ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

___________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" квітня 2021 р. Cправа № 902/536/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Матвійчука Василя Васильовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області

до: Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК"

про звільнення земельних ділянок та стягнення 82191,31 грн. шкоди

за участю секретаря судового засідання Марущак А.О..

представників сторін:

прокурор Кавун О.І. згідно наказу;

позивача не з`явився;

відповідача Гончар О.І. згідно ордеру

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява № 36/4-1197вих-20 від 15.05.2020 заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з вимогами до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК" про:

стягнення шкоди, завданої внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82 191,31 грн;

зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 5,70 га, яка є суміжною із земельною ділянкою за кадастровим номером 0523182800:02:002:0020 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області;

зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 16,70 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0183, 0523182800:02:002:0186, 0523182800:02:002:0184, 0523182800:02:002:0187, 0523182800:02:002:0193 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області;

зобов`язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0035, 0523182800:02:001:0009 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокурор посилається на те, що відповідачем використовуються земельні ділянки державної власності за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельних ділянок у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо таких земельних ділянок, що є порушенням ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України.

Ухвалою суду від 01.06.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/536/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 01.07.2020.

22.06.2020 до суду надійшов відзив № б/н від 17.06.2020 на позовну заяву за підписом представника відповідача - адвоката Гончара О.І., де наведено заперечення проти позову прокурора, та зокрема наголошено на тому, що ідентифікація земельних ділянок у позові прокурора йде за неприпустимою умовністю назв цих земельних ділянок, що в першу чергу свідчить про порушення принципу недобросовісного врядування, та дає підстави вважати, що ці земельні ділянки не є сформованими. Поряд з цим відповідач зауважує, що Публічна кадастрова карта України містить підтвердження наявності сформованих земельних ділянок, а саме по земельній ділянці площею 7,0 га кадастровий номер 0523182800:02:003:0199 цільове призначення: 01.01 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. При чому по цій земельній ділянці в позові зазначається площа 8,24 га, тоді як насправді її розмір становить 7,0 га.

Окрім того відповідач наголошує, що позивачем нараховано шкоду відповідно до Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначення, зняття ґрунтового покрову, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963. Відповідно до п. 7 постанови Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 № 963 розрахунок розміру шкоди, заподіяної юридичними та фізичними особами, здійснюється територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619, проте, постанова Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 109, а іншого нормативно-правового акту, яким врегульовано порядок проведення розрахунку розміру шкоди, не прийнято.

Також відповідач акцентує увагу на підставі нарахування позивачем шкоди - самовільне зайняття земельної ділянки, тоді як СВК "МАЯК", який є правонаступником сільськогосподарської артілі імені Шевченко села Медведівка Оратівського району Вінницької області Української РСР, є власником відповідних земельних ділянок, що не були передані у приватну власність і не були розпайовані фізичним особам.

Окремо відповідач наводить свої заперечення участі прокурора у даному процесі.

30.06.2020 до суду надійшли доповнення № б/н від 30.06.2020 до відзиву на позовну заяву, де відповідач вказує, що 18.06.2020 між СВК "МАЯК" та Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області підписано договір оренди землі стосовно земельної ділянки площею 7,0 га кадастровий номер 0523182800:02:003:0199, з огляду на що наголошує на необхідності остаточного визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу.

За наслідками судового засідання 01.07.2020, за клопотанням прокурора у справі, продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів, підготовче засідання відкладено на 25.08.2020, встановлено учасникам строк для вчинення процесуальних дій до 18.08.2020.

21.08.2020 на адресу суду, в межах строку, від Немирівської місцевої прокуратури надійшла відповідь на відзив за № 36/04-1923 вих - 20 від 14.08.2020, в якій прокурор заперечує доводи відповідача щодо наявності у нього права власності на спірні земельні ділянки. При цьому зауважує, що директором СВК «МАЯК» не оскаржено складені відносно нього протокол та постанову про вчинення адміністративного правопорушення, сплачено адміністративне стягнення в добровільному порядку, що свідчить про визнання ним вини у самовільному зайнятті земельних ділянок. До того ж прокурор наголошує, що відповідачем до відзиву не додано доказів на підтвердження того, що саме СВК «МАЯК» є правонаступником за актом на вічне користування землею колгоспами, наявність якого прокурором ставиться під сумнів.

Щодо твердження відповідача про неправильне відображення розмірів спірних земельних ділянок прокурор вказує, що позовна заява готувалась на підставі офіційно отриманих у Держгеокадастрі у Вінницькій області документах.

25.08.2020 до канцелярії суду подано доповнення б/н від 25.08.2020 до відзиву на позовну заяву з додатками.

