ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
Провадження № 11-кп/803/1266/21 Справа № 210/172/21 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 квітня 2021 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого-судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
засудженого (в режимі
відеоконференції) ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст оскарженого рішення та встановлені судом першої інстанції обставини.
Ухвалою Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Відмовляючи у задоволенні клопотання суд першої інстанції зазначив, що оцінюючи у сукупності всі дані, які можуть служити чинником для визнання поведінки ОСОБА_7 такою, що свідчить про його виправлення, зокрема, те, що ОСОБА_7 відбуває покарання за умисні нетяжкі злочини, з 26 вересня 2018 року по лютий 2021 року отримав лише 3 заохочення, почав ставати на шлях виправлення лише за декілька місяців, що передували розгляду його на комісії при вирішенні питання про застосування пільг, передбачених ст. 82 КК України, суд вважає, що останнім не надано конкретних переконливих даних про те, що процес його виправлення досяг тієї стадії, на якій відбування засудженим призначеного покарання перестає бути доцільним і подальше його виправлення можливе в умовах перебування на волі.
Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.
В апеляційній скарзі засуджений просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та застосувати щодо нього умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу зазначає, що має три заохочення за 2020 рік, з 26 вересня 2018 року по 06 липня 2019 року знаходився у камерній системі ДСІЗО №4, де отримання заохочень практично неможливе. Звертає увагу, що за весь строк відбування покарання працевлаштований. Зазначає, що суд першої інстанції не врахував наявність в нього малолітньої дитини.
Позиції учасників судового провадження.
У судовому засіданні засуджений ОСОБА_7 підтримав свою апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а ухвалу суду скасувати.
Прокурор під час апеляційного розгляду в судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги засудженого, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Мотиви суду.
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали провадження та обговоривши наведені у скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на таких підставах.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Із матеріалів провадження слідує, що суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно розглянув клопотання засудженого, дослідив необхідні матеріали провадження та особової справи засудженого і прийшов до обґрунтованого висновку про те, що засуджений не довів своє виправлення, а тому не може бути звільнений умовно-достроково.
Відповідно до ст.ст. 50, 65 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно ч. 2 ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.
З вищенаведених положень закону про кримінальну відповідальність слідує, що головною передумовою для звільнення особи умовно-достроково є не формальний сплив певної частини строку покарання, а факт виправлення засудженої особи, яке вона довела своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці, а також досягнення цілей покарання.
Як слідує із роз`яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким, умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного та всебічного вивчення даних про особу засудженого. Умовно-достроковому звільненню підлягають ті засуджені, які протягом всього, а не певного періоду часу, сумлінною поведінкою і ставленням до праці довели своє виправлення, і для цього дані беруться в їх сукупності.
Під сумлінною поведінкою розуміють, що засуджений за період відбування покарання сумлінно виконував вимоги встановленого режиму утримання у колонії, не допускав порушень, визнав вину у скоєному злочині, розкаюється у вчиненому, сплатив повністю або частково завдані злочином збитки, за час відбування покарання поводив себе як у загальній масі засуджених, так і при спілкуванні з представниками адміністрації ввічливо, тактовно, виконував законні вимоги представників адміністрації, приймав активну участь у виконанні умов розробленої для нього програми диференційованого виховного впливу, тощо.
З матеріалів провадження слідує, що ОСОБА_7 засуджений вироком Індустріального районного суду м.Дніпропетровська від 13 травня 2019 року за ч. 2 ст. 185 КК України із застосуванням ст. 71 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення на строк 3 роки 3 місяці.
Початок строку відбування засудженим покарання 26 вересня 2018 року.
Кінець строку відбування засудженим покарання 26 грудня 2021 року.
Як встановив суд першої інстанції засуджений перебуває в місцях позбавлення волі з 27 вересня 2018 року та під час тримання в державній установі Дніпровська установа виконання покарання (№4) характеризувався негативно, мав 1 стягнення, заохочень не мав.
З 06 липня 2019 року відбував покарання в державній установі Жовтоводська виправна колонія (№26) та за час відбування покарання характеризувався посередньо, мав 3 заохочення, стягнень не мав.
З 12 листопада 2020 року відбуває покарання в державній установі Криворізька виправна колонія (№80) та за час відбування покарання характеризується посередньо, заохочень та стягнень не має, до праці на виробництві залучається, а саме працює в цеху АТЦ-5 виробничої зони установи різноробочим, дотримується правомірних та ввічливих відносин з персоналом та іншими засудженими, намагається утримувати в чистоті та порядку спальне місце та приліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд, не приділяє уваги необхідності дбайливого ставлення до майна установи, до виконання передбачених законом вимог персоналу ставиться не завжди сумлінно через особисту неорганізованість, безвідповідально ставиться до виконання робіт із благоустрою установи, не вбачає суспільної необхідності у їх виконанні, бере участь в програмі диференційного виховного впливу Правова освіта, залучається до участі у виховних заходах, які проводяться в установі, участі у роботі самодіяльних організацій не бере.
Також судом першої інстанції враховано, що 14 листопада 2019 року комісією державної установи Жовтоводська виправна колонія (№26) було відмовлено у переведенні ОСОБА_7 до дільниці соціальної реабілітації у зв`язку з невідповідністю оцінки ступеню виправлення.
21 травня 2020 року комісією державної установи Жовтоводська виправна колонія (№26) було вирішено застосувати до ОСОБА_7 вимоги ст. 82 КК України, проте останній відмовився від заміни невідбутої частини покарання більш м`яким.
11 грудня 2020 року комісією державної установи Криворізька виправна колонія (№80) було відмовлено у застосуванні до ОСОБА_7 вимог ст. 81 КК України у зв`язку з невідповідністю оцінки ступеню виправлення.
Крім того, судом враховано особу засудженого ОСОБА_7 , який відбуває покарання за трьома вироками, а злочин, за яким ОСОБА_7 засуджений до реальної міри покарання, вчинено в період іспитового строку, що свідчить про відсутність об`єктивних фактів та даних, які б свідчили, що ОСОБА_7 своєю сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення, що є підставою для застосування ст. 81 КК України.
Також судом враховано, що засуджений, перебуваючи у місцях позбавлення волі з 26 вересня 2018 року, має лише три заохочення, які отримані у 2020 році, тобто на протязі більшої частини часу відбування покарання, а саме протягом 2018-2019 років, засуджений не проявляв належних дій, спрямованих на доведення свого виправлення, що свідчить про недоведення ним свого виправлення, оскільки висновок про виправлення засудженого має ґрунтуватися на аналізі даних про його поведінку за весь період відбування покарання.
Суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно дослідив необхідні матеріали провадження та особової справи і надав їм відповідну оцінку, а тому обґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання засудженого про його умовно-дострокове звільнення, оскільки сумлінне виконання засудженим своїх обов`язків, наявність 3 заохочень та відсутність стягнень не свідчить, що засуджений став на шлях виправлення та така поведінка засудженого не може бути підставою для його умовно-дострокового звільнення від подальшого відбування покарання, оскільки лише перебуваючи під пильним контролем з боку працівників установи виконання покарань поведінка засудженого зазнає позитивних змін.
Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції і не находить підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Ті обставини, що засуджений був працевлаштований під час відбування покарання та має малолітню дитину, не можуть свідчити, що він виправився та до нього може бути застосовано умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.
При цьому в матеріалах провадження наявні довідки ДП Підприємство Державної кримінально-виконавчої служби України (№80) № 29 від 21 січня 2021 року та № 36 від 28 січня 2021 року, відповідно до яких ОСОБА_7 до праці на підприємстві з січня 2020 року по січень 2021 року не залучався.
З огляду на викладене достатніх даних на підтвердження необхідності застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення останній не навів в апеляційній скарзі та не надав при її розгляді.
Доводи засудженого про упереджене ставлення до нього суду є безпідставними, як і його твердження, що суд не в повній мірі врахував обставини провадження. Судом досліджені всі обставини, які мали значення для прийняття по провадженню законного та обгрунтованого рішення.
Відповідно до ч. 6 КВК України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки. Основними засобами такого виправлення є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно-корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.
Апеляційний суд,виходячи зположень ст.81КК Українита роз`яснень,які містятьсяу п.17постанови ПленумуВерховного СудуУкраїни "Проумовно-достроковезвільнення відвідбування покаранняі замінуне відбутоїчастини покараннябільш мяким"від 26квітня 2002року №2,проаналізувавши даніщодо ставленнязасудженого довчинених нимзлочинів,щодо праці,додержання нимвимог режиму,дані пройого особуза весьперіод перебуванняв установахвідбування покарань,оцінюючи усукупності зданими щодообставин скоєнихзлочинів тастроку реальноговідбуття призначеногопокарання,приходить довисновку,що засуджений за весь період відбування покарання не довів свого виправлення сумлінною поведінкою та ставленням до праці.
Також враховується, що умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.
З огляду на вищевикладене доводи засудженого не спростовують висновки суду першої інстанції щодо безпідставності клопотання засудженого, а також не свідчать про доведення ним свого виправлення та про наявність підстав для його звільнення від відбування покарання умовно-достроково, а тому ці доводи апеляційний суд розцінює як непереконливі, у зв`язку з чим вважає оскаржувану ухвалу суду законною та обґрунтованою і підстав для її зміни чи скасування не вбачає.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 537, 539 КПК України, апеляційний суд,-
ПОСТАНОВИВ:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_7 залишити без задоволення.
Ухвалу Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 лютого 2021 року про відмову у задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_7 , про умовно-достроковезвільнення відвідбування покарання залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4
