КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 755/7664/18

провадження № 22-ц/824/5480/2021

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Кравець В.А. (суддя-доповідач),

суддів - Желепи О.В., Мазурик О.Ф.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Приватне акціонерне товариство «Трест Київміськбуд-6»

третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1

на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року у складі судді Коренюк А.М.

у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Трест Київміськбуд-6», третя особа Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві про зміну розміру платежів з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом на виробництві, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив змінити розмір стягнутих 13 травня 2003 року Дніпровським районним судом м. Києва з ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» на користь позивача щомісячних виплат шляхом стягнення з відповідача на користь позивача, починаючи з 25 квітня 2015 року, компенсаційних виплат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля у розмірі 3 452,64 грн/міс.

В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 01 березня 1984 року позивач отримав трудове каліцтво, внаслідок якої став інвалідом 1-ї групи безстроково.

Рішенням Дніпровським районним судом м. Києва від 13 травня 2003 року з ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» на користь ОСОБА_1 стягнуто щомісячні виплати по компенсації витрат на бензин, ремонт та технічне обслуговування автомобіля у розмірі 89,29 грн.

У зв`язку з підвищенням вартості життя, позивач просив збільшити вартість відшкодувань до 3 452,64 грн/міс.

Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з указаним рішенням, 08 лютого 2021 року позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що судом першої інстанції не взято до уваги обставини, що мають значення для справи.

Зазначає, що 10 травня 2018 року Дніпровським районним судом м. Києва у справі №755/23428/14-ц залишено без задоволення подання ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві від 12 грудня 2012 року про заміну сторони у виконавчому провадженні ВП №31130100 з ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» на Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Києві, у зв`язку з тим, що Управління Фонду не є правонаступником діючих підприємств за виконанням обов`язків по відшкодуванню шкоди, заподіяної здоров`ю працівників у разі настання страхового випадку.

З огляду на вказане, позивач дійшов висновку про те, що належним відповідачем у справі є ПрАТ «Трест Київміськбуд-6».

Звертає увагу суду на постанову ВССУ від 05 липня 2017 року у справі №755/23428/13-ц, якою скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року про зміну боржника з ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» на Управління Фонду.

Інші учасники справи не скористалися своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, заперечень щодо змісту та вимог апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції не направили.

Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до частини першої статті 274 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд виходив з того, що ОСОБА_1 пред`явлено позов до неналежного відповідача.

Висновок суду відповідає обставинам справи та ґрунтується на вимогах закону.

Частиною 1 статті 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судом установлено, що 01 березня 1984 року позивач, перебуваючи в трудових відносинах із «Будівельним управлінням № 54» «Тресту «Київміськбуд-8», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Трест «Київміськбуд-6», під час виконання трудових обов`язків на будівництві водогрязелікарні внаслідок нещасного випадку на виробництві (падіння з висоти) отримав трудове каліцтво, у зв`язку з яким відбулася 100% втрата працездатності.

Позивачу встановлено І групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва безстроково та визнано його придатним до керування автотранспортним засобом з ручним управлінням категорії «В» та «В1».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року стягнуто з відкритого акціонерного товариства «Трест «Київміськбуд-6», правонаступником якого є ПАТ «Трест «Київміськбуд-6», на користь позивача вартість: кімнатної коляски-крісла М-201 - 200 грн, дорожньої коляски-крісла М-215 - 7 200 грн, санаторно-курортних путівок за 1999-2000 роки - 4 260 грн, автомобіля «Таврія» з ручним керуванням - 14 990 грн; щомісячних виплат: за постільну білизну - 42,31 грн, витрат на звичайний догляд - 26,60 грн, на сторонній догляд - 118 грн, побутової допомоги - 8,90 грн, доповнення до додаткового харчування - 22,80 грн, витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля - 89,29 грн (а.с. 3).

17 червня 2003 року видано виконавчий лист на виконання рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вважає, що має право на отримання компенсації витрат на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля на підставі рішення, яке набрало законної сили, а статтею 1208 Цивільного кодексу України передбачено його право на збільшення розміру такої компенсації в разі підвищення вартості життя та збільшення розміру мінімальної заробітної плати. Оскільки він розрахував, що на такі витрати він має щомісячно нести по 3 452,64 грн, тому просить змінити розмір стягнутих рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 13 травня 2003 року з ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» на його користь, починаючи з 25 квітня 2015 року, щомісячної виплати по компенсації на бензин, ремонт, технічне обслуговування автомобіля з 89,29 грн на 3 45264 грн.

Відповідно до Інструкції про порядок передачі виконавчій дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України документів, що підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхову виплату, затвердженої постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України № 10 від 20 квітня 2001 року (в редакції, чинній станом на 09 червня 2004 року), здійснюється передача відділенню виконавчої дирекції Фонду документів, які підтверджують право застрахованого або членів його сім`ї на страхові виплати, інші соціальні послуги внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.

Згідно частини другої статті 2 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (у редакції від 22 лютого 2001 року) особи, право яких на отримання відшкодування шкоди раніше було встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків, мають право на забезпечення по страхуванню від нещасного випадку відповідно до цього Закону.

Відділення виконавчої дирекції Фонду приймають документи на тих працівників (членів їх сімей), які потерпіли на виробництві до 01 квітня 2001 року та право яких встановлено згідно із законодавством СРСР або законодавством України про відшкодування шкоди, заподіяної працівникам внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання, пов`язаних з виконанням ними трудових обов`язків.

На виконання вказаних вимог 09 червня 2004 року ВАТ «Трест «Київміськбуд-6» передало особову справу позивача до Управління, яке у червні-вересні 2004 року своїми постановами продовжило позивачу щомісячні виплати в зв`язку з повною втратою працездатності, що компенсують відповідну частину втраченого заробітку, а також призначило та продовжило щомісячну компенсацію витрат на медичну та соціальну допомогу, що підтверджується матеріалами справи.

Перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну та соціальну допомогу здійснювалося Управлінням в порядку, передбаченому статтею 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 15 вересня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України у м. Києві, третя особа - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України про перерахунок розміру щомісячних виплат позивачу відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Рішенням встановлено, що 13 грудня 2004 року позивач подав до Голосіївського відділу Фонду заяву про відмову від отримання будь-яких виплат від Фонду, на підставі якої Управлінням з 01 грудня 2004 року припинено виплати на соціальну та медичну допомогу, а також виплату щомісячної грошової суми у зв`язку з повною втратою працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку (постанови Управління від 10 грудня 2004 року № 09/592-3м та від 20 грудня 2004 року № 09/592).

У подальшому позивач неодноразово звертався із заявами до ПАТ «Трест «Київміськбуд-6» про виплату йому відшкодувань та компенсацій. Вказані заяви було скеровано до Управління, яке за результатом їх розгляду неодноразово повідомляло позивача, що страхові виплати та надання інших послуг припинені відповідними постановами Управління на підставі його заяви від 13 грудня 2004 року, однак можуть бути відновлені за його заявою.

Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

Стаття 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, чинній станом на 09 червня 2004 року), передбачала, що за наявності в потерпілого відповідно до висновків МСЕК медичних показань для одержання автомобіля Фонд компенсує вартість придбання автомобіля з ручним керуванням, запасних частин до нього, пального, а також ремонту, технічного обслуговування та навчання керуванню автомобілем у розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Положення про виплату інвалідам компенсації на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобілів та на транспортне обслуговування, затверджене постановою Кабінету Міністрів України №296 від 17 березня 1998 року (в редакції, чинній станом на 09 червня 2004 року), передбачало, що особам з інвалідністю від трудового каліцтва компенсація виплачується відповідно до законодавства робочими органами Виконавчої дирекції Фонду.

Законодавством визначено порядок отримання особами, інвалідність яких пов`язана з трудовим каліцтвом, компенсаційних виплат на бензин, ремонт і технічне обслуговування автомобіля, який передбачав та передбачає здійснення таких виплат за розпорядженням відповідного Управління виконавчої дирекції Фонду, прийнятого на підставі поданої особою заяви з визначеними додатками.