При розгляді справи 25.08.2020 представником відповідача подано суду доповнення б/н від 20.08.2020 до відзиву на позовну заяву з додатками та заявлено клопотання про його долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 25.08.2020, суд, дослідивши доповнення б/н від 25.08.2020 до відзиву, що подані до канцелярії суду 25.08.2020 та доповнення б/н від 20.08.2020 до відзиву, що подані в судовому засіданні 25.08.2020, встановив, що означені доповнення до відзиву подані відповідачем до суду з пропуском встановленого судом процесуального строку, без клопотання про поновлення, у зв`язку з чим залишив їх без розгляду.

За наслідками судового засідання 25.08.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.09.2020.

25.08.2020, після судового засідання, до суду надійшли доповнення б/н від 20.08.2020 до відзиву.

16.09.2020 до суду надійшло клопотання № 36/4-20952вих-20 від 16.09.2020 за підписом заступника керівника Немиріської місцевої прокуратури про відмову від частини позовних вимог, в якому прокурор просить прийняти відмову від наступної позовної вимоги: "Зобов`язати СВК "Маяк" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0035, 0523182800:02:001:0009 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області." Підставою відмови від означеної вимоги прокурор зазначає, що в ході проведення підготовчих засідань встановлено, що 18.06.2020 спірну земельну ділянку площею 8,24 (наразі 7,0га) СВК "МАЯК" отримало в оренду на підставі договору № 306 укладеного із Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області терміном на 7 років.

При розгляді справи 17.09.2020 прокурором заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи доказів на підтвердження підстав представництва прокурором інтересів держави в особі Головного управління Дергеокадастру у Вінницькій області.

Дослідивши доповнення б/н від 20.08.2020 до відзиву, що надійшли до суду 25.08.2020 та клопотання прокурора, що заявлене в судовому засіданні 17.09.2020, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 17.09.2020 про залишення доповнень відповідача та клопотання прокурора без розгляду.

За наслідками судового засідання по розгляду справи по суті 17.09.2020 позов заступника керівника Немирівської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області з вимогами до Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК" про звільнення земельних ділянок та стягнення 82191,31 грн. залишено без розгляду.

Не погоджуючись з постановленою ухвалою, керівник Немирівської місцевої прокуратури звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду 17.11.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17.09.2020 у справі №902/536/20. Справу № 902/536/20 передано на розгляд до Господарського суду Вінницької області.

Ухвалою суду від 14.12.2020 призначено судове засіданні по розгляду справи по суті на 12.01.2020.

11.01.2021 до канцелярії суду подано заяву б/н від 09.01.2021 за підписом представника відповідача - адвоката Гончара О.І., в якій представник зазначив, що відповідачем оскаржено до Верховного Суду постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 у даній справі. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2020 касаційну скаргу СВК "МАЯК" залишено без руху, і станом на день подання цієї заяви до господарського суду Верховним Судом ще не прийнято ухвали про відкриття касаційного провадження. Крім того представник наголосив, що за час перебування справи в Господарському суді Вінницької області та Північно-західному апеляційному господарському суді змінились обставини, які підлягають доказуванню, а саме три земельні ділянки, про звільнення яких просить прокурор, не перебувають у державній власності, а перейшли до комунальної власності. З огляду на наведене представник просив відкласти розгляд справи на іншу дату та приєднати до матеріалів справи докази, що додаються до цієї заяви.

За результатами судового засідання 12.01.2021 суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання від 12.01.2021 про задоволення заяви представника відповідача в частині відкладення судового засідання, та відкладення розгляду справи по суті на 21.01.2021. При цьому, з метою забезпечення реалізації всіма учасниками процесу своїх процесуальних прав і обов`язків та необхідністю з`ясування думки всіх учасників судового процесу щодо заяви представника відповідача в частині долучення доказів, розгляд заяви в цій частині відкладено до наступного судового засідання.

16.01.2021 на електронну адресу суду надійшла ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16.01.2021 у справі № 902/526/20, відповідно до якої: відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою СВК "МАЯК" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021 у справі № 902/536/20 (п. 1 резолютивної частини); витребувано матеріали справи № 902/536/20 з Господарського суду Вінницької області/Північно-західного апеляційного господарського суду (п. 5 резолютивної частини).

Ухвалою суду від 19.01.2021 зупинено провадження у справі № 902/536/20 до перегляду постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.11.2020 в порядку касаційного провадження. Матеріали справи № 902/536/20 надіслано до Верховного Суду.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 09.02.2021 касаційну скаргу СВК "МАЯК" залишено без задоволення, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду 17.11.2020 у справі № 902/536/20 залишено без змін.

19.03.2021 до Господарського суду Вінницької області надійшли матеріали справи № 902/536/20.

23.03.2021 судом поновлено провадження у справі № 902/536/20 з призначенням розгляду справи по суті на 15.04.2021, про що постановлено відповідну ухвалу.

