ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року

м. Київ

справа № 820/1895/17

адміністративне провадження № К/9901/52229/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 820/1895/17

за адміністративним позовом Головного управління ДФС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ресурс Плюс" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна та накладення арешту на кошти, шляхом зупинення видаткових операцій,

за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Бадюков Ю. В.) від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду (колегія у складі суддів: А. П. Бенедик, Л. О. Донець, М. І. Гуцал) від 25 квітня 2018 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. Головне управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, контролюючий/податковий орган, позивач, скаржник) звернувся до суду із адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Плюс» (далі - Товариство, ТОВ «Ресурс Плюс», відповідач), в якому, з урахуванням уточнень, просило:

- підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна ТОВ «Ресурс Плюс», застосованого на підставі рішення заступника Головного управління ДФС у Харківській області від 10 травня 2017 року № 4860;

- накласти арешт на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Ресурс Плюс», відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство не допустило працівників податкового органу до проведення документальної позапланової виїзної перевірки, що у відповідності до статті 94 Податкового кодексу України (далі - ПК України) є підставою для застосування адміністративного арешту майна платника податків, а також накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства, відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

3. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року, у задоволені позову відмовлено.

4. Не погоджуючись з рішеннями суддів першої та апеляційної інстанцій, 01 червня 2018 року позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

5. Ухвалою Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Ханова Р. Ф., Хохуляк В. В.). від 14 червня 2018 року прийнято до розгляду касаційну скаргу та відкрито по ній касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, встановлено строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

6. 10 липня 2018 року на адресу Верховного Суду надійшло клопотання від позивача, у якому висловлено прохання передати справу на розгляд відповідної судової палати Касаційного адміністративного суду (палати) на підставі частини першої статті 346 КАС України.

7. 21 січня 2020 року на адресу Суду надійшло клопотання позивача про заміну сторони на правонаступника, а саме: замінити позивача з Головного управління ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області.

8. На підставі розпорядження в.о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року № 2227/0/78-20 призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя від 15 жовтня 2020 року № 2830/0/15-20 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку», що унеможливлює її участь у розгляді касаційної скарги.

9. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25 листопада 2020 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

10. Ухвалою Верховного Суду прийнято до провадження адміністративну справу, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

11. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 28 квітня 2017 року податковим органом видано наказ № 1744 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ресурс Плюс» (податковий номер 35288365) з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо визначення сум податкового кредиту у сумі 319 000,0 грн., що містяться у податкових деклараціях з ПДВ за грудень 2015 по взаємовідносинах з ТОВ «Холдер Лімітед» (податковий номер 39986233) та подальшого ланцюгу постачання, а також при визначенні за звітний період декларування ПДВ травень 2016 року податкових зобов`язань у сумі 504 668,0 грн., за звітний період декларування ПДВ червень 2016 року податкових зобов`язань у сумі 325 789,6 грн. та податкового кредиту у сумі 118 724,3 грн., за звітний період декларування ПДВ липень 2016 року податкових зобов`язань у сумі 884 925,56 грн. та податкового кредиту у сумі 145 369,0 грн., за звітний період декларування ПДВ серпень 2016 року податкового кредиту у сумі: 210 505,05 грн., за звітний період декларування ПДВ вересень 2016 року податкового кредиту у сумі 191 307,50 грн., за звітний період декларування ПДВ жовтень 2016 року податкового кредиту у сумі 83 469,60 грн. по взаємовідносинах з ТОВ «Ін Пас Бізнес» (податковий номер 39500976) та подальшого ланцюгу продажу та придбання.

12. Співробітниками контролюючого органу здійснено вихід на адресу ТОВ «Ресурс Плюс». У зв`язку з відсутністю посадових осіб підприємства, вручити копію наказу від 28 квітня 2017 року № 1744 та вищезазначені направлення не вдалося, про що було складено відповідний акт від 28 квітня 2017 року № 735.