Згідно з частиною третьою статті 10 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» Фонд несе відповідальність згідно із законом за шкоду, заподіяну з його вини застрахованим особам внаслідок несвоєчасної або неповної виплати матеріального забезпечення, страхових виплат, ненадання або несвоєчасне надання соціальних послуг, передбачених цим Законом.

Отже, саме з моменту передання 09 червня 2004 року ВАТ Трест «Київміськбуд» Управлінню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві особової справи ОСОБА_1 №10/184-476 в Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві виник обов`язок по сплаті позивачу страхових виплат та наданню соціальних послуг.

Вказані обставини встановлені рішенням Апеляційного суду м. Києва від 29 серпня 2017 року у справі №755/9304/15-ц, залишеним без змін постановою Верховного Суду від 19 грудня 2018 року, які мають преюдиційне значення при вирішенні даної справи.

Відповідно до вимог статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача.

Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Таким чином, визначення відповідача є абсолютним правом позивача. При цьому суд позбавлений права з власної ініціативи змінювати суб`єктний склад учасників справи.

За змістом части першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно частини першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України).

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду справи судом першої інстанції у межах підготовчого судового засідання з`ясовувалось питання щодо належної особи відповідача та правильності обраного позивачем способу захисту порушеного права, необхідність уточнення позовних вимог, проте позивач погодив правильність визначеної ним особи відповідача та обраного способу захисту порушеного права.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Таким чином, зважаючи на викладене, враховуючи встановлені під час розгляду даної справи та судовими рішеннями у справі №755/9304/15-ц обставини щодо обов`язку Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві по сплаті позивачу страхових виплат та наданню соціальних послуг, колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 пред`явив позовні вимоги до неналежного відповідача.

Отже, місцевий суд, зваживши на спірні правовідносини, їх суб`єктний склад, зміст позовних вимог, визначену позивачем особу відповідача, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Посилання апелянта на постанову Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05 липня 2017 року у справі №755/23428/13-ц, якою скасовано ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 23 грудня 2013 року про зміну боржника з ПрАТ «Трест Київміськбуд-6» на Управління Фонду, як на підставу для задоволення позовних вимог, не заслуговують на увагу суду з огляду на наступне.

Як убачається зі змісту вищевказаної постанови, Вищим спеціалізованим судом України, зокрема, встановлено, що при подальшому стягненні щомісячних виплат на користь ОСОБА_1 слід керуватися Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», а такі виплати провадяться Фондом, відсутні належні правові підстави для проведення стягнення з ПАТ «Трест «Київміськбуд-6».

Зважаючи на викладене, колегія вважає, що суд першої інстанції належним чином дослідивши матеріали справи та подані сторонами докази, дійшов законного та обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову з підстав звернення ОСОБА_1 з позовом про зміну розміру платежів з відшкодування шкоди, завданої каліцтвом на виробництві до неналежного відповідача з огляду на те, що з моменту отримання 09 червня 2004 року Управлінням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань у м. Києві особової справи ОСОБА_1 , саме на Фонд покладено обов`язок по сплаті позивачу страхових виплат та наданню соціальних послуг на підставі Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності».

З урахуванням наведеного, колегія дійшла висновку, що місцевий суд повно, всебічно та об`єктивно дослідив обставини справи, зібраним доказам дав вірну правову оцінку й ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.

Доводи апеляційної скарги вже були предметом розгляду місцевим судом, мотивовано ним відхилені та зводяться до переоцінки доказів у справі.

Обставин, які б свідчили про наявність підстав для сумніву у правильності висновків суду першої інстанції, в апеляційній скарзі не наведено.

Згідно статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів уважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених у апеляційній скарзі, відсутні, а отже, в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 січня 2021 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Головуючий В.А. Кравець

Судді О.В. Желепа

О.Ф. Мазурик