14.04.2021 до канцелярії суду подано заяву б/н від 14.04.2021 за підписом представника відповідача - адвоката Гончара О.І., в якій представник зазначає, що за час перебування справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій змінились обставини в порівнянні з обставинами, викладеними в позовній заяві прокурора. Так, представник наголошує, що станом на день подання означеної заяви спірні земельні ділянки є сформованими і щодо них визначені конкретні площі, а саме:

- стосовно земельної ділянки площею 7,0 га, якій присвоєно кадастровий номер 0523182800:02:003:0199 (в позовній заяві зазначено площу 8,24 га);

- стосовно земельної ділянки площею 5,5870 га, якій присвоєно кадастровий номер 0523182800:02:002:0233 (в позовній заяві зазначено площу 5,70 га);

- стосовно земельної ділянки площею 16,70 га, якій присвоєно кадастровий номер 0523182800:02:002:0234 (в позовній заяві зазначено площу 16,7 га).

Посилаючись на те, що формування земельних ділянок як об`єктів цивільних прав відбулось в період перебування справи в апеляційній та касаційній інстанціях, що унеможливлювало подання відповідних доказів до суду у строки, визначені ГПК України, представник просить долучити до матеріалів справи додані до заяви докази.

15.04.2021 до канцелярії суду подано клопотання № 02.54/1-362вих-21 від 14.04.2021 за підписом керівника Немирівської окружної прокуратури Р. Петраш про залучення до справи Немирівську окружну прокуратуру Вінницької області як правонаступника Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області.

15.04.2021 до канцелярії суду подано заяву № 02.54/1-361вих-21 від 14.04.2021 за підписом керівника Немирівської окружної прокуратури Р. Петраш про уточнення позовних вимог, за змістом якої позовні вимоги викладено в наступній редакції:

Стягнути з СВК "МАЯК" шкоду, завдану внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок у розмірі 82 191,31 грн на користь держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Зобов`язати СВК «МАЯК» звільнити:

самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 5,70 га, з кадастровим номером 052318800:02:002:0233 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту м. Медівка Оратівського району Вінницької області;

самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 16,70 га, з кадастровим номером 052318800:02:002:0234 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту м. Медівка Оратівського району Вінницької області;

стягнути з СВК «МАЯК» понесені судові витрати.

На визначену судом дату з`явилися прокурор у справі та представник відповідача. Представник позивача правом участі у засіданні суду не скористався, пояснень причин неявки суду не повідомив. При цьому суд зважає, що про час та місце розгляду справи позивач повідомлений належним чином, ухвалою суду від 23.03.2021, яка направлена на електронну адресу останнього, та в силу приписів п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України вважається врученою.

З урахуванням неявки представника позивача суд зважає на положення ч.1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України якою передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Розглянувши в судовому засіданні 15.04.2021 клопотання № 02.54/1-362вих-21 від 14.04.2021 за підписом керівника Немирівської окружної прокуратури Р. Петраш про залучення до справи Немирівську окружну прокуратуру Вінницької області як правонаступника Немирівської місцевої прокуратури Вінницької області, суд враховує наступне.

Обґрунтовуючи подане клопотання прокурор посилається на те, що відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019, Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014, наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 39 затверджено перелік і територіальну юрисдикцію окружних прокуратур. Днем початку роботи окружних прокуратур наказом Генерального прокурора від 17.02.2021 № 40 визначено 15.03.2021. На виконання означених наказів з 15.03.2021 розпочала свою діяльність Немирівська окружна прокуратура, яка є правонаступником Немирівської місцевої прокуратури.

Суд зважає на положення статті 52 Господарського процесуального кодексу України, за якими, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив. Про заміну або про відмову в заміні учасника справи його правонаступником суд постановляє ухвалу.

За загальним правилом, правонаступництво - це перехід прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого. Правонаступництво є самостійною підставою заміни кредитора у зобов`язанні, його слід розглядати як певний юридичний механізм похідного право набуття, за яким до правонаступника переходять суб`єктивні права та обов`язки попередника. Правонаступництво для юридичних осіб може наставати в разі їх припинення з правонаступництвом. Припинення юридичної особи з правонаступництвом, тобто реорганізація юридичної особи, може проводитися у формі злиття, приєднання, поділу або перетворення.

Водночас процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі (у тому числі на стадії виконання судового рішення) необхідною умовою є наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Попри наведене керівником Немирівської окружної прокуратури не надано доказів правонаступництва Немирівською окружною прокуратурою Немирівської місцевої прокуратури.

До того ж суд зважає, що позовна заява в даній справі подана до суду заступником керівника Немирівської місцевої прокуратури у відповідності до положень ч. 4 ст. 53 ГПК України. Тобто провадження у даній справі відкрито за позовом посадової особи уповноваженої законом, а не безпосередньо органом (прокуратурою).

Наведені обставин, на переконання суду, виключають правові підстави для задоволення клопотання № 02.54/1-362вих-21 від 14.04.2021 керівника Немирівської окружної прокуратури Р. Петраш.

Дослідивши заяву № 02.54/1-361вих-21 від 14.04.2021 керівника Немирівської окружної прокуратури Р. Петраш про уточнення позовних вимог, суд зважає на наступне.

Суд зазначає, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про "доповнення" або "уточнення" позовних вимог, або заявлення "додаткових" позовних вимог і т.п.

Тому, як неодноразово наголошував Верховний Суд, в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

За змістом заяви № 02.54/1-361вих-21 від 14.04.2021, остання направлена на зміну предмету позову.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, право позивача, а прокурор, в силу положень ч. 1 ст. 55 ГПК України, має такі ж права, на зміну предмету або підстав позову може бути реалізовано до закінчення підготовчого провадження.

Відповідно до статті 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Суд зазначає, що розгляд заяв щодо зміни предмету позову та заперечень щодо них суд здійснює у підготовчому засіданні, що передбачено ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, а остаточне визначення предмета спору та позовних вимог є завданням підготовчого провадження у справі згідно зі ст. 177 ГПК України. Проте, на визначеній стадії процесу прокурором відповідних клопотань не заявлялось, а обґрунтування обставин, за яких не вчинено відповідних дій на стадії підготовчого провадження, зміст поданого до суду клопотання не містить, що в силу наведених вище положень ГПК України є підставою для залишення поданого клопотання без розгляду.

Розглядаючи заяви відповідача б/н від 09.01.2021 та б/н від 14.04.2021 про долучення доказів суд виходить з наступного.

У силу пункту 4 частини другої статті 42 ГПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

За змістом частин 3,4 статті 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів.

У силу пункту 3 частини першої статті 177 ГПК України завданнями підготовчого провадження є, зокрема, визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів. Відтак, законодавцем визначено, що докази подаються на стадії підготовчого провадження.

Суд зауважує, що підготовче провадження в даній справі закрито 25.08.2020, про що постановлено відповідну ухвалу. Тоді як заяви відповідача про долучення додаткових доказів подано до суду на стадії розгляду справи по суті.

При цьому суд зважає на правову позицію Верховного суду, викладену у постанові від 03.10.2019 у справі № 902/271/18, за якою, після закінчення підготовчого засідання не виключається можливість подання суду відповідних клопотань, спрямованих на додаткове збирання доказів у силу статті 207 ГПК України, натомість подібні клопотання не лише мають бути обґрунтовані особою, яка подає відповідне клопотання, а й судом має бути заслухані думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи.

Так, на обґрунтування звернення до суду із заявами про долучення доказів на даній стадії відповідач зазначає, що обставини щодо спірних земельних ділянок та докази на їх підтвердження мали місце в період перебування справи в судах апеляційної та касаційної інстанцій, що знайшло свої підтвердження наявними матеріалами справи.

Поряд з цим суд зауважує, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Тобто рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, з метою повного і всебічного з`ясованих всіх обставин справи, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи суд приймає додаткові пояснення відповідача.

При розгляді справи прокурор підтримав заявлені позовні вимоги та просив про їх задоволення. Представник відповідача заперечив проти задоволення позову.

В судовому засіданні 15.04.2021 прийнято судове рішення.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати 15.04.2021 прокурор у справі та представник відповідача не з`явилися, у зв`язку з чим вступна та резолютивна частина рішення долучена до матеріалів справи без її проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

24.07.2019 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог земельного законодавства України про охорону земель на території Вінницької області проведено обстеження земельних ділянок сільськогосподарського призначення, які знаходяться за межами населеного пункту с. Медівка на території Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області, в ході якого виявлено, що земельні ділянки державної форми власності загальною площею 47,84 га використовуються СВК "МАЯК" в особі голови Сплодитель П.Т. за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про передачу земельної ділянки у власність або надання у користування (оренду) та за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки.

Актами № 809-ДК/779/АП/09/01/-19 від 24.07.2019 про проведення перевірки дотримання вимог земельного законодавства та обстеження земельної ділянки ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області № 809-ДК/296/АО/10/01-19 від 24.07.2019. № 40-ДК/6/АО/09/01-20 від 29.01.2020, встановлено використання СВК «МАЯК» без правоустановчих документів земельних ділянок сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності загальною площею 47,84 га, що розташовані на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області, у тому числі:

площею 3,10 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523182800:02:003:0046, 0523182800:02:003:0050 на якій виявлено посіви сільськогосподарської культури - соняшнику;

площею 14,10 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523182800:02:001:0131; 0523182800:02:001:0122 на якій виявлено посіви сільськогосподарської культури - соняшнику;

сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 5,70 га, яка є суміжною із земельною ділянкою з кадастровим номером 0523182800:02:002:0020 на якій виявлено посіви сільськогосподарської культури - кукурудзи;

площею 16,7014,10 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523182800:02:002:0183; 0523182800:02:002:0186, 0523182800:02:002:0184, 0523182800:02:002:0187, 0523182800:02:002:0193 на якій виявлено поживні рештки - стерня, після збору врожаю сільськогосподарської культури - пшениці;

площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками з кадастровими номерами 0523182800:02:001:0135; 0523182800:02:001:0009 на якій виявлено посіви сільськогосподарської культури - кукурудзи.

За наявним в матеріалах справи повідомленням № 809-ДК/0297/04/01/-19 від 24.07.2019 про виклик для надання пояснень у зв`язку з виявленим порушенням земельного законодавства голову СКВ «МАЯК» повідомлено про необхідність його прибуття на 09 год. 00 хв. 01 серпня 2019 року до відділу контролю за використанням та обороною земель у Липовецькому, Погребищенському, Оратівському, Іллінецькому районах Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області за адресою: м. Іллінці вул. Соборна, 25, 3-й поверх, каб. №1.

18.09.2019 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Лозенко Ю.І. винесено протокол № 809-ДК/0477П/07/01/-19 від 18.09.2019 про адміністративне правопорушення відносно директора СВК «МАЯК» ОСОБА_1 , за порушення вимог п. б ч. 1 ст. 211 Земельного кодексу України та ст. 53-1 КУпАП.

Постановою старшого державного інспектора у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Лозенко Ю.І. № 809-ДК/0468По/08/01-19 від 19.09.2019 про накладення адміністративного стягнення директора СВК «МАЯК» визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 53-1 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн., у разі несплати якого у строк, встановлений ч. 1 ст. 307 КУпАП, постановлено органу державної виконавчої служби стягнути штраф у примусовому порядку в подвійному розмірі в розмірі 680,00 грн.

19.09.2019 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Лозенко Ю.І. винесено припис № 809-ДК/0615Пр/03/01/-19 про усунення порушень, виявлених під час перевірки стану додержання вимог земельного законодавства, а саме: у тридцятиденний термін звільнити самовільно зайняті земельні ділянки та привести їх у стан придатний для подальшого використання за цільовим призначенням.

18.09.2019 старшим державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель і дотримання вимог законодавства України про охорону земель на території Вінницької області Лозенко Ю.І. проведено розрахунок розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, розмір якої склав 82 191,31 грн.

У повідомленні від 19.09.2019 № 809-ДК/228ШК/11/01/-19 про сплату шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області вимагало від директора СВК «МАЯК» у 15-денний термін сплатити розмір шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки, в розмірі 82 191,31 грн., про що повідомити з триденний термін.

Як свідчать матеріали справи вимоги постанови № 809-ДК/0468По/08/01-19 від 19.09.2019 про накладення адміністративного стягнення головою СВК "МАЯК" ОСОБА_2 виконано, про що свідчить платіжне доручення № 2115 від 31.10.2019 про сплачу 680,00 грн штрафу в межах виконавчого провадження 60385710.

Зважаючи на те, що нарахована шкода СВК "МАЯК" не сплачена, земельні ділянки на виконання припису не звільнені, прокурор звернувся з цим позовом до суду.

Аналізуючи подані докази, оцінюючи їх у сукупності, суд до уваги бере таке.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частинами третьою - п`ятою статті 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

У разі відкриття провадження за позовною заявою особи, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб (крім прокурора), особа, в чиїх інтересах подано позов, набуває статусу позивача.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Рішенням Конституційного Суду України № 3-рп/99 від 08.04.1999 визначено, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорон землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. "Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Предметом позову є заявлені прокурором вимоги про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок та стягнення 82 191,31 грн шкоди, завданої самовільним зайняттям земельних ділянок.

При цьому, судом враховується позиція Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду наведена у постанові від 09.02.2021 в даній справі, відповідно до якої прокурором доведено наявність законних підстав на звернення з цим позовом до суду, з огляду на дотримання прокурором порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням встановлених обставин порушення відповідачем інтересів держави, а також наявності бездіяльності органу, уповноваженого ці інтереси захищати, протягом тривалого строку після виявлення порушення відповідачем приписів чинного законодавства.

Розглядаючи вимогу прокурора про звільнення самовільно зайнятих земельних ділянок площею 5,70 га, 16,70 га та 8,74 га, суд вказує наступне.

Відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 324 Цивільного кодексу України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, встановлених Конституцією України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст. 124 Земельного кодексу України передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Правовою підставою набуття права власності та права користування на землю згідно зі статтями 116, 118 Земельного кодексу України є рішення органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно ч. 4 ст. 122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Згідно з п. 7 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру Держгеокадастр здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно зі ст. 5 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності покладено на центральний орган виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі.

Так, органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах відносно спірних земельних ділянок, яка знаходиться на території Медівської сілської ради Оратівського району Вінницької області (за межами населеного пункту), що належить до державної форми власності, є Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру в особі територіального органу Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, яке в межах своїх повноважень забезпечує реалізацію повноважень Держгеокадастру на території Вінницької області.

Виходячи з положень наведених норм законодавства, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних відносинах щодо розпорядження земельними ділянками, які знаходяться на території Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області (за межами населеного пункту) є саме Головне управління Держгеокадастру у Вінницькій області.

Між тим, відповідно до статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

При цьому, згідно положень ст. 126 вказаного Кодексу право власності, користування земельною ділянкою оформлюється реєстрацією відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", яка є офіційним визнанням і підтвердженням державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, відповідно до наведених вимог закону обов`язковою умовою фактичного використання земельної ділянки є наявність у особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку та державної реєстрації майнового права на неї, а відсутність у цієї особи на час прийняття судом рішення таких документів є самовільним зайняттям вказаної земельної ділянки.

Так, статтею 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" встановлено, що самовільним зайняттям земельної ділянки - є будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

За ст. 211 Земельного кодексу України встановлено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність за самовільне зайняття земельних ділянок.

Виходячи з приписів ст. 212 Земельного кодексу України, самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Згідно з частиною другою статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється, зокрема, шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (ч. 3 цієї статті).

Згідно із статтею 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Пунктом 3 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право.

Особа, права якої порушено, може скористатися не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.

В даному випадку заявлені прокурором вимоги про зобов`язання відповідача звільнити самовільно зайняті земельні ділянки, які є предметом спору, направлені на захист порушених прав держави в особі позивача, який здійснює повноваження власника вказаних земельних ділянок, шляхом усунення перешкод у здійсненні ними прав користування.

Завдяки негаторному позову, яким у даному випадку є заявлений прокурором позов, захищаються права власника щодо здійснення права користування та розпорядження своїм майном, не пов`язаним із втратою власником володіння. Вимога відповідно до цього позову полягає в усуненні перешкод, які заважають власнику або іншому титульному володільцю здійснювати повно і незаперечно свої права користування і розпорядження майном.

Підставою для подання негаторного позову є вчинення особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що обумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Якщо ж на час подання позову порушення припинилися, то й відпадає підстава для пред`явлення негаторного позову. Власник має право у даному випадку вимагати лише відшкодування збитків або застосувати інший спосіб захисту свого права. Другою умовою застосування негаторного позову має бути відсутність між позивачем і відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

Вирішуючи питання про наявність ознак самовільного зайняття земельної ділянки, необхідно враховувати, що сам лише факт користування земельною ділянкою за відсутності документів, які посвідчують права на неї, не є достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельної ділянки як самовільного її зайняття. У вирішенні таких спорів необхідно встановити наявність у особи в силу закону права на отримання земельної ділянки у власність чи у користування. Отже, самовільне зайняття земельної ділянки є відмінним від користування земельною ділянкою за відсутності належним чином оформлених документів на неї.

Подібна правова позиція сформована у постанові Верховного Суду від 04.04.2019 у справі № 910/2655/18.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, в якості доказу самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок на момент звернення до суду із заявленим позовом прокурор послався на акт обстеження земельних ділянок за № 809-ДК/296/АО/10/01/-19, який був складений ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області 24.07.2019.

Суд звертає увагу, що прокурор не надав доказів самовільного зайняття відповідачем спірних земельних ділянок на момент подачі позову, пославшись лише на акт обстеження, який був складений за збігом майже одного року до звернення до суду із заявленим позовом. Відтак, наданий прокурором вказаний акт обстеження не є належним та допустимим доказом, який підтверджує самовільне зайняття відповідачем на момент звернення прокурора до суду з даним позовом спірних земельних ділянок, які знаходяться на території Медівської сільської ради Оратівського району Вінницької області (за межами населеного пункту).

Також суд зазначає, що кадастровий номер жодної із спірних земельних ділянок позивачем не визначений. Конкретне їх місце розташування, координат поворотних точок меж земельних ділянок, їх прив`язка до місцевості, або будь-які інші ознаки, які дозволяють ідентифікувати кожну з цих спірних ділянок та чітко відрізнити їх від інших земельних ділянок не визначено.

Також з матеріалів позовної заяви не встановлено, які саме обставини вказують на те, що спірні земельні ділянки використовує саме відповідач і протягом всього періоду, за який нарахована шкода, та якими саме доказами підтверджені ці обставини.

Жодних правовстановлюючих документів, які підтверджували право державної власності на спірні земельні ділянки, зокрема, дані про державну реєстрацію такого права державної власності, із якою діюче законодавство пов`язує виникнення такого права власності додано не було.

Отже, за наведених вище обставин, у суду відсутні підстави для висновку про самовільне зайняття відповідачем земельних ділянок, оскільки в даному випадку саме по собі користування земельними ділянками без документів, що посвідчують права на неї, не може бути достатньою підставою для кваліфікації такого використання земельними ділянками як самовільного їх зайняття.

До того ж суд зауважує, що в процесі розгляду справи, а саме 18.06.2020 між позивачем та відповідачем укладено Договір оренди землі за № 306, згідно з предметом якого Орендодавець (позивач), відповідно до протоколу № 150 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (аукціон №25070 лот № 48668) від 18.06.2020 надає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 7,00 га з кадастровим номером: 0523182800:02:001:0199, яка розташована на території Медівської сільської ради (за межами населеного пункту) Оратівського району Вінницької області. Строк дії Договору оренди встановлено тривалістю 7 років.

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 01.07.2020 проведено державну реєстрацію Договору оренди землі № 306.

За доводами відповідача, які знайшли свої підтвердження в матеріалах справи, земельна ділянка площею 8,24 га, про звільнення якої просить прокурор, на момент звернення з позовом до суду була сформованою земельною ділянкою за кадастровим номером 0523182800:02:001:0199 площею 7,00 га.

З огляду на наведене, прокурор у клопотанні № 36/4-2092 вих-20 від 19.06.2020 заявив про відмову від частини позовних вимог, а саме вимоги про зобов`язання СВК "Маяк" звільнити самовільно зайняту земельну ділянку сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь - рілля із земель запасу державної власності площею 8,24 га, яка є суміжною із земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0035, 0523182800:02:001:0009 на території Медівської сільської ради, за межами населеного пункту с. Медівка Оратівського району Вінницької області.

Поряд з цим судом з`ясовано, що земельні ділянки площею 16,70 га та 5,70 га на день ухвалення рішення в даній справі є сформованими земельними ділянками за кадастровими номерами 0523182800:02:002:0234 - площа 16,70 га, 0523182800:02:002:0233 - площа 5,5870 га, і щодо них між позивачем та відповідачем укладено договори оренди землі, а саме:

26.01.2021 укладено Договір оренди землі за № 21, згідно з предметом якого Орендодавець (позивач), відповідно до протоколу № 6 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (аукціон №30439 лот № 61198) від 26.01.2021 надає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 16,70 га з кадастровим номером: 0523182800:02:002:0234, яка розташована на території Медівської сільської ради (за межами населеного пункту) Оратівського району Вінницької області. Строк дії Договору оренди встановлено тривалістю 7 років.

26.01.2021 укладено Договір оренди землі за № 15, згідно з предметом якого Орендодавець (позивач), відповідно до протоколу № 5 проведення земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (аукціон №30439 лот № 61197) від 26.01.2021 надає, а Орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 5,5870 га з кадастровим номером: 0523182800:02:002:0233, яка розташована на території Медівської сільської ради (за межами населеного пункту) Оратівського району Вінницької області. Строк дії Договору оренди встановлено тривалістю 7 років.

Право оренди за наведеними правочинами зареєстровано 28.01.2021, що підтверджується Витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права.

За наведених обставин в їх сукупності суд вважає позовну вимогу про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки безпідставною і необґрунтованою та не вбачає правових підстав для її задоволення.

Щодо позовної вимоги про стягнення шкоди у розмірі 82 191,31 грн., господарський суд вказує наступне.

Згідно з ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Як способи захисту цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.

У ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (аналогічні висновки викладені в п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 923/876/16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі № 48/340).

Згідно зі статтею 206 ЗК України, використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України "Про оренду землі" визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

При цьому відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення як шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Господарським судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів належного оформлення відповідачем права користування спірними земельними ділянками на момент звернення прокурора з позовом, зокрема укладення відповідних договорів оренди з Головним управлінням Держгеокадастру у Вінницькій області та державної реєстрації такого права.

Позивачем на підтвердження своїх вимог розраховано шкоду на підставі постанови Кабінету Міністрів від 25 липня 2007 р. № 963 «Про затвердження Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, розрахунки яких долучені до матеріалів позовної заяви.

Суд звертає увагу, що звертаючись до суду за даним позовом прокурором та позивачем не надано даних про нормативно грошову оцінку земельних ділянок, зокрема, Витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель.

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин." Згідно з абзацом 3 частини першої статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки.

Основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 14 Податкового кодексу України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 по справі № 920/739/17).

Крім того, згідно з абзацом 1 пункту 289.1 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Отже, для вирішення спору про стягнення безпідставно збережених коштів у виді орендної плати за земельну ділянку, необхідно установити, зокрема, обґрунтованість порядку та підстав нарахування орендної плати за користування земельною ділянкою. Нормативно-грошова оцінка вартості земельної ділянки є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності, в т.ч. - обов`язковим доказом для встановлення площі земельної ділянки для розрахунку суми недоотриманих доходів.

Слід зауважити, що земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина 1 статті 79 ЗК України).

Відповідно до частин 1, 3, 4, 9 статті 79-1 цього Кодексу формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Об`єктом оренди може бути земельна ділянка, яка сформована як об`єкт цивільних прав (аналогічні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 12.03.2019 у справі 916/2948/17 та від 09.04.019 у справі № 922/652/18).

За змістом статей 15, 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки як нормативна грошова оцінка. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об`єкти Державного земельного кадастру є обов`язковим. Відомості про нормативну грошову оцінку земель вносяться до Державного земельного кадастру на підставі технічної документації з такої оцінки.

Згідно з абзацом 3 частини 1 статті 13 Закону України "Про оцінку земель" нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки, зокрема, комунальної власності. Крім того, за змістом статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

У розумінні наведених положень законодавства нормативна грошова оцінка земель є основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності.

Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (частина 2 статті 20 Закону України "Про оцінку земель").

Отже, нормативна грошова оцінка є основою для визначення розміру орендної плати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі №922/3782/17, від 12.03.2019 у справі № 916/2948/17).

У даній справі господарським судом встановлено, що на момент звернення з позовом до суду, спірні земельні ділянки не мали визначених меж і кадастрових номерів, інформація про них не внесена до Державного земельного кадастру, тому такі ділянки не можуть вважатися сформованими як об`єкти цивільного права у розумінні положень статті 79-1 ЗК України, що виключає можливість обчислення розміру шкоди. Таким чином, розмір заявлених до стягнення позовних вимог є недоведеним.

Також суд зважає на заперечення відповідача та зауважує, що позивачем нараховано шкоду відповідно до п. 7 Методики визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначення, зняття ґрунтового покрову, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 25 липня 2007 року № 963. Так, відповідно до п. 7 Методики в редакції чинній на момент проведення розрахунку, розрахунок розміру шкоди, заподіяної державі, територіальним громадам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, проводиться Держекоінспекцією та її територіальними органами або Держгеокадастром та його територіальними органами, а розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам, - територіальними органами Держгеокадастру на підставі матеріалів обстежень земельних ділянок, проведених відповідно до Порядку виконання земельно-кадастрових робіт та надання послуг на платній основі державними органами земельних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 листопада 2000 р. № 1619. Поряд з цим, постанова Кабінету Міністрів України від 01 листопада 2000 року № 1619 втратила чинність на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 01 березня 2017 року № 109.

Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги документально не обґрунтовані, тому суд зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі.

Надаючи оцінку іншим доводам сторін судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" (SERYAVINOTHERS v.) вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), N 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за позовною заявою покладаються на прокурора.

Поряд з цим, за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17.09.2020. про залишення позову без розгляду, Вінницькою обласною прокуратурою платіжним дорученням № 1469 від 28.09.2020 сплачено 2 102,00 грн. судового збору.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду 17.11.2020 скасовано ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17.09.2020 у справі, справу № 902/536/20 передано на розгляд до Господарського суду Вінницької області.

За наведених обставин, враховуючи, що Північно-західним апеляційним господарським судом при прийнятті постанови від 17.11.2020 у даній справі не було вирішено питання про розподіл судових витрат пов`язаних з переглядом у апеляційному порядку скарги прокурора, витрати прокурора по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Вінницької області від 17.11.2020 у даній справі в розмірі 2102,00 грн покладаються на відповідача.

Враховуючи вищенаведене та керуючись статтями 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 221, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові відмовити.

Стягнути з Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК" (вул. Трудова, буд.1, с. Медівка, Оратівський район, Вінницька область, 22631, код ЄДРПОУ 03731365) на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33, м. Вінниця, 21050; код ЄДРПОУ 02909909) 2 102 грн. 00 коп. - витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Витрати по сплаті судового збору за позовною заявою у справі № 902/536/20 залишити за прокурором.

Витрати відповідача по сплаті судового збору за подання касаційної скарги залишити за Сільськогосподарського виробничого кооперативу "МАЯК".

Примірник рішення направити учасникам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення, та на відомі суду адреси електронної пошти Немирівської окружної прокуратури - nemyriv.prok@ukr.net, позивача - vinnytsya_gu@dazru.gov.ua, відповідача - mayak_medivka@ukr.net, представника відповідача - Pottersan@i.ua.

Рішення суду набирає законної сили у строки передбачені ст. 241 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду, в порядку та строки визначені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено 22 квітня 2021 р.

Суддя Матвійчук В.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - Немирівська місцева прокуратура (вул. Шевченка, 23, м. Немирів, Вінницька область, 22800)

3 - позивачу (вул. Келецька, 63, м. Вінниця, 21027)

4 - відповідачу (вул. Трудова, буд.1, с. Медівка, Оратівський район, Вінницька область, 22631)