13. 03 травня 2017 року перевіряючими здійснено повторний вихід за податковою адресою платника податків з метою проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Ресурс Плюс». У зв`язку з відмовою відповідача у допуску уповноважених осіб контролюючого органу до перевірки, складено відповідний акт від 03 травня 2017 року № 755.

14. Вказана відмова стала підставою видання рішення № 4860 від 10 травня 2017 року Про застосування адміністративного арешту майна платника податків, яким було вирішено: 1. застосувати умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ «Ресурс Плюс» (податковий номер 35288365), що знаходиться за адресою: 61001, м. Харків, пр.-т Московський, буд. 51, кв. 2.; 2. надіслати рішення з вимогою тимчасово зупинити відчуження майна ТОВ «Ресурс Плюс» (податковий номер 35288365).

15. Позивач у загальному порядку звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з цим позовом про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого на підставі рішення заступника Головного управління ДФС у Харківській області від 10 травня 2017 року № 4860.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

16. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що на час розгляду справи, рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна відповідача фактично припинило свою дію, у зв`язку зі спливом 96 годин для визнання арешту обґрунтованим. Крім того, оскільки контролюючим органом не надано, а під час розгляду справи не добуто доказів вжиття позивачем заходів щодо встановлення майна, яке може слугувати джерелом погашення податкового боргу, то відсутні правові підстави для накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках ТОВ «Ресурс Плюс», відкритих в банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

17. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками суддів першої та апеляційної інстанцій, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

18. Позивач, наводить доводи аналогічні доводам адміністративного позову, апеляційної скарги, здійснює виклад обставин та надає їм відповідну оцінку, цитую норми процесуального та матеріального права, а також висловлює свою незгоду із оскаржуваними судовими рішеннями, а тому повторному зазначенню не потребують.

19. При цьому, посилаючись на положення ПК України, зокрема його підпункт 94.2.3 пункту 94.2 статті 94, фактично наводить обставини, які, на його думку, свідчать про обґрунтованість арешту майна Товариства, яке, не допустило уповноважених представників до її проведення, що зафіксовано відповідним актом. Разом з тим, відповідно до підпункту 20.1.31 пункту 20.1 статті 20 ПК України та підпункту 94.6.2 пункту 94.2 статті 94 ПК України контролюючий орган має право звернутися до суду щодо накладення арешту платника податків на банківських рахунках

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

20. Враховуючи положення пункт 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 460-ІХ, а також те, що касаційна скарга на судові рішення у цій справі була подана до набрання чинності цим Законом і розгляд їх не закінчено до набрання чинності цим Законом, Верховний Суд розглядає цю справу у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Отже, застосуванню підлягають положення КАС України у редакції, чинній до 08 лютого 2020 року.

21. Верховний Суд, переглянувши оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

22. Розглянувши клопотання Головного управління ДПС у Харківській області та враховуючи реформування податкової системи і реорганізацію податкових органів, Верховний Суд в порядку, встановленому статтею 52 КАС України, допускає заміну відповідача - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області.

23. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

24. Згідно пункту 94.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом.

25. Арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті (пункт 94.3 статті 94 ПК України).

26. Пунктом 94.2 статті 94 ПК України передбачено підстави для застосування адміністративного арешту майна, серед яких, зокрема, є відмова платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу.

27. Відповідно до пункту 94.10 статті 94 ПК України арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.

Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

28. За правилами пункту 94.19.1 статті 94 ПК України адміністративний арешт припиняється у разі відсутності протягом вказаного строку рішення суду про визнання арешту обґрунтованим.

29. У разі якщо майно платника податків звільняється з-під адміністративного арешту у випадку, визначеному, зокрема, пунктом 94.19.1, повторне накладення адміністративного арешту з підстав накладення першого арешту не дозволяється (пункт 94.21 статті Кодексу).

30. Зміст наведених положень законодавства дає підстави для такого висновку. Так, за наявності відповідних умов, визначених у пункті 94.2 статті 94 ПК України, арешт на майно може бути накладено рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, обґрунтованість якого має бути перевірена судом в обов`язковому порядку протягом 96 годин. Відсутність протягом вказаного строку відповідного рішення суду про визнання арешту обґрунтованим зумовлює звільнення з-під адміністративного арешту майна платника податків та унеможливлює його повторне накладення з тих саме підстав.

31. Отже вимоги про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків, заявлені поза межами 96-годинного строку, не є такими, що можуть бути задоволеними, адже, у цьому випадку, відсутні відповідні обставини, з якими положення статті 94 ПК України пов`язують можливість забезпечення виконання платником податків його обов`язків.

32. У справі, яка розглядається, судами встановлено, що з поданням про підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна Товариства, застосованого на підставі рішення заступника начальника Управління від 10 травня 2017 року, позивач в порядку статті 183-3 КАС України (у редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) не звертався.

33. Натомість, як вже згадувалося вище, із даним позовом позивач звернувся до суду у загальному порядку, отже у останнього були відсутні підстави для застосування скорочених строків розгляду, передбачених статтею 183-3 КАС України.

34. Відтак, враховуючи наведене, висновок судів першої та апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову контролюючого органу в частині позовних вимог про визнання адміністративного арешту обґрунтованим відповідає правильному застосуванню норм пункту 94.10, підпункту 94.19.1 пункту 94.19 статті 94 ПК України. Застосовуючи ці норми, суди попередніх інстанцій вказали на те, що в разі, коли минуло 96 годин з моменту застосування адміністративного арешту він припиняється в силу закону безвідносно до причин, з яких рішення суду про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту не було прийнято. Суди попередніх інстанцій правильно дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог податкового органу, оскільки з моменту прийняття рішення про накладення адміністративного арешту майна вже минуло 96 годин, встановленого для його перевірки, тому застосований адміністративний арешт є припиненим відповідно до п.п.94.19.1 пункту 94.19 ст. 94 ПК України.

35. Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 25 травня 2018 року у справі № 820/2040/17, від 28 березня 2019 року у справі № П/811/1722/17, від 27 серпня 2019 року у справі № 520/11050/18, а також у постанові судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду 16 грудня 2020 року справа № 820/5045/18 (адміністративне провадження № К/9901/1641/19/).

36. Разом із тим, не можна погодитися у повному обсязі із висновками судів попередніх інстанцій у частині позовних вимог про накладення арешту на кошти відповідача, які перебувають на рахунках відповідача, відкритих у банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках. Так, відмовляючи у задоволені позову в цій частині, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що нормами ПК не передбачено повноваження податкового органу звертатись до суду з позовом про застосування арешту на кошти відповідача у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків.

37. Такий висновок, однак, не відповідає правильному застосуванню норм матеріального права, так як арешт коштів на рахунках та зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків є тотожними поняттями для цілей регулювання податкових правовідносин.

38. Співвідношення понять «арешт коштів на рахунках» (підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20, абзац другий пункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України) та «зупинення видаткових операцій на рахунках» (підпункт 20.1.31 пункту 20.1 статті 20, пункт 89.4 статті 89, пункт 91.4 статті 91 ПК України), то відповідно до норм ПК України вони мають однакове значення з точки зору їх застосування як примусового заходу.

39. Згідно з пунктом 9.1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженій постановою Національного банку України від 21 січня 2004 року №22, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 29 березня 2004 року за №377/8976 (з наступними змінами), виконання банком арешту коштів, що зберігаються на рахунку клієнта, здійснюється за постановою про арешт коштів державного виконавця/приватного виконавця (далі - виконавець), судовим рішенням (у тому числі рішенням, ухвалою, постановою суду) чи ухвалою слідчого судді, суду, постановленою під час здійснення кримінального провадження (далі - документ про арешт коштів).

40. Під час дії документа про арешт коштів банк протягом операційного дня відповідно до статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» зупиняє видаткові операції за рахунком клієнта та здійснює арешт усіх надходжень на рахунок клієнта до забезпечення суми коштів, що зазначена в документі про арешт коштів, або до отримання передбачених законодавством документів про зняття арешту з коштів.

41. Відповідно до частини другої статті 59 Закону України «Про банки і банківську діяльність» у редакції Закону України від 23 березня 2017 року № 1983-VIII зупинення власних видаткових операцій банку за його рахунками, а також видаткових операцій за рахунками юридичних або фізичних осіб здійснюється в разі накладення арешту відповідно до частини першої цієї статті, а також в інших випадках, передбачених договором, Законом України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", іншими законами та/або умовами обтяження, предметом якого є майнові права на грошові кошти, що знаходяться на банківському рахунку, кореспондентському рахунку. Зупинення видаткових операцій здійснюється в межах суми, на яку накладено арешт, крім випадків, коли арешт накладено без встановлення такої суми або коли інше передбачено договором, законом чи умовами такого обтяження.

42. Отже суди попередніх інстанцій зробили помилковий висновок про відсутність у контролюючого органу повноважень на звернення до суду з позовом про накладення арешту на кошти відповідача у вигляді зупинення видаткових операцій на його банківських рахунках. Судами не було встановлено обставин у справі, на які позивач посилається як на підставу застосування адміністративного арешту активів відповідача у вигляді зупинення видаткових операцій на рахунках платника податків - не допуск працівників контролюючого органу до проведення перевірки.

43. Відтак, з метою правильного вирішення спору, що є предметом у цій справі, необхідно встановити обставини щодо наявності або відсутності підстав для зупинення видаткових операцій на банківських рахунках Товариства. Управління посилається на те, що Товариство не допустило його посадових осіб до проведення документальної перевірки при наявності законних підстав для її проведення. Суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставин, на які посилається позивач як на підставу позову, тоді як ці обставини відповідно до приписів КАС України є предметом доказування. Зупинення видаткових операцій на банківських рахунках платника податків як захід примусу можливе у разі, коли відмова платника податків у допуску посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не була обумовлена відсутністю законних підстав для її проведення та/або обставинами, передбаченими абзацом п`ятим пункту 81.1 статті 81 ПК України.

44. Невстановлення обставин щодо підстав недопуску Товариством посадових осіб Управління до проведення документальної перевірки унеможливлює зробити висновок щодо правильності вирішення спору, а відтак у відповідності до статті 353 КАС України ухвалені у справі судові рішення підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

45. Щодо, клопотання позивача про передачу справи на розгляд палати на підставі частини першої статті 346 КАС України, яке аргументоване необхідністю відступлення від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі 813/4401/16, від 27 березня 2018 року у справі № 813/2316/17, від 03 травня 2018 року № 820/5147/17, Суд зазначає наступне.

46. За положеннями частини першої статті 346 КАС України, суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд палати, до якої входить така колегія, якщо ця колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з цієї самої палати або у складі такої палати.

47. Частинами першою та другою статті 347 КАС України визначено, що питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи.

48. Аналіз цієї норми свідчить про те, що передача справи на розгляд палати, до якої входить колегія яка розглядає справу відбувається у тому випадку, коли така колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні саме Верховного Суду.

49. Також, з наведеної норми вбачається, що передача справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду із наведених підстав є правом суду, а не обов`язком.

50. Враховуючи те, що в під час розгляду справи в касаційному порядку встановлено, що суди першої та апеляційної інстанцій в частині допустили порушення норм процесуального та матеріального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, внаслідок не дослідження зібраних у справі доказів, що є підставою для скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції, а Суд не ухвалює рішення по суті заявлених вимог та не вважає за необхідне відступати від висновків, викладених у раніше ухвалених постановах Верховного Суду, підстави для задоволення заяви відсутні.

Керуючись ст. ст. 341, 344, 349, 350, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Замінити позивача у справі - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Касаційну скаргу Головного управлінням ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року у справі № 820/1895/17 скасувати у частині відмови у задоволенні позову про накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресурс Плюс», відкритих у банківських установах, шляхом зупинення видаткових операцій на таких рахунках та в цій частині справу направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.

У іншій частині позовних вимог рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 квітня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов