ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 380/6166/20 пров. № А/857/1499/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді Судової-Хомюк Н.М.,

суддів Сеник Р.П., Хобор Р.Б.,

за участі секретаря судового засідання Чопко Ю.Т.

представник позивача: не з`явився

представник відповідача: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 380/6166/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення,-

суддя в 1-й інстанції Мартинюк В.Я.,

час ухвалення рішення не зазначено.,

місце ухвалення рішення - м. Львів,

дата складання повного тексту рішення не зазначено,-

П О С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Східницької селищної ради м. Борислав Львівської області, в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Східницької селищної ради м.Борислав Львівської області №931 від 05 червня 2020 року в частині «Припинення руху автотранспорту з АДРЕСА_1 через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель».

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що у нього на праві приватної власності є житловий будинок. Вказаний будинок перебуває в оренді у ФОП ОСОБА_2 дружини позивача, яка використовує його під підприємство відпочинково-оздоровчий комплекс «Цитадель». Вказує, що на момент прийняття рішення про надання дозволу на будівництво будинку позивачу його земельна ділянка та дорога до неї не входили і не входять до санітарної зони. Звертає увагу, що він як власник будинку та земельної ділянки не був запрошений на засідання постійної депутатської комісії охорони навколишнього середовища, регулювання земельних відносин, будівництва та архітектури Східницької селищної ради, де міг довести твердження про законність виділення йому вказаної земельної ділянки та доїзду до неї. Окрім того, його не було запрошено на засідання сесії Східницької селищної ради 06.06.2020 року, на якому розглядалось дане питання. Стверджує, що біля його будинку немає автостоянки, а є місце для парковки його власних автомобілів та автомобілів його гостей. Більше того, під`їзд до вказаного будинку відповідно до проекту забудови та генерального плану смт.Східниця був передбачений виключно з однієї сторони, інших заїздів немає. Також вказує, що у відповіді на запит Державне підприємства «Державний інститут проектування міст», який розробляв план території смт.Східниця, підтвердило, що під`їзд до зазначеної ділянки вказаний від пішохідної вулиці від вул.Котляревського. Організовувати інший проїзд до відпочинково-оздоровчого комплексу «Цитадель» немає можливості відповідно до рельєфу місцевості. Більше того, згідно наданих графічних матеріалів дорога не проходить у межах І поясу санітарної охорони.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 у справі № 380/6166/20 позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано рішення Східницької селищної ради м.Борислав Львівської області №931 від 05 червня 2020 року в частині «Припинення руху автотранспорту з вул. Котляревського на вул. Незалежності через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель».

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач Східницька селищна рада Львівської області оскаржила його в апеляційному порядку. Вважає, що рішення суду першої інстанції є таким, що винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

На обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт зазначає, що суд першої інстанції при постановленні рішення не з`ясував, що вперше межі округу і зон санітарної охорони курортної місцевості Східниця затверджені Постановою Ради Міністрів Української РСР від 20.06.1978 №339. В подальшому це знайшло своє відображення в Технічній документації із землеустрою з відновлення ( встановлення та виносу в натурі) меж 1-ої санітарно-охоронної зони курорту Східниця третя дільниця «Горби», виготовленої в 2012 році. Відповідно до Акту з відновлення (встановлення та виносу в натуру) меж 1-ої санітарно-охоронної зони курорту Східниця третя дільниця «Горби», що є частиною технічної документації, закріплено поворотні точки 1-ої санітарно-охоронної зони курорту Східниця дільниця «Горби». Після виносу в натурі меж санітарно-охоронної зони «Горби», виявлено, що проїзд з вулиці Котляревського до вулиці Незалежності проходить через першу санітарно-охоронну зону «Горби». Саме через цей шлях існував та існує проїзд позивача до його нерухомого майна. Одночасно виявлено, що саме в першій санітарній зоні позивач влаштував стоянку авто. Апелянт також зазначає, що технічна документація по відновленню меж санітарно-охоронної зони знайшла своє відображення в Детальному плані території житлового кварталу на АДРЕСА_2 , затвердженому Рішенням Східницької селищної ради від 13.09.2013 №549, а також Проекті змін до детального плану території житлової забудови по АДРЕСА_3 , затвердженому рішенням Східницької селищної ради від 19.06.2014 № 694. Звертає увагу, що зазначеною технічною документацією передбачено ліквідацію переїзду через вулицю Котляревського в межах першої санітарно-охоронної зони. Водночас визначено альтернативний шлях проїзду до існуючої будівлі позивача- по вулиці Незалежності. Саме це знайшло відображення у мотивувальній частині оскаржуваного рішення Східницької селищної ради Львівської області.

Відповідач до суду апеляційної інстанції не з`явився, додаткових аргументувань та пояснень, крім тих, що викладені в апеляційній скарзі, суду апеляційної інстанції не надав.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч.4 ст.229 КАС України, вважає за можливе провести розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України).

Заслухавши суддю - доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтвержується матеріалами справи, що відповідно до витягу з рішення виконавчого комітету Східницької селищної ради від 20.03.2008 року №13 виконком селищної ради вирішив дозволити позивачу побудувати індивідуальний житловий будинок на вул.Незалежності, 37 Б в смт.Східниця.

Згідно із рішенням Східницької селищної ради м. Борислава Львівської області щодо визначення стратегії збереження лікувальних ресурсів в межах першої санітарної зони «Горби» №931 від 05.06.2020 року селищна рада вирішила:

1) обстежити санітарну зону «Горби» на наявність порушень вимог встановлених законом для першої зони санітарної охорони;

2) доручити Виконавчому комітету селищної ради прийняти рішення щодо ліквідації виявлених порушень, в тому числі:

- перенос за межі першої санітарної зони вигрібної ями біля джерела №18;

- припинення руху автотранспорту з вул. Котляревського на вул. Незалежності через першу зону санітарної охорони, з визначенням об`їзного шляху;

- вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель»;

- перенос за межі першої санітарної зони трансформаторної (електричної) підстанції;

- ініціювати перевірку наявності каналізування відпочинкового комплексу « ІНФОРМАЦІЯ_1 » в межах першої зони санітарної охорони.

Вказане рішення прийняте на підставі п.37 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», ст.ст.29, 31, 38, 42 Закону України «Про курорти» з метою збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів в межах першої санітарної зони «Горби».

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд першої інстанції прийшов до висновку, що схема генплану даної ділянки, а також планування ділянки № 9 розміщення тимчасових споруд, які містяться в матеріалах справи підтверджує, що під`їзд до земельної ділянки, на якій розташований будинок позивача проходить вздовж межі першої зони санітарної охорони та не перетинає її. Вказане підтверджується і фотознімками вказаної території, долученими позивачем до матеріалів справи. Доводи відповідача, що проїзд з вул. Котляревського до вул. Незалежності проходить через першу санітарно-охоронну зону «Горби» не знайшов свого підтвердження наявними в справі матеріалами.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильними, законними та обґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

У відповідності до змісту ст.27 Закону України «Про курорти» №2026-III від 05.10.2000 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Закон №2026-III), метою санітарної охорони курортів є збереження природних властивостей наявних лікувальних ресурсів, запобігання забрудненню, пошкодженню та передчасному виснаженню цих ресурсів. З цією метою в межах курорту встановлюється округ санітарної (гірничо-санітарної) охорони.

Частиною першоюст.28 Закону №2026-III округ санітарної охорони - це територія земної поверхні, зовнішній контур якої збігається з межею курорту. В межах цієї території забороняються будь-які роботи, що призводять до забруднення грунту, повітря, води, завдають шкоди лісу, іншим зеленим насадженням, сприяють розвитку ерозійних процесів і негативно впливають на природні лікувальні ресурси, санітарний та екологічний стан природних територій курортів.

Відповідно до ч.1 ст.29 Закону №2026-III межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів державного значення затверджуються Верховною Радою України одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями державного значення.

Частиною другою цієї ж норми встановлено, що межі округів і зон санітарної (гірничо-санітарної) охорони курортів місцевого значення затверджуються відповідно Верховною Радою Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими радами одночасно з прийняттям рішення про оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення.

Статтею 30 Закону №2026-III визначено, що округ санітарної охорони поділяється на три зони: перша зона (зона суворого режиму); друга зона (зона обмежень); третя зона (зона спостережень).

Відповідно до ч.1 ст.31 Закону №2026-III перша зона (зона суворого режиму) охоплює місця виходу на поверхню мінеральних вод, території, на яких розташовані родовища лікувальних грязей, мінеральні озера, лимани, вода яких використовується для лікування, пляжі, а також прибережну смугу моря і прилеглу до пляжів територію шириною не менш як 100 метрів.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що на території першої зони (зони суворого режиму) забороняється, зокрема, серед іншого:

- користування надрами, не пов`язане з використанням природних лікувальних ресурсів, розорювання земель, провадження будь-якої господарської діяльності, а також інші дії, що впливають або можуть вплинути на розвиток небезпечних геологічних процесів, на природні лікувальні фактори курорту та його екологічний баланс;

- спорудження будь-яких будівель та інших об`єктів, не пов`язаних з експлуатаційним режимом та охороною природних і лікувальних факторів курорту;

- влаштування стоянок автомобілів, пунктів їх обслуговування (ремонт, миття тощо);

- влаштування вигребів (накопичувачів) стічних вод, полігонів рідких і твердих відходів, полів фільтрації та інших споруд для приймання та знешкодження стічних вод і рідких відходів, а також кладовищ і скотомогильників;

- проїзд автотранспорту, не пов`язаний з обслуговуванням цієї території, використанням родовищ лікувальних ресурсів або природоохоронною діяльністю;

- постійне і тимчасове проживання громадян (крім осіб, які безпосередньо забезпечують використання лікувальних факторів).

Відповідно до ст.38 Закону №2026-III управління у сфері діяльності курортів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері діяльності курортів, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері курортів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації, інші органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Статтею 42 Закону №2026-III встановлено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері діяльності курортів належать:

- затвердження місцевих програм розвитку мінерально-сировинної бази, раціонального використання та охорони природних лікувальних ресурсів;

- управління курортами місцевого значення відповідно до закону;

- погодження видачі дозволів на користування природними лікувальними ресурсами державного значення;

- здійснення контролю за використанням природних лікувальних ресурсів;

- внесення до відповідних органів виконавчої влади клопотань про оголошення природних територій курортними;

- оголошення природних територій курортними територіями місцевого значення;

- вирішення інших питань у сфері діяльності курортів відповідно до законів України.

Відповідно до п.1 Правового режиму зон санітарної охорони водних об`єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №2024 від 18.12.1998 року, з наступними змінами та доповненнями (далі - Правовий режим), з метою забезпечення охорони водних об`єктів у районах забору води для централізованого водопостачання населення, лікувальних та оздоровчих потреб встановлюються зони санітарної охорони (ЗСО).

Абзацом першим п.3 Правового режиму встановлено, що межі ЗСО водних об`єктів визначаються проектом землеустрою.

Відповідно до абзацу другого цієї ж норми межі ЗСО водних об`єктів встановлюються органами місцевого самоврядування на їх території за погодженням з державними органами земельних ресурсів, санітарно-епідеміологічного нагляду, охорони навколишнього природного середовища, водного господарства та геології.

Матеріалами справи підтверджується, що будинок, розташований за адресою Львівська область, м.Борислав, смт.Східниця, вул. Незалежності, 37 Б належить позивачу на праві приватної власності, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Державне підприємство Державний інститут проектування міст «Містопроект» на замовлення Східницької селищної ради розробило містобудівну документацію (ДПТ), де наявна ділянка по вул. Незалежності, 37Б.

У листі-відповіді директора вказаного державного підприємства №409/12-1 від 22.07.2020 року на заяву позивача про надання інформації щодо врахування під`їзду до будинку по вулиці Незалежності, 37 Б у смт. Східниця у згаданих роботах під`їзд до ділянки за вищевказаною адресою зазначений від пішохідної вулиці з проїздом транспорту від вул. Котляревського до готельно-оздоровчого комплексу «Санта-Марія». Основою для трасування даної вулиці слугувала існуюча дорога, траса якої коригувалася у зв`язку з частковим проходженням існуючої дороги в межах першої зони санохорони мінерального джерела №18. Іншої містобудівної документації на дану територію не розроблялось.

Колегія суддів не досліджує обставини віднесення спірної території до меж санітарно-охоронної зони «Горби», оскільки предметом дослідження є встановлення підстав припинення руху автотранспорту з вулиці Котляревського на вулиці Незалежності через першу зону санітарної охорони з визначенням об`їзного шляху та вжиття заходів щодо переносу/ліквідації стоянки авто біля відпочинкового комплексу «Цитадель».

У відповідності до п.7.44 Зміни №1 ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» та додатку Б ДБН В.2.3-15:2007 «Споруди транспорту. Автостоянки і гаражі для легкових автомобілів» зазначено, що автостоянка - спеціально обладнаний відкритий майданчик (площадка) для постійного чи тимчасового зберігання легкових автомобілів та інших мототранспортних засобів. Матеріали справи не містять доказів на доведення обставини надання позивачу містобудівних умов на будівництво стоянки транспортних засобів, перевірки даної обставини Управлінням Державної архітектурно - будівельної інспекції у Львівській області, складання приписів, актів, тощо.

