ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2021Справа № 910/18186/20за позовом Державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Головний навчально- методичний центр "Укрексперт"

про стягнення 111 235,56 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Музиченко В.О.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Головний навчально-методичний центр "Укрексперт" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за ліцензійним договором №001Л/2018 від 31.08.2018, яка складається з 75 000,00 грн - суми основного боргу та 36 235,56 грн - пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.11.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документами.

Ухвалою суду від 11.02.2021 вирішено здійснювати розгляд справи №910/18186/20 за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 17.03.2021.

За приписами ч. 1 ст. 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд даної справи, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала про призначення підготовчого засідання була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63.

Поштове відправлення з ухвалою про призначення підготовчого засідання повернулося на адресу суду, у графі причин повернення зазначено: "адресата не знайдено".

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Згідно ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом частин 1, 2 статті 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись із вищевказаною ухвалою у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Отже, судом вчинені всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд даної справи.

Відповідач не подав до суду відзив на позов, тобто не скористався наданим їм процесуальним правом, передбаченим статтею 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

26.02.2021 через відділ діловодства суду від позивача надійшли додаткові документи, якими позивач підтверджує позовні вимоги.

Ухвалою суду від 17.03.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.04.2021.

У судове засідання 07.04.2021 представники сторін не з`явилися, причин неявки суду не повідомили, про місце, дату та час судового розгляду були належним чином повідомлені.

Суд вважає, що неявка представників сторін у судове засідання не є перешкодою для розгляду справи по суті, а тому суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників сторін.

У судовому засіданні 07.04.2021 суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази та проголосив вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

31.08.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Ред Бебі" (ліцензіар) та Державним підприємством "Західний експертно-технічний центр Держпраці" (ліцензіат) було укладено ліцензійний договір №001Л/2018.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, 18.10.2019 відбулась державна реєстрація зміни найменування відповідача на Товариство з обмеженою відповідальністю "Головний навчально-методичний центр "Укрексперт".

Як передбачено умовами договору, відповідно до ст. 634 Цивільного Кодексу України, цей договір є договором приєднання і може бути укладений лише шляхом приєднання ліцензіата до всіх умов договору в цілому. Таке приєднання здійснюється ліцензіатом шляхом підписання цього договору. Цим договором регламентуються правовідносини пов`язані із наданням невиключного права на використання об`єкта права інтелектуальної власності -комп`ютерної програми "ТЕЗЕРТ". У порядку та на умовах, визначених цим договором, ліцензіар, будучи власником майнових прав інтелектуальної власності на комп`ютерну програму, визначену у цьому договорі, надає ліцензіатові дозвіл на використання даної комп`ютерної програми, а ліцензіат в порядку та у розмірах, визначених у цьому договорі, виплачує ліцензіарові плату за використання комп`ютерної програми, у вигляді авторської винагороди (роялті).

Відповідно до п. 4.1 договору, ліцензіат сплачує ліцензіару роялті - платіж, який отримується ліцензіаром як винагорода за надання ліцензіату невиключного права на користування авторським правом на комп`ютерну програму (у значенні, встановленому п. 14.1.225 ст. 14 розділу 1 "Загальні положення" Податкового кодексу України, у сумі 150 000,00 грн без ПДВ (згідно пп. 196.1.6 ст. 196 Податкового кодексу України, операції пов`язані з виплатою роялті не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість).

Згідно п. 4.3 договору, передбачена п. 4.1 цього договору плата (авторська винагорода (роялті)) виплачується ліцензіарові шляхом перерахування коштів (у національній валюті України-гривні) ліцензіатом в розмірі 50% передоплати протягом 5 банківських днів з дати отримання рахунку-фактури на поточний рахунок ліцензіара, а решта 50% - після інсталювання програми.

У разі порушення зобов`язання, що виникає з цього договору, сторона несе відповідальність, визначену цим договором та (або) чинним в Україні законодавством (п. 5.3 договору).

У відповідності до п. 5.4 договору, порушенням договору є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом цього договору.

Відповідно до п. 7.2 договору, строк дії цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 7.1 договору та закінчується 31.12.2018 включно, але в будь-якому разі продовжується на строк дії дозволу на використання комп`ютерної програми, визначний у п. 7.1 договору.

Пунктом 7.3 передбачено, що закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від відповідальності за порушення , яке мало місце під час дії цього договору.

На виконання умов договору, ТОВ "Ред Бебі" виставило для оплати рахунок №001/1 від 31.08.2018 на суму 75 000,00 грн. У найменуванні послуги зазначено: послуги щодо права на використання об`єкта права інтелектуальної власності - комп`ютерної програми "Тезерт".

Позивач, згідно платіжного доручення №1319 від 04.09.2018 здійснив оплату рахунку у розмірі 75 000,00 грн.

26.05.2020 позивач направив відповідачу претензію про повернення попередньої оплати за договором у зв`язку із невиконанням умов договору, у якій позивач зазначає, що станом на 26.05.2020 ліцензіаром так і не було розміщено на сервісні потужності ДП "Західний ЕТЦ" комп`ютерну програму "Тезерт".

Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

Спір виник внаслідок того, що позивач здійснив попередню оплату за ліцензійним договором, а відповідач не передав у користування позивачу комп`ютерну програму. З огляду на що позивач просить повернути суму попередньої оплати, перераховану на виконання умов договору.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом, відповідачем на виконання умов договору виставлено позивачу рахунок №001/1 від 31.08.2018 на суму 75 000,00 грн.

Позивачем перераховано на рахунок відповідача попередню оплату згідно платіжного доручення №1319 від 04.09.2018 у розмірі 75 000,00 грн.

Доказів виконання умов ліцензійного договору (інсталювання комп`ютерної програми "Тезерт") суду не надано.

Частинами 3 та 4 ст. 426 ЦК України визначено, що використання об`єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об`єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Умови надання дозволу (видачі ліцензії) на використання об`єкта права інтелектуальної власності можуть бути визначені ліцензійним договором, який укладається з додержанням вимог цього Кодексу та іншого закону.

Так, за своєю правовою природою між позивачем та відповідачем укладено ліцензійний договір та при цьому сторони досягли згоди щодо всіх суттєвих умов договору, а тому відповідно до вимог ст. 638, 1109, 1100 ЦК України та ст. 179, 180 ГК України, він вважається укладеним та є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, і відповідно до ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст. 1109 ЦК України за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об`єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об`єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об`єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об`єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір. Вважається, що за ліцензійним договором надається невиключна ліцензія, якщо інше не встановлено ліцензійним договором.

Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 1110 ЦК України, ліцензійний договір укладається на строк, встановлений договором, який повинен спливати не пізніше спливу строку чинності виключного майнового права на визначений у договорі об`єкт права інтелектуальної власності. Ліцензіар може відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення ліцензіатом встановленого договором терміну початку використання об`єкта права інтелектуальної власності. Ліцензіар або ліцензіат можуть відмовитися від ліцензійного договору у разі порушення другою стороною інших умов договору.

Наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №1319 від 04.09.2018 підтверджено, що позивачем було здійснено попередню оплату роялті за користування об`єктом авторського права у розмірі 75 000,00 грн.

Доказів використання позивачем комп`ютерної програми "Тезерт" матеріали справи не містять, доказів виконання відповідачем умов договору щодо інсталювання комп`ютерної програми матеріали справи також не містять.

У випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/12382/17).

Згідно з ч. 1, 2 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

З аналізу приписів ст. 1212 ЦК України, вбачається, що норми зазначеної статті звужують застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, так як, отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Конструкція статті 1212 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Суд відзначає, що у разі припинення зобов`язань сторін за договором, позивач має право розраховувати на стягнення з відповідача сплаченої йому передоплати на підставі статті 1212 ЦК України, оскільки її положення застосовуються також при поверненні виконаного однією із сторін у зобов`язанні у разі, коли підстава, на якій воно було набуте, відпала, тобто у разі, коли договір є припиненим.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач звертався до відповідача і претензією про повернення суми попередньої оплати, яка залишена відповідачем без задоволення.

В матеріалах справи відсутнє підтвердження виконання обов`язку відповідача щодо повернення попередньої оплати роялті як безпідставно набутих коштів в результаті закінчення строку дії договору.

У пункті 86 постанови Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №917/1739/17 вказано, що саме на суд покладено обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Суд з цим висновком погоджується і вважає його застосовним у даній справі, з огляду на що, згідно з принципом "jura novit curia" ("суд знає закони") до спірних правовідносин підлягає застосуванню ст. 1212 ЦК України.

За таких обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача суми попередньої оплати винагороди (як безпідставно набутих коштів) у розмірі 75 000,00 грн, як такі, що є документально доведеними та відповідачем у встановленому ГПК порядку не спростовані.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 36 238,56 грн.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Грошовим, за змістом статей 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України, є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов`язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Грошовим слід вважати будь-яке зобов`язання, що складається в тому числі з правовідношення, за яким право кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов`язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Судом здійснено перевірку розрахунків пені, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про задоволення вимог про стягнення пені частково на суму 36 166,35 грн.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З урахуванням вищевикладених обставин, суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими, такими, що відповідають фактичним обставинам справи і не спростовані належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" - задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Головний навчально-методичний центр "Укрексперт" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63, код ЄДРПОУ - 40117802) на користь Державного підприємства "Західний експертно-технічний центр Держпраці" (79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 233-А, код ЄДРПОУ - 20774790) 75 000 (сімдесят п`ять тисяч) грн - суми основного боргу, 36 166 (тридцять шість тисяч сто шістдесят шість) грн 35 коп. - пені та 2 100 (дві тисячі сто) грн 69 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 19.04.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна