазначення конкретної норми матеріального та процесуального права (абзац, пункт, частина статті), яку неправильно застосував чи порушив суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
2) посилання на відповідний пункт (пункти) частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України як на підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, і при цьому, додатково зазначається:
- постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні - у разі оскарження судових рішень з тієї підстави, що суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (пункт 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
- обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду - у разі оскарження судових рішень з підстави необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні (пункт 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України);
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах.
У разі оскарження судового рішення на підставі пункту 4 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга має містити зазначення, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.
Дослідивши касаційну скаргу на предмет відповідності вищенаведеним вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що у скарзі скаржник підставою касаційного оскарження визначає пункт 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
ОСОБА_1 зазначає, що суд апеляційної інстанції врахував лише формальні вимоги Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" та статуту ТОВ "Агродружба". Проте ОСОБА_1 чітко не вказує щодо застосування якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Таке обґрунтування скарги не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України та є підставою для залишення касаційної скарги без руху.
Також статтею 291 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що особа, яка подає касаційну скаргу, надсилає іншим учасникам справи копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у них відсутні, листом з описом вкладення.
Однак ОСОБА_1 не додала до касаційної доказів надсилання іншим учасникам справи копій касаційної скарги з додатками листом з описом вкладення.
Неповідомлення інших учасників судового процесу у справі про звернення з касаційною скаргою порушує процесуальні права цих учасників, принципи рівності усіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності сторін, закріплені частиною 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Крім того, розглянувши клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, Верховний Суд зазначає таке.
За положеннями частин 2, 3 статті 288 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині четвертій статті 293 цього Кодексу.
ОСОБА_1 у касаційній скарзі зазначає, що вона та її представник не були присутні під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови, а повний текст оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції не надсилав. У зв`язку з цим вона та її представник неодноразово зверталися в суд з проханням про отримання копій судових рішень. Відтак 23.02.2021 ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із офіційною заявою (копію додає до касаційної скарги) про видачу копії оскаржуваної постанови із виправленими описками згідно ухвали від 17.12.2020, проте, копії судових рішень не отримала. Натомість копії рішень судів попередніх інстанції скаржнику надав інший учасник справи - ОСОБА_3 .
До того ж, як вже було зазначено, 02.04.2021 до Верховного Суду надійшла заява від скаржника, додатки якої підтверджують факт отримання скаржником оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції 16.03.2021.
Приписом частини 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Верховний Суд дійшов висновку про задоволення клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження, оскільки вважає підстави пропуску встановленого Господарським процесуальним кодексом України строку на касаційне оскарження поважними.
Керуючись нормами статей 174, 234, 288, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
У Х В А Л И В:
1. Задовольнити клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження та поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 921/383/20.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 у справі № 921/383/20 залишити без руху.
3. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:
- подати до суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій вказати, яку саме норму права судом апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися у спірних правовідносинах, з доказами надіслання копії відповідних уточнень (змін) до касаційної скарги позивачу;
- надати докази надсилання іншим учасникам справи копій касаційної скарги з додатками листом з описом вкладення.
4. Роз`яснити скаржнику, що наслідки невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали передбачені статтею 292 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.
Головуючий І. Кондратова
Судді О. Кібенко
Л. Стратієнко