За змістом статті 19 Конституції України та статті 24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією.

Підпунктами 42, 44 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до виключної компетенції сільських селищних, міських рад відноситься затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації, а також встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Правові, економічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів, спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, визначеноЗаконом України «Про благоустрій населених пунктів» (далі - Закон № 2807).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону №2807 благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращення мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля. В той же час, заходи з благоустрою населених пунктів - роботи щодо відновлення, належного утримання та раціонального використання територій, охорони та організації упорядкування об`єктів благоустрою з урахуванням особливостей їх використання.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 10 Закону України №2807 до повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об`єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об`єктів тощо.

Як встановлено статтею 21 Закону №2807 елементами благоустрою, зокрема, є малі архітектурні форми.

Мала архітектурна форма - невелика споруда, конструкція, яка виконується із полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без улаштування фундаментів. Дані споруди не підлягають реєстрації як тимчасові споруди, а також споруди, не пов`язані фундаментом із землею, в експлуатацію не приймаються і право власності на них не оформлюється. Земельні ділянки для обслуговування тимчасових МАФів приватизації не підлягають.

Згідно із ст. 34 Закону №2807 Правила благоустрою території населеного пункту - нормативно-правовий акт, яким установлюється порядок благоустрою та утримання територій об`єктів благоустрою.

Згідно з пунктом 9.1 Правил порядок розміщення малих архітектурних, форм та тимчасових споруд визначений Єдиними правилами ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 року № 198, іншими нормативно-правовими актами.

Підставою для проведення робіт з встановлення малих архітектурних форм та тимчасових споруд є дозвіл (ордер) на проведення робіт з благоустрою, який видається за наявності дозволу на розміщення тимчасових споруд, виданого дозвільними органами в установленому порядку (пункт 9.2 Правил).

Відповідно до п. 9.3.5 Правил малі архітектурні форми та тимчасові споруди, які розміщені (встановлені або збудовані) без відповідної, оформленої в установленому порядку дозвільної документації, з відхиленням від проекту, вважаються самочинно розміщеними, а використання земельної ділянки під ці споруди класифікується, як самовільне зайняття/захоплення землі.

Зі схеми генплану даної ділянки, а також планування ділянки №9 розміщення тимчасових споруд, які містяться в матеріалах справи чітко вбачається, що під`їзд до земельної ділянки, на якій розташований будинок позивача проходить вздовж межі першої зони санітарної охорони та не перетинає її.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході розгляду даної справи у суді першої та апеляційної інстанції, відповідачем не надано суду належних доказів в обґрунтування підстав прийняття оскаржуваного рішення, яке стосувалося ліквідації проїзду через вул. Котляревського, а також не надано доказів розміщення автостоянки біля відпочинкового комплексу «Цитадель».

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваного рішення відповідно до вимог ч.2 ст.2 вказаного Кодексу, суд приходить до висновку, що рішення Східницької селищної ради м. Борислав Львівської області №931 від 05 червня 2020 року в заявленій позивачем частині не відповідає критерію правомірності, передбаченому п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України, а тому підлягає скасуванню.

Згідно із статтею 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 КАС України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги колегією суддів не встановлено.

Згідно з частиною другою статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Разом з тим, судова колегія враховує правові висновки Європейського суду з прав людини, викладені в п.п. 70, 71 рішення у справі RYSOVSKYY v. UKRAINE («Рисовський проти України») заява № 29979/04 Європейським судом з прав людини підкреслено особливу важливість принципу «належного урядування», відповідно до якого, в разі, коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року).

Крім того, в рішеннях у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20 травня 2010 року, і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25 листопада 2008 року Європейський суд з прав людини наголосив, що саме на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій та мінімізують ризик помилок.

Перевіряючи всі доводи апелянта, колегія суддів також приймає до уваги правову позицію ЄСПЛ, викладену в рішенні від 21.01.1999 р. по справі «Гарсія Руїз проти Іспанії», відповідно до якої «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…».

Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Керуючись ч.4 ст.229, ч. 3 ст. 243, ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Східницької селищної ради м.Борислава Львівської області залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 01 грудня 2020 року у справі № 380/6166/20 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду касаційної інстанції.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді Р. П. Сеник Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 22 квітня 2021 року